|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку. | И# вни1де пaки въ с0нмище: и3 бЁ тaмw человёкъ, сyху и3мhй рyку. |
|
2
|
2
|
| І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. | И# назирaху є3го2, ѓще въ суббw6ты и3сцэли1тъ є3го2, да нaнь возглаг0лютъ. |
|
3
|
3
|
| Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. | И# гlа человёку сyху и3мyщему рyку: стaни посредЁ. |
|
4
|
4
|
| А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. | И# гlа и5мъ: дост0итъ ли въ суббw6ты добро2 твори1ти, и3ли2 ѕло2 твори1ти; дyшу спасти2, и3ли2 погуби1ти; Nни1 же молчaху. |
|
5
|
5
|
| І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга. | И# воззрёвъ на ни1хъ со гнёвомъ, скорбS њ њкаменeніи сердeцъ и4хъ, гlа человёку: простри2 рyку твою2. И# прострE: и3 ўтверди1сz рукA є3гw2 цэлA ћкw другaz. |
|
6
|
6
|
| Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його. | (За? №‹.) И# и3зшeдше фарісeє, ѓбіе со и3рwді†ны совётъ творsху нaнь, кaкw є3го2 погубsтъ. |
|
7
|
7
|
| Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї, | Ї}съ же tи1де со ўчн7ки6 свои1ми къ м0рю: и3 мн0гъ нар0дъ t галілeи по нeмъ и4де, и3 t їудeи, |
|
8
|
8
|
| з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. | и3 t їеrли1ма, и3 t їдумeи, и3 со џнагw п0лу їoрдaна. И# t тЂра и3 сідHна мн0жество мн0гое, слhшавше, є3ли6ка творsше, (и3) пріид0ша къ немY. |
|
9
|
9
|
| І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. | И# речE ўчн7кHмъ свои6мъ, да корaбль бyдетъ ў негw2 нар0да рaди, да не стужaютъ є3мY. |
|
10
|
10
|
| Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. | МнHги бо и3сцэли2, ћкоже нападaти на него2, да є3мY прик0снутсz, є3ли1цы и3мэsху р†ны. |
|
11
|
11
|
| І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. | И# дyси нечи1стіи, є3гдA ви1дzху є3го2, припадaху къ немY и3 звaху, глаг0люще, ћкw ты2 є3си2 сн7ъ б9ій. |
|
12
|
12
|
| Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим. | И# мн0гw прещaше и5мъ, да не kвлeна є3го2 сотворsтъ. |
|
13
|
13
|
| Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. | (За? в7‹.) И# взhде на горY и3 призвA, и5хже хотsше сaмъ: и3 пріид0ша къ немY. |
|
14
|
14
|
| І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, | И# сотвори2 дванaдесzте, да бyдутъ съ ни1мъ, и3 да посылaетъ и4хъ проповёдати, |
|
15
|
15
|
| і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. | и3 и3мёти влaсть цэли1ти недyги и3 и3згони1ти бёсы: |
|
16
|
16
|
| І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, | и3 наречE сjмwну и4мz пeтръ: |
|
17
|
17
|
| Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», | и3 їaкwва зеведeова и3 їwaнна брaта їaкwвлz: и3 наречE и4ма и3менA воанергeсъ, є4же є4сть сы6на гр0мwва: |
|
18
|
18
|
| Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта | и3 ґндрeа, и3 філjппа, и3 варfоломeа, и3 матfeа, и3 fwмY, и3 їaкwва ґлфeова, и3 fаддeа, и3 сjмwна кананjта, |
|
19
|
19
|
| та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його. | и3 їyду їскаріHтскаго, и4же и3 предадE є3го2. |
|
20
|
20
|
| Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. | (За? G‹.) И# пріид0ша въ д0мъ: и3 собрaсz пaки нар0дъ, ћкw не мощи2 и5мъ ни хлёба ћсти. |
|
21
|
21
|
| І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. | И# слhшавше и5же бsху ў негw2, и3зыд0ша, да и4мутъ є3го2: глаг0лаху бо, ћкw неи1стовъ є4сть. |
|
22
|
22
|
| А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. | И# кни1жницы, и5же t їеrли1ма низшeдшіи, глаг0лаху, ћкw веельзевyла и4мать и3 ћкw њ кнsзи бэс0встэмъ и3зг0нитъ бёсы. |
|
23
|
23
|
| І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? | И# призвaвъ и5хъ, въ при1тчахъ гlаше и5мъ: кaкw м0жетъ сатанA сатанY и3згони1ти; |
|
24
|
24
|
| Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. | И# ѓще цaрство на сS раздэли1тсz, не м0жетъ стaти цaрство то2: |
|
25
|
25
|
| І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. | и3 ѓще д0мъ на сS раздэли1тсz, не м0жетъ стaти д0мъ т0й: |
|
26
|
26
|
| І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. | и3 ѓще сатaна востA на сS сaмъ и3 раздэли1сz, не м0жетъ стaти, но конeцъ и4мать. |
|
27
|
27
|
| Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. | Никт0же м0жетъ сосyды крёпкагw, вшeдъ въ д0мъ є3гw2, расхи1тити, ѓще не пeрвэе крёпкаго свsжетъ: и3 тогдA д0мъ є3гw2 расхи1титъ. |
|
28
|
28
|
| Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; | (За? д7‹.) Ґми1нь гlю вaмъ, ћкw вс‰ tпyстzтсz согрэшє1ніz сынHмъ человёчєскимъ, и3 хулє1ніz, є3ли6ка ѓще восхулsтъ: |
|
29
|
29
|
| хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. | ґ и4же восхyлитъ на д¦а с™aго, не и4мать tпущeніz во вёки, но пови1ненъ є4сть вёчному судY. |
|
30
|
30
|
| Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух. | ЗанE глаг0лаху: дyха нечи1стаго и4мать. |
|
31
|
31
|
| Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. | Пріид0ша ќбw м™и и3 брaтіz є3гw2, и3 внЁ стоsще послaша къ немY, зовyще є3го2. |
|
32
|
32
|
| Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. | И# сэдsше нар0дъ w4крестъ є3гw2. Рёша же є3мY: сE, м™и твоS и3 брaтіz тво‰ (и3 сєстры2 тво‰) внЁ и4щутъ тебE. |
|
33
|
33
|
| І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? | И# tвэщA и4мъ, гlz: кто2 є4сть м™и моS, и3ли2 брaтіz мо‰; |
|
34
|
34
|
| І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; | И# соглsдавъ w4крестъ себє2 сэдsщыz, гlа: сE, м™и моS и3 брaтіz мо‰: |
|
35
|
35
|
| бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя. | и4же бо ѓще сотвори1тъ в0лю б9ію, сeй брaтъ м0й и3 сестрA моS и3 м™и (ми2) є4сть. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
