Завантаження...
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:
⇄

Євангеліє від Матфея
Е$љhлїстъ маg
Глава 1
Глvа, а~.
1
1
Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
Кни'га роDства і^љ~ хв~а, сн~а дввDа, сн~а а^враа'мля”
2
2
Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його;
А$враа'мъ роди` і^саа'ка” І$саак же роди` і^а'кова” і^а'ков же роди` і^оу'дђ и^ бра'тїю е^го”
3
3
Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;
І$оу'да же роди` фареса и^ ꙁа'ра, эT џама'ры” фаре'с же роди` е^сро'ма” е^сро'м же роди` а^ра'ма”
4
4
Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона;
а^ра'м же роди` а^минада'ва. а^минада'в же роди` наа^ссо'на. наа^ссо'н же роди` салмо'на”
5
5
Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея;
салмо'н же роди` вᲆѓ'за, эT раха'вы. воѓ'з же роди` ѓ^ви'да эT рђџы” ѓ^виD же роди` і^ессе'а.
6
6
Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої;
і^е^ссеиy роди` дв~да цр~я” двDъ же цр~ь роди` соло'мона, эT ёрїины.
7
7
Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу;
Соло'мон же роди` ровоа'ма” ровоа'м же роd а^ві'а. а^вїа же роди` а%сса.
8
8
Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію;
а%сса же роди` і^ѓ^сафата. і^ѓ^сафа'т же роди` і^ѓ^ра'ма” І$ѓ^ра'м же роди` ѓ^зі'ю.
9
9
Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;
ѓ^зі'а же роди` і^ѓ^аџа'ма” і^ѓ^а^џаM же роди` а^ха'ꙁа. а^хаꙁ же роди` е^ꙁекію.
10
10
Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію;
е^ꙁекі'а же роди` манасїю” Манасїа же роди` а^мо'на” а^мо'н же роd і^ѓ^сїю.
11
11
Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського.
і^ѓ^сїа же роди` е^хонїю, и^ братїю е^го, въ преселе'нїе вављ=ло'нское”
12
12
По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля;
По преселе'нїи же вављ=ло'нстњмъ, і^е^хонїа роди`, салаџїиля. салаџїиль же роd зороваве'ля.
13
13
Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора;
ꙁороваве'л же роди`, а^виоу'да” а^виоу'д же роди` е^лїакі'ма” е^лиакі'м же роди а^ꙁора.
14
14
Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда;
а^зо'р же роди` садо'ка” садо'к# же роди` а^хі'ма. а^хи'м же роди` е^лиоу'дђ.
15
15
Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова;
е^лиоу'д же роd е^леа^ꙁа'ра” е^леа^за'р же роди` матџа'на. маTџа'н же роди` і^а'кова”
16
16
Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом.
і^а'ков же роди` і^ѓ'сифа, мђжа мр~їина, і^ꙁ неа'же родис'я і^с~ гл~емыи х~с”
17
17
Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
Всњх# же родо'въ эT а^враа'ма до дв~да, родове четы'ринадесяте” І$ эT дв~да до преселе'нїа вављ=ло'ньскаго, родове четы'рина'десяте” И$ эT преселе'нїа вављ=лоньскаго до х~а, ро'дове четы'ринадесяте”
18
18
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.
І$љ~ хв~о рожDество, си'це б^њ” ѓ^брђченњ оу^бо бы'вши мт~ри е^го мр~їи, і^ѓ%сифови, пре'же даже не сни'тися и'ма, ѓбрњтеся и^мђ'щи въ чревњ эT дх~а ст~а”
19
19
Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її.
і^ѓ'сиф же мђжъ еа` пра'веденъ сыи`, и^ не хотя еа` ѓ^бличи'ти, въсхотњ` та'и пђсти'ти ю&”
20
20
Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого.
Сіа' же е^мђ помы'слившђ, с^е а%гг~лъ гн~ь въ снњ` ја^ви'ся е^мђ`, гл~я, і^ѓ'сифе сн~ђ двDвᲆ, не оу^бо'ися прїа'ти мр~їа'мъ жены твоеа`” РожDьшее б^о ся в не'и, эT дх~а е^сть ст~а”
21
21
Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
родиT же сн~а, и^ нарече'ши и^мя е^мђ` і^с~. то'и б^о сп~се'тъ лю'ди своя` эT грњхъ иX.
22
22
Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:
се' же вс^е бы'сть, да сᲆбђ'дется рече'ное эT г~а пррoкомъ гл~ющимъ”
23
23
ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог.
с^е дв~аа вᲆ чревњ прїи'метъ, и^ роди'тъ сн~а, и^ нарекђтъ и^мя е^мђ` е^мманђи^лᲆ, е^же е^сть скаꙁа'емо с на'ми б~ъ”
24
24
Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою.
въста'в# же і^ѓ'сифъ эT сна`, сътвори` ја%коже повелњ` е^мђ` а%гг~лъ гн~ь. и^ прїаT женђ` свою`
25
25
І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.
и^ не ꙁнаа'ше ея`, до'ндеже роди` сн~а свое^го первенца`, и^ нарече` и^мя е^мђ і^с~”
Глава 2
Глvа, в~.
1
1
Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи:
Ис~ђ же ро'жDьшђся въ џлее^мњ и^ё^дњ'истњмᲆ, въ дн~и и%рода цр~я” Се^ влъ'сви эT въсто'къ прїидо'шя въ і^е^рsли'м# гл~юще,
2
2
де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
гдњ` е^сть рожDеи`ся цр~ь и^ю^де'искы'и; Видњ'хомъ б^о ѕвњꙁдђ е^го на вᲆсто'цњ, и^ прїидо'хомъ поклони'тися е^мђ”
3
3
Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.
слы'шав# же и'роD цр~ь, смђтися, и^ вс^я і^е^рsли'ма с нимъ.
4
4
І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос?
и^ събравᲆ вс^я пръ'восщ~е'нникы, и^ кни'жникы люDскыя`, въпраша'ше эT ниX, гдњ` х~с ражDа'е^тся;
5
5
Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:
ѓ^ни же реко'ша е^мђ`, въ виџлее'мњ і^ё^дњ'истMњ. ᲄа'ко б^о пи'сано е^сть пррoкомъ.
6
6
і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля.
и^ т^ы виџлее'мᲆ ꙁемле і^ё'дова, ничи'мже менши е^си въ влDкахъ і^о'у^довахᲆ” и^с тебе` б^о и^зы'дет# вожDь, и^же ё^пасеT лю'ди моя` і^и~ля”
7
7
Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки
Тогда` и^роD та'и приꙁва` влъхвы, и^ і^спытоваше эT нихъ вре'мя ја%влъшаася ѕвњꙁды`.
8
8
і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.
и^ посла'в# и^хъ въ виџлееM, рече`. шеDше, и^спыта'ите и^ꙁвњ'стно ѓ^ ѓ^троча'ти” е^гда же ѓ^бря'щеᲄе, въꙁвњсᲄи'те м^и. ја%ко да и^ а'ꙁъ шеD поклонюся е^мђ”
9
9
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
ѓ^ни же послђшавше царя`, и^до'шя” и^ се ѕвњꙁда` ю&же видњшя на въсᲄо'цњ, и^дя'ше прDе ни'ми. до'ндеже пришеDши ста^ връхђ` и^дњже б^њ ѓ^троча`.
10
10
Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.
ви'дњв#ше же ѕвњзDђ, вᲆзра'довашяs ра'достїю ве'лїею ѕњло`.
11
11
І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.
И$ пришеDше вᲆ хра'минђ видњшя ѓ^троча` с марїею ма'терїю его. и^ падъше поклони'шася е^мђ” и^ эTвръꙁше съкро'вищя своя`, принесо'шя е^мђ да'ры. ꙁлато, и^ лива'нъ, и^ сми'рнђ,
12
12
І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.
и^ вњ'сть прїемше въ снњ не възврати'тися къ и'родђ” и^нњм# пђтеM эTи^до'ша въ странђ свою`”
13
13
Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.
ЭtшеDшим же и%мъ, с^е а%гг~лъ гн~ь въ снњ ја^ви'ся і^ѓ'сифђ гл~я, въста'въ поими` ѓ^тро'ча и^ мт~ре е^го, и^ бњжи въ е^гљ=пет#. и^ бђ'ди та'мо, до'ндеже рекђ т^и. хощетъ б^о и^роD и^ска'ти ѓ^троча'те да погђбиT е&”
14
14
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет
ѓ%н же въста'въ, поя^тᲆ ѓ^троча` и^ мт~ре е^го но'щїю, и^ эTи'де въ е^гљ=пеT.
15
15
і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
и^ бњ та'мо до ё^ме'ртїа и%родова” да събђ'дется рече'но'е эT г~а пррoкомъ гл~ющемъ, эT егљ=пта възваX сн~а мое^го”
16
16
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.
Тогда` и^роD видњвъ ја^ко порђга'нъ быs эT влъ'хвъ, разгнњвася ѕњло`” и^ посла'въ, и^зби` вс^я дњти, сђщая` вᲆ виџлее'мњ, и^ въ всњх# предњ'лехъ е^го, эT двою` лњтђ и^ нижа'иша, по' времени е^же и^ꙁвњстно и^спыта` эT влъ'хвъ”
17
17
Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:
Тогда` сбы'сться рече'ное и^е^ремїемъ пррoкомъ гл~ющемъ,
18
18
голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.
глsа в р'амњ слы'шанъ бысᲄь, пла'чь и^ рыда'нїе и^ во'пль мно'гъ. рахи'ль пла'чющися чядъ свои^хъ, и^ не хотя'ше ётњшиᲄися, ја%ко нњ сђт#”
19
19
Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті
ё^мръшђ же и%родђ. с^е а^гг~лъ гн~ь въ снњ јави'ся и^ѓ'сифђ вᲆ е^гљ=птњ,
20
20
і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.
гл~я. въста'въ поими` ѓ^троча` и^ мт~ре е^го, и^ и^ди` в ꙁемлю і^и~левђ. и^ꙁ#мро'шя б^о и^щђщеи` дш~ђ ѓ^троча'те”
21
21
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.
ѓ%н же въставъ, поя'тъ ѓ^троча` и^ мт~ре е^го, и^ прїиде в ꙁемлю і^и~левђ”
22
22
Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську.
Слы'шав# же ја%ко а^рхела'и црsтвђе^тъ въ і^ё^де'й в мњсто ирода эTц~а свое^го`, ё^боя'ся та'мо и^ти. вњсть же прїе'мъ въ снњ` эTи'де въ пре'дњлы галиле'искїа.
23
23
І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.
и^ пришDе всели'ся въ' градњ нарица'емњмъ назеретъ ја%ко да сбђдется рече'ное пррoкы, ја%ко наꙁоре'и наречется”
Глава 3
Глаv, г~.
1
1
У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській,
Въ` дн~и же ѓ%ны, прїиде і^ѓа'нн# крsти'тель проповњдаа в# пђсты'ни і^ё^де'истњи`,
2
2
і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.
и^ гл~я. пока'итеся, прибли'жи б^о ся црsтвїе нбsное”
3
3
Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
Се'й б^о еs рече'ныи і^са'йемъ пррoкомъ, глющеM, глsа въпїю'щаго в# пђсты'ни. ё^гото'ваите пђть гн~ь пра'вы твориᲄе стеѕя` е^го`.
4
4
Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий.
са'м же і^ѓа'ннъ и^мя'ше ри'ꙁђ свою` эT вла'съ вельбђжDь, и^ по'ясъ ё^смњнъ ѓ^ чреслњхъ свои^хъ. снњ'дь же е^го` б^њ, прђжїе и мDе дивїи”
5
5
Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;
Тогда` и^схожда'ше к немђ і^е^рsли'ма, и^ вс^я і^ё^деа, и^ вс^я страна` і^ѓ^рда'нскаа`.
6
6
І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
и^ кр~ща'хђся въ і^ѓ^рда'ни эT него`, и^сповњдающе грњхы` своя`”
7
7
А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
Видњ'в же мно'гы фарисе'а и^ саDдђке'а грядђщ'а на кр~щенїе е^го, рече` и^мъ. рожDенїа е^хи'днова, кт^о сказа вамъ бњжати эT бђ'дђщаго гнњ'ва;
8
8
Створіть же плід, достойний покаяння.
сътвори'те ё%бо плDо достои'нъ покаа'нїа.
9
9
І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:
и^ не начина'ите гл~ати в себњ, эTц~а и%мамы а^враа'ма. гл~ю б^о вамъ, ја^ко мо'жетъ б~ъ эT ка'менїа сего` въꙁDви'гнђти чя'да а^враа'мђ”
10
10
бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.
Оу^же б^о и^ секі'ра при' корени древа лежи'тъ. всяко ё^бо древо и%же не твори'тᲆ плода добра`, посњка'емо быва'етъ, и^ въ ѓ^гнь вмњта'емо”
11
11
Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;
А/зъ ё^бо кр~ща'ю в^ы водо'ю, в# покаа'нїе. гряды'и же по мн^њ, крњпли'и мене еs, е^мђже нњ'смь досто'инъ сапоги` понести`, то'й в^ы крsтитъ дх~оM ст~ым# и^ ѓ^гнеM.
12
12
Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
Є$мђж'е лопа'та в рђцњ е^го`, и^ потребитъ гђмно свое, и^ събере'тъ пшени'цђ свою в# жи'тницђ, плњвы же съжжетᲆ ѓ^гнеM негаса'ющимъ”
13
13
Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.
Тогда` прихо'диT і^с~ эT галиле'а на і^ѓ^рдаn къ і^ѓ^а'ннђ, крsтитися эT него`”
14
14
Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?
І$ѓ&анн# же въꙁбраня'ше е^мђ гл~я. а^зъ требђю тобою крsти'тися, и^ ты л^и гряде'ши кᲆ мнњ`;
15
15
Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його.
эTвᲇща'в же і^с~, рече` к немђ`. ѓ^ста'ви н~нњ, та'ко б^о подобно е^сть наM и^спо'лнити вся'кђ пра'вдђ. тогда ѓ^ста'ви е^го”
16
16
І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
И$ крsти'вся і^с~, взы'де а%бїе эT воды`. и^ с^е эTвръꙁо'шася е^мђ` нб~са, и^ видњ дх~ъ бж~їи и^сходя'щь ја%ко го'лђбь, грядђщь на'нь.
17
17
І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.
и^ с^е глsа съ нб~се гл~я” сей е^сть сн~ъ мо'и възлюбленыи, ѓ^ нем#же бл~говолиX”
Глава 4
Глаv, д~.
1
1
Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол.
Тогда` і^с~ възведе'нъ бысть дх~оM в пђсты'ню и^скђси'тися эT дїа'вола.
2
2
І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
и^ пости'вся дн~їи четы'ридесяте и^ но'щїи четы'ридесяте, послњди вꙁалка`”
3
3
І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало.
и^ пристђпль к немђ` и^скђси'тель, рече`. а%ще сн~ъ е^си бж~їи, рц^и ја%ко да ка'менїе с^е хлњби бђ'дђтъ”
4
4
Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.
ѓ'н же эTвњщавъ, рече. пи'сано е^сть. не ѓ^ хлњбᲇ еді'номᲆ жив# бђ'детъ чл~къ, н^о ѓ^ всякомъ гл~њ и^сходя'щимъ и^зъ ё'стъ бж~їихъ”
5
5
Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму,
Тогда` поя'тъ е^го дїа'волъ, въ ст~ы'и граD, и^ постави е^го` на крилњ цр~ковнеM.
6
6
та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
и^ гл~а е^мђ`. а%ще сн~ъ е^си бж~їи, врьзися ни'зђ. пи'сано б^о е^сть, ја%ко а%гг~лоM свои^мъ ꙁаповњсть ѓ^ тебњ съхрани'ти т^я, и^ на рђка'хъ во'змђтъ т^я, да не когда` претъкнеши ѓ^ ка'мень но'гђ твою”
7
7
Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого.
Рече же е^мђ і^с~, пакы пи'сано е^сть. не и^скђсиши г~а б~а свое^го`”
8
8
Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
пакы поя'тъ е^го` дїа'волъ на' горђ высокђ ѕњло`, и^ показа` е^мђ вс^њ црsтвїа мира, и^ сла'вђ и^хъ,
9
9
та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені.
и^ гл~а е^мђ. сїя` вс^я тебњ даM, аще паD покло'нишимися”
10
10
Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
Тогда` гл~а емђ` і^с~, и^ди` за мно'ю сатана`. пи'сано бо е^сть. г~ђ б~ђ твое^мђ` покло'нишися, и^ томђ` е^ді'номђ послђж'иши”
11
11
Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
тогда` ѓ^ста'ви е^го` дїа'волъ” и^ с^е а%гг~ли пристђпи'ша и^ слђжа'хђ е^мђ`”
12
12
Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї.
Слы'шав же і^с~, ја%ко і^ѓ^а'ннъ предан# бысть, эTи'де в# галиле'ю,
13
13
І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
и^ ѓ^ста'вль наꙁа'ретъ, пришDе всели'ся в# каперънаё^мъ, в# помо'рїе, в# предњлњхᲆ заё^ло'них# и^ нефџали'млиX
14
14
щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить:
да сбђдется реченное и^са'і^емъ пррoкомъ гл~ющеM”
15
15
земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників.
земля ꙁавђло'ня, и^ ꙁемля нефџали'мля, пђть мо'ря ѓ^б онъ полъ і^ѓ^рда'нњ, галиле'а ја^зы'к#.
16
16
Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм.
лю'дїе сњдя'щеи` въ тмњ`, видњша свњтъ ве'лїи. и^ сᲇдя'щиM въ странњ` и^ сњни см~ртнњи свњтъ восїа и^мъ”
17
17
Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
эTто'лњ начаT і^с~ проповњ'дати, и^ гл~ати Пока'иᲄеся, прибли'жи бо ся црsтво нбsное”
18
18
Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
Ходя' же при' мори галиле'истњм#, видњ два` бра'та. си'мона гл~емаго пеTра, и^ а^ндрњ'а бра'та е^го, вмњта'юща мержю в мо'ре. бњ'ста б^о ры'баря”
19
19
Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.
І$ гл~а и%ма грядњта по мнњ`, и^ сотворю` в^ы ловця чл~комъ”
20
20
І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним.
ѓ^на же а%бїе ѓ^ста'вльшя мре'жя, по немъ и^до'ста”
21
21
І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
И$ прешеD эTтђ'дђ, видњ` и%на два` бра'та, і^а'кова зеведе'ѓ^ва, и^ і^ѓ^а'нна бра'та е^го, в корабли` сᲆ зеведе'ѓмᲆ эTц~ем# ею`, завяꙁа'юща мре'жю свою`, и^ въꙁва` я&.
22
22
Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.
ѓ^на же а%бїе ѓ^ста'вльша кора'бль, и^ эTц~а своего`, по нем# и^до'ста”
23
23
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
и^ прохожаDше вс^ю галиле'ю і^с~. ё^ча` на со'нмищиX и^х#, и^ проповњ'даа е^љhлїе цр~ьствїа, и^ исцњляа` всякъ недђ'гъ, и^ вся'кђ ја%ꙁю в лю'дехъ.
24
24
І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх.
І$ и^зы'де слђх# е^го по все'и сљ=рїи. и^ приведо'шя е^мђ вс^я боля'щаа разли'чными недђ'гы, и^ стра'стьми ѓ^дръжи'мы, и^ бњ'сны, и^ мњ'сячныа, и^ расла'блены жи'лами. и^ і'сцњли` и^хъ”
25
25
І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.
И$ по немᲆ идо'шя наро'ди мно'ѕи эT галилеа, и^ десятигра'дъ, і^ эT і^е^рsли'ма, і^ ю^де'а, и^ съ ѓ%ного по'лђ і^ѓ^рда'на”
Глава 5
Глvа, е~”
1
1
Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.
Оу^ꙁрњ'в же наро'ды, в#зы'де на горђ. и^ сњд#шђ е^мђ, пристђпи'шя к не'мђ ё^ченицы` е^го`.
2
2
І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
и^ эTве'рзъ ё^ста своя`, ё^ча'ше и^хъ гл~я”
3
3
Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
Бл~же'ни ни'щїи дх~омᲆ, ја^котњх# е^сть црsтвїе нбsное”
4
4
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
бл~же'ни пла'чющеи, ја^котїи ё^тњшатся”
5
5
Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
бл~жени кро'т#цїи, ја%котїи наслњдят# ꙁе'млю”
6
6
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
бл~же'ни а%лчющеи` и^ жа'ждђщеи` пра'вды, ја%котїи насы'тяTся”
7
7
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
Бл~же'ни млsтивїи, ја%котїи поми'ловани бђ'дђтъ”
8
8
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
Блаyни чи'стїи срDцемъ, ја^котїи бг~а ё%ꙁрятᲆ”
9
9
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
бл~же'ни ми'ротв'орцы, ја%котїи сн~ове бж~їи нарекђтся”
10
10
Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
Бл~же'ни и^з#гна'ни пра'вды ра'ди, ја^котњхъ єs црsтво нбsное”
11
11
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
Блаже'ни е^сте егда` поно'сятъ ваM, і^ и^жденђтъ, и^ рекTђ вся'къ ѕо'лъ гл~ъ на' вы лжђще мене` ради.
12
12
Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
ра'дђитеся и^ весели'теся, ја%ко м#зда` ва'ша мно'га на нб~сњх#” Та'ко б^о и^згна'шя пррoки и^же бњша пре'же ваs”
13
13
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
Вы^ е^сте со'ль земли`. а%ще же со'ль ѓ^бђа'етъ, чимъ ѓ^соли'тся; ни въ чтоже бђ'детъ ктомђ`, то'чїю да и^ссы'пана бђ'детъ во'нъ, и^ попира'ема человњкы”
14
14
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
Вы е^сте свњтъ ми'рђ. не мо'жетᲆ граD ё^кры'тися врьхђ` горы` стоа`,
15
15
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
ни вжига'ютъ свњти'лника, и^ поставля'ютъ е^го поD спђ'домъ, н^о на свњщницњ, и^ свњтитъ всњмъ и%же въ храминњ сђть”
16
16
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
Та'ко да просвᲇти'тся свTњ ва'шь преD чл~кы, ја%ко да видяT ва'ша до'браа дњ'ла, и^ прославяT эTц~а ва'шеh и%же на нб~сехъ”
17
17
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
не мни'те ја%ко прїидохъ разорити ꙁако'на и^ли` пррoкы. не прїидо'хъ разори'ти, но испо'лнити”
18
18
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
А$минь б^о гл~ю ва'мъ, до'ндеже пре'идетъ нб~о и^ ꙁемля`, і^ѓ'та е^ді'на и^ли е^ді'на чръта не пре'идеT эT ꙁако'на, до'ндеже вс^я бђ'дђтᲆ”
19
19
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
и^же а^ще раꙁори'тъ е^ді'нђ ꙁаповњдїи си'хъ ма'лыX, и^ наё^чи'тъ та'ко чл~кы, мнїй нарече'тся въ црsтвїи нбsнемъ. а^ и'же сотвори'тъ и^ наё^чи'тъ, се'и ве'лїи нарече'тся въ црsтвїи нбsнемъ”
20
20
Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
Гл~ю б^о вамъ, ја%ко а^ще не и^ꙁбђ'детъ пра'вда ва'шя па'че кни'жникъ и^ фарисе'и, не вни'дете въ црsтвїе нбsное”
21
21
Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду.
Слы'шасте ја^ко рече'но бы'сть дре'вниM, не ё^бїе'ши. и^же б^о а%ще ё^бїе'тъ, повинеn е^сть сђдђ`”
22
22
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
А/з же гл~ю вам#, ја^ко вс^якъ гнњ'ваи`ся на бра'та свое^го` всђ'е, пови'ненъ е^сть сђдђ, и%же б^о а^ще речетъ бра'тђ свое^мђ`, ра'ка, повиненъ е^сть со'нмищђ. а^ и^же рече'тъ ю^ро'де, пови'ненъ е^сть гее%ннњ ѓ%гненњи”
23
23
Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
а%ще ё%бо принесе'ши дарᲆ тво'и къ ѓ^лтарю, и^ тђ помяне'ши, ја%ко бра'тъ твои и%мать нњ'что на' тя,
24
24
залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій.
ѓ^стави т^ђ да'ръ тво'и прDе ѓ^лтаре'м#, и^ шDе преже смири'ся съ бра'томъ своиM, и^ тогда` пришDе принеси даръ сво'и”
25
25
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
Бђ'ди ё^вњщава'ася съ сопе'рникомъ свои^мъ ско'ро, до'ндеже е^си на пђти` с нимъ, да не преда'стъ тебе` съпе'рниk сђдїи, и^ сђдїа тя преда'стъ слђѕњ, и^ в темни'цђ в#ве'рженъ бђ'деши.
26
26
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*.
а^миn гл~ю тебњ, не и^зы'деши эTтђ'дђ до'ньдеже вᲆздаси` послњ'днїи кодрантъ”
27
27
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
Слы'шасте, ја%ко речено быs пръ'выM. не прелюбы` съᲄвори'ши”
28
28
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
А/з же гл~ю ваM ја%ко вся'къ и^же възрит# на женђ` къ е^же въжDелњти е'и, ё^же любодњ'исᲄвова с нею в# срDци свое'мъ”
29
29
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
а%ще же ѓ%котвое` десно'е съблажня'етъ т^я, и^зми` е&, и^ ве'рзи эT себе`. о^у'не б^от^и е^сть, да поги'бнетъ е^ді'нъ эT ё'дъ твои^хᲆ, а^ не вс^е тњ'лотвое` в#вержено бђ'детъ в гее'ннђ ѓ%гненђю.
30
30
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
и^ а^ще же десна'я твоа рђка` съблажня'етъ т^я, ё^сњци ю&, и^ ве'ръꙁи эT себе`. о^у'не б^оти е^сть, да поги'бнетъ е^ді'нъ эT о^у'дъ твои^хъ, а^ не все` тњ'лотвое` и'детъ в гее'ннђ”
31
31
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
Рече'но же бы'сть, ја%ко и^же а%ще пђстиT женђ` свою, да дастъ е'й кні'гђ распђстнђю`.
32
32
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
а%ꙁ же гл~ю вамъ. ја^ко всякъ эTпђщаяи` женђ` свою` ра'ꙁвњ словесе` любодњ'иннаго, твори'тᲆ ю& прелюбодњ'иствовати. и^ і'же пђщени'цђ по'имет# прелюбы` дњи'ствђетъ”
33
33
Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.
Па'кы слы'шясте, ја%ко рече'но бысᲄь, дре'внимъ, не въ лжђ` клене'шися, въздаси же гв~и кля'твы твоа`”
34
34
А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;
А/ꙁᲆ же гл~ю ва'мъ, не кля'тися вся'ко, ни нб~омъ, ја%ко прsтлъ е^сть бж~їи.
35
35
ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
ни ꙁемле'ю, ја^ко поDножїе е^сть нога'ма е^го. ни` і^е^рsли'момъ, ја%ко граD е^сть вели'каго цр~я.
36
36
І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
ниже главо'ю своею` клени'ся, ја%ко не мо'жеши вла'са е^ді'ного бњла и^ли` черᲆна сътвори'ти”
37
37
Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.
Бђди же сло'во ва'ше. е'й, е'й. ни`, ни`, лихо е^же сею`, эT непрїа'зни е^сть”
38
38
Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб.
слы'шасте ја^ко речено бысть” ѓ%ко, за ѓ%ко. и^ ꙁђ'бъ, ꙁа' зђбъ”
39
39
А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу.
А$ꙁъ же гл~ю ва'мᲆ. не проти'виᲄися ѕл^ђ. н^о а%ще т^я кто` ё^да'риT в# деснђ'ю ᲄвою лани'тђ, ѓ^брати е^мђ и^ дрђгђю'.
40
40
І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку.
и^ хотя'щемђ сђди'тися с то'бою, и^ ри'ꙁђ твою взяти, эTпђсти е^мђ` и^ срачи'цђ”
41
41
І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
и^ а^ще ктот^я по'имет# по си'лњ поприще е^ди'но, и^ди` с нимъ двњ`”
42
42
Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
Прося'щемђ ё^ тебе`, да'и. и^ хотя'щаго эT тебе` зая'ти, не эTврати`”
43
43
Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.
слы'шасте, ја%ко рече'но е^сть. възлю'биши и%скрьняготвое^го, и^ въꙁненави'диши врага` свое^го`”
44
44
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
а%з же гл~ю ваM. люби'те врагы` ва'ша, блsви'те кленђщая в^ы, добро` твориᲄе ненави'дящиM ва'съ. и^ моли'теся за творя'щихᲆ ваM напа'сть, и^ і^ꙁгоня'щая в^ы,
45
45
щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.
ја%ко да бђ'дете сн~ове эTц~а ва'шего и^же е^сть на нб~сехъ” ја%ко сл~нце свое` сїа'етᲆ на злы'а и бл~гыя, и^ дожDитъ на правDены и^ на непра'ведны”
46
46
Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?
А/ще б^о лю'бите лю'бящихъ васъ, кђ'ю мздђ и'маᲄе; не и^ мытаре ли тожDе творяᲄъ;
47
47
І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
и^ а'ще цњлђ'ете дрђгы ва'шя то'кмо, что ли'ше творите`; не и^ ја^зы'чнїцы л^и та'кожDе творятъ;
48
48
Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.
бђ'дњте ё^б^о в^ы съвръше'ни, ја%коже эTц~ь ва'шь нбsныи съвръше'нъ е^сть”
Глава 6
Глаv, ѕ~.
1
1
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
Вънемлњте млsтыня ва'ша не твори'те преD чл~ки, да ви'дими бђ'дете и'ми” а^ще ли же, ни^ мз#ды не и^мате эT ѓ^ц~а ва'шего, и^же еs на нб~сеX”
2
2
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
Є$гда` ё^ботвори'ши млsтыню, не вᲆстрђби прDе собою ја^коже лицемњ'ри творя'тъ в сонмищиX, и^ въ сᲄъгна'х#, ја%ко да просла'вяᲄся эT чл~кᲆ” А$минь гл~ю вамъ, въспрїе'млютъ м#ꙁдђ свою`”
3
3
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
Тебњ же ᲄворя'щђ млsтыня, да не ё^вњсть шђ'ица твоа` чтоᲄвори'тᲆ десни'ца твоа`,
4
4
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
ја^ко да бђ'детᲆ млsтыни ᲄвоа` в та'инњ” И$ ѓ^ц~ъ тво'и видяи` в та'инњ, тои' въꙁда'сть тебњ ја^вњ”
5
5
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
И$ е^гда` мо'лишися, не бђ'ди ја^коже лицемњри, ја^ко лю'бяT в сонмищиX, и^ в# стогнах# пђтїи сᲄоя^ще моли'тися, ја^ко да ја^вя'тся чл~ком#” А$ми'нь гл~ю ваM, ја%ко вᲆспрїимђть м#ꙁдђ свою`”
6
6
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
Ты' же е^гда мо'лишися, вни'ди в# клᲇть свою`, и^ затворивᲆ две'ри твоа`, помоли'ся эTц~ђ твоемђ в та'инњ. и^ эTц~ъ ᲄвои видяи` в та'инњ, вᲆзда'сть тебњ ја^вᲇ”
7
7
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
моля'ще же ся, не ли'ш#ше гл~ите ја^коже ја^зы'чницы. мня'т# бо ја^ко вᲆ мно'гогл~анїи свое^мъ ё^слы'шани бђдђтᲆ”
8
8
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
не подо'битеся ё^бо иM, вњсть б^о ѓ^ц~ъ ва'шъ и^хже требђете, пре'жде проше'нїя ва'шего”
9
9
Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;
си'це ё^бо мл~и'теся вы`” Эtч~е на'шъ, и^же е^си. на' нб~сеX, да ст~и'тся и^мя твое`,
10
10
нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
да прїидетъ црsтвїе твое`” да бђдеT воля твоа`, ја^ко на' нб~си и^ на ꙁемли`”
11
11
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
хлњ'бъ на'шᲆ насђщныи да'ждъ на'мъ дне'сь.
12
12
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
и^ ѓ^сᲄа'ви на'мъ дол#гы на'ша, ја^ко и^ мы` ѓ^ставля'емъ дол#жникомᲆ на'шиM”
13
13
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
и^ не в#веди на'съ в напа'сть. н^о и^зба'ви наs эT лђка'ваго” ЈА/котвое` е^сть црsтвїе` и^ си'ла и^ сла'ва, въ вњки, а^миn”
14
14
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
А/ще бо эTпђща'ете чл~коM съгрњшенїа` и%хъ, эTпђститъ и^ ва'мъ ѓ^ц~ъ вашᲆ нбsныи”
15
15
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
А/ще ли` не эTпђща'ете чл~коM съгрњше'нїа и^хъ, ни ѓ^ц~ъ ва'шъ эTпђститъ ва'мъ съгрњше'нїи ва'шихᲆ”
16
16
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
Є$г'даy постите'ся. не бђдᲇте ја^коже лицемᲇри, сњтђюще, помрача'юT б^о лица своя`. ја^ко да ја%вя'тся чл~комᲆ постя'щеся. а^ми'нь гл~ю ва'мᲆ ја%ко вᲆспрїимђтъ м#ꙁдђ свою`”
17
17
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
Ты' же посᲄя'ся, пома'жи главђ` свою`, и^ лице твое` ё^мы'и,
18
18
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
ја%ко да не ја^ви'шися чл~коM постя'ся, н^о ѓ^ц~ђ твое^мђ и^же в та'йнњ. и^ ѓ^ц~ъ твои видя'и в та'инњ, вᲆꙁда'сть тебњ ја%вњ”
19
19
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
Не съкрыва'иᲄе себњ съкро'вищъ на ꙁемли`, и^дњже червь и^ тл^я тли'тъ. і^ и^дњже та'тїе поDко'поваютъ и^ кра'дђтъ”
20
20
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
Съкрыва'ите же себњ` съкро'вища на' нб~си, и^дњже ни че'рвь ни тля` тлитъ, и^ і^дњже та'тїе не поDко'пова'ютъ, ни кра'дђт#.
21
21
бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
и^дњже б^о еs съкро'вище ва'ше, т^ђ бђдеT и^ срDце ва'ше”
22
22
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
Свњти'лникъ тњлђ е^сть ѓ%ко. а^ще ё%бо бђдетъ ѓ%котвое про'сто, вс^е тњлотвое` свњтло бђ'дет#”
23
23
коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?
а%ще л^и ѓ'котвое` лђка'во бђдетъ, вс^е тњ'лотвое` темно бђ'детᲆ. а%ще ё^бо свњтᲆ и^же в# тебњ`, тма` е^сᲄь, т^отма` ко'лми;
24
24
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*.
никто'же мо'жетᲆ двњма` господи'нома рабо'тати. либо е^ді'наго възлю'битъ, а^ дрђга'го въꙁненави'дитᲆ. и^ли е^ді'ного дръжи'тся, ѓ^ дрђзњм# же неради'ти на'чнетъ. не мо'жете б~ђ рабо'тати и^ мамо'нњ”
25
25
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
сего` ради гл~ю ва'мᲆ, не пецњтеся дш~ею вашею чт^о ја%сте, и^ли чт^о пие'те. ни тњломъ ва'шиM, въ что` ѓ^блече'теся. не дш~а ли болши е^сть пи'ща, и^ тњло ѓ^дежDа;
26
26
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
възри'те на пти'ця нб~сьныа, ја^ко не сњютъ ни жнђтъ, ни събира'ютъ в# жи'тниця, и^ эTц~ъ ваj нбsныи пита'етъ и^хᲆ. не вы` л^и паче лђ'чши и^хъ е^сте;
27
27
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
кто же эT ва'съ пекїися можетъ приложити въз'расᲄђ свое^мђ ла'котъ е^ді'нъ;
28
28
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
и^ ѓ^ ѓ^де'жди чт^о пече'теся; смотри'те крины селныхъ, ка'ко растђтъ, не трђжа'ются ни прядђт#.
29
29
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
гл~ю же ваM, ја%ко ни соло'монъ вᲆ все'и сла'вњ своеи` ѓ^блечеся ја^ко е^ді'нъ эT сихъ”
30
30
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
А/ще же сњно се'л#ное, днsе сђще, и^ ё^трњ в пещь вмњта'емо, б~ъ та'ко ѓ^дњетᲆ. не мно'го л^и паче васъ ма'ловњри;
31
31
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
Не пецњтеся ё%бо гл~юще чт^о ја'мы, и^ли чт^о пїеM, и^ли чимъ ѓ^дежDимся;
32
32
Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому.
всњхъ б^о сихъ ја^ꙁы'цы и'щђтъ. вњсть бо эTц~ъ ва'шъ нбsныи, ја^котребђе^те си'хъ всњхъ”
33
33
Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
и^щи'те же преже црsтвїа бж~їа, и^ пра'вды е^гѓ`, и^ сїа вс^я приложа'тся ва'мъ”
34
34
Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.
Не пецњтеся ё%бо на ё^трњи, ё%тренїи б^о собо'ю пече'тъся. до'влеть дн~еви ꙁло'ба е^го”
Глава 7
Глаv, з~.
1
1
Не судіть, щоб і вас не судили;
Не сђди'те, да не сђди'ми бђдете”
2
2
бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.
И$мже бо сђдомъ сђдите, сђдяᲄъ ва'мъ. и^ в# ню'же мњ'рђ мњ'рите, вᲆꙁмњрится ва'мᲆ”
3
3
І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
Что' же ви'диши сђче'цъ, и^же во ѓ^цњ бра'та твое^го, бръвно' же е^же е^сть въ ѓ%цњ твое^мъ не чђ'еши;
4
4
Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?
и^ли ка'ко речеши бра'тђ твое^мђ, ѓ^ста'ви да и^ꙁмђ сђчецъ и^зъ ѓ^чесе ᲄвое^го, и^ се бръвно въ ѓ%цњ твоеM;
5
5
Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
лицемњ'ре, и^зми первње бръвно и^зъ ѓ^чесе твоего`, и^ тогда оу%ꙁриши и^ꙁя'ти сђчецъ и^зъ ѓ^чесе бра'та твоего”
6
6
Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.
не дади'те ст~ая ўо'мъ, ниy помњта'йте би'серъ ва'шихъ прDе свинїя'ми, да не поперђть и^хъ нога'ми свои'ми, и^ вра'щшеся расто'ргнђтᲆ вы`”
7
7
Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;
Просите, и^ да'ст#ся ваM” и^щњте, и^ ѓ^бря'щете. толцњте, и^ эTве'рꙁется ва'мъ”
8
8
бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
всякъ бо прося'и, прие%млетъ” і^ и^щаи`, ѓ^брњта'етъ. и^ толкђщемђ эTве'рзется”
9
9
Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?
И$ли кто е^сть эT ва'съ чл~къ, е^гоже а^ще вᲆспро'сиT сн~ъ е^го хлњба, е^да ка'мень пода'стъ е^мђ;
10
10
І коли попросить риби, подала б йому змію?
или а^ще рыбы про'сиT, е^да` ѕмїю` подасть е^мђ;
11
11
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.
а^ще бо вы` лђка'ви сђще, оу^мњ'ете даянїя` бл~га дая'ти ча'домъ ва'шимъ. ко'лми па'че ѓ^ц~ъ ва'шъ нбsныи, да'стъ бл~га прося'щиM оу^ него`;
12
12
Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.
Вс^я` оу^бо е^ли'ка а^ще хо'щеᲄе да творяT вамъ члц~ы, та'ко и^ вы^ творите и^м#. се^ бо е^сть зако'нъ и^ пррoцы”
13
13
Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.
вни'дњте оу^зскыми вра'ты, ја^ко простра'нна врата и^ широ'къ пђть, в#водяи` в па'гђбђ, и^ мно'ѕи сђть входя'щеи` иM.
14
14
А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.
чт^о оу^з#скаа врата и^ тњсенъ пђть, в#водяи` в животъ, и^ ма'ло и^хъ е^сть и^же ѓ^брњта'ютъ е^го”
15
15
Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі.
Внемлњте же эT лжихъ пррoкъ, и^же прихо'дятъ к вамъ въ ѓ^де'жахъ ѓ'вᲆчяхъ, внђтрь же сђть влъ'цы хы'щ#ницы,
16
16
По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?
эT плDо и^хъ поꙁна'ете и^хъ” е^да` ѓ^бъе%млютъ эT трь'нїа гро'ꙁды, и^л^и эT рњпїа смо'квы;
17
17
Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить.
та'ко вся'ко дрᲇво добро`, плоды` добры` твориT. а^ зло` дрњ'во, плоды` злы творитъ.
18
18
Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.
не мо'жетъ дрњ'во добро`, плод# ꙁо'лъ твори'ти. ни дрњ'во зл^о. плодъ до'бръ твори'ти”
19
19
Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.
вся'ко оу'бо дрњ'во и^же не твориT плода` добра`, посњка'ютъ е&, и^ въ ѓ%гнь в#мњта'ютъ.
20
20
Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.
тњ'мже оу%бо эT плDо и^хъ позна'ете и^хъ”
21
21
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
Не вся'къ гл~яи` ми, г~и г~и, в#ни'дет# въ црsтво нбsное, н^отворяи` во'лю эTц~а мое^го, и^же е^сть на нб~сехъ”
22
22
Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?
Мно'ѕи рекђтъ мнњ` въ ѓ'нъ дн~ь, г~и г~и, не въ твое л^и и'мя пррoчьствовахом#, и^ твои'мᲆ и'менеM бњсы и^ꙁгони'хом#, и^ твоиM и%менемъ си'лы мно'гы съᲄвори'хомᲆ;
23
23
І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
и^ тогда` и^сповњмъ иM, ја%ко николи'же ꙁнаX ва'съ. эTи^дњте эT мене` дњлающеи` безаконїе”
24
24
Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;
Вся'къ оу%бо и%же слы'шит# словеса моа` сїя`, и^ твори'тъ я&, оу^по'доблю е^го мђж'ђ мђ'дрђ, и^же съꙁда` хра'минђ свою` на ка'мени.
25
25
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.
и^ сниде до'ждь, и^ прїдошя рњкы`, и^ възвњ'ашя вњтри, и^ нападо'шя на хра'минђ т^ђ, и^ не паде'ся, ѓ^снована` б^о б^њ на ка'мени”
26
26
А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;
и^ вся'къ слы'шаи` словеса` моя с^и, и^ не творя` и^хъ, оу^подо'бится мђж'ђ оу^ро'дивђ, и^же създа` хра'минђ свою` на пњсцњ`.
27
27
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
и^ сниде до'ждь, и^ прїидо'ша рњкы, и^ вᲆзвњ'ашя вњтри, и^ ѓ^прњшася хра'минњ то'и, и^ падеся, и^ бњ разрђшенїе еа` велїе”
28
28
І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
и^ бы'сть е^гда` сконча` і^с~ словеса` сїа, дивля'хђся нароd ѓ^ оу^че'нїи е^го.
29
29
бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.
бњ б^о оу^ча иX ја%ко власть и^мња, и^ не ја%ко книQницы и^ фарисе'е”
Глава 8
Глаv, и~”
1
1
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
Съше'дшђ же е^мђ с горы`, въ слњдъ е^го` и^дя'хђ наро'ди мно'ѕи.
2
2
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
и^ се` прокаженъ пришеD, кла'няшеся е^мђ гл~я, г~и. а%ще хо'щеши, мо'жеши мя ѓ^чи'стити.
3
3
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
И$ просте'ръ рђ'кђ і^с~, коснђся е^мъ, гл~я. хощђ, ѓ^чистися. и^ а'бїе ѓ^чи'стися е^мђ прока'ꙁа”
4
4
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
и^ гл~а е^мђ і^с~. ви'жDь, никомђже повњжDь. н^о ше'дъ покажися і^е^ре'ѓ^ви, и^ принеси` да'ръ, и^же повелњ в зако'нњ мољ=сїи, въ свњдительство иM”
5
5
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
ВшеDшђ же е^мђ в капернаоу^мᲆ, пристђпи` к немђ со'тниk, моля е^го
6
6
Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
и^ гл~я г~и. ѓ^трокъ мои лежи'тъ в домђ ѓ^слабленъ, лютњ стра'жDа.
7
7
І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його.
и^ гл~а емђ і^с~, а^зъ прише'дᲆ и^сцњлю е^го`”
8
8
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
И$ эTвᲇщаv со'тникъ, рече е^мђ. г~и, нњсмь досто'и^нъ да под# кро'въ мои вни'деши. н^ото'кмо рцы сло'во, і^ и^сцелњетъ ѓ^троk мо'и.
9
9
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
и^бо а%ꙁъ чл~къ е^смь подъ вла'стїю, и^мы'и под# собо'ю во'ины, и^ гл~ю е^мђ, и^і'ди, і^ и^детъ. и^ дрђго'мђ прїиди, и^ прїидетъ. и^ рабђ моемђ сътвори се`. и^ сътвори'тъ”
10
10
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
Слы'шавᲆ же і^с~, оу^диви'ся, и^ рече грядђщиM по не'мᲆ. а^ми'нь гл~ю ва'мᲆ; н^и вᲆ і^и^л~и толико вњры ѓ^брњтохъ”
11
11
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
гл~ю же ваM, ја%ко мно'ѕи эT въсто'къ и^ за'падъ прїидTђ и^ въꙁля'гђтъ съ а^враа'моM, і^ и^саа'коM, і^ и^ја^ковомъ, въ црsтвїи нбsнемъ.
12
12
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
сн~ве же црsтвїя` и^ꙁгна'ни бђдђтъ въ тмђ кромњшнюю, т^ђ бђдетᲆ пла'чь и^ скре'жетъ ѕђбомъ.
13
13
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
и^ рече і^с~ со'тникђ. и^ди`, и^ ја^коже вњрова бђди ᲄебњ. і^ и^сцелᲇ ѓ%трокъ е^го в то'и чаs”
14
14
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
И/ прише'дъ і^с~ в до'мᲆ петро'въ, видњ те'щђ е^го лежа'щђ и^ ѓ^гне'мъ жего'мђ.
15
15
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
и^ прикоснђся рђцњ еа`, и^ ѓ^ста'ви ю` ѓ^гнь и^ въста`, и^ слђжа'ше е^мђ”
16
16
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
По'ꙁдњ же бы'вшђ, приведо'ша к немђ бњ'сны мно'ги, і^ и^ꙁгна` дђхи сло'вомᲆ. и^ вс^я боля'щая` и^сцњли`,
17
17
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
да събђ'дется рече'ное і^са'йемъ пррoкомъ, гл~ющем#. то'й недђ'гы нашя прїа'тᲆ, и^ болњꙁ#ни понесе`”
18
18
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
Видњ'в же і^с~ мно'гы народы ѓ%крестъ себе, повелњ` оу^ченикоM и^ти` на ѓ%нъ пол#.
19
19
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
и^ пристђ'пль е^ді'нъ кни'жниk, рече е^мђ`. оу^чи'телю, и^дђ` потебᲇ ја%може а'ще и^деши”
20
20
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
И$ гл~а е^мђ і^с~. ли'си ја%звины и^мђтᲆ, и^ пти'ця нбsныя гнњꙁ'да. сн~ъ же чл~чьскїи не и'мать гд^њ главы` поDклони'ти”
21
21
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
дрђгїи же эT оу^ченикъ е^го рече е^мђ`. г~и, повели` м^и пержDе и'ти, и^ погреб#сти эTц~а мое^го.
22
22
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
і^с~ же рече е^мђ. гряди по мнњ, и^ ѓ^ста'ви мр~твыхъ погреб#сти своя` мр~твеця`”
23
23
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
Влњз'шђ же е^мђ в# кора'бль, по неM и^до'шя оу^чн~ци е^го”
24
24
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
и^ с^е трђсъ вели'къ бысть в мо'ри, ја^коже кораблю` покрыва'тися влъна'ми, то'й же спа'ше.
25
25
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
и^ пришDеше оу^ченицы е^го възбђдишя е^го гл~юще. г~и, сп~си н^ы, погибаеM.
26
26
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
и^ гл~а и^мᲆ, чт^о страшли'ви е^сте маловњри; тогда` въста'въ, ꙁапрњти` вњтромъ и^ мо'рю. и^ бысть ти'шина ве'лїа.
27
27
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
чл~цы же чюди'шася гл~юще. кт^о е^сть сей, ја%ко и^ вњтри и^ мо'ре послђша'ютъ е^го;
28
28
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
И/ пришDешђ е^мђ на ѓ^нъ полᲆ, въ странђ гергеси'нскђю, срњто'ста е^го два` бњ'сна, эT гробъ и^сходя'ща, люта ѕњло`, ја%ко не мож#ти никомђ минђти пђтемъ тњм#.
29
29
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
и^ с^е възъпи'ста гл~юще. чт^о наM и^ тебњ і^с~е сн~е бж~їи; прише'лъ е^си сњмо преже вре'мене мђ'чити насъ”
30
30
А віддалік паслося велике стадо свиней.
бя'ше же далече эT нею` ста'до свинїи мно'го пасо'мо”
31
31
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
Бњ'си же моляхђ е^го, гл~юще. а^ще и^зго'ниши н^ы, повели наM и^ти` въ ста'до свино'е.
32
32
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
и^ рече` и^мᲆ, и^дњте” ѓ^ни же и^зшDеше и^дошя въ стадо свино'е. и^ с^е а^бїе оу^стремися ста'до вс^е по' брегђ в# мо'ре, и^ оу^топо'шя вᲆ водахъ.
33
33
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
пасђщїи же бњжа'шя, и^ шDеше въ граD, въꙁвњсти'ша вс^я, и^ ѓ^ бњсною”
34
34
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
и^ с^е ве'сь граD и^зы'де въ срњтенїе і^с~ови. и^ видњв#ше е^го моли'шя, ја^ко дабы прешелъ эT предњлъ и^хъ”
Глава 9
Глаv, џ~.
1
1
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
И влњзъ в кора'бль, пре'иде и^ прїиде въ сво'и гра'дъ”
2
2
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
И$ се` принесо'шя е^мђ ѓсла'блена жи'лами на ѓ^дрњ лежа'щъ” и^ видњвъ і^с~ вњрђ и^хъ, рече ѓ^сла'бленомђ, дерꙁа'и чядо, эTпђща'ют# ти ся грᲇси твои`”
3
3
При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
И$ се нᲇцыи` эT кни'жникъ, рᲇша в себњ, се'и хђлиT.
4
4
Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
и^ видњвъ і^с~ помышле'нїя и^хъ, рече. въскђю вы` мы'слите лђка'вая въ срDцыX свои^хᲆ;
5
5
Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
чт^о бо е^сть оу^до'бње рещи, эTпђща'ют# ти ся грњси, и^ли рещи` воста'ни и^ ходи`;
6
6
Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
н^о да оу^вњсте, ја^ко вла'сть и'мать сн~ъ чл~чьскїи на ꙁемли эTпђща'ти грњхи`, тогда` гл~а расла'бленомђ, въста'ни. въꙁми` сво'и ѓ^дръ, и^ і^ди в доM твои”
7
7
І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
И$ въста'въ вꙁе'мъ ѓ^дръ сво'и, и^ і^де в до'мъ сво'и”
8
8
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
видњвше же наро'ди чюди'шася. и^ просла'вишя б~а, да'вшаго вла'сть таковђю чл~комъ”
9
9
Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
И/ преходя` іс~ эTтђ'дђ, видњ чл~ка сњдя'ща на мы'тници, маTџе'а гл~ема, и^ гл~а е^мђ, по мнњ` гряди`, и^ въста'в# по неM и%де”
10
10
І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
и^ бы'сть е^мђ въꙁлежа'щђ в домђ`, и^ с^е мно'ѕи мытаре` и^ грњшницы пришDеше, възлежа'хђ съ і^с~омъ, и^ съ оу^ченикы е^го”
11
11
Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
и^ видњв#ше фарисе'е, гл~ахђ оу^ченико'мъ е^го. почт^о с мытари и^ грњшникы оу^чи'тель ваш# ја%стъ и^ пїетъ;
12
12
Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
і^с~ же слы'шавъ, рече и^мъ. не требђ'ютъ здра'вїи врача` н^о боля'щїи.
13
13
підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
шDеше наоу^чи'теся, чт^о е^сть, млsти хощђ, а^ не жрътвᲇ. не прїидохъ б^о призва'ти пра'веDники, н^о грᲇшникы на покаа'нїе”
14
14
Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
Тогда` пристђпи'шя к# немђ оу^ченици і^ѓ^а'ннови гл~юще. почт^о м^ы, и^ фарисе'е постимся мно'го, оу^ченицы же твои не постя'тся;
15
15
І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
и^ рече и^мъ і^с~. е^да мо'гђтъ сн~ве брачнїи пла'кати, донели'ко вре'мя с ними е^сть женихᲆ; прїидђт же дн~їе, е^гда` эTи^меTся эT ниX жениX, и^ тогда` постяTся”
16
16
Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
Никто'же б^о приставляеT приставле'нїа пла'та небњ'лена, ри'зњ ветсњ. во'ꙁмет б^о ко'нчинђ свою` эT ри'зы, и^ горши дира` бђдетъ”
17
17
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
ниже влива'ют# вина` но'ва в# мњхы ве'тхы. а^ще ли же н^и, т^о просадятся мњси, и вино` пролїе^тся, и^ мњ'си погы'бнђтъ” н^о влива'ютъ вино` но'во в мњхы но'вы, и^ ѓ^бое съблюдется”
18
18
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
Сїя е^мђ гл~ящђ к ним#, с^е княѕь нњкїи пришDе кла'няшеся е^мђ гл~я, ја%ко дщи моа нн~њ оу^мретъ. н^о пришDе вᲆзложи на ню` рђ'кђ свою`, и^ ѓ^живетъ”
19
19
І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
и^ въставъ і^с~, по немᲆ и^де, и^ оу^ченицы е^го”
20
20
І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
и^ с^е жена` кровоточи'ва два`надесяте лњтъ, пристђпльши съꙁади, прикоснђ'ся въскри'лїи ри'зы е^го.
21
21
бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
гл~аше б^о в себњ, а%ще ᲄо'кмо прикоснђся ри'зњ е^го, сп~се'на бђ'дђ”
22
22
Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
і^с~ же ѓ^бра'щся, и^ видњвъ ю&, рече. дръꙁа'и дщи`, вњра твоа` сп~се т^я” и^ сп~сена бысть жена` эT часа того”
23
23
Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
и^ пришDе і^с~ в до'мъ кня'жь, и^ видњ` сопця, и^ нароD млъвящъ,
24
24
І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
гл~а и^мъ, эTи^дњᲄе, не оу^мретъ бо дв~ца, н^о спитъ. и^ рђгахђся е^мђ”
25
25
Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
е^гаD же и^згнанᲆ бысть народъ, в#шDе, я'тъ ю& ꙁа' рђкђ, и^ въста` дв~ца.
26
26
І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
и^ и^зы'де вњсᲄь с^и по все'и земли то'и”
27
27
Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
И/ преходя'щђ эTтђдђ і^с~ови, по немъ идоста дв^а слњця, зовђща и^ гл~юща помилђи н^ы і^с~е сн~е дввDъ”
28
28
Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
ПришеDшђ же е^мђ в# домъ, пристђпи'ста к# немђ слњпця. и^ гл~а има і^с~. вњрђ'ета л^и ја%ко могђ` с^е сътвориᲄи; гл~аста е^мђ е'й г~и”
29
29
Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
Тогда` прикоснђ'ся ѓ^чїю и^х#, гл~я. по вњрњ ва'ю бђди ва'ма.
30
30
І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
и^ эTверзостася ѓ%чи и'ма. и^ запрњти` и%ма і^с~, гл~я. блюдњта да никтоже оу^вњ'сть.
31
31
Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
ѓ^на же и^зшедша просла'виста е^го по все'и земли ᲄой”
32
32
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
тњ'ма же и^сходя'щема, с^е приведо'шя к немђ чл~ка нњма, бњснђе'ма.
33
33
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
и^ и^згна'нђ бњс'ђ, прогл~а нњмы'и” и^ диви'шяся наро'ди, гл'юще, ја^ко николиже ја^вися та'ко въ і^и~ли”
34
34
Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
фарисе'е же гл~ахђ, ѓ^ князи бњсо'вьстњмъ и^ꙁго'нитᲆ бњсы”
35
35
І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
и^ прохожDаше і^с~ гра'ды вс^я и^ ве'си оу^ча на сонмищихъ иX, и^ проповњдаа е^љhлїе црsтвїа, и^ цњля всякъ недђгᲆ и^ всякђ ја%ѕю в# людехъ”
36
36
Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
Видњв же наро'ды, млsрдова ѓ^ нихъ, ја^ко бњхђ смяте'ни и^ эTврᲆжени, ја^ко ѓ^вця не и^мђща па'стыря”
37
37
Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
Тогда` гл~а оу^че'никомъ свои^мъ. жа'тва оу^бо мно'га, дњ'лателїи же ма'ло.
38
38
Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
моли'теся оу^бо господинђ жа'твᲇ, ја%ко да и^зведеT дњ'лателя на жа'твђ свою`”
Глава 10
Глvа, і~.
1
1
Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
И призвавъ ѓ%бана'десяте оу^ченика своя`, дастъ и^мъ власть на дђсњх# нечи'стыX, ја^ко да и^зго'няT и^хъ, и^ сцњлити всякъ недђгъ и^ всякђ болњꙁнь”
2
2
Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
дванадесятиM же а^плsомъ и^мена` сђтъ сїа`. пе'рвыи си'монъ и^же нарица'ется петръ, и^ а^ндре'а брат# е^го. и^а'ковᲆ ꙁеведе'ѓ^вᲆ, и^ і^ѓа'ннъ браT е^го.
3
3
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
фили'ппъ, и^ варџоломе'и. џома`, и^ матџе'и мытарь. і^а'ковъ а^л#феѓ^въ, и^ келеве'и нареченыи фаDде'и.
4
4
Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
сі'мон# кананитъ, и^ і^оу'да и^скариѓ'тᲆскїи и^же и^ предастъ е^го
5
5
Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
Сїа` ѓ%бана'десяте посла` і^с~ ꙁаповњ'давъ и^мъ гл~я. на пђть я^ꙁы'къ не и^дњте, и^ въ градъ самаря'нскыи не внидњте.
6
6
а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
и^дњте же паче къ ѓ^вцямъ поги'бшиM до'мђ і^ил~ева”
7
7
ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
ходя'ще же проповњ'дђите, гл~юще, ја%ко прибли'жися црsтвїе нбsное”
8
8
хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте.
боля'щаа и^сцњлите, прокаже'ныа ѓ^чища'ите, мр~твыа в#скр~шаите, бњ'си и^ꙁгоните. тђ'не прїа'сте, тђ'не дади'те”
9
9
Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої,
Не стяжи'те зла'та, ни` сребра, ни` мњди при поясњхь вашиX.
10
10
ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
ни пи'ры на пђти, ни двою ризђ, н^и сапогᲆ, н^и же'ꙁлъ. досто'инъ б^о е^сть дњ'латель м#зды своеа`”
11
11
В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
Во'нже а^ще коли'жDо грDа и^л^и весь вни^дете, и^спыта'ите кт^о в немъ досто'инъ е^сть, и^ т^ђ пребђдњте дондеже и^зы'дете”
12
12
а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому.
входяще же в до'мъ, цњлђ'ите е^го. гл~юще ми'ръ до'мђ семђ.
13
13
І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
и^ а^ще оу^бо бђ'детъ до'мъ досто'инъ, прїидеT ми'ръ ва'шъ нань. а^ще ли же не бђ'детъ досто'инъ, мир# ва'шъ к вам# възврати'тся”
14
14
А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших.
и^ і%же а^ще не прїимет# васъ, ниже послђшаетъ словесъ ва'шихъ, и^сходя'ще и^з# домђ, и^ли` и^з града того, эTтрясњте пра'хъ но'гъ ва'шихъ”
15
15
Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому.
а^минь гл~ю ва'мъ, эTраDнње бђ'детъ ꙁемли содоMстњ и^ гоморстњи в# дн~ь сђдныи, неже гра'дђ томђ”
16
16
Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби.
Се^ а%ꙁъ посыла'ю ваs ја%ко ѓ^вця посредњ влъ'ковъ. бђдњте оу^бо мђдри ја%ко змїа, и^ цњли ја^ко голђбїе”
17
17
Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
Внемлᲇте же эT чл~къ. предадят# б^о в^ы на со'нмы, и^ на собо'рищиX и^хъ бїю'тъ ваs.
18
18
і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
предъ влDкы же и^ цр~я веде'ни бђ'дете, мене` ради. въ свњдњтельство и^мъ, и^ я^зы'комъ.
19
19
Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
е^гда же предаю'тъ в^ы, не пецњтеся, како и^ли` чт^о въꙁгл~ете. дасть бо ся вамъ в то'и часъ, чт^о въз#гл~ете.
20
20
бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
не вы б^о бђдете гл~ющеи`, н^о дх~ь эTц~а ва'шего гл~яи` в# вас#.
21
21
Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
предастъ же братᲆ бра'та на смр~ть, и^ эTц~ъ ча'до. и въста'нђтᲆ чяда на родителя, и^ оу^бїютъ и^хъ.
22
22
і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.
и^ бђдеᲄе ненави'дими всњми, и%мени мое^го раd. претръпњвыи же до конца то'и сп~сенъ бђдетъ”
23
23
Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
Є/гда же го'нятъ в^ы въ' градњ семъ, бњгаите в# дрђгїи. а^минь б^о гл~ю ваM, не и'мате скончати гра'ды і^и~левы, дон#деже прїидетъ сн~ь члчsкїи”
24
24
Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
Нњсть оу^ченикъ над# оу^чи'телемъ своимъ, ниже рабъ, наD господиномъ свои^мᲆ.
25
25
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
до'влетъ оу^ченикђ, да бђ'детъ ја%ко оу^чи'тель его, и^ рабъ, ја%ко г~ь е^го” А$ще господина до'мђ веелзевђла нареко'шя, ко'лми паче домашняа` е^го;
26
26
Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.
не оу^бо'итеся оу^бо и'хᲆ. ничт^оже бо е^сть покровено, е^же не эTкры'ется. и^ та'ино, е^же не оу^вњ'дњно бђ'детъ”
27
27
Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
Є$же гл~ю ва'мъ въ тмњ, рцњте въ свњтњ. и^ е^же въ оу%ши слы'шите, проповњ'дите въ кровњхъ.
28
28
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
и^ не оу^боитеся эT оу^бива'ющих тњ'ло, дш~ђ же не могђщих# оу^бити. оу^бои'те же ся паче могђщаго и^ дш~ђ и^ тњ'ло погђбїти в# гее'ннњ”
29
29
Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
не двњ' ли птици цњни'тася е^ді'номђ а^ссарїю; и^ ни еді'на эT нею падетъ на ꙁемли беZ эTц~а ва'шего.
30
30
у вас же і волосся на голові все полічено;
ва'м же и^ власи главнїи вс^и и^ꙁъчтени сђть.
31
31
не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.
не оу^бо'итеs оу^бо, мно'ѕXњ пти'цъ лђ'чши е^сте в^ы”
32
32
Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.
Всякъ оу^бо и^же и^сповњ'сть мя пред# чл~кы, и^сповMњ е^го и^ а^з# преD эTц~ем# моиM, и^же на нб~сех#.
33
33
А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
а^ и^же эTвръжеTся мене преD чл~кы, эTвръгђся е^го и^ а'зᲆ прDе эTц~емъ моиM, и^же на нб~сехъ”
34
34
Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.
Не мниᲄе ја^ко прїидох# въврещи ми'ръ на землю. не прїидоX бо въврещи` мирь, н^о мечь.
35
35
Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.
прїидоX б^о разлђчити чл~ка на эTц~а свое^го, и^ дще'ре на мт~ре свою`. и^ невњстђ на свекро'вь свою`.
36
36
І вороги людини — домашні її.
и^ вра'ѕи чл~кђ дома'шнїи е^го”
37
37
Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
И/же лю'биT ѓ^ц~а и^ли мт~ре паче мене, нњ'сть мене` досто'инъ. и^ і'же лю'биT сн~а и^ли дщере паче мене`, нњсть мене досто'инъ.
38
38
і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
и^ і'же не прїимеT крsта свое^го, и^ в# слDњ мене гря'деT, нњсть мене досто'и^нъ”
39
39
Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
Э$брњтыи` дш~ђ свою`, погђбиT ю&. а^ и'же погђбииT дш~ђ свою` мене раd, ѓ^брящеT ю&.
40
40
Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
И$же ва`съ прїе'млеT, мене` прїемлеT. и^ і'же прїемлет# мене, прїемлеT посла'вшаго м^я.
41
41
хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника.
прїемляи` пророка въ и^мя пррoче, м#здђ пррoчю прїимет#. и^ прїемляи` правDеника въ и^мя пра'веDниче, м#ꙁдђ пра'ведничю прїимет#”
42
42
І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
І$ и'же а^ще напоиT е^ді'ного эT малыхъ сиX ча'шђ стђденђ` во'дђ, токмо въ и^мя оу^чн~ка. а^ми'нь гл~ю ваM, не погђбиT м#здђ свою`”
Глава 11
Глаv, а~і”
1
1
І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх.
И бы'сть е^гда съверши` і^с~, заповњ'дая ѓ^бњманадесяте оу^ченико'ма свои'ма, пре'иде эTтђ'дђ оу^чи'ти и^ проповњдати въ градњхᲆ иX”
2
2
Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
І$ѓ^а'ннᲆ же слы'шав# въ оу^ꙁылищи дњла хв~а, посла'въ два эT оу^ченикъ своиX.
3
3
запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?
рече е^мђ. ты' ли е^си грядыи`, и^ли` и^ного чя'емъ;
4
4
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите:
и^ эTвњщавъ і^с~ рече и^мᲆ. шеDша въꙁвњстита і^ѓ^а'ннови, ја%же слы'шита и^ ви'дита.
5
5
сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять;
слњпїи прозира'ютъ и^ хро'мїи хо'дятъ, прокаже'нїи ѓ^чища'ются, и^ глђсїи слы'шят# мр~твїи въста'ют#, и^ ни'щїи бл~говњствђють.
6
6
і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
и^ бл~же'нъ е^сть и%же а^ще не събла'зниTся ѓ^ мнњ”
7
7
Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
тᲇма же и^схо'дя'щема, начя'тъ і^с~ наро'домъ гл~ати ѓ^ і^ѓ^а'ннᲇ. чесо и^ꙁыдо'сте в# пђсты'ню видњти; тро'сть ли` вњтром# колњблеM;
8
8
На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть.
но` чесо и^ꙁыдо'сте видњти; чл~ка ли` в# мяк#кы ри'ꙁы ѓ^блъчена; с^е и^же мя'к#кая носящеи`, въ домохъ црsкыхъ сђтъ”
9
9
На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка.
но чесо и^зыдо'сте видњти; пррoка л^и; еи` гл~ю вамъ, и^ лише пррoка”
10
10
Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.
се'и бо е^сть, ѓ^ не'мже е^сть пи'сано” Се` а%ꙁ# посыла'ю а^гг~ла мое^го прDе лицемъ твои^мъ, и%же оу^готовиT пђть твои пред# тобою”
11
11
Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
а^миn гл~ю ва'мъ. не въста` в роженыX жена'ми болїи и^ѓ^а'нна крsтля. мнїи же, въ црsтвїи нбsнњмъ, болїи е^го е^сть”
12
12
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
эT дни же і^ѓа'нна крsтля досе'лњ, цр~ьствїе нбsное нђ'дится. и^ нђжници вᲆсхища'ютᲆ е&.
13
13
бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
Вси` бо пррoци и^ ꙁако'нъ до и^ѓ^а'нна проре'кошя.
14
14
І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
и^ а%ще хо'щете прїја%ти, то'и е^сть и^лїа хотя'и прїити.
15
15
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
и^мњяи оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
16
16
Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
Комђ же оу^подоблю` ро'дъ сеи. подо'бен# е^сть дњтеM, сњдя'щим# на то'ржищих#, и^ въꙁглаша'ющимъ дрђгомъ свои'мъ,
17
17
кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали.
и^ гл~ющимъ. писка'хомъ ва'мъ, и^ не плясасте. плака'хомъ ваM, и^ не рыда'сте”
18
18
Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має.
Прїиде б^о і^ѓа'нᲆ ни ја%ды ни` пїя, и^ гл~ете бњ'съ и'маT.
19
19
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
прїиде сн~ъ чл~ческїи ја%дый и^ пїа, и^ гл~ете, с^е чл~къ ја%дца и^ винопїиця, мытаремъ дрђгъ и^ грњшникомъ. и^ ѓ^пра'вдися премђ'дрость. эT чядъ свои^хъ”
20
20
Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
Тогда` начаT і^с~ понаша'ти градовом#, в нихже бы'ша множа'ишая си'лы е^го, ꙁане не пока'ашяся`”
21
21
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
Го'ре тебњ` хораꙁи'нъ, го'ре тебњ вљ=џсаи'да. ја^ко аще в тљ=рњ и сидо'нњ быша си'лы были` бы'вшая в ва'съ, древле оу%бо въ вре'тищи и^ пе'пелњ пока'ялися бы'шя,
22
22
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
ѓ^ба'че гл~ю вамъ, ти'рђ и^ сидо'нђ эTра'днње бђ'детъ в# дн~ь сђдныи, неже ва'мъ”
23
23
І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
И$ т^ы капернаоу^мᲆ, и^же до нб~съ вᲆꙁнесы'ися, до а'да съни'деши. ꙁане` а%ще в содо'мњхъ бы'шя си'лы были`, бы'вшая в тебњ, пребы'ли оу%бо бышя до дне'шняго дн~е.
24
24
Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
ѓ^баче гл~ю ва'мъ, ја%ко земли содо'мъстњи эTраDнње бђ'деT в# дн~ь сђдныи, неже тебњ”
25
25
Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
в то` вре'мя эTвњща і^с~, рече`. и^сповњда'ю ти ся ѓ^ч~е г~и нб~си и^ ꙁемли`, ја%ко оу^таилъ е^си сїя эT премђдрыхъ и^ разђмныX, и^ эTкры'лъ е^си та` младенцMе.
26
26
Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
еи` ѓ^ч~е, ја%кота'ко бы'сть бл~говоле'нїе предъ тобо'ю”
27
27
Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.
Вс^я мнњ предана` сђть ѓ^ц~емъ моиM” и^ никто'же ꙁна'ет# сн~а, токмо эTц~ъ, ни ѓ^ц~а кт^о ꙁна'етъ, то'кмо сн~ъ, и^ е^мђже а^ще во'литъ сн~ъ эTкры'ти”
28
28
Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
прїидњте ко мнњ вси` трђжDающеися и^ ѓ^бремененїи, и^ а'ꙁъ поко'ю в^ы.
29
29
візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
Възмњте и%го мое на себе, и^ наоу^чи'теся эT мене`, ја%ко кро'токъ е^смь, и^ смиреn срDцемъ, и^ ѓ^бря'щете поко'и дш~амъ ва'шимъ”
30
30
бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.
и%го б^о мое бл~го, и^ бремя мое ле'гко е^сть”
Глава 12
Глvа, в~і.
1
1
У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
В т^о вре'мя и^де і^с~ в сђбоᲄы сквоѕњ сњянїа. оу^чн~цы же е^го въꙁалка'шяся, и^ начя'ша въстерѕа'ти кла'сы и^ ја%сти.
2
2
Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
фарисее же видњ'вше, рᲇша е^мђ. с^е оу^ченицы твои` творя'тъ, е^гоже не достоиT творити в сђботы.
3
3
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
ѓ^н же рече` и%мъ” нњ'сте ли чли` чт^о сътвори двDъ, е^гда` въꙁалка са'мᲆ, и^ сђщїи с нимъ;
4
4
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
ка'ко вни'де в' хра'мъ бж~їи, и^ хлњбы преDложенїя снњсть, и%хже не досто'ино емђ б^њ ја%сти, ни сђщимъ с ниM, то'кмо и^е^ре'ѓ^мъ е^ди'нњмъ;
5
5
Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
и^л^и нњ'сте чл^и в# ꙁако'нњ, ЈА/ко в# сђбо'ты сщ~е'ницы в# цр~кви сђботы сквернятъ, и^ непови'нни сђть;
6
6
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
Гл~ю же ва'мъ, ја%ко цр~кве бо'ле е^сть ꙁдњ`”
7
7
Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
А/ще ли бы'сте видᲇли чт^о е^сть млsти хо'щђ, а^ не же'ртвᲇ, нико'лиже оу%бо бы'сте ѓ^сђжDали непови'нныX.
8
8
Бо Син Людський є господарем і суботи.
г~ь бо е%сть и^ сђбо'тᲇ сн~ъ чл~чскїи”
9
9
І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
И/ пришеD эTтђдђ прїиде на соnмище иX.
10
10
І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
И$ с^е чл~къ б^њ т^ђ, рђкђ и^мы` сђхђ. и^ въпросишя е^го гл~юще, а^ще досто'итъ въ сђбо'ты цњлити; да на'нь вᲆз#гл~ютъ”
11
11
Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
ѓ%н же рече и%м#. кто` е^сть эT ва'съ чл~къ, и%же и%мать ѓ^вчя е^ді'но, и^ а'ще впаде'тся в сђбо'ты въ я'мђ, не и%метъ ли, и^ и'ꙁмет#;
12
12
Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
ко'льми оу^бо лђ'чши е^сть чл~къ ѓ^вча'те; Тњмже оу^бо досто'итᲆ в сђбо'ты добротвори'ти”
13
13
Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
Тогда` гл~а чл~кђ, простри` рђ'кђ твою. и^ простретъ, и^ оу^тверди'ся цњла` ја^ко дрђга'а”
14
14
Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
Фарисе'е же шедше совњтъ сътвори'ша нань, како да е^го погђбяT. і^с~ же раꙁђмњвъ, эTи%де эTтђ'дђ,
15
15
І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
И/ по немъ и^до'шя наро'ди мно'ѕи, и^ і^сцњли` и^хъ всњхъ”
16
16
І заборонив, щоб не являли Його.
и^ запрњти и^мъ да не ја%вњ е^готворятъ
17
17
Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
ЈА/ко да с#бђдется рече'ное и^саїемъ пррoкомъ гл~ющемъ”
18
18
це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
Се^ ѓ%трокъ мои е^гоже и^зво'лихъ, възлю'бленныи` мои, на'ньже бл~говоли дш~а моя. положђ дх~ь мои на немъ, и^ сђдъ ја%ꙁы'комъ въꙁвњститъ.
19
19
Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
не прерњчеT, ни въꙁопїет#. ниже оу^слы'шитъ кт^о на распђтїих# гла'са е^го.
20
20
тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
тро'сти съкрђше'ны не прело'митъ, и^ ле'на в#не'мшася не оу^гаситъ, до'ндеже и^зведетъ в# побњдђ сђдъ.
21
21
і на ім’я Його уповатимуть народи.
и^ на и^мя е^го ја^ꙁы'ци оу^поваюT”
22
22
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
Тогда` приведо'ша к немђ бᲇснђ'ющася слњпа и^ нњма, и^ и^сцњли е^го, ја^ко слᲇпомђ и^ нњмомђ гл~ати и^ гля'дати”
23
23
І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
И$ дивля'хђся вси наро'ди гл~юще. е^да се'и е^сть х~с, сн~ъ двDв#;
24
24
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
фарїсе'е же слы'шавше, рњша. се'и не и^ꙁго'нитъ бњсы, токмо ѓ^ вее^лꙁевђ'лњ кня'ѕи бњсо'в#стњмъ”
25
25
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
Вњдыи же іс~ мы'сли иX, рече и^мᲆ. вся'ко црsтво раꙁдњ'лшееся на ся, ꙁапђстње^тъ. и^ всякᲆ граD, и^ли домъ раꙁдњли'выи`ся на' ся, не ста'нетъ.
26
26
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
и^ а'ще сатана`, сатанђ` и^зго'нит#, на' ся раꙁдњлился е^сть, ка'ко оу^бо` ста'нетъ црsтво е^го;
27
27
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
И$ а'ще а%ꙁъ ѓ^ вее^льꙁевђ'лњ и^ꙁгоню` бњсы, сн~ове ва'ши ѓ' комь и^зго'нят#; Сего ра'ди тїи вамъ бђ'дђть сђдїя`.
28
28
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
а%ще ли же а^ꙁъ ѓ^ дс~њ бж~їи и^згоню` бњ'сы, оу^бо пости'же на васъ црsтвїе бж~їе”
29
29
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
И$ли` ка'ко мо'жетъ кт^о вни'ти в домъ крњ'пкаго, и^ съсђ'ды е^го расхи'тити, а%ще не пе'рвње свя'жетъ крњпкаго, и^ тогда` до'мъ е^го расхи'титъ;
30
30
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
И/же нњ'сть со мно'ю, на' мя е^сть, и^ і'же не събира'етъ съ мно'ю, растачаеT”
31
31
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
Сего` ра'ди гл~ю вамъ, вся'къ грњхъ и^ хђла, эTпђ'стиTся чл~комъ, а^ ја%же на дх~ъ хђла`, не эTпђ'стится чл~коM.
32
32
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
и^ і^же а^ще речетᲆ сло'во на' сн~а члчsкаго, эTпђ'стится е^мђ. а^ и^же речетъ на' дх~а ст~го, не эTпђ'стится е^мђ, ни в сїи вњкъ, ни в бђ'дђщїи”
33
33
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
И$л^и сътвори'те дрњ'во добро, и^ пло'дъ е^го до'бръ. и^л^и сътвори'те древо ꙁл^о, и^ пло'дъ е^го ꙁол#. эT плода` бо древо поꙁнано бђ'детъ”
34
34
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
ПорожDенїа е^хи'днова, ка'ко мо'жете добро гл~ати, ꙁл^и сђще; эT и^збы'тка бо срDцђ, оу^ста гл~ютъ”
35
35
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
Бл~гыи чл~къ, эT бл~гаго съкро'вища и^зно'ситᲆ бл~га'а. и^ лђка'выи чл~к#, эT лђка'ваго съкро'вища, и^зно'ситъ лђка'вая”
36
36
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
Гл~ю же ва'мъ, ја%ко вся'ко сло'во пра'здно е^же а^ще рекђтᲆ чл~цы, въздадя'тъ ѓ^ не'мъ сло'во въ дн~ь сђд#ныи”
37
37
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
эT слове'съ б^о свои^хъ ѓ^пра'вдишися, и^ эT слове'сᲆ своиX ѓ^сђ'дишися”
38
38
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
Тогда` эTвњща'ша нњцїи эT кни'жник# и фарисе'и гл~юще. оу^чи'телю, хо'щеM эT тебе ꙁнаменїе видњти”
39
39
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
ѓ%н же эTвњщавъ рече и^мъ. родъ лђка'въ и^ прелюбодњ'и, зна'менїя и'щетъ. и^ зна'менїе не дасться е^мђ, то'кмо зна'менїе і^ѓ'ны прoрка.
40
40
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
ја%коже б^о бњ` і^ѓ'на вᲆ чревњ ки'товњ три дн~и, и^ три но'щи. та'ко бђ'детъ и^ сн~ъ члчsкїи в# срDци ꙁем#ли три дн~и, и^ три но'щи”
41
41
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
Мђжїе ниневи'т#стїи в#ста'нђтъ на сђдъ с родоM симъ, і^ ѓ^сђ'дятᲆ и&, ја%ко пока'ашяся про'повњдїю іѓ'ниною. и^ с^е бо'ле і^ѓ'ны зд^њ”
42
42
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
Цр~ца ю'ж#скаа в#ста'нетъ на сђдъ с родомъ сим#, и^ ѓ^сђдитъ и&, ја%ко прїиде эT коне'цъ ꙁемля` слы'шати премђ'дрость соло'моновђ. и^ се бо'ле соло'мона ꙁд^њ”
43
43
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
Є$гда же нечи'стыи дXђ и^зы'детъ эT чл~ка, прехо'дитъ сквозњ беꙁвоDная мњста, ища` поко'я, и^ не ѓ^брњта'етъ.
44
44
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
тогда рече'тъ, въꙁ#вращђ'ся в# домъ мо'и эTнђдђже и^ꙁыдо'хъ. и^ пришеD ѓ^бря'щетъ пра'ꙁденъ, помете'нъ и^ оу^краше'нъ.
45
45
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
тогда` и%дет, и^ по'иметъ с# собою сеDмь и^нњхъ дђховъ лютњишиX себе`, и^ вшеDше живђтъ т^ђ. и^ бђдђтъ послњдняа чл~кђ томђ горша пе'рвых#. та'ко бђдетᲆ и^ ро'дђ семђ лђка'вомђ”
46
46
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
Є/ще же е^мђ гл~ющђ к# народомᲆ. с^е мати е^го и^ братїа е^го стоя'хђ вн^њ, и^щђще гл~ати е^мђ.
47
47
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
рече же нњ'кїи е^мђ. с^е мт~и твоа`, и^ бра'тїа твоя вн^њ стоя'тъ хотя'ще гл~ати тебњ.
48
48
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
ѓ%нᲆ же эTвњща'въ рече къ гл~ющемђ е^мђ. кᲄо е^сть мт~и моа`, и^ кт^о сђть братїя моа`;
49
49
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
и^ про'стеръ рђ'кђ свою на оу^чн~ки своя, рече. с^е мт~и моа` и^ братїя моа`.
50
50
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
и^же б^о а^ще сътворитъ во'лю эTц~а мое^го и^же е^сть на нб~сехᲆ, то'и браT мои, и^ сестра`, и^ мт~и м^и е^сть”
Глава 13
Глvа, г~і”
1
1
Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
В дн~ь же то'и и^ꙁшDе і^с~ и^ꙁ домђ сњдя'ше при мори.
2
2
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
и^ събра'шася к немђ наро'ди мно'ѕи, ја%коже е^мђ в кора'бль влњ'сти и^ сњсти, и^ весь наро'дъ на помо'рїи стоа'ше.
3
3
І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
и^ гл~а и^мᲆ при'тчами мно'го, гл~я. Се^ и^ꙁы'де сњаи` да сњ'етъ.
4
4
І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
и^ сњющђ е^мђ. ѓ%ва падошя при пђти`. и^ прїидо'шя пти'ця, и^ позобашя я&.
5
5
Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
дрђга'я же падошя на ка'менныхъ, и^дњже не и^мњ'аше ꙁемля` мно'гы, и^ а'бїе проꙁябо'шя, ꙁа'не не и^мњ'аше глђбины ꙁемля`.
6
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
сл~нцђ же въсїа'в#шђ, присвњнђшя, и^ зане не и^мњ'ахђ коренїя, и^схо'шя.
7
7
Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
дрђга'я же падошя в# трьнїи, и^ вꙁы'де трьнїе и^ подави иX”
8
8
інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
дрђга'я же падошя на ꙁемли` до'брњи. и^ даа'хђ пло'дъ. ѓ%во оу^бо сто`, ѓ%во же шестьдесяT. ѓ%вотридесять”
9
9
Хто має вуха слухати, нехай слухає!
И$мњаи` оу%ши слы'шати, да слы'шиT”
10
10
І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
И/ пристђпивше оу^чн~ци е^го, рекоша е^мђ, почто` при'тчами гл~еши и^м#;
11
11
Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече и^мъ. ја%ко ва'мъ дано е^сть раꙁђмњти та'ины црsтвїа нбsнаго. ѓ^нњмъ же не дано` е^сть”
12
12
Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
И$же б^о и%мать, дасться е^мђ, и^ преи^ꙁбђ'детъ е^мђ. а^ и^же не и'мать, и^ е^же и'мать въꙁмется эT него”
13
13
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
Сего ра'ди в# при'тчяхъ гл~ю и^мъ, ја%ко ви'дяще не ви'дятъ, и^ слы'шаще не слы'шятъ, ни раꙁђмњютъ.
14
14
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
и^ събыва'ется в ниX прoрчество і^са'іно, гл~ющее. слђ'хомᲆ оу^слы'шите, и^ не и'мате разђмњти. и^ ꙁря'ще оу%зрите, и^ не и%мате ви'дњти.
15
15
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
ѓ^тлъстњ б^о срDце людїи сиX, и^ оу^ши'ма тяQко слы'шаша, и^ ѓ%чи свои смњжи'шя, да не когда` оу^зрятъ ѓ^чи'ма, и^ оу^ши'ма оу^слышятᲆ, и^ срDцеM разђмњютъ, и^ ѓ^братя'тся, и^ і^сцњлю` и^хъ”
16
16
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
Ва'ша же бл~же'наа` ѓ^чеса`, ја%ко ви'дятъ, и^ оу'ши ва'ши, ја^ко слы'шятᲆ”
17
17
Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
А$минь б^о гл~ю ва'м#, ја%ко мно'ѕи прoрцы и^ пра'веDницы въжDелᲇшя ви'дњти ја%же ви'дите, и^ не видњшя. и^ слы'шяти ја%же слы'шите, и^ не слы'шаша”
18
18
Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
Вы^ же оу^бо оу^слы'шите приTчю сᲇющаго”
19
19
До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
Вся'комђ слы'шащемђ сло'во црsтвїа, и^ не раꙁђмњвающђ, прихо'дитъ лђка'выи, и^ въсхищаетъ всњянное в# срDци е^го, с^е е^сть иже при пђти` сњ'анное”
20
20
А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
А$ на ка'мен#ныхъ сњ'анное, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ а'бїе с ра'достїю прїе'млетъ е&,
21
21
але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
не и'мать же ко'рене в себњ, н^о временеn е^сть” Бы'вши же печали и^л^и гоне'нїю словесе` ра'ди, а%бїе съблажня'ется”
22
22
А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
А$ сњ'анное в# тернїи, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ печа'ль вњка сего`, и^ лесть бога'тъства, подавля'етъ сло'во, и^ бес плода` быва'етъ”
23
23
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
А$ сњ'анное на до'брњи ꙁеMли`, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ раꙁђмњва'а, и^же оу^бо пло'дъ прино'ситъ, и^ твори'тъ, ѓ%въ сто, ѓ%в# же шестьдесяT, ѓ%въ тридесять”
24
24
Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
И/нђ при'тчю преDложи и^мᲆ гл~я. оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ сњ'авшђ до'брое сњмя на селњ` своемъ.
25
25
коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
спя'щемᲆ же чл~комъ, прїиде вра'гъ е^го, и^ всњ'а плњвелы посредњ пшени'ца, и^ эTи'де.
26
26
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
е^гда же прозябе трава`, и^ плоD сътвори`, тогда` ја^ви'шяся и^ плњ'велїе”
27
27
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
ПришеDше же раби` господи'на, рњ'шя е^мђ. г~и, не до'брое ли сњмя сњ'алъ е^си на селњ своемъ; эTкђ'дђ оу^бо и%мать плњвелы;
28
28
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
ѓ%нъ же рече и^мъ. врагъ чл~къ с^е сътвори`” Раби же рњшя е^мђ. хо'щеши ли оу^бо, да шеDше и^сплевемъ я&;
29
29
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
ѓ%нъ же рече` и^м#, н^и. да не когда` въстръга'юще плњвелы, въстръ'гнете кђпно с ни'ми и^ пшени'цђ.
30
30
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
ѓ^ста'вите расти` ѓ^бое` кђпно до жа'твы, и^ въ время жа'твы рекђ жа'телеM. съберњте пе'рвње плњвелы, и^ свяжи'те и^хъ в# снопы` ја%ко съжежти` я&” А$ пшени'цђ съберњте в# жи'тницђ мою”
31
31
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
И/нђ при'тчђ преDложи и^мᲆ, гл~я. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ꙁрьнђ горђшичнђ, е%же вꙁе'мъ чл~къ, всњ'а на селњ своем#,
32
32
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
е^же ма'лњише оу^бо е^сть эT всXњ сњменъ. е^гда же възрастетъ, бо'лее всњхъ ѕе'лїи е^сть, и^ быва'етъ дрᲇво, ја%ко прїити` пти'цямъ нбsным#, и^ вита'ти на вњтвњхъ е^го”
33
33
Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
И/нђ при'тчю гл~а и^мъ. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ква'сђ, и^же вземши жена съкры` в# мђ'чныхъ са'тњхъ тр^и, дондеже въскисо'шя вс^я”
34
34
Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
Сїа вс^я гл~а і^с~ в# при'тчяхъ народомᲆ, и^ бес при'тча ничесо'же гл~аше к нимъ,
35
35
щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
ја%ко да с#бђ'дется рече'ное пррoкомъ гл~ющимъ. эTврьꙁђ въ при'тчяхᲆ оу^ста моа, эTры'гнђ съкрове'ная эT сложе'нїа ми'рђ”
36
36
Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
Тогда ѓ^ста'вль наро'ды, прїиде в доM і^с~” И/ присᲄђпи'шя к немђ оу^чн~цы е^го гл~юще. скажи` намъ при'тчю плњвелъ се'лныхъ”
37
37
Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече` и^мъ” Всњ'авыи до'брое сᲇмя, е^сть сн~ь члчsкїи”
38
38
поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
а^ село, е^сть ми'ръ. до'брое же сњмя, сїи сђть сн~ве црsтвїа” А$ плњвели сђть сн~ве непрїа'ꙁниннїи”
39
39
ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.
а врагъ всњавыи и^хъ, е^сть дїавол#” а^ жа'тва, кончи'на вњка е^сть” а^ жа'теле, а%гг~ли сђть”
40
40
Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
ја%коже оу^бо събира'ютъ плњвелъ, и^ ѓ^гнемъ съжиꙁаютъ, тако бђ'детъ в# скончанїе вњ'ка сего”
41
41
пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
По'слет# сн~ь члчsкїи а%гг~лы своа, и^ съберђтъ эT црsтвїа е^го вс^я сᲆблазны, и^ творя'щая беꙁако'нїе,
42
42
і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
и^ в#ве'ргђть и^хъ в пещь ѓ%гненђ” т^ђ бђдетъ плачь, и^ скре'жетᲆ ꙁђбом#”
43
43
Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
Тогда пра'веDницы просвњтятся ја^ко слн~це в# црsтвїи эTц~а и^хъ. и^мњаи` оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
44
44
Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
Па'кы подобно е^сть црsтвїе нбsное съкро'вищђ съкрове'нђ на селњ, е^же ѓ^брњт# чл~къ, съкры`, и^ эT ра'дости е^го и^деT, и^ вс^я е^ли'ка и%мать, продаетъ, и^ кђпђ'етъ село` то`”
45
45
Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,
Па'кы подо'бно е^сть црsтвїе нбsное чл~кђ кђпцђ, и%щђщђ до'брыа би'серы.
46
46
і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
и^же ѓ^брњте е^дінъ мно'гоцњ'ненъ би'серᲆ, шедъ про'дасть вс^е е^ли'ко и^мяше, и^ кђпи` е^го”
47
47
Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини;
Па'кы подобно е^сть црsтвїе нбsное не'водђ в#ве'рженђ в море, и' эT вся'кого ро'да събра'вшђ.
48
48
коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
и^же е^гда и^спол#нися, и^з#влеко'ша и& на кра'и, и сDњше и^збрашя до'брыа в сосђды, а^ ꙁлы'я и^ꙁверго'шя вон#”
49
49
Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,
Та'ко бђ'детъ въ сконча'нїе вњка. и^зы'дђтъ а%гг~ли, и^ эTлђчятъ ѕлыя эT среды` пра'веDныхъ,
50
50
і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
и^ в#ве'ргђтъ иX в# пещь ѓ%гненђ. тђ бђдетъ плачь и^ скрежетъ ꙁђбо'мъ”
51
51
І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
Гл~а и^мъ і^с~, разђмњ'сте ли сїа вс^я; гл~ашя е^мђ, е^и` г~и”
52
52
Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.
ѓ%н же рече и^м#. сего ра'ди всякъ кни'жникᲆ наоу^чи'вся црsтвїю нбsномђ, подо'бенᲆ е^сть чл~кђ домови'тђ, и^же и^ꙁно'ситъ эT съкро'вища свое^го но'вая и^ ветха'я”
53
53
І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.
И/ бысть е^гда` сконча і^с~ при'тчђ сїю, преиде эTтђ'дђ.
54
54
І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?
и^ пришеD вᲆ эTч~ьствїе свое`, оу^ча'ше и^хъ на со'нмищыX и^хъ, ја%ко дивитися и^мъ, и^ гл~ати. эTкђдђ семђ премђ'дрость сїа и^ си'лы;
55
55
Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?
не се'и л^и е^сть текто'новь сн~ъ; не мт~и л^и е^го нарица'ется м~рїа'мь, и^ братїа е^го, і^аковъ, и^ і^ѓ^сїи, и^ си'монъ, и^ і^ю'да;
56
56
І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?
и^ сестры е^го, не вся` л^и в# нас# сђть; эTкђ'дђ оу^бо семђ сїа вс^я;
57
57
І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм.
и^ блажня'хђся ѓ^ нем#” І$с~ же рече` и^м#. нњсть пррoкь бе'с чести, то'кмо въ эTч~ьствїи свое^мъ, и^ в домђ` свое^м#.
58
58
І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
и^ не сътвори т^ђ си'лы мно'гы, за невњрство и^хъ”
Глава 14
Глvа, д~і”
1
1
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
В то время оу^слы'шавъ и%род# четвертовла'стникъ слђх# і^с~овъ,
2
2
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
и^ рече ѓ^трокомъ свои^мъ, се'и е^сть і^ѓа'ннъ креститель, то'и въскр~се эT мрътвыхъ, и^ сего ради си'лы дњют#ся ѓ^ немъ”
3
3
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
И/родъ б^о е'мъ і^ѓ^а^нна, свяꙁа` е^го и^ всади в тем#ницђ, и^родїя'ды ради жены фили'ппа бра'та свое^го”
4
4
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
Гл~аше бо е^мђ і^ѓ^а'ннъ, не досто'итъ т^и и^мњти еа`.
5
5
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
и^ хотяше е^го оу^би'ти, оу^боа'ся наро'да. ꙁане ја%ко пррoка е^го и^мњ'ахђ”
6
6
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
дн~и же бывшђ рожDьства и%родова, пляса` дщ^и и^родїа'дина посредњ. и^ оу^годи` и%родови,
7
7
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
тњмже и^ с# кля'твою изрече е'й да'ти е^гоже а^ще въспро'ситъ”
8
8
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
ѓ^на же нава'жDена матерїю своею`, да'жDь м^и рече зд^њ на блю'дњ главђ і^ѓ^а'нна крsти'теля.
9
9
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
и^ печа'ленъ бысть цр~ь. кля'твы же ради и^ за възлежа'щихъ с ниM, повелњ` да'ти е'й.
10
10
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
и^ посла'въ оу^сњкнђ і^ѓ^а'нна в темни'ци.
11
11
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
и^ принесо'ша главђ` е^го на блю'дњ, и^ дашя дв~ци, и^ эTнесе` ма'тери свое'й”
12
12
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
И$ пристђпльше оу^ченицы е^го, вꙁя'ша тњло е^го, и^ погребо'ша е&, и^ пришеDше въꙁвᲇсти'ша і^сви”
13
13
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
И$ слы'шавъ і^с~, эTи'де эTтђ'дђ в# корабли в# пђ'сто мњ'сто е^ді'нъ” и^ слы'шавше наро'ди, по немъ и^до'ша, пњши эT градовъ”
14
14
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
І$ и^зшDе і^с~, видњ мно'гᲆ нароD, и^ млsрдова ѓ^ нихъ, і^ и^сцњли недђжныа иX”
15
15
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
Поздњ же бы'вшђ, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы` е^го гл~юще. пђ'сто е^сть мњ'сто, и^ часᲆ оу^же минђ`. эTпђсти` наро'ды, да шеDше в# ве'си кђпятъ брашна себᲇ”
16
16
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
І$с~ же рече и^мъ, не требђютъ эTи^ти. дади'те и^мъ в^ы ја%сти”
17
17
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
ѓ^ни же гл~ашя е^мђ. не и'мамы зд^њ то'кмо пять хлњбъ, и^ двњ ры'бњ”
18
18
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
ѓ%нъ же рече, принесњте ми иX сњмо.
19
19
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на травњ, и^ прїемъ пять хлњ'бы, и^ ѓ^бњ рыбњ, възрᲇвъ на нб~о, блsви, и^ преломивъ, дасть оу^чн~комъ хлњбы, оу^ченицы же наро'домъ.
20
20
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
и^ ја%до'шя вс^и и^ насы'тишяся. и^ вꙁя'шя и^збы'т#кы оу^крђхъ, дванадесяте ко'шя и^спо'лнь.
21
21
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
ја%дђщиX же б^њ мђжїи ја%ко пять тысђщъ, ра'ꙁвњ женъ и^ дњтїи”
22
22
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
І$ а'бїе понђди і^с~ оу^ченикы своа` в#лњ'сти в кора'бль, и^ вари'ти е^го на ѓ%номъ полђ, дондеже эTпђсти'тъ наро'ды”
23
23
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
И эTпђсти'въ наро'ды, в#ꙁы'де на горђ е^ді'нъ помоли'тися” Поздњ же бы'вшђ, е^ді'нъ б^њ т^ђ.
24
24
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
корабль же б^њ посредњ мо'ря вла'ася влънами. бњ б^о проти'венъ вњтрᲆ”
25
25
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
В четве'ртђю же стражђ нощи, и%де к нимъ і^с~, ходя по' морю.
26
26
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
и^ видњ'вше е^го оу^ченицы по' морю ходяща, смђти'шася, гл~юще, ја%ко приѕракъ е^сть. и^ эT страха въꙁᲆпиша”
27
27
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
А/бие же рече и^м# и^с~, г~ля. дръꙁа'ите, а^ꙁъ е^смь, не бо'итеся”
28
28
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
эTвњща'въ же петръ, рече`. г~и, а^ще т^ы е^си, повели ми прїити к тебњ по водамъ. ѓ%н же реq, прїиди”
29
29
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
І$ и^ꙁлњꙁъ и^с корабля петрᲆ, хожDаше по водам#, прїити къ і^с~о'ви.
30
30
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
видя же вњтръ крњпокᲆ, оу^боа'ся” и^ наче'нъ оу^топати, въꙁъпи` гл~я. г~и, сп~си м^я”
31
31
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
И$ а'бїе і^с~ про'стеръ рђкђ, я^тъ е^го, и^ гл~а е^мђ. маловњре, почто ся оу^сомнњ`;
32
32
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
и^ влњ'ꙁшема и%ма в кора'бль, преста` вњтръ”
33
33
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
Сђщїи же в# корабли` пришеDше, поклони'шася е^мђ, гл~юще. въи'стинђ бж~їи сн~ъ е^си.
34
34
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
и^ прешеDше, прїидо'ша в# зе'млю генисаретъскђ”
35
35
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
И/ позна'вше е^го мђжїе мњ'ста того, посла'шя въ всю` странђ т^ђ. и^ принесо'шя к# немђ вс^я боля'щая,
36
36
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
и^ моля'хђ е^го, да то'кмо прикоснTђся въскри'лїю риꙁъ е^го. и^ е^лици прикоснђшяся, сп~се'ни бы'шя”
Глава 15
Глvа, е~і”
1
1
Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
Тогда` пристђпи'шя къ і^с~ови и^же эT і^ерsли'ма кни'жницы и^ фарисе'е, гл~юще.
2
2
чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
почто` оу^ченицы` твои` престђпа'юT преда'нїа ста'рець; не оу^мыва'ютъ б^о рђк# своиX е^гда` хлњбъ ја^дяT”
3
3
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
ѓ%нъ же эTвњща'въ рече и^мъ. почто` и^ в^ы престђпа'ете за'повњдь бж~їю ꙁа преданїе ва'ше;
4
4
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
б~ъ б^о заповњда`, гл~я. чти` эTц~а и^ ма'тере, і^ и^же ꙁлосло'витъ эTц~а и^ли ма'тере, сме'ртїю да оу%мрет.
5
5
А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
вы же гл~ете, и^же а^ще рече'тъ эTц~ђ и^ли ма'тери, даръ. е^же а%ще эT мене польꙁова'лся е^си.
6
6
той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
и^ да не почте'тъ эTц~а свое^го и^л^и мт~ри. и^ раꙁори'сте ꙁа'повᲇдь бж~їю, ꙁа преданїе ваше.
7
7
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
лицемњ'ри, до'брњ пррoчьствова ѓ^ васъ і^са'іа гл~я”
8
8
наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
Приближа'юTся мнњ` людїе сїи оу^сты` свои'ми, и^ оу^стнами чтђтъ м^я, срDце же и^хᲆ дале'че эTстоитъ эT мене.
9
9
але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
всђе же чтђтъ м^я, оу^ча'ще оу^ченїя ꙁа'повњди члчsкы”
10
10
І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
И$ приꙁвавъ наро'ды, рече и^мъ. слы'шите, и^ раꙁђмњите”
11
11
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
Не входя'щее въ оу^ста скверниT чл~ка, но исходя'щее` и^зъ оу^стъ, т^о скверни'тъ чл~ка”
12
12
Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
Тогда` пристђпльше оу^чн~цы его, рњшя е^мђ. вњ'си ли, ја^ко фарисе'е слы'ша'вше сло'во, съблаꙁни'шяся;
13
13
Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
ѓ%н# же эTвњщавъ рече. всякъ садъ е^гоже не насади эTц~ъ мо'и нбsныи, и^скорени'тся”
14
14
Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
ѓ^ста'вите и^хъ, вожDи сђть слњпи слњпцем#” Слњпець же слњп#ца а^ще во'дитъ, ѓ%ба въ я'мђ в#паде'тася”
15
15
Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
эTвњщавь же петръ, рече е^мђ. скажи намъ при'тчђ сїю.
16
16
Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
і^с~ же рече и^мъ. е^дина'че ли и^ в^ы беꙁ# ра'зђма е^сте;
17
17
Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
не ё& ли раꙁђмᲇвае^те, ја%ко всяко е^же в#ходитъ въ оу^ста`, въ чрево вмњщается, и^ а^федрономъ и^схо'дитъ;
18
18
А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
и^сходя'щая же и^ꙁъ оу^стъ, эT срDца и^схо'дятъ, и^ т^а сквернятъ чл~ка”
19
19
бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
эT срDца б^о и^схо'дятᲆ помышле'нїя ꙁла, оу^бїиства, прелюбодњя'нїя, любодњ'анїя, татбы`, лжесвњдњтельства, хђлы`,
20
20
Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
сїя сђть скверня'щаа чл~ка. а е'же не оу^мывенами рђка'ми ја%сти, не скверниT чл~ка”
21
21
І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
И/ іꙁъшедъ эTтђдђ і^с~, эTи'де вᲆ страны тљ=рскїа и^ сидо'нскїа”
22
22
І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
И$ с^е жена ханане'иска эT предњлъ тњхᲆ и^ꙁшDеши, въꙁъпи` к# немђ, гл~ющи. поми'лђи м^я г~и, сн~е дввDъ, дщи` моя` ꙁлњ бњсђе^тся.
23
23
Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
ѓ%н же не эTвњща е'й словесе`. и^ пристђпльше оу^чн~цы` е^го, моля'хђ е^го, гл~юще. эTпђсти ю&, ја%ко въпїеT в# слDњ насъ”
24
24
Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
ѓ%н же эTвњщавᲆ, рече`. нњ'смь по'сланъ, то'кмо къ ѓ^вцамъ поги'бшимъ до'мђ і^ил~ева”
25
25
А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
ѓ^на же пришеDши поклонися е^мђ, гл~ющи. г~и, помоꙁи` м^и”
26
26
Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
ѓ^н же эTвњщав#, рече. нњсть добро эTја%ти хлњба чадомъ, и^ поврещи` ўомъ.
27
27
Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
ѓ^на же реq, е'й г~и, и^бо и^ ўи ја^дя'тъ эT крђпи'цъ па'дающихᲆ эT трапе'зы господїи своиX”
28
28
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
Тогда эTвњща'въ і^с~, рече е'й” ЭO же'но, ве'лїа вњра твоа`, бђди тебњ ја%коже хощеши” і^ и^сцᲇлњ дщи` еа` эT того часа”
29
29
Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
І$ прешDе эTтђдђ і^с~, прїиде на' море галиле'иское. и^ въꙁ#шеD на' горђ, сњдњ` т^ђ”
30
30
І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
И$ пристђпи'шя к немђ народи мно'ѕи, и^мђще с# собою хро'мы, слњпы, нњмы, бњдны, і^ и'ны мно'гы. и^ приверго'шя иX, к# нога'ма і^с~овома, і^ и^сцњли и^хъ,
31
31
І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
ја%коже наро'домъ дивитися, видя'ще нњмыя гл~юща, бDњ'ныя ꙁдра'вы, хро'мыя ходя'ща, и^ слњпыя ви'дяща, и^ сла'вляхђ б~а і^ил~ева”
32
32
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
І$с~ же приꙁвавъ оу^чн~кы своя`, рече иM. млsрдђю ѓ^ наро'дњ семъ. ја^ко оу^же дн~и тр^и присњдятъ мн^њ, и^ не имђтъ чесо ја%сти. и^ эTпђстити иX не ја%дшя не хощђ`, да не ка'ко ѓ^слабњютᲆ на пђти”
33
33
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
І$ гл~ашя емђ оу^чн~цы` е^го. эTкђдђ намъ в пђстыни хлњ'би толи'цы ја%ко да насы'тится толикъ наро'дъ;
34
34
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
и^ гл~а и^мъ і^с~. коли'ко хлњбъ и'мате; ѓ^ни' же рњша. сеDм#, и^ мало ры'биц#.
35
35
Тоді звелів народові возлягти на землю.
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на ꙁем#ли`.
36
36
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
и^ прїемъ сеDмь хлњ'бы, и^ ры'бы, хвалђ въꙁда'въ преломи`, и^ дасть оу^чн~комъ свои^мъ, оу^чн~цы же наро'доM.
37
37
І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
и^ ја^до'ша вс^и, и^ насытишася. и^ вꙁя'ша и^ꙁбы'ткы оу^крђхъ, сеDмь ко'шницъ и^сполнь.
38
38
а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
ја^дшихъ же бяше, четы'ри тысђща мђжїи, раꙁвњ женъ и^ дњтїи”
39
39
І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
И$ эTпђсти'въ наро'ды, влњꙁе в# корабль, и^ прїиде в# предњ'лы магдалын#скы”
Глава 16
Глvа, ѕ~і”
1
1
І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
И пристђпи'ша к немђ фарисе'е и^ саDдђкее`, и^скђша'юще, въпроси'шя е^го, ѕна'менїа с нб~се покаꙁа'ти и^мъ.
2
2
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
ѓ%нᲆ же эTвњщавъ рече и^мъ. ве'черђ бы'вшђ, гл~ете, ве'дро, чрьмнђетъ бо ся нб~о.
3
3
А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете.
и^ оу^трђ, днеs ꙁима`, чрьмнђетъ бо ся дряселђ'а нб~о. лицемњри, лице оу^бо нб~си оу^мњете раꙁ#сђжати, ѕна'менїа же временемъ, не мо'жете и^скђсити;
4
4
Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
ро'дъ лђкавъ и^ прелюбодњ'иныи, ѕна'менїа и%щеT. и^ ѕна'менїе не дастъся е^мђ, то'кмо зна'менїе і^ѓ'ны пррoка. и^ ѓ^ста'вль и^х# эTи'де”
5
5
Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів.
И$ прешеDше оу^чн~цы е^го на ѓ^н# полъ, ꙁабы'шя хлњ'бы вꙁяти”
6
6
Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської.
І$с~ же рече и^м#. внемлњте и^ блюдњтеся эT кваса фарисе'иска и^ саDдђке'иска”
7
7
Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли.
ѓ^ни' же помышля'хђ в себњ, гл~юще. ја%ко хлњ'бы не вꙁяхомъ”
8
8
Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли?
Раꙁђмњвь же і^с~, рече и^мᲆ. что мы'слите в себᲇ маловњ'ри, ја%ко хлњ'бы не вꙁя'сте;
9
9
Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?
не ё& ли разђмњете, ниже помниᲄе, пять хлњбы пятимъ ты'сђщам#, и^ коли'ко, ко'шᲆ вꙁя'сте;
10
10
Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?
ни` л^и сеDмь хлњбы четы'ремъ ты'сђщямъ, и^ коли'ко ко'шницᲆ вꙁя'сте;
11
11
Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської?
ка'ко не раꙁђмњете, ја%ко не ѓ^ хлњбXњ рњхъ вам#, внимати. н^о эT кваса фарисе'иска и^ саDдђке'иска;
12
12
Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
тогда раꙁђмњша, ја%ко не рече` храни'тися эT кваса хлњбнаго, но эT оу^че'нїа фарисе'иска и^ саDдђке'иска”
13
13
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
ПришеD же і^с~ въ страны кесарїа фили'п#повы, въпрашаше оу^чн~кы своа, гл~я. кого` м^я гл~ютъ чл~цы сђща сн~а члчsкаго;
14
14
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
ѓ^ни же рњшя. ѓ%ви оу^бо і^ѓа'нна крsтля, и^нїи же и^лїю, дрђзїиy і^е^ремїю, и^ли е^ді'ного эT прoркъ”
15
15
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
Гл~а и^м# і^с~. вы же кого` м^я гл~ете быти;
16
16
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
эTвᲇщавъ же си'монъ пе'тръ, рече. т^ы е^си х~с, сн~ь б~а живаго”
17
17
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
И$ эTвњщавᲆ і^с~, рече е^мђ” Блаже'нъ е^си си'моне, варъ і^ѓ'на, ја%ко плоть и^ кровь не я^ви тебњ, н^о эTц~ь мо'и и^же на нб~сехъ.
18
18
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
і а'ꙁъ же тебᲇ гл~ю, ја%кот^ы е^си петр#, и^ на семъ ка'мени съзи'жDђ цр~квь мою. и^ вра'та а^дова не оу^долњ'ютъ е'и”
19
19
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
И$ дам# ти ключя црsтвїа нбsнаго. и^ е^же а^ще свя'жеши на ꙁемли, бђдетᲆ свяꙁано на' нб~сехъ” и^ е'же а^ще разрњшиши на ꙁемли, бђ'детъ разрњшено на нб~сехъ”
20
20
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
Тогда ꙁапрњти і^с~ оу^чн~комъ свои'м#, да никомђже рекђтъ, ја%ко се'и і^с~ е^сть х~с”
21
21
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
эTтолњ начатъ і^с~ ска'ꙁовати оу^чн~комъ свои^мъ, ја%ко подобаетъ е^мђ и^ти` въ і^ерлsи'мᲆ, и^ мно'го пострада'ти эT старецъ, и^ а^рхїере'и и^ книж#никъ, и^ оу^бїенђ быти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти”
22
22
І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
Пе'тръ же начатᲆ прерњцати е^мђ гл~я. млsрдᲆ ты г~и, не имать быти тебњ с^е”
23
23
Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
ѓ%нъ же ѓ^бращ#ся рече петро'ви. и^ди` ꙁа мною сатана`, съблаꙁнъ м^и е^си, ја%ко не мы'слиши ја%же сђть бж~їа, н^о чл~чьскаа”
24
24
Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
Тогда` і^с~, рече оу^ченикомъ свои^м#. а^ще кто` хо'щетъ по мнњ и^ти`, да эTврьжется себе`, и^ во'ꙁметъ крsтъ сво'и, и^ по мнњ грядетъ”
25
25
Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
И/же б^о а^ще хо'щетъ дш~ђ свою` спsти, погђбитъ ю&. и^ і^же а'ще погђбитъ дш~ђ свою` мене ради, ѓ^бря'щетᲆ ю&.
26
26
Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
каа` б^о по'лꙁа чл~кђ, а^ще ми'ръ ве'сь приѓ^бря'щетᲆ, дш~ђ же свою эTтщетиT; и^ли чт^о дасть чл~кь и^ꙁмњ'нђ ꙁа дш~ђ свою;
27
27
Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
прїити` б^о и%мать сн~ᲆ чллsкїи вᲆ славᲇ эTц~а свое^го, съ а^гг~лы свои'ми, и тогда` възда'стъ комђжDо по дњанїеM е^го”
28
28
Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
А$минь гл~ю вамъ, ја^ко сђть нњцїи эT здњ` стоя'щихъ, и^же не и'мђтъ вкђсити смерти, дондеже ви'дяT сн~а чл~чьскаго грядђща въ црsтвїи своеM”
Глава 17
Глvа, з~і”
1
1
Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
И по' дн~ехъ шестихъ, поа'тᲆ і^с~ петра и^ і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна брата е^го, и^ възведе и^хъ на' горђ высокђ е^ди'ны.
2
2
і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
и^ преѓ^браꙁи'ся преD ними, и^ просвњти'ся лице е^го ја%ко сл~нце, ри'зы же е^го быша бњлы ја^ко свњтъ”
3
3
І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
И$ с^е ја^ви'стася и^мъ мољ=сїи і^ и^лїа, с нимᲆ гл~юща”
4
4
При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
эTвњщавь же пе'тръ, реq къ і^с~ови. г~и, добро е^сть намъ зд^њ быти. а^ще хо'щеши, сътворимъ зд^њ тр^и сњни, тебњ е^ді'нђ, и^ мољ=се'ѓ^ви е^ді'нђ, і^ е^ді'нђ и^лїи.
5
5
Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.
е^ще же е^мђ гл~ющђ, с^е ѓ%блакъ свњтелъ ѓ^сњни иX” и^ с^е гласъ и^ꙁъ ѓ%блака гл~я. се'и е^сть сн~ъ мо'и въꙁлю'бленныи, ѓ^ не'мже бл~говолиX, того послђшаите”
6
6
І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались.
И$ слы'шавше оу^чн~цы, падоша ни'цы, и^ оу^боа'шася ѕњло.
7
7
Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
и^ пристђ'пль і^с~, прикоснђ'ся иX, и^ рече. в#ста'нњте, и не бо'итеся”
8
8
Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса.
ВᲆꙁвеDше же ѓ%чи свои`, никогоже видњшя, то'кмо і^с~а е^ді'ного”
9
9
І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
И$сходя'щемъ и^мъ съ горы`, заповњда имъ і^с~, гл~я. никомђже повњдите видњнїя, до'ндеже сн~ъ члчsкїи и^ꙁ# мр~твыX въскрsнетъ”
10
10
І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш?
И/ въпроси'ша е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще. что оу^бо кни'жницы гл~ютъ, ја%ко и^лїи подоба'етъ прїити прежDе,
11
11
Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;
і^с~ же эTвњщавъ рече и^мъ. и^лїа оу^бо прїи'детъ пре'жDе, и^ оу^стро'итъ вс^я”
12
12
але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
Гл~ю же вамъ, ја%ко и^лїа оу^же прїиде, и^ не поꙁна'шя е^го. но сътвори'шя ѓ^ немъ, е^лика въсхотњшя” Та'ко и^ сн~ь члчsкїи и%маT пострадати эT ниX”
13
13
Тоді ученики зрозуміли, що Він говорив їм про Іоана Хрестителя.
Тогда раꙁђмњшя оу^чн~цы, ја%ко ѓ^ і^ѓ^а'ннњ крsтли рече и^мъ”
14
14
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
И/ пришеDшемъ и^мъ к# наро'дђ, пристђпи к немђ чл~къ, кла'няася е^мђ
15
15
сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.
и^ гл~я. г~и, поми'лђи сн~а мое^го, ја%ко на новы мцsя бњсђе'тся, и^ зл^њ стражDетъ. мно'жицею б^о па'дае^тъ въ ѓ%гнь, и^ мно'жицею в# во'дђ.
16
16
Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
и^ приведоX е^го къ оу^чн~комъ твои^м#, и^ не въꙁмого'ша е^го и^сцњлити”
17
17
Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.
эTвњща'вᲆ же і^с~, рече. ЭO ро'де невњ'ренъ, и^ раꙁ#враще'нъ, доко'лњ бђ'дђ с вами, доко'лњ трьплю васъ; приведњте м^и е^го сњмо.
18
18
І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.
и^ ꙁапрᲇти е^мђ і^с~, і^ и^ꙁы'де и^з него бњсъ, і^ и^сцњлњ ѓ%трокъ эT часа` того”
19
19
Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
Тогда` пристђпльше оу^чн~цы і^с~ови е^ді'номђ рњшя. почто м^ы не въꙁ#мого'хомъ и^ꙁ#гнати е^го;
20
20
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
і^с~ же рече и^мъ. за невњ'рствїе ваше” А$минь б^о гл~ю вамъ. а^ще и%мате вњрђ ја%ко ꙁе'рно горђшно, рече'те горњ се'и, преиди эTсю'дђ тамо, и^ пре'идетъ. и^ ничтоже не невъꙁможно бђ'детъ вам#.
21
21
Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
се'и же родъ не и^сходитъ, то'кмо моли'твою и^ постомъ”
22
22
Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
Живђщем# же и^мъ в# галиле'и. рече и^мъ і^с~. предан# и%мать бы'ти сн~ь члчsкїи, в рђцᲇ человњкомъ,
23
23
і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
и^ оу^бїютъ е^го, и^ третїи дн~ь в#станетъ” И$ ско'рбни бышя ѕњло`”
24
24
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
ПришеDшимъ же и^мъ в# капернаоу^м#, пристђпи'ша прїе^млющеи` дидрахма к# петрови, и^ рњша. оу^чи'тель ваш# не дасть ли дидрахма;
25
25
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
гл~а, е'й. и^ е^гда` в#ни'де в домъ, прDевари` е^го і^с~, гл~я. чтоти ся мнитъ си'моне; цр~їе ꙁемᲆстїи эT кыиX прїемлютъ да'ни, и^ли ки'нсонъ, эT свои^хъ л^и сн~ов, и^л^и эT чђжDихъ;
26
26
Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;
гл~а е^мђ петръ, эT чђжDихъ” Рече е^мђ і^с~. оу^бо свобод#ни сђть сн~ове.
27
27
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
н^о да не събла'ꙁнимъ и^хъ. шеD в# море, в#верꙁи оу%дицђ, и^ ја%же пре'жде и^меши рыбђ воꙁми. и^ эTверзᲆ оу^ста` е'й ѓ^брящеши стаᲄир#” то'и вꙁемъ дажDь и^мъ ꙁа' м^я и^ ꙁа ся”
Глава 18
Глvа, и~і”
1
1
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
В то'и часъ пристђпишя оу^чн~цы къ і^с~ђ гл~юще. кто оу^бо бо'лїи е^сть в# црsтвїи нбsнњмъ;
2
2
Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
и^ призвавъ і^с~ ѓ^троча`, поста'ви е& посредњ иX,
3
3
і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
и^ рече” А$минь гл~ю вамъ, а^ще не ѓ^братите'ся, и^ бђ'дете ја%ко дњти, не вни'дете в# црsтво нбsное.
4
4
Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
и^же б^о ся смњритъ ја^ко ѓ^троча с^е, то'и е^сть болїи в# црsтвїи нбsнњмъ”
5
5
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
І$ и^же а'ще прїиметъ ѓ^троча таково` въ и^мя мое`, мене` прїе'млет#.
6
6
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
а^ и^же а^ще събла'ꙁнитъ е^диного малыхъ сихъ вњ'рђющихᲆ в м^я, оу%не е^мђ е^сть, да ѓ^бњ'сится жръновъ ѓ^се'льскыи на выи` е^го, и^ пото'нетъ в пђчи'нњ морстњи.
7
7
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
го'ре ми'рђ эT събла'ꙁнъ. нђж'да бо е^сть прїити събла'ꙁном#. ѓ^ба'че го'ре чл~кђ томђ`, и%мже събла'знъ прихо'дит”
8
8
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
Аще л^и рђка твоа` и^ли` нога твоа` сᲆблажня'етъ тя. эTсњци ю&, и^ врьꙁи эT себе`. добрњише т^и е^сть вни'ти в живоT хро'мђ, и^ли` бњ'днђ. не'жели двњ рђцњ и^ двњ ноѕњ и^мђщђ, в#верженђ бы'ти въ ѓ%гнь вњ'чныи”
9
9
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
И$ а'ще ѓ%котвое` съблажня'етъ тя, и^ꙁми е&, и^ врьꙁи эT себе`. добрњ'ише ти е^сть съ е^ді'нњмъ ѓ%комъ в живо'тъ вни'ти, не'же двњ ѓ%цњ и^мђщђ в#ве'рженђ бы'ти в гее'нђ ѓ%гненђю”
10
10
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
Блюдњте, да не пре'зрите е^ді'ного эT ма'лыхъ сиX” Гл~ю б^о ва'мъ ја%ко а%гг~ли и^хъ на нб~сњхъ вы'нђ ви'дятъ лице` эTц~а мое^го нбsнаго”
11
11
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
Прїиде б^о сн~ь чл~чьскїи вꙁыска'ти и^ спsти погы'бшаго”
12
12
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
Что ся вамъ мнитъ; а^ще бђ'детᲆ нњ'кое^мђ чл~кђ, сто` ѓ^ве'цъ, и^ заблђдитъ е^ді'на эT нихъ. не ѓ^ста'виT л^и девятьдесятъ и^ девять въ гораX, и^ ше'дъ и%щетъ ꙁаблђжDьшее`;
13
13
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
и^ а'ще бђ'детъ ѓ^брњсти ю&. а^ми'нь гл~ю ваM. ја%ко радђется ѓ^ не'и, па'че, неже ѓ^ девятьдеся'тихᲆ и^ девять не заблђж#шихъ”
14
14
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
Та'ко нњсть во'ля преD эTц~ем# вашимъ нбsнымъ, да погы'бнетъ е^ді'нъ эT ма'лыхъ сихъ”
15
15
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
А/ще съгрњшитъ к тебњ браT твои, и^ди` і^ ѓ^бличи` е^го межDђ собо'ю и^ тњмъ е^ді'нњмъ” А/ще тебе` послђшаетъ, приѓ^брњ'лъ е^си бра'та твое^го.
16
16
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
а%ще ли тебе` не послђшаетъ, пои^ми с# собо'ю па'кы е^ді'ного и^ли дв^а, да при оу^стXњ двою` и^ли трїехъ свњдњтелїи ста'неT всякᲆ гл~ъ”
17
17
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
А$ще же не послђшаетъ и^хᲆ, повњжDь цр~кви” а^ще же и^ цр~ковь преслђшаетъ, бђди т^и ја%ко ја%зы'чникъ и^ мыта'рь”
18
18
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
А/минь б^о гл~ю вамъ, е^ли'ка а%ще свя'жете на ꙁемли, бђ'дђтъ свя'ꙁана на нб~си. и^ е^ли'ка а^ще разрњшите` на ꙁемли, бђдTђ разрњше'на на нб~сеX”
19
19
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
Па'кы а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко а^ще два эT васъ совњща'ета на ꙁемли, ѓ^ вся'кои вещи е^же а^ще про'сита, бђдетъ и%ма эT ѓ^ц~а мое^го и^же на нб~сеX”
20
20
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
И$дњже бо е^ста дв^а и^ли трїе со'брани вᲆ и^мя мое`, т^ђ е^смь посредњ и^хъ”
21
21
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
Тогда` пристђ'пль к немђ петръ, рече. г~и, коль краты а^ще съгрњшитᲆ в# м^я браT мои, и^ эTпђщђ е^мђ; до сеDмь кратᲆ ли;
22
22
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
гл~а е^мђ і^с~, не гл~ю тебњ до сеDмь кратъ. н^о до сеDмьдесятъ кратъ сеDми'цею”
23
23
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
Сего ради оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ цр~ю, и^же въсхотњ` стяза'ти ся ѓ^ словеси` с рабы` свои'ми.
24
24
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*;
наче'ншђ же е^мђ стяꙁа'тися, приведоша е^мђ е^ді'ного длъжника тмою тала'нтᲆ.
25
25
а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
не и^мђщђ же е^мђ вᲆздати, повелњ и& г~ь е^го продати, и^ женђ е^го и^ чя'да, и^ вс^я е^ли'ка и^мя'ше, и^ эTдати”
26
26
Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
ПаD оу^бо рабъ то'и кла'няшеся е^мђ гл~я. г~и, потрьпи на мнњ, и^ вс^я т^и въꙁдамъ”
27
27
Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
Млsрдовавь же г~ь раба того, прости` е^го, и^ длъгъ эTпђсти` е^мђ”
28
28
Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
И$ꙁшеD же рабъ то'и, ѓ^брњте е^ді'ного клеврњтъ свои^хъ, и^же б^њ длъженъ е^мђ ст^о пњняѕь. и^ е^мъ е^го давля'ше гл~я. эTдажDь м^и и^мьже м^и е^си длъженъ.
29
29
Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
па'дъ оу^бо клеврњтъ е^го на ноѕњ е^го, моляше е^го гл~я. потрьпи на мнњ, и^ вс^я въꙁдам# т^и.
30
30
Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
ѓ^нъ же не хотяше, н^о ведъ всади е^го в темни'цђ, дондеже въздасть длᲆжно'е”
31
31
Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
Видњвше же клевре'ти е^го бывшая, съжа'лиша с^и ѕᲇло, и^ пришеDше скаꙁа'шя господинђ свое^мђ вс^я бывшая”
32
32
Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
Тогда` призвавъ е^го господинъ е^го, гл~а е^мђ” Ра'бе лђка'выи, весь длъгъ ѓ^нъ эTпђстихъ тебњ, понеже оу^моли` м^я.
33
33
Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
не подоба'ше л^и и^ тебњ поми'ловати клеврᲇта свое^го, ја%коже и^ а^ꙁъ т^я поми'ловахъ;
34
34
І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
и^ прогнњвавъся г~ь е^го, предасть е^го мђчи'телемъ, дондеже въꙁдасть весь длъгъ свои”
35
35
Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.
Тако и^ эTц~ь мои нбsныи сътворитъ вамъ, а^ще не эTпђстите` кождо братђ свое^мђ эT срDцъ ваших# прегрњшенїа и%хъ”
Глава 19
Глvа, џ~і”
1
1
Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом.
И бы'сть е^гда сконча і^с~ словеса` сїя, пре'иде эT галиле'я. и^ прїиде в# предњлы і^ю^де'искїа, ѓ^б онъ полъ і^ѓ^рда'на.
2
2
За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
и^ по немъ и^доша наро'ди мно'ѕи, і^ и^сцњли и^хъ т^ђ”
3
3
І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
И/ пристђпиша к немђ фарисе'е, и^скђша'юще е^го, и^ гл~аша е^мђ. а^ще достои^тъ чл~кђ пђсти'ти женђ свою по вся'кои винњ;
4
4
Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх?
ѓ%нъже эTвњщавъ реq и^мъ. нњ'сте ли чл^и, ја^ко сътвори'выи и^скони, мђжескїи полъ и^ женьскїи сътворилъ я& е^сть;
5
5
І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю.
и^ рече, сего ради ѓ^ставитъ чл~кь эTц~а свое^го и^ матере, и^ прилњпи'тся к# женњ своеи`, и^ бђдета ѓ%ба в# плоть е^ді'нђ.
6
6
Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
ја%коже ктомђ нњ'ста два`, но плоть е^ді'на. е^же оу^бо б~ъ съчета`, чл~кь да не раꙁлђчае^тъ”
7
7
Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її?
Гл~аша е^мђ. что` оу^бо мољ=сїи ꙁаповњда дати кни'гђ распђстнђю, и^ эTпђсти'ти ю&;
8
8
Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
гл~а и^мъ, ја%ко мољ=сїи по жестосрьдїю ва'шемђ повелњ вамъ пђстити жены ваша. и^ꙁ начала же не бысть ᲄако”
9
9
Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
Гл~ю же вамъ, ја%ко и^же а^ще пђститᲆ женђ свою`, раꙁвњ словесе прелюбодњина, и^ ѓ^женится и^ною, прелюбы творить. и^ женяи`ся пђщени'цею, прелюбы дњ'етъ”
10
10
Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись.
Гл~ашя е^мђ оу^ченицы` е^го. а^ще та'ко е^сть вина` чл~кђ съ женою, оу^не е^сть не жени'тися”
11
11
Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
ѓ^нъ же рече и^мъ. не вси` в#мњща'ютᲆ словесе сего`, но и^мъже дано` е%сть”
12
12
Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
сђть б^о скопцы`, и^же и^ꙁ# чре'ва ма'тер#ня родишяся та'ко. и^ сђ'ть скопцы`, и^же скопи'шася эT чл~къ” И$ сђ'ть скопцы`, и^же и^скаꙁі'ша са'ми себе црsтвїа ради нбsнаго. могїи в#мњ'стити, да в#мњ'ститъ”
13
13
Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
Тогда` приведо'ша к немђ дњти, да рђцᲇ въꙁложиT на ниX, и^ помо'лится, оу^чн~цы же ꙁапрњти'шя и^мъ.
14
14
Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
і^с~ же рече и^мъ. ѓ^ста'вите дњтїи, и^ не въꙁбраня'ите и^мъ прїити къ мнњ. таковы'хъ б^о е^сть црsтво нбsное.
15
15
І, поклавши на них руки, пішов звідти.
и^ въꙁло'жъ на ниX рђцᲇ, эTи'де эTтђдђ”
16
16
І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
И/ с^е е^ді'нъ нњкїи пристђпль, рече емђ. оу^чи'телю б~лгїи, что бл~го сътворю`, да и'маM живо'тъ вњ'чныи;
17
17
Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
ѓ%нъ же рече е^мђ. что м^я гл~еши бла'га; никто'же бл~гъ, то'кмо е^ді'нъ б~ъ. а^ще ли хо'щеши внити в живоT, съблюd ꙁа'повњди”
18
18
Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
Гл~а е^мђ, кы'а; і^с~ же рече. е^же не оу^бїеши, не прелюбы сътвори'ши, не оу^кра'деши, не лжесвњдњтельствђеши.
19
19
шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
чти` эTц~а и^ мт~ре. и^ въꙁлю'биши и'скреняго свое^го ја%ко самъ себе`”
20
20
Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені?
Гл~а е^мђ ю%ноша, вс^я сїа съхранихъ эT ю'ности моеа`. что` е^смь и^ е^ще не докончал#;
21
21
Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
рече е^мђ і^с~. а^ще хо'щеши съврьшенъ быти, и^ди, продаждь и^мњнїе твое`, и^ даждь ни'щымъ, и^ і^мњти и'маши съкро'вище на нб~си, и^ гряди в# слњдъ мене”
22
22
Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра.
Слы'шав# же ю'ноша сло'во, эTи'де скорбя`. бᲇ б^о и^мњ'а стяжанїа мно'га.
23
23
Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.
і^с~ же рече оу^чн~комъ свои^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко не оу^добъ бога'тыи вни'детъ в# црsтво нбsное”
24
24
І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти.
Пакы же гл~ю вамъ. ја^ко оу^добње е^сть вельбђ'дђ сквоꙁњ и^глњны оу^ши проити, неже бога'тђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
25
25
Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися?
Слы'шавше же оу^чн~цы е^го, дивля'хђся ѕњло, гл~юще. кто` оу^бо можеT сп~сенъ быти;
26
26
Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.
възрњвь же і^с~, рече и^мъ. эT чл~къ с^е невъꙁмо'жно е^сть, эT бг~а же вс^я въꙁмо'жна”
27
27
Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?
Тогда` эTвњща'въ петръ, рече` е^мђ. с^е м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ в# слњ'дъ тебе и^до'хомъ. что` оу^бо бђ'детъ намъ;
28
28
Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
і^с~ же рече` и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко вы` шеDшеи` по мнњ, в# па'кы бытїе, е^гда` ся'детъ сн~ь члчsкїи на престо'лњ сла'вы своеа`, ся'дете и^ в^ы на двоюна'десяте престо'лђ, сђдя'ще ѓ^бњмана'десяте колњнома і^ил~евома”
29
29
І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
И$ вся'къ и^же ѓ^ста'витъ домъ, и^ли бра'тїю, и^ли сестры`, и^ли эTца, и^ли ма'тере, и^ли женђ, и^ли чяда, или се'ла, и%мени мое^го ради, стори'цею прїиметъ, и^ животъ вњ'чныи наслњдитъ”
30
30
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
Мно'ѕи же бђ'дђтᲆ прьви, пслDњнїи. и^ послDњни, прьвїи”
Глава 20
Глvа, к~”
1
1
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
Подо'бно е^сть црsтвїе нбsное, чл~кђ домови'тђ, и^же и^ꙁы'иде кђ'пно оу^тро ная'ти дњ'лателя в# виноградъ свои.
2
2
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
и^ совњща'въ съ дњ'латели по пњняꙁю на дн~ь, посла` и^хъ в# виноградъ свои”
3
3
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
І$ и^зшедъ в# третїи часъ, видњ и'ны стоа'ща на тръжищи пра'ꙁд#ны,
4
4
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
и^ тњмъ рече. и^дᲇте и^ вы в виноградъ мои. и^ еже бђдетъ правда, дамъ вамᲆ. ѓ^ни же и^до'ша”
5
5
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
Пакы же и^ꙁ#шеD в# шестыи, и^ девя'тыи чаs, сътвори` та'кожDе”
6
6
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
Въ е^ді'ныи же надеся'те часъ и^ꙁшедъ, ѓ^брњте дрђгы'я стоа'ща пра'ꙁнDы. и^ гл~а и^мъ, что` зд^њ стоите` ве'сь дн~ь пра'ꙁнDы;
7
7
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
гл~аша е^мђ, ја%ко никтоже наs наяT” И$ гл~а и^мъ, и^дњте и^ в^ы в# виноградъ мо'и. и^ е^же бђ'детъ пра'ведно, прїимете”
8
8
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
Ве'черђ же бы'вшђ, гл~а господинъ виногра'да къ приста'вникђ свое^мђ, приꙁови дњ'лателя, и^ дажDь иM м#ꙁдђ, наченъ эT послDњниX до пе'рвыX.
9
9
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
и^ пришеDше и^же въ е^ді'ныи надеся'те час, прїа'ша по пњняѕю”
10
10
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
ПришеDше же пе'рвїи, мнᲇ'хђ вя'ще прїати. прїа'шя и^ тїи по пњняꙁю.
11
11
І, одержавши, стали дорікати господареві
прїем#ше же роптахђ на господи'на,
12
12
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
гл~юще, ја%ко сїи послњ'днїи, е^ді'нъ часъ сᲆтвори'ша, и^ ра'вны намъ сътворилъ и^хᲆ е^си, поне'сшиM тяготђ` дн~е и^ ва'рᲆ”
13
13
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече е^ді'номђ иX. дрђ'же, не ѓ^би'жђ тебе`. не по пњ'нязю л^и совњща` со мно'ю;
14
14
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
возми свое`, і^ и^ди`. хощђ же и^ семђ послDњнемђ дати, ја%коже и^ тебњ.
15
15
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
и^л^и нњсть м^и лњть сътвори'ти е^же хощђ въ свои^х# м^и; А$ще ѓ%котвое` лђка'во е^сть, ја%ко а^ꙁъ бл~гъ е^смь;
16
16
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
та'ко бђ'дђтъ послᲇднїи, прьви. и^ пе'рвїи, послDњни” Мно'ѕи б^о сђть ꙁва'ни, ма'ло же и^ꙁбра'нныхъ”
17
17
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
И/ въсходя і^с~ въ і^ерsли'мъ, поя'тъ ѓ%банадесяᲄе оу^чн~ка е^ді'ны на пђти. и^ рече и^мъ.
18
18
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
с^е въсхо'димъ въ і^ерsлиM, и^ сн~ъ члчsкыи пре'данъ бђдеT а^рхїе^ре'ѓ^м# и^ кни'жникомъ, и^ ѓ^сђдятъ е^го на смр~ть,
19
19
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
и^ предадятъ е^го ја%ѕы'ком#, на порђга'нїе и^ бїе'нїе и^ пропятїе, и^ в# тре'тїи дн~ь въскрsнетъ”
20
20
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
Тогда` пристђпи` к# немђ м~ти сн~ђ ꙁеведеѓ^вђ съ сыно'ма свои'ма, кла'няющися, и^ прося'щи нњ'что эT него.
21
21
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
ѓ%нъ же реq е'й, чесо хо'щеши; гл~а е^мђ. рц^и, да ся'дета сїа ѓ%ба сн~а моя, е^ді'нъ ѓ^деснђ'ю тебе, и^ е^ді'нъ ѓ^шђю тебе`, въ цр~ьствїи твое^мъ”
22
22
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
эTвњщавᲆ же і^с~, рече. не вњ'стася чесо про'сита. мо'жета ли пити ча'шђ, ю^же а^ꙁъ и%мам# пити” И$ли крsщенїемъ, и^м#же а^ꙁ# крsща'юся, крsти'тися; гл~аста е^мђ, мо'жевњ.
23
23
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
и^ гл~а и%ма, чашђ оу^бо мою` и^спїе'та, и^ крsщенїемъ, и%м#же а^зъ крsща'юся, крsти'тася” А$ е^же сњ'сти ѓ^деснђ'ю мене, и^ ѓ^шђю мене, нњсть мое` дати, но и%мъже оу^гото'вася эT ѓ^ц~а мое^го”
24
24
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
И$ слы'шав#ше де'сять, негодовашя ѓ^ ѓ^бою бра'тђ”
25
25
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
І$с~ же приꙁвавъ и^хъ, рече. вњсте ја%ко кня'ѕи ја^ѕы'къ, господьствђютъ и%ми, и^ вели'цїи, ѓ^бладаю^тъ и%ми.
26
26
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
не та'коже бђ'детъ в# ваs. н^о и^же а^ще хо'щетъ в# васᲆ вя'щшїи быти, да бђ'детъ вамъ слђга.
27
27
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
и^ і^же а^ще хо'щетъ в# васъ быти прьвыи, бђди вамъ рабъ”
28
28
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
ЈА/коже сн~ъ члчsкїи не прїиде да послђжатъ е^мђ, н^о послђжити, и^ дати дш~ю свою` и^ꙁбавленїе ꙁа мно'гыхъ”
29
29
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
И/ исходя'щђ е^мђ эT і^е^рихо'на, по нем# и'де наро'дъ мно'гъ”
30
30
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
И$ с^е два` слњпця сњдя'ща при пђти, слы'шав#ша ја%ко і^с~ мимо хо'дитъ, възъпи'ста гл~юща, поми'лђи н^ы г~и сн~е дввDъ.
31
31
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
нароD же ꙁапрњти` и'ма да оу^млъчита. ѓ^на же паче въпїа'ста гл~юща. поми'лђи н^ы г~и сн~е дввDъ”
32
32
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
И$ ставъ і^с~, вᲆꙁгласи я&, и^ рече. чт^о хо'щета, да сотворю вама;
33
33
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
гл~аста е^мђ. г~и, да эTверзетася ѓ'чи на'ю.
34
34
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
млsрдовавь же і^с~, прикоснђ'ся ѓ'чїю и%ма. и^ а'бїе прозрњ'ста и%ма ѓ%чи, и^ по немъ и^до'ста”
Глава 21
Глаv, к~а”
1
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
И егда прибли'жишася въ і^е^рлsи'мъ, и^ прїидошя въ вљ=џ#сфагїю к# горᲇ елеѓ^н#стᲇи” Тогда і^с~ посла` два оу^чн~ка,
2
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
гл~я и^ма. и^дњта в# весь ја^же прямо ва'ма. и^ абїе ѓ^бря'щете ѓ^сля привя'ꙁано, и^ жрњбя с нимъ, и^ эTрᲇшивше приведњта м^и.
3
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
и^ а^ще вама кто` речетъ чт^о, рече`та, ја^ко г~ь е^ю` требђ'етъ, а'бїе же по'слетᲆ я&”
4
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
Се^ же вс^е бысть, да с#бђ'дется реченое пррoкомъ гл~ющимъ.
5
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
рцњте дще'ри сїѓ'новњ. с^е цр~ь твои грядетъ тебњ кро'тоk, всњдъ на ѓ^сля и^ жрњбя, сн~а ја^ре'мнича”
6
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
шDеша же оу^чн~ка, и^ сътворша ја%коже повелњ и^ма і^с~.
7
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
приведо'ста ѓ^сля` и^ жрњбя, и^ въꙁложи'шя врьхђ ею` ри'ѕы своа`, и^ всњде врьхђ иX”
8
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
Мно'жаишїи же народи постила'хђ ри'ѕы своа по пђти” дрђѕїи же рњꙁахђ вњтви эT дре'въ, и^ постилахђ по пђти”
9
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
Наро'ди же прDеходя'щеи` е^мђ, и^ въслњдъствђющеи зва'хђ гл~юще, ѓ^са'нна сн~ђ дввDђ. блsвенъ грядыи въ и^мя гн~е, ѓ^са'нна в# вышниX”
10
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
И$ в#шеDшђ е^мђ въ і^ерsлимъ, потрясе'ся весь гра'дъ гл~я, кто` е^сть се'й;
11
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
наро'ди же гл~ахђ, се'й е^сть і^с~ пррoкъ, и^же эT назарета галиле'иска”
12
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
И/ вни'де в# цр~ковь бж~їю, і^ и^з#гна` вс^я продаю'щая и^ кђпђ'ющая в# цр~кви, и^ трапе'ꙁы тръжнїкомъ и^спровръже, и^ сњда'лищя продаю'щихъ го'лђбы.
13
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
и^ гл~а и^мъ. пи'сано е^сть, храM мои, храмъ мл~твы нарече'тся. в^ы же сътвори'сте и& врьтепъ разбо'иником#”
14
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
И$ пристђпи'ша к# немђ хро'ми и^ слњпи в# цр~кви, і^ и^сцњли и^хъ”
15
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
Видњ'вшеy а^рхїере'е и^ книжницы чюдеса` јаже сᲆтвори, и^ ѓ'троки зовђща в# цр~кви, и^ гл~ющя, ѓ^са'нна сн~ђ двDвђ. негодова'ша,
16
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
и^ рњша е^мђ. слы'шиши л^и, чт^о сїи гл~ютъ; і^с~ же рече и^м#, е'й. нњ'сте ли чл^и николи'же; ја^ко и^ꙁъ оу^стъ младе'нецъ, и^ с#сђщихъ съврьши'лъ е^си` хвалђ;
17
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
и^ ѓ^ставль и^хъ, и^зы'де во'нъ и^ꙁ# гра'да в# вљ=џа'нїю, и^ водвори'ся тђ`”
18
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
Оу'трђ же въꙁ#вра'щ#ся въ градъ, в#ꙁалка.
19
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
и^ оу^ꙁрњв# смоковницђ е^ді'нђ при пђти`, прїиде к не'й, и^ ничто'же ѓ^брњте на неи, то'кмо ли'ствїе е^ді'но. и^ гл~а е'й. да николиже эT тебе` плода` бђ'детъ въ вњки. і^ а'бїе и%сше смоко'вница.
20
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
и^ видњвше оу^чн~цы диви'шася гл~юще, како а^бїе и'сше смоко'вница;
21
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
эTвњщавь же і^с~, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. а^ще и%мате вњрђ, и^ не оу^сђмните'ся, не то'кмо смоко'вничное сътворите`. н^о а^ще и^ горњ се'й речете, дви'гнися, и^ врьꙁися в# мо'ре, бђ'детъ.
22
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
И$ вс^я е^ли'ка а^ще въспро'сите въ мл~твњ, вњрђюще, прїимете”
23
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
И/ пришеDшђ е^мђ въ цр~ковь, пристђпи'ша к немђ оу^чащђ, а^рхїере'е и^ ста'рцы люд#стїи гл~юще. коею` властїю сїа твориши; и^ кто` т^и дастᲆ ѓ%бласть сїю;
24
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
эTвњщавь же і^с~, рече и^м#. въпрошђ в^ы и^ а^ꙁъ слово е^ді'но, е^же а^ще рече'те мн^њ, и^ а^ꙁъ вамъ рекђ, коею` властїю сїа творю.
25
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
крsщенїе і^ѓа'нново эTкђ'дђ б^њ, с# нб~се ли, и^л^и эT человњкъ; ѓ^ни' же помышляхђ в себњ гл~юще. а^ще речемъ с# нб~се, речетъ наM, почто` оу^бо не вњровасте е^мђ;
26
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
а^ще ли речемъ эT чл~къ. бои'мся наро'да. вс^и б^о и^мђтᲆ і^ѓ^а'нна ја^ко пррoка.
27
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
и^ эTвњщавше і^с~ови, рњшя, не вњмы. рече и^мъ и^ то'и, ни а^ꙁъ вамъ гл~ю, коею` вла'стїю сїа творю”
28
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
Что' же ся вамъ мнитъ; чл~къ нњкїи и^мяше дв^а сн~а, и^ пришеD к пе'рвомђ рече`. ча'до, и^ди`, днесь дњ'лаи в# виногра'дњ мое'мъ.
29
29
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
ѓ%н# же эTвњщаv, рече`. не хощђ. послњди же раска'ав#ся, и%де.
30
30
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
и^ пристђпль къ дрђгомђ, рече` та'кожDе. ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече`. а%ꙁъ г~и и^дђ, и^ не' иде.
31
31
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
кы'и эT ѓ^бою` сотвори` во'лю эTч~ю; гл~аша е^мђ, пе'рвый. Гл~а и^мъ і^с~. а^ми'нь, гл~ю ва'мъ. ја%ко мытаре и^ любодњиця варя'ютъ вы` в# црsтвїи бж~їи.
32
32
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
прїиде б^о к ва'мъ і^ѓа'ннъ крsтль пђтемъ пра'веDнымъ, и^ не вњ'ровасте е^мђ. мытаре же и^ любодњ'иця вњ'ровашя е^мђ” Вы же видњ'вше не раска'астеся послњди` вњ'роватї е^мђ”
33
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
И/нђ притчђ слы'шите. чл~кь нњкїи бњ домови'тъ, и^же насади` винограD, и^ ѓ^пло'томъ ѓ^гради е^го, и^ і^скопа` в неM точи'ло, и^ създа` столпъ, и^ вдаст# дњ'лателемъ, и^ эTи'де”
34
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
Є$гда же прибли'жися время плодо'мъ, посла` рабы своя к# дњ'лателемъ, прїя'ти плоды е^го”
35
35
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
И$ е'мше дњ'лателе рабы е^го, ѓ^вого оу^бо би'ша, ѓ^вого же оу^би'шя, ѓ^вого же ка'менїе^мъ поби'ша”
36
36
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
Па'ки посла` и%ны рабы мно'жаишя пе'рвыхᲆ. и^ сътвори'шя и^мᲆ та'кожDе”
37
37
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
Послњди же посла` к ниM сн~а свое^го гл~я, оу^срамя'тся сн~а мое^го.
38
38
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
дњлателе же ви'дњвше сн~а, рњшя в себњ, се'и е^сть наслњ'дникь, прїидњте оу^бїе^м# е^го, и^ оу^дръжимъ достоа'нїе е^го.
39
39
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
и^ е'мше е^го, и^ꙁведо'шя вонъ и^ꙁ виногра'да, и^ оу^би'шя”
40
40
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
Є$гда оу^бо прїидетъ господинъ винограда, что` сътворитъ дњ'лателемъ тњм#;
41
41
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
гл~ашя е^мђ, ꙁлыхъ ѕл^њ погђби'тъ иX, и^ винограD предастъ и^нњмъ дњлателемъ, и^же въꙁдадятъ е^мђ плоды въ времена` своя”
42
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
Гл~а и^мъ і^с~, нњсте ли чл^и николиже в# писанихъ; ка'мень, е^гоже не в рядђ` сътвори'ша ѕи'жDђщеи`, се'й бысть въ главђ оу^глђ. эT г~а бысть с^и. и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю ва'шею”
43
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
Сего` ради гл~ю вамъ, ја%ко эTи'мется эT васъ црsтвїе бж~їе, и^ дастᲆся ја^ѕы'кђ творящемђ плоды е^го.
44
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
и^ падыи` на ка'мени сем#, съкрђшится. а^ на немьже падетъ, сътрые^тъ и&”
45
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
И$ слы'шавше а^рхїере'е и^ фарїсе'е прит#ча е^го, раꙁђмњшя ја^ко ѓ^ нихъ гл~етᲆ.
46
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
и^ і'щђще е^го ја%ти, оу^боя'шяся наро'да. понеже ја%ко пррoка е^го и^мња'хђ”
Глава 22
Глvа, к~в”
1
1
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
И эTвњщавъ і^с~, пакы реq и^мъ в# при'тчахъ гл~я.
2
2
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ цр~ђ, и^же сътвори бракы сн~ђ свое^мђ.
3
3
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
и^ посла` рабы своя приꙁвати ꙁва'ныя на' бракы, и^ не хотяхђ прїити”
4
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
Па'кы посла` и%ны рабы гл~я. рцњте ꙁва'нымъ” Се^ ѓ^бњды мои оу^гото'вахъ. ю'нцы мои` и^ оу^питанная и^сколе'на, и^ вс^я гото'ва, прїидњте на' бракы”
5
5
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
ѓ^ни же небре'гше эTи^до'ша, ѓ%въ оу^бо на село свое`, ѓ%в# же на кђпля своя.
6
6
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
про'чїи же е%мше рабы е^го, досади'шя и^мъ, и^ оу^би'шя и^хъ.
7
7
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
и^ слы'шавъ цр~ь то'й, раꙁгнњвася. и^ пославъ воя своя, погђби` оу^бїица ѓ'ны, и^ гра'дъ и^хъ ꙁаж#же”
8
8
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
Тогда гл~а рабомъ свои^мъ, бракъ оу^бо гото'въ е^сть. ѕва'нїи же не бы'ша досто'ини”
9
9
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
И$дњте оу^бо на и^схо'дищя пђтїи, и^ е^ли'цњхъ а^ще ѓ^брящете, приꙁовњте на' бракы”
10
10
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
І$ и^з#шеDше раби ѓ^ни на распђтїя, събра'шя всњхъ, е^ли'цњхъ ѓ^брњто'шя ꙁлы'я же и^ до'брыя. і и^сполнися бра'къ въꙁлежа'щихъ”
11
11
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
ВшDе же цр~ь ви'дњти въꙁлежа'щихъ. видᲇ т^ђ чл~ка не ѓ^болчена въ ѓ^дња'нїе бра'чное”
12
12
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
И$ гл~а е^мђ, дрђ'же, ка'ко вни'де сњмо, не и^мы` ѓ^дња'нїа бра'чна; ѓ%н же оу^мол#че”
13
13
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
Тогда` рече цр~ь слђгамъ. связа'вше е^мђ рђцњ и^ ноѕњ, въꙁмњте е^го и^ в#ве'рѕњте, въ тмђ` кромњшнђю. т^ђ бђ'детъ плачь и^ скрежетъ ꙁђбомъ.
14
14
Бо багато покликаних, та мало обраних.
мно'ѕи б^о сђть ꙁвани, мало же и^ꙁбра'нныхъ”
15
15
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
Тогда шDеше фарїсе'е, совњтъ прїе'м#ше, ја%ко да ѓ^больстять е^го словом#.
16
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
и^ посылаютъ к немђ оу^чн~кы своа` съ и^родїя'ны, гл~юще. оу^чи'телю, вњмы ја^ко и'стиненъ е^си, и^ пђти бж~їю въи'стинђ оу^чи'ши, и^ не ради'ши ни ѓ^ ком#же. не бо` зри'ши на лице чл~ком#.
17
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
рц^и оу^бо намъ, что` ти ся мни'тъ; досто'ино ли е^сть дати кинсо'нь кесаре'ви, и^ли н^и;
18
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
раꙁђмњвь же і^с~ лђка'в#ство и^хъ, рече. что м^я и^скђшя'ете лицемњ'ри;
19
19
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
покажи'те м^и злати'цђ кинсо'ннђю. ѓ^ни' же принесо'ша е^мђ пњняꙁь.
20
20
І говорить їм: чиє це зображення і напис?
и^ гл~а и^мъ, чїи ѓ%браꙁᲆ се'й и^ написа'нїе;
21
21
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
гл~аша е^мђ, кесарев#” Тогда` гл~а и^мъ. въздади'те оу^бо кесаре'ва кесаре'ви. и^ бж~їа бв~и”
22
22
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
И$ слы'шавше, диви'шася. і^ ѓ^ста'вльше е^го эTи^до'ша”
23
23
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
В то'й дн~ь пристђпи'шя к немђ сад#дђке'е, и^же гл~юT не бы'ти въскр~се'нїю. и^ въпроси'ша е^го,
24
24
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
гл~юще. оу^чи'телю, мољ=сїи рече. а^ще кт^о оу%мретᲆ не и^мы` чя'дъ, да по'иметъ братъ е^го женђ его, и^ въскр~ситъ сњмя бра'та свое^го.
25
25
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
бњше же в насъ сеDмь братїа, и^ пе'рвыи ѓ^женься оу^мре, и^ не и^мы` сњмене, ѓ^стави женђ свою бра'тђ свое^мђ.
26
26
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
та'кожDе же и^ вторыи, и^ тре'тїи, даже до седмаго”
27
27
А після всіх померла і жінка.
Послњди же всњхъ оу^мре и^ жена.
28
28
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
в# въскр~шенїе оу^бо, кото'раго эT сеDмихᲆ бђ'детᲆ жена; вси б^о и^мњша ю&”
29
29
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
эTвњщавь же і^с~, рече и^мъ. прельща'етеся, не вњ'дяще писа'нїа, ни си'лы бж~їа.
30
30
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
в# въскр~се'нїе б^о ни же'нятся ни посага'ютъ. н^о ја%ко а%гг~ли бж~їи на нб~си сђть.
31
31
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
ѓ^ въскр~сенїи же мр~твыхъ, нњсте ли чл^и рече'наго вамъ бг~ом#, гл~ющемъ.
32
32
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
а^ꙁъ е^смь б~ъ а^враа'мовъ, и^ б~ъ и^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль; нњсть б~ъ, б~ъ мр~твыхъ, н^о б~ъ живыX”
33
33
І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
И$ слы'шавше народи, дивля'хђся ѓ^ оу^ченїи е^го”
34
34
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
Фарисе'е же слы'шавше ја^ко посрами саDдђке'я. събра'шяся в# кђ'пњ”
35
35
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
И$ въпроси е^ді'нъ эT ниX ꙁако'нооу^чи'тель, и^скђша'я е^го, и^ гл~я.
36
36
Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
оу^чи'телю, каа` ꙁа'повњдь болши е^сть в# ꙁако'нњ;
37
37
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
і^с~ же рече е^мђ. въꙁлю'биши г~а б~а твое^го всњмъ срDцемъ твои^мъ. и^ всею дш~ею твоею, и^ всею мы'слїю твоею`”
38
38
Це є перша і найбільша заповідь.
Си^ е^сть прьваа и^ болшаа ꙁа'повњдь”
39
39
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
Втора'а же подобна е'й. въꙁлю'биши и'скреняготвое^го ја%ко самъ себе.
40
40
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
в сїю ѓ^бою` ꙁа'повњдїю весь ꙁаконъ и^ пррoцы ви'сятъ”
41
41
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
Събраном# же фарїсеѓM, въпроси и^хъ і^с~,
42
42
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
гл~я. что ся вамъ мнитъ ѓ^ х~њ, чїи е^сть сн~ъ; гл~аша е^мђ, дввDъ”
43
43
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
Гл~а и^мъ. како оу^бо дв~дъ дх~омᲆ г~а е^го нарицаетъ гл~я.
44
44
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
рече г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене, до'ндеже положђ врагы твоя поDно'жїе нога'ма твои'ма”
45
45
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
а^ще оу^бо дв~дъ нарицаеT е^го г~а, и^ ка'ко сн~ь е^мђ е^сᲄь;
46
46
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
и^ никтоже можа'ше эTвњщати е^мђ словесе`, ниже смњ'аше кт^о эT того дн~е въпроси'ти е^го ктомђ”
Глава 23
Глvа, к~г”
1
1
Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх,
Тогда і^с~ гл~а к наро'домъ, и^ оу^чн~комъ свои^мъ,
2
2
кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї.
гл~я. на мољ=се'ѓвњ сњда'лищи сњдо'шя кни'жницы и^ фарїсе'е”
3
3
Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.
вс^я оу^бо е^ли'ка а^ще рекђ'тъ ваM блюсти, съблюда`йте и творите” по дњ'лом же и^хъ не твори'те” гл~ютъ б^о, и^ не творя'тᲆ”
4
4
Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.
Свяꙁђ'ют# б^о бремена тя'жка и^ бњ'днњ носи'ма, и^ въꙁлага'ютъ на плеща члчsка. прьстом же свои^мъ не хотятъ дви'гнђти и^хъ.
5
5
Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї.
вся же дњла своя творят#, да видими бђдђтъ чл~кы. раширя'юT же храни'лищя своя, и^ велича'ютъ въскрилїа ри'ѕъ свои^хъ.
6
6
Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;
лю'бят же прежевъꙁлега'нїа на вечерњхъ, и^ прежесњданїа на со'нмищихъ,
7
7
і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!
и^ цњлова'нїя на тръжищихъ, и^ ꙁва'тися эT чл~къ оу^чи'телю оу^чи'телю.
8
8
Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття.
вы же не нарица'итеся оу^чи'теле. е^ді'нъ б^о е^сть оу^читель вашъ х~с, вси же в^ы братїя е^сте.
9
9
І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах.
и^ эTц~а не зовњте себњ на ꙁемли`. е^ді'нъ б^о эTц~ъ вашъ и^же на нб~сехъ.
10
10
І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
ниже нарица'итеся наста'вници. е^ді'нъ б^о е^сть наста'вникъ вашъ х~с.
11
11
Більший же з вас нехай буде вам слугою.
болїи же в# васᲆ, да бђ'детъ вам# слђга”
12
12
Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
И$же б^о въꙁнесеTся, смири'тся. и^ смњря'аи`ся, въꙁнесе'тся”
13
13
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
Горе же вамъ кни'жници и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ꙁаᲄворя'ете црsтвїе нбsное предъ чл~кы. вы б^о не вхо'дите, ни входя'щихъ ѓ^ставля'ете в#нити”
14
14
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
горе вамъ кни'жницы и^ фарисее лицемњри, ја%ко снњда'ете до'мы вдовицъ и^ виною далече мл~твы творяще. сего ради ли'шшее прїимете ѓ^сђже'нїе”
15
15
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
Горе вамъ книжници и^ фарїсе'е лицемᲇри, ја^ко преходите мо'ре и^ сђшђ, сътворити е^ді'ного пришельца, и^ е^гDа бђдетъ, творите е^го сы'на геенны, сђгђ'бњиша васъ”
16
16
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
Горе вамъ вожди слњпїи, гл~ющеи`, и^же а^ще кленеTся цр~квїю, ничесоже е^сть. а^ и^же кленется зла'томъ цр~ковнымъ, дл'ъженъ еs.
17
17
Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото?
бђ'и слњпїи, кое` б^о б^оле е^сть, ꙁла'то ли, и^л^и цр~кви, ст~я'щїа зла'то;
18
18
І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний.
і^ и^же а^ще кленется ѓ^лтареM, ничесоже еs. а^ и^же кленеTся да'ромᲆ и^же врьхђ` е^го, дл'ъженъ еs.
19
19
Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
бђи и^ слњпїи что б^о бо'ле, даръ л^и, и^ли ѓ^лта'рь ст~яи` дарᲆ;
20
20
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
и^же оу^бо кленеTся ѓ^лтаре'мъ, кленется и^м#, и^ сђщиM връхђ е^го`.
21
21
І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
і^ и^же клене'тся цр~ковїю, клене'тся ею`, и^ живђщиM в неи.
22
22
І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
и^ кленыи`ся нб~се'мъ, кленеᲄся прsтолоM бж~їиM, и^ сњдя'щиM на немъ.
23
23
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
Горе вамъ книжници и^ фарїсе'е лицемњри, ја%ко ѓ^десяTствђете мятвђ, и^ копръ, и^ кљ=минъ. и^ ѓ^стависте вящьшая законђ, сђдъ и^ млsть и^ вᲇрђ. сїа же подоба'ше твори'ти, и^ ѓ^нњхъ не ѓ^ставляти”
24
24
Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
ВожDи слњпїи ѓ^цњжа'юще`и комары`, велбђ'да же пожира'юще”
25
25
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
Горе вамъ книжницы и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ѓ^чищяете внњшнее с#ткляници и^ блю'дђ, в#нђтръю^дђ же сђть по'лни хищенїа и^ непра'вды.
26
26
Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
фарисе'ю слњпыи, ѓ^чисти преже в#нђтренее с#ткляници и^ блю'дђ, да бђдетъ и^ внњшнее и^ма чи'сто”
27
27
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
горе ваM книжници и^ фарисе'е лицемᲇри, ја^ко подо'битеся гробо'мъ пова'пленоM, и^же внњю'дђ оу^бо ја%вля'ются красни, в^нђтръю^дђже плъ'ни сђтъ костїи мр~твыхъ, и^ вся'коа нечи'стоты”
28
28
Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
Тако и^ вы, внњю^дђ оу^бо ја^вля'етеся чл~комъ праведни, внђтръю^дђ же е^сте плъни лицемњ'рїа и^ беꙁаконїя”
29
29
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам,
Горе вамъ книжници и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ѕи'жDете гро'бы пррoчьскїа, и^ кра'сите ра'кы праведныX,
30
30
і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
и^ гл~ете, а^ще бы'хомъ были въ дн~и эTц~ъ на'шиX, не быхомъ оу^бо ѓ^бещници и^мъ были в# крови пррoкъ”
31
31
Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
Тњмже сами свњдњтельствђете себњ ја%ко сн~ве е^сте и^ꙁби'вшихъ пррoкы.
32
32
І ви доповнюєте міру зла батьків ваших.
и^ в^ы и^спо'лните мњрђ эTц~ъ вашихъ”
33
33
Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
ѕмїа порожденїа е^хи'днова, како оу^бњжите` эT сђда ѓ^гня гее'нскаго;
34
34
Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
сего ради с^е а^ꙁъ послю` к вамъ пррoкы, и^ премђдры, и^ кни'жникы, и^ эT них# оу^бїете и^ ра'спнете, и^ эT нихъ бїете на со'нмищихъ вашиX, и^ и^ждене'те эT града въ граD,
35
35
Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
ја%ко прїидеT на в^ы всяка кровь пра'веDна пролива'ема на земли, эT крове авеля пра'веднаго, до' крове ꙁаха'рїа сн~а варахі'ина, е^гоже оу^бисте междђ цр~ковїю і^ ѓ^лтаре'мъ”
36
36
Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
А$ми'нь гл~ю ва'мъ, ја%ко прїидђтъ вся сїа на родъ се'й”
37
37
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
Іерsли'мᲆ, і^ерsли'м#, и^ꙁби'выи пррoкы, и^ ка'менїемъ побива'а по'сланныя к тебњ, колькра'ты въсхотњхъ събрати чя'да твоя, ја%коже събира'етъ ко'кошъ птенця своя подъ крилњ, и^ не въсхотњсᲄе;
38
38
Ось лишається вам дім ваш пустий.
с^е ѓ^ставля'ется вамъ домъ вашъ пђстъ”
39
39
Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
Гл~ю б^о вамъ, ја%ко не и%мате мене ви'дњти эTселњ, до'ндеже речете, блsвенᲆ грядыи` въ и^мя гн~е”
Глава 24
Глvа, к~д.
1
1
І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
И изшеD і^с~, и^дяше эT цр~кве. и^ пристђпи'шя к немђ оу^ченицы е^го, покаꙁати е^мђ зданїа цр~ко'внаа.
2
2
Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
і^с~ же рече и^мъ. видите ли вс^я сїа; а^ми'нь гл~ю вамъ, не и%мать ѓ^стаᲄи здњ ка'мень на ка'мени, е^же не разори'тся”
3
3
Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
Сњдя'щђ же е^мђ на горњ е^леѓ'н#стᲇи, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы на е^ді'нᲇ гл~юще. рц^и намъ, когда сїа бђ'дђтъ; и^ что е^сть ꙁна'менїе твоего прише'ствїа и^ кончи'на вњкђ;
4
4
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
и^ эTвњща'въ і^с~, рече и^мъ. блюдњте, да никтоже васъ прельсти'тъ.
5
5
бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
мно'ѕи б^о прїидђтъ въ и^мя мое`, гл~юще, а%зъ е^смь х~с, и^ мно'гы прельстятъ”
6
6
Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець.
Оу%слы'шати же и^мате брани, и^ слы'шанїа бра'немъ. зри'те, не оу^жаса'итеся. подоба'етъ б^о всњмъ си'мъ быти. н^о не тогда е^сть кончи'на.
7
7
Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях;
вᲆста'нетъ б^о я^ꙁы'къ на я^ѕы'къ, и^ црsтво на црsтво” И$ бђ'дђтъ глади и па'гђбы и трђ'си по мњста.
8
8
усе ж це — лиш початок хвороб.
вся же сїа нача'ло болњꙁнемᲆ”
9
9
Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє.
Тогда` предадятъ вы^ в# ско'рби, и^ оу^бїю'тъ в^ы, и^ бђ'дете ненави'дими всᲇми я^зы'кы, и^мени мое^го ради”
10
10
І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
И$ тогда` събла'знятъся мно'ѕи, и^ дрђгъ дрђга предадятъ, и^ въꙁненавидиT дрђгъ дрђга”
11
11
і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
И$ мно'ѕи л#же пррoцы в#ста'нђт#, и^ прельстятъ многыа,
12
12
і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох.
и^ за оу^мно'женїе беꙁа'конїа, и^ꙁся'кнетᲆ любы` мно'гыхъ”
13
13
Хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
Претръпњ'выи же до конца`, то'и сп~сется”
14
14
І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!
и^ проповњ'сться сїе е^љhлїе цр~ьствїа, по все'и вселе'ннњи, въ свњдњтельство всњмъ я^ѕы'комъ, и^ тогда` прїидеT кончи'на”
15
15
Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —
Є$гда оу^бо оу%зрите мр'ьꙁость ꙁапђстњ'нїа, рече'нђю дани'иломъ пррoкомъ, стоащђ на мњ'стњ ст~њ, и^же чте'тъ да раꙁђмњ'етъ”
16
16
тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори.
Тогда` сђщїи въ и^юде'и, да бњжа'тъ на горы.
17
17
І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
і^ и^же на кровњ, да не схо'диT взяᲄи ја^же в домђ е^го.
18
18
і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
і^ и^же на селњ, да не вᲆзвраᲄи'тся в#спяT взяти ри'зъ свои^хᲆ”
19
19
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
Горе же непразDныM, и^ доя'щимъ в тыи` дн~и”
20
20
Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,
Моли'те же ся, да не бђ'детъ бњжъство ваше зимњ, ни в сђбо'тђ”
21
21
бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
бђ'детъ б^отогда ско'рбъ ве'лїа, ја^кова же' нњ'сть была эT начя'ла ми'рђ, доселњ, ниже и%мать быти”
22
22
І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні.
и^ а'ще не бышя прекрати'лися дн~їе тїи, не бы` оу^бо спасла'ся вся'ка плоть. и^збра'нныхъ же ради прекратяT ся дн~їе тїи”
23
23
Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
Тогда а^ще кт^о речетъ вамъ. с^е здњ х~с, и^ли ѓ%ндњ, не и^мњте вњры”
24
24
Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
в#ста'нђтъ б^о лжехристи и^ л#же пррoцы, и^ дадя'тъ знаменїя ве'лїа и^ чюдеса, ја%коже прельстити а^ще възможно і^ и^з#бранныа”
25
25
Ось Я наперед сказав вам.
с^е преже рњхъ вамъ”
26
26
Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
а^ще оу^бо рекђтᲆ ваM. с^е в# пђсты'ни еs, не и^зыдњте. с^е въ скро'вищыхъ, не и^мњте вњры”
27
27
Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
ЈА/коже б^о мо'лнїи и^схо'дитъ эT въсто'къ, и^ ја^вля'ется до ꙁападъ, та'ко бђ'детъ и^ прише'ствїе сн~а чл~чьскаго”
28
28
Бо де буде труп, там зберуться орли.
идеже б^о а^ще бђ'детъ трђпъ, та'мо съберђтся ѓ^рли`”
29
29
І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
А$бїе же по скорби дн~їи тњхъ, слн~це поме'р#кнетъ и^ лђна` не да'стъ свњта свое^го, и^ ѕвᲇзды спа'днђтъ с# нб~се, и^ си'лы нбsныя подвигнђтся”
30
30
І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
И$ тогда ја%вится зна'менїе сн~а члчsкаго на нб~си” И$ тогда` въспла'чются вс^я колњна земная. и^ оу%ѕрятъ сн~а члчsкаго грядђща на ѓ^блацњхъ нб~сныхъ, съ си'лою и^ сла'вою мно'гою.
31
31
І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
и^ по'слетъ а'гг~лы своа, съ трђ'бнымъ гла'сомъ ве'лїемъ, и^ съберђтъ и^збра'нныя е^го эT четы'рех# вњтръ, эT конецъ нб~съ, до коне'цъ и^хъ.
32
32
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
эT смоко'вница же наоу^чи'теся при'тчи” е^гда оу^же вњйа еа` бђдђтᲆ мла'да, и^ листвїе проꙁя'бнетъ” вњ'дите ја^ко бли'ꙁъ е^сть жа'тва”
33
33
Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
та'ко и^ в^ы, е^гда ви'дите сїа вс^я, вњдите ја%ко блиꙁъ е^сть при две'рехъ”
34
34
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
А/ми'нь гл~ю вамъ, не мимои%детъ роD сей, до'ндеже вс^я сїа бђ'дђтъ.
35
35
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
н~бо и^ ꙁемля ми'мои%детъ, словеса же моя не ми'мои^дђтъ”
36
36
Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
Э$ дн~и же томъ, и^ часњ, никто'же вњсть. ни а'гг~ли нбsнїи, ᲄо'кмо эTц~ъ мои е^ді'нъ”
37
37
Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
ЈА/коже б^о бысть въ дн~и но'евы, та'ко бђдеT и^ пришествїе сн~а члчsкаго”
38
38
бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
ЈА/коже б^о бњхђ вᲆ дн~и преже пото'па, ја^дђще же и^ пїюще. женя'щеся и^ посага'юще, до негоже дн~е вни'де но'е в ковчеh,
39
39
і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського.
и^ не оу^вњ'дњша, дон#деже прїиде вода`, и^ взяT вс^я, та'ко бђ'деT и^ пришествїе сн~а члчsкаго”
40
40
Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено;
Тогда` дв^а бђдета на селњ, е^ді'нъ поемлеTся а^ дрђгі'и ѓ^ставляеTся.
41
41
дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено.
дв^њ мелющи в# же'рноваX, е^ді'на пое'млеTся, и^ е^ді'на ѓ^ставля'еᲄся”
42
42
Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
Бди'те оу^бо, ја^ко не вњсте в# кі'и часъ г~ь вашъ прїидетъ”
43
43
Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
Се же вњдите ја%ко а^ще б^ы вњдалъ до'мђ влDка, в# кђю страждђ тать прїидетъ, бдњлъ оу^бо б^ы, и^ не бы далъ поDкопа'ти хра'ма свое^го,
44
44
Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
сего ради и^ в^ы бђдњте гото'ви, ја^ко в о'ньже часъ не мните`, сн~ъ члчsкїи прїидетъ”
45
45
Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
Кт^о оу^бо е^сть вᲇрныи рабъ и^ мђ'дрыи. е^гоже поста'виT господи'нъ е^го наD до'момъ свои'м#. е^же даа'ти и^мъ пи'щђ въ время и^хъ;
46
46
Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
блаже'нъ рабᲆ то'и, е^гоy пришеD господинъ е^го, ѓ^бря'щетъ та'котворяща.
47
47
Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
а^ми'нь гл~ю вамъ, ја^ко наD всњмъ и^мњнїемъ свои^мъ поста'витᲆ е^го”
48
48
Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
А$ще ли же речеT злы'и ра'бъ то'и в# срDци своем#, коснитъ господинъ мои прїити`,
49
49
і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, —
и^ начнетъ би'ти клеврњты своя, ја%сти же и^ пи'ти съ пїа'ницами.
50
50
то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.
прїидетᲆ господи'нъ раба того, в# дн~ь в оньже не чае^тъ, и^ в часъ въ ньже не вњсть,
51
51
І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.
и^ проте'шетъ е^го по'лъма, и^ часть е^го с невњ'рными положитъ. т^ђ бђд'етъ плачъ и^ скрежет# зђбомъ.
Глава 25
Глvа, к~е.
1
1
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
ТогDа оу^подо'биTся црsтвїе нбsное десяти'мъ дв~амъ ја%же прїа'шя свњти'лникы своя`, і^ и^ꙁыдо'шя въ срњтенїе женихђ.
2
2
П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
пя'ть же бњ эT нихъ мђдры, и^ пять ю^ро'дивы.
3
3
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
ю^ро'дивыяy прие'мше свњти'лники своа`, не взя'шя с# собо'ю е^ле'а.
4
4
Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
мђ'дрыя же прїа'шя е^ле'й въ сосђ'дњхъ съ свњти'лникы свои'ми.
5
5
А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
косня'щђ же женихђ`, възрDњма'шяся вс^њ, и^ спа'хђ.
6
6
Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
полђнощи же во'пль бысть. с^е женихъ грядет#, и^сходи'те въ срњтенїе е^го”
7
7
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
Тогда` в#ста'вше вс^њ дв~ы т^ы, и^ оу^краси'ша свњти'лникы своя.
8
8
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
ю^ро'дивыя же мђдрымъ рњшя, дадите намъ эT ма'сла ва'шего, ја^ко свњти'лницы наши оу^гаса'ютъ”
9
9
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
эTвњща'шя же мђдрыя гл~юще, е^да ка'ко недостанетъ намъ и^ вамъ. и^дњте же паче к# продаю'щиM, и^ кђпи'те себњ,
10
10
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
и^дђщим же и^мъ кђпи'ти прїиде женихъ, и^ гото'выа внидоша с ниM на бракы, и^ затворени быша две'ри”
11
11
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
Послњди' же прїидо'шя и^ про'чаа дв~ы, гл~юще, г~и г~и, эTвеrꙁи наM.
12
12
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
ѓ^нже эTвњщавъ рече. а^миn гл~ю ваM, не вњмъ ваs”
13
13
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
бди'те оу^бо, ја^ко не вᲇсте дн~е ни часа`, в оньже сн~ъ члчsкїи прїидетъ”
14
14
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
ЈА/коже б^о чл~кь нњкїи эTходя, призва` своя рабы`, и^ преда'стъ и^мъ и^мњ'нїе свое`,
15
15
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
и^ ѓ^вомђ оу^бо дастъ пять тала'нтъ, ѓ^вомђ же дв^а, ѓ^вомђ же е^ді'нъ, комђжDо проти'вђ силњ е^го, и^ эTи'де а^бїе.
16
16
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
шеD же прїе'мыи` пять талантъ, дњл'а в нихъ, и^ сътвори` дрђгы'а пять талантъ”
17
17
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
Такожде же і^ и^же дв^а, приѓ^брњте и^ то'и дрђгая дв^а”
18
18
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
Прїе'мыи же е^ді'нъ, шедъ вкопа е^го в# землю, и^ съкры` сребро госпоdна свое^го.
19
19
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
по мно'ѕњ же времени, прїиде господинъ рабъ тњх#, и^ стяза'ся с ни'ми ѓ^ словеси`”
20
20
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
И$ пристђ'пль пяT тала'нтъ прїе'мыи, принесе дрђгы'а пять тала'нтъ, гл~я. г~и, пять талантъ ми е^си предалᲆ, и^ с^е дрђгы'а пять тала'нт# приѓ^брњтохъ и%ми”
21
21
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
Рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе бл~гі'и и вњрныи, ѓ^ малњ бысть вњренъ, наD мно'гыми т^я поста'влю, вни'ди в радость г~а свое^го”
22
22
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
Пристђпль же і^ и^же дв^а таланта прїемыи, рече. г~и, дв^а таланта ми е^си предалъ, с^е дрђгая дв^а тала'нта приѓ^брњтох# и%ма.
23
23
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе, бл~гїи и^ вњрныи, ѓ^ ма'лњ бысть вњреn, наD многыми т^я поста'влю. вни'ди в ра'дость г~а свое^го”
24
24
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
Пристђпль же и^ прїемыи` е^ді'нъ талантъ, рече. г~и, вњдњх# т^я ја%ко жестокъ е^си чл~къ. жнеши, оу^дђже не сњя'лъ е^си. и^ събира'еши, оу%дђже не расточилъ е^си”
25
25
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
и^ оу^боа'вся шеD съкрыхᲆ тала'нт тво'и в# ꙁемли, и^ с^е и%маши твое`.
26
26
Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
эTвњща'в же г~ь е^го рече е^мђ. лђка'выи ра'бе и^ лњни'выи, вњ'дяше ја^ко жнђ и^дњже не сњя'хъ, и^ събира'ю оу^дђже не расточи'хъ”
27
27
тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
Подоба'ше оу^ботебњ вда'ти сребро` мое тръжникомъ, и^ прише'дъ а^ꙁъ, взя'лъ быхъ свое` с лихвою.
28
28
Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
възмњте оу^бо эT неготала'нт#, и^ дади'те и^мђщемђ десятъ тала'нтъ”
29
29
Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
Имђщемђ б^о веꙁдњ дано бђ'дет# и^ преи^збђдеT. эT неи^мђщаго же, и^ е^же мниTся и^мњ'а взято бђ'детᲆ эT него”
30
30
А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
И$ неключи'маго раба в#връз'њте въ т#мђ` кромњшнюю, т^ђ бђдетᲆ плачъ и^ скрежеT зђбо'мъ” Сїа гл~я въꙁ#гласи`. и^мњаи` оу^ши слы'шати, да слы'шиT”
31
31
Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
Є/гда же прїидеT сн~ъ члчsкїи в# сла'вњ своей, и^ вс^и ст~їи а^гг~ли с ним#, тогда` ся'детъ на прsтолњ сла'вы своеа`.
32
32
і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
и^ съберђтся преD нимъ вс^и ја%ѕы'цы, и^ раз#лђчитъ и^хъ дрђгъ эT дрђга, ја%коже па'стырь раꙁлђча'етъ ѓ^вця` эT ко'злищь.
33
33
І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
и^ поста'витъ ѓ^вця` ѓ^деснђ'ю себе, а^ ко'злища ѓ^шђюю`”
34
34
Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
Тогда речеT цр~ь сђщимъ ѓ^деснђю е^го. прїидњте блsвенїи эTц~а мое^го, наслњ'дђите оу^гото'ванное вамъ црsтвїе, эT сложенїя мирђ.
35
35
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
възалкахъ бо ся, и^ да'сте м^и ја%сти. въꙁжадахъся, и^ напои'сте м^я” Стра'ненъ бњхᲆ, и^ в#ведо'сте мене.
36
36
був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
на'гъ, и^ ѓ^дња'сте м^я” боленъ, и^ посњти'сте мене” в темници бњхъ, и^ прїидо'сте къ мнњ”
37
37
Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
тогда эTвњща'ютъ е^мђ пра'ведници гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а'лчюща, и^ напита'хомъ; и^л^и жа'ждђща, и^ напои'хомъ;
38
38
Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
когда же тя видњ'хомъ стра'нна, и^ в#ведохомъ; и^л^и на'га, и^ ѓ^дња'хомъ;
39
39
Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
когда же т^я видњхомъ боляща, и^л^и в темни'ци, и^ прїидохоM к тебњ;
40
40
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
и^ эTвњща'вᲆ цр~ь, речетъ и^мъ. а^ми'нь гл~ю вам#. понеже сътвори'сте е^ді'номђ сихъ бра'тїи мои'хъ меншихъ, мн^њ сътвори'сте”
41
41
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
Тогда` речетъ и^ сђщимᲆ ѓ^шђю е^го. и^дњте эT мене проклятїи въ ѓ%гнь вᲇчныи, оу^гото'ванныи дїаволђ и^ а'гг~ломъ е^го”
42
42
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
в#ꙁалкахъ бо ся, и^ не дасте м^и ја%сти. възжадахъся, и^ не напои'сте мене”
43
43
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
Страненъ бњх# и^ не в#ведо'сте мене`. нагъ, и^ не ѓ^дњасте мене`” Бо'ленъ, и^ в# темни'ци, и^ не посњти'сте мене”
44
44
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
Тогда эTвњща'ютъ е^мђ и^ тїи гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а^лчюща, и^л^и жа'ждђща, и^л^и стра'нна, и^л^и на'га, и^л^и бо'лна, и^л^и в темни'ци, и^ не послђжи'хомъ тебњ;
45
45
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
тогда эTвњщае^тъ и^мъ, гл~я. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. понеже не сътвори'сте е^ді'номђ сихъ меншихъ, ни мнњ сътвори'сте”
46
46
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
і и^дђтъ сїи в# мђ'кђ вњчнђю. пра'веDници же в# животъ вњчныи”
Глава 26
Глvа, к~ѕ”
1
1
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
И бысть е^гда сконча` і^с~ словеса` сїа вс^я, рече оу^чн~комъ свои^мъ”
2
2
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
Вњсте ја%ко по двою` дн~ю па'сха бђдетъ, и^ сн~ъ члчsкїи преданъ бђдетъ на пропя'тїе”
3
3
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
Тогда` събра'шася а^рхїере'е и^ кни'жницы и^ ста'рцы людъстїи, в# дворъ а^рхїере'ѓвъ, гл~емаго каіа'фа,
4
4
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
и^ съвњщашя, да і^с~а лестїю и^мђтъ, и^ оу^бїютъ.
5
5
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
гл~ахђ же, н^о не в# пра'зник#, да не мо'лъва бђдетъ в лю'дехъ”
6
6
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
І$с~ђ же бы'вшђ вᲆ виџанїи, в домђ симона прокаженаго,
7
7
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
пристђпи` к немђ жена, сткляницђ мљ=ра и^мђщи многоцњ'ннаго, и^ въꙁлива'ше на главђ е^го възлежа'щђ.
8
8
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
видњвше же оу^чн~ицы е^го, негодова'шя гл~юще, чосо раd ги'бель сїа бысть;
9
9
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
можа'ше б^о с^е мљ=ро продано` быти на мно'ѕњ, и^ датися ни'щимъ.
10
10
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
раꙁђмњв же і^с, рече и^мᲆ чтотрђжае^те женђ`; дњ'ло б^о добро` съдњ'ла ѓ^ мнњ.
11
11
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
всегда` б^о ни'щиX и%мате с# собою`, мене же не всегда и%мате.
12
12
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
възлїа'вши б^о сїа мљ=ро с^е на тњло мое`, на погребенїе м^я сътвори.
13
13
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
а^ми'нь гл~ю вамъ. и^дњже а^ще проповњ'дано бђ'детъ е^љhлїе се` въ всемъ ми'рњ, рече'тся, і^ е^же сътвори сїа в# па'мять е^я`.
14
14
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
Тогда шеD е^дінъ эT ѓ^боюна'десяте, гл~емыи` і^ю'да и^скарїѓ'тъскїи къ а^рхїе^ре'ѓмъ
15
15
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
рече. что` м^и хо'щете да'ти, и^ а^ꙁъ вамъ предамъ е^го`” ѓ^ни же поста'виша е^мђ тридесяᲄе сре'брениk.
16
16
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
и^ эTтолњ и^ска'ше подобна времене, да е^го предасть”
17
17
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
В пе'рвыи же дн~ь ѓ^прњ'сночныи, пристђпи'ша оу^чн~цы і^с~ови гл~юще е^мђ. гд^њ хо'щеши оу^гото'ва^емъ т^и ја%сти пасхђ;
18
18
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
ѓ%н же реq. и^дњте въ' градъ къ ѓ'нсїци, и^ рцњте е^мђ, оу^читель гл~етъ, врњмя мое` бли'зъ е^сть, оу^ тебе сътворю па'схђ съ оу^чн~кы мои'ми.
19
19
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
и^ сътвори'ша оу^ченицы, ја%коже повелњ и^мъ і^с~, и^ оу^гото'вашя па'схђ”
20
20
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
Вечерђ же бы'вшђ, въꙁлежа'ше съ ѓ^бњманадесяте оу^ченико'ма”
21
21
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
І$ ја%дђ'щемъ и^мъ, рече. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко е^ді'нъ эT васъ предасть м^я”
22
22
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
И$ скорбя'ще ѕњло, начашя гл~ати е^мђ е^ді'нъ кожDо и^хъ. е^да а^ꙁъ е^смъ г~и;
23
23
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
ѓ%н же эTвњщавъ рече. ѓ^мочи'выи` съ мною в соли'ло рђ'кђ, тои м^я предасть.
24
24
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
сн~ъ же члчsкїи и%детъ, ја^коже е^сть пи'сано ѓ^ немъ. го'ре же чл~кђ томђ, и%мже сн~ъ члчsкїи предастъся, добро` б^ы бы'ло е^мђ, а^ще ся не бы ро'дилъ чл~къ то'и”
25
25
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
эTвњщав же і^оу'да предааи` е^го, рече. е^да а^ꙁъ е^смъ, рав#ви; гл~а е^мђ, т^ы рече”
26
26
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
ЈА/дђщемъ же и^мъ, прїемъ і^с~ хлњбъ, и^ блsви'въ, преломи, дая'ше оу^чн~комᲆ, и^ рече. прїимњте, і^ ја^ди'те, с^е е^сть тњ'ло мое`.
27
27
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
и^ прїем# ча'шђ, хвалђ` въздавъ, дастъ и^м# гл~я. пїите эT неа` вс^и.
28
28
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
се` бо е^сть кроv моа` но'ваго ꙁавњта, ја%же за мно'гыя` и^ꙁлива'ема, въ ѓ^ставле'нїе грњховъ”
29
29
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
Гл~ю же вамъ, ја%ко не и%мамъ пи'ти эT нн~њ эT сего плода` ло'знаго, до' дн~е того, е^гда и& пїю с вами но'во въ црsтвїи эTц~а мое^го”
30
30
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
И$ въспњв#ше, изидо'шя в# го'рђ е^леѓ'нскђю”
31
31
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
Тогда гл~а и^мъ і^с~. вс^и в^ы събла'знитеся ѓ^ мнᲇ в но'щъ сїю`. пи'сано б^о е^сть” Поражђ па'стыря, и^ разы'дђтся ѓ^вця ста'да
32
32
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
по въскр~се'нїи же мое^мъ, варя'ю в^ы в# галиле'и`.
33
33
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
эTвњщав же петръ, рече е^мђ. а^ще и^ вс^и събла'ꙁнятся ѓ^ тебњ а^зъ николиже съблажнюся”
34
34
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
Рече е^мђ і^с~. а^ми'нь гл~ю тебњ, ја^ко в сїю нощь прежDе да'же а^лекто'ръ не въꙁгласи'тъ, тр^икра'ты эTве'ржешися мене”
35
35
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
Гл~а е^мђ петръ. а^ще м^и е^сть и^ оу^мрети с тобою, не эTвр'ъгђся тебе`” такоже и^ вс^и оу^ченицы рњша”
36
36
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
Тогда` прїиде с ними і^с~ в# весь, нарица'емђю геџсїмани” И$ гл~а оу^чн~комъ. сњди'те т^ђ, дондеже шDе помолю'ся тамо.
37
37
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
и^ пое^мъ петра и^ ѓ'ба сн~а зеведе'ѓва, начятъ скорбњти и^ тђжи'ти”
38
38
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
Тогда гл~а иM і^с~, приско'рбна е^сть дш~а моа` до см~ръти. пожDи'те зд^њ, и^ бди'те съ мно'ю”
39
39
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
И$ прешедъ ма'ло, паде` на лици свое^мъ моляся и^ гл~я. эTч~е мо'и. а'ще въꙁможно е^сть, да ми'мои%детъ эT мене чаша сїа. ѓ^баче не ја^коже а^ꙁъ хощђ, н^о ја%коже т^ы”
40
40
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
И$ пришDе къ оу^чн~комъ, и^ ѓ^брњте и^хъ спя'щя. и^ гл~а петро'ви. та'ко ли, не въꙁмого'сте е^ді'наго часа` побдњти со мною;
41
41
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
бди'те и^ моли'теся, да не вни'дете в напасть. дх~ь б^о бо'дръ, пло'ть же немощ#на”
42
42
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
паки втори'цею шDе, помоли'ся, гл~я. ѓ^ч~е мои, а^ще не мо'жетъ сїа ча'ша ми'мои^ти эT мене, а^ще не пїю еа`, бђди во'ля твоа`”
43
43
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
и^ пришDе ѓ^брᲇте и^хъ па'ки спя'щя, бњ'ста б^о и^мъ ѓ%чи ѓ^тяготњнњ.
44
44
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
и^ ѓ^ста'вль и^хᲆ, шедъ паки, помоли'ся трети'цею, тожDе сло'во ре'кᲆ”
45
45
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
Тогда прїиде къ оу^чн~комъ свои^мъ, и^ гл~а и^мъ. спи'те про'чее и^ почиваите. с^е прибли'жися часъ, и^ сн~ъ члчsкїи предае^тся в рђкы грњшникомъ.
46
46
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
в#ста'нњте, и'деM. с^е прибли'жися предааи` м^я”
47
47
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
И$ е^ще е^мђ гл~ющђ, с^е і^оу'да е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте прїиде, и^ с нимъ нароD мно'гъ, съ ѓ^рђжїемъ, и^ дреко'льми, эT а^рхїере'и и^ ста'рецъ люDскыхъ”
48
48
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
Предааи` же е^го, дасть и^мъ зна'менїе, гл~я. е^гоже а^ще лобжђ`, то'и е^сть, и^мњте е^го”
49
49
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
І$ а'бїе пристђпль къ і^с~ови, рече. радђися равви, и^ ѓ^блобыꙁа е^го”
50
50
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
І$с~ же рече е^мђ. дрђже твори на неже е^си прише'лъ; тогда` пристђ'пльше, вᲆзложи'ша рђцњ на і^с~а, и^ я'ша е^го”
51
51
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
И$ с^е е^ді'нъ эT сђщыхъ съ і^с~омъ, простеръ рђкђ`, и^звлече` ноQ сво'и, и^ оу^да'ри раба а^рхїере'ѓ^ва, и^ оу^рњ'за е^мђ оу^хо”
52
52
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
тогда гл~а е^мђ і^с~, въꙁврати ножъ свои в мњсто е^го. вс^и б^о прїе'мшеи` ножъ, ножеM поги'бнђт#”
53
53
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
И$л^и мниттися ја%ко не могђ нн~њ оу^моли'ти эTц~а мое^го, и^ преDставитъ м^и вя'ще и'ли дв^анадесяте легеѓ'на а^гг~лъ;
54
54
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
ка'коже оу^бо сбђ'дёTся писа'нїа, ја%кота'ко подобаеT быти;
55
55
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
в# то'и часᲆ рече і^с~ наро'доM. ја%ко на раꙁбо'иника ли и^зыдо'сте съ ѓ^рђжїеM и^ дреколми ја^ти м^я. по вся дн~и при ваs сњдњхъ в# цр~къви оу^ча, и^ не ја^сте мене”
56
56
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
Се же вс^е быs да с#бђ'дђт#ся писанїа пррoчьская” Тогда оу^ченицы вс^и ѓ^сᲄавльше е^го бњжа'шя”
57
57
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
Воини же е'мше і^с~а, ведоша к# каі^а^фњ а^рхїере'ѓ^ви, и^дњже книжницы и^ ста'рци събра^шася.
58
58
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
петрᲆ же и^дяше по немъ и^здале'че до двора а^рхїере'ѓ^ва, и^ вшеD внђтръ, сњдя'ше съ слђга'ми, ви'дњти кончі'нђ.
59
59
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
а^рхїере'е же и^ ста'рцы, и^ со'нмᲆ весь, и^скахђ лж#е свњдњтельства на і^с~а, ја^ко да оу^бїюT е^го,
60
60
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
и^ не ѓ^брњтахђ. и^ мно'гомъ лже свњдњтелемъ пристђ'пльшемъ, не ѓ^брњто'шя” Послњди же пристђпи'вша дв^а лже свњдњтеля,
61
61
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
рњ'ста. сей рече. могђ` раꙁори'ти цр~ков# бж~їю, и^ треми дн~ьми създа'тї ю&.
62
62
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
и^ въсᲄаv а^рхїере'и, рече е^мђ. ничесоже ли эTвњщавае^ши, чт^о сїи на тя свњдњтельствђютъ;
63
63
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
і^с~ же млъча'ше” и^ эTвњща'въ а^рхїере'и, рече е^мђ. заклина'ю т^я бг~омъ живы'мъ, да рече'ши наM, а^ще т^ы е^си х~с, сн~ъ бж~їи”
64
64
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
Гл~а е^мђ і^с~. т^ы рече. ѓ^ба'че гл~ю ваM. эTсе'лњ оу'зрите сн~а члчsкаго сњдя'ща ѓ^деснђю си'лы, и^ грядђща на ѓ^блацњхъ нбsныхъ”
65
65
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
Тогда` а^рхїере'й растръза ри'ѕы своа` гл~я. јако хђлђ гл~а. чт^о и^ е^ще требђе^мъ свњдњтелїи; с^е нн~њ слы'шасте хђлђ е^го.
66
66
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
что` ся вамъ мнитъ; ѓ^ниже эTвњща'вше рњшя, пови'ненъ е^сть смръти”
67
67
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
Тогда` ꙁаплева'шя лице е^го, и^ па'кости е^мђ дњя'хђ” э%ви же за лани'тђ оу^дари'шя
68
68
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
гл~юще, прорци` намъ х~е кт^о е^сть оу^дареи` т^я;
69
69
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
пе'тръ же внњ сњдяше в# дворњ” И$ пристђпи к немђ еді'на рабы'ни гл~ющи. и^ ты` б^њ съ і^с~омъ галиле'искымъ”
70
70
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
э%нже эTвръж'еся преD всњми гл~я. не вњмъ чт^о гл~еши.
71
71
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
и^зшеDшђ же е^мђ къ вратомъ, оу^зрњ е^го дрђга'а, и^ гл~а сђщиM т^ђ. и сей б^њ съ і^с~омъ наꙁореѓ^мъ.
72
72
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
и^ па'кы эTврᲆжеся с кляᲄвою, ја^ко не зна'ю чл~ка. по
73
73
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
малњ же пристђпи'вше стоя'щеи`. рњшя петро'ви, въи^стинђ и^ ты эT нихъ е^си. и^б^о бесᲇда твоа` ја^вњ т^я творитъ”
74
74
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
Тогда начатъ роти'тися и^ клятися, ја%ко не зна'ю чл~ка” і^ а^бїе пњтелᲆ въз#гласи`”
75
75
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
И$ помянђ` петръ гл~ъ і^с~овъ, рече'ныи е^мђ. ја%ко преже да'же пњтел# не възгласитъ, тр^и кра'ты эTвръжешися мене. і^ и^зшеD вонᲆ пла'кася го'рко”
Глава 27
Глvа, к~з.
1
1
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
Оу^трђ же бы'вшђ, совњтъ сътвори'шя вс^и а^рхїере'е, и^ ста'рцы людстїи на і^с~а, ја%ко оу^бити е^го”
2
2
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
И$ связавше е^го ведоша, и^ предаша его понтїискомђ пилатђ и^ге'монђ”
3
3
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
Тогда` видњвᲆ і^ю'да преда'выи е'го ја%ко ѓ'сђдишя е^го, раска'ався, въꙁврати` тридесяте сре'бреникы а^рхїереѓM и^ старцемъ,
4
4
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
гл~я. съгрњшихъ, предавъ кровъ непови'ннђ” э%ни же рњшя. что е^сть намᲆ; т^ы оу^зриши.
5
5
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
и^ повръ'гъ сребреникы в# цр~кви, эTи^де, и^ шеD оу^давися”
6
6
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
А$рхие^рее же прїе'мше сре'бреникы, рњшя. недосто'ино е^сть вложити и^хъ в# корва'нђ, понеже цњна крове е^сть”
7
7
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
Совњт# же сътво'рше, кђпи'шя и%ми село` скђделниче, в# погрᲇба'нїе стра'ннымъ.
8
8
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
тњмже нарече'ся село` т^о, село` кро'ве, до сего дн~е”
9
9
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
Тогда с#бысться рече'ное і^е^ремїемъ пррoкомъ гл~ющемъ. Иe прїа'шя тридесяте сребреникъ цњнђ цњне'наго, е^гоже цњни'ша эT сн~вᲆ і^ил~евъ,
10
10
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
и^ даша я& на селњ скђделничи, ја%коже скаꙁа` мн^њ г~ь.
11
11
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
І$с~ же ст^а преD и^гњмоноM” И$ въпроси е^го и^гњмонъ гл~я. ты` л^и е^си цр~ъ і^ю^де'скыи; І$с~ же рече е^мђ, т^ы гл~еши.
12
12
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
І$ е^гда нанъ гл~ахђ а^рхїерее' и^ ста'рцы, ничесоже не эTвњщава'ше.
13
13
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
Тогда гл~а е^мђ пилатъ. не слы'шиши л^и, колико на т^я свњдительствђю^тъ;
14
14
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
и^ не эTвњща` е^мђ, ни къ е^ді'номђ гл~ђ, ја%ко диви'тися и^гњмонђ ѕњло`”
15
15
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
На всяк же пра'здникъ ѓ^бы'чаи б^њ и^гњмонђ эTпђщати е^ді'ного наро'дђ свя'зана, е^гоже хотя'хђ”
16
16
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
и^мяхђ же тогда свяꙁана нарочита, гл~емаго варавва”
17
17
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
Събраном же и^мъ, рече и^мъ пилаT. кого хощете эT ѓ^бою эTпђщђ вамъ, вара'ввђ л^и, и^ли і^с~а гл~емаго х~а;
18
18
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
вњ'дяше б^о ја%ко за'висти ради преда'шя е^го”
19
19
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
Сњдя'щђ же е^мђ на сђдищи, посла` к немђ жена` е^го, гл~ющи. ничтоже тебњ, и^ пра'веDникђ томђ. много б^о пострадахᲆ дн~есь въ снњ е^го ради”
20
20
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
А/рхїере'е же и^ ста'рцы наоу^сти'шя наро'ды да и^спро'сятъ вара'ввђ, і^с~а же погђбятъ”
21
21
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
эTвњщав же и^гњмонъ рече и^мᲆ. кого хо'щете эT ѓ^бою эTпђщђ вамᲆ; ѓ^ниy рњшя, вара'ввђ.
22
22
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
гл~а и^мъ пилат#. чт^о оу^бо съᲄворю і^с~ђ, гл~емомђ х~ђ; гл~ашя е^мђ вс^и, да распятъ бђдеT”
23
23
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
И$гњмон же рече. кое` оу^бо зл^о сътвори`; ѓ^ни же и^зли'ха вᲆпїа'хђ гл~юще, да про'пятъ бђ'детъ”
24
24
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
Видњв же пилаT, ја%ко ничтоже оу^спњваеT, н^о паче млъва бываеT, прїе'мъ во'дђ, оу^мы` рђцњ преD наро`доM, гл~я. неповинnе е^смь эT крове правеDнаго сего, в^ы оу%зрите”
25
25
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
и^ эTвњщавше вс^и людїе, рњшя. кроv е^го на наs, и^ на чя'дњхъ нашиX”
26
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
ТогDа эTпђсти иM вараввђ, і^с~а же бив# предастъ и^мъ, да е^го пропнђтъ”
27
27
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
Тогда во'ини и^гњ'монови, прїе'мше і^с~а на сђдищи, събра'шя на'нь вс^е множество во'инъ.
28
28
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
и^ съвлекше е^го, ѓ^дња'шя е^го хлами'дою чръвле'ною,
29
29
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
и^ с#плетше вњнецъ эT тръ'нїа, възложи'шя на главђ` е^го, и^ трость в десні'цђ е^го. и^ покло'ншеся на колњнђ преD нимъ, рђгахђся е^мђ гл~юще. радђися цр~ю і^юде'искыи”
30
30
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
И$ плю'нђвше нань, прїашя трость, и^ бїа'хђ по главњ` е^го.
31
31
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
и^ е^гда порђга'шяся е^мђ, съвлеко'шя с него багря'ницђ, и^ ѓ^блеко'шя е^го в ри'зы е^го, и^ ведо'шя е^го на пропятїе”
32
32
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
и^сходяще же, ѓ^брᲇто'шя чл~ка киринеиска, и^менемъ сі'мона. и^ семђ задњшя понести крsтъ е^го`”
33
33
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
И/ прише'дше на мњ'сто нарица'емое` голгоџа. е^же е^сть гл~емо, кра'нїево мᲇсто”
34
34
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
дашя е^мђ пити ѓ^цетъ съ же'лчїю смњшенъ. и^ вкђшь, не хотя'ше пи'ти”
35
35
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
Распе'нше же е^го, раздᲇли'ша ри'зы е^го, врь'гше жрњбїа,
36
36
І, сидячи, стерегли Його там.
и^ сᲇдя'ще стрежахђ е^гот^ђ”
37
37
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
И$ въꙁложишя връхђ главы е^го винђ` е^го написанђ. се'и есть і^с~, цр~ь і^юдеискыи”
38
38
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Тогда` распя'шя с нимᲆ дв^а раꙁбо'иника, е^ді'ного ѓ^деснђю, і^ е^ді'ного ѓ^шђ'юю”
39
39
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
Ми'мо ходя'щеи же хђ'ляхђ е^го, покива'юще гла'вами свои'ми,
40
40
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
и^ гл~юще. раꙁаряаи` цр~ковъ, и^ трими дн~ьми съѕида'а, сп~си'ся самъ. а^ще сн~ъ е^си бж~їи, сниди съ крsта”
41
41
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
ᲄа'кожDеже и^ а^рхїе^ре'е рђга'ющеся сᲆ кни'жникы и^ ста'рцы, и^ фарисе'и гл~ахђ.
42
42
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
и^ны'я сп~се`, себе л^и не мо'жетъ сп~съти`. а^ще цр~ь і^ил~евъ е^сть, да сни'детъ нн~њ съ крsта, и^ вњрђемъ в него.
43
43
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
оу^пова` на' б~а, да и^зба'витᲆ нн~њ е^го, а^ще хо'щетъ е^мђ. рече б^о ја%ко бж~їи е^смь сн~ъ”
44
44
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
ТожDе же и^ раꙁбо'иника распятая с нимъ, поношя'ста е^мђ”
45
45
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
эT шестаго же часа`, тм^а бысть по все'и ꙁемли`, до часа девя'таго.
46
46
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
э^ девя'темъ же часњ, възопи` і^с~ гла'сомъ ве'лие^мъ, гл~я. и^ли и^ли, лима саваXџани; е^же е^сть, б~е мои б~е мои, в#скђ'ю м^я е^си ѓ^ста'вилъ;
47
47
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
нњ'цїи же эT т^ђ стоя'щиX слы'шавше, гл~ахђ, ја%ко и^лїю глаша'етъ се'и”
48
48
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
И$ а^бїе текъ е^ді'нъ эT нихъ, и^ прїемъ гђ'бђ, и^спол#нив же ѓ^цта, и^ вᲆꙁнез# на трость напаа'ше е^го.
49
49
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
про`чі'и' же гл~ахђ, ѓ^ста'ви, да ви'димъ а^ще прїидетъ и^лїа спsти е^го”
50
50
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
І$с~ же пакы въꙁ#пи'въ гла'сомъ велїемъ, и^спђсти` дх~ъ”
51
51
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
И$ с^е ꙁавњса цр~ко'внаа` раздра'ся на' двое, с вы'шняго кра'а до ни'жняго” И$ ꙁемля потрясе'ся, и^ ка'менїе распаде'ся,
52
52
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
и^ гро'би эTврьзо'шяся, и^ мно'га тњлеса оу^со'пшихъ ст~ыхъ въста'шя.
53
53
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
і^ и^ꙁшеDше и^з# гробъ по въск~рсе'нїи е^го, внидоша в# ст~ыи градъ, і^ ја%ви'шася мно'ꙁњмъ”
54
54
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
Со'тник же и^ і'же с нимъ стрегђщеи` і^с~а, видњвше трђ'съ, и^ бы'вшая, оу^боа'шяся ѕњло, гл~юще, въи'стиннђ бж~їи сн~ъ б^њ, се'и”
55
55
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
Бњхђ же т^ђ и^ жены` мно'гы и^здале'че зряще, и^же и^доша по і^с~њ эT галиле'а, слђжя'ще е^мђ.
56
56
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
в ниX же б^њ ма'рїа магдалы'ни, и^ марїа і^а'ковля і^ и^ѓсїи ма'ти. и^ мати сн~ђ ꙁеведе'ѓ^вђ”
57
57
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
Поꙁдњ же бы'в#шђ, прїиде чл~къ богатъ, эT а^римаџе'а, и%менемъ і^ѓ'сїфъ, и^же и^ то'и оу^чися оу^ і^с~а.
58
58
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
се'и пристђпль к# пила'тђ, проси` тњлесе і^с~ова” Тогда пилатъ повелњ дати тњло.
59
59
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
и^ прїемъ тњло і^ѓ'сифъ, ѓ^бвитъ е& плаща'ницею чи'стою,
60
60
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
и^ положї е& в но'вњмъ свое^мъ гро'бњ, и^же и^с#сњче в ка'мени. и^ въꙁвали` ка'мень ве'лїи надъ дверїи гроба, и^ эTи'де”
61
61
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
Бњ же т^ђ ма'рїа магдалы'ни, и^ дрђга'а ма'рїа, сᲇдя'щи пря'мо гро'бђ”
62
62
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
Въ оу'трњи же дн~ь, и^же е^сть по пятцњ, събра'шася а^рхїере'е и^ фарисе'е к# пила'тђ
63
63
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
гл~юще, господи, помянђхомъ, ја%ко льсте'цъ ѓ^нъ рече е^ще сыи жи'въ, потрїехъ дн~ехъ в#сᲄа'нђ.
64
64
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
повели` оу^бо оу^твердити гробᲆ дотретїаго дн~е. да не како пришеDше оу^ченицы е^го, но'щїю оу^кра'дђтъ е^го, и^ рекђтъ лю'демъ в#ста` эT мр~твыхᲆ. и^ бђ'детъ послDњняа ле'сть горша пе'р#выа.
65
65
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
реq же и^мъ пилатъ, и%мате кђстодїю, и^дњте оу^тверди'те ја%коже вњсте”
66
66
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
Э$ни' же шеDше, оу^тверди'ша гробъ, зна'менавше камень с кђстодїею”
Глава 28
Глvа, к~и.
1
1
Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.
Въ вечер же сђбо'тныи, свитающи въ е^ді'нђ эT сђботъ, прїиде ма'рїа магдалы'ни, и^ дрђга'а ма'рїа, ви'дњти гробъ.
2
2
І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.
и^ се трђсъ бысть ве'лїи. а^гг~лъ б^о гн~ь съшеD с нб~се, пристђ'пль эTвали` ка'мень эT дверїи гро'ба, и^ сњдя'ше на немъ.
3
3
Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг.
бњ же зра'къ е^го ја'ко мл'ънїи, и^ ѓ^дња'нїе е^го бњло ја%ко снњгъ”
4
4
Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;
эT страха же е^го сътрясо'шася стрегђщеи`, и^ бы'шя ја%ко мерᲆтви.
5
5
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
эTвњщав же а^гг~лъ, рече женамъ. не бо'итеся в^ы. вњмъ б^о, ја%ко і^с~а распятаго и%щете.
6
6
Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь.
нњсть зд^њ. в#ста` б^о, ја%коже рече. прїидњте. ви'дите мњ'сто, и^деже лежа` г~ь.
7
7
І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.
и^ скоро шеDше, рцњте ёчн~комъ е^го, ја%ко въста` эT мр~твых#, и^ с^е варяе^тᲆ в^ы в# галиле'и`, та'мо е^го оу^ꙁрите. с^е рњхъ вамъ”
8
8
І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.
І$ и^зшеDше ско'ро эT гроба съ страхомъ, и^ радостїю ве'лїею, теко'стњ възвњсти'те оу^чн~ком# е^го.
9
9
Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
ја%коже и^дясте възвњстити оу^чн~коM е^го и^ с^е і^с~ срњте я&, гл~я, радђитеся” ѓ^нњже пристђ'пльши, ја^стњся за ноѕњ е^го, и^ поклони'стњся е^мђ”
10
10
Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.
Тогда гл~а и^мъ і^с~, не бо'итеся. и^дњте, въꙁвњсти'те бра'тїи моеи`, да и'дђтъ в# галиле'ю, и^ т^ђ м^я ви'дятъ.
11
11
Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося.
и^дђщема же и'ма, с^е нњ'цїи эT кђстодїа пришеDше въ' градᲆ, въꙁвᲇсти'шя а^рхїере'ѓмъ вс^я бы'вшая.
12
12
І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
и^ събравшеся съ ста'рцы, совњтъ сътвори'шя, сребреникы дово'лны дашя во'иномᲆ,
13
13
і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали.
гл~юще. рцњте, ја%ко оу^чн~цы е^го но'щїю пришедъше оу^крадоша е^го, намъ спящемъ.
14
14
І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо.
и^ а'ще с^е оу^слы'шано бђдетᲆ оу^ и^гњ'мона, м^ы оу^толимъ е^го, и^ васъ беспеча'лны сътвори'мъ.
15
15
Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.
ѓ^ни' же прїе'мше сре'бреникы, сътвори'шя ја^коже наоу^чени бы'шя. и^ промче'ся сло'во с^е въ и^оу^де'е^хъ, да'же до сего дн~е”
16
16
А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус.
Є/ді'нии^ же надесяте оу^чн~цы, и^до'ша в галиле'ю, в# го'рђ, ја%може повелњ` и'мъ і^с~.
17
17
І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались.
и^ видњвше е^го, поклони'шася е^мђ. ѓ^ви же оу^съмнњшяся”
18
18
І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі.
И$ пристђ'пль і^с~, рече` и'мъ, гл~я. дастъ м^и ся вся'ка власть, на' нб~си и^ на ꙁемли”
19
19
Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
шеDше оу^бо наоу^чи'те вс^я ја%ѕы'кы, крsтя'ще и^хъ, въ и^мя эTц~а и^ сн~а и^ ст~аго дх~а,
20
20
навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.
оу^ча'ще и^хᲆ блюсти` вс^я е^ли'ка ꙁаповњдаX вамъ. и^ с^е а'зъ с ва'ми е^смь вс^я дн~и до сконча'нїя вњ'ка, а^ми'нь”

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.