Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 9

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Глава 9	Глава́ ѳ҃

1	1
І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі.	И҆ гл҃аше и҆̀мъ: а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть нѣ́цыи ѿ здѣ̀ стоѧ́щихъ, и҆̀же не и҆́мꙋтъ вкꙋси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дѧтъ црⷭ҇твїе бж҃їе прише́дшее въ си́лѣ.
2	2
І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними.	(Заⷱ҇ л҃и҃.) И҆ по шестѝ дне́хъ поѧ́тъ і҆и҃съ петра̀ и҆ і҆а́кѡва и҆ і҆ѡа́нна, и҆ возведѐ и҆̀хъ на горꙋ̀ высокꙋ̀ ѡ҆со́бь є҆ди̑ны: и҆ преѡбрази́сѧ пред̾ ни́ми.
3	3
Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі.	И҆ ри̑зы є҆гѡ̀ бы́ша блеща́щѧсѧ, бѣлы̑ ѕѣлѡ̀ ꙗ҆́кѡ снѣ́гъ, ꙗ҆цѣ́хже не мо́жетъ бѣли́лникъ оу҆бѣли́ти на землѝ.
4	4
І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом.	И҆ ꙗ҆ви́сѧ и҆̀мъ и҆лїа̀ съ мѡѷсе́емъ: и҆ бѣ́ста со і҆и҃сомъ глагѡ́люща.
5	5
При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один.	И҆ ѿвѣща́въ пе́тръ глаго́ла і҆и҃сови: равві̀, добро̀ є҆́сть на́мъ здѣ̀ бы́ти: и҆ сотвори́мъ кро́вы трѝ, тебѣ̀ є҆ди́нъ, и҆ мѡѷсе́еви є҆ди́нъ, и҆ и҆лїѝ є҆ди́нъ.
6	6
Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх.	Не вѣ́дѧше бо, что̀ рѣщѝ: бѧ́хꙋ бо пристра́шни.
7	7
І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте!	И҆ бы́сть ѡ҆́блакъ ѡ҆сѣнѧ́ѧ и҆̀хъ: и҆ прїи́де гла́съ и҆з̾ ѡ҆́блака, гл҃ѧ: се́й є҆́сть сн҃ъ мо́й возлю́бленный, тогѡ̀ послꙋ́шайте.
8	8
І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою.	И҆ внеза́пꙋ воззрѣ́вше, ктомꙋ̀ ни кого́же ви́дѣша, то́кмѡ і҆и҃са є҆ди́наго съ собо́ю.
9	9
Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.	Сходѧ́щымъ же и҆̀мъ съ горы̀, запретѝ и҆̀мъ, да ни комꙋ́же повѣ́дѧтъ, ꙗ҆̀же ви́дѣша, то́кмѡ є҆гда̀ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй и҆з̾ ме́ртвыхъ воскрⷭ҇нетъ.
10	10
І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих.	(Заⷱ҇ л҃ѳ҃.) И҆ сло́во оу҆держа́ша въ себѣ̀, стѧза́ющесѧ, что̀ є҆́сть, є҆́же и҆з̾ ме́ртвыхъ воскрⷭ҇нꙋти.
11	11
І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі?	И҆ вопроша́хꙋ є҆го̀ глаго́люще: ка́кѡ глаго́лютъ кни́жницы, ꙗ҆́кѡ и҆лїѝ подоба́етъ прїитѝ пре́жде;
12	12
Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим.	Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ речѐ и҆̀мъ: и҆лїа̀ оу҆́бѡ прише́дъ пре́жде, оу҆стро́итъ всѧ̑: и҆ ка́кѡ є҆́сть пи́сано ѡ҆ сн҃ѣ чл҃вѣ́честѣмъ, да мно́гѡ постра́ждетъ и҆ оу҆ничиже́нъ бꙋ́детъ:
13	13
Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.	но гл҃ю ва́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆ и҆лїа̀ прїи́де, и҆ сотвори́ша є҆мꙋ̀, є҆ли̑ка хотѣ́ша, ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано ѡ҆ не́мъ.
14	14
Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними.	И҆ прише́дъ ко оу҆чн҃кѡ́мъ, ви́дѣ наро́дъ мно́гъ ѡ҆ ни́хъ [ѡ҆́крестъ и҆́хъ] и҆ кни́жники стѧза́ющѧсѧ съ ни́ми.
15	15
І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його.	И҆ а҆́бїе ве́сь наро́дъ ви́дѣвъ є҆го̀ оу҆жасе́сѧ, и҆ прири́щꙋще цѣлова́хꙋ є҆го̀.
16	16
Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою?	И҆ вопросѝ кни́жники: что̀ стѧза́етесѧ къ себѣ̀ [съ ни́ми];
17	17
Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого.	(Заⷱ҇ м҃.) И҆ ѿвѣща́въ є҆ди́нъ ѿ наро́да речѐ: оу҆чт҃лю, приведо́хъ сы́на моего̀ къ тебѣ̀, и҆мꙋ́ща дꙋ́ха нѣ́ма:
18	18
Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли.	и҆ и҆дѣ́же коли́ждо и҆́метъ є҆го̀, разбива́етъ є҆го̀, и҆ пѣ́ны тещи́тъ, и҆ скреже́щетъ зꙋбы̀ свои́ми, и҆ ѡ҆цѣпенѣва́етъ: и҆ рѣ́хъ оу҆чн҃кѡ́мъ твои̑мъ, да и҆зженꙋ́тъ є҆го̀, и҆ не возмого́ша.
19	19
Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене.	Ѻ҆́нъ же ѿвѣща́въ є҆мꙋ̀ гл҃а: ѽ, ро́де невѣ́ренъ, доко́лѣ въ ва́съ бꙋ́дꙋ; доко́лѣ терплю́ вы; приведи́те є҆го̀ ко мнѣ̀.
20	20
І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну.	И҆ привѣдо́ша є҆го̀ къ немꙋ̀. И҆ ви́дѣвъ є҆го̀, а҆́бїе дꙋ́хъ стрѧсѐ є҆го̀: и҆ па́дъ на землѝ, валѧ́шесѧ, пѣ̑ны тещѧ̀.
21	21
Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства;	И҆ вопросѝ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀: коли́кѡ лѣ́тъ є҆́сть, ѿне́лѣже сїѐ бы́сть є҆мꙋ̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: и҆здѣ́тска:
22	22
багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами.	и҆ мно́гажды во ѻ҆́гнь вве́рже є҆го̀ и҆ въ во́ды, да погꙋби́тъ є҆го̀: но а҆́ще что̀ мо́жеши, помозѝ на́мъ, млⷭ҇рдовавъ ѡ҆ на́съ.
23	23
Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому.	І҆и҃съ же речѐ є҆мꙋ̀: є҆́же а҆́ще что̀ мо́жеши вѣ́ровати, всѧ̑ возмѡ́жна вѣ́рꙋющемꙋ.
24	24
І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству.	И҆ а҆́бїе возопи́въ ѻ҆те́цъ ѻ҆троча́те, со слеза́ми глаго́лаше: вѣ́рꙋю, гдⷭ҇и: помозѝ моемꙋ̀ невѣ́рїю.
25	25
Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього.	Ви́дѣвъ же і҆и҃съ, ꙗ҆́кѡ сри́щетсѧ наро́дъ, запретѝ дꙋ́хꙋ нечи́стомꙋ, гл҃ѧ є҆мꙋ̀: дꙋ́ше нѣмы́й и҆ глꙋхі́й, а҆́зъ тѝ повѣлева́ю: и҆зы́ди и҆з̾ негѡ̀ и҆ ктомꙋ̀ не вни́ди въ него̀.
26	26
І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер.	И҆ возопи́въ и҆ мно́гѡ прꙋжа́всѧ, и҆зы́де: и҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ ме́ртвъ, ꙗ҆́коже мнѡ́зѣмъ глаго́лати, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре.
27	27
Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав.	І҆и҃съ же є҆́мь є҆го̀ за рꙋ́кꙋ, воздви́же є҆го̀: и҆ воста̀.
28	28
Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його?	И҆ вше́дшꙋ є҆мꙋ̀ въ до́мъ, оу҆чн҃цы̀ є҆гѡ̀ вопроша́хꙋ є҆го̀ є҆ди́наго: ꙗ҆́кѡ мы̀ не возмого́хомъ и҆згна́ти є҆го̀;
29	29
І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту.	И҆ речѐ и҆̀мъ: се́й ро́дъ ничи́мже мо́жетъ и҆зы́ти, то́кмѡ моли́твою и҆ посто́мъ.
30	30
Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався.	И҆ ѿтꙋ́дꙋ и҆зше́дше, и҆дѧ́хꙋ сквозѣ̀ галїле́ю: и҆ не хотѧ́ше, да кто̀ оу҆вѣ́сть.
31	31
Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне.	Оу҆ча́ше бо оу҆чн҃кѝ своѧ̑ и҆ гл҃аше и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ сн҃ъ чл҃вѣ́ческїй пре́данъ бꙋ́детъ въ рꙋ́цѣ человѣ́чєстѣ, и҆ оу҆бїю́тъ є҆го̀: и҆ оу҆бїе́нъ бы́въ, въ тре́тїй де́нь воскрⷭ҇нетъ.
32	32
Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.	Ѻ҆ни́ же не разꙋмѣва́хꙋ гл҃го́ла и҆ боѧ́хꙋсѧ є҆го̀ вопроси́ти.
33	33
Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою?	(Заⷱ҇ м҃а҃.) И҆ прїи́де въ капернаꙋ́мъ: и҆ въ домꙋ̀ бы́въ, вопроша́ше и҆̀хъ: что̀ на пꙋтѝ въ себѣ̀ помышлѧ́сте;
34	34
Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший.	Ѻ҆ни́ же молча́хꙋ: дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ бо стѧза́шасѧ на пꙋтѝ, кто̀ (є҆́сть) бо́лїй.
35	35
І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою.	И҆ сѣ́дъ пригласѝ ѻ҆бана́десѧте и҆ гл҃а и҆̀мъ: а҆́ще кто̀ хо́щетъ ста́рѣй бы́ти, да бꙋ́детъ всѣ́хъ ме́ншїй и҆ всѣ́мъ слꙋга̀.
36	36
І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм:	И҆ прїи́мь ѻ҆троча̀, поста́ви є҆̀ посредѣ̀ и҆́хъ: и҆ ѡ҆б̾е́мь є҆̀, речѐ и҆̀мъ:
37	37
хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене.	и҆́же а҆́ще є҆ди́но таковы́хъ ѻ҆троча́тъ прїи́метъ во и҆́мѧ моѐ, менѐ прїе́млетъ: и҆ и҆́же менѐ прїе́млетъ, не менѐ прїе́млетъ, но посла́вшаго мѧ̀.
38	38
Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами.	Ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀ і҆ѡа́ннъ, глаго́лѧ: оу҆чт҃лю, ви́дѣхомъ нѣ́коего и҆́менемъ твои́мъ и҆згонѧ́ща бѣ́сы, и҆́же не хо́дитъ по на́съ: и҆ возбрани́хомъ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ не послѣ́дꙋетъ на́мъ.
39	39
Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене.	І҆и҃съ же речѐ: не брани́те є҆мꙋ̀: никто́же бо є҆́сть, и҆́же сотвори́тъ си́лꙋ ѡ҆ и҆́мени мое́мъ, и҆ возмо́жетъ вско́рѣ ѕлосло́вити мѧ̀.
40	40
Бо хто не проти вас, той за вас.	И҆́же бо нѣ́сть на вы̀, по ва́съ є҆́сть.
41	41
І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди.	И҆́же бо а҆́ще напои́тъ вы̀ ча́шею воды̀ во и҆́мѧ моѐ, ꙗ҆́кѡ хрⷭ҇тѡ́вы є҆стѐ, а҆ми́нь гл҃ю ва́мъ, не погꙋби́тъ мзды̀ своеѧ̀.
42	42
А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море.	(Заⷱ҇ м҃в҃.) И҆ и҆́же а҆́ще соблазни́тъ є҆ди́наго ѿ ма́лыхъ си́хъ вѣ́рꙋющихъ въ мѧ̀, до́брѣе є҆́сть є҆мꙋ̀ па́че, а҆́ще ѡ҆блѣжи́тъ ка́мень же́рновный ѡ҆ вы́и є҆гѡ̀, и҆ вве́рженъ бꙋ́детъ въ мо́ре.
43	43
І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий,	И҆ а҆́ще соблажнѧ́етъ тѧ̀ рꙋка̀ твоѧ̀, ѿсѣцы̀ ю҆̀: до́брѣе тѝ є҆́сть бѣ́дникꙋ [без̾ рꙋкѝ] въ живо́тъ вни́ти, не́же ѻ҆́бѣ рꙋ́цѣ и҆мꙋ́щꙋ вни́ти въ гее́ннꙋ, во ѻ҆́гнь неꙋгаса́ющїй,
44	44
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.	и҆дѣ́же че́рвь и҆́хъ не оу҆мира́етъ, и҆ ѻ҆́гнь не оу҆гаса́етъ.
45	45
І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий,	И҆ а҆́ще нога̀ твоѧ̀ соблажнѧ́етъ тѧ̀, ѿсѣцы̀ ю҆̀: до́брѣе тѝ є҆́сть вни́ти въ живо́тъ хро́мꙋ, не́же двѣ̀ но́зѣ и҆мꙋ́щꙋ вве́рженꙋ бы́ти въ гее́ннꙋ, во ѻ҆́гнь неꙋгаса́ющїй,
46	46
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.	и҆дѣ́же че́рвь и҆́хъ не оу҆мира́етъ, и҆ ѻ҆́гнь не оу҆гаса́етъ.
47	47
І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну,	И҆ а҆́ще ѻ҆́ко твоѐ соблажнѧ́етъ тѧ̀, и҆сткнѝ є҆̀: до́брѣе тѝ є҆́сть со є҆ди́нѣмъ ѻ҆́комъ вни́ти въ црⷭ҇твїе бж҃їе, не́же двѣ̀ ѡ҆́цѣ и҆мꙋ́щꙋ вве́рженꙋ бы́ти въ гее́ннꙋ ѻ҆́гненнꙋю,
48	48
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає.	и҆дѣ́же че́рвь и҆́хъ не оу҆мира́етъ, и҆ ѻ҆́гнь не оу҆гаса́етъ.
49	49
Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться.	Всѧ́къ бо ѻ҆гне́мъ ѡ҆соли́тсѧ, и҆ всѧ́ка же́ртва со́лїю ѡ҆соли́тсѧ.
50	50
Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою.	Добро̀ со́ль: а҆́ще же со́ль не слана̀ бꙋ́детъ, чи́мъ ѡ҆соли́тсѧ; И҆мѣ́йте со́ль въ себѣ̀, и҆ ми́ръ и҆мѣ́йте междꙋ̀ собо́ю.

← Глава 8

Глава 10 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт