|
Глава 5
|
Κεφάλαιο 5
|
|
1
|
1
|
|
Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу.
|
ΜΝΗΣΘΗΤΙ, Κύριε, ὅ,τι ἐγενήθη ἡμῖν· ἐπίβλεψον καὶ ἰδὲ τὸν ὀνειδισμὸν ἡμῶν.
|
|
2
|
2
|
|
Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників;
|
κληρονομία ἡμῶν μετεστράφη ἀλλοτρίοις, οἱ οἶκοι ἡμῶν ξένοις.
|
|
3
|
3
|
|
ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови.
|
ὀρφανοὶ ἐγενήθημεν, οὐχ ὑπάρχει πατήρ· μητέρες ἡμῶν ὡς αἱ χῆραι.
|
|
4
|
4
|
|
Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші.
|
ὕδωρ ἡμῶν ἐν ἀργυρίῳ ἐπίομεν, ξύλα ἡμῶν ἐν ἀλλάγματι ἦλθεν ἐπὶ τὸν τράχηλον ἡμῶν.
|
|
5
|
5
|
|
Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку.
|
ἐδιώχθημεν, ἐκοπιάσαμεν, οὐκ ἀνεπαύθημεν.
|
|
6
|
6
|
|
Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом.
|
Αἴγυπτος ἔδωκε χεῖρα, ᾿Ασσοὺρ εἰς πλησμονὴν αὐτῶν.
|
|
7
|
7
|
|
Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні.
|
οἱ πατέρες ἡμῶν ἥμαρτον, οὐχ ὑπάραχουσιν· ἡμεῖς τὰ ἀνομήματα αὐτῶν ὑπέσχομεν.
|
|
8
|
8
|
|
Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх.
|
δοῦλοι ἐκυρίευσαν ἡμῶν, λυτρούμενος οὐκ ἔστιν ἐκ τῆς χειρὸς αὐτῶν.
|
|
9
|
9
|
|
З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі.
|
ἐν ταῖας ψυχαῖς ἡμῶν, εἰσοίσομεν ἄρτον ἡμῶν, ἀπὸ προσώπου ρομφαίας τῆς ἐρήμου.
|
|
10
|
10
|
|
Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду.
|
τὸ δέρμα ἡμῶν ὡς κλίβανος ἐπελιώθη, συνεσπάσθησαν ἀπὸ προσώπου καταιγίδων λιμοῦ.
|
|
11
|
11
|
|
Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських.
|
γυναῖκας ἐν Σιὼν ἐταπείνωσαν, παρθένους ἐν πόλεσιν ᾿Ιούδα.
|
|
12
|
12
|
|
Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються.
|
ἄρχοντες ἐν χερσὶν αὐτῶν, ἐκρεμάσθησαν, πρεσβύτεροι οὐκ ἐδοξάσθησαν.
|
|
13
|
13
|
|
Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров.
|
ἐκλεκτοὶ κλαυθμὸν ἀνέλαβον, καὶ νεανίσκοι ἐν ξύλῳ ἠσθένησαν.
|
|
14
|
14
|
|
Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають.
|
καὶ πρεσβύται ἀπὸ πύλης κατέπαυσαν, ἐκλεκτοὶ ἐκ ψαλμῶν αὐτῶν κατέπαυσαν.
|
|
15
|
15
|
|
Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання.
|
κατέλυσε χαρὰ καρδίας ἡμῶν, ἐστράφη εἰς πένθος ὁ χορὸς ἡμῶν,
|
|
16
|
16
|
|
Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили!
|
ἔπεσεν ὁ στέφανος ἡμῶν τῆς κεφαλῆς· οὐαὶ δὴ ἡμῖν, ὅτι ἡμάρτομεν.
|
|
17
|
17
|
|
Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші.
|
περὶ τούτου ἐγενήθη ὀδυνηρὰ ἡ καρδία ἡμῶν, περὶ τούτου ἐσκότασαν οἱ ὀφθαλμοὶ ἡμῶν.
|
|
18
|
18
|
|
Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній.
|
ἐπ’ ὄρος Σιών, ὅτι ἠφανίσθη, ἀλώπεκες διῆλθον ἐν αὐτῇ.
|
|
19
|
19
|
|
Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід.
|
σὺ δέ, Κύριε, εἰς τὸν αἰῶνα κατοικήσεις, ὁ θρόνος σου εἰς γενεὰν καὶ γενεάν.
|
|
20
|
20
|
|
Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час?
|
ἱνατί εἰς νῖκος ἐπιλήσῃ ἡμῶν, καταλείψεις ἡμᾶς εἰς μακρότητα ἡμερῶν;
|
|
21
|
21
|
|
Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину.
|
ἐπίστρεψον ἡμᾶς, Κύριε, πρός σε, καὶ ἐπιστραφησόμεθα· καὶ ἀνακαίνισον ἡμέρας ἡμῶν καθὼς ἔμπροσθεν.
|
|
22
|
22
|
|
Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно?
|
ὅτι ἀπωθούμενος ἀπώσω ἡμᾶς, ὠργίσθης ἐφ’ ἡμᾶς ἕως σφόδρα.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.