Глава 19
1
Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2
І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3
бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4
І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5
Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6
І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7
І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8
Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9
Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10
Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11
Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12
Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13
Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14
Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15
І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16
Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17
І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18
Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19
Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20
Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21
бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22
Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23
Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24
І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25
І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26
Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27
А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28
Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29
І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
30
і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
31
А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
32
Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
33
Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
34
Вони відповіли: Господь його потребує.
35
І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
36
І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37
А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
38
кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
39
І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
40
Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41
І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
42
і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
43
Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
44
І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
45
І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46
кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47
І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48
і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
