Глава 6
|
Главa ѕ7
|
1
|
1
|
Коли затих шум навколо зібрання, Олоферн, воєначальник війська ассирійського, сказав Ахиору перед усім народом іноплемінників і всіх синів Моава: | И# є3гдA ўтиши1сz мzтeжъ мужeй сyщихъ w4крестъ засэдaніz и3 речE nлофeрнъ вождоначaлникъ си1лы ґссyрскіz ко ґхіHру пред8 всёмъ нар0домъ и3ноплемeнникwвъ и3 ко всBмъ сынHмъ мw†влимъ: |
2
|
2
|
хто ти такий, Ахиоре, з найманцями Єфрема, що напророкував нам сьогодні і сказав, щоб ми не воювали з родом Ізраїльським, тому що Бог їх захищає? Хто ж Бог, як не Навуходоносор? Він пошле свою силу і зітре їх з лиця землі, — і Бог їхній не спасе їх. | и3 кт0 є3си ты2, ґхіHре, и3 нає1мницы є3фрє1мли, ћкw прор0чествовалъ є3си2 въ нaсъ, ћкоже днeсь, и3 рeклъ є3си2 р0дъ ї}левъ не воевaти, ћкw бGъ и4хъ защищaетъ и5хъ; и3 кто2 бGъ, ѓще не навуходон0соръ; сeй п0слетъ держaву свою2 и3 и3стреби1тъ и5хъ t лицA земли2, и3 не и3збaвитъ и4хъ бGъ и4хъ: |
3
|
3
|
Але ми, раби його, вразимо їх, як одну людину, і не встояти їм проти сили наших коней. | но мы2 раби2 є3гw2 порази1мъ и4хъ ћки человёка є3ди1наго, и3 не претерпsтъ крёпости к0ней нaшихъ, |
4
|
4
|
Ми розтопчемо їх; гори їхні уп’ються їхньою кров’ю, рівнини їхні наповняться їхніми трупами, і не стане стопа ніг їхніх проти нашого лиця, але загибеллю загинуть вони, говорить цар Навуходоносор, господар усієї землі. Тому що він сказав, — і не даремні будуть слова повелінь його. | поперeмъ бо и5хъ и4ми, и3 г0ры и4хъ ўпію1тсz въ кр0ви и4хъ, и3 полS и4хъ и3сп0лнzтсz мeртвыми и4хъ, и3 не постои1тъ стопA н0гъ и4хъ проти1ву лицA нaшегw, но погублeніемъ поги1бнутъ, глаг0летъ цaрь навуходон0соръ, господи1нъ всеS земли2, речe бо: не вотщE бyдутъ глаг0лы словeсъ є3гw2: |
5
|
5
|
А ти, Ахиоре, найманцю Аммона, який висловив слова ці в день неправди твоєї, від цього дня не побачиш більше обличчя мого, доки я не помщуся цьому народові, який прийшов з Єгипту. | тh же, ґхіHре, наeмниче ґммHнь, и4же глаг0лалъ є3си2 словесA сі‰ въ дeнь непрaвды твоеS, не ќзриши ктомY лицA моегw2 t днE сегw2, д0ндеже не tмшY р0ду сyщихъ и3з8 є3гЂпта, |
6
|
6
|
Коли ж я повернуся, меч війська мого і натовп слуг моїх пройде по ребрах твоїх, — і ти упадеш між пораненими їхніми. | и3 тогдA пр0йдетъ мeчь в0инства моегw2 и3 нар0да рабHвъ мои1хъ рeбра тво‰, и3 падeши въ ћзвенныхъ и4хъ, є3гдA возвращyсz: |
7
|
7
|
Раби мої відведуть тебе в нагірну країну і залишать в одному з міст на висотах, | и3 tведyтъ тS раби2 мои2 въ г0рнюю, и3 њстaвzтъ тS во є3ди1нэмъ t градHвъ восх0дwвъ, |
8
|
8
|
і ти не помреш там, доки не будеш з ними знищений. | и3 не поги1бнеши д0ндеже и3стреблeнъ бyдеши съ ни1ми: |
9
|
9
|
Якщо ж ти сподіваєшся в серці твоєму, що вони не будуть взяті, то нехай не спадає лице твоє. Я сказав, і жодне зі слів моїх не пропаде. | и3 ѓще ўповaеши сeрдцемъ твои1мъ, ћкw не в0змутсz да не и3спадaетъ твоE лицE: рёхъ, и3 ничт0же tпадeтъ t глаг0лwвъ мои1хъ. |
10
|
10
|
І наказав Олоферн рабам своїм, які стояли в наметі його, взяти Ахиора, відвести його у Ветилую і віддати в руки синів Ізраїля. | И# повелЁ nлофeрнъ рабHмъ свои6мъ, и5же предстоsху въ шатрЁ є3гw2, ћти ґхіHра и3 tвсти2 є3го2 къ ветmлyи и3 предaти въ рyки сынHвъ ї}левых. |
11
|
11
|
Раби його схопили і вивели його за стан на поле, а із середовища рівнини піднялися в нагірну країну і прийшли до джерел, що були під Ветилуєю. | И# ћша є3го2 раби2 є3гw2 и3 и3звед0ша є3го2 внЁ полкA на п0ле, и3 воздвиг0шасz t среды2 нап0льныz въ г0рнюю и3 пріид0ша на и3ст0чники, и5же бhша под8 ветЂлyею. |
12
|
12
|
Коли побачили їх жителі міста на вершині гори, то взялися за зброю свою і, вийшовши за місто на вершину гори, усі чоловіки-пращники охороняли вхід свій і кидали в них камінням. | И# ћкw ўби1дэша и5хъ мyжіе грaда на верхY горы2, взsша nр{жіz сво‰ и3 tид0ша внЁ грaда на вeрхъ горы2: и3 бсsкій мyжъ прaщникъ њдержaша восх0дъ св0й и3 метaху кaменіемъ на ни1хъ. |
13
|
13
|
А вони, підійшовши під гору, зв’язали Ахиора і, залишивши його кинутим біля підошви гори, пішли до свого господаря. | И# подшeдше под8 г0ру, свzзaша ґхіHра и3 њстaвиша повeрженна под8 к0ренемъ горы2, и3 tид0ша ко господи1ну своемY. |
14
|
14
|
Сини ж Ізраїля, які вийшли зі свого міста, зупинилися над ним і, розв’язавши його, привели у Ветилую, і представили його начальникам свого міста, | Снизошeдше же сhнове ї}лєвы t грaда своегw2 стaша над8 ни1мъ, и3 разрэши1вше є3го2 введ0ша въ ветmлyю и3 постaвиша є3го2 пред8 начaлниками грaда своегw2, |
15
|
15
|
якими були у ті дні Озія, син Михи з коліна Симеонового, Хаврій, син Гофониїла, і Хармій, син Мелхиїла. | и5же бhша во днeхъ тhхъ, nзjа сhнъ мjхинъ t плeмене сmмеHнz, и3 хаврjй сhнъ гоfоніи1левъ, и3 хармjй сhнъ мелхіи1левъ. |
16
|
16
|
Вони скликали всіх старійшин міста, і збіглися на зібрання усі юнаки їхні і дружини, і поставили Ахиора серед усього народу свого, й Озія запитав його про те, що трапилося. | И# созвaша всёхъ старёйшинъ грaда: и3 стек0шасz всsкій ю4ноша и4хъ и3 жєны2 въ собрaніе, и3 постaвиша ґхіHра посредЁ всегw2 нар0да своегw2. И# вопроси2 є3го2 nзjа њ случи1вшемсz. |
17
|
17
|
Він у відповідь переказав їм слова зібрання Олофернового й усі слова, які він висловив серед начальників синів Ассура, і всі гордовиті слова Олоферна про дім Ізраїля. | И# tвэщaвъ возвэсти2 и5мъ глаг0лы засэдaніz nлофeрнова и3 вс‰ глаг0лы, є3ли6ка глаг0ла посредЁ кнzзeй сынHвъ ґссyрскихъ, и3 є3ли6ка велерёчева nлофeрнъ на д0мъ ї}левъ. |
18
|
18
|
Тоді народ упав, поклонився Богу і воззвав: | И# пaдше лю1діе поклони1шасz бGу и3 возопи1ша, глаг0люще: |
19
|
19
|
Господи, Боже Небесний! подивися на їхню гординю і помилуй смиренність роду нашого, і зглянься на лице освячених Тобі у цей день. | гDи б9е нб7сE, при1зри на горды6ни и4хъ, и3 поми1луй смирeніе р0да нaшегw, и3 при1зри на лицE њсвzщeнныхъ тевЁ въ дeнь сeй. |
20
|
20
|
І втішили Ахиора і похвалили його. | И# ўтёшиша ґхіHра и3 похвали1ша є3го2 ѕэлw2. |
21
|
21
|
Потім Озія взяв його із зібрання у свій дім і зробив бенкет для старійшин, — і цілу ніч ту вони закликали Бога Ізраїлевого на допомогу. | И# взS є3го2 nзjа и3з8 собрaніz въ д0мъ св0й и3 сотвори2 пи1ръ старёйшинамъ, и3 призывaху бGа ї}лева на п0мощь всю2 н0щь џну. |