Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 2

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6

Глава 2	Глава́ в҃

1	1
Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита.	Пото́мъ же по четырена́десѧти лѣ́тѣхъ па́ки взыдо́хъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ съ варна́вою, пое́мъ съ собо́ю и҆ ті́та.
2	2
Пішов же за одкровенням і виклав їм, і особливо знатнішим, благовістування, яке я проповідую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився.	Взыдо́хъ же по ѿкрове́нїю, и҆ предложи́хъ и҆̀мъ бл҃говѣствова́нїе, є҆́же проповѣ́дꙋю во ꙗ҆зы́цѣхъ, на є҆ди́нѣ же мни̑мымъ, да не ка́кѡ вотщѐ текꙋ̀, и҆лѝ теко́хъ.
3	3
Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися,	Но ни ті́тъ, и҆́же со мно́ю, є҆́ллинъ сы́й, нꙋ́жденъ бы́сть ѡ҆брѣ́затисѧ.
4	4
а перед лжебраттями, котрі потай прийшли підглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас,	И҆ за прише́дшꙋю лжебра́тїю, и҆̀же привнидо́ша соглѧ́дати свобо́ды на́шеѧ, ю҆́же и҆́мамы ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, да на́съ порабо́тѧтъ:
5	5
ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовістування зберігалась у вас.	и҆̀мже ни къ часꙋ̀ повинꙋ́хомсѧ въ покоре́нїе, да и҆́стина бл҃говѣ́стїѧ пребꙋ́детъ въ ва́съ.
6	6
І у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нічого особливого. Бог на особу не вважає. І мені знамениті нічого не додали.	(Заⷱ҇ ©а҃.) Ѿ мнѧ́щихсѧ же бы́ти что̀, ꙗ҆́кови нѣ́когда бѣ́ша, ничто́же мѝ ра́знствꙋетъ: лица̀ бг҃ъ человѣ́ча не прїе́млетъ. Мнѣ́ бо мни́мїи ничто́же привозложи́ша:
7	7
Hавпаки, побачивши, що мені довірено благовістя серед необрізаних, як Петрові серед обрізаних	но сопроти́вное, оу҆разꙋмѣ́вше, ꙗ҆́кѡ оу҆вѣ́рено мѝ бы́сть бл҃говѣ́стїе неѡбрѣ́занїѧ, ꙗ҆́коже петрꙋ̀ ѡ҆брѣ́занїѧ:
8	8
(бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників),	и҆́бо споспѣ́шествовавый петрꙋ̀ въ посла́нїе ѡ҆брѣ́занїѧ, споспѣ́шествова и҆ мнѣ̀ во ꙗ҆зы́ки:
9	9
і довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоан, визнані стовпи, подали мені руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних,	и҆ позна́вше блгⷣть да́ннꙋю мѝ, і҆а́кѡвъ и҆ ки́фа и҆ і҆ѡа́ннъ, мни́мїи столпѝ бы́ти, десни́цы да́ша мнѣ̀ и҆ варна́вѣ ѻ҆бще́нїѧ, да мы̀ во ꙗ҆зы́ки, ѻ҆ни́ же во ѡ҆брѣ́занїе,
10	10
тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно.	то́чїю ни́щихъ да по́мнима: є҆́же и҆ потща́хсѧ сїѐ и҆́стое сотвори́ти.
11	11
Коли ж прийшов Петро до Антиохії, то я особисто протистав йому, бо він заслуговував на нарікання.	(Заⷱ҇ ©в҃.) Є҆гда́ же прїи́де пе́тръ во а҆нтїохі́ю, въ лицѐ є҆мꙋ̀ противꙋста́хъ, ꙗ҆́кѡ зазо́ренъ бѣ̀.
12	12
Бо до прибуття деяких від Якова він їв разом із язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних.	Пре́жде бо да́же не прїитѝ нѣ̑кимъ ѿ і҆а́кѡва, съ ꙗ҆зы̑ки ꙗ҆дѧ́ше: є҆гда́ же прїидо́ша, ѡ҆прѧ́ташесѧ и҆ ѿлꙋча́шесѧ, боѧ́сѧ сꙋ́щихъ ѿ ѡ҆брѣ́занїѧ.
13	13
Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав до лицемірства їхнього.	И҆ лицемѣ́ришасѧ съ ни́мъ и҆ про́чїи і҆ꙋдє́и, ꙗ҆́кѡ и҆ варна́вѣ приста́ти лицемѣ́рствꙋ и҆́хъ.
14	14
А коли я побачив, що вони діють неправдиво щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-юдейськи?	Но є҆гда̀ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ не пра́вѡ хо́дѧтъ ко и҆́стинѣ бл҃говѣствова́нїѧ, реко́хъ петрꙋ̀ пред̾ всѣ́ми: а҆́ще ты̀, і҆ꙋде́й сы́й, ꙗ҆зы́чески, а҆ не і҆ꙋде́йски живе́ши, почто̀ ꙗ҆зы́ки нꙋ́диши і҆ꙋде́йски жи́телствовати;
15	15
Ми за природою юдеї, а не грішники з язичників.	Мы̀ є҆стество́мъ і҆ꙋде́є, а҆ не ѿ ꙗ҆зы̑къ грѣ̑шницы:
16	16
Однак, дізнавшись, що людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, і ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа Ісуса, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть.	(Заⷱ҇ ©г҃.) оу҆вѣ́дѣвше же, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆правди́тсѧ человѣ́къ ѿ дѣ́лъ зако́на, но то́кмѡ вѣ́рою і҆и҃съ хрⷭ҇то́вою, и҆ мы̀ во хрⷭ҇та̀ і҆и҃са вѣ́ровахомъ, да ѡ҆правди́мсѧ ѿ вѣ́ры хрⷭ҇то́вы, а҆ не ѿ дѣ́лъ зако́на: занѐ не ѡ҆правди́тсѧ ѿ дѣ́лъ зако́на всѧ́ка пло́ть.
17	17
Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христі, самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк!	А҆́ще ли, и҆́щꙋще ѡ҆правди́тисѧ ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀, ѡ҆брѣто́хомсѧ и҆ са́ми грѣ̑шницы, хрⷭ҇то́съ оу҆́бѡ грѣхꙋ́ ли слꙋжи́тель; Да не бꙋ́детъ.
18	18
Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.	А҆́ще бо, ꙗ҆̀же разори́хъ, сїѧ̑ па́ки созида́ю, престꙋ́пника себѐ представлѧ́ю.
19	19
Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові,	А҆́зъ бо зако́номъ зако́нꙋ оу҆мро́хъ, да бг҃ови жи́въ бꙋ́дꙋ. Хрⷭ҇то́ви сраспѧ́хсѧ:
20	20
і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене.	живꙋ́ же не ктомꙋ̀ а҆́зъ, но живе́тъ во мнѣ̀ хрⷭ҇то́съ. А҆ є҆́же нн҃ѣ живꙋ̀ во пло́ти, вѣ́рою живꙋ̀ сн҃а бж҃їѧ, возлюби́вшагѡ менѐ и҆ преда́вшагѡ себѐ по мнѣ̀.
21	21
Hе відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.	(Заⷱ҇ ©д҃.) Не ѿмета́ю блгⷣти бж҃їѧ. А҆́ще бо зако́номъ пра́вда, оу҆̀бо хрⷭ҇то́съ тꙋ́не оу҆́мре.

← Глава 1

Глава 3 →

1 2 3 4 5 6

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт