Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Буття

Порівняти:

⇄

Буття	Genesis

Глава 1	Chapter 1

1	1
На початку створив Бог небо і землю.	In the beginning God made the heaven and the earth.
2	2
Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.	But the earth was unsightly and unfurnished, and darkness was over the deep, and the Spirit of God moved over the water.
3	3
І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло.	And God said, Let there be light, and there was light.
4	4
І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви.	And God saw the light that it was good, and God divided between the light and the darkness.
5	5
І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.	And God called the light Day, and the darkness he called Night, and there was evening and there was morning, the first day.
6	6
І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.]	And God said, Let there be a firmament in the midst of the water, and let it be a division between water and water, and it was so.
7	7
І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так.	And God made the firmament, and God divided between the water which was under the firmament and the water which was above the firmament.
8	8
І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.	And God called the firmament Heaven, and God saw that it was good, and there was evening and there was morning, the second day.
9	9
І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.]	And God said, Let the water which is under the heaven be collected into one place, and let the dry land appear, and it was so. And the water which was under the heaven was collected into its places, and the dry land appeared.
10	10
І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре.	And God called the dry land Earth, and the gatherings of the waters he called Seas, and God saw that it was good.
11	11
І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так.	And God said, Let the earth bring forth the herb of grass bearing seed according to its kind and according to its likeness, and the fruit-tree bearing fruit whose seed is in it, according to its kind on the earth, and it was so.
12	12
І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре.	And the earth brought forth the herb of grass bearing seed according to its kind and according to its likeness, and the fruit tree bearing fruit whose seed is in it, according to its kind on the earth, and God saw that it was good.
13	13
І був вечір, і був ранок: день третій.	And there was evening and there was morning, the third day.
14	14
І сказав Бог: нехай будуть світила на тверді небесній [для освітлення землі і] для відокремлення дня від ночі, і для знамень, і часу, і днів, і років;	And God said, Let there be lights in the firmament of the heaven to give light upon the earth, to divide between day and night, and let them be for signs and for seasons and for days and for years.
15	15
і нехай будуть вони світильниками на тверді небесній, щоб освітлювати землю. І стало так.	And let them be for light in the firmament of the heaven, so as to shine upon the earth, and it was so.
16	16
І створив Бог два світила великі: світило більше — для управління днем, і світило менше — для управління ніччю, і зорі;	And God made the two great lights, the greater light for regulating the day and the lesser light for regulating the night, the stars also.
17	17
і поставив їх Бог на тверді небесній, щоб світити на землю,	And God placed them in the firmament of the heaven, so as to shine upon the earth,
18	18
і управляти днем і ніччю, і відокремлювати світло від темряви. І побачив Бог, що це добре.	and to regulate day and night, and to divide between the light and the darkness. And God saw that it was good.
19	19
І був вечір, і був ранок: день четвертий.	And there was evening and there was morning, the fourth day.
20	20
І сказав Бог: нехай породить вода плазунів, душу живу; і птахи нехай полетять над землею, під твердю небесною. [І стало так.]	And God said, Let the waters bring forth reptiles having life, and winged creatures flying above the earth in the firmament of heaven, and it was so.
21	21
І створив Бог риб великих і всяку душу тварин-плазунів, яких породила вода, за родом їх, і всякого птаха пернатого за родом його. І побачив Бог, що це добре.	And God made great whales, and every living reptile, which the waters brought forth according to their kinds, and every creature that flies with wings according to its kind, and God saw that they were good.
22	22
І благословив їх Бог, промовивши: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте води в морях, і птахи нехай розмножуються на землі.	And God blessed them, saying, Increase and multiply and fill the waters in the seas, and let the creatures that fly be multiplied on the earth.
23	23
І був вечір, і був ранок: день п’ятий.	And there was evening and there was morning, the fifth day.
24	24
І сказав Бог: нехай родить земля душу живу за родом її, тварин і плазунів, і звірів земних за родом їх. І стало так.	And God said, Let the earth bring forth the living creature according to its kind, quadrupeds and reptiles and wild beasts of the earth according to their kind, and it was so.
25	25
І створив Бог звірів земних за родом їх, і худобу за родом її, і всіх плазунів земних за родом їх. І побачив Бог, що це добре.	And God made the wild beasts of the earth according to their kind, and cattle according to their kind, and all the reptiles of the earth according to their kind, and God saw that they were good.
26	26
І сказав Бог: створімо людину за образом Нашим [і] за подобою Нашою, і нехай володарює вона над рибами морськими, і над птахами небесними, [і над звірами,] і над худобою, і над усією землею, і над усіма плазунами, що повзають по землі.	And God said, Let us make man according to our image and likeness, and let them have dominion over the fish of the sea, and over the flying creatures of heaven, and over the cattle and all the earth, and over all the reptiles that creep on the earth.
27	27
І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх.	And God made man, according to the image of God he made him, male and female he made them.
28	28
І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими [і над звірами,] і над птахами небесними, [і над усякою худобою, і над усією землею,] і над усякою твариною, що плазує по землі.	And God blessed them, saying, Increase and multiply, and fill the earth and subdue it, and have dominion over the fish of the seas and flying creatures of heaven, and all the cattle and all the earth, and all the reptiles that creep on the earth.
29	29
І сказав Бог: ось, Я дав вам усяку траву, що сіє насіння, яка є на всій землі, і всяке дерево, яке має плід, що сіє насіння; — вам це буде в їжу;	And God said, Behold I have given to you every seed-bearing herb sowing seed which is upon all the earth, and every tree which has in itself the fruit of seed that is sown, to you it shall be for food.
30	30
а всім звірам земним, і всім птахам небесним, і всякому [плазуну,] на землі, в якому душа жива, дав Я всю зелень трав’яну в їжу. І стало так.	And to all the wild beasts of the earth, and to all the flying creatures of heaven, and to every reptile creeping on the earth, which has in itself the breath of life, even every green plant for food; and it was so.
31	31
І побачив Бог усе, що Він створив, і ось, добре воно. І був вечір, і був ранок: день шостий.	And God saw all the things that he had made, and, behold, they were very good. And there was evening and there was morning, the sixth day.
Глава 2	Chapter 2

1	1
Так були створені небо і земля і все воїнство їх.	And the heavens and the earth were finished, and the whole world of them.
2	2
І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив.	And God finished on the sixth day his works which he made, and he ceased on the seventh day from all his works which he made.
3	3
І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював.	And God blessed the seventh day and sanctified it, because in it he ceased from all his works which God began to do.
4	4
Ось походження неба і землі, при створенні їх, у той час, коли Господь Бог створив землю і небо,	This is the book of the generation of heaven and earth, when they were made, in the day in which the Lord God made the heaven and the earth,
5	5
і всякий польовий чагарник, якого ще не було на землі, і всяку польову траву, що ще не росла, тому що Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини для обробки землі,	and every herb of the field before it was on the earth, and all the grass of the field before it sprang up, for God had not rained on the earth, and there was not a man to cultivate it.
6	6
але пара піднімалася з землі й зрошувала усе лице землі.	But there rose a fountain out of the earth, and watered the whole face of the earth.
7	7
І створив Господь Бог людину з пороху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою.	And God formed the man of dust of the earth, and breathed upon his face the breath of life, and the man became a living soul.
8	8
І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив.	And God planted a garden eastward in Edem, and placed there the man whom he had formed.
9	9
І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла.	And God made to spring up also out of the earth every tree beautiful to the eye and good for food, and the tree of life in the midst of the garden, and the tree of learning the knowledge of good and evil.
10	10
З Едему витікала ріка для зрошення раю; і потім розділялася на чотири ріки.	And a river proceeds out of Edem to water the garden, thence it divides itself into four heads.
11	11
Ім’я однієї Фисон: вона обтікає всю землю Хавила, ту, де золото;	The name of the one, Phisom, this it is which encircles the whole land of Evilat, where there is gold.
12	12
і золото тієї землі добре; там бдолах і камень онікс.	And the gold of that land is good, there also is carbuncle and emerald.
13	13
Ім’я другої ріки Гихон [Геон]: вона обтікає всю землю Куш.	And the name of the second river is Geon, this it is which encircles the whole land of Ethiopia.
14	14
Ім’я третьої ріки Хиддекель [Тигр]: вона протікає перед Ассирією. Четверта ріка Євфрат.	And the third river is Tigris, this is that which flows forth over against the Assyrians. And the fourth river is Euphrates.
15	15
І взяв Господь Бог людину, [яку створив,] і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його.	And the Lord God took the man whom he had formed, and placed him in the garden of Delight, to cultivate and keep it.
16	16
І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти,	And the Lord God gave a charge to Adam, saying, Of every tree which is in the garden thou mayest freely eat,
17	17
а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш.	but of the tree of the knowledge of good and evil—of it ye shall not eat, but in whatsoever day ye eat of it, ye shall surely die.
18	18
І сказав Господь Бог: не добре бути чоловікові одному; створімо йому помічника, за його подобою.	And the Lord God said, It is not good that the man should be alone, let us make for him a help suitable to him.
19	19
Господь Бог створив із землі всіх тварин польових і всіх птахів небесних, і привів [їх] до людини, щоб бачити, як вона назве їх, і щоб, як назве людина всяку душу живу, так і було ім’я їй.	And God formed yet farther out of the earth all the wild beasts of the field, and all the birds of the sky, and he brought them to Adam, to see what he would call them, and whatever Adam called any living creature, that was the name of it.
20	20
І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього.	And Adam gave names to all the cattle and to all the birds of the sky, and to all the wild beasts of the field, but for Adam there was not found a help like to himself.
21	21
І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю.	And God brought a trance upon Adam, and he slept, and he took one of his ribs, and filled up the flesh instead thereof.
22	22
І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка.	And God formed the rib which he took from Adam into a woman, and brought her to Adam.
23	23
І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого].	And Adam said, This now is bone of my bones, and flesh of my flesh; she shall be called woman, because she was taken out of her husband.
24	24
Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю.	Therefore shall a man leave his father and his mother and shall cleave to his wife, and they two shall be one flesh.
25	25
І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися.	And the two were naked, both Adam and his wife, and were not ashamed.
Глава 3	Chapter 3

1	1
Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю?	Now the serpent was the most crafty of all the brutes on the earth, which the Lord God made, and the serpent said to the woman, Wherefore has God said, Eat not of every tree of the garden?
2	2
І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти,	And the woman said to the serpent, We may eat of the fruit of the trees of the garden,
3	3
тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти.	but of the fruit of the tree which is in the midst of the garden, God said, Ye shall not eat of it, neither shall ye touch it, lest ye die.
4	4
І сказав змій жінці: ні, не вмрете,	And the serpent said to the woman, Ye shall not surely die.
5	5
але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло.	For God knew that in whatever day ye should eat of it your eyes would be opened, and ye would be as gods, knowing good and evil.
6	6
І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв.	And the woman saw that the tree was good for food, and that it was pleasant to the eyes to look upon and beautiful to contemplate, and having taken of its fruit she ate, and she gave to her husband also with her, and they ate.
7	7
І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання.	And the eyes of both were opened, and they perceived that they were naked, and they sewed fig leaves together, and made themselves aprons to go round them.
8	8
І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю.	And they heard the voice of the Lord God walking in the garden in the afternoon; and both Adam and his wife hid themselves from the face of the Lord God in the midst of the trees of the garden.
9	9
І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти?	And the Lord God called Adam and said to him, Adam, where art thou?
10	10
Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався.	And he said to him, I heard thy voice as thou walkedst in the garden, and I feared because I was naked and I hid myself.
11	11
І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти?	And God said to him, Who told thee that thou wast naked, unless thou hast eaten of the tree concerning which I charged thee of it alone not to eat?
12	12
Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв.	And Adam said, The woman whom thou gavest to be with me—she gave me of the tree and I ate.
13	13
І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла.	And the Lord God said to the woman, Why hast thou done this? And the woman said, The serpent deceived me and I ate.
14	14
І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого;	And the Lord God said to the serpent, Because thou hast done this thou art cursed above all cattle and all the brutes of the earth, on thy breast and belly thou shalt go, and thou shalt eat earth all the days of thy life.
15	15
і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту^*.	And I will put enmity between thee and the woman and between thy seed and her seed, he shall watch against thy head, and thou shalt watch against his heel.
16	16
Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою.	And to the woman he said, I will greatly multiply thy pains and thy groanings; in pain thou shalt bring forth children, and thy submission shall be to thy husband, and he shall rule over thee.
17	17
Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого;	And to Adam he said, Because thou hast hearkened to the voice of thy wife, and eaten of the tree concerning which I charged thee of it only not to eat—of that thou hast eaten, cursed is the ground in thy labours, in pain shalt thou eat of it all the days of thy life.
18	18
терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву;	Thorns and thistles shall it bring forth to thee, and thou shalt eat the herb of the field.
19	19
у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся.	In the sweat of thy face shalt thou eat thy bread until thou return to the earth out of which thou wast taken, for earth thou art and to earth thou shalt return.
20	20
І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва^*, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.	And Adam called the name of his wife Life, because she was the mother of all living.
21	21
І зробив Господь Бог Адаму і дружині його одяг шкіряний і одягнув їх.	And the Lord God made for Adam and his wife garments of skin, and clothed them.
22	22
І сказав Господь Бог: ось, Адам став як один з Нас, знаючи добро і зло; і тепер як би не простяг він руки своєї, і не взяв також від дерева життя, і не з’їв, і не став жити вічно.	And God said, Behold, Adam is become as one of us, to know good and evil, and now lest at any time he stretch forth his hand, and take of the tree of life and eat, and so he shall live for ever—
23	23
І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб обробляти землю, із якої він узятий.	So the Lord God sent him forth out of the garden of Delight to cultivate the ground out of which he was taken.
24	24
І вигнав Адама, і поставив на сході біля саду Едемського Херувима і полум’яний меч, який обертався навколо, щоб охороняти путь до дерева життя.	And he cast out Adam and caused him to dwell over against the garden of Delight, and stationed the cherubs and the fiery sword that turns about to keep the way of the tree of life.
Глава 4	Chapter 4

1	1
Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа.	And Adam knew Eve his wife, and she conceived and brought forth Cain and said, I have gained a man through God.
2	2
І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом.	And she again bore his brother Abel. And Abel was a keeper of sheep, but Cain was a tiller of the ground.
3	3
Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу,	And it was so after some time that Cain brought of the fruits of the earth a sacrifice to the Lord.
4	4
і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його,	And Abel also brought of the firstborn of his sheep and of his fatlings, and God looked upon Abel and his gifts,
5	5
а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його.	but Cain and his sacrifices he regarded not, and Cain was exceedingly sorrowful and his countenance fell.
6	6
І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє?	And the Lord God said to Cain, Why art thou become very sorrowful and why is thy countenance fallen?
7	7
якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним.	Hast thou not sinned if thou hast brought it rightly, but not rightly divided it? be still, to thee shall be his submission, and thou shalt rule over him.
8	8
І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його.	And Cain said to Abel his brother, Let us go out into the plain; and it came to pass that when they were in the plain Cain rose up against Abel his brother, and slew him.
9	9
І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму?	And the Lord God said to Cain, Where is Abel thy brother? and he said, I know not, am I my brother's keeper?
10	10
І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі;	And the Lord said, What hast thou done? the voice of thy brother's blood cries to me out of the ground.
11	11
і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї;	And now thou art cursed from the earth which has opened her mouth to receive thy brother's blood from thy hand.
12	12
коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі.	When thou tillest the earth, then it shall not continue to give its strength to thee: thou shalt be groaning and trembling on the earth.
13	13
І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести;	And Cain said to the Lord God, My crime is too great for me to be forgiven.
14	14
ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене.	If thou castest me out this day from the face of the earth, and I shall be hidden from thy presence, and I shall be groaning and trembling upon the earth, then it will be that any one that finds me shall slay me.
15	15
І сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його.	And the Lord God said to him, Not so, any one that slays Cain shall suffer seven-fold vengeance; and the Lord God set a mark upon Cain that no one that found him might slay him.
16	16
І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема.	So Cain went forth from the presence of God and dwelt in the land of Nod over against Edem.
17	17
І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох.	And Cain knew his wife, and having conceived she bore Enoch; and he built a city; and he named the city after the name of his son, Enoch.
18	18
В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля [Малелеїла]; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха.	And to Enoch was born Gaidad; and Gaidad begot Maleleel; and Maleleel begot Mathusala; and Mathusala begot Lamech.
19	19
І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла].	And Lamech took to himself two wives; the name of the one was Ada, and the name of the second Sella.
20	20
Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами.	And Ada bore Jobel; he was the father of those that dwell in tents, feeding cattle.
21	21
Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках.	And the name of his brother was Jubal; he it was who invented the psaltery and harp.
22	22
Цилла також народила Тувалкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема.	And Sella also bore Thobel; he was a smith, a manufacturer both of brass and iron; and the sister of Thobel was Noëma.
23	23
І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі;	And Lamech said to his wives, Ada and Sella, Hear my voice, ye wives of Lamech, consider my words, because I have slain a man to my sorrow and a youth to my grief.
24	24
якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро.	Because vengeance has been exacted seven times on Cain's behalf, on Lamech's it shall be seventy times seven.
25	25
І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн.	And Adam knew Eve his wife, and she conceived and bore a son, and called his name Seth, saying, For God has raised up to me another seed instead of Abel, whom Cain slew.
26	26
У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога].	And Seth had a son, and he called his name Enos: he hoped to call on the name of the Lord God.
Глава 5	Chapter 5

1	1
Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її,	This is the genealogy of men in the day in which God made Adam; in the image of God he made him:
2	2
чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх.	male and female he made them, and blessed them; and he called his name Adam, in the day in which he made them.
3	3
Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф.	And Adam lived two hundred and thirty years, and begot a son after his own form, and after his own image, and he called his name Seth.
4	4
Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок.	And the days of Adam, which he lived after his begetting Seth, were seven hundred years; and he begot sons and daughters.
5	5
Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер.	And all the days of Adam which he lived were nine hundred and thirty years, and he died.
6	6
Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса.	Now Seth lived two hundred and five years, and begot Enos.
7	7
Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок.	And Seth lived after his begetting Enos, seven hundred and seven years, and he begot sons and daughters.
8	8
Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер.	And all the days of Seth were nine hundred and twelve years, and he died.
9	9
Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана.	And Enos lived an hundred and ninety years, and begot Cainan.
10	10
Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок.	And Enos lived after his begetting Cainan, seven hundred and fifteen years, and he begot sons and daughters.
11	11
Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер.	And all the days of Enos were nine hundred and five years, and he died.
12	12
Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла.	And Cainan lived an hundred and seventy years, and he begot Maleleel.
13	13
Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок.	And Cainan lived after his begetting Maleleel, seven hundred and forty years, and he begot sons and daughters.
14	14
Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер.	And all the days of Cainan were nine hundred and ten years, and he died.
15	15
Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда.	And Maleleel lived an hundred and sixty and five years, and he begot Jared.
16	16
Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок.	And Maleleel lived after his begetting Jared, seven hundred and thirty years, and he begot sons and daughters.
17	17
Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер.	And all the days of Maleleel were eight hundred and ninety and five years, and he died.
18	18
Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха.	And Jared lived an hundred and sixty and two years, and begot Enoch:
19	19
Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок.	and Jared lived after his begetting Enoch, eight hundred years, and he begot sons and daughters.
20	20
Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер.	And all the days of Jared were nine hundred and sixty and two years, and he died.
21	21
Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала.	And Enoch lived an hundred and sixty and five years, and begat Mathusala.
22	22
І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок.	And Enoch was well-pleasing to God after his begetting Mathusala, two hundred years, and he begot sons and daughters.
23	23
Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п’ять років.	And all the days of Enoch were three hundred and sixty and five years.
24	24
І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його.	And Enoch was well-pleasing to God, and was not found, because God translated him.
25	25
Мафусал жив сто вісімдесят сім років і породив Ламеха.	And Mathusala lived an hundred and sixty and seven years, and begot Lamech.
26	26
Після народження Ламеха Мафусал жив сімсот вісімдесят два роки і породив синів і дочок.	And Mathusala lived after his begetting Lamech eight hundred and two years, and begot sons and daughters.
27	27
Усіх же днів Мафусала було дев’ятсот шістдесят дев’ять років; і він помер.	And all the days of Mathusala which he lived, were nine hundred and sixty and nine years, and he died.
28	28
Ламех жив сто вісімдесят два [188] роки і породив сина,	And Lamech lived an hundred and eighty and eight years, and begot a son.
29	29
і дав йому йому ім’я: Ной, сказавши: він утішить нас у ділах наших й у праці рук наших при оброблянні землі, яку прокляв Господь [Бог].	And he called his name Noe, saying, This one will cause us to cease from our works, and from the toils of our hands, and from the earth, which the Lord God has cursed.
30	30
І жив Ламех після народження Ноя п’ятсот дев’яносто п’ять [565] років і породив синів і дочок.	And Lamech lived after his begetting Noe, five hundred and sixty and five years, and begot sons and daughters.
31	31
Усіх же днів Ламеха було сімсот сімдесят сім [753] років; і він помер.	And all the days of Lamech were seven hundred and fifty-three years, and he died.
32	32
Ною було п’ятсот років і породив Ной [трьох синів]: Сима, Хама і Яфета.	And Noe was five hundred years old, and he begot three sons, Sem, Cham, and Japheth.
Глава 6	Chapter 6

1	1
Коли люди почали примножуватися на землі і народилися у них дочки,	And it came to pass when men began to be numerous upon the earth, and daughters were born to them,
2	2
тоді сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин, яку хто обрав.	that the sons of God having seen the daughters of men that they were beautiful, took to themselves wives of all whom they chose.
3	3
І сказав Господь [Бог]: не вічно Духу Моєму бути зневаженим людьми [цими], тому що вони плоть; нехай будуть дні їх сто двадцять років.	And the Lord God said, My Spirit shall certainly not remain among these men for ever, because they are flesh, but their days shall be an hundred and twenty years.
4	4
У той час були на землі велетні, особливо ж з тих часів, коли сини Божі стали входити до дочок людських, і вони стали народжувати їм: це сильні, спрадавна славні люди.	Now the giants were upon the earth in those days; and after that when the sons of God were wont to go in to the daughters of men, they bore children to them, those were the giants of old, the men of renown.
5	5
І побачив Господь [Бог], що велике розбещення людей на землі, і що всі їх думки і помисли серця їх були злом повсякденно;	And the Lord God having seen that the wicked actions of men were multiplied upon the earth, and that every one in his heart was intently brooding over evil continually,
6	6
і розкаявся Господь, що створив людину на землі, і засмутився у серці Своєму.	then God laid it to heart that he had made man upon the earth, and he pondered it deeply.
7	7
І сказав Господь: знищу з лиця землі людей, яких Я створив, від людини до худоби, і плазунів і птахів небесних знищу, бо Я розкаявся, що створив їх.	And God said, I will blot out man whom I have made from the face of the earth, even man with cattle, and reptiles with flying creatures of the sky, for I am grieved that I have made them.
8	8
Ной же придбав благодать перед очима Господа [Бога].	But Noe found grace before the Lord God.
9	9
Ось житіє Ноя: Ной був чоловіком праведним і непорочним у роді своєму; Ной ходив перед Богом.	And these are the generations of Noe. Noe was a just man; being perfect in his generation, Noe was well-pleasing to God.
10	10
Ной породив трьох синів: Сима, Хама і Яфета.	And Noe begot three sons, Sem, Cham, Japheth.
11	11
Але земля розбестилася перед лицем Божим, і наповнилася земля злодіяннями.	But the earth was corrupted before God, and the earth was filled with iniquity.
12	12
І споглянув [Господь] Бог на землю, і ось, вона розбещена, тому що всяка плоть спотворила шлях свій на землі.	And the Lord God saw the earth, and it was corrupted; because all flesh had corrupted its way upon the earth.
13	13
І сказав [Господь] Бог Ною: кінець усякій плоті прийшов перед лицем Моїм, тому що земля наповнилася від них злодіяннями; і ось, Я знищу їх з землі.	And the Lord God said to Noe, A period of all men is come before me; because the earth has been filled with iniquity by them, and, behold, I destroy them and the earth.
14	14
Зроби собі ковчег з дерева гофер; відділення зроби в ковчезі й обсмоли його смолою усередині і ззовні.	Make therefore for thyself an ark of square timber; thou shalt make the ark in compartments, and thou shalt pitch it within and without with pitch.
15	15
І зроби його так: довжина ковчега триста ліктів; ширина його п’ятдесят ліктів, а висота його тридцять ліктів.	And thus shalt thou make the ark; three hundred cubits the length of the ark, and fifty cubits the breadth, and thirty cubits the height of it.
16	16
І зроби отвір у ковчезі, і в лікоть зведи його вгорі, і двері в ковчег зроби з боку його; влаштуй у ньому нижнє, друге і третє [житло].	Thou shalt narrow the ark in making it, and in a cubit above thou shalt finish it, and the door of the ark thou shalt make on the side; with lower, second, and third stories thou shalt make it.
17	17
І ось, Я наведу на землю потоп водний, щоб винищити всяку плоть, у якій є дух життя, під небесами; усе, що є на землі, позбудеться життя.	And behold I bring a flood of water upon the earth, to destroy all flesh in which is the breath of life under heaven, and whatsoever things are upon the earth shall die.
18	18
Але з тобою Я укладу завіт Мій, і ввійдеш у ковчег ти, і сини твої, і дружина твоя, і дружини синів твоїх з тобою.	And I will establish my covenant with thee, and thou shalt enter into the ark, and thy sons and thy wife, and thy sons' wives with thee.
19	19
Введи також у ковчег [з усякої худоби, і з усіх плазунів, і] з усіх тварин, і від усякої плоті по парі, щоб вони залишилися з тобою живими; чоловічої статі і жіночої нехай вони будуть.	And of all cattle and of all reptiles and of all wild beasts, even of all flesh, thou shalt bring by pairs of all, into the ark, that thou mayest feed them with thyself: male and female they shall be.
20	20
З [усіх] птахів за родом їх, і з [усієї] худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, з усіх по парі ввійдуть до тебе, щоб залишилися живими [з тобою, чоловічої статі і жіночої].	Of all winged birds after their kind, and of all cattle after their kind, and of all reptiles creeping upon the earth after their kind, pairs of all shall come in to thee, male and female to be fed with thee.
21	21
Ти ж візьми собі всякої їжі, яку споживають, і збери до себе; і буде вона для тебе і для них споживою.	And thou shalt take to thyself of all kinds of food which ye eat, and thou shalt gather them to thyself, and it shall be for thee and them to eat.
22	22
І зробив Ной усе: як повелів йому [Господь] Бог, так він і зробив.	And Noe did all things whatever the Lord God commanded him, so did he.
Глава 7	Chapter 7

1	1
І сказав Господь [Бог] Ною: увійди ти і вся сім’я твоя в ковчег, тому що тебе побачив Я праведним переді Мною в роді цьому;	And the Lord God said to Noe, Enter thou and all thy family into the ark, for thee have I seen righteous before me in this generation.
2	2
і всякої худоби чистої візьми по семеро, чоловічої статі і жіночої, а з худоби нечистої по двоє, чоловічої статі і жіночої;	And of the clean cattle take in to thee sevens, male and female, and of the unclean cattle pairs male and female.
3	3
також і з птахів небесних [чистих] по сім, чоловічої статі і жіночої, [і з усіх птахів нечистих по двоє, чоловічої статі і жіночої,] щоб зберегти сім’я для всієї землі,	And of clean flying creatures of the sky sevens, male and female, and of all unclean flying creatures pairs, male and female, to maintain seed on all the earth.
4	4
тому що через сім днів Я буду лити дощ на землю сорок днів і сорок ночей; і винищу все, що існує, що Я створив, з лиця землі.	For yet seven days having passed I bring rain upon the earth forty days and forty nights, and I will blot out every offspring which I have made from the face of all the earth.
5	5
Ной зробив усе, що Господь [Бог] повелів йому.	And Noe did all things whatever the Lord God commanded him.
6	6
Ной же був шестисот років, коли потоп водний прийшов на землю.	And Noe was six hundred years old when the flood of water was upon the earth.
7	7
І ввійшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним в ковчег від вод потопу.	And then went in Noe and his sons and his wife, and his sons' wives with him into the ark, because of the water of the flood.
8	8
І [з птахів чистих і з птахів нечистих, і] з худоби чистої і з худоби нечистої, [і зі звірів] і з усіх плазунів, що на землі	And of clean flying creatures and of unclean flying creatures, and of clean cattle and of unclean cattle, and of all things that creep upon the earth,
9	9
по парі, чоловічої статі і жіночої, ввійшли до Ноя в ковчег, як [Господь] Бог повелів Ною.	pairs went in to Noe into the ark, male and female, as God commanded Noe.
10	10
Через сім днів води потопу ринули на землю.	And it came to pass after the seven days that the water of the flood came upon the earth.
11	11
В шестисотий рік життя Ноя, у другий місяць, у сімнадцятий [27] день місяця, у цей день відкрилися усі джерела великої безодні, і вікна небесні розчинились;	In the six hundredth year of the life of Noe, in the second month, on the twenty-seventh day of the month, on this day all the fountains of the abyss were broken up, and the flood-gates of heaven were opened.
12	12
і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей.	And the rain was upon the earth forty days and forty nights.
13	13
У цей самий день увійшов у ковчег Ной і Сим, Хам і Яфет, сини Ноєві, і дружина Ноєва, і три дружини синів його з ними.	On that very day entered Noe, Sem, Cham, Japheth, the sons of Noe, and the wife of Noe, and the three wives of his sons with him into the ark.
14	14
Вони, і всі звірі [землі] за родом їх, і всяка худоба за родом її, і всі плазуни, що плазують по землі, за родом їх, і всі, що літають за родом їх, усі птахи, усі крилаті,	And all the wild beasts after their kind, and all cattle after their kind, and every reptile moving itself on the earth after its kind, and every flying bird after its kind,
15	15
і ввійшли до Ноя в ковчег по парі [чоловічої статі і жіночої] від усякої плоті, в якій є дух життя;	went in to Noe into the ark, pairs, male and female of all flesh in which is the breath of life.
16	16
і ті, що ввійшли [до Ноя в ковчег] чоловічої і жіночої статі, від усякої плоті ввійшли, як повелів йому [Господь] Бог. І зачинив Господь [Бог] за ним [ковчег].	And they that entered went in male and female of all flesh, as God commanded Noe, and the Lord God shut the ark outside of him.
17	17
І тривав на землі потоп сорок днів [і сорок ночей], і примножилася вода, і підняла ковчег, і він піднявся над землею;	And the flood was upon the earth forty days and forty nights, and the water abounded greatly and bore up the ark, and it was lifted on high from off the earth.
18	18
вода ж посилювалася і дуже примножувалася на землі, і ковчег плавав по поверхні вод.	And the water prevailed and abounded exceedingly upon the earth, and the ark was borne upon the water.
19	19
І піднялася вода на землі надзвичайно, так що покрилися усі високі гори, які є під усім небом;	And the water prevailed exceedingly upon the earth, and covered all the high mountains which were under heaven.
20	20
на п’ятнадцять ліктів піднялася над ними вода, і покрилися [усі високі] гори.	Fifteen cubits upwards was the water raised, and it covered all the high mountains.
21	21
І позбулася життя всяка плоть, що рухається по землі, і птахи, і худоба, і звірі, і всі плазуни, що плазують по землі, і всі люди;	And there died all flesh that moved upon the earth, of flying creatures and cattle, and of wild beasts, and every reptile moving upon the earth, and every man.
22	22
усе, що мало дихання духа життя в ніздрях своїх на суші, вмерло.	And all things which have the breath of life, and whatever was on the dry land, died.
23	23
Знищились усі істоти, що були на поверхні [усієї] землі; від людини до худоби, і плазунів, і птахів небесних, усі були знищені на землі, залишився тільки Ной і те, що було з ним в ковчезі.	And God blotted out every offspring which was upon the face of the earth, both man and beast, and reptiles, and birds of the sky, and they were blotted out from the earth, and Noe was left alone, and those with him in the ark.
24	24
Вода ж прибувала на землі сто п’ятдесят днів.	And the water was raised over the earth an hundred and fifty days.
Глава 8	Chapter 8

1	1
І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.	And God remembered Noe, and all the wild beasts, and all the cattle, and all the birds, and all the reptiles that creep, as many as were with him in the ark, and God brought a wind upon the earth, and the water stayed.
2	2
І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба.	And the fountains of the deep were closed up, and the flood-gates of heaven, and the rain from heaven was withheld.
3	3
Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.	And the water subsided, and went off the earth, and after an hundred and fifty days the water was diminished, and the ark rested in the seventh month, on the twenty-seventh day of the month, on the mountains of Ararat.
4	4
І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських.	And the water continued to decrease until the tenth month.
5	5
Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.	And in the tenth month, on the first day of the month, the heads of the mountains were seen.
6	6
Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега	And it came to pass after forty days Noe opened the window of the ark which he had made.
7	7
і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.	And he sent forth a raven; and it went forth and returned not until the water was dried from off the earth.
8	8
Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі,	And he sent a dove after it to see if the water had ceased from off the earth.
9	9
але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.	And the dove not having found rest for her feet, returned to him into the ark, because the water was on all the face of the earth, and he stretched out his hand and took her, and brought her to himself into the ark.
10	10
І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.	And having waited yet seven other days, he again sent forth the dove from the ark.
11	11
Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.	And the dove returned to him in the evening, and had a leaf of olive, a sprig in her mouth; and Noe knew that the water had ceased from off the earth.
12	12
Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.	And having waited yet seven other days, he again sent forth the dove, and she did not return to him again any more.
13	13
Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі.	And it came to pass in the six hundred and first year of the life of Noe, in the first month, on the first day of the month, the water subsided from off the earth, and Noe opened the covering of the ark which he had made, and he saw that the water had subsided from the face of the earth.
14	14
Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.	And in the second month the earth was dried, on the twenty-seventh day of the month.
15	15
І сказав [Господь] Бог Ною:	And the Lord God spoke to Noe, saying,
16	16
вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;	Come out from the ark, thou and thy wife and thy sons, and thy sons' wives with thee.
17	17
виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.	And all the wild beasts as many as are with thee, and all flesh both of birds and beasts, and every reptile moving upon the earth, bring forth with thee: and increase ye and multiply upon the earth.
18	18
І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;	And Noe came forth, and his wife and his sons, and his sons' wives with him.
19	19
усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.	And all the wild beasts and all the cattle and every bird, and every reptile creeping upon the earth after their kind, came forth out of the ark.
20	20
І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику.	And Noe built an altar to the Lord, and took of all clean beasts, and of all clean birds, and offered a whole burnt-offering upon the altar.
21	21
І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:	And the Lord God smelled a smell of sweetness, and the Lord God having considered, said, I will not any more curse the earth, because of the works of men, because the imagination of man is intently bent upon evil things from his youth, I will not therefore any more smite all living flesh as I have done.
22	22
надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.	All the days of the earth, seed and harvest, cold and heat, summer and spring, shall not cease by day or night.
Глава 9	Chapter 9

1	1
І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею];	And God blessed Noe and his sons, and said to them, Increase and multiply, and fill the earth and have dominion over it.
2	2
нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони;	And the dread and the fear of you shall be upon all the wild beasts of the earth, on all the birds of the sky, and on all things moving upon the earth, and upon all the fishes of the sea, I have placed them under your power.
3	3
все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе;	And every reptile which is living shall be to you for meat, I have given all things to you as the green herbs.
4	4
тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;	But flesh with blood of life ye shall not eat.
5	5
Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її;	For your blood of your lives will I require at the hand of all wild beasts, and I will require the life of man at the hand of his brother man.
6	6
хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим;	He that sheds man's blood, instead of that blood shall his own be shed, for in the image of God I made man.
7	7
ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.	But do ye increase and multiply, and fill the earth, and have dominion over it.
8	8
І сказав Бог Ною і синам його з ним:	And God spoke to Noe, and to his sons with him, saying,
9	9
ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,	And behold I establish my covenant with you, and with your seed after you,
10	10
і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;	and with every living creature with you, of birds and of beasts, and with all the wild beasts of the earth, as many as are with you, of all that come out of the ark.
11	11
укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.	And I will establish my covenant with you and all flesh shall not any more die by the water of the flood, and there shall no more be a flood of water to destroy all the earth.
12	12
І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:	And the Lord God said to Noe, This is the sign of the covenant which I set between me and you, and between every living creature which is with you for perpetual generations.
13	13
Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.	I set my bow in the cloud, and it shall be for a sign of covenant between me and the earth.
14	14
І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;	And it shall be when I gather clouds upon the earth, that my bow shall be seen in the cloud.
15	15
і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.	And I will remember my covenant, which is between me and you, and between every living soul in all flesh, and there shall no longer be water for a deluge, so as to blot out all flesh.
16	16
І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.	And my bow shall be in the cloud, and I will look to remember the everlasting covenant between me and the earth, and between every living soul in all flesh, which is upon the earth.
17	17
І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.	And God said to Noe, This is the sign of the covenant, which I have made between me and all flesh, which is upon the earth.
18	18
Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.	Now the sons of Noe which came out of the ark, were Sem, Cham, Japheth. And Cham was father of Chanaan.
19	19
Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.	These three are the sons of Noe, of these were men scattered over all the earth.
20	20
Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;	And Noe began to be a husbandman, and he planted a vineyard.
21	21
і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.	And he drank of the wine, and was drunk, and was naked in his house.
22	22
І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.	And Cham the father of Chanaan saw the nakedness of his father, and he went out and told his two brothers without.
23	23
Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.	And Sem and Japheth having taken a garment, put it on both their backs and went backwards, and covered the nakedness of their father; and their face was backward, and they saw not the nakedness of their father.
24	24
Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,	And Noe recovered from the wine, and knew all that his younger son had done to him.
25	25
і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.	And he said, Cursed be the servant Chanaan, a slave shall he be to his brethren.
26	26
Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;	And he said, Blessed be the Lord God of Sem, and Chanaan shall be his bond-servant.
27	27
нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.	May God make room for Japheth, and let him dwell in the habitations of Sem, and let Chanaan be his servant.
28	28
І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.	And Noe lived after the flood three hundred and fifty years.
29	29
Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.	And all the days of Noe were nine hundred and fifty years, and he died.
Глава 10	Chapter 10

1	1
Ось родовід синів Ноєвих: Сима, Хама і Яфета. Після потопу народилися в них діти.	Now these are the generations of the sons of Noe, Sem, Cham, Japheth; and sons were born to them after the flood.
2	2
Сини Яфета: Гомер, Магог, Мадай, Іаван, [Єлиса,] Фувал, Мешех і Фирас.	The sons of Japheth, Gamer, and Magog, and Madoi, and Jovan, and Elisa, and Thobel, and Mosoch, and Thiras.
3	3
Сини Гомера: Аскеназ, Рифат і Фогарма.	And the sons of Gamer, Aschanaz, and Riphath, and Thorgama.
4	4
Сини Іавана: Єлиса, Фарсис, Киттим і Доданим.	And the sons of Jovan, Elisa, and Tharseis, Cetians, Rhodians.
5	5
Від цих населилися острови народів у землях їх, кожен за мовою своєю, за племенем своїм, у народах своїх.	From these were the islands of the Gentiles divided in their land, each according to his tongue, in their tribes and in their nations.
6	6
Сини Хама: Хуш, Мицраїм, Фут і Ханаан.	And the sons of Cham, Chus, and Mesrain, Phud, and Chanaan.
7	7
Сини Хуша: Сева, Хавила, Савта, Раама і Савтеха. Сини Раами: Шева і Дедан.	And the sons of Chus, Saba, and Evila, and Sabatha, and Rhegma, and Sabathaca. And the sons of Rhegma, Saba, and Dadan.
8	8
Хуш породив також Нимрода; цей став сильним на землі;	And Chus begot Nebrod: he began to be a giant upon the earth.
9	9
він був сильним звіроловом перед Господом [Богом], тому і говориться: сильний звіролов, як Нимрод, перед Господом [Богом].	He was a giant hunter before the Lord God; therefore they say, As Nebrod the giant hunter before the Lord.
10	10
Царство його спочатку складали: Вавилон, Ерех, Аккад і Халне в землі Сеннаар.	And the beginning of his kingdom was Babylon, and Orech, and Archad, and Chalanne, in the land of Senaar.
11	11
З цієї землі вийшов Ассур і побудував Ниневію, Реховофир, Калах	Out of that land came Assur, and built Ninevi, and the city Rhooboth, and Chalach,
12	12
і Ресен між Ниневією і між Калахом; це місто велике.	and Dase between Ninevi and Chalach: this is the great city.
13	13
Від Мицраїма пішли Лудим, Анамим, Легавим, Нафтухим,	And Mesrain begot the Ludiim, and the Nephthalim, and the Enemetiim, and the Labiim,
14	14
Патрусим, Каслухим, звідки вийшли филистимляни, і Кафторим.	and the Patrosoniim, and the Chasmoniim (whence came forth Phylistiim) and the Gaphthoriim.
15	15
Від Ханаана народилися: Сидон, первісток його, Хет,	And Chanaan begot Sidon his first-born, and the Chettite,
16	16
Ієвусей, Аморрей, Гергесей,	and the Jebusite, and the Amorite, and the Girgashite,
17	17
Евей, Аркей, Синей,	and the Evite, and the Arukite, and the Asennite,
18	18
Арвадей, Цемарей і Химафей. Згодом племена ханаанські розсіялися,	and the Aradian, and the Samarean, and the Amathite; and after this the tribes of the Chananites were dispersed.
19	19
і були межі хананеїв від Сидона до Герара до Гази, звідси до Содома, Гоморри, Адми і Цевоїма до Лаши.	And the boundaries of the Chananites were from Sidon till one comes to Gerara and Gaza, till one comes to Sodom and Gomorrha, Adama and Seboim, as far as Dasa.
20	20
Це сини Хамові, за племенами їх, за мовою їх, у землях їх, у народах їх.	These were the sons of Cham in their tribes according to their tongues, in their countries, and in their nations.
21	21
Були діти й у Сима, батька всіх синів Єверових, старшого брата Яфетового.	And to Sem himself also were children born, the father of all the sons of Heber, the brother of Japheth the elder.
22	22
Сини Сима: Єлам, Ассур, Арфаксад, Луд, Арам [і Каїнан].	Sons of Sem, Elam, and Assur, and Arphaxad, and Lud, and Aram, and Cainan.
23	23
Сини Арама: Уц, Хул, Гефер і Маш.	And sons of Aram, Uz, and Ul, and Gater, and Mosoch.
24	24
Арфаксад породив [Каїнана, Каїнан породив] Салу, Сала породив Євера.	And Arphaxad begot Cainan, and Cainan begot Sala. And Sala begot Heber.
25	25
У Євера народилося два сини; ім’я одному: Фалек, тому що в дні його земля була розділена; ім’я брата його: Іоктан.	And to Heber were born two sons, the name of the one, Phaleg, because in his days the earth was divided, and the name of his brother Jektan.
26	26
Іоктан породив Алмодада, Шалефа, Хацармавефа, Ієраха,	And Jektan begot Elmodad, and Saleth, and Sarmoth, and Jarach,
27	27
Гадорама, Узала, Диклу,	and Odorrha, and Aibel, and Decla,
28	28
Овалу, Авимаїла, Шеву,	and Eval, and Abimael, and Saba,
29	29
Офира, Хавилу та Іовава. Усі ці сини Іоктана.	and Uphir, and Evila, and Jobab, all these were the sons of Jektan.
30	30
Поселення їх були від Меши до Сефара, гори східної.	And their dwelling was from Masse, till one comes to Saphera, a mountain of the east.
31	31
Це сини Симові за племенами їх, за мовами їх, у землях їх, у народах їх.	These were the sons of Sem in their tribes, according to their tongues, in their countries, and in their nations.
32	32
Ось племена синів Ноєвих, за родоводом їх, у народах їх. Від них пішли народи на землі після потопу.	These are the tribes of the sons of Noe, according to their generations, according to their nations: of them were the islands of the Gentiles scattered over the earth after the flood.
Глава 11	Chapter 11

1	1
На всій землі була одна мова й один говір.	And all the earth was one lip, and there was one language to all.
2	2
Рухаючись зі сходу, вони знайшли в землі Сеннаар рівнину й оселилися там.	And it came to pass as they moved from the east, they found a plain in the land of Senaar, and they dwelt there.
3	3
І сказали одне одному: наробимо цегли і випалимо вогнем. І стала у них цегла замість каменю, а земляна смола замість вапна.	And a man said to his neighbour, Come, let us make bricks and bake them with fire. And the brick was to them for stone, and their mortar was bitumen.
4	4
І сказали вони: збудуємо собі місто і вежу, висотою до небес, і зробимо собі ім’я, перш ніж розсіємося по лицю всієї землі.	And they said, Come, let us build to ourselves a city and tower, whose top shall be to heaven, and let us make to ourselves a name, before we are scattered abroad upon the face of all the earth.
5	5
І зійшов Господь подивитися місто і вежу, що будували сини людські.	And the Lord came down to see the city and the tower, which the sons of men built.
6	6
І сказав Господь: ось, один народ, і одна у всіх мова; і ось що почали вони робити, і не відстануть вони від того, що задумали робити;	And the Lord said, Behold, there is one race, and one lip of all, and they have begun to do this, and now nothing shall fail from them of all that they may have undertaken to do.
7	7
зійдемо ж і змішаємо там мову їхню, так щоб один не розумів мови іншого.	Come, and having gone down let us there confound their tongue, that they may not understand each the voice of his neighbour.
8	8
І розсіяв їх Господь звідти по всій землі; і вони перестали будувати місто [і вежу].	And the Lord scattered them thence over the face of all the earth, and they left off building the city and the tower.
9	9
Тому дано йому ім’я: Вавилон, бо там змішав Господь мову всієї землі, і звідти розсіяв їх Господь по всій землі.	On this account its name was called Confusion, because there the Lord confounded the languages of all the earth, and thence the Lord scattered them upon the face of all the earth.
10	10
Ось родовід Сима: Сим був ста років і породив Арфаксада, через два роки після потопу;	And these are the generations of Sem: and Sem was a hundred years old when he begot Arphaxad, the second year after the flood.
11	11
після народження Арфаксада Сим жив п’ятсот років і породив синів і дочок [і помер].	And Sem lived, after he had begotten Arphaxad, five hundred years, and begot sons and daughters, and died.
12	12
Арфаксад жив тридцять п’ять [135] років і породив [Каїнана. Після нарождення Каїнана Арфаксад жив триста тридцять років і породив синів і дочок і помер. Каїнан жив сто тридцять років, і породив] Салу.	And Arphaxad lived a hundred and thirty-five years, and begot Cainan.
13	13
Після нарождення Сали Арфаксад [Каїнан] жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер].	And Arphaxad lived after he had begotten Cainan, four hundred years, and begot sons and daughters, and died. And Cainan lived a hundred and thirty years and begot Sala; and Cainan lived after he had begotten Sala, three hundred and thirty years, and begot sons and daughters, and died.
14	14
Сала жив тридцять [130] років і породив Євера.	And Sala lived an hundred and thirty years, and begot Heber.
15	15
Після народження Євера Сала жив чотириста три [330] роки і породив синів і дочок [і помер].	And Sala lived after he had begotten Heber, three hundred and thirty years, and begot sons and daughters, and died.
16	16
Євер жив тридцять чотири [134] роки і породив Фалека.	And Heber lived an hundred and thirty-four years, and begot Phaleg.
17	17
Після народження Фалека Євер жив чотириста тридцять [370] років і породив синів і дочок [і помер].	And Heber lived after he had begotten Phaleg two hundred and seventy years, and begot sons and daughters, and died.
18	18
Фалек жив тридцять [130] років і породив Рагава.	And Phaleg lived an hundred and thirty years, and begot Ragau.
19	19
Після народження Рагава Фалек жив двісті дев’ять років і породив синів і дочок [і помер].	And Phaleg lived after he had begotten Ragau, two hundred and nine years, and begot sons and daughters, and died.
20	20
Рагав жив тридцять два [132] роки і породив Серуха.	And Ragau lived an hundred thirty and two years, and begot Seruch.
21	21
Після народження Серуха Рагав жив двісті сім років і породив синів і дочок [і помер].	And Ragau lived after he had begotten Seruch, two hundred and seven years, and begot sons and daughters, and died.
22	22
Серух жив тридцять [130] років і породив Нахора.	And Seruch lived a hundred and thirty years, and begot Nachor.
23	23
Після народження Нахора Серух жив двісті років і породив синів і дочок [і помер].	And Seruch lived after he had begotten Nachor, two hundred years, and begot sons and daughters, and died.
24	24
Нахор жив двадцять дев’ять [79] років і породив Фарру.	And Nachor lived a hundred and seventy-nine years, and begot Tharrha.
25	25
Після народження Фарри Нахор жив сто дев’ятнадцять [129] років і породив синів і дочок [і помер].	And Nachor lived after he had begotten Tharrha, an hundred and twenty-five years, and begot sons and daughters, and he died.
26	26
Фарра жив сімдесят років і породив Аврама, Нахора й Арана.	And Tharrha lived seventy years, and begot Abram, and Nachor, and Arrhan.
27	27
Ось родовід Фарри: Фарра породив Аврама, Нахора й Арана. Аран породив Лота.	And these are the generations of Tharrha. Tharrha begot Abram and Nachor, and Arrhan; and Arrhan begot Lot.
28	28
І вмер Аран за Фарри, батька свого, у землі народження свого, в Урі халдейському.	And Arrhan died in the presence of Tharrha his father, in the land in which he was born, in the country of the Chaldees.
29	29
Аврам і Нахор взяли собі дружин; ім’я дружини Аврамової: Сара; ім’я дружини Нахорової: Милка, дочка Арана, батька Милки і батька Іски.	And Abram and Nachor took to themselves wives, the name of the wife of Abram was Sara, and the name of the wife of Nachor, Malcha, daughter of Arrhan, and he was the father of Malcha, the father of Jescha.
30	30
І Сара була неплідна і бездітна.	And Sara was barren, and did not bear children.
31	31
І взяв Фарра Аврама, сина свого, і Лота, сина Аранового, онука свого, і Сару, невістку свою, дружину Аврама, сина свого, і вийшов з ними з Ура халдейського, щоб іти в землю Ханаанську; але, дійшовши до Харрана, вони зупинилися там.	And Tharrha took Abram his son, and Lot the son of Arrhan, the son of his son, and Sara his daughter-in-law, the wife of Abram his son, and led them forth out of the land of the Chaldees, to go into the land of Chanaan, and they came as far as Charrhan, and he dwelt there.
32	32
І було днів життя Фарри [у Харранській землі] двісті п’ять років, і вмер Фарра в Харрані.	And all the days of Tharrha in the land of Charrhan were two hundred and five years, and Tharrha died in Charrhan.
Глава 12	Chapter 12

1	1
І сказав Господь Авраму: піди з землі твоєї, від роду твого і з дому батька твого [і йди] у землю, яку Я покажу тобі;	And the Lord said to Abram, Go forth out of thy land and out of thy kindred, and out of the house of thy father, and come into the land which I shall shew thee.
2	2
і Я спороджу від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім’я твоє, і будеш ти благословенням;	And I will make thee a great nation, and I will bless thee and magnify thy name, and thou shalt be blessed.
3	3
Я благословлю тих, що благословляють тебе, і тих, що лихословлять тебе, прокляну; і благословляться у тобі всі племена земні.	And I will bless those that bless thee, and curse those that curse thee, and in thee shall all the tribes of the earth be blessed.
4	4
І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврам був сімдесяти п’яти років, коли вийшов з Харрана.	And Abram went as the Lord spoke to him, and Lot departed with him, and Abram was seventy-five years old, when he went out of Charrhan.
5	5
І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і все майно, яке вони придбали, і всіх людей, яких вони мали в Харрані; і вийшли, щоб іти в землю Ханаанську; і прийшли в землю Ханаанську.	And Abram took Sara his wife, and Lot the son of his brother, and all their possessions, as many as they had got, and every soul which they had got in Charrhan, and they went forth to go into the land of Chanaan.
6	6
І пройшов Аврам по землі цій [у довжину її] до місця Сихема, до діброви Море́. У цій землі тоді [жили] хананеї.	And Abram traversed the land lengthwise as far as the place Sychem, to the high oak, and the Chananites then inhabited the land.
7	7
І явився Господь Авраму і сказав [йому]: нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І зробив там [Аврам] жертовник Господу, Який явився йому.	And the Lord appeared to Abram, and said to him, I will give this land to thy seed. And Abram built an altar there to the Lord, who appeared to him.
8	8
Звідти рушив він до гори, на схід від Вефиля; і поставив намет свій так, що від нього Вефиль був на захід, а Гай на схід; і зробив там жертовник Господу і закликав ім’я Господа [Який явився йому].	And he departed thence to the mountain eastward of Bæthel, and there he pitched his tent in Bæthel near the sea, and Aggai toward the east, and there he built an altar to the Lord, and called on the name of the Lord.
9	9
І піднявся Аврам і продовжував йти на південь.	And Abram departed and went and encamped in the wilderness.
10	10
І був голод у тій землі. І прийшов Аврам у Єгипет, щоб пожити там, тому що посилився голод у землі тій.	And there was a famine in the land, and Abram went down to Egypt to sojourn there, because the famine prevailed in the land.
11	11
Коли ж він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: ось, я знаю, що ти жінка, прекрасна на вигляд;	And it came to pass when Abram drew nigh to enter into Egypt, Abram said to Sara his wife, I know that thou art a fair woman.
12	12
і коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: це дружина його; і вб’ють мене, а тебе залишать живою;	It shall come to pass then that when the Egyptians shall see thee, they shall say, This is his wife, and they shall slay me, but they shall save thee alive.
13	13
скажи ж, що ти моя сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе.	Say, therefore, I am his sister, that it may be well with me on account of thee, and my soul shall live because of thee.
14	14
І було, коли прийшов Аврам у Єгипет, єгиптяни побачили, що вона жінка дуже красива;	And it came to pass when Abram entered into Egypt—the Egyptians having seen his wife that she was very beautiful—
15	15
побачили її і вельможі фараонові і похвалили її перед фараоном; і взята вона була до дому фараонового.	that the princes of Pharao saw her, and praised her to Pharao and brought her into the house of Pharao.
16	16
І Авраму добре було заради неї; і була у нього дрібна і велика худоба й осли, і раби і рабині, і мули і верблюди.	And they treated Abram well on her account, and he had sheep, and calves, and asses, and men-servants, and women-servants, and mules, and camels.
17	17
Але Господь уразив тяжкими ударами фараона і дім його за Сару, дружину Аврамову.	And God afflicted Pharao with great and severe afflictions, and his house, because of Sara, Abram's wife.
18	18
І покликав фараон Аврама і сказав: що це ти зробив зі мною? чому не сказав мені, що вона дружина твоя?	And Pharao having called Abram, said, What is this thou hast done to me, that thou didst not tell me that she was thy wife?
19	19
чому ти сказав: вона сестра моя? і я взяв було її собі за дружину. І тепер ось дружина твоя; візьми [її] і йди.	Wherefore didst thou say, She is my sister? and I took her for a wife to myself; and now, behold, thy wife is before thee, take her and go quickly away.
20	20
І дав фараон повеління про нього людям, і провели його, і дружину його, й усе, що в нього було, [і Лота з ним].	And Pharao gave charge to men concerning Abram, to join in sending him forward, and his wife, and all that he had.
Глава 13	Chapter 13

1	1
І піднявся Аврам з Єгипту, сам і дружина його, й усе, що в нього було, і Лот з ним, на південь.	And Abram went up out of Egypt, he and his wife, and all that he had, and Lot with him, into the wilderness.
2	2
І був Аврам дуже багатий на худобу, і срібло, і золото.	And Abram was very rich in cattle, and silver, and gold.
3	3
І продовжував він переходи свої від півдня до Вефиля, до місця, де колись був намет його між Вефилем і між Гаєм,	And he went to the place whence he came, into the wilderness as far as Bæthel, as far as the place where his tent was before, between Bæthel and Aggai,
4	4
до місця жертовника, який він зробив там спочатку; і там прикликав Аврам ім’я Господа.	to the place of the altar, which he built there at first, and Abram there called on the name of the Lord.
5	5
І у Лота, який ходив з Аврамом, також була дрібна і велика худоба і намети.	And Lot who went out with Abram had sheep, and oxen, and tents.
6	6
І не вміщала їх та земля, щоб жити разом, бо майно їхнє було таке велике, що вони не могли жити разом.	And the land was not large enough for them to live together, because their possessions were great; and the land was not large enough for them to live together.
7	7
І була суперечка між пастухами худоби Аврамової і між пастухами худоби Лотової; і хананеї і ферезеї жили тоді в тій землі.	And there was a strife between the herdmen of Abram's cattle, and the herdmen of Lot's cattle, and the Chananites and the Pherezites then inhabited the land.
8	8
І сказав Аврам Лотові: нехай не буде розбрату між мною і тобою, і між пастухами моїми і пастухами твоїми, тому що ми родичі;	And Abram said to Lot, Let there not be a strife between me and thee, and between my herdmen and thy herdmen, for we are brethren.
9	9
чи не вся земля перед тобою? відділись же від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч; а якщо ти праворуч, то я ліворуч.	Lo! is not the whole land before thee? Separate thyself from me; if thou goest to the left, I will go to the right, and if thou goest to the right, I will go to the left.
10	10
Лот звів очі свої і побачив усю околицю Йорданську, що вона, перш ніж знищив Господь Содом і Гоморру, вся до Сигора зрошувалася водою, як сад Господній, як земля Єгипетська;	And Lot having lifted up his eyes, observed all the country round about Jordan, that it was all watered, before God overthrew Sodom and Gomorrha, as the garden of the Lord, and as the land of Egypt, until thou come to Zogora.
11	11
і обрав собі Лот усю околицю Йорданську; і рушив Лот на схід. І відокремилися вони один від одного.	And Lot chose for himself all the country round Jordan, and Lot went from the east, and they were separated each from his brother. And Abram dwelt in the land of Chanaan.
12	12
Аврам став жити в землі Ханаанській; а Лот став жити у містах околиці і розкинув намети до Содома.	And Lot dwelt in a city of the neighbouring people, and pitched his tent in Sodom.
13	13
Жителі ж содомські були злі і грішні перед Господом.	But the men of Sodom were evil, and exceedingly sinful before God.
14	14
І сказав Господь Авраму, після того як Лот відокремився від нього: зведи очі твої з місця, на якому ти тепер, подивися на північ і на південь, і на схід і на захід;	And God said to Abram after Lot was separated from him, Look up with thine eyes, and behold from the place where thou now art northward and southward, and eastward and seaward;
15	15
бо всю землю, що ти бачиш, Я дам тобі і нащадкам твоїм навіки,	for all the land which thou seest, I will give it to thee and to thy seed for ever.
16	16
і зроблю нащадків твоїх, як пісок земний; якщо хто може порахувати пісок земний, то і нащадки твої полічені будуть;	And I will make thy seed like the dust of the earth; if any one is able to number the dust of the earth, then shall thy seed be numbered.
17	17
встань, пройди по землі цій у довжину й у ширину її, бо Я дам її тобі [і нащадкам твоїм назавжди].	Arise and traverse the land, both in the length of it and in the breadth; for to thee will I give it, and to thy seed for ever.
18	18
І зняв Аврам намет, і пішов, і оселився біля діброви Мамре, що в Хевроні; і зробив там жертовник Господу.	And Abram having removed his tent, came and dwelt by the oak of Mambre, which was in Chebrom, and he there built an altar to the Lord.
Глава 14	Chapter 14

1	1
І було у дні Амрафела, царя Сеннаарського, Аріоха, царя Єлласарського, Кедорлаомера, царя Єламського, і Фидала, царя Гоїмського,	And it came to pass in the reign of Amarphal king of Sennaar, and Arioch king of Ellasar, that Chodollogomor king of Elam, and Thargal king of nations,
2	2
пішли вони війною проти Бери, царя Содомського, проти Бирши, царя Гоморрського, Шинава, царя Адми, Шемевера, царя Севоїмського, і проти царя Бели, яка є Сигор.	made war with Balla king of Sodom, and with Barsa king of Gomorrha, and with Sennaar, king of Adama, and with Symobor king of Seboim and the king of Balac, this is Segor.
3	3
Усі ці з’єдналися в долині Сиддим, де нині море Солоне.	All these met with one consent at the salt valley; this is now the sea of salt.
4	4
Дванадцять років були вони в неволі у Кедорлаомера, а на тринадцятий рік обурилися.	Twelve years they served Chodollogomor, and the thirteenth year they revolted.
5	5
В чотирнадцятому році прийшли Кедорлаомер і царі, що з ним, й уразили рефаїмів в Аштероф-Карнаїмі, зузимів у Гамі, емимів у Шаве-Кириафаїмі,	And in the fourteenth year came Chodollogomor, and the kings with him, and cut to pieces the giants in Astaroth, and Carnain, and strong nations with them, and the Ommæans in the city Save.
6	6
і хорреїв у горі їх Сеїрі, до Ел-Фарана, що біля пустелі.	And the Chorrhæans in the mountains of Seir, to the turpentine tree of Pharan, which is in the desert.
7	7
І повернувшись звідти, вони прийшли до джерела Мишпат, що є Кадес, і завоювали всю країну амаликитян, і також аморреїв, що живуть у Хацацон-Фамарі.	And having turned back they came to the well of judgment; this is Cades, and they cut in pieces all the princes of Amalec, and the Amorites dwelling in Asasonthamar.
8	8
І вийшли цар Содомський, цар Гоморрський, цар Адми, цар Севоїмський і цар Бели, яка є Сигор; і вступили в битву з ними в долині Сиддим,	And the king of Sodom went out, and the king of Gomorrha, and king of Adama, and king of Seboim, and king of Balac, this is Segor, and they set themselves in array against them for war in the salt valley,
9	9
з Кедорлаомером, царем Єламським, Фидалом, царем Гоїмським, Амрафелом, царем Сеннаарським, Аріохом, царем Єлласарським, — чотири царі проти п’яти.	against Chodollogomor king of Elam, and Thargal king of nations, and Amarphal king of Sennaar, and Arioch king of Ellasar, the four kings against the five.
10	10
В долині ж Сиддим було багато смоляних ям. І царі Содомський і Гоморрський, утікаючи, упали в них, а останні втекли в гори.	Now the salt valley consists of slime-pits. And the king of Sodom fled and the king of Gomorrha, and they fell in there: and they that were left fled to the mountain country.
11	11
Переможці взяли все майно Содома і Гоморри і весь запас їх і пішли.	And they took all the cavalry of Sodom and Gomorrha, and all their provisions, and departed.
12	12
І взяли Лота, племінника Аврамового, який жив у Содомі, і майно його і пішли.	And they took also Lot the son of Abram's brother, and his baggage, and departed, for he dwelt in Sodom.
13	13
І прийшов один з тих, хто уцілів, і сповістив Аврама єврея, який жив тоді біля діброви Мамре, аморреянина, брата Ешколу і брата Анеру, які були союзниками Аврамовими.	And one of them that had been rescued came and told Abram the Hebrew; and he dwelt by the oak of Mamre the Amorite the brother of Eschol, and the brother of Aunan, who were confederates with Abram.
14	14
Аврам, почувши, що [Лот] родич його узятий у полон, озброїв рабів своїх, і народжених у домі його, триста вісімнадцять, і переслідував ворогів до Дана;	And Abram having heard that Lot his nephew had been taken captive, numbered his own home-born servants three hundred and eighteen, and pursued after them to Dan.
15	15
і, розділившись, напав на них уночі, сам і раби його, і подолав їх, і переслідував їх до Хови, що ліворуч від Дамаска;	And he came upon them by night, he and his servants, and he smote them and pursued them as far as Choba, which is on the left of Damascus.
16	16
і повернув усе майно і Лота, родича свого, і майно його повернув, також і жінок і народ.	And he recovered all the cavalry of Sodom, and he recovered Lot his nephew, and all his possessions, and the women and the people.
17	17
Коли він повертався після поразки Кедорлаомера і царів, що були з ним, цар Содомський вийшов йому назустріч у долину Шаве, що нині долина царська;	And the king of Sodom went out to meet him, after he returned from the slaughter of Chodollogomor, and the kings with him, to the valley of Saby; this was the plain of the kings.
18	18
і Мелхиседек, цар Салимський, виніс хліб і вино, — він був священик Бога Всевишнього, —	And Melchisedec king of Salem brought forth loaves and wine, and he was the priest of the most high God.
19	19
і благословив його, і сказав: благословенний Аврам від Бога Всевишнього, Владики неба і землі;	And he blessed Abram, and said, Blessed be Abram of the most high God, who made heaven and earth,
20	20
і благословенний Бог Всевишній, Який віддав ворогів твоїх у руки твої. [Аврам] дав йому десяту частину з усього.	and blessed be the most high God who delivered thine enemies into thy power. And Abram gave him the tithe of all.
21	21
І сказав цар Содомський Авраму: віддай мені людей, а майно візьми собі.	And the king of Sodom said to Abram, Give me the men, and take the horses to thyself.
22	22
Але Аврам сказав цареві Содомському: піднімаю руку мою до Господа Бога Всевишнього, Владики неба і землі,	And Abram said to the king of Sodom, I will stretch out my hand to the Lord the most high God, who made the heaven and the earth,
23	23
що навіть нитки і ременя від взуття не візьму з усього твого, щоб ти не сказав: я збагатив Аврама;	that I will not take from all thy goods from a string to a shoe-latchet, lest thou shouldest say, I have made Abram rich.
24	24
крім того, що з’їли слуги, і, крім частки, що належить людям, які ходили зі мною; Анер, Ешкол і Мамрій нехай візьмуть свою частку.	Except what things the young men have eaten, and the portion of the men that went with me, Eschol, Aunan, Mambre, these shall take a portion.
Глава 15	Chapter 15

1	1
Після цих подій було слово Господнє до Аврама у видінні [вночі], і сказано: не бійся, Авраме; Я твій щит; нагорода твоя [буде] дуже велика.	And after these things the word of the Lord came to Abram in a vision, saying, Fear not, Abram, I shield thee, thy reward shall be very great.
2	2
Аврам сказав: Владико Господи! що Ти даси мені? я залишаюся бездітним; розпорядник у домі моєму цей Єлиєзер із Дамаска.	And Abram said, Master and Lord, what wilt thou give me? whereas I am departing without a child, but the son of Masek my home-born female slave, this Eliezer of Damascus is mine heir.
3	3
І сказав Аврам: ось, Ти не дав мені нащадка, і ось, управитель мій спадкоємець мій.	And Abram said, I am grieved since thou hast given me no seed, but my home-born servant shall succeed me.
4	4
І було слово Господа до нього, і сказано: не буде він твоїм спадкоємцем, але той, хто народиться з лона твого, буде твоїм спадкоємцем.	And immediately there was a voice of the Lord to him, saying, This shall not be thine heir; but he that shall come out of thee shall be thine heir.
5	5
І вивів його геть і сказав [йому]: подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх. І сказав йому: стільки буде в тебе нащадків.	And he brought him out and said to him, Look up now to heaven, and count the stars, if thou shalt be able to number them fully, and he said, Thus shall thy seed be.
6	6
Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність.	And Abram believed God, and it was counted to him for righteousness.
7	7
І сказав йому: Я Господь, Який вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі землю цю у володіння.	And he said to him, I am God that brought thee out of the land of the Chaldeans, so as to give thee this land to inherit.
8	8
Він сказав: Владико Господи! З чого я довідаюсь, що я буду володіти нею?	And he said, Master and Lord, how shall I know that I shall inherit it?
9	9
Господь сказав йому: візьми Мені трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і молодого голуба.	And he said to him, Take for me an heifer in her third year, and a she-goat in her third year, and a ram in his third year, and a dove and a pigeon.
10	10
Він взяв усіх їх, розсік їх навпіл і поклав одну частину навпроти другої; тільки птахів не розсік.	So he took to him all these, and divided them in the midst, and set them opposite to each other, but the birds he did not divide.
11	11
І налетіли на трупи хижі птахи; але Аврам відганяв їх.	And birds came down upon the bodies, even upon the divided parts of them, and Abram sat down by them.
12	12
Коли заходило сонце, міцний сон напав на Аврама, і ось, напав на нього жах і морок великий.	And about sunset a trance fell upon Abram, and lo! a great gloomy terror falls upon him.
13	13
І сказав Господь Авраму: знай, що нащадки твої будуть мандрівниками в землі не своїй, і поневолять їх, і будуть гнітити їх чотириста років,	And it was said to Abram, Thou shalt surely know that thy seed shall be a sojourner in a land not their own, and they shall enslave them, and afflict them, and humble them four hundred years.
14	14
але Я вчиню суд над народом, у якого вони будуть у неволі; після цього вони вийдуть [сюди] з великим майном,	And the nation whomsoever they shall serve I will judge; and after this, they shall come forth hither with much property.
15	15
а ти відійдеш до батьків твоїх у мирі і будеш похований у старості добрій;	But thou shalt depart to thy fathers in peace, nourished in a good old age.
16	16
у четвертому роді повернуться вони сюди: тому що міра беззаконь аморреїв досі ще не наповнилася.	And in the fourth generation they shall return hither, for the sins of the Amorites are not yet filled up, even until now.
17	17
Коли зайшло сонце і настала темрява, ось, дим, ніби з печі, і полум’я вогню пройшли між розсіченими тваринами.	And when the sun was about to set, there was a flame, and behold a smoking furnace and lamps of fire, which passed between these divided pieces.
18	18
В цей день уклав Господь завіт з Аврамом, сказавши: нащадкам твоїм даю Я землю цю, від ріки Єгипетської до великої ріки, ріки Євфрату:	In that day the Lord made a covenant with Abram, saying, To thy seed I will give this land, from the river of Egypt to the great river Euphrates.
19	19
кенеїв, кенезеїв, кедмонеїв,	The Kenites, and the Kenezites, and the Kedmoneans,
20	20
хеттеїв, ферезеїв, рефаїмів,	and the Chettites, and the Pherezites, and the Raphaim,
21	21
аморреїв, хананеїв, [евеїв,] гергесеїв і євусеїв.	and the Amorites, and the Chananites, and the Evites, and the Gergesites, and the Jebusites.
Глава 16	Chapter 16

1	1
Але Сара, дружина Аврамова, не народжувала йому. У неї була служниця, єгиптянка, на ім’я Агар.	And Sara the wife of Abram bore him no children; and she had an Egyptian maid, whose name was Agar.
2	2
І сказала Сара Авраму: ось, Господь закрив утробу мою, щоб я не народжувала; увійди ж до служниці моєї: можливо, я буду мати дітей від неї. Аврам послухався слів Сари.	And Sara said to Abram, Behold, the Lord has restrained me from bearing, go therefore in to my maid, that I may get children for myself through her. And Abram hearkened to the voice of Sara.
3	3
І взяла Сара, дружина Аврамова, служницю свою, єгиптянку Агар, після десяти років перебування Аврамового в землі Ханаанській, і дала її Авраму, чоловіку своєму, за дружину.	So Sara the wife of Abram having taken Agar the Egyptian her handmaid, after Abram had dwelt ten years in the land of Chanaan, gave her to Abram her husband as a wife to him.
4	4
Він увійшов до Агарі, і вона зачала. Побачивши ж, що зачала, вона стала зневажати господиню свою.	And he went in to Agar, and she conceived, and saw that she was with child, and her mistress was dishonoured before her.
5	5
І сказала Сара Авраму: в обра́зі моїй винен ти; я віддала служницю мою в надра твої; а вона, побачивши, що зачала, стала нехтувати мене; Господь нехай буде суддею між мною і між тобою.	And Sara said to Abram, I am injured by thee; I gave my handmaid into thy bosom, and when I saw that she was with child, I was dishonoured before her. The Lord judge between me and thee.
6	6
Аврам сказав Сарі: ось, служниця твоя у твоїх руках; роби з нею, що тобі завгодно. І Сара почала пригноблювати її, і вона втекла від неї.	And Abram said to Sara, Behold thy handmaid is in thy hands, use her as it may seem good to thee. And Sara afflicted her, and she fled from her face.
7	7
І знайшов її ангел Господній біля джерела води в пустелі, біля джерела на дорозі до Сура.	And an angel of the Lord found her by the fountain of water in the wilderness, by the fountain in the way to Sur.
8	8
І сказав [їй ангел Господній]: Агар, служнице Сарина! звідки ти прийшла і куди йдеш? Вона сказала: я втікаю від лиця Сари, господині моєї.	And the angel of the Lord said to her, Agar, Sara's maid, whence comest thou, and whither goest thou? and she said, I am fleeing from the face of my mistress Sara.
9	9
Ангел Господній сказав їй: повернися до господині своєї і підкорися їй.	And the angel of the Lord said to her, Return to thy mistress, and submit thyself under her hands.
10	10
І сказав їй ангел Господній: примножуючи, примножу нащадків твоїх, так що не можна буде й перерахувати їх від безлічі.	And the angel of the Lord said to her, I will surely multiply thy seed, and it shall not be numbered for multitude.
11	11
І ще сказав їй ангел Господній: ось, ти вагітна, і народиш сина, і наречеш йому ім’я Ізмаїл, тому що почув Господь страждання твоє;	And the angel of the Lord said to her, Behold, thou art with child, and shalt bear a son, and shalt call his name Ismael, for the Lord hath hearkened to thy humiliation.
12	12
він буде між людьми, як дикий осел; руки його на всіх, і руки усіх на нього; жити буде він перед лицем усіх братів своїх.	He shall be a wild man, his hands against all, and the hands of all against him, and he shall dwell in the presence of all his brethren.
13	13
І нарекла [Агар] Господа, Який говорив до неї, цим ім’ям: Ти Бог, що бачиш мене. Бо сказала вона: дійсно я бачила тут у слід Того, Хто бачить мене.	And she called the name of the Lord God who spoke to her, Thou art God who seest me; for she said, For I have openly seen him that appeared to me.
14	14
Тому джерело те називається: Беер-лахай-рої^*. Воно знаходиться між Кадесом і між Баредом.	Therefore she called the well, The well of him whom I have openly seen; behold it is between Cades and Barad.
15	15
Агар народила Авраму сина; і дав [Аврам] ім’я синові своєму, що народився від Агарі: Ізмаїл.	And Agar bore a son to Abram; and Abram called the name of his son which Agar bore to him, Ismael.
16	16
Аврам був вісімдесяти шести років, коли Агар народила Авраму Ізмаїла.	And Abram was eighty-six years old, when Agar bore Ismael to Abram.
Глава 17	Chapter 17

1	1
Аврам був дев’яноста дев’яти років, і Господь явився Аврамові і сказав йому: Я Бог всемогутній; ходи переді Мною і будь непорочним;	And Abram was ninety-nine years old, and the Lord appeared to Abram and said to him, I am thy God, be well-pleasing before me, and be blameless.
2	2
і поставлю завіт Мій між Мною і тобою, і дуже, дуже розмножу тебе.	And I will establish my covenant between me and thee, and I will multiply thee exceedingly.
3	3
І упав Аврам на лице своє. Бог продовжував говорити з ним і сказав:	And Abram fell upon his face, and God spoke to him, saying,
4	4
Я — ось завіт Мій з тобою: ти будеш отцем безлічі народів,	And I, behold! my covenant is with thee, and thou shalt be a father of a multitude of nations.
5	5
і не будеш ти більше називатися Аврамом, але буде тобі ім’я: Авраам, тому що я зроблю тебе отцем безлічі народів;	And thy name shall no more be called Abram, but thy name shall be Abraam, for I have made thee a father of many nations.
6	6
і дуже, дуже розмножу тебе, і народжу від тебе народи, і царі вийдуть від тебе;	And I will increase thee very exceedingly, and I will make nations of thee, and kings shall come out of thee.
7	7
і поставлю завіт Мій між Мною і тобою і між нащадками твоїми після тебе в роди їх, завіт вічний в тому, що Я буду Богом твоїм і нащадків твоїх після тебе;	And I will establish my covenant between thee and thy seed after thee, to their generations, for an everlasting covenant, to be thy God, and the God of thy seed after thee.
8	8
і дам тобі і нащадкам твоїм після тебе землю, по якій ти мандруєш, усю землю Ханаанську, у володіння вічне; і буду їм Богом.	And I will give to thee and to thy seed after thee the land wherein thou sojournest, even all the land of Chanaan for an everlasting possession, and I will be to them a God.
9	9
І сказав Бог Авраамові: ти ж збережи завіт Мій, ти і нащадки твої після тебе в роди їх.	And God said to Abraam, Thou also shalt fully keep my covenant, thou and thy seed after thee for their generations.
10	10
Цей є завіт Мій, який ви повинні зберігати між Мною і між вами і між нащадками твоїми після тебе [в роди їхні]: нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать;	And this is the covenant which thou shalt fully keep between me and you, and between thy seed after thee for their generations; every male of you shall be circumcised.
11	11
обрізуйте крайню плоть вашу: і це буде знаменням завіту між Мною і вами.	And ye shall be circumcised in the flesh of your foreskin, and it shall be for a sign of a covenant between me and you.
12	12
Восьми днів від народження нехай буде обрізане у вас в роди ваші всяке немовля чоловічої статі, народжене у домі і куплене за срібло в якого-небудь іноплемінника, який не від твого сімені.	And the child of eight days old shall be circumcised by you, every male throughout your generations, and the servant born in the house and he that is bought with money, of every son of a stranger, who is not of thy seed.
13	13
Обов’язково нехай буде обрізаний народжений у домі твоєму і куплений за срібло твоє, і буде завіт Мій на тілі вашому завітом вічним.	He that is born in thy house, and he that is bought with money shall be surely circumcised, and my covenant shall be on your flesh for an everlasting covenant.
14	14
Необрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї [у восьмий день], знищиться душа його з народу свого, тому що він порушив завіт Мій.	And the uncircumcised male, who shall not be circumcised in the flesh of his foreskin on the eighth day, that soul shall be utterly destroyed from its family, for he has broken my covenant.
15	15
І сказав Бог Аврааму: Сару, дружину твою, не називай Сарою, але нехай буде ім’я їй: Сарра;	And God said to Abraam, Sara thy wife—her name shall not be called Sara, Sarrha shall be her name.
16	16
Я благословлю її і дам тобі від неї сина; благословлю її, і народяться від неї народи, і царі народів народяться від неї.	And I will bless her, and give thee a son of her, and I will bless him, and he shall become nations, and kings of nations shall be of him.
17	17
І упав Авраам на лице своє, і розсміявся, і сказав сам у собі: невже від столітнього буде син? і Сарра, дев’яностолітня, невже народить?	And Abraam fell upon his face, and laughed; and spoke in his heart, saying, Shall there be a child to one who is a hundred years old, and shall Sarrha who is ninety years old, bear?
18	18
І сказав Авраам Богові: о, хоч би Ізмаїл був живим перед лицем Твоїм!	And Abraam said to God, Let this Ismael live before thee.
19	19
Бог же сказав [Аврааму]: саме Сарра, дружина твоя, народить тобі сина, і ти наречеш йому ім’я: Ісаак; і укладу завіт Мій з ним завітом вічним [в тому, що Я буду Богом йому і] нащадкам його після нього.	And God said to Abraam, Yea, behold, Sarrha thy wife shall bear thee a son, and thou shalt call his name Isaac; and I will establish my covenant with him, for an everlasting covenant, to be a God to him and to his seed after him.
20	20
І про Ізмаїла Я почув тебе: ось, Я благословлю його, і зроблю його плодовитим, і дуже, дуже розмножу; дванадцять князів народяться від нього; і Я породжу від нього великий народ.	And concerning Ismael, behold, I have heard thee, and, behold, I have blessed him, and will increase him and multiply him exceedingly; twelve nations shall he beget, and I will make him a great nation.
21	21
Але завіт Мій укладу з Ісааком, якого народить тобі Сарра в цей самий час на наступний рік.	But I will establish my covenant with Isaac, whom Sarrha shall bear to thee at this time, in the next year.
22	22
І Бог перестав говорити з Авраамом і відійшов від нього.	And he left off speaking with him, and God went up from Abraam.
23	23
І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх народжених у домі своїм і всіх куплених за срібло своє, всіх чоловічої статі людей дому Авраамового; і обрізав крайню плоть їх у той самий день, як сказав йому Бог.	And Abraam took Ismael his son, and all his home-born servants, and all those bought with money, and every male of the men in the house of Abraam, and he circumcised their foreskins in the time of that day, according as God spoke to him.
24	24
Авраам був дев’яноста дев’яти років, коли була обрізана крайня плоть його.	And Abraam was ninety-nine years old, when he was circumcised in the flesh of his foreskin.
25	25
А Ізмаїл, син його, був тринадцяти років, коли була обрізана крайня плоть його.	And Ismael his son was thirteen years old when he was circumcised in the flesh of his foreskin.
26	26
У тот же самий день обрізані були Авраам і Ізмаїл, син його,	And at the period of that day, Abraam was circumcised, and Ismael his son,
27	27
і з ним обрізані були всі чоловічої статі дому його, народжені в домі і куплені за срібло в іноплемінників.	and all the men of his house, both those born in the house, and those bought with money of foreign nations.
Глава 18	Chapter 18

1	1
І явився йому Господь біля діброви Мамре, коли він сидів при вході в намет [свій], під час спеки денної.	And God appeared to him by the oak of Mambre, as he sat by the door of his tent at noon.
2	2
Він звів очі свої і глянув, і ось, три мужі стоять навпроти нього. Побачивши, він побіг назустріч їм від входу в намет [свій] і поклонився до землі,	And he lifted up his eyes and beheld, and lo! three men stood before him; and having seen them he ran to meet them from the door of his tent, and did obeisance to the ground.
3	3
і сказав: Владико! якщо я знайшов благовоління перед очима Твоїми, не пройди мимо раба Твого;	And he said, Lord, if indeed I have found grace in thy sight, pass not by thy servant.
4	4
і принесуть трохи води, й омиють ноги ваші; і відпочинете під цим деревом,	Let water now be brought, and let them wash your feet, and do ye refresh yourselves under the tree.
5	5
а я принесу хліба, і ви підкріпите серця ваші; потім підіть [у путь свою]; тому що ви йдете мимо раба вашого. Вони сказали: зроби так, як говориш.	And I will bring bread, and ye shall eat, and after this ye shall depart on your journey, on account of which refreshment ye have turned aside to your servant. And he said, So do, as thou hast said.
6	6
І поспішив Авраам в намет до Сарри і сказав [їй]: скоріше заміси три сати кращого борошна і зроби прісні хліби.	And Abraam hasted to the tent to Sarrha, and said to her, Hasten, and knead three measures of fine flour, and make cakes.
7	7
І побіг Авраам до стада, і взяв теля ніжне і гарне, і дав слузі, і той поспішив приготувати його.	And Abraam ran to the kine, and took a young calf, tender and good, and gave it to his servant, and he hasted to dress it.
8	8
І взяв олії і молока і теля приготоване, і поставив перед ними, а сам стояв біля них під деревом. І вони їли.	And he took butter and milk, and the calf which he had dressed; and he set them before them, and they did eat, and he stood by them under the tree.
9	9
І сказали йому: де Сарра, дружина твоя? Він відповів: тут, у наметі.	And he said to him, Where is Sarrha thy wife? And he answered and said, Behold! in the tent.
10	10
І сказав один з них: Я знову буду в тебе у цей же час [у наступному році], і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала при вході в намет, позаду його.	And he said, I will return and come to thee according to this period seasonably, and Sarrha thy wife shall have a son; and Sarrha heard at the door of the tent, being behind him.
11	11
Авраам же і Сарра були старі й у літах похилих, і звичайне у жінок у Сарри припинилося.	And Abraam and Sarrha were old, advanced in days, and the custom of women ceased with Sarrha.
12	12
Сарра внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий.	And Sarrha laughed in herself, saying, The thing has not as yet happened to me, even until now, and my lord is old.
13	13
І сказав Господь Аврааму: чому це [сама в собі] розсміялася Сарра, сказавши: «невже я дійсно можу народити, коли я постаріла»?	And the Lord said to Abraam, Why is it that Sarrha has laughed in herself, saying, Shall I then indeed bear? but I am grown old.
14	14
Чи є щось важке для Господа? У призначений час буду Я у тебе в наступному році, і [буде] у Сарри син.	Shall anything be impossible with the Lord? At this time I will return to thee seasonably, and Sarrha shall have a son.
15	15
Сарра ж не зізналася, а сказала: я не сміялася. Тому що вона злякалася. Але Він сказав [їй]: ні, ти розсміялася.	But Sarrha denied, saying, I did not laugh, for she was afraid. And he said to her, Nay, but thou didst laugh.
16	16
І встали ті мужі і звідти вирушили до Содома [і Гоморри]; Авраам же пішов з ними, провести їх.	And the men having risen up from thence looked towards Sodom and Gomorrha. And Abraam went with them, attending them on their journey.
17	17
І сказав Господь: чи утаю Я від Авраама [раба Мого], що хочу вчинити!	And the Lord said, Shall I hide from Abraam my servant what things I intend to do?
18	18
Від Авраама дійсно піде народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі,	But Abraam shall become a great and populous nation, and in him shall all the nations of the earth be blest.
19	19
тому що Я обрав його для того, щоб він заповів синам своїм і дому своєму після себе, ходити путтю Господньою, творячи правду і суд; і здійснить Господь над Авраамом [усе], що сказав про нього.	For I know that he will order his sons, and his house after him, and they will keep the ways of the Lord, to do justice and judgment, that the Lord may bring upon Abraam all things whatsoever he has spoken to him.
20	20
І сказав Господь: крик содомський і гоморрський, великий він, і гріх їх, дуже тяжкий він;	And the Lord said, The cry of Sodom and Gomorrha has been increased towards me, and their sins are very great.
21	21
зійду і подивлюся, чи дійсно вони чинять так, яке волання проти них, що доходить до Мене, чи ні; дізнаюся.	I will therefore go down and see, if they completely correspond with the cry which comes to me, and if not, that I may know.
22	22
І повернули мужі звідти і пішли до Содома; Авраам же ще стояв перед лицем Господа.	And the men having departed thence, came to Sodom; and Abraam was still standing before the Lord.
23	23
І підійшов Авраам і сказав: невже Ти погубиш праведного з нечестивим [і з праведником буде те саме, що з нечестивим]?	And Abraam drew nigh and said, Wouldest thou destroy the righteous with the wicked, and shall the righteous be as the wicked?
24	24
може, є в цьому місті п’ятдесят праведників? невже Ти погубиш, і не пощадиш [усього] місця цього ради п’ятдесятьох праведників, [якщо вони перебувають] у ньому?	Should there be fifty righteous in the city, wilt thou destroy them? wilt thou not spare the whole place for the sake of the fifty righteous, if they be in it?
25	25
не може бути, щоб Ти вчинив так, щоб Ти погубив праведного з нечестивим, щоб те саме було з праведником, що з нечестивим; не може бути від Тебе! Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?	By no means shalt thou do as this thing is so as to destroy the righteous with the wicked, so the righteous shall be as the wicked: by no means. Thou that judgest the whole earth, shalt thou not do right?
26	26
Господь сказав: якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то Я заради них пощаджу [все місто й] усе місце це.	And the Lord said, If there should be in Sodom fifty righteous in the city, I will spare the whole city, and the whole place for their sakes.
27	27
Авраам сказав у відповідь: ось, я насмілився говорити Владиці, я, порох і попіл:	And Abraam answered and said, Now I have begun to speak to my Lord, and I am earth and ashes.
28	28
можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже через недостачу п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: не винищу, якщо найду там сорок п’ять.	But if the fifty righteous should be diminished to forty-five, wilt thou destroy the whole city because of the five wanting? And he said, I will not destroy it, if I should find there forty-five.
29	29
Авраам продовжував говорити з Ним і сказав: можливо, знайдеться там сорок? Він сказав: не зроблю того і заради сорока.	And he continued to speak to him still, and said, But if there should be found there forty? And he said, I will not destroy it for the forty's sake.
30	30
І сказав Авраам: нехай не прогнівається Владика, що я буду говорити: може, знайдеться там тридцять? Він сказав: не зроблю, якщо знайдеться там тридцять.	And he said, Will there be anything against me, Lord, if I shall speak? but if there be found there thirty? And he said, I will not destroy it for the thirty's sake.
31	31
Авраам сказав: ось, я зважився говорити Владиці: можливо, знайдеться там двадцять? Він сказав: не знищу ради двадцяти.	And he said, Since I am able to speak to the Lord, what if there should be found there twenty? And he said, I will not destroy it, if I should find there twenty.
32	32
Авраам сказав: нехай не прогнівається Владика, що я скажу ще один раз: можливо, знайдеться там десять? Він сказав: не винищу заради десяти.	And he said, Will there be anything against me, Lord, if I speak yet once? but if there should be found there ten? And he said, I will not destroy it for the ten's sake.
33	33
І пішов Господь, припинивши говорити з Авраамом; Авраам же повернувся у своє місто.	And the Lord departed, when he left off speaking to Abraam, and Abraam returned to his place.
Глава 19	Chapter 19

1	1
І прийшли ті два ангели в Содом увечері, коли Лот сидів біля воріт Содома. Лот побачив, і встав, щоб зустріти їх, і поклонився лицем до землі	And the two angels came to Sodom at evening. And Lot sat by the gate of Sodom, and Lot having seen them, rose up to meet them, and he worshipped with his face to the ground, and said,
2	2
і сказав: господарі мої! зайдіть у дім раба вашого і ночуйте, й умийте ноги ваші, і встаньте вранці і підете дорогою своєю. Але вони сказали: ні, ми ночуємо на вулиці.	Lo! my lords, turn aside to the house of your servant, and rest from your journey, and wash your feet, and having risen early in the morning ye shall depart on your journey. And they said, Nay, but we will lodge in the street.
3	3
Він же дуже умовляв їх; і вони пішли до нього і зайшли в дім його. Він зробив їм частування і спік прісні хліби, і вони їли.	And he constrained them, and they turned aside to him, and they entered into his house, and he made a feast for them, and baked unleavened cakes for them, and they did eat.
4	4
Ще не лягли вони спати, як міські жителі, содомляни, від молодого до старого, весь народ з усіх кінців міста, оточили будинок	But before they went to sleep, the men of the city, the Sodomites, compassed the house, both young and old, all the people together.
5	5
і викликали Лота і говорили йому: де люди, які прийшли до тебе на ніч? виведи їх до нас; ми пізнаємо їх.	And they called out Lot, and said to him, Where are the men that went in to thee this night? bring them out to us that we may be with them.
6	6
Лот вийшов до них до входу, і замкнув за собою двері,	And Lot went out to them to the porch, and he shut the door after him,
7	7
і сказав [їм]: брати мої, не робіть зла;	and said to them, By no means, brethren, do not act villanously.
8	8
ось у мене дві дочки, що не пізнали чоловіка; краще я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам завгодно, тільки людям цим не робіть нічого, тому що вони прийшли під дах дому мого.	But I have two daughters, who have not known a man. I will bring them out to you, and do ye use them as it may please you, only do not injury to these men, to avoid which they came under the shelter of my roof.
9	9
Але вони сказали [йому]: йди сюди. І сказали: ось прийшлий, і хоче судити? тепер ми гірше вчинимо з тобою, ніж з ними. І дуже приступали до людини цієї, до Лота, і підійшли, щоб виламати двері.	And they said to him, Stand back there, thou camest in to sojourn, was it also to judge? Now then we would harm thee more than them. And they pressed hard on the man, even Lot, and they drew nigh to break the door.
10	10
Тоді мужі ті простягли руки свої і ввели Лота до себе в дім, і двері [дому] замкнули;	And the men stretched forth their hands and drew Lot in to them into the house, and shut the door of the house.
11	11
а людей, що були при вході в дім, уразили сліпотою, від малого до великого, так що вони змучилися, шукаючи входу.	And they smote the men that were at the door of the house with blindness, both small and great, and they were wearied with seeking the door.
12	12
Сказали мужі ті Лотові: хто в тебе є ще тут? чи зять, чи сини твої, чи дочки твої, і хто б не був у тебе в місті, усіх виведи із цього місця,	And the men said to Lot, Hast thou here sons-in-law, or sons or daughters, or if thou hast any other friend in the city, bring them out of this place.
13	13
тому що ми винищимо це місце, бо великий крик на жителів його до Господа, і Господь послав нас винищити його.	For we are going to destroy this place; for their cry has been raised up before the Lord, and the Lord has sent us to destroy it.
14	14
І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, які брали за себе дочок його, і сказав: встаньте, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.	And Lot went out, and spoke to his sons-in-law who had married his daughters, and said, Rise up, and depart out of this place, for the Lord is about to destroy the city; but he seemed to be speaking absurdly before his sons-in-law.
15	15
Коли зійшла зоря, ангели почали прискорювати Лота, говорячи: встань, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, які в тебе, щоб не загинути тобі за беззаконня міста.	But when it was morning, the angels hastened Lot, saying, Arise and take thy wife, and thy two daughters whom thou hast, and go forth; lest thou also be destroyed with the iniquities of the city.
16	16
І оскільки він барився, то мужі ті [ангели], з милости до нього Господньої, взяли за руку його і дружину його, і двох дочок його, і вивели його і поставили його за містом.	And they were troubled, and the angels laid hold on his hand, and the hand of his wife, and the hands of his two daughters, in that the Lord spared him.
17	17
Коли ж вивели їх геть, то один з них сказав: спасай душу свою; не оглядайся назад і ніде не зупиняйся в околиці цій; спасайся на горі, щоб тобі не загинути.	And it came to pass when they brought them out, that they said, Save thine own life by all means; look not round to that which is behind, nor stay in all the country round about, escape to the mountain, lest perhaps thou be overtaken together with them.
18	18
Але Лот сказав їм: ні, Владико!	And Lot said to them, I pray, Lord,
19	19
ось, раб Твій знайшов благовоління перед очима Твоїми, і велика милість Твоя, яку Ти зробив зі мною, що врятував життя моє; але я не можу спасатися на горі, щоб не застигло мене лихо і я не вмер;	since thy servant has found mercy before thee, and thou hast magnified thy righteousness, in what thou doest towards me that my soul may live,—but I shall not be able to escape to the mountain, lest perhaps the calamity overtake me and I die.
20	20
ось, ближче тікати у це місто, воно ж мале; побіжу я туди, — воно ж мале; і збережеться життя моє [заради Тебе].	Behold this city is near for me to escape thither, which is a small one, and there shall I be preserved, is it not little? and my soul shall live because of thee.
21	21
І сказав йому: ось, в угоду тобі Я зроблю і це: не знищу місто, про яке ти говориш;	And he said to him, Behold, I have had respect to thee also about this thing, that I should not overthrow the city about which thou hast spoken.
22	22
поспішай, спасайся там, тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди. Тому і назване місто це: Сигор.	Hasten therefore to escape thither, for I shall not be able to do anything until thou art come thither; therefore he called the name of that city, Segor.
23	23
Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов у Сигор.	The sun was risen upon the earth, when Lot entered into Segor.
24	24
І пролив Господь на Содом і Гоморру дощем сірку і вогонь від Господа з неба,	And the Lord rained on Sodom and Gomorrha brimstone and fire from the Lord out of heaven.
25	25
і знищив міста ці, і всю околицю цю, і всіх жителів міст цих, і [всі] рослини землі.	And he overthrew these cities, and all the country round about, and all that dwelt in the cities, and the plants springing out of the ground.
26	26
Дружина ж Лотова оглянулася позаду нього, і стала соляним стовпом.	And his wife looked back, and she became a pillar of salt.
27	27
І встав Авраам рано-вранці [і пішов] на місце, де стояв перед лицем Господа,	And Abraam rose up early to go to the place, where he had stood before the Lord.
28	28
і подивився на Содом і Гоморру і на весь простір околиці і побачив: ось, дим піднімається з землі, як дим із печі.	And he looked towards Sodom and Gomorrha, and towards the surrounding country, and saw, and behold a flame went up from the earth, as the smoke of a furnace.
29	29
І було, коли Бог винищував [усі] міста околиці цієї, згадав Бог про Авраама і вислав Лота із середовища знищення, коли нищив міста, в яких жив Лот.	And it came to pass that when God destroyed all the cities of the region round about, God remembered Abraam, and sent Lot out of the midst of the overthrow, when the Lord overthrew those cities in which Lot dwelt.
30	30
І вийшов Лот із Сигора і став жити в горí, і з ним дві дочки його, тому що він боявся жити в Сигорі. І жив у печері, і з ним дві дочки його.	And Lot went up out of Segor, and dwelt in the mountain, he and his two daughters with him, for he feared to dwell in Segor; and he dwelt in a cave, he and his two daughters with him.
31	31
І сказала старша молодшій: батько наш старий, і немає людини на землі, яка ввійшла б до нас за звичаєм усієї землі;	And the elder said to the younger, Our father is old, and there is no one on the earth who shall come in to us, as it is fit in all the earth.
32	32
отже, напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.	Come and let us make our father drink wine, and let us sleep with him, and let us raise up seed from our father.
33	33
І напоїли батька свого вином у ту ніч; і ввійшла старша і спала з батьком своїм [у ту ніч]; а він не знав, коли вона лягла і коли встала.	So they made their father drink wine in that night, and the elder went in and lay with her father that night, and he knew not when he slept and when he rose up.
34	34
На другий день старша сказала молодшій: ось, я спала вчора з батьком моїм; напоїмо його вином і в цю ніч; і ти ввійди, спи з ним, і відродимо від батька нашого плем’я.	And it came to pass on the morrow, that the elder said to the younger, Behold, I slept yesternight with our father, let us make him drink wine in this night also, and do thou go in and sleep with him, and let us raise up seed of our father.
35	35
І напоїли батька свого вином і в цю ніч; і ввійшла молодша і спала з ним; і він не знав, коли вона лягла і коли встала.	So they made their father drink wine in that night also, and the younger went in and slept with her father, and he knew not when he slept, nor when he arose.
36	36
І зробилися обидві дочки Лотові вагітними від батька свого,	And the two daughters of Lot conceived by their father.
37	37
і народила старша сина, і нарекла йому ім’я: Моав [говорячи: він від батька мого]. Він батько моавитян донині.	And the elder bore a son, and called his name Moab, saying, He is of my father. This is the father of the Moabites to this present day.
38	38
І молодша також народила сина, і нарекла йому ім’я: Бен-Аммі [говорячи: він син роду мого]. Він батько аммонитян донині.	And the younger also bore a son, and called his name Amman, saying, The son of my family. This is the father of the Ammanites to this present day.
Глава 20	Chapter 20

1	1
Авраам піднявся звідти на південь і оселився між Кадесом і між Суром; і був тимчасово в Герарі.	And Abraam removed thence to the southern country, and dwelt between Cades and Sur, and sojourned in Gerara.
2	2
І сказав Авраам про Сарру, дружину свою: вона сестра моя. [Тому що він боявся сказати, що це дружина його, щоб жителі міста того не вбили його за неї.] І послав Авимелех, цар Герарський, і взяв Сарру.	And Abraam said concerning Sarrha his wife, She is my sister, for he feared to say, She is my wife, lest at any time the men of the city should kill him for her sake. So Abimelech king of Gerara sent and took Sarrha.
3	3
І прийшов Бог до Авимелеха вночі уві сні і сказав йому: ось, ти вмреш за жінку, яку ти взяв, тому що вона має чоловіка.	And God came to Abimelech by night in sleep, and said, Behold, thou diest for the woman, whom thou hast taken, whereas she has lived with a husband.
4	4
Авимелех же не доторкався до неї і сказав: Владико! невже ти погубиш [того, хто не знав цього] і невинний народ?	But Abimelech had not touched her, and he said, Lord, wilt thou destroy an ignorantly sinning and just nation?
5	5
Чи не сам він сказав мені: вона сестра моя? І вона сама сказала: він брат мій. Я зробив це у простоті серця мого й у чистоті рук моїх.	Said he not to me, She is my sister, and said she not to me, He is my brother? with a pure heart and in the righteousness of my hands have I done this.
6	6
І сказав йому Бог уві сні: і Я знаю, що ти зробив це у простоті серця твого, і стримав тебе від гріха переді Мною, тому і не допустив тебе доторкнутися до неї;	And God said to him in sleep, Yea, I knew that thou didst this with a pure heart, and I spared thee, so that thou shouldest not sin against me, therefore I suffered thee not to touch her.
7	7
тепер же поверни дружину чоловікові, бо він пророк і помолиться за тебе, і ти будеш живий; а якщо не повернеш, то знай, що неодмінно помреш ти й усі твої.	But now return the man his wife; for he is a prophet, and shall pray for thee, and thou shalt live; but if thou restore her not, know that thou shalt die and all thine.
8	8
І встав Авимелех рано-вранці і покликав усіх рабів своїх, і переказав усі слова ці у вуха їхні; і люди ці [усі] дуже злякалися.	And Abimelech rose early in the morning, and called all his servants, and he spoke all these words in their ears, and all the men feared exceedingly.
9	9
І покликав Авимелех Авраама і сказав йому: що ти з нами зробив? чим згрішив я проти тебе, що ти навів було на мене і на царство моє великий гріх? Ти зробив зі мною діла, які не роблять.	And Abimelech called Abraam and said to him, What is this that thou hast done to us? Have we sinned against thee, that thou hast brought upon me and upon my kingdom a great sin? Thou hast done to me a deed, which no one ought to do.
10	10
І сказав Авимелех Аврааму: що ти мав на увазі, коли чинив цю справу?	And Abimelech said to Abraam, What hast thou seen in me that thou hast done this?
11	11
Авраам сказав: я подумав, що немає на місці цьому страху Божого, й уб’ють мене за дружину мою;	And Abraam said, Why I said, Surely there is not the worship of God in this place, and they will slay me because of my wife.
12	12
та вона і насправді сестра мені: вона дочка батька мого, тільки не дочка матері моєї; і стала моєю дружиною;	For truly she is my sister by my father, but not by my mother, and she became my wife.
13	13
коли Бог повів мене подорожувати з дому батька мого, то я сказав їй: зроби зі мною цю милість, у яке не прийдемо ми місце, скрізь говори про мене: це брат мій.	And it came to pass when God brought me forth out of the house of my father, that I said to her, This righteousness thou shalt perform to me, in every place into which we may enter, say of me, He is my brother.
14	14
І взяв Авимелех [срібла тисячу сиклів і] дрібної та великої худоби, і рабів і рабинь, і дав Аврааму; і повернув йому Сарру, дружину його.	And Abimelech took a thousand pieces of silver, and sheep, and calves, and servants, and maid-servants, and gave them to Abraam, and he returned him Sarrha his wife.
15	15
І сказав Авимелех [Аврааму]: ось, земля моя перед тобою; живи, де тобі завгодно.	And Abimelech said to Abraam, Behold, my land is before thee, dwell wheresoever it may please thee.
16	16
І Саррі сказав: ось, я дав братові твоєму тисячу сиклів срібла; ось, це тобі покривало для очей перед усіма, хто з тобою, і перед усіма ти виправдана.	And to Sarrha he said, Behold, I have given thy brother a thousand pieces of silver, those shall be to thee for the price of thy countenance, and to all the women with thee, and speak the truth in all things.
17	17
І помолився Авраам Богові, і зцілив Бог Авимелеха, і дружину його, і рабинь його, і вони стали народжувати;	And Abraam prayed to God, and God healed Abimelech, and his wife, and his women servants, and they bore children.
18	18
бо закрив Господь усяку утробу в домі Авимелеха за Сарру, дружину Авраамову.	Because the Lord had fast closed from without every womb in the house of Abimelech, because of Sarrha Abraam's wife.
Глава 21	Chapter 21

1	1
І споглянув Господь на Сарру, як сказав; і зробив Господь Саррі, як говорив.	And the Lord visited Sarrha, as he said, and the Lord did to Sarrha, as he spoke.
2	2
Сарра зачала і народила Аврааму сина у старості його в час, про який говорив йому Бог;	And she conceived and bore to Abraam a son in old age, at the set time according as the Lord spoke to him.
3	3
і нарік Авраам ім’я сину своєму, який народився від нього, якого народила йому Сарра, Ісаак;	And Abraam called the name of his son that was born to him, whom Sarrha bore to him, Isaac.
4	4
і обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав Бог.	And Abraam circumcised Isaac on the eighth day, as God commanded him.
5	5
Авраам був ста років, коли народився в нього Ісаак, син його.	And Abraam was a hundred years old when Isaac his son was born to him.
6	6
І сказала Сарра: сміх зробив мені Бог; хто не почує про мене, розсміється.	And Sarrha said, The Lord has made laughter for me, for whoever shall hear shall rejoice with me.
7	7
І сказала: хто сказав би Аврааму: Сарра буде годувати дітей грудьми? бо в старості його я народила сина.	And she said, Who shall say to Abraam that Sarrha suckles a child? for I have born a child in my old age.
8	8
Дитя виросло й було відлучене від грудей; і Авраам зробив велику вечерю у той день, коли Ісаак [син його] був відлучений від грудей.	And the child grew and was weaned, and Abraam made a great feast the day that his son Isaac was weaned.
9	9
І побачила Сарра, що син Агарі єгиптянки, якого вона народила Аврааму, насміхається [над її сином, Ісааком],	And Sarrha having seen the son of Agar the Egyptian who was born to Abraam, sporting with Isaac her son,
10	10
і сказала Аврааму: вижени цю рабиню і сина її, тому що не успадкує син рабині цієї із сином моїм Ісааком.	then she said to Abraam, Cast out this bondwoman and her son, for the son of this bondwoman shall not inherit with my son Isaac.
11	11
І здалося це Аврааму дуже неприємним заради сина його [Ізмаїла].	But the word appeared very hard before Abraam concerning his son.
12	12
Але Бог сказав Аврааму: не засмучуйся заради отрока і рабині твоєї; в усьому, що скаже тобі Сарра, слухайся голосу її, бо в Ісаакові наречеться тобі сíм’я;	But God said to Abraam, Let it not be hard before thee concerning the child, and concerning the bondwoman; in all things whatsoever Sarrha shall say to thee, hear her voice, for in Isaac shall thy seed be called.
13	13
і від сина рабині Я породжу [великий] народ, тому що він сíм’я твоє.	And moreover I will make the son of this bondwoman a great nation, because he is thy seed.
14	14
Авраам встав рано-вранці, й узяв хліба і міх води, і дав Агарі, поклавши їй на плечі, й отрока, і відпустив її. Вона пішла, і заблукала у пустелі Вирсавії;	And Abraam rose up in the morning and took loaves and a skin of water, and gave them to Agar, and he put the child on her shoulder, and sent her away, and she having departed wandered in the wilderness near the well of the oath.
15	15
і не стало води в міху, і вона залишила отрока під одним кущем	And the water failed out of the skin, and she cast the child under a fir tree.
16	16
і пішла, сіла віддалік на відстані одного пострілу з лука. Бо вона сказала: не хочу бачити смерти дитини. І вона сіла [на відстані] навпроти [нього], і підняла крик, і плакала;	And she departed and sat down opposite him at a distance, as it were a bow-shot, for she said, Surely I cannot see the death of my child: and she sat opposite him, and the child cried aloud and wept.
17	17
і почув Бог голос отрока [звідти, де він був]; і ангел Божий з неба воззвав до Агарі і сказав їй: що з тобою, Агар? не бійся; Бог почув голос отрока звідти, де він знаходиться;	And God heard the voice of the child from the place where he was, and an angel of God called Agar out of heaven, and said to her, What is it, Agar? fear not, for God has heard the voice of the child from the place where he is.
18	18
встань, підніми отрока і візьми його за руку, тому що Я породжу від нього великий народ.	Rise up, and take the child, and hold him in thine hand, for I will make him a great nation.
19	19
І Бог відкрив очі її, і вона побачила колодязь с водою [живою], і пішла, наповнила міх водою і напоїла отрока.	And God opened her eyes, and she saw a well of springing water; and she went and filled the skin with water, and gave the child drink.
20	20
І Бог був з отроком; і він виріс, і став жити в пустелі, і став стрільцем з лука.	And God was with the child, and he grew and dwelt in the wilderness, and became an archer.
21	21
Він жив у пустелі Фаран; і мати його взяла із землі Єгипетської.	And he dwelt in the wilderness, and his mother took him a wife out of Pharan of Egypt.
22	22
І було в той час, Авимелех з [Ахузафом, що водив наречену, і] Фихолом, воєначальником своїм, сказав Аврааму: з тобою Бог у всьому, що ти не робив би;	And it came to pass at that time that Abimelech spoke, and Ochozath his friend, and Phichol the chief captain of his host, to Abraam, saying, God is with thee in all things, whatsoever thou mayest do.
23	23
і тепер поклянися мені тут Богом, що ти не скривдиш ні мене, ні сина мого, ні онука мого; і як я добре чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і землею, в якій ти гостюєш.	Now therefore swear to me by God that thou wilt not injure me, nor my seed, nor my name, but according to the righteousness which I have performed with thee thou shalt deal with me, and with the land in which thou hast sojourned.
24	24
І сказав Авраам: я клянуся.	And Abraam said, I will swear.
25	25
І Авраам докоряв Авимелеху за колодязь з водою, що його відібрали раби Авимелехові.	And Abraam reproved Abimelech because of the wells of water, which the servants of Abimelech took away.
26	26
Авимелех же сказав [йому]: не знаю, хто це зробив, і ти не сказав мені; я навіть і не чув про те донині.	And Abimelech said to him, I know not who has done this thing to thee, neither didst thou tell it me, neither heard I it but only to-day.
27	27
І взяв Авраам дрібної і великої худоби і дав Авимелеху, і вони обидва уклали союз.	And Abraam took sheep and calves, and gave them to Abimelech, and both made a covenant.
28	28
І поставив Авраам сім агниць з отари дрібної худоби окремо.	And Abraam set seven ewe-lambs by themselves.
29	29
Авимелех же сказав Аврааму: для чого тут ці сім агниць [з отари овець], яких ти поставив окремо?	And Abimelech said to Abraam, What are these seven ewe-lambs which thou hast set alone?
30	30
[Авраам] сказав: сім агниць оцих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що я викопав цей колодязь.	And Abraam said, Thou shalt receive the seven ewe-lambs of me, that they may be for me as a witness, that I dug this well.
31	31
Тому і назвав він це місце: Вирсавія, тому що тут вони обоє клялися	Therefore he named the name of that place, The Well of the Oath, for there they both swore.
32	32
й уклали союз у Вирсавії. І встав Авимелех, і [Ахузаф, нареченопровідник його, і] Фихол, воєначальник його, і повернулися в землю Филистимську.	And they made a covenant at the well of the oath. And there rose up Abimelech, Ochozath his friend, and Phichol the commander-in-chief of his army, and they returned to the land of the Phylistines.
33	33
І насадив [Авраам] біля Вирсавії гай і призвав там ім’я Господа, Бога вічного.	And Abraam planted a field at the well of the oath, and called there on the name of the Lord, the everlasting God.
34	34
І жив Авраам у землі Филистимській, як мандрівник, дні довгі.	And Abraam sojourned in the land of the Phylistines many days.
Глава 22	Chapter 22

1	1
І було, після цих подій Бог спокушав Авраама і сказав йому: Аврааме! Він сказав: ось я.	And it came to pass after these things that God tempted Abraam, and said to him, Abraam, Abraam; and he said, Lo! I am here.
2	2
Бог сказав: візьми сина твого, єдиного твого, якого ти любиш, Ісаака; і піди в землю Моріа і там принеси його у всепалення на одній з гір, про яку Я скажу тобі.	And he said, Take thy son, the beloved one, whom thou hast loved—Isaac, and go into the high land, and offer him there for a whole-burnt-offering on one of the mountains which I will tell thee of.
3	3
Авраам устав рано-вранці, осідлав осла свого, взяв з собою двох слуг своїх та Ісаака, сина свого; наколов дров для всепалення і, вставши, пішов на місце, про яке сказав йому Бог.	And Abraam rose up in the morning and saddled his ass, and he took with him two servants, and Isaac his son, and having split wood for a whole-burnt-offering, he arose and departed, and came to the place of which God spoke to him,
4	4
На третій день Авраам звів очі свої, і побачив те місце здалеку.	on the third day; and Abraam having lifted up his eyes, saw the place afar off.
5	5
І сказав Авраам слугам своїм: ви залиштеся тут з ослом, а я і син підемо туди і поклонимося, і повернемося до вас.	And Abraam said to his servants, Sit ye here with the ass, and I and the lad will proceed thus far, and having worshipped we will return to you.
6	6
І взяв Авраам дрова для всепалення, і поклав на Ісаака, сина свого; взяв у руки вогонь і ніж, і пішли обоє разом.	And Abraam took the wood of the whole-burnt-offering, and laid it on Isaac his son, and he took into his hands both the fire and the knife, and the two went together.
7	7
І почав Ісаак говорити Аврааму, батькові своєму, і сказав: батьку мій! Він відповів: ось я, сину мій. Він сказав: ось вогонь і дрова, де ж агнець для всепалення?	And Isaac said to Abraam his father, Father. And he said, What is it, son? And he said, Behold the fire and the wood, where is the sheep for a whole-burnt-offering?
8	8
Авраам сказав: Бог угледить Собі агнця для всепалення, сину мій. І йшли далі обоє разом.	And Abraam said, God will provide himself a sheep for a whole-burnt-offering, my son. And both having gone together,
9	9
І пройшли на місце, про яке сказав йому Бог; і влаштував там Авраам жертовник, розклав дрова і, зв’язавши сина свого Ісаака, поклав його на жертовник поверх дров.	came to the place which God spoke of to him; and there Abraam built the altar, and laid the wood on it, and having bound the feet of Isaac his son together, he laid him on the altar upon the wood.
10	10
І простяг Авраам руку свою і взяв ніж, щоб заколоти сина свого.	And Abraam stretched forth his hand to take the knife to slay his son.
11	11
Але ангел Господній воззвав до нього з неба і сказав: Аврааме! Аврааме! Він сказав: ось я.	And an angel of the Lord called him out of heaven, and said, Abraam, Abraam. And he said, Behold, I am here.
12	12
Ангел сказав: не здіймай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого, тому що тепер Я знаю, що боїшся ти Бога і не пожалів сина твого, єдиного твого, для Мене.	And he said, Lay not thine hand upon the child, neither do anything to him, for now I know that thou fearest God, and for my sake thou hast not spared thy beloved son.
13	13
І підвів Авраам очі свої і побачив: і ось, позаду баран, що заплутався у гущавині рогами своїми. Авраам пішов, узяв барана і приніс його у всепалення замість [Ісаака], сина свого.	And Abraam lifted up his eyes and beheld, and lo! a ram caught by his horns in a plant of Sabec; and Abraam went and took the ram, and offered him up for a whole-burnt-offering in the place of Isaac his son.
14	14
І нарік Авраам ім’я місцю тому: Єгова-іре^*. Тому і нині говориться: на горі Єгови угледиться.	And Abraam called the name of that place, The Lord hath seen; that they might say to-day, In the mount the Lord was seen.
15	15
І вдруге воззвав до Авраама ангел Господній з неба	And an angel of the Lord called Abraam the second time out of heaven,
16	16
і сказав: Собою клянуся, говорить Господь, що, оскільки ти зробив це діло, і не пожалів сина твого, єдиного твого, [для Мене,]	saying, I have sworn by myself, says the Lord, because thou hast done this thing, and on my account hast not spared thy beloved son,
17	17
то Я благословляючи благословлю тебе і примножуючи примножу сíм’я твоє, як зірки небесні і як пісок на березі моря; й оволодіє сíм’я твоє містами ворогів своїх;	surely blessing I will bless thee, and multiplying I will multiply thy seed as the stars of heaven, and as the sand which is by the shore of the sea, and thy seed shall inherit the cities of their enemies.
18	18
і благословляться у сімені твоєму всі народи землі за те, що ти послухався голосу Мого.	And in thy seed shall all the nations of the earth be blessed, because thou hast hearkened to my voice.
19	19
І повернувся Авраам до слуг своїх, і встали і пішли разом у Вирсавію; і жив Авраам у Вирсавії.	And Abraam returned to his servants, and they arose and went together to the well of the oath; and Abraam dwelt at the well of the oath.
20	20
Після цих подій Авраама сповістили, сказавши: ось, і Милка народила Нахору, братові твоєму, синів:	And it came to pass after these things, that it was reported to Abraam, saying, Behold, Melcha herself too has born sons to Nachor thy brother,
21	21
Уца, первістка його, Вуза, брата його, Кемуїла, батька Арамового,	Uz the first-born, and Baux his brother, and Camuel the father of the Syrians, and Chazad, and
22	22
Кеседа, Хазо, Пилдаша, Ідлафа і Вафуїла;	Azav and Phaldes, and Jeldaph, and Bathuel, and Bathuel begot Rebecca;
23	23
від Вафуїла народилася Ревекка. Вісьмох цих [синів] народила Милка Нахору, брату Авраамовому;	these are eight sons, which Melcha bore to Nachor the brother of Abraam.
24	24
і наложниця його, на ім’я Реума, також народила Теваха, Гахама, Тахаша і Мааху.	And his concubine whose name was Rheuma, she also bore Tabec, and Taam, and Tochos, and Mocha.
Глава 23	Chapter 23

1	1
Життя Сарриного було сто двадцять сім років: ось роки життя Сарриного;	And the life of Sarrha was an hundred and twenty-seven years.
2	2
і померла Сарра у Кириаф-Арбі, [який у долині,] що нині Хеврон, у землі Ханаанській. І прийшов Авраам ридати за Саррою й оплакувати її.	And Sarrha died in the city of Arboc, which is in the valley, this is Chebron in the land of Chanaan; and Abraam came to lament for Sarrha and to mourn.
3	3
І відійшов Авраам від померлої своєї, і говорив до синів Хетових, і сказав:	And Abraam stood up from before his dead; and Abraam spoke to the sons of Chet, saying,
4	4
я у вас подорожній і поселенець; дайте мені у власність місце для гробу між вами, щоб мені померлу мою поховати від очей моїх.	I am a sojourner and a stranger among you, give me therefore possession of a burying-place among you, and I will bury my dead away from me.
5	5
Сини Хета відповіли Аврааму і сказали йому:	And the sons of Chet answered to Abraam, saying, Not so, Sir,
6	6
послухай нас, господарю наш; ти князь Божий посеред нас; у кращому з наших погребальних місць поховай померлу твою; ніхто з нас не відмовить тобі в погребальному місці, для поховання [в ньому] померлої твоєї.	but hear us; thou art in the midst of us a king from God; bury thy dead in our choice sepulchres, for not one of us will by any means withhold his sepulchre from thee, so that thou shouldest not bury thy dead there.
7	7
Авраам встав і поклонився народу землі тієї, синам Хетовим;	And Abraam rose up and did obeisance to the people of the land, to the sons of Chet.
8	8
і говорив до них [Авраам] і сказав: якщо ви згодні, щоб я поховав померлу мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового,	And Abraam spoke to them, saying, If ye have it in your mind that I should bury my dead out of my sight, hearken to me, and speak for me to Ephron the son of Saar.
9	9
щоб він віддав мені печеру Махпелу, що у нього на кінці поля його, щоб за задовільну ціну віддав її мені посеред вас, у власність для поховання.	And let him give me the double cave which he has, which is in a part of his field, let him give it me for the money it is worth for possession of a burying-place among you.
10	10
Ефрон же сидів серед синів Хетових; і відповів Ефрон хеттеянин Аврааму, щоб чули сини Хета, і всі, що входили у ворота міста його, і сказав:	Now Ephron was sitting in the midst of the children of Chet, and Ephron the Chettite answered Abraam and spoke in the hearing of the sons of Chet, and of all who entered the city, saying,
11	11
ні, господарю мій, послухай мене: я даю тобі поле і печеру, що на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого дарую тобі її, поховай померлу твою.	Attend to me, my lord, and hear me, I give to thee the field and the cave which is in it; I have given it thee before all my countrymen; bury thy dead.
12	12
Авраам поклонився народу землі тієї	And Abraam did obeisance before the people of the land.
13	13
і промовив до Ефрона, щоб чув [увесь] народ землі тієї, і сказав: якщо послухаєш, я даю тобі за поле срібло; візьми у мене, і я поховаю там померлу мою.	And he said in the ears of Ephron before the people of the land, Since thou art on my side, hear me; take the price of the field from me, and I will bury my dead there.
14	14
Ефрон відповів Аврааму і сказав йому:	But Ephron answered Abraam, saying,
15	15
господарю мій! послухай мене: земля коштує чотириста сиклів срібла; для мене і для тебе що це? поховай померлу твою.	Nay, my lord, I have heard indeed, the land is worth four hundred silver didrachms, but what can this be between me and thee? nay, do thou bury thy dead.
16	16
Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефрону срібла, скільки він оголосив так, щоб чули сини Хетові, чотириста сиклів срібла, яке ходить серед купців.	And Abraam hearkened to Ephron, and Abraam rendered to Ephron the money, which he mentioned in the ears of the sons of Chet, four hundred didrachms of silver approved with merchants.
17	17
І стало поле Ефронове, що при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, що на ньому, і всі дерева, що на полі, в усіх межах його,	And the field of Ephron, which was in Double Cave, which is opposite Mambre, the field and the cave, which was in it, and every tree which was in the field, and whatever is in its borders round about, were made sure
18	18
володінням Авраамовим перед очима синів Хета, усіх, що входять у ворота міста його.	to Abraam for a possession, before the sons of Chet, and all that entered into the city.
19	19
Після цього Авраам поховав Сарру, дружину свою, у печері поля в Махпелі, навпроти Мамре, що нині Хеврон, у землі Ханаанській.	After this Abraam buried Sarrha his wife in the Double Cave of the field, which is opposite Mambre, this is Chebron in the land of Chanaan.
20	20
Так дістались Аврааму від синів Хетових поле і печера, що на ньому, у власність для поховання.	So the field and the cave which was in it were made sure to Abraam for possession of a burying place, by the sons of Chet.
Глава 24	Chapter 24

1	1
Авраам був уже старий і в літах похилих. Господь благословив Авраама усім.	And Abraam was old, advanced in days, and the Lord blessed Abraam in all things.
2	2
І сказав Авраам рабові своєму, старшому в домі його, який управляв усім, що у нього було: поклади руку твою під стегно моє	And Abraam said to his servant the elder of his house, who had rule over all his possessions, Put thy hand under my thigh,
3	3
і клянися мені Господом, Богом неба і Богом землі, що ти не візьмеш синові моєму [Ісааку] дружини з дочок хананеїв, серед яких я живу,	and I will adjure thee by the Lord the God of heaven, and the God of the earth, that thou take not a wife for my son Isaac from the daughters of the Chananites, with whom I dwell, in the midst of them.
4	4
але підеш у землю мою, на батьківщину мою [і до племені мого], і візьмеш [звідти] дружину синові моєму Ісааку.	But thou shalt go instead to my country, where I was born, and to my tribe, and thou shalt take from thence a wife for my son Isaac.
5	5
Раб сказав йому: можливо, не захоче жінка йти зі мною в цю землю, чи повинен я повернути сина твого в землю, з якої ти вийшов?	And the servant said to him, Shall I carry back thy son to the land whence thou camest forth, if haply the woman should not be willing to return with me to this land?
6	6
Авраам сказав йому: бережися, не повертай сина мого туди;	And Abraam said to him, Take heed to thyself that thou carry not my son back thither.
7	7
Господь, Бог неба [і Бог землі], Який взяв мене з дому батька мого і з землі народження мого, Який говорив мені і Який клявся мені, говорячи: [тобі і] нащадкам твоїм дам цю землю, — Він пошле ангела Свого перед тобою, і ти візьмеш дружину синові моєму [Ісааку] звідти;	The Lord the God of heaven, and the God of the earth, who took me out of my father's house, and out of the land whence I sprang, who spoke to me, and who swore to me, saying, I will give this land to thee and to thy seed, he shall send his angel before thee, and thou shalt take a wife to my son from thence.
8	8
якщо ж не захоче жінка йти з тобою [у землю цю], ти будеш вільний від цієї клятви моєї; тільки сина мого не повертай туди.	And if the woman should not be willing to come with thee into this land, thou shalt be clear from my oath, only carry not my son thither again.
9	9
І поклав раб руку свою під стегно Авраама, господаря свого, і поклявся йому в цьому.	And the servant put his hand under the thigh of his master Abraam, and swore to him concerning this matter.
10	10
І взяв раб з верблюдів господаря свого десять верблюдів і пішов. У руках у нього були також різні скарби господаря його. Він встав і пішов у Месопотамію, в місто Нахора,	And the servant took ten camels of his master's camels, and he took of all the goods of his master with him, and he arose and went into Mesopotamia to the city of Nachor.
11	11
і зупинив верблюдів за містом, біля колодязя води, надвечір, у той час, коли виходять жінки брати [воду],	And he rested his camels without the city by the well of water towards evening, when damsels go forth to draw water.
12	12
і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! пошли її сьогодні назустріч мені і вчини милість з господарем моїм Авраамом;	And he said, O Lord God of my master Abraam, prosper my way before me to day, and deal mercifully with my master Abraam.
13	13
ось, я стою біля джерела води, і дочки жителів міста виходять черпати воду;	Lo! I stand by the well of water, and the daughters of them that inhabit the city come forth to draw water.
14	14
і дівчина, якій я скажу: нахили глечик твій, я нап’юся, і яка скаже [мені]: пий, я й верблюдам твоїм дам пити, [поки не нап’ються,] — ось та, яку Ти призначив рабу Твоєму Ісааку; і з того довідаюсь я, що Ти твориш милість з господарем моїм [Авраамом].	And it shall be, the virgin to whomsoever I shall say, Incline thy water-pot, that I may drink, and she shall say, Drink thou, and I will give thy camels drink, until they shall have done drinking—even this one thou hast prepared for thy servant Isaac, and hereby shall I know that thou hast dealt mercifully with my master Abraam.
15	15
Ще не перестав він говорити [у розумі своєму], і ось, вийшла Ревекка, яка народилася від Вафуїла, сина Милки, дружини Нахора, брата Авраамового, і глечик її на плечі її;	And it came to pass before he had done speaking in his mind, that behold, Rebecca the daughter of Bathuel, the son of Melcha, the wife of Nachor, and the same the brother of Abraam, came forth, having a water-pot on her shoulders.
16	16
дівчина була прекрасна на вигляд, діва, якої не пізнав чоловік. Вона зійшла до джерела, наповнила глечик свій і пішла нагору.	And the virgin was very beautiful in appearance, she was a virgin, a man had not known her; and she went down to the well, and filled her water-pot, and came up.
17	17
І побіг раб назустріч їй і сказав: дай мені напитися трохи із глечика твого.	And the servant ran up to meet her, and said, Give me a little water to drink out of thy pitcher;
18	18
Вона сказала: пий, господарю мій. І негайно спустила глечик свій на руку свою і напоїла його.	and she said, Drink, Sir; and she hasted, and let down the pitcher upon her arm, and gave him to drink, till he ceased drinking.
19	19
І, коли напоїла його, сказала: я наберу води також і для верблюдів твоїх, доки не нап’ються [усі].	And she said, I will also draw water for thy camels, till they shall all have drunk.
20	20
І негайно вилила воду із глечика свого в поїлку і побігла знову до колодязя почерпнути [води], і набрала для усіх верблюдів його.	And she hasted, and emptied the water-pot into the trough, and ran to the well to draw again, and drew water for all the camels.
21	21
Чоловік той дивився на неї зі здивуванням у мовчанні, бажаючи зрозуміти, чи благословив Господь путь його, чи ні.	And the man took great notice of her, and remained silent to know whether the Lord had made his way prosperous or not.
22	22
Коли верблюди перестали пити, тоді чоловік той узяв золоту сергу, вагою півсикля, і два зап’ястя на руки їй, вагою в десять сиклів золота;	And it came to pass when all the camels ceased drinking, that the man took golden ear-rings, each of a drachm weight, and he put two bracelets on her hands, their weight was ten pieces of gold.
23	23
[і запитав її] і сказав: чия ти дочка? скажи мені, чи є в домі батька твого місце, щоб нам переночувати?	And he asked her, and said, Whose daughter art thou? Tell me if there is room for us to lodge with thy father.
24	24
Вона сказала йому: я дочка Вафуїла, сина Милки, якого вона народила Нахору.	And she said to him, I am the daughter of Bathuel the son of Melcha, whom she bore to Nachor.
25	25
І ще сказала йому: у нас багато соломи і корму, і є місце для ночівлі.	And she said to him, We have both straw and much provender, and a place for resting.
26	26
І схилився чоловік той і поклонився Господу,	And the man being well pleased, worshipped the Lord,
27	27
і сказав: благословенний Господь Бог господаря мого Авраама, Який не залишив господаря мого милістю Своєю й істиною Своєю! Господь прямою дорогою привів мене до дому брата господаря мого.	and said, Blessed be the Lord the God of my master Abraam, who has not suffered his righteousness to fail, nor his truth from my master, and the Lord has brought me prosperously to the house of the brother of my lord.
28	28
Дівчина побігла і розповіла про це в домі матері своїй.	And the damsel ran and reported to the house of her mother according to these words.
29	29
У Ревекки був брат, на ім’я Лаван. Лаван вибіг до тієї людини, до джерела.	And Rebecca had a brother whose name was Laban; and Laban ran out to meet the man, to the well.
30	30
І коли він побачив сергу і зап’ястя на руках у сестри своєї і почув слова Ревекки, сестри своєї, яка говорила: так говорив зі мною той чоловік, — то прийшов до чоловіка цього, і ось, він стоїть з верблюдами біля джерела;	And it came to pass when he saw the ear-rings and the bracelets on the hands of his sister, and when he heard the words of Rebecca his sister, saying, Thus the man spoke to me, that he went to the man, as he stood by the camels at the well.
31	31
і сказав [йому]: ввійди, благословенний Господом; чому ти стоїш ззовні? я приготував дім і місце для верблюдів.	And he said to him, Come in hither, thou blessed of the Lord, why standest thou without, whereas I have prepared the house and a place for the camels?
32	32
І ввійшов чоловік. Лаван розсідлав верблюдів і дав соломи і корму верблюдам, і води, щоб умити ноги йому і людям, які були з ним;	And the man entered into the house, and unloaded the camels, and gave the camels straw and provender, and water to wash his feet, and the feet of the men that were with him.
33	33
і запропонована була йому їжа; але він сказав: не буду їсти, поки не скажу про діло своє. І сказали: говори.	And he set before them loaves to eat; but he said, I will not eat, until I have told my errand. And he said, Speak on.
34	34
Він сказав: я раб Авраамів;	And he said, I am a servant of Abraam;
35	35
Господь дуже благословив господаря мого, і він став великим: Він дав йому овець і волів, срібло і золото, рабів і рабинь, верблюдів і ослів;	and the Lord has blessed my master greatly, and he is exalted, and he has given him sheep, and calves, and silver, and gold, servants and servant-maids, camels, and asses.
36	36
Сарра, дружина господаря мого, вже будучи старою, народила господарю моєму [одного] сина, якому він віддав усе, що в нього;	And Sarrha my master's wife bore one son to my master after he had grown old; and he gave him whatever he had.
37	37
і взяв з мене клятву господар мій, сказавши: не бери дружини синові моєму з дочок хананеїв, у землі яких я живу,	And my master caused me to swear, saying, Thou shalt not take a wife to my son of the daughters of the Chananites, among whom I sojourn in their land.
38	38
а піди в дім батька мого і до родичів моїх, і візьмеш [звідти] дружину синові моєму.	But thou shalt go to the house of my father, and to my tribe, and thou shalt take thence a wife for my son.
39	39
Я сказав господарю моєму: можливо, не піде жінка зі мною.	And I said to my master, Haply the woman will not go with me.
40	40
Він сказав мені: Господь [Бог], перед лицем Якого я ходжу, пошле з тобою ангела Свого і благовлаштує путь твою, і візьмеш дружину сину моєму з рідних моїх і з дому батька мого;	And he said to me, The Lord God to whom I have been acceptable in his presence, himself shall send out his angel with thee, and shall prosper thy journey, and thou shalt take a wife for my son of my tribe, and of the house of my father.
41	41
тоді будеш ти вільним від клятви моєї, коли сходиш до родичів моїх; і якщо вони не дадуть тобі, то будеш вільним від клятви моєї.	Then shalt thou be clear from my curse, for whensoever thou shalt have come to my tribe, and they shall not give her to thee, then shalt thou be clear from my oath.
42	42
І прийшов я нині до джерела, і сказав: Господи, Боже господаря мого Авраама! Якщо Ти благовлаштуєш путь, яку я звершую,	And having come this day to the well, I said, Lord God of my master Abraam, if thou prosperest my journey on which I am now going,
43	43
то ось, я стою біля джерела води, [і дочки жителів міста виходять черпати воду,] і дівчина, яка вийде черпати, і якій я скажу: дай мені напитися трохи з глечика твого,	behold, I stand by the well of water, and the daughters of the men of the city come forth to draw water, and it shall be that the damsel to whom I shall say, Give me a little water to drink out of thy pitcher,
44	44
і яка скаже мені: і ти пий, і верблюдам твоїм я начерпаю, ось дружина, яку Господь призначив синові господаря мого [рабу Своєму Ісааку; і з цього дізнаюсь я, що Ти чиниш милість господарю моєму Аврааму].	and she shall say to me, Both drink thou, and I will draw water for thy camels, this shall be the wife whom the Lord has prepared for his own servant Isaac; and hereby shall I know that thou hast wrought mercy with my master Abraam.
45	45
Ще не перестав я говорити в розумі моєму, і ось, вийшла Ревекка, і глечик її на плечі її, і зійшла до джерела і зачерпнула [води]; і я сказав їй: напої мене.	And it came to pass before I had done speaking in my mind, straightway Rebecca came forth, having her pitcher on her shoulders; and she went down to the well, and drew water; and I said to her, Give me to drink.
46	46
Вона негайно спустила з себе глечик свій [на руку свою] і сказала: пий, і верблюдів твоїх я напою. І я пив, і верблюдів [моїх] вона напоїла.	And she hasted and let down her pitcher on her arm from her head, and said, Drink thou, and I will give thy camels drink; and I drank, and she gave the camels drink.
47	47
Я запитав її і сказав: чия ти дочка? [скажи мені]. Вона сказала: дочка Вафуїла, сина Нахорового, якого народила йому Милка. І дав я серги їй і зап’ястя на руки її.	And I asked her, and said, Whose daughter art thou? tell me; and she said, I am daughter of Bathuel the son of Nachor, whom Melcha bore to him; and I put on her the ear-rings, and the bracelets on her hands.
48	48
І схилився я і поклонився Господу, і благословив Господа, Бога господаря мого Авраама, Який прямою дорогою привів мене, щоб узяти дочку брата господаря мого за сина його.	And being well-pleased I worshipped the Lord, and I blessed the Lord the God of my master Abraam, who has prospered me in a true way, so that I should take the daughter of my master's brother for his son.
49	49
І нині скажіть мені: чи маєте ви намір зробити милість і правду господарю моєму чи ні? скажіть мені, і я обернуся праворуч, або ліворуч.	If then ye will deal mercifully and justly with my lord, tell me, and if not, tell me, that I may turn to the right hand or to the left.
50	50
І відповіли Лаван і Вафуїл і сказали: від Господа прийшла ця справа; ми не можемо сказати тобі всупереч ні поганого, ні доброго;	And Laban and Bathuel answered and said, This matter has come forth from the Lord, we shall not be able to answer thee bad or good.
51	51
ось Ревекка перед тобою; візьми [її] і піди; нехай буде вона дружиною синові господаря твого, як сказав Господь.	Behold, Rebecca is before thee, take her and go away, and let her be wife to the son of thy master, as the Lord has said.
52	52
Коли раб Авраамів почув слова їхні, то поклонився Господу до землі.	And it came to pass when the servant of Abraam heard these words, he bowed himself to the Lord down to the earth.
53	53
І вийняв раб срібні і золоті речі й одяг і дав Ревецці; також і братові її і матері її дав багаті подарунки.	And the servant having brought forth jewels of silver and gold and raiment, gave them to Rebecca, and gave gifts to her brother, and to her mother.
54	54
І їли і пили він і люди, які були з ним, і переночували. Коли ж встали вранці, то він сказав: відпустіть мене [і я піду] до господаря мого.	And both he and the men with him ate and drank and went to sleep. And he arose in the morning and said, Send me away, that I may go to my master.
55	55
Але брат її і мати її сказали: нехай побуде з нами дівчина днів хоч десять, потім підеш.	And her brethren and her mother said, Let the virgin remain with us about ten days, and after that she shall depart.
56	56
Він сказав їм: не затримуйте мене, тому що Господь благовлаштував путь мою; відпустіть мене, і я піду до господаря мого.	But he said to them, Hinder me not, for the Lord has prospered my journey for me; send me away, that I may depart to my master.
57	57
Вони сказали: покличемо дівчину і запитаємо, що вона скаже.	And they said, Let us call the damsel, and enquire at her mouth.
58	58
І покликали Ревекку і сказали їй: чи підеш з цим чоловіком? Вона сказала: піду.	And they called Rebecca, and said to her, Wilt thou go with this man? and she said, I will go.
59	59
І відпустили Ревекку, сестру свою, і годівницю її, і раба Авраамового, і людей його.	So they sent forth Rebecca their sister, and her goods, and the servant of Abraam, and his attendants.
60	60
І благословили Ревекку і сказали їй: сестро наша! нехай народяться від тебе тисячі тисяч, і нехай володіють нащадки твої оселями ворогів твоїх!	And they blessed Rebecca, and said to her, Thou art our sister; become thou thousands of myriads, and let thy seed possess the cities of their enemies.
61	61
І встала Ревекка і служниці її, і сіли на верблюдів, і поїхали за тим чоловіком. І раб узяв Ревекку і пішов.	And Rebecca rose up and her maidens, and they mounted the camels and went with the man; and the servant having taken up Rebecca, departed.
62	62
А Ісаак прийшов з Беер-лахай-рої, бо жив він у землі полуденній.	And Isaac went through the wilderness to the well of the vision, and he dwelt in the land toward the south.
63	63
Коли настав вечір, Ісаак вийшов у поле пороздумувати, і звів очі свої, і побачив: ось, йдуть верблюди.	And Isaac went forth into the plain toward evening to meditate; and having lifted up his eyes, he saw camels coming.
64	64
Ревекка глянула, і побачила Ісаака, і спустилася з верблюда.	And Rebecca lifted up her eyes, and saw Isaac; and she alighted briskly from the camel,
65	65
І сказала рабові: хто ця людина, яка йде по полю назустріч нам? Раб сказав: це господар мій. І вона взяла покривало і покрилася.	and said to the servant, Who is that man that walks in the plain to meet us? And the servant said, This is my master; and she took her veil and covered herself.
66	66
Раб же розповів Ісааку усе, що зробив.	And the servant told Isaac all that he had done.
67	67
І ввів її Ісаак у шатро Сарри, матері своєї, і взяв Ревекку, і вона стала йому дружиною, і він полюбив її; й утішився Ісаак у печалі за [Саррою,] матір’ю своєю.	And Isaac went into the house of his mother, and took Rebecca, and she became his wife, and he loved her; and Isaac was comforted for Sarrha his mother.
Глава 25	Chapter 25

1	1
І взяв Авраам ще дружину, на ім’я Хеттура.	And Abraam again took a wife, whose name was Chettura.
2	2
Вона народила йому Зимрана, Іокшана, Медана, Мадіана, Ішбака і Шуаха.	And she bore to him Zombran, and Jezan, and Madal, and Madiam, and Jesboc, and Soie.
3	3
Іокшан породив Шеву, [Фемана] і Дедана. Сини Дедана були: [Рагуїл, Навдеїл,] Ашурим, Летушим і Леюмим.	And Jezan begot Saba and Dedan. And the sons of Dedan were the Assurians and the Latusians, and Laomim.
4	4
Сини Мадіана: Ефа, Ефер, Ханох, Авида й Елдага. Усі ці — сини Хеттури.	And the sons of Madiam were Gephar and Aphir, and Enoch, and Abeida, and Eldaga; all these were sons of Chettura.
5	5
І віддав Авраам усе, що було в нього, Ісааку [синові своєму],	But Abraam gave all his possessions to Isaac his son.
6	6
а синам наложниць, які були у Авраама, дав Авраам подарунки і відіслав їх від Ісаака, сина свого, ще за життя свого, на схід, у землю східну.	But to the sons of his concubines Abraam gave gifts, and he sent them away from his son Isaac, while he was yet living, to the east into the country of the east.
7	7
Днів життя Авраамового, які він прожив, було сто сімдесят п’ять років;	And these were the years of the days of the life of Abraam as many as he lived, a hundred and seventy-five years.
8	8
і упокоївся Авраам, і помер у старості добрій, старий і насичений [життям], і приєднався до народу свого.	And Abraam failing died in a good old age, an old man and full of days, and was added to his people.
9	9
І поховали його Ісаак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпеле, на полі Ефрона, сина Цохара, хеттеянина, що напроти Мамре,	And Isaac and Ismael his sons buried him in the double cave, in the field of Ephron the son of Saar the Chettite, which is over against Mambre:
10	10
на полі [і в печері], які Авраам придбав від синів Хетових. Там поховані Авраам і Сарра, дружина його.	even the field and the cave which Abraam bought of the sons of Chet; there they buried Abraam and Sarrha his wife.
11	11
Після смерти Авраама Бог благословив Ісаака, сина його. Ісаак жив при Беер-лахай-рої.	And it came to pass after Abraam was dead, that God blessed Isaac his son, and Isaac dwelt by the well of the vision.
12	12
Ось родовід Ізмаїла, сина Авраамового, якого народила Аврааму Агар єгиптянка, служниця Саррина;	And these are the generations of Ismael the son of Abraam, whom Agar the Egyptian the hand-maid of Sarrha bore to Abraam.
13	13
і ось імена синів Ізмаїлових, імена їх за родоводом їх: первісток Ізмаїлів Наваїоф, за ним Кедар, Адбеєл, Мивсам,	And these are the names of the sons of Ismael, according to the names of their generations. The firstborn of Ismael, Nabaioth, and Kedar, and Nabdeel, and Massam,
14	14
Мишма, Дума, Масса,	and Masma, and Duma, and Masse,
15	15
Хадад, Фема, Ієтур, Нафиш і Кедма.	and Choddan, and Thæman, and Jetur, and Naphes, and Kedma.
16	16
Ці є сини Ізмаїлові, і це імена їхні, у селищах їхніх, у кочовищах їхніх. Це дванадцять князів племен їхніх.	These are the sons of Ismael, and these are their names in their tents and in their dwellings, twelve princes according to their nations.
17	17
Років же життя Ізмаїлового було сто тридцять сім років; і упокоївся він, і помер, і приєднався до народу свого.	And these are the years of the life of Ismael, a hundred and thirty-seven years; and he failed and died, and was added to his fathers.
18	18
Вони жили від Хавили до Сура, що перед Єгиптом, як ідеш до Ассирії. Вони оселилися перед лицем усіх братів своїх.	And he dwelt from Evilat to Sur, which is opposite Egypt, until one comes to the Assyrians; he dwelt in the presence of all his brethren.
19	19
Ось родовід Ісаака, сина Авраамового. Авраам породив Ісаака.	And these are the generations of Isaac the son of Abraam.
20	20
Ісаак був сорока років, коли він узяв собі за дружину Ревекку, дочку Вафуїла арамеянина з Месопотамії, сестру Лавана арамеянина.	Abraam begot Isaac. And Isaac was forty years old when he took to wife Rebecca, daughter of Bathuel the Syrian, out of Syrian Mesopotamia, sister of Laban the Syrian.
21	21
І молився Ісаак Господу за [Ревекку] дружину свою, тому що вона була неплідна; і Господь почув його, і зачала Ревекка, дружина його.	And Isaac prayed the Lord concerning Rebecca his wife, because she was barren; and the Lord heard him, and his wife Rebecca conceived in her womb.
22	22
Сини в утробі її почали битися, і вона сказала: якщо так буде, то для чого мені це? І пішла запитати Господа.	And the babes leaped within her; and she said, If it will be so with me, why is this to me? And she went to enquire of the Lord.
23	23
Господь сказав їй: два племені в утробі твоїй, і два різних народи вийдуть з утроби твоєї; один народ стане сильнішим за інший, і більший буде служити меншому.	And the Lord said to her, There are two nations in thy womb, and two peoples shall be separated from thy belly, and one people shall excel the other, and the elder shall serve the younger.
24	24
І настав час народити їй: і ось близнюки в утробі її.	And the days were fulfilled that she should be delivered, and she had twins in her womb.
25	25
Першим вийшов червоний, весь, як шкіра, кошлатий; і нарекли йому ім’я Ісав.	And the first came out red, hairy all over like a skin; and she called his name Esau.
26	26
Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п’яту Ісава; і наречено йому ім’я Яків. Ісаак же був шістдесяти років, коли вони народилися [від Ревекки].	And after this came forth his brother, and his hand took hold of the heel of Esau; and she called his name Jacob. And Isaac was sixty years old when Rebecca bore them.
27	27
Діти виросли, і став Ісав людиною вправною у звіроловстві, людиною полів; а Яків людиною лагідною, що живе у наметах.	And the lads grew, and Esau was a man skilled in hunting, dwelling in the country, and Jacob a simple man, dwelling in a house.
28	28
Ісаак любив Ісава, тому що здобич його була за смаком його, а Ревекка любила Якова.	And Isaac loved Esau, because his venison was his food, but Rebecca loved Jacob.
29	29
І зварив Яків страву; а Ісав прийшов з поля втомленим.	And Jacob cooked pottage, and Esau came from the plain, fainting.
30	30
І сказав Ісав Якову: дай мені поїсти червоного, червоного цього, тому що я втомився. Від цього дано йому прізвисько: Єдом.	And Esau said to Jacob, Let me taste of that red pottage, because I am fainting; therefore his name was called Edom.
31	31
Але Яків сказав [Ісаву]: продай мені зараз же своє первородство.	And Jacob said to Esau, Sell me this day thy birthright.
32	32
Ісав сказав: ось, я вмираю, що мені з цього первородства?	And Esau said, Behold, I am going to die, and for what good does this birthright belong to me?
33	33
Яків сказав [йому]: поклянися мені зараз же. Він поклявся йому, і продав [Ісав] первородство своє Якову.	And Jacob said to him, Swear to me this day; and he swore to him; and Esau sold his birthright to Jacob.
34	34
І дав Яків Ісаву хліби і страви із сочевиці; і він їв і пив, і встав і пішов; і зневажив Ісав первородство.	And Jacob gave bread to Esau, and pottage of lentiles; and he ate and drank, and he arose and departed; so Esau slighted his birthright.
Глава 26	Chapter 26

1	1
Був голод у землі, більший за колишній голод, що був у дні Авраама; і пішов Ісаак до Авимелеха, царя Филистимського, у Герар.	And there was a famine in the land, besides the former famine, which was in the time of Abraam; and Isaac went to Abimelech the king of the Phylistines to Gerara.
2	2
Господь явився йому і сказав: не ходи в Єгипет; живи в землі, про яку Я скажу тобі,	And the Lord appeared to him and said, Go not down to Egypt, but dwell in the land, which I shall tell thee of.
3	3
подорожуй по цій землі, і Я буду з тобою і благословлю тебе, бо тобі і нащадкам твоїм дам усі землі ці і виконаю клятву [Мою], якою Я клявся Аврааму, батькові твоєму;	And sojourn in this land; and I will be with thee, and bless thee, for I will give to thee and to thy seed all this land; and I will establish my oath which I swore to thy father Abraam.
4	4
примножу нащадків твоїх, як зірки небесні, і дам нащадкам твоїм усі землі ці; благословляться в сімені твоєму всі народи земні,	And I will multiply thy seed as the stars of heaven; and I will give to thy seed all this land, and all the nations of the earth shall be blest in thy seed.
5	5
за те, що Авраам [батько твій] послухався голосу Мого і виконував, що Мною заповідано було виконувати: повеління Мої, постанови Мої і закони Мої.	Because Abraam thy father hearkened to my voice, and kept my injunctions, and my commandments, and my ordinances, and my statutes.
6	6
Ісаак оселився в Герарі.	And Isaac dwelt in Gerara.
7	7
Жителі місця того запитали про [Ревекку] дружину його, і він сказав: це сестра моя; тому що боявся сказати: дружина моя, щоб не вбили мене, думав він, жителі місця цього, за Ревекку, тому що вона прекрасна на вигляд.	And the men of the place questioned him concerning Rebecca his wife, and he said, She is my sister, for he feared to say, She is my wife, lest at any time the men of the place should slay him because of Rebecca, because she was fair.
8	8
Але коли вже багато часу він там прожив, Авимелех, цар Филистимський, подивившись у вікно, побачив, що Ісаак грається з Ревеккою, дружиною своєю.	And he remained there a long time, and Abimelech the king of Gerara leaned to look through the window, and saw Isaac sporting with Rebecca his wife.
9	9
І покликав Авимелех Ісаака і сказав: ось, це дружина твоя; як же ти сказав: вона сестра моя? Ісаак сказав йому: тому що я думав, не вмерти б мені заради неї.	And Abimelech called Isaac, and said to him, Is she then thy wife? why hast thou said, She is my sister? And Isaac said to him, I did so, for I said, Lest at any time I die on her account.
10	10
Але Авимелех сказав [йому]: навіщо ти зробив це з нами? ледве один з народу [мого] не з’єднався з дружиною твоєю, і ти ввів би нас у гріх.	And Abimelech said to him, Why hast thou done this to us? one of my kindred within a little had lain with thy wife, and thou wouldest have brought a sin of ignorance upon us.
11	11
І дав Авимелех повеління всьому народові, сказавши: хто доторкнеться до цього чоловіка і до дружини його, той відданий буде на смерть.	And Abimelech charged all his people, saying, Every man that touches this man and his wife shall be liable to death.
12	12
І посіяв Ісаак на землі тій і одержав у той рік ячменю у стократ: так благословив його Господь.	And Isaac sowed in that land, and he found in that year barley an hundred-fold, and the Lord blessed him.
13	13
І став великим чоловік цей і звеличувався більше і більше до того, що став дуже великим.	And the man was exalted, and advancing he increased, till he became very great.
14	14
У нього були стада дрібної і отари великої худоби і безліч орних земель, і филистимляни почали заздрити йому.	And he had cattle of sheep, and cattle of oxen, and many tilled lands, and the Phylistines envied him.
15	15
І всі колодязі, що їх викопали раби батька його за життя батька його Авраама, филистимляни завалили і засипали землею.	And all the wells which the servants of his father had dug in the time of his father, the Phylistines stopped them, and filled them with earth.
16	16
І Авимелех сказав Ісааку: відійди від нас, бо ти зробився набагато сильнішим за нас.	And Abimelech said to Isaac, Depart from us, for thou art become much mightier than we.
17	17
І Ісаак відійшов звідти, і розташувався наметами в долині Герарській, і оселився там.	And Isaac departed thence, and rested in the valley of Gerara, and dwelt there.
18	18
І знову викопав Ісаак колодязі води, що були викопані у дні Авраама, батька його, і які завалили филистимляни після смерти Авраама [батька його]; і назвав їх тими ж іменами, якими назвав їх [Авраам,] батько його.	And Isaac dug again the wells of water, which the servants of his father Abraam had dug, and the Phylistines had stopped them, after the death of his father Abraam; and he gave them names, according to the names by which his father named them.
19	19
І копали раби Ісаакові в долині [Герарській] і знайшли там колодязь води живої.	And the servants of Isaac dug in the valley of Gerara, and they found there a well of living water.
20	20
І сперечалися пастухи герарські з пастухами Ісаака, говорячи: наша вода. І він нарік колодязю ім’я: Есек, тому що сперечалися з ним.	And the shepherds of Gerara strove with the shepherds of Isaac, saying that the water was theirs; and they called the name of the well, Injury, for they injured him.
21	21
[Коли рушив звідти Ісаак,] викопали інший колодязь; сперечалися також і через нього; і він нарік йому ім’я: Ситна.	And having departed thence he dug another well, and they strove also for that; and he named the name of it, Enmity.
22	22
І він рушив звідти і викопав інший колодязь, про який уже не сперечалися, і нарік йому ім’я: Реховоф, тому що, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.	And he departed thence and dug another well; and they did not strive about that; and he named the name of it, Room, saying, Because now the Lord has made room for us, and has increased us upon the earth.
23	23
Звідти перейшов він у Вирсавію.	And he went up thence to the well of the oath.
24	24
І в ту ніч явився йому Господь і сказав: Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе і розмножу нащадків твоїх, заради [батька твого] Авраама, раба Мого.	And the Lord appeared to him in that night, and said, I am the God of Abraam thy father; fear not, for I am with thee, and I will bless thee, and multiply thy seed for the sake of Abraam thy father.
25	25
І він влаштував там жертовник і закликав ім’я Господнє. І розкинув там намет свій, і викопали там раби Ісаакові колодязь, [у долині Герарській].	And he built there an altar, and called on the name of the Lord, and there he pitched his tent, and there the servants of Isaac dug a well in the valley of Gerara.
26	26
Прийшов до нього з Герара Авимелех і Ахузаф, друг його, і Фихол, воєначальник його.	And Abimelech came to him from Gerara, and so did Ochozath his friend, and Phichol the commander-in-chief of his army.
27	27
Ісаак сказав їм: для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе?	And Isaac said to them, Wherefore have ye come to me? whereas ye hated me, and sent me away from you.
28	28
Вони сказали: ми ясно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: поставимо між нами і тобою клятву й укладемо з тобою союз,	And they said, We have surely seen that the Lord was with thee, and we said, Let there be an oath between us and thee, and we will make a covenant with thee,
29	29
щоб ти не чинив нам зла, як і ми не доторкнулися до тебе, а робили тобі тільки добре і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом.	that thou shalt do no wrong by us, as we have not abhorred thee, and according as we have treated thee well, and have sent thee forth peaceably; and now thou art blessed of the Lord.
30	30
Він зробив їм вечерю, і вони їли і пили.	And he made a feast for them, and they ate and drank.
31	31
І, вставши рано-вранці, поклялись один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром.	And they arose in the morning, and swore each to his neighbour; and Isaac sent them forth, and they departed from him in safety.
32	32
У той самий день прийшли раби Ісаакові і сповістили його про колодязь, який копали вони, і сказали йому: ми знайшли воду.	And it came to pass in that day, that the servants of Isaac came and told him of the well which they had dug; and they said, We have not found water.
33	33
І він назвав його: Шива. Тому ім’я місту тому Беершива [Вирсавія] до цього дня.	And he called it, Oath: therefore he called the name of that city, the Well of Oath, until this day.
34	34
І був Ісав сорока років, і взяв собі за дружин Ієгудифу, дочку Беера хеттеянина, і Васемафу, дочку Елона хеттеянина;	And Esau was forty years old; and he took to wife Judith the daughter of Beoch the Chettite, and Basemath, daughter of Helon the Chettite.
35	35
і вони були тягарем для Ісаака і Ревекки.	And they were provoking to Isaac and Rebecca.
Глава 27	Chapter 27

1	1
Коли Ісаак постарів і притупився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: сину мій! Той сказав йому: ось я.	And it came to pass after Isaac was old, that his eyes were dimmed so that he could not see; and he called Esau, his elder son, and said to him, My son; and he said, Behold, I am here.
2	2
[Ісаак] сказав: ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї;	And he said, Behold, I am grown old, and know not the day of my death.
3	3
візьми тепер знаряддя твої, сагайдак твій і лук твій, піди в поле, і налови мені дичини,	Now then take thy weapons, both thy quiver and thy bow, and go into the plain, and get me venison,
4	4
і приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені її, щоб благословила тебе душа моя, раніше ніж я помру.	and make me meats, as I like them, and bring them to me that I may eat, that my soul may bless thee, before I die.
5	5
Ревекка чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісаву. І пішов Ісав у поле дістати і принести дичини;	And Rebecca heard Isaac speaking to Esau his son; and Esau went to the plain to procure venison for his father.
6	6
а Ревекка сказала [молодшому] синові своєму Якову: ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісаву:	And Rebecca said to Jacob her younger son, Behold, I heard thy father speaking to Esau thy brother, saying,
7	7
принеси мені дичини і приготуй мені страву; я поїм і благословлю тебе перед лицем Господнім, перед смертю моєю.	Bring me venison, and prepare me meats, that I may eat and bless thee before the Lord before I die.
8	8
Тепер, сину мій, послухайся слів моїх у тому, що я накажу тобі:	Now then, my son, hearken to me, as I command thee.
9	9
піди в стадо і візьми мені звідти двох козенят [молодих] гарних, і я приготую з них батьку твоєму страву, яку він любить,	And go to the cattle and take for me thence two kids, tender and good, and I will make them meats for thy father, as he likes.
10	10
а ти принесеш батькові твоєму, і він поїсть, щоб благословити тебе перед смертю своєю.	And thou shalt bring them in to thy father, and he shall eat, that thy father may bless thee before he dies.
11	11
Яків сказав Ревецці, матері своїй: Ісав, брат мій, людина кошлата, а я людина гладенька;	And Jacob said to his mother Rebecca, Esau my brother is a hairy man, and I a smooth man.
12	12
може статися, обмацає мене батько мій, і я буду в очах його обманщиком і наведу на себе прокляття, а не благословення.	Peradventure my father may feel me, and I shall be before him as one ill-intentioned, and I shall bring upon me a curse, and not a blessing.
13	13
Мати його сказала йому: на мені нехай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухайся слів моїх і піди, принеси мені.	And his mother said to him, On me be thy curse, son; only hearken to my voice, and go and bring them me.
14	14
Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй; і мати його приготувала страву, яку любив батько його.	So he went and took and brought them to his mother; and his mother made meats, as his father liked them.
15	15
І взяла Ревекка багатий одяг старшого сина свого Ісава, що був у неї в домі, й одягла [в нього] молодшого сина свого Якова;	And Rebecca having taken the fine raiment of her elder son Esau which was with her in the house, put it on Jacob her younger son.
16	16
а руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козеняти;	And she put on his arms the skins of the kids, and on the bare parts of his neck.
17	17
і дала страву і хліб, які вона приготувала, у руки Якову, синові своєму.	And she gave the meats, and the loaves which she had prepared, into the hands of Jacob her son.
18	18
Він увійшов до батька свого і сказав: батьку мій! Той сказав: ось я; хто ти, сину мій?	And he brought them to his father, and said, Father; and he said, Behold I am here; who art thou, son?
19	19
Яків сказав батькові своєму: я Ісав, первісток твій; я зробив, як ти сказав мені; встань, сядь і поїж дичини моєї, щоб благословила мене душа твоя.	And Jacob said to his father, I, Esau thy first-born, have done as thou toldest me; rise, sit, and eat of my venison, that thy soul may bless me.
20	20
І сказав Ісаак синові своєму: як це ти так швидко знайшов, сину мій? Він сказав: тому що Господь Бог твій послав мені назустріч.	And Isaac said to his son, What is this which thou hast quickly found? And he said, That which the Lord thy God presented before me.
21	21
І сказав Ісаак Якову: підійди [до мене], я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?	And Isaac said to Jacob, Draw nigh to me, and I will feel thee, son, if thou art my son Esau or not.
22	22
Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його і сказав: голос, голос Якова; а руки, руки Ісавові.	And Jacob drew nigh to his father Isaac, and he felt him, and said, The voice is Jacob's voice, but the hands are the hands of Esau.
23	23
І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, волохаті; і благословив його	And he knew him not, for his hands were as the hands of his brother Esau, hairy; and he blessed him,
24	24
і сказав: чи ти син мій Ісав? Він відповів: я.	and he said, Art thou my son Esau? and he said, I am.
25	25
Ісаак сказав: подай мені, я поїм дичини сина мого, щоб благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому і вино, і він пив.	And he said, Bring hither, and I will eat of thy venison, son, that my soul may bless thee; and he brought it near to him, and he ate, and he brought him wine, and he drank.
26	26
Ісаак, батько його, сказав йому: підійди [до мене], поцілуй мене, сину мій.	And Isaac his father said to him, Draw nigh to me, and kiss me, son.
27	27
Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одягу його і благословив його і сказав: ось, запах від сина мого, як запах від поля [повного], яке благословив Господь;	And he drew nigh and kissed him, and smelled the smell of his garments, and blessed him, and said, Behold, the smell of my son is as the smell of an abundant field, which the Lord has blessed.
28	28
нехай дасть тобі Бог від роси небесної і від багатства землі, і безліч хліба і вина;	And may God give thee of the dew of heaven, and of the fatness of the earth, and abundance of corn and wine.
29	29
нехай послужать тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь господарем над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, — прокляті; ті, що благословляють тебе, — благословенні!	And let nations serve thee, and princes bow down to thee, and be thou lord of thy brother, and the sons of thy father shall do thee reverence; accursed is he that curses thee, and blessed is he that blesses thee.
30	30
Як тільки Ісаак благословив Якова [сина свого], і як тільки вийшов Яків від лиця Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з полювання свого.	And it came to pass after Isaac had ceased blessing his son Jacob, it even came to pass, just when Jacob had gone out from the presence of Isaac his father, that Esau his brother came in from his hunting.
31	31
Приготував і він страву, і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: встань, батьку мій, і поїж дичини сина твого, щоб благословила мене душа твоя.	And he also had made meats and brought them to his father; and he said to his father, Let my father arise and eat of his son's venison, that thy soul may bless me.
32	32
Ісаак же, батько його, сказав йому: хто ти? Він сказав: я син твій, первісток твій, Ісав.	And Isaac his father said to him, Who art thou? And he said, I am thy first-born son Esau.
33	33
І затремтів Ісаак дуже великим трепетом, і сказав: хто ж це, що дістав [мені] дичини і приніс мені, і я їв від усього, раніше ніж ти прийшов, і я благословив його? він і буде благословенний.	And Isaac was amazed with very great amazement, and said, Who then is it that has procured venison for me and brought it to me? and I have eaten of all before thou camest, and I have blessed him, and he shall be blessed.
34	34
Ісав, вислухавши слова батька свого [Ісаака], підняв голосне і дуже гірке волання і сказав батькові своєму: батьку мій! благослови і мене.	And it came to pass when Esau heard the words of his father Isaac, he cried out with a great and very bitter cry, and said, Bless, I pray thee, me also, father.
35	35
Але він сказав [йому]: брат твій прийшов з хитрістю і взяв благословення твоє.	And he said to him, Thy brother has come with subtlety, and taken thy blessing.
36	36
І сказав [Ісав]: чи не тому дано йому ім’я: Яків, що він запнув мене вже двічі? Він узяв первородство моє, і ось, тепер узяв благословення моє. І ще сказав [Ісав батькові своєму]: невже ти не залишив [і] мені благословення?	And he said, Rightly was his name called Jacob, for lo! this second time has he supplanted me; he has both taken my birthright, and now he has taken my blessing; and Esau said to his father, Hast thou not left a blessing for me, father?
37	37
Ісаак відповів Ісаву: ось, я поставив його господарем над тобою і всіх братів його віддав йому в раби: обдарував його хлібом і вином; що ж я зроблю для тебе, сину мій?	And Isaac answered and said to Esau, If I have made him thy lord, and have made all his brethren his servants, and have strengthened him with corn and wine, what then shall I do for thee, son?
38	38
Але Ісав сказав батькові своєму: невже, батьку мій, одне в тебе благословення? благослови і мене, батьку мій! І [оскільки Ісаак мовчав,] підняв Ісав голос свій і заплакав.	And Esau said to his father, Hast thou only one blessing, father? Bless, I pray thee, me also, father. And Isaac being troubled, Esau cried aloud and wept.
39	39
І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: ось, від багатства землі буде перебування твоє і від роси небесної звище;	And Isaac his father answered and said to him, Behold, thy dwelling shall be of the fatness of the earth, and of the dew of heaven from above.
40	40
і ти будеш жити мечем твоїм і будеш служити братові твоєму; прийде ж час, коли ти вчиниш опір і скинеш ярмо його з шиї твоєї.	And thou shalt live by thy sword, and shalt serve thy brother; and there shall be a time when thou shalt break and loosen his yoke from off thy neck.
41	41
І зненавидів Ісав Якова через благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своїм: наближаються дні плачу за батьком моїм, і я вб’ю Якова, брата мого.	And Esau was angry with Jacob because of the blessing, with which his father blessed him; and Esau said in his mind, Let the days of my father's mourning draw nigh, that I may slay my brother Jacob.
42	42
І переказані були Ревецці слова Ісава, старшого сина її; і вона послала, і покликала молодшого сина свого Якова, і сказала йому: ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе;	And the words of Esau her elder son were reported to Rebecca, and she sent and called Jacob her younger son, and said to him, Behold, Esau thy brother threatens thee to kill thee.
43	43
і тепер, сину мій, послухайся слів моїх, встань, біжи [у Месопотамію] до Лавана, брата мого, у Харран,	Now then, my son, hear my voice, and rise and depart quickly into Mesopotamia to Laban my brother into Charran.
44	44
і поживи в нього трохи часу, доки вгамується лють брата твого,	And dwell with him certain days, until thy brother's anger
45	45
доки вгамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти зробив йому: тоді я пошлю і візьму тебе звідти; для чого мені в один день позбутися обох вас?	and rage depart from thee, and he forget what thou hast done to him; and I will send and fetch thee thence, lest at any time I should be bereaved of you both in one day.
46	46
І сказала Ревекка Ісааку: я життю не рада від дочок хеттейських; якщо Яків візьме дружину з дочок хеттейських, які ці, з дочок цієї землі, то для чого мені і життя?	And Rebecca said to Isaac, I am weary of my life, because of the daughters of the sons of Chet; if Jacob shall take a wife of the daughters of this land, wherefore should I live?
Глава 28	Chapter 28

1	1
І покликав Ісаак Якова і благословив його, і заповідав йому і сказав: не бери собі дружини з дочок ханаанських;	And Isaac having called for Jacob, blessed him, and charged him, saying, Thou shalt not take a wife of the daughters of the Chananites.
2	2
встань, піди в Месопотамію, в дім Вафуїла, батька матері твоєї, і візьми собі дружину звідти, з дочок Лавана, брата матері твоєї;	Rise and depart quickly into Mesopotamia, to the house of Bathuel the father of thy mother, and take to thyself thence a wife of the daughters of Laban thy mother's brother.
3	3
Бог же Всемогутній нехай благословить тебе, нехай розплодить тебе і нехай розмножить тебе, і нехай буде від тебе безліч народів,	And may my God bless thee, and increase thee, and multiply thee, and thou shalt become gatherings of nations.
4	4
і нехай дасть тобі благословення Авраама [батька мого], тобі і нащадкам твоїм з тобою, щоб тобі успадкувати землю подорожування твого, яку Бог дав Аврааму!	And may he give thee the blessing of my father Abraam, even to thee and to thy seed after thee, to inherit the land of thy sojourning, which God gave to Abraam.
5	5
І відпустив Ісаак Якова, і він пішов у Месопотамію до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава.	So Isaac sent away Jacob, and he went into Mesopotamia to Laban the son of Bethuel the Syrian, the brother of Rebecca the mother of Jacob and Esau.
6	6
Ісав побачив, що Ісаак благословив Якова і благословляючи послав його в Месопотамію, взяти собі дружину звідти, і заповів йому, сказавши: не бери дружини з дочок ханаанських;	And Esau saw that Isaac blessed Jacob, and sent him away to Mesopotamia of Syria as he blessed him, to take to himself a wife thence, and that he charged him, saying, Thou shalt not take a wife of the daughters of the Chananites;
7	7
і що Яків послухав батька свого і матері своєї і пішов у Месопотамію.	and that Jacob hearkened to his father and his mother, and went to Mesopotamia of Syria.
8	8
І побачив Ісав, що дочки ханаанські неугодні Ісааку, батькові його;	And Esau also having seen that the daughters of Chanaan were evil before his father Isaac,
9	9
і пішов Ісав до Ізмаїла і взяв собі дружину Махалафу, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Наваїофову, зверх інших дружин своїх.	Esau went to Ismael, and took Maeleth the daughter of Ismael, the son of Abraam, the sister of Nabeoth, a wife in addition to his other wives.
10	10
Яків же вийшов із Вирсавії і пішов у Харан,	And Jacob went forth from the well of the oath, and departed into Charrhan.
11	11
і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці.	And came to a certain place and slept there, for the sun had gone down; and he took one of the stones of the place, and put it at his head, and lay down to sleep in that place,
12	12
І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній.	and dreamed, and behold a ladder fixed on the earth, whose top reached to heaven, and the angels of God ascended and descended on it.
13	13
І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; [не бійся]. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству;	And the Lord stood upon it, and said, I am the God of thy father Abraam, and the God of Isaac; fear not, the land on which thou liest, to thee will I give it, and to thy seed.
14	14
і буде потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні;	And thy seed shall be as the sand of the earth; and it shall spread abroad to the sea, and the south, and the north, and to the east; and in thee and in thy seed shall all the tribes of the earth be blessed.
15	15
і ось, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо Я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі.	And behold I am with thee to preserve thee continually in all the way wherein thou shalt go; and I will bring thee back to this land; for I will not desert thee, until I have done all that I have said to thee.
16	16
Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав!	And Jacob awaked out of his sleep, and said, The Lord is in this place, and I knew it not.
17	17
І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! це не що інше, як дім Божий, це врата небесні.	And he was afraid, and said, How fearful is this place! this is none other than the house of God, and this is the gate of heaven.
18	18
І встав Яків рано-вранці, і взяв камінь, який поклав собі під голову, і поставив його пам’ятником, і полив єлей на верхівку його.	And Jacob rose up in the morning, and took the stone he had laid there by his head, and he set it up as a pillar, and poured oil on the top of it.
19	19
І нарік [Яків] ім’я місцю тому: Вефиль^*, а раніше ім’я того міста було: Луз.	And he called the name of that place, the House of God; and the name of the city before was Ulam-luz.
20	20
І дав Яків обітницю, сказавши: якщо [Господь] Бог буде зі мною і збереже мене в путі цій, у яку я йду, і дасть мені хліб їсти й одяг одягнутися,	And Jacob vowed a vow, saying, If the Lord God will be with me, and guard me throughout on this journey, on which I am going, and give me bread to eat, and raiment to put on,
21	21
і я у мирі повернусь у дім батька мого, і буде Господь моїм Богом, —	and bring me back in safety to the house of my father, then shall the Lord be for a God to me.
22	22
то цей камінь, який я поставив пам’ятником, буде [у мене] домом Божим; і з усього, що Ти, Боже, даруєш мені, я дам Тобі десяту частину.	And this stone, which I have set up for a pillar, shall be to me a house of God; and of all whatsoever thou shalt give me, I will tithe a tenth for thee.
Глава 29	Chapter 29

1	1
І встав Яків і пішов у землю синів сходу [до Лавана, сина Вафуїла арамеянина, до брата Ревекки, матері Якова та Ісава].	And Jacob started and went to the land of the east to Laban, the son of Bathuel the Syrian, and the brother of Rebecca, mother of Jacob and Esau.
2	2
І побачив: ось, на полі колодязь, і там три отари дрібної худоби, що лежала біля нього, тому що із того колодязя напували отари. Над отвором колодязя був великий камінь.	And he looks, and behold! a well in the plain; and there were there three flocks of sheep resting at it, for out of that well they watered the flocks, but there was a great stone at the mouth of the well.
3	3
Коли збиралися туди всі отари, відвалювали камінь від отвору колодязя і напували овець; потім знову клали камінь на своє місце, на отвір колодязя.	And there were all the flocks gathered, and they used to roll away the stone from the mouth of the well, and water the flocks, and set the stone again in its place on the mouth of the well.
4	4
Яків сказав їм [пастухам]: брати мої! звідки ви? Вони сказали: ми з Харрана.	And Jacob said to them, Brethren, whence are ye? and they said, We are of Charrhan.
5	5
Він сказав їм: чи знаєте ви Лавана, сина Нахорового? Вони сказали: знаємо.	And he said to them, Know ye Laban, the son of Nachor? and they said, We do know him.
6	6
Він ще сказав їм: чи здоровий він? Вони сказали: здоровий; і ось, Рахиль, дочка його, йде з вівцями.	And he said to them, Is he well? And they said, He is well. And behold Rachel his daughter came with the sheep.
7	7
І сказав [Яків]: ось, день ще довгий; не час збирати худобу; напоїть овець і йдіть, пасіть.	And Jacob said, It is yet high day, it is not yet time that the flocks be gathered together; water ye the flocks, and depart and feed them.
8	8
Вони сказали: не можемо, поки не зберуться всі отари, і не відвалять каменя від отвору колодязя; тоді будемо ми поїти овець.	And they said, We shall not be able, until all the shepherds be gathered together, and they shall roll away the stone from the mouth of the well, then we will water the flocks.
9	9
Ще він говорив з ними, як прийшла Рахиль [дочка Лавана] з дрібною худобою батька свого, бо вона пасла [дрібну худобу батька свого].	While he was yet speaking to them, behold, Rachel the daughter of Laban came with her father's sheep, for she fed the sheep of her father.
10	10
Коли Яків побачив Рахиль, дочку Лавана, брата матері своєї, і овець Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків, відвалив камінь від отвору колодязя і напоїв овець Лавана, брата матері своєї.	And it came to pass when Jacob saw Rachel the daughter of Laban, his mother's brother, and the sheep of Laban, his mother's brother, that Jacob came and rolled away the stone from the mouth of the well, and watered the sheep of Laban, his mother's brother.
11	11
І поцілував Яків Рахиль і підніс голос свій і заплакав.	And Jacob kissed Rachel, and cried with a loud voice and wept.
12	12
І сказав Яків Рахилі, що він родич батька її і що він син Ревекки. А вона побігла і сказала батьку своєму [все це].	And he told Rachel that he was the near relative of her father, and the son of Rebecca; and she ran and reported to her father according to these words.
13	13
Лаван, почувши про Якова, сина сестри своєї, вибіг йому назустріч, обійняв його і поцілував його, і ввів його в дім свій; і він розповів Лавану про все це.	And it came to pass when Laban heard the name of Jacob, his sister's son, he ran to meet him, and embraced and kissed him, and brought him into his house; and he told Laban all these sayings.
14	14
Лаван же сказав йому: дійсно ти кость моя і плоть моя. І жив у нього Яків цілий місяць.	And Laban said to him, Thou art of my bones and of my flesh; and he was with him a full month.
15	15
І Лаван сказав Якову: невже ти задарма будеш служити мені, тому що ти родич? скажи мені, що заплатити тобі?	And Laban said to Jacob, Surely thou shalt not serve me for nothing, because thou art my brother; tell me what thy reward is to be.
16	16
У Лавана ж було дві дочки; ім’я старшої: Лія; ім’я молодшої: Рахиль.	Now Laban had two daughters, the name of the elder was Lea, and the name of the younger, Rachel.
17	17
Лія була слабка на очі, а Рахиль була красива станом і красива лицем.	And the eyes of Lea were weak. But Rachel was beautiful in appearance, and exceedingly fair in countenance.
18	18
Яків полюбив Рахиль і сказав: я буду служити тобі сім років за Рахиль, молодшу дочку твою.	And Jacob loved Rachel, and said, I will serve thee seven years for thy younger daughter Rachel.
19	19
Лаван сказав [йому]: краще віддати мені її за тебе, ніж віддати її за іншого кого; живи в мене.	And Laban said to him, It is better that I should give her to thee, than that I should give her to another man; dwell with me.
20	20
І служив Яків за Рахиль сім років; і вони видалися йому за кілька днів, тому що він любив її.	And Jacob served for Rachel seven years, and they were before him as a few days, by reason of his loving her.
21	21
І сказав Яків Лавану: дай дружину мою, тому що мені вже виповнився час, щоб увійти до неї.	And Jacob said to Laban, Give me my wife, for my days are fulfilled, that I may go in to her.
22	22
Лаван скликав усіх людей того міста і зробив вечерю.	And Laban gathered together all the men of the place, and made a marriage-feast.
23	23
Увечері ж узяв [Лаван] дочку свою Лію і ввів її до нього; і ввійшов до неї [Яків].	And it was even, and he took his daughter Lea, and brought her in to Jacob, and Jacob went in to her.
24	24
І дав Лаван служницю свою Зелфу у служниці дочці своїй Лії.	And Laban gave to his daughter Lea, Zelpha his handmaid, as a handmaid for her.
25	25
Вранці ж виявилося, що це Лія. І [Яков] сказав Лавану: що це зробив ти зі мною? чи не за Рахиль я служив у тебе? навіщо ти обманув мене?	And it was morning, and behold it was Lea; and Jacob said to Laban, What is this that thou hast done to me? did I not serve thee for Rachel? and wherefore hast thou deceived me?
26	26
Лаван сказав: у нашому місці так не роблять, щоб молодшу видати раніше за старшу;	And Laban answered, It is not done thus in our country, to give the younger before the elder.
27	27
закінчи тиждень цією, потім дамо тобі і ту за службу, яку ти будеш виконувати в мене ще сім років інших.	Fulfil then her sevens, and I will give to thee her also in return for thy labour, which thou labourest with me, yet seven other years.
28	28
Яків так і зробив і закінчив тиждень цією. І [Лаван] дав Рахиль, дочку свою, йому за дружину.	And Jacob did so, and fulfilled her sevens; and Laban gave him his daughter Rachel to wife.
29	29
І дав Лаван служницю свою Валлу в служниці дочці своїй Рахилі.	And Laban gave to his daughter his handmaid Balla, for a handmaid to her.
30	30
[Яків] увійшов і до Рахилі, і любив Рахиль більше, ніж Лію; і служив у нього ще сім років інших.	And he went in to Rachel; and he loved Rachel more than Lea; and he served him seven other years.
31	31
Господь [Бог] побачив, що Лія була нелюбою, і відкрив утробу її, а Рахиль була неплідна.	And when the Lord God saw that Lea was hated, he opened her womb; but Rachel was barren.
32	32
Лія зачала і народила [Якову] сина, і нарекла йому ім’я: Рувим, тому що сказала вона: Господь споглянув на моє нещастя [і дав мені сина], бо тепер буде любити мене чоловік мій.	And Lea conceived and bore a son to Jacob; and she called his name, Ruben; saying, Because the Lord has looked on my humiliation, and has given me a son, now then my husband will love me.
33	33
І зачала [Лія] знову і народила [Якову другого] сина, і сказала: Господь почув, що я нелюба, і дав мені і цього. І нарекла йому ім’я: Симеон.	And she conceived again, and bore a second son to Jacob; and she said, Because the Lord has heard that I am hated, he has given to me this one also; and she called his name, Simeon.
34	34
І зачала ще і народила сина, і сказала: тепер-то прилучиться до мене чоловік мій, тому що я народила йому трьох синів. Від цього наречено йому ім’я: Левій.	And she conceived yet again, and bore a son, and said, In the present time my husband will be with me, for I have born him three sons; therefore she called his name, Levi.
35	35
І ще зачала і народила сина, і сказала: тепер-то я звеличу Господа. Тому нарекла йому ім’я Іуда. І перестала народжувати.	And having conceived yet again, she bore a son, and said, Now yet again this time will I give thanks to the Lord; therefore she called his name, Juda; and ceased bearing.
Глава 30	Chapter 30

1	1
І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.	And Rachel having perceived that she bore Jacob no children, was jealous of her sister; and said to Jacob, Give me children; and if not, I shall die.
2	2
Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби?	And Jacob was angry with Rachel, and said to her, Am I in the place of God, who has deprived thee of the fruit of the womb?
3	3
Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї.	And Rachel said to Jacob, Behold my handmaid Balla, go in to her, and she shall bear upon my knees, and I also shall have children by her.
4	4
І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків.	And she gave him Balla her maid, for a wife to him; and Jacob went in to her.
5	5
Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.	And Balla, Rachel's maid, conceived, and bore Jacob a son.
6	6
І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан.	And Rachel said, God has given judgment for me, and hearkened to my voice, and has given me a son; therefore she called his name, Dan.
7	7
І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову.	And Balla, Rachel's maid, conceived yet again, and bore a second son to Jacob.
8	8
І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим.	And Rachel said, God has helped me, and I contended with my sister and prevailed; and she called his name, Nephthalim.
9	9
Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї].	And Lea saw that she ceased from bearing, and she took Zelpha her maid, and gave her to Jacob for a wife; and he went in to her.
10	10
І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина.	And Zelpha the maid of Lea conceived, and bore Jacob a son.
11	11
І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.	And Lea said, It is happily: and she called his name, Gad.
12	12
І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову.	And Zelpha the maid of Lea conceived yet again, and bore Jacob a second son.
13	13
І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир.	And Lea said, I am blessed, for the women will pronounce me blessed; and she called his name, Aser.
14	14
Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого.	And Ruben went in the day of barley-harvest, and found apples of mandrakes in the field, and brought them to his mother Lea; and Rachel said to Lea her sister, Give me of thy son's mandrakes.
15	15
Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.	And Lea said, Is it not enough for thee that thou hast taken my husband, wilt thou also take my son's mandrakes? And Rachel said, Not so: let him lie with thee to-night for thy son's mandrakes.
16	16
Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч.	And Jacob came in out of the field at even; and Lea went forth to meet him, and said, Thou shalt come in to me this day, for I have hired thee for my son's mandrakes; and he lay with her that night.
17	17
І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина.	And God hearkened to Lea, and she conceived, and bore Jacob a fifth son.
18	18
І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата].	And Lea said, God has given me my reward, because I gave my maid to my husband; and she called his name Issachar, which is, Reward.
19	19
І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина.	And Lea conceived again, and bore Jacob a sixth son.
20	20
І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.	And Lea said, God has given me a good gift in this time; my husband will choose me, for I have born him six sons: and she called his name, Zabulon.
21	21
Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна.	And after this she bore a daughter; and she called her name, Dina.
22	22
І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її.	And God remembered Rachel, and God hearkened to her, and he opened her womb.
23	23
Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою.	And she conceived, and bore Jacob a son; and Rachel said, God has taken away my reproach.
24	24
І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.	And she called his name Joseph, saying, Let God add to me another son.
25	25
Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю;	And it came to pass when Rachel had born Joseph, Jacob said to Laban, Send me away, that I may go to my place and to my land.
26	26
віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі.	Restore my wives and my children, for whom I have served thee, that I may depart, for thou knowest the service wherewith I have served thee.
27	27
І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.	And Laban said to him, If I have found grace in thy sight, I would augur well, for the Lord has blessed me at thy coming in.
28	28
І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі].	Appoint me thy wages, and I will give them.
29	29
І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені;	And Jacob said, Thou knowest in what things I have served thee, and how many cattle of thine are with me.
30	30
бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому?	For it was little thou hadst before my time, and it is increased to a multitude, and the Lord God has blessed thee since my coming; now then, when shall I set up also my own house?
31	31
І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх.	And Laban said to him, What shall I give thee? and Jacob said to him, Thou shalt not give me anything; if thou wilt do this thing for me, I will again tend thy flocks and keep them.
32	32
Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю].	Let all thy sheep pass by to-day, and separate thence every grey sheep among the rams, and every one that is speckled and spotted among the goats—this shall be my reward.
33	33
І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене.	And my righteousness shall answer for me on the morrow, for it is my reward before thee: whatever shall not be spotted and speckled among the goats, and grey among the rams, shall be stolen with me.
34	34
Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.	And Laban said to him, Let it be according to thy word.
35	35
І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм;	And he separated in that day the spotted and speckled he-goats, and all the spotted and speckled she-goats, and all that was grey among the rams, and every one that was white among them, and he gave them into the hand of his sons.
36	36
і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.	And he set a distance of a three days' journey between them and Jacob. And Jacob tended the cattle of Laban that were left behind.
37	37
І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті,	And Jacob took to himself green rods of storax tree and walnut and plane-tree; and Jacob peeled in them white stripes; and as he drew off the green, the white stripe which he had made appeared alternate on the rods.
38	38
і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям.	And he laid the rods which he had peeled, in the hollows of the watering-troughs, that whensoever the cattle should come to drink, as they should have come to drink before the rods, the cattle might conceive at the rods.
39	39
І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами.	So the cattle conceived at the rods, and the cattle brought forth young speckled, and streaked and spotted with ash-coloured spots.
40	40
І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана.	And Jacob separated the lambs, and set before the sheep a speckled ram, and every variegated one among the lambs, and he separated flocks for himself alone, and did not mingle them with the sheep of Laban.
41	41
Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям.	And it came to pass in the time wherein the cattle became pregnant, conceiving in the belly, Jacob put the rods before the cattle in the troughs, that they might conceive by the rods.
42	42
А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.	But he did not put them in indiscriminately whenever the cattle happened to bring forth, but the unmarked ones were Laban's, and the marked ones Jacob's.
43	43
І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.	And the man became very rich, and he had many cattle, and oxen, and servants, and maid-servants, and camels, and asses.
Глава 31	Chapter 31

1	1
І почув [Яків] слова синів Лаванових, які говорили: Яків заволодів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це.	And Jacob heard the words of the sons of Laban, saying, Jacob has taken all that was our father's, and of our father's property has he gotten all this glory.
2	2
І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня.	And Jacob saw the countenance of Laban, and behold it was not toward him as before.
3	3
І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на батьківщину твою; і Я буду з тобою.	And the Lord said to Jacob, Return to the land of thy father, and to thy family, and I will be with thee.
4	4
І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби,	And Jacob sent and called Lea and Rachel to the plain where the flocks were.
5	5
і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але Бог батька мого був зі мною;	And he said to them, I see the face of your father, that it is not toward me as before, but the God of my father was with me.
6	6
ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому,	And ye too know that with all my might I have served your father.
7	7
а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло.	But your father deceived me, and changed my wages for the ten lambs, yet God gave him not power to hurt me.
8	8
Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народжувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих.	If he should say thus, The speckled shall be thy reward, then all the cattle would bear speckled; and if he should say, The white shall be thy reward, then would all the cattle bear white.
9	9
І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені.	So God has taken away all the cattle of your father, and given them to me.
10	10
Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами.	And it came to pass when the cattle conceived and were with young, that I beheld with mine eyes in sleep, and behold the he-goats and the rams leaping on the sheep and the she-goats, speckled and variegated and spotted with ash-coloured spots.
11	11
Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я.	And the angel of God said to me in a dream, Jacob; and I said, What is it?
12	12
Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою;	And he said, Look up with thine eyes, and behold the he-goats and the rams leaping on the sheep and the she-goats, speckled and variegated and spotted with ash-coloured spots; for I have seen all things that Laban does to thee.
13	13
Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ятник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою].	I am God that appeared to thee in the place of God, where thou anointedst a pillar to me, and vowedst to me there a vow; now then arise and depart out of this land, depart into the land of thy nativity, and I will be with thee.
14	14
Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам частка і спадщина в домі батька нашого?	And Rachel and Lea answered and said to him, Have we yet a part or inheritance in the house of our father?
15	15
чи не за чужих він нас вважає? бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше;	Are we not considered strangers by him? for he has sold us, and quite devoured our money.
16	16
тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі.	All the wealth and the glory which God has taken from our father, it shall be our's and our children's; now then do whatsoever God has said to thee.
17	17
І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів,	And Jacob arose and took his wives and his children up on the camels;
18	18
і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Ханаанську.	and he took away all his possessions and all his store, which he had gotten in Mesopotamia, and all that belonged to him, to depart to Isaac his father in the land of Chanaan.
19	19
І коли Лаван пішов стригти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її.	And Laban went to shear his sheep; and Rachel stole her father's images.
20	20
Яків же украв серце у Лавана арамеянина, тому що не сповістив його, що відходить.	And Jacob hid the matter from Laban the Syrian, so as not to tell him that he ran away.
21	21
І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад.	And he departed himself and all that belonged to him, and passed over the river, and went into the mountain Galaad.
22	22
На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов.	But it was told Laban the Syrian on the third day, that Jacob was fled.
23	23
Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад.	And having taken his brethren with him, he pursued after him seven days' journey, and overtook him on Mount Galaad.
24	24
І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.	And God came to Laban the Syrian in sleep by night, and said to him, Take heed to thyself that thou speak not at any time to Jacob evil things.
25	25
І наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад.	And Laban overtook Jacob; and Jacob pitched his tent in the mountain; and Laban stationed his brothers in the mount Galaad.
26	26
І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю?	And Laban said to Jacob, What hast thou done? wherefore didst thou run away secretly, and pillage me, and lead away my daughters as captives taken with the sword?
27	27
навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами;	Whereas if thou hadst told me, I would have sent thee away with mirth, and with songs, and timbrels, and harp.
28	28
ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив.	And I was not counted worthy to embrace my children and my daughters; now then thou hast wrought foolishly.
29	29
Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.	And now my hand has power to hurt thee; but the God of thy father spoke to me yesterday, saying, Take heed to thyself that thou speak not evil words to Jacob.
30	30
Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, — навіщо ти украв богів моїх?	Now then go on thy way, for thou hast earnestly desired to depart to the house of thy father; wherefore hast thou stolen my gods?
31	31
Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє].	And Jacob answered and said to Laban, Because I was afraid; for I said, Lest at any time thou shouldest take away thy daughters from me, and all my possessions.
32	32
[І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль [дружина його] украла їх.	And Jacob said, With whomsoever thou shalt find thy gods, he shall not live in the presence of our brethren; take notice of what I have of thy property, and take it; and he observed nothing with him, but Jacob knew not that his wife Rachel had stolen them.
33	33
І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі.	And Laban went in and searched in the house of Lea, and found them not; and he went out of the house of Lea, and searched in the house of Jacob, and in the house of the two maid-servants, and found them not; and he went also into the house of Rachel.
34	34
Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет; але не знайшов.	And Rachel took the idols, and cast them among the camels' packs, and sat upon them.
35	35
Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не знайшов ідолів.	And she said to her father, Be not indignant, Sir; I cannot rise up before thee, for it is with me according to the manner of women. Laban searched in all the house, and found not the images.
36	36
Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І почав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?	And Jacob was angry, and strove with Laban; and Jacob answered and said to Laban, What is my injustice, and what my sin, that thou hast pursued after me,
37	37
ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома.	and that thou hast searched all the furniture of my house? what hast thou found of all the furniture of thine house? set it here between thy relations and my relations, and let them decide between us two.
38	38
Ось, двадцять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв;	These twenty years have I been with thee; thy sheep, and thy she-goats have not failed in bearing; I devoured not the rams of thy cattle.
39	39
роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропадало;	That which was taken of beasts I brought not to thee; I made good of myself the thefts of the day, and the thefts of the night.
40	40
я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх.	I was parched with heat by day, and chilled with frost by night, and my sleep departed from my eyes.
41	41
Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою.	These twenty years have I been in thy house; I served thee fourteen years for thy two daughters, and six years among thy sheep, and thou didst falsely rate my wages for ten lambs.
42	42
Якби не був зі мною Бог батька мого, Бог Авраама і страх Ісаака, ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора.	Unless I had the God of my father Abraam, and the fear of Isaac, now thou wouldest have sent me away empty; God saw my humiliation, and the labour of my hands, and rebuked thee yesterday.
43	43
І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними?	And Laban answered and said to Jacob, The daughters are my daughters, and the sons my sons, and the cattle are my cattle, and all things which thou seest are mine, and the property of my daughters; what shall I do to them to-day, or their children which they bore?
44	44
Тепер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.]	Now then come, let me make a covenant, both I and thou, and it shall be for a witness between me and thee; and he said to him, Behold, there is no one with us; behold, God is witness between me and thee.
45	45
І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником.	And Jacob having taken a stone, set it up for a pillar.
46	46
І сказав Яків родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьогодні між мною і тобою.]	And Jacob said to his brethren, Gather stones; and they gathered stones and made a heap, and ate there upon the heap; and Laban said to him, This heap witnesses between me and thee to-day.
47	47
І назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом.	And Laban called it, the Heap of Testimony; and Jacob called it, the Witness Heap.
48	48
І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад,	And Laban said to Jacob, Behold this heap, and the pillar, which I have set between me and thee; this heap witnesses, and this pillar witnesses; therefore its name was called, the Heap witnesses.
49	49
також: Мицпа, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного;	And the vision of which he said—Let God look to it between me and thee, because we are about to depart from each other,—
50	50
якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візьмеш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою.	If thou shalt humble my daughters, if thou shouldest take wives in addition to my daughters, see, there is no one with us looking on. God is witness between me and thee.
51
І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою;
52	52
цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла;	For if I should not cross over unto thee, neither shouldest thou cross over to me, for mischief beyond this heap and this pillar.
53	53
Бог Авраамів і Бог Нахорів нехай судить між нами, Бог батька їхнього. Яків поклявся страхом батька свого Ісаака.	The God of Abraam and the God of Nachor judge between us; and Jacob swore by the Fear of his father Isaac.
54	54
І заколов Яків жертву на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі.	And he offered a sacrifice in the mountain, and called his brethren, and they ate and drank, and slept in the mountain.
55
І встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце.
Глава 32	Chapter 32

1	1
А Яків пішов шляхом своїм. [І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі.	And Laban rose up in the morning, and kissed his sons and his daughters, and blessed them; and Laban having turned back, departed to his place.
2	2
Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Маханаїм.	And Jacob departed for his journey; and having looked up, he saw the host of God encamped; and the angels of God met him.
3	3
І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом,	And Jacob said, when he saw them, This is the Camp of God; and he called the name of that place, Encampments.
4	4
і наказав їм, промовивши: так скажіть добродію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині;	And Jacob sent messengers before him to Esau his brother to the land of Seir, to the country of Edom.
5	5
і є в мене воли й осли і дрібна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми.	And he charged them, saying, Thus shall ye say to my lord Esau: Thus saith thy servant Jacob; I have sojourned with Laban and tarried until now.
6	6
І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік.	And there were born to me oxen, and asses, and sheep, and men-servants and women-servants; and I sent to tell my lord Esau, that thy servant might find grace in thy sight.
7	7
Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дрібну й велику і верблюдів на два стани.	And the messengers returned to Jacob, saying, We came to thy brother Esau, and lo! he comes to meet thee, and four hundred men with him.
8	8
І сказав [Яків]: якщо Ісав нападе на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися.	And Jacob was greatly terrified, and was perplexed; and he divided the people that was with him, and the cows, and the camels, and the sheep, into two camps.
9	9
І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі!	And Jacob said, If Esau should come to one camp, and smite it, the other camp shall be in safety.
10	10
Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму, тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани.	And Jacob said, God of my father Abraam, and God of my father Isaac, O Lord, thou art he that said to me, Depart quickly to the land of thy birth, and I will do thee good.
11	11
Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми.	Let there be to me a sufficiency of all the justice and all the truth which thou hast wrought with thy servant; for with this my staff I passed over this Jordan, and now I am become two camps.
12	12
Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащадків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі.	Deliver me from the hand of my brother, from the hand of Esau, for I am afraid of him, lest haply he should come and smite me, and the mother upon the children.
13	13
І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму:	But thou saidst, I will do thee good, and will make thy seed as the sand of the sea, which shall not be numbered for multitude.
14	14
двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,	And he slept there that night, and took of the gifts which he carried with him, and sent out to Esau his brother,
15	15
тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів.	two hundred she-goats, twenty he-goats, two hundred sheep, twenty rams,
16	16
І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада.	milch camels, and their foals, thirty, forty kine, ten bulls, twenty asses, and ten colts.
17	17
І наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою?	And he gave them to his servants each drove apart; and he said to his servants, Go on before me, and put a space between drove and drove.
18	18
то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде].	And he charged the first, saying, If Esau my brother meet thee, and he ask thee, saying, Whose art thou? and whither wouldest thou go, and whose are these possessions advancing before thee?
19	19
Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Ісаву, коли зустрінете його;	Thou shalt say, Thy servant Jacob's; he hath sent gifts to my lord Esau, and lo! he is behind us.
20	20
і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо, і прийме мене.	And he charged the first and the second and the third, and all that went before him after these flocks, saying, Thus shall ye speak to Esau when ye find him;
21	21
І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у стані.	and ye shall say, Behold thy servant Jacob comes after us. For he said, I will propitiate his countenance with the gifts going before his presence, and afterwards I will behold his face, for peradventure he will accept me.
22	22
І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід;	So the presents went on before him, but he himself lodged that night in the camp.
23	23
і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було.	And he rose up in that night, and took his two wives and his two servant-maids, and his eleven children, and crossed over the ford of Jaboch.
24	24
І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появи зорі;	And he took them, and passed over the torrent, and brought over all his possessions.
25	25
і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним.	And Jacob was left alone; and a man wrestled with him till the morning.
26	26
І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене.	And he saw that he prevailed not against him; and he touched the broad part of his thigh, and the broad part of Jacob's thigh was benumbed in his wrestling with him.
27	27
І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків.	And he said to him, Let me go, for the day has dawned; but he said, I will not let thee go, except thou bless me.
28	28
І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш.	And he said to him, What is thy name? and he answered, Jacob.
29	29
Запитав і Яків, говорячи: скажи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? [воно дивне.] І благословив його там.	And he said to him, Thy name shall no longer be called Jacob, but Israel shall be thy name; for thou hast prevailed with God, and shalt be mighty with men.
30	30
І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя.	And Jacob asked and said, Tell me thy name; and he said, Wherefore dost thou ask after my name? and he blessed him there.
31	31
І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно своє.	And Jacob called the name of that place, the Face of God; for, said he, I have seen God face to face, and my life was preserved.
32	32
Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова.	And the sun rose upon him, when he passed the Face of God; and he halted upon his thigh.
Глава 33	Chapter 33

1	1
Глянув Яків і побачив, і ось, іде Ісав, [брат його,] і з ним чотириста чоловік. І розділив [Яків] дітей Лії, Рахилі і двох служниць.	And Jacob lifted up his eyes, and beheld, and lo! Esau his brother coming, and four hundred men with him; and Jacob divided the children to Lea and to Rachel, and the two handmaidens.
2	2
І поставив [двох] служниць і дітей їхніх попереду, Лію і дітей її за ними, а Рахиль і Йосифа позаду.	And he put the two handmaidens and their children with the first, and Lea and her children behind, and Rachel and Joseph last.
3	3
А сам пішов перед ними і поклонився до землі сім разів, підходячи до брата свого.	But he advanced himself before them, and did reverence to the ground seven times, until he drew near to his brother.
4	4
І побіг Ісав до нього назустріч і обійняв його, й упав на шию його і цілував його, і плакали [обидва].	And Esau ran on to meet him, and embraced him, and fell on his neck, and kissed him; and they both wept.
5	5
І глянув [Ісав] і побачив дружин і дітей і сказав: хто це у тебе? Яків сказав: діти, яких Бог дарував рабу твоєму.	And Esau looked up and saw the women and the children, and said, What are these to thee? And he said, The children with which God has mercifully blessed thy servant.
6	6
І підійшли служниці і діти їхні й поклонилися;	And the maid-servants and their children drew near and did reverence.
7	7
підійшли і Лія та діти її і поклонилися; в кінці підійшли Йосиф і Рахиль і поклонились.	And Lea and her children drew near and did reverence; and after this drew near Rachel and Joseph, and did reverence.
8	8
І сказав Ісав: для чого у тебе така кількість, яку я зустрів? І сказав Яків: щоб [рабу твоєму] придбати благовоління в очах господаря мого.	And he said, What are these things to thee, all these companies that I have met? And he said, That thy servant might find grace in thy sight, my lord.
9	9
Ісав сказав: у мене багато, брате мій; нехай буде твоє у тебе.	And Esau said, I have much, my brother; keep thine own.
10	10
Яків сказав: ні, якщо я придбав благовоління в очах твоїх, прийми дар мій від руки моєї, тому що я побачив лице твоє, наче хто побачив лице Боже, і ти був доброзичливим до мене;	And Jacob said, If I have found grace in thy sight, receive the gifts through my hands; therefore have I seen thy face, as if any one should see the face of God, and thou shalt be well-pleased with me.
11	11
прийми благословення моє, яке я приніс тобі, тому що Бог дарував мені, і є у мене все. І ублагав його, і той узяв	Receive my blessings, which I have brought thee, because God has had mercy on me, and I have all things; and he constrained him, and he took them.
12	12
і сказав: піднімемося і підемо; і я піду перед тобою.	And he said, Let us depart, and proceed right onward.
13	13
Яків сказав йому: господар мій знає, що діти ніжні, а дрібна і велика худоба у мене дійна: якщо погнати її один день, то помре вся худоба;	And he said to him, My lord knows, that the children are very tender, and the flocks and the herds with me are with young; if then I shall drive them hard one day, all the cattle will die.
14	14
нехай господар мій піде попереду раба свого, а я піду повільно, як піде худоба, що переді мною, і як підуть діти, і прийду до господаря мого у Сеїр.	Let my lord go on before his servant, and I shall have strength on the road according to the ease of the journey before me, and according to the strength of the children, until I come to my lord to Seir.
15	15
Ісав сказав: залишу я з тобою кілька людей, які при мені. Яків сказав: до чого це? тільки б мені придбати благовоління в очах господаря мого!	And Esau said, I will leave with thee some of the people who are with me. And he said, Why so? it is enough that I have found favour before thee, my lord.
16	16
І повернувся Ісав того ж дня шляхом своїм у Сеїр.	And Esau returned on that day on his journey to Seir.
17	17
А Яків рушив у Сокхоф, і побудував собі дім, і для худоби своєї зробив курені. Тому він нарік ім’я місцю: Сокхоф.	And Jacob departs to his tents; and he made for himself there habitations, and for his cattle he made booths; therefore he called the name of that place, Booths.
18	18
Яків, повернувшись з Месопотамії, благополучно прийшов до міста Сихема, що в землі Ханаанській, і розташувався перед містом.	And Jacob came to Salem, a city of Secima, which is in the land of Chanaan, when he departed out of Mesopotamia of Syria, and took up a position in front of the city.
19	19
І купив частину поля, на якому розкинув намет свій, у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет.	And he bought the portion of the field, where he pitched his tent, of Emmor the father of Sychem, for a hundred lambs.
20	20
І поставив там жертовник, і призвав ім’я Господа Бога Ізраїлевого.	And he set up there an altar, and called on the God of Israel.
Глава 34	Chapter 34

1	1
Діна, дочка Лії, яку вона народила Якову, вийшла подивитися на дочок землі тієї.	And Dina, the daughter of Lea, whom she bore to Jacob, went forth to observe the daughters of the inhabitants.
2	2
І побачив її Сихем, син Еммора евеянина, князя землі тієї, і взяв її, і спав з нею, і вчинив над нею насильство.	And Sychem the son of Emmor the Evite, the ruler of the land, saw her, and took her and lay with her, and humbled her.
3	3
І приліпилася душа його до Діни, дочки Якова, і він полюбив дівчину і говорив до серця дівочого.	And he was attached to the soul of Dina the daughter of Jacob, and he loved the damsel, and he spoke kindly to the damsel.
4	4
І сказав Сихем Еммору, батькові своєму, говорячи: візьми мені цю дівчину за дружину.	Sychem spoke to Emmor his father, saying, Take for me this damsel to wife.
5	5
Яків чув, що [син Емморів] збезчестив Діну, дочку його, але оскільки сини його були з худобою його в полі, то Яків мовчав, поки не прийшли вони.	And Jacob heard that the son of Emmor had defiled Dina his daughter (now his sons were with his cattle in the plain). And Jacob was silent until they came.
6	6
І вийшов Еммор, батько Сихемів, до Якова, поговорити з ним.	And Emmor the father of Sychem went forth to Jacob, to speak to him.
7	7
Сини ж Якова прийшли з поля, і коли почули, то засмутилися мужі ті й запалали гнівом, тому що безчестя зробив він Ізраїлю, переспавши з дочкою Якова, а так не можна робити.	And the sons of Jacob came from the plain; and when they heard, the men were deeply pained, and it was very grievous to them, because the man wrought folly in Israel, having lain with the daughter of Jacob, and so it must not be.
8	8
Еммор став говорити їм, і сказав: Сихем, син мій, приліпився душею до дочки вашої; дайте ж її за дружину йому;	And Emmor spoke to them, saying, Sychem my son has chosen in his heart your daughter; give her therefore to him for a wife,
9	9
порідніться з нами; віддавайте за нас дочок ваших, а наших дочок беріть собі [за синів ваших];	and intermarry with us. Give us your daughters, and take our daughters for your sons.
10	10
і живіть з нами; земля ця [простора] перед вами, живіть і промишляйте на ній і здобувайте її у володіння.	And dwell in the midst of us; and, behold, the land is spacious before you, dwell in it, and trade, and get possessions in it.
11	11
Сихем же сказав батьку її і братам її: тільки б мені знайти благовоління в очах ваших, я дам, що тільки скажете мені;	And Sychem said to her father and to her brothers, I would find grace before you, and we will give whatever ye shall name.
12	12
призначте найбільше віно й дарунки; я дам, що не скажете мені, тільки віддайте мені дівчину за дружину.	Multiply your demand of dowry very much, and I will give accordingly as ye shall say to me, only ye shall give me this damsel for a wife.
13	13
І відповіли сини Якова Сихему та Еммору, батькові його, з лукавством; а говорили так тому, що він збезчестив Діну, сестру їхню;	And the sons of Jacob answered to Sychem and Emmor his father craftily, and spoke to them, because they had defiled Dina their sister.
14	14
і сказали їм [Симеон і Левій, брати Діни, сини Ліїні]: не можемо цього зробити, віддати сестру нашу за чоловіка, який необрізаний, тому що це безчесно для нас;	And Symeon and Levi, the brothers of Dina, said to them, We shall not be able to do this thing, to give our sister to a man who is uncircumcised, for it is a reproach to us.
15	15
тільки за тієї умови ми погодимося з вами [й оселимося у вас], якщо ви будете як ми, щоб і у вас уся чоловіча стать була обрізана;	Only on these terms will we conform to you, and dwell among you, if ye also will be as we are, in that every male of you be circumcised.
16	16
і будемо віддавати за вас дочок наших і брати за себе ваших дочок, і будемо жити з вами, і складемо один народ;	And we will give our daughters to you, and we will take of your daughters for wives to us, and we will dwell with you, and we will be as one race.
17	17
а якщо не послухаєтеся нас у тому, щоб обрізатися, то ми візьмемо дочку нашу і відійдемо.	But if ye will not hearken to us to be circumcised, we will take our daughter and depart.
18	18
І сподобалися слова ці Еммору і Сихему, сину Еммора.	And the words pleased Emmor, and Sychem the son of Emmor.
19	19
Юнак не барився зробити це, тому що любив дочку Якова. А його більше за всіх поважали в домі батька його.	And the young man delayed not to do this thing, for he was much attached to Jacob's daughter, and he was the most honourable of all in his father's house.
20	20
І прийшли Еммор і Сихем, син його, до воріт міста свого, і стали говорити жителям міста свого і сказали:	And Emmor and Sychem his son came to the gate of their city, and spoke to the men of their city, saying,
21	21
ці люди мирні з нами; нехай вони селяться на землі і промишляють на ній; земля ж ось простора перед ними. Станемо брати дочок їхніх собі за дружин і наших дочок віддавати за них.	These men are peaceable, let them dwell with us upon the land, and let them trade in it, and behold the land is extensive before them; we will take their daughters to us for wives, and we will give them our daughters.
22	22
Тільки за тієї умови ці люди погоджуються жити з нами і бути одним народом, щоб і в нас обрізана була вся чоловіча стать, як вони обрізані.	Only on these terms will the men conform to us to dwell with us so as to be one people, if every male of us be circumcised, as they also are circumcised.
23	23
Чи не для нас отари їх, і маєтки їх, і вся худоба їх? Тільки [у тому] погодимося з ними, і будуть жити з нами.	And shall not their cattle and their herds, and their possessions, be ours? only in this let us conform to them, and they will dwell with us.
24	24
І послухалися Еммора і Сихема, сина його, всі, хто виходив з воріт міста його: і була обрізана вся чоловіча стать, — усі, що виходили з воріт міста його.	And all that went in at the gate of their city hearkened to Emmor and Sychem his son, and they were circumcised in the flesh of their foreskin every male.
25	25
На третій день, коли вони хворіли, два сини Якова, Симеон і Левій, брати Діни, взяли кожен свій меч, і сміливо напали на місто, й умертвили всю чоловічу стать;	And it came to pass on the third day, when they were in pain, the two sons of Jacob, Symeon and Levi, Dina's brethren, took each man his sword, and came upon the city securely, and slew every male.
26	26
і самого Еммора і Сихема, сина його, убили мечем; і взяли Діну з дому Сихемового і вийшли.	And they slew Emmor and Sychem his son with the edge of the sword, and took Dina out of the house of Sychem, and went forth.
27	27
Сини Якова прийшли до убитих і розграбували місто за те, що збезчестили [Діну] сестру їхню.	But the sons of Jacob came upon the wounded, and ravaged the city wherein they had defiled Dina their sister.
28	28
Вони взяли дрібну і велику худобу їх, і ослів їх, і все, що було в місті, і що було в полі;	And their sheep, and their oxen, and their asses they took, and all things whatsoever were in the city, and whatsoever were in the plain.
29	29
і все багатство їх, і всіх дітей їх, і дружин їх взяли в полон, і розграбували усе, що було в [місті, й усе, що було в] домах.	And they took captive all the persons of them, and all their store, and their wives, and plundered both whatever things there were in the city, and whatever things there were in the houses.
30	30
І сказав Яків Симеону і Левію: ви обурили мене, зробивши мене ненависним для [усіх] жителів цієї землі, для хананеїв і ферезеїв. У мене людей мало; зберуться проти мене, подолають мене, і знищений буду я і дім мій.	And Jacob said to Symeon and Levi, Ye have made me hateful so that I should be evil to all the inhabitants of the land, both among the Chananites and the Pherezites, and I am few in number; they will gather themselves against me and cut me in pieces, and I shall be utterly destroyed, and my house.
31	31
Вони ж сказали: а хіба можна чинити з сестрою нашою, як з блудницею!	And they said, Nay, but shall they treat our sister as an harlot?
Глава 35	Chapter 35

1	1
Бог сказав Якову: встань, піди у Вефиль і живи там, і зроби там жертовник Богу, Який явився тобі, коли ти тікав від лиця Ісава, брата твого.	And God said to Jacob, Arise, go up to the place, Bæthel, and dwell there; and make there an altar to the God that appeared to thee, when thou fleddest from the face of Esau thy brother.
2	2
І сказав Яків дому своєму і всім, хто був з ним: киньте богів чужих, що знаходяться у вас, і очистіться, і перемініть одяг ваш;	And Jacob said to his house, and to all that were with him, Remove the strange gods that are with you from the midst of you, and purify yourselves, and change your clothes.
3	3
встанемо і підемо у Вефиль; там влаштую я жертовник Богу, Який почув мене в день біди моєї і був зі мною [й оберігав мене] в путі, якою я ходив.	And let us rise and go up to Bæthel, and let us there make an altar to God who hearkened to me in the day of calamity, who was with me, and preserved me throughout in the journey, by which I went.
4	4
І віддали Якову всіх богів чужих, що були в руках їх, і серги, що були у вухах їхніх, і закопав їх Яків під дубом, який поблизу Сихема. [І залишив їх невідомими навіть до нинішнього дня.]	And they gave to Jacob the strange gods, which were in their hands, and the ear-rings which were in their ears, and Jacob hid them under the turpentine tree which is in Secima, and destroyed them to this day.
5	5
І вирушили вони [від Сихема]. І був жах Божий на навколишніх містах, і не переслідували синів Яковових.	So Israel departed from Secima, and the fear of God was upon the cities round about them, and they did not pursue after the children of Israel.
6	6
І прийшов Яків у Луз, що в землі Ханаанській, тобто у Вефиль, сам і всі люди, що були з ним,	And Jacob came to Luza, which is in the land of Chanaan, which is Bæthel, he and all the people that were with him.
7	7
і влаштував там жертовник, і назвав це місце: Ел-Вефиль, бо тут явився йому Бог, коли він тікав від лиця [Ісава] брата свого.	And he built there an altar, and called the name of the place Bæthel; for there God appeared to him, when he fled from the face of his brother Esau.
8	8
І померла Девора, годувальниця Ревеккина, і поховали її нижче Вефиля під дубом, який і назвав Яків дубом плачу.	And Deborrha, Rebecca's nurse, died, and was buried below Bæthel under the oak; and Jacob called its name, The Oak of Mourning.
9	9
І явився Бог Якову [в Лузі] після повернення його з Месопотамії, і благословив його,	And God appeared to Jacob once more in Luza, when he came out of Mesopotamia of Syria, and God blessed him.
10	10
і сказав йому Бог: ім’я твоє Яків; відтепер ти не будеш називатися Яковом, але буде ім’я твоє: Ізраїль. І нарік йому ім’я: Ізраїль.	And God said to him, Thy name shall not be called Jacob, but Israel shall be thy name; and he called his name Israel.
11	11
І сказав йому Бог: Я Бог Всемогутній; плодись й розмножуйся; народ і безліч народів буде від тебе, і царі народяться із лона твого;	And God said to him, I am thy God; increase and multiply; for nations and gatherings of nations shall be of thee, and kings shall come out of thy loins.
12	12
землю, яку Я дав Аврааму й Ісааку, Я дам тобі, і нащадкам твоїм після тебе дам землю цю.	And the land which I gave to Abraam and Isaac, I have given it to thee; and it shall come to pass that I will give this land also to thy seed after thee.
13	13
І відійшов від нього Бог з місця, на якому говорив йому.	And God went up from him from the place where he spoke with him.
14	14
І поставив Яків пам’ятник на місці, на якому говорив йому [Бог], пам’ятник кам’яний, і злив на нього узливання, і злив на нього єлей;	And Jacob set up a pillar in the place where God spoke with him, even a pillar of stone; and offered a libation upon it, and poured oil upon it.
15	15
і нарік Яків ім’я місцю, на якому Бог говорив йому: Вефиль.	And Jacob called the name of the place in which God spoke with him, Bæthel.
16	16
І вирушили з Вефиля. [І розкинув він намет свій за вежею Гадер.] І коли ще залишалася деяка відстань землі до Ефрафи, Рахиль народила, і пологи її були тяжкими.	And Jacob removed from Bæthel, and pitched his tent beyond the tower of Gader, and it came to pass when he drew nigh to Chabratha, to enter into Ephratha, Rachel travailed; and in her travail she was in hard labour.
17	17
Коли ж вона страждала в пологах, повитуха сказала їй: не бійся, бо і це тобі син.	And it came to pass in her hard labour, that the midwife said to her, Be of good courage, for thou shalt also have this son.
18	18
І коли виходила з неї душа, бо вона вмирала, то нарекла йому ім’я: Беноні. Але батько його назвав його Веніаміном.	And it came to pass in her giving up the ghost (for she was dying), that she called his name, The son of my pain; but his father called his name Benjamin.
19	19
І вмерла Рахиль, і похована була по дорозі у Ефрафу, тобто Вифлеєм.	So Rachel died, and was buried in the way of the course of Ephratha, this is Bethleem.
20	20
Яків поставив над гробом її пам’ятник. Це надгробний пам’ятник Рахилі до цього дня.	And Jacob set up a pillar on her tomb; this is the pillar on the tomb of Rachel, until this day.
21
І вирушив [звідти] Ізраїль і розкинув намет свій за вежею Гадер.
22	22
Під час перебування Ізраїля в тій країні, Рувим пішов і переспав з Валлою, наложницею батька свого [Якова]. І почув Ізраїль [і прийняв це зі смутком]. Синів же в Якова було дванадцять.	And it came to pass when Israel dwelt in that land, that Ruben went and lay with Balla, the concubine of his father Jacob; and Israel heard, and the thing appeared grievous before him. And the sons of Jacob were twelve.
23	23
Сини Лії: первісток Якова Рувим, після нього Симеон, Левій, Іуда, Іссахар і Завулон.	The sons of Lea, the first-born of Jacob; Ruben, Symeon, Levi, Judas, Issachar, Zabulon.
24	24
Сини Рахилі: Йосиф і Веніамін.	And the sons of Rachel; Joseph and Benjamin.
25	25
Сини Валли, служниці Рахилиної: Дан і Неффалим.	And the sons of Balla, the hand-maid of Rachel; Dan and Nephthalim.
26	26
Сини Зелфи, служниці Ліїної: Гад і Асир. Ці сини Якова, які народилися йому в Месопотамії.	And the sons of Zelpha, the hand-maid of Lea; Gad and Aser. These are the sons of Jacob, which were born to him in Mesopotamia of Syria.
27	27
І прийшов Яків до Ісаака, батька свого, [бо він був ще живий,] у Мамре, у Кириаф-Арбу, тобто Хеврон [у землі Ханаанській,] де подорожували Авраам та Ісаак.	And Jacob came to Isaac his father to Mambre, to a city of the plain; this is Chebron in the land of Chanaan, where Abraam and Isaac sojourned.
28	28
І було днів [життя] Ісаакового сто вісімдесят років.	And the days of Isaac which he lived were an hundred and eighty years.
29	29
І спустив Ісаак дух і помер, і приєднався до народу свого, будучи старим і насиченим життям; і поховали його Ісав і Яків, сини його.	And Isaac gave up the ghost and died, and was laid to his family, old and full of days; and Esau and Jacob his sons buried him.
Глава 36	Chapter 36

1	1
Ось родовід Ісава, він же Едом.	And these are the generations of Esau; this is Edom.
2	2
Ісав узяв собі дружин з дочок ханаанських: Аду, дочку Елона хеттеянина, й Оливему, дочку Ани, сина Цивеона евеянина,	And Esau took to himself wives of the daughters of the Chananites; Ada, the daughter of Ælom the Chettite; and Olibema, daughter of Ana the son of Sebegon, the Evite;
3	3
і Васемафу, дочку Ізмаїла, сестру Наваїофа.	and Basemath, daughter of Ismael, sister of Nabaioth.
4	4
Ада народила Ісаву Елифаза, Васемафа народила Рагуїла,	And Ada bore to him Eliphas; and Basemath bore Raguel.
5	5
Оливема народила Ієуса, Ієглома і Корея. Це сини Ісава, що народилися йому в землі Ханаанській.	And Olibema bore Jeus, and Jeglom, and Core; these are the sons of Esau, which were born to him in the land of Chanaan.
6	6
І взяв Ісав дружин своїх і синів своїх, і дочок своїх, і всіх людей дому свого, й [усі] отари свої, і всю худобу свою, і все майно своє, яке він придбав у землі Ханаанській, і пішов [Ісав] в іншу землю від лиця Якова, брата свого,	And Esau took his wives, and his sons, and his daughters, and all the persons of his house, and all his possessions, and all his cattle, and all that he had got, and all things whatsoever he had acquired in the land of Chanaan; and Esau went forth from the land of Chanaan, from the face of his brother Jacob.
7	7
тому що майно їх було таке велике, що вони не могли жити разом, і земля подорожування їх не вміщала їх, через безлічі отар їхніх.	For their substance was too great for them to dwell together; and the land of their sojourning could not bear them, because of the abundance of their possessions.
8	8
І оселився Ісав на горі Сеїр, Ісав, він же Едом.	And Esau dwelt in mount Seir; Esau, he is Edom.
9	9
І ось родовід Ісава, батька ідумеїв, на горі Сеїр.	And these are the generations of Esau, the father of Edom in the mount Seir.
10	10
Ось імена синів Ісава: Елифаз, син Ади, дружини Ісавової, і Рагуїл, син Васемафи, дружини Ісавової.	And these are the names of the sons of Esau. Eliphas, the son of Ada, the wife of Esau; and Raguel, the son of Basemath, wife of Esau.
11	11
У Елифаза були сини: Феман, Омар, Цефо, Гафам і Кеназ.	And the sons of Eliphas were Thæman, Omar, Sophar, Gothom, and Kenez.
12	12
Фамна ж була наложницею Елифаза, сина Ісавового, і народила Елифазу Амалика. Ось сини Ади, дружини Ісавової.	And Thamna was a concubine of Eliphaz, the son of Esau; and she bore Amalec to Eliphas. These are the sons of Ada, the wife of Esau.
13	13
І ось сини Рагуїла: Нахаф і Зерах, Шамма і Миза. Це сини Васемафи, дружини Ісавової.	And these are the sons of Raguel; Nachoth, Zare, Some, and Moze. These were the sons of Basemath, wife of Esau.
14	14
І ці були сини Оливеми, дочки Ани, сина Цивеонового, дружини Ісавової: вона народила Ісаву Ієуса, Ієглома і Корея.	And these are the sons of Olibema, the daughter of Ana, the son of Sebegon, the wife of Esau; and she bore to Esau, Jeus, and Jeglom, and Core.
15	15
Ось старійшини синів Ісавових. Сини Елифаза, первістка Ісавового: старійшина Феман, старійшина Омар, старійшина Цефо, старійшина Кеназ,	These are the chiefs of the son of Esau, even the sons of Eliphas, the first-born of Esau; chief Thæman, chief Omar, chief Sophar, chief Kenez,
16	16
старійшина Корей, старійшина Гафам, старійшина Амалик. Ці старійшини Елифазові в землі Едома; ці сини Ади.	chief Core, chief Gothom, chief Amalec. These are the chiefs of Eliphas, in the land of Edom; these are the sons of Ada.
17	17
Ці сини Рагуїла, сина Ісавового: старійшина Нахаф, старійшина Зерах, старійшина Шамма, старійшина Миза. Ці старійшини Рагуїлові в землі Едома; ці сини Васемафи, дружини Ісавової.	And these are the sons of Raguel, the son of Esau; chief Nachoth, chief Zare, chief Some, chief Moze. These are the chiefs of Raguel, in the land of Edom; these are the sons of Basemath, wife of Esau.
18	18
Ці сини Оливеми, дружини Ісавової: старійшина Ієус, старійшина Ієглом, старійшина Корей. Ці старійшини Оливеми, дочки Ани, дружини Ісавової.	And these are the sons of Olibema, wife of Esau; chief Jeus, chief Jeglom, chief Core. These are the chiefs of Olibema, daughter of Ana, wife of Esau.
19	19
Ось сини Ісава, і ось старійшини їх. Це Едом.	These are the sons of Esau, and these are the chiefs; these are the sons of Edom.
20	20
Ці сини Сеїра хорреянина, що жили в землі тій: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана,	And these are the sons of Seir, the Chorrhite, who inhabited the land; Lotan, Sobal, Sebegon, Ana,
21	21
Дишон, Ецер і Дишан. Ці старійшини хорреїв, синів Сеїра, у землі Едома.	and Deson, and Asar, and Rison. These are the chiefs of the Chorrhite, the son of Seir, in the land of Edom.
22	22
Сини Лотана були: Хори і Геман; а сестра у Лотана: Фамна.	And the sons of Lotan were Chorrhi and Hæman; and the sister of Lotan, Thamna.
23	23
Ці сини Шовала: Алван, Манахаф, Евал, Шефо й Онам.	And these are the sons of Sobal; Golam, and Manachath, and Gæbel, and Sophar, and Omar.
24	24
Ці сини Цивеона: Аїа й Ана. Це той Ана, що знайшов теплі води в пустелі, коли пас ослів Цивеона, батька свого.	And these are the sons of Sebegon; Aïe, and Ana; this is the Ana who found Jamin in the wilderness, when he tended the beasts of his father Sebegon.
25	25
Ці діти Ани: Дишон і Оливема, дочка Ани.	And these are the sons of Ana; Deson—and Olibema was daughter of Ana.
26	26
Ці сини Дишона: Хемдан, Ешбан, Іфран і Херан.	And these are the sons of Deson; Amada, and Asban, and Ithran, and Charrhan.
27	27
Ці сини Ецера: Билган, Зааван, [Укам] і Акан.	And these are the sons of Asar; Balaam, and Zucam, and Jucam.
28	28
Ці сини Дишана: Уц і Аран.	And these are the sons of Rison; Hos, and Aran.
29	29
Ці старійшини хорреїв: старійшина Лотан, старійшина Шовал, старійшина Цивеон, старійшина Ана,	And these are the chiefs of Chorri; chief Lotan, chief Sobal, chief Sebegon, chief Ana,
30	30
старійшина Дишон, старійшина Ецер, старійшина Дишан. Ось старійшини хорреїв, за старшинством їх у землі Сеїр.	chief Deson, chief Asar, chief Rison. These are the chiefs of Chorri, in their principalities in the land of Edom.
31	31
Ось царі, що царювали в землі Едома, раніше царювання царів у синів Ізраїлевих:	And these are the kings which reigned in Edom, before a king reigned in Israel.
32	32
царював у Едомі Бела, син Веорів, а ім’я міста його Дингава.	And Balac, son of Beor, reigned in Edom; and the name of his city was Dennaba.
33	33
І помер Бела, і зацарював після нього Іовав, син Зераха, з Восори.	And Balac died; and Jobab, son of Zara, from Bosorrha reigned in his stead.
34	34
Помер Іовав, і зацарював після нього Хушам, із землі феманитян.	And Jobab died; and Asom, from the land of the Thæmanites, reigned in his stead.
35	35
І помер Хушам, і запанував після нього Гадад, син Бедадів, який переміг мадіанитян на полі Моава; ім’я міста його Авиф.	And Asom died; and Adad son of Barad, who cut off Madiam in the plain of Moab, ruled in his stead; and the name of his city was Getthaim.
36	36
І помер Гадад, і зацарював після нього Самла з Масреки.	And Adad died; and Samada of Massecca reigned in his stead.
37	37
І помер Самла, і зацарював після нього Саул з Реховофа, що біля річки.	And Samada died; and Saul of Rhoöboth by the river reigned in his stead.
38	38
І помер Саул, і зацарював після нього Баал-Ханан, син Ахбора.	And Saul died; and Ballenon the son of Achobor reigned in his stead.
39	39
І помер Баал-Ханан, син Ахбора, і зацарював після нього Гадар [син Варадів]; ім’я міста його Пау; ім’я дружини його Мегетавеель, дочка Матреди, сина Мезагава.	And Ballenon the son of Achobor died; and Arad the son of Barad reigned in his stead; and the name of his city was Phogor; and the name of his wife was Metebeel, daughter of Matraith, son of Maizoöb.
40	40
Ці імена старійшин Ісавових, за племенами їх, за місцями їх, за іменами їх, [за народами їх]: старійшина Фимна, старійшина Алва, старійшина Ієтеф,	These are the names of the chiefs of Esau, in their tribes, according to their place, in their countries, and in their nations; chief Thamna, chief Gola, chief Jether,
41	41
старійшина Оливема, старійшина Ела, старійшина Пинон,	chief Olibema, chief Helas, chief Phinon,
42	42
старійшина Кеназ, старійшина Феман, старійшина Мивцар,	chief Kenez, chief Thæman, chief Mazar,
43	43
старійшина Магдиїл, старійшина Ірам. Ось старійшини ідумейські, за їхніми селищами, у землі володіння їх. Ось Ісав, батько ідумеїв.	chief Magediel, chief Zaphoin. These are the chiefs of Edom in their dwelling-places, in the land of their possession; this is Esau, the father of Edom.
Глава 37	Chapter 37

1	1
Яків жив у землі подорожування батька свого [Ісаака], у землі Ханаанській.	And Jacob dwelt in the land where his father sojourned, in the land of Chanaan.
2	2
Ось житіє Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас худобу [батька свого] разом із братами своїми, будучи отроком, з синами Валли і з синами Зелфи, дружин батька свого. І доносив Йосиф недобрі про них чутки до [Ізраїля] батька їх.	And these are the generations of Jacob. And Joseph was seventeen years old, feeding the sheep of his father with his brethren, being young; with the sons of Balla, and with the sons of Zelpha, the wives of his father; and Joseph brought to Israel their father their evil reproach.
3	3
Ізраїль любив Йосифа більше за всіх синів своїх, тому що він був сином старости його, — і зробив йому різнобарвний одяг.	And Jacob loved Joseph more than all his sons, because he was to him the son of old age; and he made for him a coat of many colours.
4	4
І побачили брати його, що батько їх любить його більше, ніж усіх братів його; і зненавиділи його і не могли говорити з ним дружньо.	And his brethren having seen that his father loved him more than all his sons, hated him, and could not speak anything peaceable to him.
5	5
І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.	And Joseph dreamed a dream, and reported it to his brethren.
6	6
Він сказав їм: вислухайте сон, який я бачив:	And he said to them, Hear this dream which I have dreamed.
7	7
ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові.	I thought ye were binding sheaves in the middle of the field, and my sheaf stood up and was erected, and your sheaves turned round, and did obeisance to my sheaf.
8	8
І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його.	And his brethren said to him, Shalt thou indeed reign over us, or shalt thou indeed be lord over us? And they hated him still more for his dreams and for his words.
9	9
І бачив він ще інший сон і розповів його [батькові своєму і] братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені.	And he dreamed another dream, and related it to his father, and to his brethren, and said, Behold, I have dreamed another dream: as it were the sun, and the moon, and the eleven stars did me reverence.
10	10
І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?	And his father rebuked him, and said to him, What is this dream which thou hast dreamed? shall indeed both I and thy mother and thy brethren come and bow before thee to the earth?
11	11
Брати його досаджували на нього, а батько його запам’ятав це слово.	And his brethren envied him; but his father observed the saying.
12	12
Брати його пішли пасти худобу батька свого в Сихем.	And his brethren went to feed the sheep of their father to Sychem.
13	13
І сказав Ізраїль Йосифові: брати твої чи не пасуть у Сихемі? піди, я пошлю тебе до них. Він відповів йому: ось я.	And Israel said to Joseph, Do not thy brethren feed their flock in Sychem? Come, I will send thee to them; and he said to him, Behold, I am here.
14	14
[Ізраїль] сказав йому: піди, подивися, чи здорові брати твої і чи ціла худоба, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.	And Israel said to him, Go and see if thy brethren and the sheep are well, and bring me word; and he sent him out of the valley of Chebron, and he came to Sychem.
15	15
І знайшов хтось його, що блукав у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: чого ти шукаєш?	And a man found him wandering in the field; and the man asked him, saying, What seekest thou?
16	16
Він сказав: я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?	And he said, I am seeking my brethren; tell me where they feed their flocks.
17	17
І сказав той чоловік: вони пішли звідси, бо я чув, як вони говорили: підемо в Дофан. І пішов Йосиф за братами своїми і знайшов їх у Дофані.	And the man said to him, They have departed hence, for I heard them saying, Let us go to Dothaim; and Joseph went after his brethren, and found them in Dothaim.
18	18
І побачили вони його здаля, і раніше ніж він наблизився до них, стали замишляти проти нього, щоб убити його.	And they spied him from a distance before he drew nigh to them, and they wickedly took counsel to slay him.
19	19
І сказали один одному: ось, іде сновидець;	And each said to his brother, Behold, that dreamer comes.
20	20
підемо тепер, і вб’ємо його, і кинемо його в який-небудь рів, і скажемо, що хижий звір з’їв його; і побачимо, що буде із його снів.	Now then come, let us kill him, and cast him into one of the pits; and we will say, An evil wild beast has devoured him; and we shall see what his dreams will be.
21	21
І почув це Рувим і порятував його від рук їхніх, сказавши: не вб’ємо його.	And Ruben having heard it, rescued him out of their hands, and said, Let us not kill him.
22	22
І сказав їм Рувим: не проливайте крови; киньте його у рів, що у пустелі, а руки не накладайте на нього. Це говорив він [з тим наміром], щоб урятувати його від рук їхніх і повернути його до батька його.	And Ruben said to them, Shed not blood; cast him into one of these pits in the wilderness, but do not lay your hand upon him; that he might rescue him out of their hands, and restore him to his father.
23	23
Коли Йосиф прийшов до братів своїх, вони зняли з Йосифа одежу його, одежу різнобарвну, яка була на ньому,	And it came to pass, when Joseph came to his brethren, that they stripped Joseph of his many-coloured coat that was upon him.
24	24
і взяли його і кинули його у рів; рів же той був порожнім; води в ньому не було.	And they took him and cast him into the pit; and the pit was empty, it had not water.
25	25
І сіли вони їсти хліб, і, глянувши, побачили, ось, іде з Галаада караван ізмаїльтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони відвезти це в Єгипет.	And they sat down to eat bread; and having lifted up their eyes they beheld, and lo, Ismaelitish travellers came from Galaad, and their camels were heavily loaded with spices, and resin, and myrrh; and they went to bring them to Egypt.
26	26
І сказав Іуда братам своїм: яка користь, якщо ми вб’ємо брата нашого і сховаємо кров його?	And Judas said to his brethren, What profit is it if we slay our brother, and conceal his blood?
27	27
Підемо, продамо його ізмаїльтянам, а руки наші нехай не будуть на ньому, тому що він брат наш, плоть наша. Брати його послухалися	Come, let us sell him to these Ismaelites, but let not our hands be upon him, because he is our brother and our flesh; and his brethren hearkened.
28	28
і, коли проходили купці мадіамські, витягли Йосифа з рову і продали Йосифа ізмаїльтянам за двадцять срібників; а вони відвели Йосифа в Єгипет.	And the men, the merchants of Madian, went by, and they drew and lifted Joseph out of the pit, and sold Joseph to the Ismaelites for twenty pieces of gold; and they brought Joseph down into Egypt.
29	29
Рувим же прийшов знову до рову; і ось, немає Йосифа в рові. І роздер він одяг свій,	And Ruben returned to the pit, and sees not Joseph in the pit; and he rent his garments.
30	30
і повернувся до братів своїх, і сказав: отрока нема, а я, куди я дінуся?	And he returned to his brethren and said, The boy is not; and I, whither am I yet to go?
31	31
І взяли одяг Йосифа, і закололи козла, і вимазали одяг кров’ю;	And having taken the coat of Joseph, they slew a kid of the goats, and stained the coat with the blood.
32	32
і послали різнобарвний одяг, і принесли до батька свого, і сказали: ми це знайшли; подивися, чи сина твого цей одяг, чи ні.	And they sent the coat of many colours; and they brought it to their father, and said, This have we found; know if it be thy son's coat or no.
33	33
Він упізнав його і сказав: це одяг сина мого; хижий звір з’їв його; очевидно, розтерзаний Йосиф.	And he recognised it, and said, It is my son's coat, an evil wild beast has devoured him; a wild beast has carried off Joseph.
34	34
І розідрав Яків одяг свій, і одяг веретище на стегна свої, й оплакував сина свого багато днів.	And Jacob rent his clothes, and put sackcloth on his loins, and mourned for his son many days.
35	35
І зібрались усі сини його і всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів утішитися і сказав: з печаллю зійду до сина мого в пекло. Так оплакував його батько його.	And all his sons and his daughters gathered themselves together, and came to comfort him; but he would not be comforted, saying, I will go down to my son mourning to Hades; and his father wept for him.
36	36
Мадіанитяни ж продали його в Єгипті Потифару, царедворцеві фараона, начальникові охоронців.	And the Madianites sold Joseph into Egypt; to Petephres, the eunuch of Pharao, captain of the guard.
Глава 38	Chapter 38

1	1
У той час Іуда відійшов від братів своїх і оселився поблизу одного одолламитянина, якому ім’я: Хира.	And it came to pass at that time that Judas went down from his brethren, and came as far as to a certain man of Odollam, whose name was Iras.
2	2
І побачив там Іуда дочку одного хананеянина, якому ім’я: Шуа; і взяв її і ввійшов до неї.	And Judas saw there the daughter of a Chananitish man, whose name was Sava; and he took her, and went in to her.
3	3
Вона зачала і народила сина; і він нарік йому ім’я: Ір.	And she conceived and bore a son, and called his name, Er.
4	4
І зачала знову, і народила сина, і нарекла йому ім’я: Онан.	And she conceived and bore a son again; and called his name, Aunan.
5	5
І ще народила сина [третього] і нарекла йому ім’я: Шела. Іуда був у Хезиві, коли вона народила його.	And she again bore a son; and called his name, Selom: and she was in Chasbi when she bore them.
6	6
І взяв Іуда дружину Ірові, первісткові своєму; ім’я їй Фамар.	And Judas took a wife for Er his first-born, whose name was Thamar.
7	7
Ір, первісток Іудин, був неугодний перед очима Господа, й умертвив його Господь.	And Er, the first-born of Judas, was wicked before the Lord; and God killed him.
8	8
І сказав Іуда Онану: увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, і віднови сíм’я братові твоєму.	And Judas said to Aunan, Go in to thy brother's wife, and marry her as her brother-in-law, and raise up seed to thy brother.
9	9
Онан знав, що сíм’я буде не йому, і тому, коли входив до дружини брата свого, виливав [сíм’я] на землю, щоб не дати сімені братові своєму.	And Aunan, knowing that the seed should not be his—it came to pass when he went in to his brother's wife, that he spilled it upon the ground, so that he should not give seed to his brother's wife.
10	10
Злом було перед очима Господа те, що він робив; і Він умертвив його.	And his doing this appeared evil before God; and he slew him also.
11	11
І сказав Іуда Фамарі, невістці своїй [після смерти двох синів своїх]: живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що він сказав [у розумі своєму]: не помер би і він подібно до братів його. Фамар пішла і стала жити в домі батька свого.	And Judas said to Thamar, his daughter-in-law, Sit thou a widow in the house of thy father-in-law, until Selom my son be grown; for he said, Lest he also die as his brethren; and Thamar departed, and sat in the house of her father.
12	12
Минуло багато часу, і померла дочка Шуї, дружина Іудина. Іуда, утішившись, пішов у Фамну до охоронців худоби його, сам і Хира, друг його, одолламитянин.	And the days were fulfilled, and Sava the wife of Judas died; and Judas, being comforted, went to them that sheared his sheep, himself and Iras his shepherd the Odollamite, to Thamna.
13	13
І повідомили Фамар, говорячи: ось, свекор твій іде у Фамну стригти худобу свою.	And it was told Thamar his daughter-in-law, saying, Behold, thy father-in-law goeth up to Thamna, to shear his sheep.
14	14
І зняла вона із себе одяг удівства свого, покрила себе покривалом і, закрившись, сіла біля воріт Енаїма, що на дорозі до Фамни. Бо бачила, що Шела виріс, і вона не дана йому за дружину.	And having taken off the garments of her widowhood from her, she put on a veil, and ornamented her face, and sat by the gates of Ænan, which is in the way to Thamna, for she saw that Selom was grown; but he gave her not to him for a wife.
15	15
І побачив її Іуда і прийняв її за блудницю, тому що вона закрила лице своє. [І не впізнав її.]	And when Judas saw her, he thought her to be a harlot; for she covered her face, and he knew her not.
16	16
Він повернув до неї і сказав: я увійду до тебе. Тому що не знав, що це невістка його. Вона сказала: що ти даси мені, якщо ввійдеш до мене?	And he went out of his way to her, and said to her, Let me come in to thee; for he knew not that she was his daughter-in-law; and she said, What wilt thou give me if thou shouldest come in to me?
17	17
Він сказав: я надішлю тобі козеня з отари [моєї]. Вона сказала: чи даси ти мені заставу, поки пришлеш?	And he said, I will send thee a kid of the goats from my flock; and she said, Well, if thou wilt give me an earnest, until thou send it.
18	18
Він сказав: яку дати тобі заставу? Вона сказала: печатку твою, і перев’язь твою, і тростину твою, що в руці твоїй. І дав він їй і ввійшов до неї; і вона зачала від нього.	And he said, What is the earnest that I shall give thee? and she said, Thy ring, and thy bracelet, and the staff in thy hand; and he gave them to her, and went in to her, and she conceived by him.
19	19
І, вставши, пішла, зняла з себе покривало своє й одяглася в одяг удівства свого.	And she arose and departed, and took her veil from off her, and put on the garments of her widowhood.
20	20
Іуда ж послав козеня через друга свого одолламитянина, щоб взяти заставу з руки жінки, але він не знайшов її.	And Judas sent the kid of the goats by the hand of his shepherd the Odollamite, to receive the pledge from the woman; and he found her not.
21	21
І запитав жителів того місця, говорячи: де блудниця, що була в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: тут не було блудниці.	And he asked the men of the place, Where is the harlot who was in Ænan by the way-side? and they said, There was no harlot here.
22	22
І повернувся він до Іуди і сказав: я не знайшов її; та й жителі місця того сказали: тут не було блудниці.	And he returned to Judas, and said, I have not found her; and the men of the place say, There is no harlot here.
23	23
Іуда сказав: нехай вона візьме собі, аби тільки не стали над нами сміятися; ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.	And Judas said, Let her have them, but let us not be ridiculed; I sent this kid, but thou hast not found her.
24	24
Минуло близько трьох місяців, і сказали Іуді, говорячи: Фамар, невістка твоя, впала у блуд, і ось, вона вагітна від блуду. Іуда сказав: виведіть її, і нехай вона буде спалена.	And it came to pass after three months, that it was told Judas, saying, Thamar thy daughter-in-law has grievously played the harlot, and behold she is with child by whoredom; and Judas said, Bring her out, and let her be burnt.
25	25
Але коли повели її, вона послала сказати свекру своєму: я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: впізнавай, чия ця печатка і перев’язь і тростина.	And as they were bringing her, she sent to her father-in-law, saying, I am with child by the man whose these things are; and she said, See whose is this ring and bracelet and staff.
26	26
Іуда впізнав і сказав: вона правіша за мене, тому що я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.	And Judas knew them, and said, Thamar is cleared rather than I, forasmuch as I gave her not to Selom my son: and he knew her not again.
27	27
Під час пологів її виявилося, що в утробі у неї близнюки.	And it came to pass when she was in labour, that she also had twins in her womb.
28	28
І під час пологів її з’явилася рука [одного]; і взяла повитуха і нав’язала йому на руку червону нитку, сказавши: цей вийшов першим.	And it came to pass as she was bringing forth, one thrust forth his hand, and the midwife having taken hold of it, bound upon his hand a scarlet thread, saying, This one shall come out first.
29	29
Але він повернув руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: як ти подолав собі перешкоду? І наречено йому ім’я: Фарес.	And when he drew back his hand, then immediately came forth his brother; and she said, Why has the barrier been cut through because of thee? and she called his name, Phares.
30	30
Потім вийшов брат його з червоною ниткою на руці. І наречено йому ім’я: Зара.	And after this came forth his brother, on whose hand was the scarlet thread; and she called his name, Zara.
Глава 39	Chapter 39

1	1
Йосиф же відведений був до Єгипту, і купив його з рук ізмаїльтян, які привели його туди, єгиптянин Потифар, царедворець фараонів, начальник охоронців.	And Joseph was brought down to Egypt; and Petephres the eunuch of Pharao, the captain of the guard, an Egyptian, bought him of the hands of the Ismaelites, who brought him down thither.
2	2
І був Господь з Йосифом: він був успішним у справах і жив у домі господаря свого, єгиптянина.	And the Lord was with Joseph, and he was a prosperous man; and he was in the house with his lord the Egyptian.
3	3
І побачив господар його, що Господь з ним і що в усьому, що він робить, Господь у руках його дає успіх.	And his master knew that the Lord was with him, and the Lord prospers in his hands whatsoever he happens to do.
4	4
І здобув Йосиф благовоління в очах його і служив йому. І він поставив його над домом своїм, і все, що мав, віддав до рук його.	And Joseph found grace in the presence of his lord, and was well-pleasing to him; and he set him over his house, and all that he had he gave into the hand of Joseph.
5	5
І з того часу, як він поставив його над домом своїм і над усім, що мав, Господь благословив дім єгиптянина заради Йосифа, і було благословення Господнє на всьому, що мав він у домі й у полі [його].	And it came to pass after that he was set over his house, and over all that he had, that the Lord blessed the house of the Egyptian for Joseph's sake; and the blessing of the Lord was on all his possessions in the house, and in his field.
6	6
І залишив він усе, що мав, у руках Йосифа і не знав він при ньому нічого, крім хліба, який він їв. Йосиф же був красивий станом і красивий лицем.	And he committed all that he had into the hands of Joseph; and he knew not of anything that belonged to him, save the bread which he himself ate. And Joseph was handsome in form, and exceedingly beautiful in countenance.
7	7
І звернула погляди на Йосифа дружина господаря його і сказала: спи зі мною.	And it came to pass after these things, that his master's wife cast her eyes upon Joseph, and said, Lie with me.
8	8
Але він відмовився і сказав дружині господаря свого: ось, господар мій не знає при мені нічого в домі, і все, що має, віддав у мої руки;	But he would not; but said to his master's wife, If because of me my master knows nothing in his house, and has given into my hands all things that belong to him:
9	9
немає більшого за мене в домі цьому; і він не заборонив мені нічого, крім тебе, тому що ти дружина його; як же зроблю я це велике зло і згрішу перед Богом?	and in this house there is nothing above me, nor has anything been kept back from me, but thou, because thou art his wife—how then shall I do this wicked thing, and sin against God?
10	10
Коли вона щодня так говорила Йосифу, а він не слухав її, щоб спати з нею і бути з нею,	And when she talked with Joseph day by day, and he hearkened not to her to sleep with her, so as to be with her,
11	11
трапилося в один день, що він увійшов у дім робити справу свою, а нікого із домашніх тут у домі не було;	it came to pass on a certain day, that Joseph went into the house to do his business, and there was no one of the household within.
12	12
вона схопила його за одяг його і сказала: лягай зі мною. Але він, залишивши одежу свою в руках її, побіг і вибіг геть.	And she caught hold of him by his clothes, and said, Lie with me; and having left his clothes in her hands, he fled, and went forth.
13	13
Вона ж, побачивши, що він залишив одяг свій у руках її і побіг геть,	And it came to pass, when she saw that he had left his clothes in her hands, and fled, and gone forth,
14	14
покликала домашніх своїх і сказала їм так: подивіться, він привів до нас єврея насміхатися над нами. Він прийшов до мене, щоб лягти зі мною, але я закричала гучним голосом,	that she called those that were in the house, and spoke to them, saying, See, he has brought in to us a Hebrew servant to mock us—he came in to me, saying, Lie with me, and I cried with a loud voice.
15	15
і він, почувши, що я здійняла крик і закричала, залишив у мене одяг свій, і побіг, і вибіг геть.	And when he heard that I lifted up my voice and cried, having left his clothes with me, he fled, and went forth out.
16	16
І залишила одежу його у себе до приходу господаря його в дім свій.	So she leaves the clothes by her, until the master came to his house.
17	17
І переказала йому ті самі слова, говорячи: раб єврей, якого ти привів до нас, приходив до мене насміятися наді мною [і говорив мені: ляжу я з тобою],	And she spoke to him according to these words, saying, The Hebrew servant, whom thou broughtest in to us, came in to me to mock me, and said to me, I will lie with thee.
18	18
але, коли [почув, що] я підняла крик і закричала, він залишив у мене одяг свій і втік геть.	And when he heard that I lifted up my voice and cried, having left his clothes with me, he fled and departed forth.
19	19
Коли господар його почув слова дружини своєї, які вона сказала йому, говорячи: так вчинив зі мною раб твій, то спалахнув гнівом;	And it came to pass, when his master heard all the words of his wife, that she spoke to him, saying, Thus did thy servant to me, that he was very angry.
20	20
і взяв Йосифа господар його і віддав його у в’язницю, де утримувалися в’язні царя. І був він там у в’язниці.	And his master took Joseph, and cast him into the prison, into the place where the king's prisoners are kept, there in the prison.
21	21
І Господь був з Йосифом, і простягнув до нього милість, і дарував йому благовоління в очах начальника в’язниці.	And the Lord was with Joseph, and poured down mercy upon him; and he gave him favour in the sight of the chief keeper of the prison.
22	22
І віддав начальник в’язниці в руки Йосифові усіх в’язнів, що перебували у в’язниці, і в усьому, що вони там не робили б, він був розпорядником.	And the chief keeper of the prison gave the prison into the hand of Joseph, and all the prisoners as many as were in the prison; and all things whatsoever they do there, he did them.
23	23
Начальник в’язниці і не дивився ні за чим, що було у нього в руках, тому що Господь був з Йосифом, і в усьому, що він робив, Господь давав успіх.	Because of him the chief keeper of the prison knew nothing, for all things were in the hand of Joseph, because the Lord was with him; and whatever things he did, the Lord made them to prosper in his hands.
Глава 40	Chapter 40

1	1
Після цього виночерпій царя Єгипетського і хлібодар провинилися перед господарем своїм, царем Єгипетським.	And it came to pass after these things, that the chief cupbearer of the king of Egypt and the chief baker trespassed against their lord the king of Egypt.
2	2
І прогнівався фараон на двох царедворців своїх, на головного виночерпія і на головного хлібодара,	And Pharao was wroth with his two eunuchs, with his chief cupbearer, and with his chief baker.
3	3
і віддав їх під варту в дім начальника охоронців, у в’язницю, у місце, де ув’язнений був Йосиф.	And he put them in ward, into the prison, into the place whereinto Joseph had been led.
4	4
Начальник охоронців приставив до них Йосифа, і він служив їм. І пробули вони під вартою деякий час.	And the chief keeper of the prison committed them to Joseph, and he stood by them; and they were some days in the prison.
5	5
Одного разу виночерпію і хлібодару царя Єгипетського, замкненим у в’язниці, бачилися сни, кожному свій сон, обом в одну ніч, кожному сон особливого значення.	And they both had a dream in one night; and the vision of the dream of the chief cupbearer and chief baker, who belonged to the king of Egypt, who were in the prison, was this.
6	6
І прийшов до них Йосиф вранці, побачив їх, і ось, вони засмучені.	Joseph went in to them in the morning, and saw them, and they had been troubled.
7	7
І запитав він царедворців фараонових, що перебували з ним у домі господаря його під вартою, говорячи: чому у вас сьогодні сумні обличчя?	And he asked the eunuchs of Pharao who were with him in the prison with his master, saying, Why is it that your countenances are sad to-day?
8	8
Вони сказали йому: ми бачили сни; а витлумачити їх нема кому. Йосиф сказав їм: чи не від Бога тлумачення? розкажіть мені.	And they said to him, We have seen a dream, and there is no interpreter of it. And Joseph said to them, Is not the interpretation of them through God? tell them then to me.
9	9
І розповів головний виночерпій Йосифу сон свій і сказав йому: мені снилося, ось виноградна лоза переді мною;	And the chief cupbearer related his dream to Joseph, and said, In my dream a vine was before me.
10	10
на лозі три гілки; вона розвинулася, показався на ній цвіт, виросли й дозріли на ній ягоди;	And in the vine were three stems; and it budding shot forth blossoms; the clusters of grapes were ripe.
11	11
і чаша фараонова у руці моїй; я взяв ягід, вичавив їх у чашу фараонову і подав чашу в руку фараонові.	And the cup of Pharao was in my hand; and I took the bunch of grapes, and squeezed it into the cup, and gave the cup into Pharao's hand.
12	12
І сказав йому Йосиф: ось тлумачення його: три гілки — це три дні;	And Joseph said to him, This is the interpretation of it. The three stems are three days.
13	13
через три дні фараон піднесе голову твою і поверне тебе на місце твоє, і ти подаси чашу фараонову в руку його, за колишнім звичаєм, коли ти був у нього виночерпієм;	Yet three days and Pharao shall remember thy office, and he shall restore thee to thy place of chief cupbearer, and thou shalt give the cup of Pharao into his hand, according to thy former high place, as thou wast wont to be cupbearer.
14	14
згадай же мене, коли добре тобі буде, і зроби мені благодіяння, і скажи про мене фараонові, й виведи мене з цього дому,	But remember me of thyself, when it shall be well with thee, and thou shalt deal mercifully with me, and thou shalt make mention of me to Pharao, and thou shalt bring me forth out of this dungeon.
15	15
бо я украдений із землі євреїв; а також і тут нічого не зробив, за що б кинути мене у в’язницю.	For surely I was stolen away out of the land of the Hebrews, and here I have done nothing, but they have cast me into this pit.
16	16
Головний хлібодар побачив, що витлумачив він добре, і сказав Йосифові: мені також снилося: ось на голові в мене три кошики решітчастих;	And the chief baker saw that he interpreted aright; and he said to Joseph, I also saw a dream, and methought I took up on my head three baskets of mealy food.
17	17
у верхньому кошику всяка їжа фараонова, вироби пекаря, і птахи [небесні] клювали її з кошика на голові моїй.	And in the upper basket there was the work of the baker of every kind which Pharao eats; and the fowls of the air ate them out of the basket that was on my head.
18	18
І відповів Йосиф і сказав [йому]: ось тлумачення його: три кошики — це три дні;	And Joseph answered and said to him, This is the interpretation of it; The three baskets are three days.
19	19
через три дні фараон зніме з тебе голову твою і повісить тебе на дереві, і птахи [небесні] будуть клювати плоть твою з тебе.	Yet three days, and Pharao shall take away thy head from off thee, and shall hang thee on a tree, and the birds of the sky shall eat thy flesh from off thee.
20	20
На третій день, день народження фараонового, зробив він вечерю для всіх слуг своїх і згадав він про головного виночерпія і головного хлібодара серед слуг своїх;	And it came to pass on the third day that it was Pharao's birth-day, and he made a banquet for all his servants, and he remembered the office of the cupbearer and the office of the baker in the midst of his servants.
21	21
і повернув головного виночерпія на попереднє місце, і він подав чашу в руку фараонову,	And he restored the chief cupbearer to his office, and he gave the cup into Pharao's hand.
22	22
а головного хлібодара повісив [на дереві], як витлумачив їм Йосиф.	And he hanged the chief baker, as Joseph interpreted to them.
23	23
І не згадав головний виночерпій про Йосифа, але забув його.	Yet did not the chief cupbearer remember Joseph, but forgot him.
Глава 41	Chapter 41

1	1
Коли минуло два роки, фараону снилося: ось, він стоїть біля ріки;	And it came to pass after two full years that Pharao had a dream. He thought he stood upon the bank of the river.
2	2
і ось, вийшли з ріки сім корів, гарних на вигляд і повних тілом, і паслися в очереті;	And lo, there came up as it were out of the river seven cows, fair in appearance, and choice of flesh, and they fed on the sedge.
3	3
але ось, після них вийшли з ріки сім корів інших, худих на вигляд і охлялих тілом, і стали поряд з тими коровами, на березі ріки;	And other seven cows came up after these out of the river, ill-favoured and lean-fleshed, and fed by the other cows on the bank of the river.
4	4
і з’їли корови худі на вигляд і охлялі тілом сім корів гарних на вигляд і повних. І прокинувся фараон,	And the seven ill-favoured and lean cows devoured the seven well-favoured and choice-fleshed cows; and Pharao awoke.
5	5
і заснув знову, і снилося йому іншого разу: ось, на одному стеблі піднялося сім колосків гладеньких і гарних;	And he dreamed again. And, behold, seven ears came up on one stalk, choice and good.
6	6
але ось, після них виросло сім колосків виснажених і висушених східним вітром;	And, behold, seven ears thin and blasted with the wind, grew up after them.
7	7
і пожерли худі колоски сім колосків гладеньких і повних. І прокинувся фараон і зрозумів, що це сон.	And the seven thin ears and blasted with the wind devoured the seven choice and full ears; and Pharao awoke, and it was a dream.
8	8
Уранці засмутився дух його, і послав він, і покликав усіх волхвів Єгипту і всіх мудреців його, і розповів їм фараон сон свій; але не було нікого, хто витлумачив би його фараону.	And it was morning, and his soul was troubled; and he sent and called all the interpreters of Egypt, and all her wise men; and Pharao related to them his dream, and there was no one to interpret it to Pharao.
9	9
І став говорити головний виночерпій фараонові і сказав: гріхи мої згадую я нині;	And the chief cupbearer spoke to Pharao, saying, I this day remember my fault:
10	10
фараон прогнівався на рабів своїх і віддав мене і головного хлібодара під варту в дім начальника охоронців;	Pharao was angry with his servants, and put us in prison in the house of the captain of the guard, both me and the chief baker.
11	11
і снився нам сон в одну ніч, мені і йому, кожному снився сон особливого значення;	And we had a dream both in one night, I and he; we saw, each according to his dream.
12	12
там саме був з нами молодий єврей, раб начальника охоронців; ми розповіли йому сни наші, і він витлумачив нам кожному відповідно до його сновидіння;	And there was there with us a young man, a Hebrew servant of the captain of the guard; and we related to him our dreams, and he interpreted them to us.
13	13
і як він витлумачив нам, так і збулося: я повернений на місце моє, а той повішений.	And it came to pass, as he interpreted them to us, so also it happened, both that I was restored to my office, and that he was hanged.
14	14
І послав фараон і покликав Йосифа. І поспішно вивели його з в’язниці. Він постригся і перемінив одяг свій і прийшов до фараона.	And Pharao having sent, called Joseph; and they brought him out from the prison, and shaved him, and changed his dress, and he came to Pharao.
15	15
Фараон сказав Йосифові: мені снився сон, і нема нікого, хто витлумачив би його, а про тебе я чув, що ти вмієш тлумачити сни.	And Pharao said to Joseph, I have seen a vision, and there is no one to interpret it; but I have heard say concerning thee that thou didst hear dreams and interpret them.
16	16
І відповів Йосиф фараону, говорячи: це не моє; Бог дасть відповідь на благо фараонові.	And Joseph answered Pharao and said, Without God an answer of safety shall not be given to Pharao.
17	17
І сказав фараон Йосифові: мені снилося: ось, стою я на березі ріки;	And Pharao spoke to Joseph, saying, In my dream methought I stood by the bank of the river;
18	18
і ось, вийшли з ріки сім корів повних тілом і гарних на вигляд і паслися в очереті;	and there came up as it were out of the river, seven cows well-favoured and choice-fleshed, and they fed on the sedge.
19	19
але ось, після них ішли сім корів інших, худих, дуже поганих на вигляд і охлялих тілом: я не бачив по всій землі Єгипетській таких худих, як вони;	And behold seven other cows came up after them out of the river, evil and ill-favoured and lean-fleshed, such that I never saw worse in all the land of Egypt.
20	20
бо з’їли охлялі й худі корови попередніх сім корів повних;	And the seven ill-favoured and thin cows ate up the seven first good and choice cows.
21	21
і ввійшли повні в утробу їх, але не помітно було, що вони ввійшли в утробу їх: вони були так само худими на вигляд, як і спочатку. І я прокинувся.	And they went into their bellies; and it was not perceptible that they had gone into their bellies, and their appearance was ill-favoured, as also at the beginning; and after I awoke I slept,
22	22
Потім снилося мені: ось, на одному стеблі піднялися сім колосків повних і гарних;	and saw again in my sleep, and as it were seven ears came up on one stem, full and good.
23	23
але ось, після них виросло сім колосків тонких, виснажених і висушених східним вітром;	And other seven ears, thin and blasted with the wind, sprang up close to them.
24	24
і пожерли худі колоски сім колосків гарних. Я розповів це волхвам, але ніхто не пояснив мені.	And the seven thin and blasted ears devoured the seven fine and full ears: so I spoke to the interpreters, and there was no one to explain it to me.
25	25
І сказав Йосиф фараонові: сон фараонів один: що́ Бог зробить, те́ Він звістив фараонові.	And Joseph said to Pharao, The dream of Pharao is one; whatever God does, he has shewn to Pharao.
26	26
Сім корів гарних, це сім років; і сім колосків добрих, це сім років: сон один;	The seven good cows are seven years, and the seven good ears are seven years; the dream of Pharao is one.
27	27
і сім корів охлялих і худих, що вийшли після тих, це сім років, також і сім колосків виснажених і висушених східним вітром, це сім років голоду.	And the seven thin kine that came up after them are seven years; and the seven thin and blasted ears are seven years; there shall be seven years of famine.
28	28
Ось чому сказав я фараонові: що́ Бог зробить, те́ Він показав фараонові.	And as for the word which I have told Pharao, whatsoever God intends to do, he has shewn to Pharao:
29	29
Ось, настає сім років великого достатку в усій землі Єгипетській;	behold, for seven years there is coming great plenty in all the land of Egypt.
30	30
після них настануть сім років голоду, і забудеться весь той достаток у землі Єгипетській, і виснажить голод землю,	But there shall come seven years of famine after these, and they shall forget the plenty that shall be in all Egypt, and the famine shall consume the land.
31	31
і непримітним буде колишній достаток на землі, через голод, що прийде, тому що він буде дуже тяжким.	And the plenty shall not be known in the land by reason of the famine that shall be after this, for it shall be very grievous.
32	32
А що сон повторився фараону двічі, це значить, що це істинне слово Боже, і що незабаром Бог виконає це.	And concerning the repetition of the dream to Pharao twice, it is because the saying which is from God shall be true, and God will hasten to accomplish it.
33	33
І нині нехай знайде фараон чоловіка розумного і мудрого і нехай поставить його над землею Єгипетською.	Now then, look out a wise and prudent man, and set him over the land of Egypt.
34	34
Нехай накаже фараон поставити над землею наглядачів збирати за сім років достатку п’яту частину [усього врожаю] землі Єгипетської;	And let Pharao make and appoint local governors over the land; and let them take up a fifth part of all the produce of the land of Egypt for the seven years of the plenty.
35	35
нехай вони беруть усякий хліб цих гарних років, що настають, і зберуть у містах хліб під відання фараона для їжі, і нехай бережуть;	And let them gather all the food of these seven good years that are coming, and let the corn be gathered under the hand of Pharao; let food be kept in the cities.
36	36
і буде ця їжа в запас для землі на сім років голоду, які будуть у землі Єгипетській, щоб земля не загинула від голоду.	And the stored food shall be for the land against the seven years of famine, which shall be in the land of Egypt; and the land shall not be utterly destroyed by the famine.
37	37
Це сподобалося фараонові й усім слугам його.	And the word was pleasing in the sight of Pharao, and in the sight of all his servants.
38	38
І сказав фараон слугам своїм: чи знайдемо ми таку, як він, людину, у якій був би Дух Божий?	And Pharao said to all his servants, Shall we find such a man as this, who has the Spirit of God in him?
39	39
І сказав фараон Йосифу: оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає настільки розумного і мудрого, як ти;	And Pharao said to Joseph, Since God has shewed thee all these things, there is not a wiser or more prudent man than thou.
40	40
ти будеш над домом моїм, і твого слова буде дотримуватися весь народ мій; тільки престолом я буду більшим за тебе.	Thou shalt be over my house, and all my people shall be obedient to thy word; only in the throne will I excel thee.
41	41
І сказав фараон Йосифові: ось, я поставляю тебе над усією землею Єгипетською.	And Pharao said to Joseph, Behold, I set thee this day over all the land of Egypt.
42	42
І зняв фараон перстень свій з руки своєї і надів його на руку Йосифа; вдяг його у висонний одяг, поклав золотий ланцюг на шию його;	And Pharao took his ring off his hand, and put it on the hand of Joseph, and put on him a robe of fine linen, and put a necklace of gold about his neck.
43	43
повелів везти його на другій із своїх колісниць і проголошувати перед ним: схиляйтеся! І поставив його над усією землею Єгипетською.	And he mounted him on the second of his chariots, and a herald made proclamation before him; and he set him over all the land of Egypt.
44	44
І сказав фараон Йосифу: я фараон; без тебе ніхто не ворухне ні рукою своєю, ні ногою своєю по всій землі Єгипетській.	And Pharao said to Joseph, I am Pharao; without thee no one shall lift up his hand on all the land of Egypt.
45	45
І нарік фараон Йосифові ім’я: Цафнаф-панеах, і дав йому за дружину Асенефу, дочку Потифера, жерця Іліопольського. І пішов Йосиф по землі Єгипетській.	And Pharao called the name of Joseph, Psonthomphanech; and he gave him Aseneth, the daughter of Petephres, priest of Heliopolis, to wife.
46	46
Йосифові було тридцять років від народження, коли він став перед лице фараона, царя Єгипетського. І вийшов Йосиф від лиця фараонового і пройшов по всій землі Єгипетській.	And Joseph was thirty years old when he stood before Pharao, king of Egypt. And Joseph went out from the presence of Pharao, and went through all the land of Egypt.
47	47
Земля ж у сім років достатку принесла з одного зерна по жмені.	And the land produced, in the seven years of plenty, whole handfuls of corn.
48	48
І зібрав він усякий хліб семи років, які були [родючі] в землі Єгипетській, і поклав хліб у містах; у кожному місті поклав хліб полів, що оточують його.	And he gathered all the food of the seven years, in which was the plenty in the land of Egypt; and he laid up the food in the cities; the food of the fields of a city round about it he laid up in it.
49	49
І зібрав Йосиф хліба дуже багато, як піску морського, так що перестав і рахувати, тому що не стало рахунку.	And Joseph gathered very much corn as the sand of the sea, until it could not be numbered, for there was no number of it.
50	50
До настання років голоду, у Йосифа народилися два сини, яких народила йому Асенефа, дочка Потифера, жерця Іліопольського.	And to Joseph were born two sons, before the seven years of famine came, which Aseneth, the daughter of Petephres, priest of Heliopolis, bore to him.
51	51
І нарік Йосиф ім’я первісткові: Манассія, тому що [говорив він] Бог дав мені забути усі нещастя мої і весь дім батька мого.	And Joseph called the name of the first-born, Manasse; for God, said he, has made me forget all my toils, and all my father's house.
52	52
А другому нарік ім’я: Єфрем, тому що [говорив він] Бог зробив мене плідним у землі страждання мого.	And he called the name of the second, Ephraim; for God, said he, has increased me in the land of my humiliation.
53	53
І минули сім років достатку, що був у землі Єгипетській,	And the seven years of plenty passed away, which were in the land of Egypt.
54	54
і настали сім років голоду, як сказав Йосиф. І був голод по всіх землях, а в усій землі Єгипетській був хліб.	And the seven years of famine began to come, as Joseph said; and there was a famine in all the land; but in all the land of Egypt there was bread.
55	55
Але коли і вся земля Єгипетська почала терпіти голод, то народ почав волати до фараона про хліб. І сказав фараон усім єгиптянам: підіть до Йосифа і робіть, що він вам скаже.	And all the land of Egypt was hungry; and the people cried to Pharao for bread. And Pharao said to all the Egyptians, Go to Joseph, and do whatsoever he shall tell you.
56	56
І був голод по всій землі; і відчинив Йосиф усі житниці, і став продавати хліб єгиптянам. Голод же посилювався в землі Єгипетській.	And the famine was on the face of all the earth; and Joseph opened all the granaries, and sold to all the Egyptians.
57	57
І з усіх країн приходили в Єгипет купувати хліб у Йосифа, тому що голод посилився по всій землі.	And all countries came to Egypt to buy of Joseph, for the famine prevailed in all the earth.
Глава 42	Chapter 42

1	1
І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: що ви дивитеся?	And Jacob having seen that there was a sale of corn in Egypt, said to his sons, Why are ye indolent?
2	2
І сказав: ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.	Behold, I have heard that there is corn in Egypt; go down thither, and buy for us a little food, that we may live, and not die.
3	3
Десять братів Йосифових пішли купити хліба в Єгипті,	And the ten brethren of Joseph went down to buy corn out of Egypt.
4	4
а Веніаміна, брата Йосифового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: не трапилося б з ним лиха.	But Jacob sent not Benjamin, the brother of Joseph, with his brethren; for he said, Lest, haply, disease befal him.
5	5
І прийшли сини Ізраїлеві купувати хліб, разом з іншими, що прийшли, бо в землі Ханаанській був голод.	And the sons of Israel came to buy with those that came, for the famine was in the land of Chanaan.
6	6
Йосиф же був начальником у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосифа прийшли і поклонилися йому лицем до землі.	And Joseph was ruler of the land; he sold to all the people of the land. And the brethren of Joseph, having come, did reverence to him, bowing with the face to the ground.
7	7
І побачив Йосиф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо і сказав їм: звідки ви прийшли? Вони сказали: із землі Ханаанської, купити їжу.	And when Joseph saw his brethren, he knew them, and estranged himself from them, and spoke hard words to them; and said to them, Whence are ye come? And they said, Out of the land of Chanaan, to buy food.
8	8
Йосиф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.	And Joseph knew his brethren, but they knew not him.
9	9
І згадав Йосиф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: ви підглядачі, ви прийшли вигледіти наготу^* землі цієї.	And Joseph remembered his dream, which he saw; and he said to them, Ye are spies; to observe the marks of the land are ye come.
10	10
Вони сказали йому: ні, господарю наш; раби твої прийшли купити їжі;	But they said, Nay, Sir, we thy servants are come to buy food;
11	11
ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами.	we are all sons of one man; we are peaceable, thy servants are not spies.
12	12
Він сказав їм: ні, ви прийшли вигледіти наготу землі цієї.	And he said to them, Nay, but ye are come to observe the marks of the land.
13	13
Вони сказали: нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі Ханаанській, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.	And they said, We thy servants are twelve brethren, in the land of Chanaan; and, behold, the youngest is with our father to-day, but the other one is not.
14	14
І сказав їм Йосиф: це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі;	And Joseph said to them, This is it that I spoke to you, saying, ye are spies;
15	15
ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш;	herein shall ye be manifested; by the health of Pharao, ye shall not depart hence, unless your younger brother come hither.
16	16
пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і відкриється, чи правда у вас; і якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі.	Send one of you, and take your brother; and go ye to prison, till your words be clear, whether ye speak the truth or not; but, if not, by the health of Pharao, verily ye are spies.
17	17
І віддав їх під варту на три дні.	And he put them in prison three days.
18	18
І сказав їм Йосиф на третій день: ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Бога:	And he said to them on the third day, This do, and ye shall live, for I fear God.
19	19
якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай утримується в домі, де ви ув’язнені; а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших;	If ye be peaceable, let one of your brethren be detained in prison; but go ye, and carry back the corn ye have purchased.
20	20
брата ж вашого меншого приведіть до мене, щоб виправдалися слова ваші і щоб не померти вам. Так вони і зробили.	And bring your younger brother to me, and your words shall be believed; but, if not, ye shall die. And they did so.
21	21
І говорили вони один одному: дійсно ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали [його]; за те і спостигло нас горе це.	And each said to his brother, Yes, indeed, for we are in fault concerning our brother, when we disregarded the anguish of his soul, when he besought us, and we hearkened not to him; and therefore has this affliction come upon us.
22	22
Рувим відповів їм і сказав: чи не говорив я вам: не грішіть проти отрока? але ви не послухалися; ось, кров його стягується.	And Ruben answered them, saying, Did I not speak to you, saying, Hurt not the boy, and ye heard me not? and, behold, his blood is required.
23	23
А того не знали вони, що Йосиф розуміє; бо між ними був перекладач.	But they knew not that Joseph understood them; for there was an interpreter between them.
24	24
І відійшов від них [Йосиф] і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симеона, зв’язав його перед очима їхніми.	And Joseph turned away from them, and wept; and again he came to them, and spoke to them; and he took Symeon from them, and bound him before their eyes.
25	25
І наказав Йосиф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу. Так і зроблено з ними.	And Joseph gave orders to fill their vessels with corn, and to return their money to each into his sack, and to give them provision for the way; and it was so done to them.
26	26
Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти.	And having put the corn on the asses, they departed thence.
27	27
І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його,	And one having opened his sack to give his asses fodder, at the place where they rested, saw also his bundle of money, for it was on the mouth of his sack.
28	28
і сказав своїм братам: срібло моє повернуто; ось воно в мішку моєму. І засмутилося серце їх, і вони з тремтінням говорили один одному: що це Бог зробив з нами?	And he said to his brethren, My money has been restored to me, and behold this is in my sack. And their heart was wonder-struck, and they were troubled, saying one to another, What is this that God has done to us?
29	29
І прийшли до Якова, батька свого, у землю Ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи:	And they came to their father, Jacob, into the land of Chanaan, and reported to him all that had happened to them, saying,
30	30
начальник над тією землею говорив з нами суворо і прийняв нас за підглядачів землі тієї.	The man, the lord of the land, spoke harsh words to us, and put us in prison as spies of the land.
31	31
І сказали ми йому: ми люди чесні; ми не бували підглядачами;	And we said to him, We are men of peace, we are not spies.
32	32
нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі Ханаанській.	We are twelve brethren, sons of our father; one is not, and the youngest is with his father to-day in the land of Chanaan.
33	33
І сказав нам начальник над тією землею: ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть,	And the man, the lord of the land, said to us, Herein shall I know that ye are peaceable; leave one brother here with me, and having taken the corn ye have purchased for your family, depart.
34	34
і приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі.	And bring to me your younger brother; then I shall know that ye are not spies, but that ye are men of peace: and I will restore you your brother, and ye shall trade in the land.
35	35
Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися.	And it came to pass as they were emptying their sacks, there was each man's bundle of money in his sack; and they and their father saw their bundles of money, and they were afraid.
36	36
І сказав їм Яків, батько їхній: ви позбавили мене дітей: Йосифа нема, і Симеона нема, і Веніаміна взяти хочете, — усе це на мене!	And their father Jacob said to them, Ye have bereaved me. Joseph is not, Symeon is not, and will ye take Benjamin? all these things have come upon me.
37	37
І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: убий двох моїх синів, якщо я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі.	And Ruben spoke to his father, saying, Slay my two sons, if I bring him not to thee; give him into my hand, and I will bring him back to thee.
38	38
Він сказав: не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу.	But he said, My son shall not go down with you, because his brother is dead, and he only has been left; and suppose it shall come to pass that he is afflicted by the way by which ye go, then ye shall bring down my old age with sorrow to Hades.
Глава 43	Chapter 43

1	1
Голод посилився на землі.	But the famine prevailed in the land.
2	2
І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі.	And it came to pass, when they had finished eating the corn which they had brought out of Egypt, that their father said to them, Go again; buy us a little food.
3	3
І сказав йому Іуда, говорячи: той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.	And Judas spoke to him, saying, The man, the lord of the country, positively testified to us, saying, Ye shall not see my face, unless your younger brother be with you.
4	4
Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі,	If, then, thou send our brother with us, we will go down, and buy thee food;
5	5
а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами.	but if thou send not our brother with us, we will not go: for the man spoke to us, saying, Ye shall not see my face, unless your younger brother be with you.
6	6
Ізраїль сказав: для чого ви зробили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат?	And Israel said, Why did ye harm me, inasmuch as ye told the man that ye had a brother?
7	7
Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими розпитами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого?	And they said, The man closely questioned us about our family also, saying, Does your father yet live, and have ye a brother? and we answered him according to this question: did we know that he would say to us, Bring your brother?
8	8
Іуда ж сказав Ізраїлю, батькові своєму: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші;	And Judas said to his father Israel, Send the boy with me, and we will arise and go, that we may live and not die, both we and thou, and our store.
9	9
я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя;	And I engage for him; at my hand do thou require him; if I bring him not to thee, and place him before thee, I shall be guilty toward thee for ever.
10	10
якби ми не барилися, то вже сходили б двічі.	For if we had not tarried, we should now have returned twice.
11	11
Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів;	And Israel, their father, said to them, If it be so, do this; take of the fruits of the earth in your vessels, and carry down to the man presents of gum and honey, and frankincense, and stacte, and turpentine, and walnuts.
12	12
візьміть і інше срібло в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд;	And take double money in your hands, and the money that was returned in your sacks, carry back with you, lest peradventure it is a mistake.
13	13
і брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того;	And take your brother; and arise, go down to the man.
14	14
Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.	And my God give you favour in the sight of the man, and send away your other brother, and Benjamin, for I accordingly as I have been bereaved, am bereaved.
15	15
І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа.	And the men having taken these presents, and the double money, took in their hands also Benjamin; and they rose up and went down to Egypt, and stood before Joseph.
16	16
Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні.	And Joseph saw them and his brother Benjamin, born of the same mother; and he said to the steward of his household, Bring the men into the house, and slay beasts and make ready, for the men are to eat bread with me at noon.
17	17
І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосифів.	And the man did as Joseph said; and he brought the men into the house of Joseph.
18	18
І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших.	And the men, when they perceived that they were brought into the house of Joseph, said, We are brought in because of the money that was returned in our sacks at the first; even in order to inform against us, and lay it to our charge; to take us for servants, and our asses.
19	19
І підійшли вони до начальника дому Йосифового, і стали говорити йому біля дверей дому,	And having approached the man who was over the house of Joseph, they spoke to him in the porch of the house,
20	20
і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу,	saying, We pray thee, Sir; we came down at first to buy food.
21	21
і трапилося, що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками;	And it came to pass, when we came to unlade, and opened our sacks, there was also this money of each in his sack; we have now brought back our money by weight in our hands.
22	22
а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.	And we have brought other money with us to buy food; we know not who put the money into our sacks.
23	23
Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.	And he said to them, God deal mercifully with you; be not afraid; your God, and the God of your fathers, has given you treasures in your sacks, and I have enough of your good money. And he brought Symeon out to them.
24	24
І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім.	And he brought water to wash their feet; and gave provender to their asses.
25	25
І вони приготували дарунки до приходу Йосифа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб.	And they prepared their gifts, until Joseph came at noon, for they heard that he was going to dine there.
26	26
І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі.	And Joseph entered into the house, and they brought him the gifts which they had in their hands, into the house; and they did him reverence with their face to the ground.
27	27
Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він?	And he asked them, How are ye? and he said to them, Is your father, the old man of whom ye spoke, well? Does he yet live?
28	28
Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благословенна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися.	And they said, Thy servant our father is well; he is yet alive. And he said, Blessed be that man by God;—and they bowed, and did him reverence.
29	29
І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна, брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!	And Joseph lifted up his eyes, and saw his brother Benjamin, born of the same mother; and he said, Is this your younger brother, whom ye spoke of bringing to me? and he said, God have mercy on thee, my son.
30	30
І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там.	And Joseph was troubled, for his bowels yearned over his brother, and he sought to weep; and he went into his chamber, and wept there.
31	31
І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву.	And he washed his face and came out, and refrained himself, and said, Set on bread.
32	32
І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян.	And they set on bread for him alone, and for them by themselves, and for the Egyptians feasting with him by themselves, for the Egyptians could not eat bread with the Hebrews, for it is an abomination to the Egyptians.
33	33
І сіли вони перед ним, первородний за первородством його, і молодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним.	And they sat before him, the first-born according to his seniority, and the younger according to his youth; and the men looked with amazement every one at his brother.
34	34
І посилалися їм страви від нього, і частка Веніаміна була вп’ятеро більшою за частки кожного з них. І пили, і доволі пили вони з ним.	And they took their portions from him to themselves; but Benjamin's portion was five times as much as the portions of the others. And they drank and were filled with drink with him.
Глава 44	Chapter 44

1	1
І наказав [Йосиф] начальнику дому свого, говорячи: наповни мішки цих людей харчами, скільки вони зможуть нести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його,	And Joseph charged the steward of his house, saying, Fill the men's sacks with food, as much as they can carry, and put the money of each in the mouth of his sack.
2	2
а чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка до молодшого разом зі сріблом за куплений ним хліб. І зробив той за словом Йосифа, яке сказав він.	And put my silver cup into the sack of the youngest, and the price of his corn. And it was done according to the word of Joseph, as he said.
3	3
Уранці, коли розвиднилося, ці люди були відпущені, вони й осли їхні.	The morning dawned, and the men were sent away, they and their asses.
4	4
Ще не далеко відійшли вони від міста, як Йосиф сказав начальникові дому свого: іди, наздоганяй цих людей і, коли наздоженеш, скажи їм: чому ви заплатили злом за добро? [для чого украли в мене срібну чашу?]	And when they had gone out of the city, and were not far off, then Joseph said to his steward, Arise, and pursue after the men; and thou shalt overtake them, and say to them, Why have ye returned evil for good?
5	5
Чи не та це, з якої п’є господар мій і він ворожить на ній? Це лихе ви зробили.	Why have ye stolen my silver cup? is it not this out of which my lord drinks? and he divines augury with it; ye have accomplished evil in that which ye have done.
6	6
Він наздогнав їх і сказав їм ці слова.	And he found them, and spoke to them according to these words.
7	7
Вони сказали йому: для чого господар наш говорить такі слова? Ні, раби твої не зроблять такої справи.	And they said to him, Why does our lord speak according to these words? far be it from thy servants to do according to this word.
8	8
Ось, срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми назад принесли тобі із землі Ханаанської: як же нам украсти з дому господаря твого срібло або золото?	If we brought back to thee out of the land of Chanaan the money which we found in our sacks, how should we steal silver or gold out of the house of thy lord?
9	9
У кого з рабів твоїх знайдеться [чаша], тому смерть, і ми будемо рабами господаря нашого.	With whomsoever of thy servants thou shalt find the cup, let him die; and, moreover, we will be servants to our lord.
10	10
Він сказав: добре; як ви сказали, так нехай і буде: у кого знайдеться [чаша], той буде мені рабом, а ви будете не винні.	And he said, Now then it shall be as ye say; with whomsoever the cup shall be found, he shall be my servant, and ye shall be clear.
11	11
Вони поспіхом опустили кожен свій мішок на землю і відкрили кожен свій мішок.	And they hasted, and took down every man his sack on the ground, and they opened every man his sack.
12	12
Він обшукав, починаючи зі старшого і закінчуючи молодшим; і знайшлася чаша в мішку Веніаміновому.	And he searched, beginning from the eldest, until he came to the youngest; and he found the cup in Benjamin's sack.
13	13
І роздерли вони одяг свій, і, поклавши кожен на осла свого ношу, повернулися до міста.	And they rent their garments, and laid each man his sack on his ass, and returned to the city.
14	14
І прийшли Іуда і брати його в дім Йосифа, який був ще вдома, й упали перед ним на землю.	And Judas and his brethren came in to Joseph, while he was yet there, and fell on the ground before him.
15	15
Йосиф сказав їм: що це ви зробили? хіба ви не знали, що така людина, як я, звичайно, вгадає?	And Joseph said to them, What is this thing that ye have done? know ye not that a man such as I can surely divine?
16	16
Іуда сказав: що нам сказати господарю нашому? що говорити? чим виправдовуватися? Бог знайшов неправду рабів твоїх; ось, ми раби господарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.	And Judas said, What shall we answer to our lord, or what shall we say, or wherein should we be justified? whereas God has discovered the unrighteousness of thy servants; behold, we are slaves to our lord, both we and he with whom the cup has been found.
17	17
Але [Йосиф] сказав: ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені рабом, а ви йдіть з миром до батька вашого.	And Joseph said, Far be it from me to do this thing; the man with whom the cup has been found, he shall be my servant; but do ye go up with safety to your father.
18	18
І підійшов Іуда до нього і сказав: господарю мій, дозволь рабові твоєму сказати слово у вуха господаря мого, і не прогнівайся на раба твого, бо ти те саме, що фараон.	And Judas drew near him, and said, I pray, Sir, let thy servant speak a word before thee, and be not angry with thy servant, for thou art next to Pharao.
19	19
Господар мій запитував рабів своїх, говорячи: чи є у вас батько або брат?	Sir, thou askedst thy servants, saying, Have ye a father or a brother?
20	20
Ми сказали господарю нашому, що у нас є батько старий, і [у нього] молодший син, син старости, брат якого помер, а він залишився один від матері своєї, і батько любить його.	And we said to my lord, We have a father, an old man, and he has a son of his old age, a young one, and his brother is dead, and he alone has been left behind to his mother, and his father loves him.
21	21
Ти ж сказав рабам твоїм: приведіть його до мене, щоб мені поглянути на нього.	And thou saidst to thy servants, Bring him down to me, and I will take care of him.
22	22
Ми сказали господарю нашому: отрок не може залишити батька свого, і якщо він залишить батька свого, то цей помре.	And we said to my lord, The child will not be able to leave his father; but if he should leave his father, he will die.
23	23
Але ти сказав рабам твоїм: якщо не прийде з вами менший брат ваш, то ви більше не з’являйтеся перед моїм лицем.	But thou saidst to thy servants, Except your younger brother come down with you, ye shall not see my face again.
24	24
Коли ми прийшли до раба твого, батька нашого, то переказали йому слова господаря мого.	And it came to pass, when we went up to thy servant our father, we reported to him the words of our lord.
25	25
І сказав батько наш: підіть знову, купіть нам трохи їжі.	And our father said, Go again, and buy us a little food.
26	26
Ми сказали: не можна нам іти; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лиця тієї людини, якщо не буде з нами найменшого брата нашого.	And we said, We shall not be able to go down; but if our younger brother go down with us, we will go down; for we shall not be able to see the man's face, our younger brother not being with us.
27	27
І сказав нам раб твій, батько наш: ви знаєте, що дружина моя народила мені двох синів;	And thy servant our father said to us, Ye know that my wife bore me two sons;
28	28
один пішов від мене, і я сказав: очевидно, він розтерзаний; і я не бачив його донині;	and one is departed from me; and ye said that he was devoured of wild beasts, and I have not seen him until now.
29	29
якщо і цього візьмете від очей моїх, і трапиться з ним нещастя, то зведете ви сивину мою з печаллю у могилу.	If then ye take this one also from my presence, and an affliction happen to him by the way, then shall ye bring down my old age with sorrow to the grave.
30	30
Тепер якщо я прийду до раба твого, батька нашого, і не буде з нами отрока, з душею якого пов’язана душа його,	Now then, if I should go in to thy servant, and our father, and the boy should not be with us, (and his life depends on this lad's life)—
31	31
то він, побачивши, що немає отрока, помре; і зведуть раби твої сивину раба твого, батька нашого, із печаллю в могилу.	it shall even come to pass, when he sees the boy is not with us, that he will die, and thy servants will bring down the old age of thy servant, and our father, with sorrow to the grave.
32	32
При цьому я, раб твій, взявся відповідати за отрока батькові моєму, сказавши: якщо не приведу його до тебе [і не поставлю його перед тобою], то залишусь я винним перед батьком моїм на всі дні життя.	For thy servant has received the boy in charge from his father, saying, If I bring him not to thee, and place him before thee, I shall be guilty towards my father for ever.
33	33
Отже, нехай я, раб твій, замість отрока залишуся рабом у господаря мого, а отрок нехай іде з братами своїми:	Now then I will remain a servant with thee instead of the lad, a domestic of my lord; but let the lad go up with his brethren.
34	34
бо як піду я до батька мого, коли отрока не буде зі мною? я побачив би біду, що осягла б батька мого.	For how shall I go up to my father, the lad not being with us? lest I behold the evils which will befal my father.
Глава 45	Chapter 45

1	1
Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм.	And Joseph could not refrain himself when all were standing by him, but said, Dismiss all from me; and no one stood near Joseph, when he made himself known to his brethren.
2	2
І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.	And he uttered his voice with weeping; and all the Egyptians heard, and it was reported to the house of Pharao.
3	3
І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним.	And Joseph said to his brethren, I am Joseph; doth my father yet live? And his brethren could not answer him, for they were troubled.
4	4
І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет;	And Joseph said to his brethren, Draw nigh to me; and they drew nigh; and he said, I am your brother Joseph, whom ye sold into Egypt.
5	5
але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали мене сюди, тому що Бог послав мене перед вами для збереження вашого життя;	Now then be not grieved, and let it not seem hard to you that ye sold me hither, for God sent me before you for life.
6	6
тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть;	For this second year there is famine on the earth, and there are yet five years remaining, in which there is to be neither ploughing, nor mowing.
7	7
Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визволенням.	For God sent me before you, that there might be left to you a remnant upon the earth, even to nourish a great remnant of you.
8	8
Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській.	Now then ye did not send me hither, but God; and he hath made me as a father of Pharao, and lord of all his house, and ruler of all the land of Egypt.
9	9
Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися;	Hasten, therefore, and go up to my father, and say to him, These things saith thy son Joseph; God has made me lord of all the land of Egypt; come down therefore to me, and tarry not.
10	10
ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє;	And thou shalt dwell in the land of Gesem of Arabia; and thou shalt be near me, thou and thy sons, and thy sons' sons, thy sheep and thine oxen, and whatsoever things are thine.
11	11
і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє.	And I will nourish thee there: for the famine is yet for five years; lest thou be consumed, and thy sons, and all thy possessions.
12	12
І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами;	Behold, your eyes see, and the eyes of my brother Benjamin, that it is my mouth that speaks to you.
13	13
скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди.	Report, therefore, to my father all my glory in Egypt, and all things that ye have seen, and make haste and bring down my father hither.
14	14
Й упав він на шию Веніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його.	And he fell on his brother Benjamin's neck, and wept on him; and Benjamin wept on his neck.
15	15
І цілував усіх братів своїх і плакав, обіймаючи їх. Потім говорили з ним брати його.	And he kissed all his brethren, and wept on them; and after these things his brethren spoke to him.
16	16
Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і приємно було фараонові і рабам його.	And the report was carried into the house of Pharao, saying, Joseph's brethren are come; and Pharao was glad, and his household.
17	17
І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’ючте худобу вашу [хлібом] і йдіть у землю Ханаанську;	And Pharao said to Joseph, Say to thy brethren, Do this; fill your waggons, and depart into the land of Chanaan.
18	18
і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єгипетській, і ви будете їсти плоди землі.	And take up your father, and your possessions, and come to me; and I will give you of all the goods of Egypt, and ye shall eat the marrow of the land.
19	19
Тобі ж повеліваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть батька вашого і прийдіть;	And do thou charge them thus; that they should take for them waggons out of the land of Egypt, for your little ones, and for your wives; and take up your father, and come.
20	20
і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам.	And be not sparing in regard to your property, for all the good of Egypt shall be yours.
21	21
Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу,	And the children of Israel did so; and Joseph gave to them waggons, according to the words spoken by king Pharao; and he gave them provision for the journey.
22	22
кожному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібників і п’ять перемін одягу;	And he gave to them all two sets of raiment apiece; but to Benjamin he gave three hundred pieces of gold, and five changes of raiment.
23	23
також і батькові своєму послав десять ослів, нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу.	And to his father he sent presents at the same rate, and ten asses, bearing some of all the good things of Egypt, and ten mules, bearing bread for his father for the journey.
24	24
І відпустив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі.	And he sent away his brethren, and they went; and he said to them, Be not angry by the way.
25	25
І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого,	And they went up out of Egypt, and came into the land of Chanaan, to Jacob their father.
26	26
і сповістили його, сказавши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм.	And they reported to him, saying, Thy son Joseph is living, and he is ruler over all the land of Egypt; and Jacob was amazed, for he did not believe them.
27	27
Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх,	But they spoke to him all the words uttered by Joseph, whatsoever he said to them; and having seen the chariots which Joseph sent to take him up, the spirit of Jacob their father revived.
28	28
і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру.	And Israel said, It is a great thing for me if Joseph my son is yet alive, I will go and see him before I die.
Глава 46	Chapter 46

1	1
І вирушив Ізраїль з усім, що в нього було, і прийшов у Вирсавію, і приніс жертви Богу батька свого Ісаака.	And Israel departed, he and all that he had, and came to the well of the oath; and he offered sacrifice to the God of his father Isaac.
2	2
І сказав Бог Ізраїлю у видінні нічному: Якове! Якове! Він сказав: ось я.	And God spoke to Israel in a night vision, saying, Jacob, Jacob; and he said, What is it?
3	3
Бог сказав: Я Бог, Бог батька твого; не бійся йти в Єгипет, тому що там породжу від тебе народ великий;	And he says to him, I am the God of thy fathers; fear not to go down into Egypt, for I will make thee there a great nation.
4	4
Я піду з тобою в Єгипет, Я і виведу тебе назад. Йосиф своєю рукою закриє очі твої.	And I will go down with thee into Egypt, and I will bring thee up at the end; and Joseph shall put his hands on thine eyes.
5	5
Яків вирушив з Вирсавії; і повезли сини Ізраїлеві Якова, батька свого, і дітей своїх, і дружин своїх на колісницях, які послав фараон, щоб привезти його.	And Jacob rose up from the well of the oath; and the sons of Israel took up their father, and the baggage, and their wives on the waggons, which Joseph sent to take them.
6	6
І взяли вони худобу свою і майно своє, що придбали в землі Ханаанській, і прийшли в Єгипет, — Яків і весь рід його з ним.	And they took up their goods, and all their property, which they had gotten in the land of Chanaan; they came into the land of Egypt, Jacob, and all his seed with him.
7	7
Синів своїх і онуків своїх із собою, дочок своїх і онучок своїх і весь рід свій привів він із собою в Єгипет.	The sons, and the sons of his sons with him; his daughters, and the daughters of his daughters; and he brought all his seed into Egypt.
8	8
Ось імена синів Ізраїлевих, що прийшли в Єгипет: Яків і сини його. Первісток Якова Рувим.	And these are the names of the sons of Israel that went into Egypt with their father Jacob—Jacob and his sons. The first-born of Jacob, Ruben.
9	9
Сини Рувима: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі.	And the sons of Ruben; Enoch, and Phallus, Asron, and Charmi.
10	10
Сини Симеона: Іємуїл та Іамин, і Огад, і Іахин, і Цохар, і Саул, син хананеянки.	And the sons of Symeon; Jemuel, and Jamin, and Aod, and Achin, and Saar, and Saul, the son of a Chananitish woman.
11	11
Сини Левія: Гирсон, Кааф і Мерарі.	And the sons of Levi; Gerson, Cath, and Merari.
12	12
Сини Іуди: Ір і Онан, і Шела, і Фарес, і Зара; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській. Сини Фареса були: Есром і Хамул.	And the sons of Judas; Er, and Aunan, and Selom, and Phares, and Zara: and Er and Aunan died in the land of Chanaan.
13	13
Сини Іссахара: Фола і Фува, Іов і Шимрон.	And the sons of Phares were Esron, and Jemuel. And the sons of Issachar; Thola, and Phua, and Asum, and Sambran.
14	14
Сини Завулона: Серед і Елон, і Іахлеїл.	And the sons of Zabulun, Sered, and Allon, and Achoel.
15	15
Це сини Лії, яких вона народила Якову в Месопотамії, і Діну, дочку його. Всіх душ синів його і дочок його — тридцять три.	These are the sons of Lea, which she bore to Jacob in Mesopotamia of Syria, and Dina his daughter; all the souls, sons and daughters, thirty-three.
16	16
Сини Гада: Цифіон і Хаггі, Шуні й Ецбон, Ері й Ароді й Арелі.	And the sons of Gad; Saphon, and Angis, and Sannis, and Thasoban, and Aedis, and Aroedis, and Areelis.
17	17
Сини Асира: Імна та Ішва, й Ішви, і Бриа, і Серах, сестра їхня. Сини Бриї: Хевер і Малхиїл.	And the sons of Aser; Jemna, Jessua, and Jeul, and Baria, and Sara their sister. And the sons of Baria; Chobor, and Melchiil.
18	18
Це сини Зелфи, яку Лаван дав Лії, дочці своїй; вона народила їх Якову шістнадцять душ.	These are the sons of Zelpha, which Laban gave to his daughter Lea, who bore these to Jacob, sixteen souls.
19	19
Сини Рахилі, дружини Якова: Йосиф і Веніамін.	And the sons of Rachel, the wife of Jacob; Joseph, and Benjamin.
20	20
І народилися у Йосифа в землі Єгипетській Манассія та Єфрем, яких народила ему Асенефа, дочка Потифера, жреця Іліопольського.	And there were sons born to Joseph in the land of Egypt, whom Aseneth, the daughter of Petephres, priest of Heliopolis, bore to him, even Manasses and Ephraim. And there were sons born to Manasses, which the Syrian concubine bore to him, even Machir. And Machir begot Galaad. And the sons of Ephraim, the brother of Manasses; Sutalaam, and Taam. And the sons of Sutalaam; Edom.
21	21
Сини Веніаміна: Бела і Бехер і Ашбел; [сини Бели були:] Гера і Нааман, Ехі і Рош, Муппим і Хуппим і Ард.	And the sons of Benjamin; Bala, and Bochor, and Asbel. And the sons of Bala were Gera, and Noeman, and Anchis, and Ros, and Mamphim. And Gera begot Arad.
22	22
Це сини Рахилі, що народилися в Якова, усього чотирнадцять душ.	These are the sons of Rachel, which she bore to Jacob; all the souls eighteen.
23	23
Син Дана: Хушим.	And the sons of Dan; Asom.
24	24
Сини Неффалима: Іахцеїл і Гуні, й Ієцер, і Шиллем.	And the sons of Nephthalim; Asiel, and Goni, and Issaar, and Sollem.
25	25
Це сини Валли, яку дав Лаван дочці своїй Рахилі; вона народила їх Якову всього сім душ.	These are the sons of Balla, whom Laban gave to his daughter Rachel, who bore these to Jacob; all the souls, seven.
26	26
Усіх душ, що прийшли з Яковом в Єгипет, що пішли зі стегон його, крім дружин синів Яковових, усього шістдесят шість душ.	And all the souls that came with Jacob into Egypt, who came out of his loins, besides the wives of the sons of Jacob, even all the souls were sixty-six.
27	27
Синів Йосифа, які народилися у нього в Єгипті, дві душі. Всіх душ дому Яковового, що прийшли [з Яковом] у Єгипет, сімдесят [п’ять].	And the sons of Joseph, who were born to him in the land of Egypt, were nine souls; all the souls of the house of Jacob who came with Joseph into Egypt, were seventy-five souls.
28	28
Іуду послав він перед собою до Йосифа, щоб він показав шлях у Гесем. І прийшли в землю Гесем.	And he sent Judas before him to Joseph, to meet him to the city of Heroes, into the land of Ramesses.
29	29
Йосиф запряг колісницю свою і виїхав назустріч Ізраїлю, батькові своєму, в Гесем, і, побачивши його, упав на шию його, і довго плакав на шиї його.	And Joseph having made ready his chariots, went up to meet Israel his father, at the city of Heroes; and having appeared to him, fell on his neck, and wept with abundant weeping.
30	30
І сказав Ізраїль Йосифові: помру я тепер, побачивши лице твоє, бо ти ще живий.	And Israel said to Joseph, After this I will gladly die, since I have seen thy face, for thou art yet living.
31	31
І сказав Йосиф братам своїм і дому батька свого: я піду, сповіщу фараона і скажу йому: брати мої і дім батька мого, які були в землі Ханаанській, прийшли до мене;	And Joseph said to his brethren, I will go up and tell Pharao, and will say to him, My brethren, and my father's house, who were in the land of Chanaan, are come to me.
32	32
ці люди пастухи овець, бо скотарі вони; і дрібна і велика худоба своя, й усе, що у них, привели вони.	And the men are shepherds; for they have been feeders of cattle, and they have brought with them their cattle, and their kine, and all their property.
33	33
Якщо фараон покличе вас і скаже: яке заняття ваше?	If then Pharao call you, and say to you, What is your occupation?
34	34
то ви скажіть: ми, раби твої, скотарями були від юности нашої донині, і ми і батьки наші, щоб вас оселили в землі Гесем. Тому що мерзота є для єгиптян усякий пастух овець.	Ye shall say, We thy servants are herdsmen from our youth until now, both we and our fathers: that ye may dwell in the land of Gesem of Arabia, for every shepherd is an abomination to the Egyptians.
Глава 47	Chapter 47

1	1
І прийшов Йосиф і сповістив фараона і сказав: батько мій і брати мої, із дрібною і великою худобою своєю і з усім, що у них, прийшли з землі Ханаанської; і ось, вони в землі Гесем.	And Joseph came and told Pharao, saying, My father, and my brethren, and their cattle, and their oxen, and all their possessions, are come out of the land of Chanaan, and, behold, they are in the land of Gesem.
2	2
І з братів своїх він узяв п’ять чоловік і представив їх фараону.	And he took of his brethren five men, and set them before Pharao.
3	3
І сказав фараон братам його: яке ваше заняття? Вони сказали фараонові: пастухи овець раби твої, і ми і батьки наші.	And Pharao said to the brethren of Joseph, What is your occupation? and they said to Pharao, Thy servants are shepherds, both we and our fathers.
4	4
І сказали вони фараонові: ми прийшли пожити в цій землі, тому що немає пасовищ для худоби рабів твоїх, бо в землі Ханаанській сильний голод; отже, дозволь оселитися рабам твоїм у землі Гесем.	And they said to Pharao, We are come to sojourn in the land, for there is no pasture for the flocks of thy servants, for the famine has prevailed in the land of Chanaan; now then, we will dwell in the land of Gesem. And Pharao said to Joseph, Let them dwell in the land of Gesem; and if thou knowest that there are among them able men, make them overseers of my cattle. So Jacob and his sons came into Egypt, to Joseph; and Pharao, king of Egypt, heard of it.
5	5
І сказав фараон Йосифові: батько твій і брати твої прийшли до тебе;	And Pharao spoke to Joseph, saying, Thy father, and thy brethren, are come to thee.
6	6
земля Єгипетська перед тобою; на кращому місці землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони в землі Гесем; і якщо знаєш, що між ними є здібні люди, постав їх доглядачами над моєю худобою.	Behold, the land of Egypt is before thee; settle thy father and thy brethren in the best land.
7	7
І привів Йосиф Якова, батька свого, і представив його фараону; і благословив Яків фараона.	And Joseph brought in Jacob his father, and set him before Pharao; and Jacob blessed Pharao.
8	8
Фараон сказав Якову: скільки років життя твого?	And Pharao said to Jacob, How many are the years of the days of thy life?
9	9
Яків сказав фараону: днів подорожування мого сто тридцять років; малі і нещасні дні життя мого і не досягли років життя батьків моїх у днях подорожування їх.	And Jacob said to Pharao, The days of the years of my life, wherein I sojourn, are a hundred and thirty years; few and evil have been the days of the years of my life, they have not attained to the days of the life of my fathers, in which days they sojourned.
10	10
І благословив фараона Яків і вийшов від фараона.	And Jacob blessed Pharao, and departed from him.
11	11
І оселив Йосиф батька свого і братів своїх, і дав їм володіння в землі Єгипетській, у кращій частині землі, у землі Раамсес, як повелів фараон.	And Joseph settled his father and his brethren, and gave them a possession in the land of Egypt, in the best land, in the land of Ramesses, as Pharao commanded.
12	12
І забезпечував Йосиф батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини.	And Joseph gave provision to his father, and his brethren, and to all the house of his father, corn for each person.
13	13
І не було хліба по всій землі, тому що голод дуже посилився, і були виснажені від голоду земля Єгипетська і земля Ханаанська.	And there was no corn in all the land, for the famine prevailed greatly; and the land of Egypt, and the land of Chanaan, fainted for the famine.
14	14
Йосиф зібрав усе срібло, яке було в землі Єгипетській і в землі Ханаанській, за хліб, який купували, і вніс Йосиф срібло в дім фараонів.	And Joseph gathered all the money that was found in the land of Egypt, and the land of Chanaan, in return for the corn which they bought, and he distributed corn to them; and Joseph brought all the money into the house of Pharao.
15	15
І срібло вичерпалося в землі Єгипетській і у землі Ханаанській. Усі єгиптяни прийшли до Йосифа і говорили: дай нам хліба; навіщо нам помирати перед тобою, тому що срібло закінчилося у нас?	And all the money failed out of the land of Egypt, and out of the land of Chanaan; and all the Egyptians came to Joseph, saying, Give us bread, and why do we die in thy presence? for our money is spent.
16	16
Йосиф сказав: приганяйте худобу вашу, і я буду давати вам [хліб] за худобу вашу, якщо срібло закінчилося у вас.	And Joseph said to them, Bring your cattle, and I will give you bread for your cattle, if your money is spent.
17	17
І приганяли вони до Йосифа худобу свою; і давав їм Йосиф хліб за коней, і за отари дрібної худоби, і за стада великої худоби, і за ослів; і постачав їм хліб у той рік за всю худобу їхню.	And they brought their cattle to Joseph; and Joseph gave them bread in return for their horses, and for their sheep, and for their oxen, and for their asses; and Joseph maintained them with bread for all their cattle in that year.
18	18
І минув цей рік; і прийшли до нього на другий рік і сказали йому: не приховаємо від господаря нашого, що срібло вичерпалося і стада худоби нашої у господаря нашого; нічого не залишилося у нас перед господарем нашим, крім тіл наших і земель наших;	And that year passed, and they came to him in the second year, and said to him, Must we then be consumed from before our lord? for if our money has failed, and our possessions, and our cattle, brought to thee our lord, and there has not been left to us before our lord more than our own bodies and our land, we are indeed destitute.
19	19
для чого нам гинути на очах твоїх, і нам і землям нашим? купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараону, а ти дай нам насіння, щоб нам бути живими і не вмерти, і щоб не спустошилася земля.	In order, then, that we die not before thee, and the land be made desolate, buy us and our land for bread, and we and our land will be servants to Pharao: give seed that we may sow, and live and not die, so our land shall not be made desolate.
20	20
І купив Йосиф усю землю Єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожен своє поле, бо голод долав їх. І дісталася земля фараону.	And Joseph bought all the land of the Egyptians, for Pharao; for the Egyptians sold their land to Pharao; for the famine prevailed against them, and the land became Pharao's.
21	21
І зробив він народ рабами від одного кінця Єгипту до іншого.	And he brought the people into bondage to him, for servants, from one extremity of Egypt to the other,
22	22
Тільки землі жерців не купив [Йосиф], тому що жерцям від фараона виділена була ділянка, і вони годувалися зі своєї ділянки, яку дав їм фараон; тому і не продали землі своєї.	except only the land of the priests; Joseph bought not this, for Pharao gave a portion in the way of gift to the priests; and they ate their portion which Pharao gave them; therefore they sold not their land.
23	23
І сказав Йосиф народу: ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю;	And Joseph said to all the Egyptians, Behold, I have bought you and your land this day for Pharao; take seed for you, and sow the land.
24	24
коли будуть жнива, віддавайте п’яту частину фараону, а чотири частини залишаться вам на засівання поля, на прогодування вам і тим, хто в домах ваших, і на їжу дітям вашим.	And there shall be the fruits of it; and ye shall give the fifth part to Pharao, and the four remaining parts shall be for yourselves, for seed for the earth, and for food for you, and all that are in your houses.
25	25
Вони сказали: ти врятував нам життя; нехай знайдемо милість в очах господаря нашого і нехай будемо рабами фараона.	And they said, Thou hast saved us; we have found favour before our lord, and we will be servants to Pharao.
26	26
І поставив Йосиф за закон землі Єгипетській, навіть до цього дня: п’яту частину давати фараонові, за винятком тільки землі жерців, яка не належала фараонові.	And Joseph appointed it to them for an ordinance until this day; to reserve a fifth part for Pharao, on the land of Egypt, except only the land of the priests, that was not Pharao's.
27	27
І жив Ізраїль у землі Єгипетській, у землі Гесем, і володіли вони нею, і плодилися, і дуже розмножились.	And Israel dwelt in Egypt, in the land of Gesem, and they gained an inheritance upon it; and they increased and multiplied very greatly.
28	28
І жив Яків у землі Єгипетській сімнадцять років; і було днів Якова, років життя його, сто сорок сім років.	And Jacob survived seventeen years in the land of Egypt; and Jacob's days of the years of his life were a hundred and forty-seven years.
29	29
І прийшов час Ізраїлю померти, і покликав він сина свого Йосифа і сказав йому: якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і клянись, що ти зробиш мені милість і правду, не поховаєш мене в Єгипті,	And the days of Israel drew nigh for him to die: and he called his son Joseph, and said to him, If I have found favour before thee, put thy hand under my thigh, and thou shalt execute mercy and truth toward me, so as not to bury me in Egypt.
30	30
щоб мені лягти з батьками моїми; винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф сказав: зроблю за словом твоїм.	But I will sleep with my fathers, and thou shalt carry me up out of Egypt, and bury me in their sepulchre. And he said, I will do according to thy word.
31	31
І сказав: клянися мені. І клявся йому. І поклонився Ізраїль до узголів’я постелі^*.	And he said, Swear to me; and he swore to him. And Israel did reverence, leaning on the top of his staff.
Глава 48	Chapter 48

1	1
Після того Йосифові сказали: ось, батько твій хворий. І він узяв з собою двох синів своїх, Манассію і Єфрема [і пішов до Якова].	And it came to pass after these things, that it was reported to Joseph, Behold, thy father is ill; and, having taken his two sons, Manasse and Ephraim, he came to Jacob.
2	2
Якова сповістили і сказали: ось, син твій Йосиф іде до тебе. Ізраїль зібрав сили свої і сів на постелі.	And it was reported to Jacob, saying, Behold, thy son Joseph cometh to thee; and Israel having strengthened himself, sat upon the bed.
3	3
І сказав Яків Йосифові: Бог Всемогутній явився мені в Лузі, в землі Ханаанській, і благословив мене,	And Jacob said to Joseph, My God appeared to me in Luza, in the land of Chanaan, and blessed me,
4	4
і сказав мені: ось, Я розплоджу тебе, і розмножу тебе, і породжу від тебе безліч народів, і дам землю цю нащадкам твоїм після тебе, у вічне володіння.	and said to me, Behold, I will increase thee, and multiply thee, and will make of thee multitudes of nations; and I will give this land to thee, and to thy seed after thee, for an everlasting possession.
5	5
І нині два сини твої, які народилися тобі в землі Єгипетській, до мого прибуття до тебе в Єгипет, мої вони; Єфрем і Манассія, як Рувим і Симеон, будуть мої;	Now then thy two sons, who were born to thee in the land of Egypt, before I came to thee into Egypt, are mine; Ephraim and Manasse, as Ruben and Symeon they shall be mine.
6	6
діти ж твої, які народяться від тебе після них, будуть твої; вони під ім’ям братів своїх будуть іменуватися в їхньому наслідді.	And the children which thou shalt beget hereafter, shall be in the name of their brethren; they shall be named after their inheritances.
7	7
Коли я йшов з Месопотамії, померла в мене Рахиль [мати твоя] у землі Ханаанській, по дорозі, не дійшовши трохи до Ефрафи, і я поховав її там по дорозі до Ефрафи, що нині Вифлеєм.	And as for me, when I came out of Mesopotamia of Syria, Rachel, thy mother, died in the land of Chanaan, as I drew nigh to the horse-course of Chabratha of the land of Chanaan, so as to come to Ephratha; and I buried her in the road of the course; this is Bethlehem.
8	8
І побачив Ізраїль синів Йосифа і сказав: хто це?	And when Israel saw the sons of Joseph, he said, Who are these to thee?
9	9
І сказав Йосиф батькові своєму: це сини мої, яких Бог дав мені тут. [Яків] сказав: підведи їх до мене, і я благословлю їх.	And Joseph said to his father, They are my sons, whom God gave me here; and Jacob said, Bring me them, that I may bless them.
10	10
Очі ж Ізраїлеві притупилися від старости; не міг він бачити ясно. Йосиф підвів їх до нього, і він поцілував їх і обійняв їх.	Now the eyes of Israel were dim through age, and he could not see; and he brought them near to him, and he kissed them, and embraced them.
11	11
І сказав Ізраїль Йосифу: не сподівався я бачити твоє лице; але ось, Бог показав мені і дітей твоїх.	And Israel said to Joseph, Behold, I have not been deprived of seeing thy face, and lo! God has showed me thy seed also.
12	12
І відвів їх Йосиф від колін його і поклонився йому лицем своїм до землі.	And Joseph brought them out from between his knees, and they did reverence to him, with their face to the ground.
13	13
І взяв Йосиф обох [синів своїх], Єфрема у праву свою руку навпроти лівої Ізраїля, а Манассію в ліву навпроти правої Ізраїля, і підвів до нього.	And Joseph took his two sons, both Ephraim in his right hand, but on the left of Israel, and Manasse on his left hand, but on the right of Israel, and brought them near to him.
14	14
Але Ізраїль простяг праву руку свою і поклав на голову Єфрема, хоча цей був менший, а ліву на голову Манассії. З наміром поклав він так руки свої, хоча Манассія був первістком.	But Israel having stretched out his right hand, laid it on the head of Ephraim, and he was the younger; and his left hand on the head of Manasse, guiding his hands crosswise.
15	15
І благословив Йосифа і сказав: Бог, перед Яким ходили батьки мої Авраам та Ісаак, Бог, Який пасе мене з тих пір, як я існую, до цього дня,	And he blessed them and said, The God in whose sight my fathers were well pleasing, even Abraam and Isaac, the God who continues to feed me from my youth until this day;
16	16
ангел, що визволяє мене від усякого зла, нехай благословить отроків цих; нехай буде на них наречене ім’я моє й ім’я батьків моїх Авраама та Ісаака, і нехай виростуть вони в безліч посеред землі.	the angel who delivers me from all evils, bless these boys, and my name shall be called upon them, and the name of my fathers, Abraam and Isaac; and let them be increased to a great multitude on the earth.
17	17
І побачив Йосиф, що батько його поклав праву руку свою на голову Єфрема; і прикро було йому через це. І взяв він руку батька свого, щоб перекласти її з голови Єфрема на голову Манассії,	And Joseph having seen that his father put his right hand on the head of Ephraim—it seemed grievous to him; and Joseph took hold of the hand of his father, to remove it from the head of Ephraim to the head of Manasse.
18	18
і сказав Йосиф батькові своєму: не так, батьку мій, бо це — первісток; поклади на його голову праву руку твою.	And Joseph said to his father, Not so, father; for this is the first-born; lay thy right-hand upon his head.
19	19
Але батько його не погодився і сказав: знаю, сину мій, знаю; і від нього народиться народ, і він буде великим; але менший його брат буде більшим за нього, і від сімені його народиться численний народ.	And he would not, but said, I know it, son, I know it; he also shall be a people, and he shall be exalted, but his younger brother shall be greater than he, and his seed shall become a multitude of nations.
20	20
І благословив їх у той день, говорячи: тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: Бог нехай вчинить тобі, як Єфрему і Манассії. І поставив Єфрема вище за Манассію.	And he blessed them in that day, saying, In you shall Israel be blessed, saying, God make thee as Ephraim and Manasse; and he set Ephraim before Manasse.
21	21
І сказав Ізраїль Йосифові: ось, я вмираю; і Бог буде з вами і поверне вас у землю батьків ваших;	And Israel said to Joseph, Behold, I die; and God shall be with you, and restore you to the land of your fathers.
22	22
я даю тобі, переважно перед братами твоїми, одну ділянку, яку я взяв з рук аморреїв мечем моїм і луком моїм.	And I give to thee Sicima, a select portion above thy brethren, which I took out of the hand of the Amorites with my sword and bow.
Глава 49	Chapter 49

1	1
І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні;	And Jacob called his sons, and said to them, Assemble yourselves, that I may tell you what shall happen to you in the last days.
2	2
зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.	Gather yourselves together, and hear me, sons of Jacob; hear Israel, hear your father.
3	3
Рувиме, первістку мій! ти — кріпкість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности;	Ruben, thou art my first-born, thou my strength, and the first of my children, hard to be endured, hard and self-willed.
4	4
але ти бушував, як вода, — не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов.	Thou wast insolent like water, burst not forth with violence, for thou wentest up to the bed of thy father; then thou defiledst the couch, whereupon thou wentest up.
5	5
Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні;	Symeon and Levi, brethren, accomplished the injustice of their cutting off.
6	6
в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця;	Let not my soul come into their counsel, and let not mine inward parts contend in their conspiracy, for in their wrath they slew men, and in their passion they houghed a bull.
7	7
проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.	Cursed be their wrath, for it was wilful, and their anger, for it was cruel: I will divide them in Jacob, and scatter them in Israel.
8	8
Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого.	Juda, thy brethren have praised thee, and thy hands shall be on the back of thine enemies; thy father's sons shall do thee reverence.
9	9
Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його?	Juda is a lion's whelp: from the tender plant, my son, thou art gone up, having couched thou liest as a lion, and as a whelp; who shall stir him up?
10	10
Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів.	A ruler shall not fail from Juda, nor a prince from his loins, until there come the things stored up for him; and he is the expectation of nations.
11	11
Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє;	Binding his foal to the vine, and the foal of his ass to the branch of it, he shall wash his robe in wine, and his garment in the blood of the grape.
12	12
блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока.	His eyes shall be more cheering than wine, and his teeth whiter than milk.
13	13
Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона.	Zabulon shall dwell on the coast, and he shall be by a haven of ships, and shall extend to Sidon.
14	14
Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод;	Issachar has desired that which is good; resting between the inheritances.
15	15
і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини.	And having seen the resting place that it was good, and the land that it was fertile, he subjected his shoulder to labour, and became a husbandman.
16	16
Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля;	Dan shall judge his people, as one tribe too in Israel.
17	17
Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад.	And let Dan be a serpent in the way, besetting the path, biting the heel of the horse (and the rider shall fall backward),
18	18
На допомогу твою сподіваюся, Господи!	waiting for the salvation of the Lord.
19	19
Гад, — натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах.	Gad, a plundering troop shall plunder him; but he shall plunder him, pursuing him closely.
20	20
Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви.	Aser, his bread shall be fat; and he shall yield dainties to princes.
21	21
Неффалим — теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки^*.	Nephthalim is a spreading stem, bestowing beauty on its fruit.
22	22
Йосиф — віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною;	Joseph is a son increased; my dearly loved son is increased; my youngest son, turn to me.
23	23
засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці,	Against whom men taking evil counsel reproached him, and the archers pressed hard upon him.
24	24
але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева,	But their bow and arrows were mightily consumed, and the sinews of their arms were slackened by the hand of the mighty one of Jacob; thence is he that strengthened Israel from the God of thy father;
25	25
від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утроби,	and my God helped thee, and he blessed thee with the blessing of heaven from above, and the blessing of the earth possessing all things, because of the blessing of the breasts and of the womb,
26	26
благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми.	the blessings of thy father and thy mother—it has prevailed above the blessing of the lasting mountains, and beyond the blessings of the everlasting hills; they shall be upon the head of Joseph, and upon the head of the brothers of whom he took the lead.
27	27
Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич.	Benjamin, as a ravening wolf, shall eat still in the morning, and at evening he gives food.
28	28
Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.	All these are the twelve sons of Jacob; and their father spoke these words to them, and he blessed them; he blessed each of them according to his blessing.
29	29
І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,	And he said to them, I am added to my people; ye shall bury me with my fathers in the cave, which is in the field of Ephron the Chettite,
30	30
у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання;	in the double cave which is opposite Mambre, in the land of Chanaan, the cave which Abraam bought of Ephron the Chettite, for a possession of a sepulchre.
31	31
там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Лію;	There they buried Abraam and Sarrha his wife; there they buried Isaac, and Rebecca his wife; there they buried Lea;
32	32
це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих.	in the portion of the field, and of the cave that was in it, purchased of the sons of Chet.
33	33
І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого.	And Jacob ceased giving charges to his sons; and having lifted up his feet on the bed, he died, and was gathered to his people.
Глава 50	Chapter 50

1	1
Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його.	And Joseph fell upon his father's face, and wept on him, and kissed him.
2	2
І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували Ізраїля.	And Joseph commanded his servants the embalmers to embalm his father; and the embalmers embalmed Israel.
3	3
І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів.	And they fulfilled forty days for him, for so are the days of embalming numbered; and Egypt mourned for him seventy days.
4	4
Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так:	And when the days of mourning were past, Joseph spoke to the princes of Pharao, saying, If I have found favour in your sight, speak concerning me in the ears of Pharao, saying,
5	5
батько мій закляв мене, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.]	My father adjured me, saying, In the sepulchre which I dug for myself in the land of Chanaan, there thou shalt bury me; now then I will go up and bury my father, and return again.
6	6
І сказав фараон: піди і поховай батька твого, як він закляв тебе.	And Pharao said to Joseph, Go up, bury thy father, as he constrained thee to swear.
7	7
І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської,	So Joseph went up to bury his father; and all the servants of Pharao went up with him, and the elders of his house, and all the elders of the land of Egypt.
8	8
і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем.	And all the household of Joseph, and his brethren, and all the house of his father, and his kindred; and they left behind the sheep and the oxen in the land of Gesem.
9	9
З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим.	And there went up with him also chariots and horsemen; and there was a very great company.
10	10
І дійшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів.	And they came to the threshing-floor of Atad, which is beyond Jordan; and they bewailed him with a great and very sore lamentation; and he made a mourning for his father seven days.
11	11
І бачили жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані.	And the inhabitants of the land of Chanaan saw the mourning at the floor of Atad, and said, This is a great mourning to the Egyptians; therefore he called its name, The mourning of Egypt, which is beyond Jordan.
12	12
І зробили сини Яковові з ним, як він заповів їм;	And thus his sons did to him.
13	13
і віднесли його сини його в землю Ханаанську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре.	So his sons carried him up into the land of Chanaan, and buried him in the double cave, which cave Abraam bought for possession of a burying place, of Ephrom the Chettite, before Mambre.
14	14
І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого.	And Joseph returned to Egypt, he and his brethren, and those that had gone up with him to bury his father.
15	15
І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили?	And when the brethren of Joseph saw that their father was dead, they said, Let us take heed, lest at any time Joseph remember evil against us, and recompense to us all the evils which we have done against him.
16	16
І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи:	And they came to Joseph, and said, Thy father adjured us before his death, saying,
17	17
так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це.	Thus say ye to Joseph, Forgive them their injustice and their sin, forasmuch as they have done thee evil; and now pardon the injustice of the servants of the God of thy father. And Joseph wept while they spoke to him.
18	18
Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі.	And they came to him and said, We, these persons, are thy servants.
19	19
І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога;	And Joseph said to them, Fear not, for I am God's.
20	20
ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей;	Ye took counsel against me for evil, but God took counsel for me for good, that the matter might be as it is to-day, and much people might be fed.
21	21
отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх.	And he said to them, Fear not, I will maintain you, and your families: and he comforted them, and spoke kindly to them.
22	22
І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років.	And Joseph dwelt in Egypt, he and his brethren, and all the family of his father; and Joseph lived a hundred and ten years.
23	23
І бачив Йосиф дітей у Єфрема до третього роду, також і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа.	And Joseph saw the children of Ephraim to the third generation; and the sons of Machir the son of Manasse were borne on the sides of Joseph.
24	24
І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову.	And Joseph spoke to his brethren, saying, I die, and God will surely visit you, and will bring you out of this land to the land concerning which God sware to our fathers, Abraam, Isaac, and Jacob.
25	25
І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси.	And Joseph adjured the sons of Israel, saying, At the visitation with which God shall visit you, then ye shall carry up my bones hence with you.
26	26
І помер Йосиф ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті.	And Joseph died, aged an hundred and ten years; and they prepared his corpse, and put him in a coffin in Egypt.

Вихід →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт