|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, | И# собрaшасz къ немY фарісeє и3 нёцыи t кни6жникъ, пришeдшіи t їеrли1ма: |
|
2
|
2
|
| І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. | и3 ви1дэвше нёкіихъ t ўчн7къ є3гw2 нечи1стыми рукaми, си1рэчь неумовeными, kдyщихъ хлёбы, ругaхусz. |
|
3
|
3
|
| Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. | Фарісeє бо и3 вси2 їудeє, ѓще не трhюще [до лакHтъ] ўмhютъ рyкъ, не kдsтъ, держaще пред†ніz стaрєцъ: |
|
4
|
4
|
| І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. | и3 t т0ржища, ѓще не покyплютсz, не kдsтъ. И# и4на мнHга сyть, ±же пріsша держaти: погружє1ніz стклsницамъ и3 чвaнwмъ и3 котлHмъ и3 nдрHмъ. |
|
5
|
5
|
| Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками? | (За? к7}.) Пот0мъ же вопрошaху є3го2 фарісeє и3 кни1жницы: почто2 ўчн7цы2 твои2 не х0дzтъ по предaнію стaрєцъ, но неумовeными рукaми kдsтъ хлёбъ; |
|
6
|
6
|
| Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. | Џнъ же tвэщaвъ речE и5мъ, ћкw д0брэ прbр0чествова и3сaіа њ вaсъ лицемёрэхъ, ћкоже є4сть пи1сано: сjи лю1діе ўстнaми мS чтyтъ, сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2, |
|
7
|
7
|
| Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. | всyе же чтyтъ мS, ўчaще ўчeніємъ, зaповэдемъ человёчєскимъ: |
|
8
|
8
|
| Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. | њстaвльше бо зaповэдь б9ію, держитE пред†ніz человёчєскаz, крещє1ніz [њмовє1ніz] чвaнwмъ и3 стклsницамъ, и3 и4на подHбна таков† мнHга творитE. |
|
9
|
9
|
| І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? | И# гlаше и5мъ: д0брэ tметaете зaповэдь б9ію, да предaніе вaше соблюдетE: |
|
10
|
10
|
| Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре. | мwmсeй бо речE: чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2: и3 и4же ѕлосл0витъ nтцA и3ли2 мaтерь, смeртію да ќмретъ: |
|
11
|
11
|
| А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, | вh же глаг0лете: ѓще речeтъ человёкъ nтцY и3ли2 мaтери: корвaнъ, є4же є4сть дaръ, и4же ѓще [и4мже бы] п0льзовалсz є3си2 t менє2: |
|
12
|
12
|
| то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. | и3 не ктомY њставлsете є3го2 что2 сотвори1ти nтцY своемY и3ли2 мaтери своeй, |
|
13
|
13
|
| Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного. | преступaюще сл0во б9іе предaніемъ вaшимъ, є4же предaсте: и3 подHбна таков† мнHга творитE. |
|
14
|
14
|
| І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: | (За? к7f7.) И# призвaвъ вeсь нар0дъ, гlаше и5мъ: послyшайте менE вси2 и3 разумёйте: |
|
15
|
15
|
| нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину. | ничт0же є4сть внэyду человёка входи1мо въ џнь, є4же м0жетъ њскверни1ти є3го2: но и3сходsщаz t негw2, т† сyть скверн‰щаz человёка: |
|
16
|
16
|
| Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! | ѓще кто2 и4мать ќшы слhшати, да слhшитъ. |
|
17
|
17
|
| І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. | И# є3гдA вни1де въ д0мъ t нар0да, вопрошaху є3го2 ўчн7цы2 є3гw2 њ при1тчи. |
|
18
|
18
|
| Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? | И# гlа и5мъ: тaкw ли и3 вы2 неразyмливи є3стE; не разумёете ли, ћкw всE, є4же и3звнЁ входи1мое въ человёка, не м0жетъ њскверни1ти є3го2; |
|
19
|
19
|
| Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа. | ћкw не вх0дитъ є3мY въ сeрдце, но во чрeво: и3 ґфедрHномъ и3сх0дитъ, и3стреблsz вс‰ бр†шна. |
|
20
|
20
|
| Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. | Гlаше же, ћкw и3сходsщее t человёка, то2 скверни1тъ человёка: |
|
21
|
21
|
| Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, | и3звнyтрь бо t сeрдца человёческа помышлє1ніz ѕл†z и3сх0дzтъ, прелюбодэ‰ніz, любодэ‰ніz, ўб‡йства, |
|
22
|
22
|
| злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, — | татьбы6, лихои6мства, (њби6ды,) лук†вствіz, лeсть, студодэ‰ніz, џко лукaво, хулA, гордhнz, безyмство: |
|
23
|
23
|
| все це зло зсередини виходить і оскверняє людину. | вс‰ сі‰ ѕл†z и3звнyтрь и3сх0дzтъ и3 сквернsтъ человёка. |
|
24
|
24
|
| І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися. | (За? l.) И# tтyду востaвъ, и4де въ предёлы т›рски и3 сідw6нски: и3 вшeдъ въ д0мъ, ни ког0же хотsше, дабы2 є3го2 чyлъ: и3 не м0же ўтаи1тисz. |
|
25
|
25
|
| Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його; | Слhшавши бо женA њ нeмъ, є3sже дщи2 и3мsше дyха нечи1ста, пришeдши припадE къ ногaма є3гw2: |
|
26
|
26
|
| а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. | женa же бЁ є4ллинска, сmрофінікjсса р0домъ: и3 молsше є3го2, да бёса и3зженeтъ и3з8 дщeре є3S. |
|
27
|
27
|
| Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. | Ї}съ же речE є4й: њстaви, да пeрвэе насhтzтсz ч†да: нёсть бо добро2 tsти хлёбъ чaдwмъ и3 поврещи2 псHмъ. |
|
28
|
28
|
| Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей. | Nнa же tвэщaвши глаг0ла є3мY: є4й, гDи: и4бо и3 пси2 под8 трапeзою kдsтъ t крупи1цъ дэтeй. |
|
29
|
29
|
| І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї. | И# речE є4й: за сіE сл0во, и3ди2: и3зhде бёсъ и3з8 дщeре твоеS. |
|
30
|
30
|
| І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі. | И# шeдши въ д0мъ св0й, њбрёте бёса и3зшeдша и3 дщeрь лежaщу на nдрЁ. |
|
31
|
31
|
| Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. | (За? l№.) И# пaки и3зшeдъ ї}съ t предBлъ тЂрскихъ и3 сідHнскихъ, пріи1де на м0ре галілeйско, междY предBлы декапHльски. |
|
32
|
32
|
| І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. | И# привед0ша къ немY глyха и3 гугни1ва, и3 молsху є3го2, да возложи1тъ нaнь рyку. |
|
33
|
33
|
| Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика. | И# поeмь є3го2 t нар0да є3ди1наго [њс0бь], вложи2 пeрсты сво‰ во ќшы є3гw2 и3 плю1нувъ коснyсz љзhка є3гw2: |
|
34
|
34
|
| І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся. | и3 воззрёвъ на нeбо, воздохнY и3 гlа є3мY: є3ффаfA, є4же є4сть развeрзисz. |
|
35
|
35
|
| І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно. | И# ѓбіе разверз0стасz сл{ха є3гw2, и3 разрэши1сz ќза љзhка є3гw2, и3 глаг0лаше прaвw. |
|
36
|
36
|
| І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. | И# запрети2 и5мъ, да ни комyже повёдzтъ: є3ли1кw же и5мъ т0й запрещaше, пaче и4злиха проповёдаху. |
|
37
|
37
|
| І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити. | И# преи1злиха дивлsхусz, глаг0люще: д0брэ всE твори1тъ: и3 глух‡z твори1тъ слhшати, и3 нэмы6z глаг0лати. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
