|
Книга пророка Іони
|
І$ѓ%на пррoкъ
|
|
Глава 1
|
Глvа, а~”
|
|
1
|
1
|
|
І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного:
|
И бы'сть сло'во гн~е къ і^ѓ'нњ а^маџїинђ, гл~я,
|
|
2
|
2
|
|
встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене.
|
въста'ни і^ и^ди въ ниневїю граD вели'кїи, и^ проповњжDь в неM, ја%ко възы'де во'пль ѕло'бы е^го къ мн^њ”
|
|
3
|
3
|
|
І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа.
|
И$ въста'въ і^ѓ'на ја%коy бњжа'ти въ џарси'съ эT лица` гн~я. и^ сни'де въ і^ѓ^пїю, и^ ѓ^брњте кора'бль и^дђщь въ џарси'съ. и^ да'сть наи'мъ свои, и^ вниде во'нь плы'ти с ни'ми въ џарси'съ эT лица` гн~я.
|
|
4
|
4
|
|
Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися.
|
и^ въста'ви г~ь вњтръ вели'къ въ мо'ри. и^ бы'сть бђря вели'ка въ мо'ри, кора'бль же страда'ше ја^ко съкрђши'тися.
|
|
5
|
5
|
|
І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув.
|
и^ ё^боя'шася кора'бльницы, и^ въпїя'хђ къждо къ б~ђ свое^мђ. і^ и^ꙁметанїе сътвори'ша сосђдомъ и^же в# корабли` въ мо'ре, ја^ко ѓ^блег#читися эT ниX. і^ѓ'на же сни'де в# пожDь кораблю`, и^ спа'ше т^ђ и^ храпя'ше.
|
|
6
|
6
|
|
І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо.
|
и^ прїиде к немђ корьмникъ, и^ рече е^мђ, чт^о т^ы хра'плеши. въста'ни моли` б~а свое^го, ја%ко да сп~сетъ н^ы б~ъ, да не поги'бнемъ”
|
|
7
|
7
|
|
І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону.
|
И$ рече ко'ждо къ подрђгђ свое^мђ, грядњте да възве'ржемъ жре'бїя, да раꙁђмњ'емъ чесо ради е^сть зло'ба с^и на наs. и^ мета'шA жре'бїя, и^ спаде` жре'бїи на і^ѓ'нђ.
|
|
8
|
8
|
|
Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу?
|
и^ рњша к немђ, и^звњсти` на'мъ кого` ради с^е зл^о намъ, что' ли т^и еs дњло. и^ эTкђдђ гряде'ши, и^ камо и^де'ши, и^ эT коея страны` и^ кои^хъ людїи т^ы е^си.
|
|
9
|
9
|
|
І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу.
|
и^ рече к нимъ, рабъ гн~ь а^ꙁъ е^смь, и^ г~а б~а а^ꙁъ молю` и^же сътвори` мо'ре и^ сђшђ”
|
|
10
|
10
|
|
І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм.
|
И$ ё^боя'шася мђжїе бо'яꙁнїю вели'кою, и^ рњша к немђ, что` с^е е^си сътвори'лъ. зане` разђмњша мђжи ја%ко эT лица` гн~я бњжа`, ја%коже б^њ и^звњсти'лъ и^мъ.
|
|
11
|
11
|
|
І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися.
|
и^ рњша к немђ, чт^о т^и сътво'римъ, да ё^ста'нетъ мо'ре эT насъ. ја%ко море въсхожда'ше и^ въставля'ше па'че бђря”
|
|
12
|
12
|
|
Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря.
|
И$ рече і^ѓ'на к ни'мъ, възмᲇте м^я и^ въврь'зите въ мо'ре, и^ ё^ста'нетъ мо'ре эT васъ. понеже позна'хъ а^ꙁъ ја%ко мене` ради бђря сїя ве'лїя на' вы еs”
|
|
13
|
13
|
|
Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них.
|
И$ нђжда'хђся мђжи възвратити кᲆ земли`, и^ не можа'хђ. ја%ко мо'ре вᲆсхожда'ше и^ въстаа'ше па'че на' ня.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі!
|
и^ възᲆпи'ша къ гв~и, и^ рњша, ника'коже г~и да не поги'бнемъ дш~а ра'ди чл~ка сего, ника'коже до на'съ кро'вь правди'ва, ꙁане` т^ы г~и ја%коже въсхотњ сътвори`”
|
|
15
|
15
|
|
І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй.
|
И$ взя'ша і^ѓ'нђ и^ въврь'гоша и& в мо'ре. и^ ё^ста` море эT влᲆне'нїя свое^го.
|
|
16
|
16
|
|
І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці.
|
и^ ё^боя'шася мђжи бо'яZнїю вели'кою г~а, и^ положи'ша тре'бы гв~и и^ моли'шася мл~твою”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~”
|
|
1
|
1
|
|
І повелів Господь великому киту поглинути Іону; і був Іона в утробі цього кита три дні і три ночі.
|
Повелњ` г~ь ки'тђ вели'комђ пожрᲇти і^ѓ'нђ. и^ бњ` і^ѓ'на въ чре'вњ ки'товњ три дн~и и^ три но'щи”
|
|
2
|
2
|
|
І помолився Іона Господу Богу своєму з утроби кита
|
И$ моли'ся і^ѓ'на къ г~ђ б~ђ свое^мђ въ чре'вњ ки'товњ,
|
|
3
|
3
|
|
і сказав: до Господа воззвав я у скорботі моїй, і Він почув мене; з утроби пекла я волав, і Ти почув голос мій.
|
и^ рече” Възᲆпи'хᲆ въ печа'ли мое'и къ г~ђ б~ђ мое^мђ, и^ ё^слы'ша м^я. и^с чре'ва а^дова во'пль мои, ё^слы'ша глsа мои.
|
|
4
|
4
|
|
Ти ввергнув мене у глибину, у серце моря, і потоки оточили мене, усі води Твої і хвилі Твої проходили наді мною.
|
эTвръже м^я въ глђбинђ` срDца мор#скаго, и рњки ѓ^быдо'ша м^я. вс^я высоᲄы твоа и^ влъны` твоя по мн^њ преи^до'ша”
|
|
5
|
5
|
|
І я сказав: відкинутий я від очей Твоїх, однак я знову побачу святий храм Твій.
|
и^ а^ꙁъ рњхъ, эTри'нђхся эT ѓчїю твое'ю. приложђ ли ё^бо при'зрњти м^и къ цр~кви ст~еи ᲄвое'и.
|
|
6
|
6
|
|
Охопили мене води до душі моєї, безодня обійняла мене; морською травою оповита була голова моя.
|
възлїася на' мя вода` до дш~а мое^я, бе'ꙁдна ѓ^бы'де мя послњдняя. понретъ глава` моя въ про'пасти го'рьскїя.
|
|
7
|
7
|
|
До основ гір я зійшов, земля своїми запорами навік закрила мене; але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла.
|
снидо'хъ въ зе'млю е'йже верея` и^ закле'пи вњчнїи. и^ да и^зы'детъ и^зъ и^стлњ'нїя живо'т# мои к тебњ г~и б~е мои.
|
|
8
|
8
|
|
Коли знемогла у мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого.
|
е^гда` скончева'шеся эT мене дш~а моя, г~а помянђхъ. и^ да прїидетъ к тебњ` моли'тва моя, къ цр~кви ст~еи твое'й”
|
|
9
|
9
|
|
Ті, що шанують суєтних і облудних богів, залишили Милосердого свого,
|
храня'щеи сђе^тная и^ лжђ`, млsть свою ѓ^ста'виша.
|
|
10
|
10
|
|
а я гласом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння!
|
а^ꙁъ же съ гла'сомъ хвале'нїя і^ и^сповњданїя пожрђ` тебњ. е^ли'ко ѓ^бњща'хъ възда'мъ тебњ, на сп~сенїе мое гв~и”
|
|
11
|
11
|
|
І сказав Господь киту, і він вивергнув Іону на сушу.
|
И$ повелњ` г~ь кі'тови і^ и^зве'рже і^ѓ'нђ на сђхо”
|
|
Глава 3
|
Глvа, г~”
|
|
1
|
1
|
|
І було слово Господнє до Іони вдруге:
|
И бы'сть сло'во гн~е къ і^ѓ'нњ второ'е, гл~я,
|
|
2
|
2
|
|
встань, йди в Ниневію, місто велике, і проповідуй у ній, що́ Я повелів тобі.
|
въста'ни і^ и^ди` в# ниневїю граD вели'кїи и^ проповњждь в немъ по проповњда'нїю прь'вомђ е^же а^зъ рњхъ к тебњ”
|
|
3
|
3
|
|
І встав Іона і пішов у Ниневію, за словом Господнім; Ниневія ж була містом великим у Бога, на три дні ходи.
|
И$ въста` і^ѓ'на и^ вниде въ нинев#вїю ја%коже гл~а г~ь” Нинев#вїи же бња'ше гра'дъ вели'къ б~ђ ја%коже трїи дн~ъ пђть.
|
|
4
|
4
|
|
І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти в один день, і проповідував, говорячи: ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована!
|
и^ нача` і^ѓ'на въходи'ти въ градъ ја%ко хожде'нїе дн~и е^ді'наго. и^ проповњда` и^ рече, е^ще три дн~їе, и^ нинев#вїи расы'плется”
|
|
5
|
5
|
|
І повірили ниневитяни Богу, й оголосили пост, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого.
|
И$ вњ'роваша мђжїе нинев#виTстїи бв~и. и^ ꙁаповњда'ша а^лка'нїе, и^ ѓ^блеко'шася въ врњтища эT малыX и^ до вели'кихъ”
|
|
6
|
6
|
|
Це слово дійшло до царя Ниневії, і він устав із престолу свого, і зняв із себе царське облачення своє, й одягся у веретище, і сів на попелі,
|
И$ до'иде сло'во до цр~я нинев#ви'т#ска. и^ въста съ стола` свое^го, и^ све'рже ри'ꙁы своя с# себе, и^ ѓ^блече'ся въ врњтище и^ сњде на земли`.
|
|
7
|
7
|
|
і повелів проголосити і сказати у Ниневії від імені царя і вельмож його: «щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили,
|
и^ заповњдася и^ рече эT цр~я в# нинев#вїи и^ эT дрђговъ е^го, гл~юще” чл~цы, и^ ско'т#, говяда, и^ ѓ^вца да не вкђсятъ ничесо'же” ни да пасTђся ни воды` да пїютъ.
|
|
8
|
8
|
|
і щоб покриті були веретищем люди і худоба і сильно волали до Бога, і щоб кожен навернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх.
|
и^ ѓ^блекошася въ врњтища чл~цы же и^ ско'ти, и^ възᲆпи'ша къ б~ђ продлъжа'юще. и^ ѓ^брати'ся кожDо эT пђти` злобы своея и^ эT непра'вды ја^же в рђкђ е^го, гл~ще.
|
|
9
|
9
|
|
Хто знає, можливо, ще Бог змилосердиться і відверне від нас розпалений гнів Свій, і ми не загинемо».
|
кт^о вњсть раска'ет ли ся, и^л^и ё^молится б~ъ, и^ эTврати'тъ гнњвъ ја%рости своея, да не поги'бнемъ”
|
|
10
|
10
|
|
І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів.
|
И$ ви'дњ б~ъ дњлеса` и^хъ, ја%ко ѓ^брати'шася эT пђтїи свои^хъ злы'хъ” и^ раска'яся б~ъ ѓ^ злобњ ю'же гл~а сътори'ти и^мъ и^ не сътвори`”
|
|
Глава 4
|
Глvа, д~”
|
|
1
|
1
|
|
Іона сильно засмутився цим і був роздратований.
|
И съжали с^и і^ѓ'на жа'лобою вели'кою, и^ смяте'ся.
|
|
2
|
2
|
|
І молився він Господу і сказав: о, Господи! чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я і побіг у Фарсис, бо знав, що Ти Бог благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш щодо нещастя.
|
и^ моли'ся къ гв~и, и^ рече. ЭO г~и, не се' ли ё^бо словеса` моя бњша е^ще сђщђ м^и на земли` мое'и. сего ради вариX бњжати въ џарсиs, зане` раꙁђмXњ ја%ко млsтив# ты е^си и^ щедръ, и^ тер#пеливъ, и^ многомлsтив#, и^ раска'яися ѓ^ зло'баX чл~ческахъ.
|
|
3
|
3
|
|
І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити.
|
и^ н~нњ влDко г~и възми` дш~ђ мою эT мене`, ја%ко ё'не м^и ё^мрњти негли` жи'ти”
|
|
4
|
4
|
|
І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно?
|
И$ рече г~ь къ і^ѓ'нњ, почт^о ѕњло ё^бо раз#жали с^и.
|
|
5
|
5
|
|
І вийшов Іона з міста, і сів на східній стороні міста, і зробив собі там кущу, і сів під нею у тіні, щоб побачити, що буде з містом.
|
і^ и^ꙁы'де і^ѓ'на и^ꙁ гра'да, и^ сњде пря'мо гра'дђ. и^ сътвори` себњ кђщђ и^ сњдя'ше поD нею в сњни дон#деже ви'дитъ чт^о бђдетъ гра'дђ.
|
|
6
|
6
|
|
І виростив Господь Бог рослину, і вона піднялася над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його засмучення його; Іона дуже зрадів цій рослині.
|
и^ повелᲇ г~ь б~ъ ты'квњ, и^ възни'че наD главо'ю і^ѓ'нњ, да бђдеᲄъ сњнь наD главо'ю е^мђ ѓ^сњни'ти и& эT ꙁазлњ'нїи е^го. и^ ѓ^бра'довася і^ѓ'на ѓ^ ты'квњ ра'достїю вели'кою.
|
|
7
|
7
|
|
І влаштував Бог так, що на другий день з появою зорі черва підточила рослину, і вона засохла.
|
и^ повелњ` б~ъ чрь'ви ё'тренемђ наё'трїя, и^ поDяде` ты'квђ и^ ё^с#ше”
|
|
8
|
8
|
|
Коли ж зійшло сонце, навів Бог пекучий східний вітер, і сонце стало палити голову Іони, так що він знеміг і просив собі смерти, і сказав: краще мені померти, ніж жити.
|
И$ бы'сть е^гда възы'иде слн~це, повелњ` б~ъ вњтрђ ꙁно'инђ жегђщђ. и^ прирази` слн~це на главђ` і^ѓ'нинђ, и^ эTнемога'шеся. и^ эTчаява'шеся дш~а свое'я, и^ рече,
|
|
9
|
9
|
|
І сказав Бог Іоні: невже так сильно засмутився ти через рослину? Він сказав: дуже засмутився, навіть до смерти.
|
ё'не м^и ё^мрњти негли жи'ти. и^ рече г~ь б~ъ къ і^ѓ'нњ, ѕњло л^и с^и жали'ши по ты'квњ. и^ рече і^ѓ'на, ѕњло с^и жалю` и^ до смр~ти.
|
|
10
|
10
|
|
Тоді сказав Господь: ти шкодуєш за рослиною, над якою ти не трудився і якої не вирощував, яка в одну ніч виросла і в одну ж ніч і пропала:
|
и^ рече г~ь, ты` ё^бо поскорбњ` по ты'квњ ѓ^ не'иже нњ'си ся трђди'лъ, ни въскорми'лъ ея`. быs ѓ^бнощъ, и^ поги'бе ѓ^бнощъ.
|
|
11
|
11
|
|
чи Мені не пожаліти Ниневії, міста великого, у якому понад сто двадцять тисяч чоловік, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби?
|
а^ аZ л^и не пощажDю нинев#вїя гра'да вели'каh, в немже живђтъ мно'жае двоюна'десяте те'мъ чл~кь, и^же не позна'ша десницA своея ни шђи'ца иX, и^ ско'ти и^хъ мно'ѕи”
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.