|
Соборне послання святого апостола Іуди
|
І҆ꙋ́дино
|
|
Глава 1
|
Глава́ а҃
|
|
1
|
1
|
| Іуда, раб Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, що освячені Богом Отцем і збережені Ісусом Христом: |
|
|
2
|
2
|
| милість вам, і мир, і любов нехай примножаться. | млⷭ҇ть ва́мъ и҆ ми́ръ и҆ любы̀ да оу҆мно́житсѧ. |
|
3
|
3
|
| Улюблені! Маючи старання писати вам про загальне спасіння, я визнав за потрібне написати вам‚ благаючи боротися за віру, раз передану святим. | Возлю́бленнїи, всѧ́ко тща́нїе творѧ̀ писа́ти ва́мъ ѡ҆ ѻ҆́бщемъ спⷭ҇нїи ва́шемъ, нꙋ́ждꙋ воз̾имѣ́хъ писа́ти ва́мъ, молѧ̀ подвиза́тисѧ ѡ҆ преда́ннѣй вѣ́рѣ ст҃ы̑мъ є҆ди́ною. |
|
4
|
4
|
| Бо укралися деякі люди, що здавна призначені на цей осуд, нечестиві, які благодать Бога нашого обертають на привід до розпусти і відкидають єдиного Владику Бога і Господа нашого Ісуса Христа. | Привнидо́ша бо нѣ́цыи человѣ́цы, дре́вле пред̾ꙋста́вленнїи на сїѐ ѡ҆сꙋжде́нїе, нечести́вїи, бг҃а на́шегѡ блгⷣть прелага́ющїи въ скве́рнꙋ, и҆ є҆ди́нагѡ влⷣки бг҃а и҆ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ ѿмета́ющїисѧ. |
|
5
|
5
|
| Я хочу нагадати вам, котрі вже знають про це, що Господь, визволивши народ із землі Єгипетської, потім вигубив тих, що не вірували, | Воспомѧнꙋ́ти же ва́мъ хощꙋ̀, вѣ́дꙋщымъ и҆ ва́мъ є҆ди́ною сїѐ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь лю́ди ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ сп҃сѐ, послѣдѝ невѣ́ровавшыѧ погꙋбѝ: |
|
6
|
6
|
| і ангелів, які не зберегли своєї гідности, але залишили своє житло, Він зберігає у вічних кайданах, під темрявою на суд великого дня. | а҆́ггелы же не соблю́дшыѧ своегѡ̀ нача́лства, но ѡ҆ста́вльшыѧ своѐ жили́ще, на сꙋ́дъ вели́кагѡ днѐ оу҆́зами вѣ́чными под̾ мра́комъ соблюдѐ. |
|
7
|
7
|
| Як Содом і Гоморра та навколишні міста, які подібно до них блудодіяли і ходили за іншою плоттю, зазнавши кари вогню вічного, поставлені як приклад, — | Ꙗ҆́коже содо́ма и҆ гомо́рра и҆ ѡ҆кре́стнїи и҆́хъ гра́ды, подо́бнымъ и҆̀мъ ѡ҆́бразомъ преблꙋди́вше и҆ ходи́вше в̾слѣ́дъ пло́ти и҆ны́ѧ, предлежа́тъ въ показа́нїе, ѻ҆гнѧ̀ вѣ́чнагѡ сꙋ́дъ под̾е́мше, |
|
8
|
8
|
| так само буде і з цими мрійниками, що оскверняють плоть, зневажають начальство і лихословлять високі власті. | та́кожде оу҆̀бо и҆ сі́и, сѡ́нїѧ ви́дѧще, пло́ть оу҆́бѡ сквернѧ́тъ, госпо́дства же ѿмета́ютсѧ, сла́вы же хꙋ́лѧще (не трепе́щꙋтъ). |
|
9
|
9
|
| Михаїл же архангел, коли говорив із дияволом, сперечаючись про Мойсеєве тіло, не наважився винести зневажливого суду, але сказав: «Нехай заборонить тобі Господь». | Мїхаи́лъ же а҆рха́гг҃лъ, є҆гда̀ со дїа́воломъ разсꙋжда́ѧ [препира́ѧсѧ] глаго́лаше ѡ҆ мѡѷсе́овѣ тѣлесѝ, не смѣ́ѧше сꙋда̀ навестѝ хꙋ́лна, но речѐ: да запрети́тъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь. |
|
10
|
10
|
| А ці лихословлять те, чого не знають; а що‚ як безсловесні тварини, із природи знають, тим розтлівають себе. | Сі́и же, є҆ли̑ка оу҆́бѡ не вѣ́дѧтъ, хꙋ́лѧтъ: є҆ли̑ка же по є҆стествꙋ̀ ꙗ҆́кѡ безсловє́снаѧ живѡ́тнаѧ вѣ́дѧтъ, въ си́хъ сквернѧ́тсѧ [растлѣва́ютсѧ]. |
|
11
|
11
|
| Горе їм, бо йдуть дорогою Каїна і спокушаються мздою, як Валаам, і в упертості гинуть, як Корей. |
|
|
12
|
12
|
| Такі бувають спокусою на ваших вечерях любови; бенкетуючи з вами, без страху відгодовують себе. Це безводні хмари, що носить вітер; осінні дерева безплідні, двічі померлі, викорінені; | Сі́и сꙋ́ть въ любва́хъ ва́шихъ скверни́тєли, съ ва́ми ꙗ҆дꙋ́ще, без̾ боѧ́зни себѐ пасꙋ́ще: ѡ҆́блацы безво́дни, ѿ вѣ̑тръ преноси́ми: древеса̀ є҆сє́нна, безплѡ́дна, два́жды оу҆мє́рша, и҆скоренє́на: |
|
13
|
13
|
| люті морські хвилі, що піняться соромом своїм; зірки блукаючі, яким зберігається морок темряви навіки. | вѡ́лны свирѣ́пыѧ мо́рѧ, воспѣнѧ́ющѧ своѧ̑ стыдѣ̑нїѧ: ѕвѣ́зды пре́лєстныѧ, и҆̀мже мра́къ тмы̀ во вѣ́ки блюде́тсѧ. |
|
14
|
14
|
| Про них пророкував і Єнох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось іде Господь із тисячами святих ангелів Своїх — | Прⷪ҇ро́чествова же и҆ ѡ҆ си́хъ седмы́й ѿ а҆да́ма є҆нѡ́хъ, глаго́лѧ: сѐ прїи́детъ гдⷭ҇ь во тма́хъ ст҃ы́хъ а҆́гг҃лъ свои́хъ, |
|
15
|
15
|
| учинити суд над усіма і викрити між ними нечестивих у всіх ділах, які чинило їхнє безчестя, і в усіх жорстоких словах, що говорили на Нього нечестиві грішники». | сотвори́ти сꙋ́дъ ѡ҆ всѣ́хъ и҆ и҆з̾ѡбличи́ти всѣ́хъ нечести́выхъ ѡ҆ всѣ́хъ дѣлѣ́хъ нече́стїѧ и҆́хъ, и҆́миже нече́ствоваша, и҆ ѡ҆ всѣ́хъ же́стокихъ словесѣ́хъ и҆́хъ, ꙗ҆́же глаго́лаша на́нь грѣ̑шницы нечести́вїи. |
|
16
|
16
|
| Це ті, що ремствують, нічим не задоволені і чинять за своїми похотями нечестиво і беззаконно, уста ж їхні гордовито промовляють; вони улещують особи задля користи. | Сі́и сꙋ́ть ропотницы̀, оу҆кори́тєли, (ча́сть поро́чна,) въ по́хотехъ свои́хъ ходѧ́ще нече́стїемъ и҆ законопрестꙋпле́нїемъ: и҆ оу҆ста̀ и҆́хъ глаго́лютъ прегѡ́рдаѧ: чꙋдѧ́щесѧ ли́цамъ по́льзы ра́ди. |
|
17
|
17
|
| Але ви, улюблені, пам’ятайте проречене апостолами Господа нашого Ісуса Христа. | Вы́ же, возлю́бленнїи, помина́йте глаго́лы преждеречє́нныѧ ѿ а҆пⷭ҇лъ гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀: |
|
18
|
18
|
| Вони говорили вам, що в останній час з’являться ганьбителі, що діють за своїми нечестивими похотями. | занѐ глаго́лахꙋ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ въ послѣ́днее вре́мѧ бꙋ́дꙋтъ рꙋга́тєли, по свои́хъ по́хотехъ ходѧ́ще и҆ нече́стїихъ. |
|
19
|
19
|
| Це люди, котрі відділяють себе від єдности віри, душевні‚ що не мають духа. | Сі́и сꙋ́ть ѿдѣлѧ́юще себѐ (ѿ є҆ди́ности вѣ́ры, и҆ сꙋ́ть) тѣле́сни [дꙋше́вни], дꙋ́ха не и҆мꙋ́ще. |
|
20
|
20
|
| А ви, улюблені, навчаючись найсвятішої віри вашої, молячись Духом Святим, | Вы́ же, возлю́бленнїи, ст҃о́ю ва́шею вѣ́рою назида́юще себѐ, дх҃омъ ст҃ы́мъ молѧ́щесѧ, |
|
21
|
21
|
| бережіть себе в любові Божій, чекаючи милости від Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. | са́ми себѐ въ любвѝ бж҃їей соблю́дайте, ждꙋ́ще млⷭ҇ти гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀, въ жи́знь вѣ́чнꙋю. |
|
22
|
22
|
| І до одних будьте милостиві, з розсудом, | И҆ ѻ҆́вѣхъ оу҆́бѡ ми́лꙋйте разсꙋжда́юще, |
|
23
|
23
|
| а інших страхом спасайте, вихоплюючи з вогню; викривайте ж зі страхом, ненавидячи навіть одяг, що осквернений плоттю. | ѻ҆́вѣхъ же стра́хомъ спаса́йте, ѿ ѻ҆гнѧ̀ восхища́юще: ѡ҆блича́йте же съ боѧ́знїю, ненави́дѧще и҆ ꙗ҆́же ѿ пло́ти ѡ҆скверне́нꙋю ри́зꙋ. |
|
24
|
24
|
| Тому ж, Хто може зберегти вас без гріха і без скверни і поставити перед славою Своєю непорочними в радості, | Могꙋ́щемꙋ же сохрани́ти вы̀ без̾ грѣха̀ и҆ без̾ скве́рны и҆ поста́вити пред̾ сла́вою свое́ю непоро́чныхъ въ ра́дости, |
|
25
|
25
|
| Єдиному Премудрому Богові, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила і влада перед усіма віками, і нині‚ і на всі віки. Амінь. | є҆ди́номꙋ премⷣромꙋ бг҃ꙋ и҆ сп҃сꙋ на́шемꙋ, і҆и҃сомъ хрⷭ҇то́мъ гдⷭ҇емъ на́шимъ, сла́ва и҆ вели́чїе, держа́ва и҆ вла́сть, пре́жде всегѡ̀ вѣ́ка, и҆ нн҃ѣ, и҆ во всѧ̑ вѣ́ки. А҆ми́нь. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.