|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| О нерозумні галати! Хто звабив вас не підкорятися істинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби у вас розп’ятий? | Ѽ, несмы́сленнїи гала́тє, кто̀ вы̀ прельсти́лъ є҆́сть не покори́тисѧ и҆́стинѣ, и҆̀мже пред̾ ѻ҆чи́ма і҆и҃съ хрⷭ҇то́съ преднапи́санъ бы́сть, въ ва́съ распѧ́тъ; |
|
2
|
2
|
| Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі? | Сїѐ є҆ди́но хощꙋ̀ оу҆вѣ́дѣти ѿ ва́съ: ѿ дѣ́лъ ли зако́на дх҃а прїѧ́сте, и҆лѝ ѿ слꙋ́ха вѣ́ры; |
|
3
|
3
|
| Hевже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю? | Та́кѡ ли несмы́сленни є҆стѐ; наче́нше дꙋ́хомъ, нн҃ѣ пло́тїю скончава́ете; |
|
4
|
4
|
| Так багато перетерпіли ви і невже даремно? О, коли б тільки даремно! | Толи̑ка пострада́сте тꙋ́не; А҆́ще то́чїю и҆ тꙋ́не. |
|
5
|
5
|
| Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі? | Подаѧ́й оу҆̀бо ва́мъ дх҃а и҆ дѣ́йствꙋѧй си̑лы въ ва́съ, ѿ дѣ́лъ ли зако́на, и҆лѝ ѿ слꙋ́ха вѣ́ры; |
|
6
|
6
|
| Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність. | Ꙗ҆́коже а҆враа́мъ вѣ́рова бг҃ꙋ, и҆ вмѣни́сѧ є҆мꙋ̀ въ пра́вдꙋ. |
|
7
|
7
|
| Отож знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові. | Разꙋмѣ́йте оу҆̀бо, ꙗ҆́кѡ сꙋ́щїи ѿ вѣ́ры, сі́и сꙋ́ть сы́нове а҆враа̑мли. |
|
8
|
8
|
| І Писання, передбачаючи, що через віру Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: «У тобі благословляться всі народи». | (Заⷱ҇ ©е҃.) Пред̾ꙋви́дѣвшее же писа́нїе, ꙗ҆́кѡ ѿ вѣ́ры ѡ҆правда́етъ ꙗ҆зы́ки бг҃ъ, пре́жде благовѣствова̀ а҆враа́мꙋ, ꙗ҆́кѡ блгⷭ҇вѧ́тсѧ ѡ҆ тебѣ̀ всѝ ꙗ҆зы́цы. |
|
9
|
9
|
| Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вірним Авраамом, | Тѣ́мже сꙋ́щїи ѿ вѣ́ры, блгⷭ҇вѧ́тсѧ съ вѣ́рнымъ а҆враа́момъ: |
|
10
|
10
|
| а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону». | є҆ли́цы бо ѿ дѣ́лъ зако́на сꙋ́ть, под̾ клѧ́твою сꙋ́ть. Пи́сано бо є҆́сть: про́клѧтъ всѧ́къ, и҆́же не пребꙋ́детъ во всѣ́хъ пи́санныхъ въ кни́зѣ зако́ннѣй, ꙗ҆́кѡ твори́ти ѧ҆̀. |
|
11
|
11
|
| А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде. | А҆ ꙗ҆́кѡ въ зако́нѣ никто́же ѡ҆правда́етсѧ ѿ бг҃а, ꙗ҆́вѣ, ꙗ҆́кѡ пра́ведный ѿ вѣ́ры жи́въ бꙋ́детъ. |
|
12
|
12
|
| Закон не від віри; але хто виконує його, той живий буде ним. | Зако́нъ же нѣ́сть ѿ вѣ́ры: но сотвори́вый та̑ человѣ́къ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ. |
|
13
|
13
|
| Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на деревi»)‚ | (Заⷱ҇ ©ѕ҃.) Хрⷭ҇то́съ ны̀ и҆скꙋпи́лъ є҆́сть ѿ клѧ́твы зако́нныѧ, бы́въ по на́съ клѧ́тва: пи́сано бо є҆́сть: про́клѧтъ всѧ́къ висѧ́й на дре́вѣ: |
|
14
|
14
|
| щоб благословення Авраамове через Христа Ісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обітницю Духа. | да въ ꙗ҆зы́цѣхъ блгⷭ҇ве́нїе а҆враа́мле бꙋ́детъ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, да ѡ҆бѣтова́нїе дх҃а прїи́мемъ вѣ́рою. |
|
15
|
15
|
| Браття! Кажу за розсудом людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого. | (Заⷱ҇ ©з҃.) Бра́тїе, по человѣ́кꙋ глаго́лю: ѻ҆ба́че человѣ́ческагѡ пред̾ꙋтвержде́нна завѣ́та никто́же ѿмета́етъ и҆лѝ приповелѣва́етъ. |
|
16
|
16
|
| Але Авраамові було дано обітниці і сімені його. Hе казано «і нащадкам», ніби про багатьох, а як про одного: і нащадкові твоєму, Який є Христос. | А҆враа́мꙋ же рече́ни бы́ша ѡ҆бѣ́ты, и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀. Не глаго́летъ (же): и҆ сѣ́менємъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ мно́зѣхъ, но ꙗ҆́кѡ ѡ҆ є҆ди́номъ: и҆ сѣ́мени твоемꙋ̀, и҆́же є҆́сть хрⷭ҇то́съ. |
|
17
|
17
|
| Я говорю про те, що заповіту про Христа, раніш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу. | Сїе́ же глаго́лю, завѣ́та пред̾ꙋтвержде́ннагѡ ѿ бг҃а во хрⷭ҇та̀, бы́вый по лѣ́тѣхъ четы́риста и҆ три́десѧтихъ зако́нъ не ѿмета́етъ, во є҆́же разори́ти ѡ҆бѣтова́нїе. |
|
18
|
18
|
| Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею. | А҆́ще бо ѿ зако́на наслѣ́дїе, не ктомꙋ̀ (оу҆жѐ) ѿ ѡ҆бѣтова́нїѧ: а҆враа́мꙋ же ѡ҆бѣтова́нїемъ дарова̀ бг҃ъ. |
|
19
|
19
|
| Для чого ж тоді закон? Він був даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця; і вчинений він був через ангелів, рукою посередника. | Что̀ оу҆̀бо зако́нъ; Престꙋпле́нїй ра́ди приложи́сѧ, до́ндеже прїи́детъ сѣ́мѧ, є҆мꙋ́же ѡ҆бѣтова́сѧ, вчине́нъ а҆́гг҃лы, рꙋко́ю хода́таѧ. |
|
20
|
20
|
| Але посередника при одному не буває, а Бог один. | Хода́тай же є҆ди́нагѡ нѣ́сть, бг҃ъ же є҆ди́нъ є҆́сть. |
|
21
|
21
|
| Отже, хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону; | Зако́нъ ли оу҆̀бо проти́вꙋ ѡ҆бѣтова́нїємъ бж҃їимъ; Да не бꙋ́детъ. А҆́ще бо да́нъ бы́сть зако́нъ могі́й ѡ҆живи́ти, вои́стиннꙋ ѿ зако́на бы была̀ пра́вда: |
|
22
|
22
|
| але Писання всіх замкнуло під гріхом, щоб обітницю дано було віруючим за їхньою вірою в Ісуса Христа. | но затворѝ писа́нїе всѣ́хъ под̾ грѣхо́мъ, да ѡ҆бѣтова́нїе ѿ вѣ́ры і҆и҃съ хрⷭ҇то́вы да́стсѧ вѣ́рꙋющымъ. |
|
23
|
23
|
| А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі. | (Заⷱ҇ ©и҃.) Пре́жде же прише́ствїѧ вѣ́ры, под̾ зако́номъ стрего́ми бѣ́хомъ, затворе́ни въ хотѧ́щꙋю вѣ́рꙋ ѿкры́тисѧ. |
|
24
|
24
|
| Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою; | Тѣ́мже зако́нъ пѣ́стꙋнъ на́мъ бы́сть во хрⷭ҇та̀, да ѿ вѣ́ры ѡ҆правди́мсѧ: |
|
25
|
25
|
| коли ж прийшла віра, ми вже не під вихователем. | прише́дшей же вѣ́рѣ, оу҆жѐ не под̾ пѣ́стꙋномъ є҆смы̀. |
|
26
|
26
|
| Бо всі ви — сини Божі через віру в Христа Ісуса; | Вси́ бо вы̀ сн҃ове бж҃їи є҆стѐ вѣ́рою ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ: |
|
27
|
27
|
| усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися. | є҆ли́цы бо во хрⷭ҇та̀ крести́стесѧ, во хрⷭ҇та̀ ѡ҆блеко́стесѧ. |
|
28
|
28
|
| Hема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви — одно в Христі Ісусі. | Нѣ́сть і҆ꙋде́й, ни є҆́ллинъ: нѣ́сть ра́бъ, ни свобо́дь: нѣ́сть мꙋ́жескїй по́лъ, ни же́нскїй: вси́ бо вы̀ є҆ди́но є҆стѐ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ. |
|
29
|
29
|
| А коли ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці. | А҆́ще ли вы̀ хрⷭ҇тѡ́вы, оу҆̀бо а҆враа́мле сѣ́мѧ є҆стѐ, и҆ по ѡ҆бѣтова́нїю наслѣ̑дницы. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.