|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу.
|
Моли'тва і^еремїи пророка” Помяни г~и что бы'сть наM. призри и^ ви'ждь ё^кори'знђ на'шђ.
|
|
2
|
2
|
|
Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників;
|
достоа'нїе на'ше ѓ^бра'тися къ чю'ждимъ, и^ до'мы на'ша къ и^ноплемеnникомъ”
|
|
3
|
3
|
|
ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови.
|
Сири бы'хомъ безъ эTц~а. мт~ри на'ша ја%ко вдовы.
|
|
4
|
4
|
|
Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші.
|
во'дђ на'шђ за сребро` пи'хомъ, дрова на'ша за цњнђ кђповахом#
|
|
5
|
5
|
|
Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку.
|
на вы'я на'ша. эTгна'ни бы'хомъ, трђди'хомся и^ не почи'хомъ.
|
|
6
|
6
|
|
Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом.
|
е^гљ=птяномъ пода'хомъ рђци и^ а^сљ=ряном#, да насы'тятъ ны хлњба.
|
|
7
|
7
|
|
Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні.
|
эTцы на'ши съгрњши'ша, и^ нњсть и^хъ, мы' же безаконїя и^хъ поDја%хомъ.
|
|
8
|
8
|
|
Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх.
|
раби` ѓ^блада'ша на'ми, и^збавля'ющаго нњсть эT рђкђ и^хъ
|
|
9
|
9
|
|
З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі.
|
В погибели дш~ь на'шихъ принесохом# хлbњ на'шъ, эT лица мечю въ пђстыни”
|
|
10
|
10
|
|
Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду.
|
Ко'жа на'ша ја%ко пещъ ѓ^ ча'дњ ё^жасошася эT лица бђрнаго гла'да.
|
|
11
|
11
|
|
Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських.
|
же'ны въ сїѓ'нњ смири'ша, дв~ица въ' градњхъ і^ё'динњхъ.
|
|
12
|
12
|
|
Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються.
|
кня'ѕи за' рђкђ и^хъ повњси'шася, ста'рцы не прослави'шася.
|
|
13
|
13
|
|
Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров.
|
и^збран#нїи пла'чь поDя'ша, и^ ю'ноша въ кла'дњ эTнемогошася,
|
|
14
|
14
|
|
Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають.
|
и^ ста'рцы эT враT премол#кнђша” Расы'пася ра'дость срDць нашиX. и^збраннїи эT пњснїи свои^хъ ё^молко'ша.
|
|
15
|
15
|
|
Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання.
|
ѓ^брати'ся въ пла'чь лиk на'шъ.
|
|
16
|
16
|
|
Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили!
|
спаде` вњнецъ з# главы` на'шея. го'ре намъ ја%ко съгрњши'хомъ.
|
|
17
|
17
|
|
Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші.
|
ѓ^ семъ смђтися срDце на'ше, и^ помръкнђста ѓ%чи на'ши,
|
|
18
|
18
|
|
Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній.
|
по горњ сїѓ'нњ ја%ко погы'бе, лиси'ца прои^до'ша ю&.
|
|
19
|
19
|
|
Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід.
|
Ты' же г~и въ вњки всели'шися, прsтлъ тво'и в роD и^ роD”
|
|
20
|
20
|
|
Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час?
|
Въскђю въ вњки забыва'еши на'съ, ѓ^ста'виши насъ въ продлъженїе дн~и.
|
|
21
|
21
|
|
Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину.
|
ѓ^брати н^ы г~и къ себњ, и^ ѓ^братиMся. понови` дн~и на'ша ја^коже и^ прежде.
|
|
22
|
22
|
|
Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно?
|
чт^о эTрњва'я эTрине'ши наs, раZгнњвася на' ны ѕњ'ло”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.