|
Глава 19
|
Глава́ ѳ҃і
|
|
1
|
1
|
|
Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
|
(Заⷱ҇ ч҃д҃.) И҆ вше́дъ прохожда́ше і҆ерїхѡ́нъ.
|
|
2
|
2
|
|
І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
|
И҆ сѐ мꙋ́жъ нарица́емый закхе́й, и҆ се́й бѣ̀ ста́рѣй мытарє́мъ, и҆ то́й бѣ̀ бога́тъ:
|
|
3
|
3
|
|
бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
|
и҆ и҆ска́ше ви́дѣти і҆и҃са, кто̀ є҆́сть, и҆ не можа́ше ѿ наро́да, ꙗ҆́кѡ во́зрастомъ ма́лъ бѣ̀:
|
|
4
|
4
|
|
І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
|
и҆ предите́къ, возлѣ́зе на ꙗ҆́годичинꙋ, да ви́дитъ, ꙗ҆́кѡ хотѧ́ше ми́мѡ є҆ѧ̀ проитѝ.
|
|
5
|
5
|
|
Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
|
И҆ ꙗ҆́кѡ прїи́де на мѣ́сто, воззрѣ́въ і҆и҃съ ви́дѣ є҆го̀, и҆ речѐ къ немꙋ̀: закхе́е, потща́всѧ слѣ́зи: дне́сь бо въ домꙋ̀ твое́мъ подоба́етъ мѝ бы́ти.
|
|
6
|
6
|
|
І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
|
И҆ потща́всѧ слѣ́зе, и҆ прїѧ́тъ є҆го̀ ра́дꙋѧсѧ.
|
|
7
|
7
|
|
І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
|
И҆ ви́дѣвше всѝ ропта́хꙋ, глаго́люще, ꙗ҆́кѡ ко грѣ́шнꙋ мꙋ́жꙋ вни́де вита́ти.
|
|
8
|
8
|
|
Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
|
Ста́въ же закхе́й речѐ ко гдⷭ҇ꙋ: сѐ по́лъ и҆мѣ́нїѧ моегѡ̀, гдⷭ҇и, да́мъ ни́щымъ: и҆ а҆́ще кого̀ чи́мъ ѡ҆би́дѣхъ, возвращꙋ̀ четвери́цею.
|
|
9
|
9
|
|
Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
|
Рече́ же къ немꙋ̀ і҆и҃съ: ꙗ҆́кѡ дне́сь спⷭ҇нїе до́мꙋ семꙋ̀ бы́сть, занѐ и҆ се́й сы́нъ а҆враа́мль є҆́сть:
|
|
10
|
10
|
|
Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
|
прїи́де бо сн҃ъ чл҃вѣ́чь взыска́ти и҆ спⷭ҇тѝ поги́бшаго.
|
|
11
|
11
|
|
Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
|
Слы́шащымъ же и҆̀мъ сїѧ̑, прило́жь речѐ при́тчꙋ, занѐ бли́з̾ є҆мꙋ̀ бы́ти і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ мнѧ́хꙋ, ꙗ҆́кѡ а҆́бїе црⷭ҇тво бж҃їе хо́щетъ ꙗ҆ви́тисѧ.
|
|
12
|
12
|
|
Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
|
Речѐ оу҆̀бо: (Заⷱ҇ ч҃е҃.) человѣ́къ нѣ́кїй добра̀ ро́да и҆́де на странꙋ̀ дале́че, прїѧ́ти себѣ̀ ца́рство и҆ возврати́тисѧ.
|
|
13
|
13
|
|
Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
|
Призва́въ же де́сѧть ра̑бъ свои́хъ, дадѐ и҆́мъ де́сѧть мна̑съ, и҆ речѐ къ ни̑мъ: кꙋ́плю дѣ́йте, до́ндеже прїидꙋ̀.
|
|
14
|
14
|
|
Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
|
И҆ гра́ждане є҆гѡ̀ ненави́дѧхꙋ є҆го̀, и҆ посла́ша послы̀ в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀, глаго́люще: не хо́щемъ семꙋ̀, да ца́рствꙋетъ над̾ на́ми.
|
|
15
|
15
|
|
І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
|
И҆ бы́сть є҆гда̀ возврати́сѧ прїи́мъ ца́рство, речѐ пригласи́ти рабы̑ ты̑ѧ, и҆̀мже дадѐ сребро̀, да оу҆вѣ́сть, каковꙋ̀ кꙋ́плю сꙋ́ть сотвори́ли.
|
|
16
|
16
|
|
Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
|
Прїи́де же пе́рвый, глаго́лѧ: го́споди, мна́съ твоѧ̀ придѣ́ла де́сѧть мна̑съ.
|
|
17
|
17
|
|
І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
|
И҆ речѐ є҆мꙋ̀: бла́гѡ, ра́бе до́брый: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ ма́лѣ вѣ́ренъ бы́лъ є҆сѝ, бꙋ́ди ѡ҆́бласть и҆мѣ́ѧ над̾ десѧтїю̀ градѡ́въ.
|
|
18
|
18
|
|
Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
|
И҆ прїи́де вторы́й, глаго́лѧ: го́споди, мна́съ твоѧ̀ сотворѝ пѧ́ть мна̑съ.
|
|
19
|
19
|
|
Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
|
Рече́ же и҆ томꙋ̀: и҆ ты̀ бꙋ́ди над̾ пѧтїю̀ градѡ́въ.
|
|
20
|
20
|
|
Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
|
И҆ дрꙋгі́й прїи́де, глаго́лѧ: го́споди, сѐ мна́съ твоѧ̀, ю҆́же и҆мѣ́хъ положе́нꙋ во оу҆брꙋ́сѣ:
|
|
21
|
21
|
|
бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
|
боѧ́хсѧ бо тебє̀, ꙗ҆́кѡ человѣ́къ ꙗ҆́ръ є҆сѝ, взе́млеши, є҆гѡ́же не положи́лъ є҆сѝ, и҆ жне́ши, є҆гѡ́же не сѣ́ѧлъ є҆сѝ.
|
|
22
|
22
|
|
Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
|
Глаго́ла же є҆мꙋ̀: ѿ оу҆́стъ твои́хъ сꙋждꙋ́ ти, лꙋка́вый ра́бе: вѣ́дѣлъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ человѣ́къ ꙗ҆́ръ є҆́смь, взе́млю, є҆гѡ́же не положи́хъ, и҆ жнꙋ̀, є҆гѡ́же не сѣ́ѧхъ:
|
|
23
|
23
|
|
Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
|
и҆ почто̀ не вда́лъ є҆сѝ моегѡ̀ сребра̀ кꙋпцє́мъ, и҆ а҆́зъ прише́дъ съ ли́хвою и҆стѧза́лъ бы́хъ є҆̀;
|
|
24
|
24
|
|
І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
|
И҆ предстоѧ́щымъ речѐ: возми́те ѿ негѡ̀ мна́съ, и҆ дади́те и҆мꙋ́щемꙋ де́сѧть мна̑съ.
|
|
25
|
25
|
|
І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
|
И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: го́споди, и҆́мать де́сѧть мна̑съ.
|
|
26
|
26
|
|
Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
|
Глаго́лю бо ва́мъ, ꙗ҆́кѡ всѧ́комꙋ и҆мꙋ́щемꙋ да́стсѧ: а҆ ѿ неимꙋ́щагѡ, и҆ є҆́же и҆́мать, ѿи́метсѧ ѿ негѡ̀:
|
|
27
|
27
|
|
А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
|
ѻ҆ба́че врагѝ моѧ̑ ѡ҆́ны, и҆̀же не восхотѣ́ша менѐ, да ца́рь бы́хъ бы́лъ над̾ ни́ми, приведи́те сѣ́мѡ и҆ и҆зсѣцы́те предо мно́ю.
|
|
28
|
28
|
|
Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
|
И҆ сїѧ̑ ре́къ, и҆дѧ́ше предѝ, восходѧ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.
|
|
29
|
29
|
|
І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
|
(Заⷱ҇ ч҃ѕ҃.) И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ прибли́жисѧ въ виѳсфагі́ю и҆ виѳа́нїю, къ горѣ̀ нарица́емѣй є҆леѡ́нъ, посла̀ два̀ оу҆чн҃къ свои́хъ,
|
|
30
|
30
|
|
і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
|
гл҃ѧ: и҆ди́та въ прѧ́мнꙋю ве́сь: (и҆) въ ню́же входѧ̑ща ѡ҆брѧ́щета жребѧ̀ привѧ́зано, на не́же никто́же николи́же ѿ человѣ̑къ всѣ́де: ѿрѣ̑шша є҆̀ приведи́та.
|
|
31
|
31
|
|
А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
|
И҆ а҆́ще кто̀ вы̀ вопроша́етъ: почто̀ ѿрѣша́ета, си́це рцы́та є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь є҆гѡ̀ тре́бꙋетъ.
|
|
32
|
32
|
|
Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
|
Шє́дша же пѡ́сланнаѧ ѡ҆брѣто́ста, ꙗ҆́коже речѐ и҆́ма.
|
|
33
|
33
|
|
Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
|
Ѿрѣша́ющема же и҆́ма жребѧ̀, реко́ша госпо́дїе є҆гѡ̀ къ ни́ма: что̀ ѿрѣша́ета жребѧ̀;
|
|
34
|
34
|
|
Вони відповіли: Господь його потребує.
|
Ѡ҆́на же реко́ста, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь є҆гѡ̀ тре́бꙋетъ.
|
|
35
|
35
|
|
І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
|
И҆ приведо́ста є҆̀ ко і҆и҃сови: и҆ возве́ргше ри̑зы своѧ̑ на жребѧ̀, всади́ша і҆и҃са.
|
|
36
|
36
|
|
І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
|
И҆дꙋ́щꙋ же є҆мꙋ̀, постила́хꙋ ри̑зы своѧ̑ по пꙋтѝ.
|
|
37
|
37
|
|
А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
|
(Заⷱ҇ ч҃з҃.) Приближа́ющꙋжесѧ є҆мꙋ̀ оу҆жѐ (а҆́бїе) къ низхожде́нїю горѣ̀ є҆леѡ́нстѣй, нача́ша всѐ мно́жество оу҆чени̑къ ра́дꙋющесѧ хвали́ти бг҃а гла́сомъ ве́лїимъ ѡ҆ всѣ́хъ си́лахъ, ꙗ҆́же ви́дѣша,
|
|
38
|
38
|
|
кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
|
глаго́люще: блгⷭ҇ве́нъ грѧды́й цр҃ь во и҆́мѧ гдⷭ҇не: ми́ръ на нб҃сѝ, и҆ сла́ва въ вы́шнихъ.
|
|
39
|
39
|
|
І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
|
И҆ нѣ́цыи фарїсе́є ѿ наро́да рѣ́ша къ немꙋ̀: оу҆чт҃лю, запретѝ оу҆чн҃кѡ́мъ твои̑мъ.
|
|
40
|
40
|
|
Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
|
И҆ ѿвѣща́въ речѐ и҆̀мъ: глаго́лю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ, а҆́ще сі́и оу҆молча́тъ, ка́менїе возопїе́тъ.
|
|
41
|
41
|
|
І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
|
И҆ ꙗ҆́кѡ прибли́жисѧ, ви́дѣвъ гра́дъ, пла́касѧ ѡ҆ не́мъ,
|
|
42
|
42
|
|
і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
|
глаго́лѧ: ꙗ҆́кѡ а҆́ще бы разꙋмѣ́лъ и҆ ты̀, въ де́нь се́й тво́й, є҆́же къ смире́нїю [къ ми́рꙋ] твоемꙋ̀: нн҃ѣ же скры́сѧ ѿ ѻ҆́чїю твоє́ю:
|
|
43
|
43
|
|
Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
|
ꙗ҆́кѡ прїи́дꙋтъ дні́е на тѧ̀, и҆ ѡ҆бложа́тъ вразѝ твоѝ ѻ҆стро́гъ ѡ҆ тебѣ̀, и҆ ѡ҆бы́дꙋтъ тѧ̀, и҆ ѡ҆б̾и́мꙋтъ тѧ̀ ѿвсю́дꙋ,
|
|
44
|
44
|
|
І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
|
и҆ разбїю́тъ тѧ̀ и҆ ча̑да твоѧ̑ въ тебѣ̀, и҆ не ѡ҆ста́вѧтъ ка́мень на ка́мени въ тебѣ̀: поне́же не разꙋмѣ́лъ є҆сѝ вре́мене посѣще́нїѧ твоегѡ̀.
|
|
45
|
45
|
|
І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
|
(Заⷱ҇ ч҃и҃.) И҆ вше́дъ въ це́рковь, нача́тъ и҆згони́ти продаю́щыѧ въ не́й и҆ кꙋпꙋ́ющыѧ,
|
|
46
|
46
|
|
кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
|
гл҃ѧ и҆̀мъ: пи́сано є҆́сть: до́мъ мо́й до́мъ моли́твы є҆́сть: вы́ же сотвори́сте є҆го̀ пеще́рꙋ разбо́йникѡмъ.
|
|
47
|
47
|
|
І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
|
И҆ бѣ̀ оу҆чѧ̀ по всѧ̑ дни̑ въ це́ркви. А҆рхїере́є же и҆ кни́жницы и҆ска́хꙋ є҆го̀ погꙋби́ти, и҆ старѣ́йшины лю́демъ.
|
|
48
|
48
|
|
і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
|
И҆ не ѡ҆брѣта́хꙋ, что́ бы сотвори́ли є҆мꙋ̀: лю́дїе бо всѝ держа́хꙋсѧ є҆гѡ̀, послꙋ́шающе є҆го̀.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.