|
Євангеліє від Матфея
|
Е$љhлїстъ маg
|
|
Глава 1
|
Глvа, а~.
|
|
1
|
1
|
|
Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.
|
Кни'га роDства і^љ~ хв~а, сн~а дввDа, сн~а а^враа'мля”
|
|
2
|
2
|
|
Авраам породив Ісаака; Ісаак породив Якова; Яків породив Іуду та братів його;
|
А$враа'мъ роди` і^саа'ка” І$саак же роди` і^а'кова” і^а'ков же роди` і^оу'дђ и^ бра'тїю е^го”
|
|
3
|
3
|
|
Іуда породив Фареса і Зару від Фамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;
|
І$оу'да же роди` фареса и^ ꙁа'ра, эT џама'ры” фаре'с же роди` е^сро'ма” е^сро'м же роди` а^ра'ма”
|
|
4
|
4
|
|
Арам породив Аминадава; Аминадав породив Наасона; Наасон породив Салмона;
|
а^ра'м же роди` а^минада'ва. а^минада'в же роди` наа^ссо'на. наа^ссо'н же роди` салмо'на”
|
|
5
|
5
|
|
Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Овида від Руфи; Овид породив Єссея;
|
салмо'н же роди` вᲆѓ'за, эT раха'вы. воѓ'з же роди` ѓ^ви'да эT рђџы” ѓ^виD же роди` і^ессе'а.
|
|
6
|
6
|
|
Єссей породив Давида царя; Давид цар породив Соломона від дружини Урієвої;
|
і^е^ссеиy роди` дв~да цр~я” двDъ же цр~ь роди` соло'мона, эT ёрїины.
|
|
7
|
7
|
|
Соломон породив Ровоама; Ровоам породив Авию; Авия породив Асу;
|
Соло'мон же роди` ровоа'ма” ровоа'м же роd а^ві'а. а^вїа же роди` а%сса.
|
|
8
|
8
|
|
Аса породив Іосафата; Іосафат породив Іорама; Іорам породив Озію;
|
а%сса же роди` і^ѓ^сафата. і^ѓ^сафа'т же роди` і^ѓ^ра'ма” І$ѓ^ра'м же роди` ѓ^зі'ю.
|
|
9
|
9
|
|
Озія породив Іоафама; Іоафам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;
|
ѓ^зі'а же роди` і^ѓ^аџа'ма” і^ѓ^а^џаM же роди` а^ха'ꙁа. а^хаꙁ же роди` е^ꙁекію.
|
|
10
|
10
|
|
Єзекія породив Манассію; Манассія породив Амона; Амон породив Іосію;
|
е^ꙁекі'а же роди` манасїю” Манасїа же роди` а^мо'на” а^мо'н же роd і^ѓ^сїю.
|
|
11
|
11
|
|
Іосія породив Іоакима; Іоаким породив Єхонію та братів його до переселення вавилонського.
|
і^ѓ^сїа же роди` е^хонїю, и^ братїю е^го, въ преселе'нїе вављ=ло'нское”
|
|
12
|
12
|
|
По переселенні ж вавилонському Єхонія породив Салафиїла; Салафиїл породив Зоровавеля;
|
По преселе'нїи же вављ=ло'нстњмъ, і^е^хонїа роди`, салаџїиля. салаџїиль же роd зороваве'ля.
|
|
13
|
13
|
|
Зоровавель породив Авиуда; Авиуд породив Єлиакима; Єлиаким породив Азора;
|
ꙁороваве'л же роди`, а^виоу'да” а^виоу'д же роди` е^лїакі'ма” е^лиакі'м же роди а^ꙁора.
|
|
14
|
14
|
|
Азор породив Садока; Садок породив Ахима; Ахим породив Еліуда;
|
а^зо'р же роди` садо'ка” садо'к# же роди` а^хі'ма. а^хи'м же роди` е^лиоу'дђ.
|
|
15
|
15
|
|
Еліуд породив Єлеазара; Єлеазар породив Матфана; Матфан породив Якова;
|
е^лиоу'д же роd е^леа^ꙁа'ра” е^леа^за'р же роди` матџа'на. маTџа'н же роди` і^а'кова”
|
|
16
|
16
|
|
Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від Якої народився Ісус, названий Христом.
|
і^а'ков же роди` і^ѓ'сифа, мђжа мр~їина, і^ꙁ неа'же родис'я і^с~ гл~емыи х~с”
|
|
17
|
17
|
|
Отже, всіх поколінь від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення вавилонського чотирнадцять родів; і від переселення вавилонського до Христа чотирнадцять родів.
|
Всњх# же родо'въ эT а^враа'ма до дв~да, родове четы'ринадесяте” І$ эT дв~да до преселе'нїа вављ=ло'ньскаго, родове четы'рина'десяте” И$ эT преселе'нїа вављ=лоньскаго до х~а, ро'дове четы'ринадесяте”
|
|
18
|
18
|
|
Різдво Ісуса Христа було так: по зарученні Матері Його Марії з Йосифом, перш ніж зійтися їм, виявилося, що Вона має в утробі від Духа Святого.
|
І$љ~ хв~о рожDество, си'це б^њ” ѓ^брђченњ оу^бо бы'вши мт~ри е^го мр~їи, і^ѓ%сифови, пре'же даже не сни'тися и'ма, ѓбрњтеся и^мђ'щи въ чревњ эT дх~а ст~а”
|
|
19
|
19
|
|
Йосиф же, чоловік Її, будучи праведним і не бажаючи ославити Її, хотів потай відпустити Її.
|
і^ѓ'сиф же мђжъ еа` пра'веденъ сыи`, и^ не хотя еа` ѓ^бличи'ти, въсхотњ` та'и пђсти'ти ю&”
|
|
20
|
20
|
|
Та щойно він помислив це, як ось ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого.
|
Сіа' же е^мђ помы'слившђ, с^е а%гг~лъ гн~ь въ снњ` ја^ви'ся е^мђ`, гл~я, і^ѓ'сифе сн~ђ двDвᲆ, не оу^бо'ися прїа'ти мр~їа'мъ жены твоеа`” РожDьшее б^о ся в не'и, эT дх~а е^сть ст~а”
|
|
21
|
21
|
|
Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх.
|
родиT же сн~а, и^ нарече'ши и^мя е^мђ` і^с~. то'и б^о сп~се'тъ лю'ди своя` эT грњхъ иX.
|
|
22
|
22
|
|
Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить:
|
се' же вс^е бы'сть, да сᲆбђ'дется рече'ное эT г~а пррoкомъ гл~ющимъ”
|
|
23
|
23
|
|
ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог.
|
с^е дв~аа вᲆ чревњ прїи'метъ, и^ роди'тъ сн~а, и^ нарекђтъ и^мя е^мђ` е^мманђи^лᲆ, е^же е^сть скаꙁа'емо с на'ми б~ъ”
|
|
24
|
24
|
|
Прокинувшись, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній, і прийняв жону свою.
|
въста'в# же і^ѓ'сифъ эT сна`, сътвори` ја%коже повелњ` е^мђ` а%гг~лъ гн~ь. и^ прїаT женђ` свою`
|
|
25
|
25
|
|
І не знав Її, поки й породила Сина Свого первістка, і він нарік ім’я Йому: Ісус.
|
и^ не ꙁнаа'ше ея`, до'ндеже роди` сн~а свое^го первенца`, и^ нарече` и^мя е^мђ і^с~”
|
|
Глава 2
|
Глvа, в~.
|
|
1
|
1
|
|
Коли ж Ісус народився у Вифлеємі Юдейському у дні царя Ірода, волхви* зі сходу прийшли до Єрусалима, кажучи:
|
Ис~ђ же ро'жDьшђся въ џлее^мњ и^ё^дњ'истњмᲆ, въ дн~и и%рода цр~я” Се^ влъ'сви эT въсто'къ прїидо'шя въ і^е^рsли'м# гл~юще,
|
|
2
|
2
|
|
де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому.
|
гдњ` е^сть рожDеи`ся цр~ь и^ю^де'искы'и; Видњ'хомъ б^о ѕвњꙁдђ е^го на вᲆсто'цњ, и^ прїидо'хомъ поклони'тися е^мђ”
|
|
3
|
3
|
|
Почувши це, Ірод цар стривожився, й увесь Єрусалим з ним.
|
слы'шав# же и'роD цр~ь, смђтися, и^ вс^я і^е^рsли'ма с нимъ.
|
|
4
|
4
|
|
І, зібравши всіх первосвящеників і книжників народних, питав у них: де мав би народитися Христос?
|
и^ събравᲆ вс^я пръ'восщ~е'нникы, и^ кни'жникы люDскыя`, въпраша'ше эT ниX, гдњ` х~с ражDа'е^тся;
|
|
5
|
5
|
|
Вони ж сказали йому: у Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:
|
ѓ^ни же реко'ша е^мђ`, въ виџлее'мњ і^ё^дњ'истMњ. ᲄа'ко б^о пи'сано е^сть пррoкомъ.
|
|
6
|
6
|
|
і ти, Вифлеєме, земле Іудина, нічим не менший від інших володінь Іудиних; бо з тебе вийде Вождь, Який упасе народ Мій, Ізраїля.
|
и^ т^ы виџлее'мᲆ ꙁемле і^ё'дова, ничи'мже менши е^си въ влDкахъ і^о'у^довахᲆ” и^с тебе` б^о и^зы'дет# вожDь, и^же ё^пасеT лю'ди моя` і^и~ля”
|
|
7
|
7
|
|
Тоді Ірод, потайки покликавши волхвів, вивідав від них час з’явлення зірки
|
Тогда` и^роD та'и приꙁва` влъхвы, и^ і^спытоваше эT нихъ вре'мя ја%влъшаася ѕвњꙁды`.
|
|
8
|
8
|
|
і пославши їх до Вифлеєма, сказав: підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому.
|
и^ посла'в# и^хъ въ виџлееM, рече`. шеDше, и^спыта'ите и^ꙁвњ'стно ѓ^ ѓ^троча'ти” е^гда же ѓ^бря'щеᲄе, въꙁвњсᲄи'те м^и. ја%ко да и^ а'ꙁъ шеD поклонюся е^мђ”
|
|
9
|
9
|
|
Вони, вислухавши царя, пішли. І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж поки, нарешті, прийшла і зупинилась над місцем, де було Немовля.
|
ѓ^ни же послђшавше царя`, и^до'шя” и^ се ѕвњꙁда` ю&же видњшя на въсᲄо'цњ, и^дя'ше прDе ни'ми. до'ндеже пришеDши ста^ връхђ` и^дњже б^њ ѓ^троча`.
|
|
10
|
10
|
|
Побачивши зірку, вони зраділи радістю вельми великою.
|
ви'дњв#ше же ѕвњзDђ, вᲆзра'довашяs ра'достїю ве'лїею ѕњло`.
|
|
11
|
11
|
|
І, увійшовши в дім, побачили Немовля з Марією, Матір’ю Його, і, впавши, поклонилися Йому; і, відкривши скарби свої, принесли Йому дари: золото, ладан і смирну*.
|
И$ пришеDше вᲆ хра'минђ видњшя ѓ^троча` с марїею ма'терїю его. и^ падъше поклони'шася е^мђ” и^ эTвръꙁше съкро'вищя своя`, принесо'шя е^мђ да'ры. ꙁлато, и^ лива'нъ, и^ сми'рнђ,
|
|
12
|
12
|
|
І, одержавши уві сні одкровення не повертатися до Ірода, іншою дорогою відійшли до країни своєї.
|
и^ вњ'сть прїемше въ снњ не възврати'тися къ и'родђ” и^нњм# пђтеM эTи^до'ша въ странђ свою`”
|
|
13
|
13
|
|
Коли ж вони відійшли, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові, говорячи: устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його.
|
ЭtшеDшим же и%мъ, с^е а%гг~лъ гн~ь въ снњ ја^ви'ся і^ѓ'сифђ гл~я, въста'въ поими` ѓ^тро'ча и^ мт~ре е^го, и^ бњжи въ е^гљ=пет#. и^ бђ'ди та'мо, до'ндеже рекђ т^и. хощетъ б^о и^роD и^ска'ти ѓ^троча'те да погђбиT е&”
|
|
14
|
14
|
|
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його вночі та й пішов у Єгипет
|
ѓ%н же въста'въ, поя^тᲆ ѓ^троча` и^ мт~ре е^го но'щїю, и^ эTи'де въ е^гљ=пеT.
|
|
15
|
15
|
|
і був там до смерти Іродової, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: з Єгипту покликав Я Сина Мого.
|
и^ бњ та'мо до ё^ме'ртїа и%родова” да събђ'дется рече'но'е эT г~а пррoкомъ гл~ющемъ, эT егљ=пта възваX сн~а мое^го”
|
|
16
|
16
|
|
Тоді Ірод, побачивши себе осміяним волхвами, дуже розгнівався і послав повбивати усіх немовлят у Вифлеємі і в усіх околицях його, — від двох років і менше — за часом, про який вивідав у волхвів.
|
Тогда` и^роD видњвъ ја^ко порђга'нъ быs эT влъ'хвъ, разгнњвася ѕњло`” и^ посла'въ, и^зби` вс^я дњти, сђщая` вᲆ виџлее'мњ, и^ въ всњх# предњ'лехъ е^го, эT двою` лњтђ и^ нижа'иша, по' времени е^же и^ꙁвњстно и^спыта` эT влъ'хвъ”
|
|
17
|
17
|
|
Тоді збулося сказане через пророка Єремію, який говорить:
|
Тогда` сбы'сться рече'ное и^е^ремїемъ пррoкомъ гл~ющемъ,
|
|
18
|
18
|
|
голос в Рамі чути, плач і ридання та голосіння велике; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх.
|
глsа в р'амњ слы'шанъ бысᲄь, пла'чь и^ рыда'нїе и^ во'пль мно'гъ. рахи'ль пла'чющися чядъ свои^хъ, и^ не хотя'ше ётњшиᲄися, ја%ко нњ сђт#”
|
|
19
|
19
|
|
Як помер Ірод, то ангел Господній уві сні з’явився Йосифові в Єгипті
|
ё^мръшђ же и%родђ. с^е а^гг~лъ гн~ь въ снњ јави'ся и^ѓ'сифђ вᲆ е^гљ=птњ,
|
|
20
|
20
|
|
і говорить: устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо вже померли ті, що шукали душу Немовляти.
|
гл~я. въста'въ поими` ѓ^троча` и^ мт~ре е^го, и^ и^ди` в ꙁемлю і^и~левђ. и^ꙁ#мро'шя б^о и^щђщеи` дш~ђ ѓ^троча'те”
|
|
21
|
21
|
|
Він же, вставши, узяв Немовля і Матір Його і прийшов у землю Ізраїлеву.
|
ѓ%н же въставъ, поя'тъ ѓ^троча` и^ мт~ре е^го, и^ прїиде в ꙁемлю і^и~левђ”
|
|
22
|
22
|
|
Почувши ж, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, побоявся йти туди; а, одержавши уві сні одкровення, пішов у землю Галилейську.
|
Слы'шав# же ја%ко а^рхела'и црsтвђе^тъ въ і^ё^де'й в мњсто ирода эTц~а свое^го`, ё^боя'ся та'мо и^ти. вњсть же прїе'мъ въ снњ` эTи'де въ пре'дњлы галиле'искїа.
|
|
23
|
23
|
|
І, прийшовши, оселився в місті, яке зветься Назарет, щоб збулося сказане через пророків, що Він Назореєм наречеться.
|
и^ пришDе всели'ся въ' градњ нарица'емњмъ назеретъ ја%ко да сбђдется рече'ное пррoкы, ја%ко наꙁоре'и наречется”
|
|
Глава 3
|
Глаv, г~.
|
|
1
|
1
|
|
У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській,
|
Въ` дн~и же ѓ%ны, прїиде і^ѓа'нн# крsти'тель проповњдаа в# пђсты'ни і^ё^де'истњи`,
|
|
2
|
2
|
|
і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне.
|
и^ гл~я. пока'итеся, прибли'жи б^о ся црsтвїе нбsное”
|
|
3
|
3
|
|
Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.
|
Се'й б^о еs рече'ныи і^са'йемъ пррoкомъ, глющеM, глsа въпїю'щаго в# пђсты'ни. ё^гото'ваите пђть гн~ь пра'вы твориᲄе стеѕя` е^го`.
|
|
4
|
4
|
|
Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий.
|
са'м же і^ѓа'ннъ и^мя'ше ри'ꙁђ свою` эT вла'съ вельбђжDь, и^ по'ясъ ё^смњнъ ѓ^ чреслњхъ свои^хъ. снњ'дь же е^го` б^њ, прђжїе и мDе дивїи”
|
|
5
|
5
|
|
Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська;
|
Тогда` и^схожда'ше к немђ і^е^рsли'ма, и^ вс^я і^ё^деа, и^ вс^я страна` і^ѓ^рда'нскаа`.
|
|
6
|
6
|
|
І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої.
|
и^ кр~ща'хђся въ і^ѓ^рда'ни эT него`, и^сповњдающе грњхы` своя`”
|
|
7
|
7
|
|
А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
|
Видњ'в же мно'гы фарисе'а и^ саDдђке'а грядђщ'а на кр~щенїе е^го, рече` и^мъ. рожDенїа е^хи'днова, кт^о сказа вамъ бњжати эT бђ'дђщаго гнњ'ва;
|
|
8
|
8
|
|
Створіть же плід, достойний покаяння.
|
сътвори'те ё%бо плDо достои'нъ покаа'нїа.
|
|
9
|
9
|
|
І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить:
|
и^ не начина'ите гл~ати в себњ, эTц~а и%мамы а^враа'ма. гл~ю б^о вамъ, ја^ко мо'жетъ б~ъ эT ка'менїа сего` въꙁDви'гнђти чя'да а^враа'мђ”
|
|
10
|
10
|
|
бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь.
|
Оу^же б^о и^ секі'ра при' корени древа лежи'тъ. всяко ё^бо древо и%же не твори'тᲆ плода добра`, посњка'емо быва'етъ, и^ въ ѓ^гнь вмњта'емо”
|
|
11
|
11
|
|
Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем;
|
А/зъ ё^бо кр~ща'ю в^ы водо'ю, в# покаа'нїе. гряды'и же по мн^њ, крњпли'и мене еs, е^мђже нњ'смь досто'инъ сапоги` понести`, то'й в^ы крsтитъ дх~оM ст~ым# и^ ѓ^гнеM.
|
|
12
|
12
|
|
Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим.
|
Є$мђж'е лопа'та в рђцњ е^го`, и^ потребитъ гђмно свое, и^ събере'тъ пшени'цђ свою в# жи'тницђ, плњвы же съжжетᲆ ѓ^гнеM негаса'ющимъ”
|
|
13
|
13
|
|
Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього.
|
Тогда` прихо'диT і^с~ эT галиле'а на і^ѓ^рдаn къ і^ѓ^а'ннђ, крsтитися эT него`”
|
|
14
|
14
|
|
Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?
|
І$ѓ&анн# же въꙁбраня'ше е^мђ гл~я. а^зъ требђю тобою крsти'тися, и^ ты л^и гряде'ши кᲆ мнњ`;
|
|
15
|
15
|
|
Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його.
|
эTвᲇща'в же і^с~, рече` к немђ`. ѓ^ста'ви н~нњ, та'ко б^о подобно е^сть наM и^спо'лнити вся'кђ пра'вдђ. тогда ѓ^ста'ви е^го”
|
|
16
|
16
|
|
І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього.
|
И$ крsти'вся і^с~, взы'де а%бїе эT воды`. и^ с^е эTвръꙁо'шася е^мђ` нб~са, и^ видњ дх~ъ бж~їи и^сходя'щь ја%ко го'лђбь, грядђщь на'нь.
|
|
17
|
17
|
|
І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління.
|
и^ с^е глsа съ нб~се гл~я” сей е^сть сн~ъ мо'и възлюбленыи, ѓ^ нем#же бл~говолиX”
|
|
Глава 4
|
Глаv, д~.
|
|
1
|
1
|
|
Тоді Ісус виведений був Духом у пустелю, щоб спокушав Його диявол.
|
Тогда` і^с~ възведе'нъ бысть дх~оM в пђсты'ню и^скђси'тися эT дїа'вола.
|
|
2
|
2
|
|
І постився сорок днів і сорок ночей, наостанку зголоднів.
|
и^ пости'вся дн~їи четы'ридесяте и^ но'щїи четы'ридесяте, послњди вꙁалка`”
|
|
3
|
3
|
|
І, приступивши до Нього, спокусник сказав: якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало.
|
и^ пристђпль к немђ` и^скђси'тель, рече`. а%ще сн~ъ е^си бж~їи, рц^и ја%ко да ка'менїе с^е хлњби бђ'дђтъ”
|
|
4
|
4
|
|
Він же сказав йому у відповідь: написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.
|
ѓ'н же эTвњщавъ, рече. пи'сано е^сть. не ѓ^ хлњбᲇ еді'номᲆ жив# бђ'детъ чл~къ, н^о ѓ^ всякомъ гл~њ и^сходя'щимъ и^зъ ё'стъ бж~їихъ”
|
|
5
|
5
|
|
Тоді узяв Його диявол до святого міста і поставив Його на крилі храму,
|
Тогда` поя'тъ е^го дїа'волъ, въ ст~ы'и граD, и^ постави е^го` на крилњ цр~ковнеM.
|
|
6
|
6
|
|
та й каже Йому: якщо Ти є Син Божий, кинься вниз, бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
|
и^ гл~а е^мђ`. а%ще сн~ъ е^си бж~їи, врьзися ни'зђ. пи'сано б^о е^сть, ја%ко а%гг~лоM свои^мъ ꙁаповњсть ѓ^ тебњ съхрани'ти т^я, и^ на рђка'хъ во'змђтъ т^я, да не когда` претъкнеши ѓ^ ка'мень но'гђ твою”
|
|
7
|
7
|
|
Сказав же йому Ісус: написано також: не спокушай Господа Бога твого.
|
Рече же е^мђ і^с~, пакы пи'сано е^сть. не и^скђсиши г~а б~а свое^го`”
|
|
8
|
8
|
|
Знову бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,
|
пакы поя'тъ е^го` дїа'волъ на' горђ высокђ ѕњло`, и^ показа` е^мђ вс^њ црsтвїа мира, и^ сла'вђ и^хъ,
|
|
9
|
9
|
|
та й говорить Йому: це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені.
|
и^ гл~а е^мђ. сїя` вс^я тебњ даM, аще паD покло'нишимися”
|
|
10
|
10
|
|
Тоді Ісус говорить йому: відійди від Мене, сатано, бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
|
Тогда` гл~а емђ` і^с~, и^ди` за мно'ю сатана`. пи'сано бо е^сть. г~ђ б~ђ твое^мђ` покло'нишися, и^ томђ` е^ді'номђ послђж'иши”
|
|
11
|
11
|
|
Тоді залишив Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.
|
тогда` ѓ^ста'ви е^го` дїа'волъ” и^ с^е а%гг~ли пристђпи'ша и^ слђжа'хђ е^мђ`”
|
|
12
|
12
|
|
Коли ж почув Ісус, що Іоан відданий під варту, пішов до Галилеї.
|
Слы'шав же і^с~, ја%ко і^ѓ^а'ннъ предан# бысть, эTи'де в# галиле'ю,
|
|
13
|
13
|
|
І, залишивши Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморському, в краях Завулонових і Неффалимових,
|
и^ ѓ^ста'вль наꙁа'ретъ, пришDе всели'ся в# каперънаё^мъ, в# помо'рїе, в# предњлњхᲆ заё^ло'них# и^ нефџали'млиX
|
|
14
|
14
|
|
щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який говорить:
|
да сбђдется реченное и^са'і^емъ пррoкомъ гл~ющеM”
|
|
15
|
15
|
|
земле Завулонова і земле Неффалимова, за Йорданом на шляху приморському, Галилеє язичників.
|
земля ꙁавђло'ня, и^ ꙁемля нефџали'мля, пђть мо'ря ѓ^б онъ полъ і^ѓ^рда'нњ, галиле'а ја^зы'к#.
|
|
16
|
16
|
|
Народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерти, світло засяяло їм.
|
лю'дїе сњдя'щеи` въ тмњ`, видњша свњтъ ве'лїи. и^ сᲇдя'щиM въ странњ` и^ сњни см~ртнњи свњтъ восїа и^мъ”
|
|
17
|
17
|
|
Відтоді почав Ісус проповідувати й говорити: покайтеся, наблизилося бо Царство Небесне.
|
эTто'лњ начаT і^с~ проповњ'дати, и^ гл~ати Пока'иᲄеся, прибли'жи бо ся црsтво нбsное”
|
|
18
|
18
|
|
Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками.
|
Ходя' же при' мори галиле'истњм#, видњ два` бра'та. си'мона гл~емаго пеTра, и^ а^ндрњ'а бра'та е^го, вмњта'юща мержю в мо'ре. бњ'ста б^о ры'баря”
|
|
19
|
19
|
|
Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.
|
І$ гл~а и%ма грядњта по мнњ`, и^ сотворю` в^ы ловця чл~комъ”
|
|
20
|
20
|
|
І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним.
|
ѓ^на же а%бїе ѓ^ста'вльшя мре'жя, по немъ и^до'ста”
|
|
21
|
21
|
|
І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх.
|
И$ прешеD эTтђ'дђ, видњ` и%на два` бра'та, і^а'кова зеведе'ѓ^ва, и^ і^ѓ^а'нна бра'та е^го, в корабли` сᲆ зеведе'ѓмᲆ эTц~ем# ею`, завяꙁа'юща мре'жю свою`, и^ въꙁва` я&.
|
|
22
|
22
|
|
Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за Ним.
|
ѓ^на же а%бїе ѓ^ста'вльша кора'бль, и^ эTц~а своего`, по нем# и^до'ста”
|
|
23
|
23
|
|
І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства, зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях.
|
и^ прохожаDше вс^ю галиле'ю і^с~. ё^ча` на со'нмищиX и^х#, и^ проповњ'даа е^љhлїе цр~ьствїа, и^ исцњляа` всякъ недђ'гъ, и^ вся'кђ ја%ꙁю в лю'дехъ.
|
|
24
|
24
|
|
І розійшлася чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених — і Він зціляв їх.
|
І$ и^зы'де слђх# е^го по все'и сљ=рїи. и^ приведо'шя е^мђ вс^я боля'щаа разли'чными недђ'гы, и^ стра'стьми ѓ^дръжи'мы, и^ бњ'сны, и^ мњ'сячныа, и^ расла'блены жи'лами. и^ і'сцњли` и^хъ”
|
|
25
|
25
|
|
І йшло за Ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.
|
И$ по немᲆ идо'шя наро'ди мно'ѕи эT галилеа, и^ десятигра'дъ, і^ эT і^е^рsли'ма, і^ ю^де'а, и^ съ ѓ%ного по'лђ і^ѓ^рда'на”
|
|
Глава 5
|
Глvа, е~”
|
|
1
|
1
|
|
Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його.
|
Оу^ꙁрњ'в же наро'ды, в#зы'де на горђ. и^ сњд#шђ е^мђ, пристђпи'шя к не'мђ ё^ченицы` е^го`.
|
|
2
|
2
|
|
І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи:
|
и^ эTве'рзъ ё^ста своя`, ё^ча'ше и^хъ гл~я”
|
|
3
|
3
|
|
Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.
|
Бл~же'ни ни'щїи дх~омᲆ, ја^котњх# е^сть црsтвїе нбsное”
|
|
4
|
4
|
|
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.
|
бл~же'ни пла'чющеи, ја^котїи ё^тњшатся”
|
|
5
|
5
|
|
Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.
|
бл~жени кро'т#цїи, ја%котїи наслњдят# ꙁе'млю”
|
|
6
|
6
|
|
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться.
|
бл~же'ни а%лчющеи` и^ жа'ждђщеи` пра'вды, ја%котїи насы'тяTся”
|
|
7
|
7
|
|
Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.
|
Бл~же'ни млsтивїи, ја%котїи поми'ловани бђ'дђтъ”
|
|
8
|
8
|
|
Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.
|
Блаyни чи'стїи срDцемъ, ја^котїи бг~а ё%ꙁрятᲆ”
|
|
9
|
9
|
|
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
|
бл~же'ни ми'ротв'орцы, ја%котїи сн~ове бж~їи нарекђтся”
|
|
10
|
10
|
|
Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.
|
Бл~же'ни и^з#гна'ни пра'вды ра'ди, ја^котњхъ єs црsтво нбsное”
|
|
11
|
11
|
|
Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради.
|
Блаже'ни е^сте егда` поно'сятъ ваM, і^ и^жденђтъ, и^ рекTђ вся'къ ѕо'лъ гл~ъ на' вы лжђще мене` ради.
|
|
12
|
12
|
|
Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас.
|
ра'дђитеся и^ весели'теся, ја%ко м#зда` ва'ша мно'га на нб~сњх#” Та'ко б^о и^згна'шя пррoки и^же бњша пре'же ваs”
|
|
13
|
13
|
|
Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.
|
Вы^ е^сте со'ль земли`. а%ще же со'ль ѓ^бђа'етъ, чимъ ѓ^соли'тся; ни въ чтоже бђ'детъ ктомђ`, то'чїю да и^ссы'пана бђ'детъ во'нъ, и^ попира'ема человњкы”
|
|
14
|
14
|
|
Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори.
|
Вы е^сте свњтъ ми'рђ. не мо'жетᲆ граD ё^кры'тися врьхђ` горы` стоа`,
|
|
15
|
15
|
|
І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі.
|
ни вжига'ютъ свњти'лника, и^ поставля'ютъ е^го поD спђ'домъ, н^о на свњщницњ, и^ свњтитъ всњмъ и%же въ храминњ сђть”
|
|
16
|
16
|
|
Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного.
|
Та'ко да просвᲇти'тся свTњ ва'шь преD чл~кы, ја%ко да видяT ва'ша до'браа дњ'ла, и^ прославяT эTц~а ва'шеh и%же на нб~сехъ”
|
|
17
|
17
|
|
Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати.
|
не мни'те ја%ко прїидохъ разорити ꙁако'на и^ли` пррoкы. не прїидо'хъ разори'ти, но испо'лнити”
|
|
18
|
18
|
|
Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все.
|
А$минь б^о гл~ю ва'мъ, до'ндеже пре'идетъ нб~о и^ ꙁемля`, і^ѓ'та е^ді'на и^ли е^ді'на чръта не пре'идеT эT ꙁако'на, до'ндеже вс^я бђ'дђтᲆ”
|
|
19
|
19
|
|
Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.
|
и^же а^ще раꙁори'тъ е^ді'нђ ꙁаповњдїи си'хъ ма'лыX, и^ наё^чи'тъ та'ко чл~кы, мнїй нарече'тся въ црsтвїи нбsнемъ. а^ и'же сотвори'тъ и^ наё^чи'тъ, се'и ве'лїи нарече'тся въ црsтвїи нбsнемъ”
|
|
20
|
20
|
|
Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного.
|
Гл~ю б^о вамъ, ја%ко а^ще не и^ꙁбђ'детъ пра'вда ва'шя па'че кни'жникъ и^ фарисе'и, не вни'дете въ црsтвїе нбsное”
|
|
21
|
21
|
|
Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду.
|
Слы'шасте ја^ко рече'но бы'сть дре'вниM, не ё^бїе'ши. и^же б^о а%ще ё^бїе'тъ, повинеn е^сть сђдђ`”
|
|
22
|
22
|
|
Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній.
|
А/з же гл~ю вам#, ја^ко вс^якъ гнњ'ваи`ся на бра'та свое^го` всђ'е, пови'ненъ е^сть сђдђ, и%же б^о а^ще речетъ бра'тђ свое^мђ`, ра'ка, повиненъ е^сть со'нмищђ. а^ и^же рече'тъ ю^ро'де, пови'ненъ е^сть гее%ннњ ѓ%гненњи”
|
|
23
|
23
|
|
Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе,
|
а%ще ё%бо принесе'ши дарᲆ тво'и къ ѓ^лтарю, и^ тђ помяне'ши, ја%ко бра'тъ твои и%мать нњ'что на' тя,
|
|
24
|
24
|
|
залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій.
|
ѓ^стави т^ђ да'ръ тво'и прDе ѓ^лтаре'м#, и^ шDе преже смири'ся съ бра'томъ своиM, и^ тогда` пришDе принеси даръ сво'и”
|
|
25
|
25
|
|
Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю.
|
Бђ'ди ё^вњщава'ася съ сопе'рникомъ свои^мъ ско'ро, до'ндеже е^си на пђти` с нимъ, да не преда'стъ тебе` съпе'рниk сђдїи, и^ сђдїа тя преда'стъ слђѕњ, и^ в темни'цђ в#ве'рженъ бђ'деши.
|
|
26
|
26
|
|
Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*.
|
а^миn гл~ю тебњ, не и^зы'деши эTтђ'дђ до'ньдеже вᲆздаси` послњ'днїи кодрантъ”
|
|
27
|
27
|
|
Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу.
|
Слы'шасте, ја%ко речено быs пръ'выM. не прелюбы` съᲄвори'ши”
|
|
28
|
28
|
|
А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму.
|
А/з же гл~ю ваM ја%ко вся'къ и^же възрит# на женђ` къ е^же въжDелњти е'и, ё^же любодњ'исᲄвова с нею в# срDци свое'мъ”
|
|
29
|
29
|
|
Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну.
|
а%ще же ѓ%котвое` десно'е съблажня'етъ т^я, и^зми` е&, и^ ве'рзи эT себе`. о^у'не б^от^и е^сть, да поги'бнетъ е^ді'нъ эT ё'дъ твои^хᲆ, а^ не вс^е тњ'лотвое` в#вержено бђ'детъ в гее'ннђ ѓ%гненђю.
|
|
30
|
30
|
|
І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну.
|
и^ а^ще же десна'я твоа рђка` съблажня'етъ т^я, ё^сњци ю&, и^ ве'ръꙁи эT себе`. о^у'не б^оти е^сть, да поги'бнетъ е^ді'нъ эT о^у'дъ твои^хъ, а^ не все` тњ'лотвое` и'детъ в гее'ннђ”
|
|
31
|
31
|
|
Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення.
|
Рече'но же бы'сть, ја%ко и^же а%ще пђстиT женђ` свою, да дастъ е'й кні'гђ распђстнђю`.
|
|
32
|
32
|
|
А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує.
|
а%ꙁ же гл~ю вамъ. ја^ко всякъ эTпђщаяи` женђ` свою` ра'ꙁвњ словесе` любодњ'иннаго, твори'тᲆ ю& прелюбодњ'иствовати. и^ і'же пђщени'цђ по'имет# прелюбы` дњи'ствђетъ”
|
|
33
|
33
|
|
Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої.
|
Па'кы слы'шясте, ја%ко рече'но бысᲄь, дре'внимъ, не въ лжђ` клене'шися, въздаси же гв~и кля'твы твоа`”
|
|
34
|
34
|
|
А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим;
|
А/ꙁᲆ же гл~ю ва'мъ, не кля'тися вся'ко, ни нб~омъ, ја%ко прsтлъ е^сть бж~їи.
|
|
35
|
35
|
|
ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя.
|
ни ꙁемле'ю, ја^ко поDножїе е^сть нога'ма е^го. ни` і^е^рsли'момъ, ја%ко граD е^сть вели'каго цр~я.
|
|
36
|
36
|
|
І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити.
|
ниже главо'ю своею` клени'ся, ја%ко не мо'жеши вла'са е^ді'ного бњла и^ли` черᲆна сътвори'ти”
|
|
37
|
37
|
|
Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого.
|
Бђди же сло'во ва'ше. е'й, е'й. ни`, ни`, лихо е^же сею`, эT непрїа'зни е^сть”
|
|
38
|
38
|
|
Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб.
|
слы'шасте ја^ко речено бысть” ѓ%ко, за ѓ%ко. и^ ꙁђ'бъ, ꙁа' зђбъ”
|
|
39
|
39
|
|
А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу.
|
А$ꙁъ же гл~ю ва'мᲆ. не проти'виᲄися ѕл^ђ. н^о а%ще т^я кто` ё^да'риT в# деснђ'ю ᲄвою лани'тђ, ѓ^брати е^мђ и^ дрђгђю'.
|
|
40
|
40
|
|
І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку.
|
и^ хотя'щемђ сђди'тися с то'бою, и^ ри'ꙁђ твою взяти, эTпђсти е^мђ` и^ срачи'цђ”
|
|
41
|
41
|
|
І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два.
|
и^ а^ще ктот^я по'имет# по си'лњ поприще е^ди'но, и^ди` с нимъ двњ`”
|
|
42
|
42
|
|
Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.
|
Прося'щемђ ё^ тебе`, да'и. и^ хотя'щаго эT тебе` зая'ти, не эTврати`”
|
|
43
|
43
|
|
Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.
|
слы'шасте, ја%ко рече'но е^сть. възлю'биши и%скрьняготвое^го, и^ въꙁненави'диши врага` свое^го`”
|
|
44
|
44
|
|
А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас,
|
а%з же гл~ю ваM. люби'те врагы` ва'ша, блsви'те кленђщая в^ы, добро` твориᲄе ненави'дящиM ва'съ. и^ моли'теся за творя'щихᲆ ваM напа'сть, и^ і^ꙁгоня'щая в^ы,
|
|
45
|
45
|
|
щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних.
|
ја%ко да бђ'дете сн~ове эTц~а ва'шего и^же е^сть на нб~сехъ” ја%ко сл~нце свое` сїа'етᲆ на злы'а и бл~гыя, и^ дожDитъ на правDены и^ на непра'ведны”
|
|
46
|
46
|
|
Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять?
|
А/ще б^о лю'бите лю'бящихъ васъ, кђ'ю мздђ и'маᲄе; не и^ мытаре ли тожDе творяᲄъ;
|
|
47
|
47
|
|
І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?
|
и^ а'ще цњлђ'ете дрђгы ва'шя то'кмо, что ли'ше творите`; не и^ ја^зы'чнїцы л^и та'кожDе творятъ;
|
|
48
|
48
|
|
Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий.
|
бђ'дњте ё^б^о в^ы съвръше'ни, ја%коже эTц~ь ва'шь нбsныи съвръше'нъ е^сть”
|
|
Глава 6
|
Глаv, ѕ~.
|
|
1
|
1
|
|
Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного.
|
Вънемлњте млsтыня ва'ша не твори'те преD чл~ки, да ви'дими бђ'дете и'ми” а^ще ли же, ни^ мз#ды не и^мате эT ѓ^ц~а ва'шего, и^же еs на нб~сеX”
|
|
2
|
2
|
|
Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
|
Є$гда` ё^ботвори'ши млsтыню, не вᲆстрђби прDе собою ја^коже лицемњ'ри творя'тъ в сонмищиX, и^ въ сᲄъгна'х#, ја%ко да просла'вяᲄся эT чл~кᲆ” А$минь гл~ю вамъ, въспрїе'млютъ м#ꙁдђ свою`”
|
|
3
|
3
|
|
У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя,
|
Тебњ же ᲄворя'щђ млsтыня, да не ё^вњсть шђ'ица твоа` чтоᲄвори'тᲆ десни'ца твоа`,
|
|
4
|
4
|
|
щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
|
ја^ко да бђ'детᲆ млsтыни ᲄвоа` в та'инњ” И$ ѓ^ц~ъ тво'и видяи` в та'инњ, тои' въꙁда'сть тебњ ја^вњ”
|
|
5
|
5
|
|
І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
|
И$ е^гда` мо'лишися, не бђ'ди ја^коже лицемњри, ја^ко лю'бяT в сонмищиX, и^ в# стогнах# пђтїи сᲄоя^ще моли'тися, ја^ко да ја^вя'тся чл~ком#” А$ми'нь гл~ю ваM, ја%ко вᲆспрїимђть м#ꙁдђ свою`”
|
|
6
|
6
|
|
Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
|
Ты' же е^гда мо'лишися, вни'ди в# клᲇть свою`, и^ затворивᲆ две'ри твоа`, помоли'ся эTц~ђ твоемђ в та'инњ. и^ эTц~ъ ᲄвои видяи` в та'инњ, вᲆзда'сть тебњ ја^вᲇ”
|
|
7
|
7
|
|
А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть.
|
моля'ще же ся, не ли'ш#ше гл~ите ја^коже ја^зы'чницы. мня'т# бо ја^ко вᲆ мно'гогл~анїи свое^мъ ё^слы'шани бђдђтᲆ”
|
|
8
|
8
|
|
Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього.
|
не подо'битеся ё^бо иM, вњсть б^о ѓ^ц~ъ ва'шъ и^хже требђете, пре'жде проше'нїя ва'шего”
|
|
9
|
9
|
|
Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє;
|
си'це ё^бо мл~и'теся вы`” Эtч~е на'шъ, и^же е^си. на' нб~сеX, да ст~и'тся и^мя твое`,
|
|
10
|
10
|
|
нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
|
да прїидетъ црsтвїе твое`” да бђдеT воля твоа`, ја^ко на' нб~си и^ на ꙁемли`”
|
|
11
|
11
|
|
Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
|
хлњ'бъ на'шᲆ насђщныи да'ждъ на'мъ дне'сь.
|
|
12
|
12
|
|
І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим;
|
и^ ѓ^сᲄа'ви на'мъ дол#гы на'ша, ја^ко и^ мы` ѓ^ставля'емъ дол#жникомᲆ на'шиM”
|
|
13
|
13
|
|
І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
|
и^ не в#веди на'съ в напа'сть. н^о и^зба'ви наs эT лђка'ваго” ЈА/котвое` е^сть црsтвїе` и^ си'ла и^ сла'ва, въ вњки, а^миn”
|
|
14
|
14
|
|
Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний.
|
А/ще бо эTпђща'ете чл~коM съгрњшенїа` и%хъ, эTпђститъ и^ ва'мъ ѓ^ц~ъ вашᲆ нбsныи”
|
|
15
|
15
|
|
А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших.
|
А/ще ли` не эTпђща'ете чл~коM съгрњше'нїа и^хъ, ни ѓ^ц~ъ ва'шъ эTпђститъ ва'мъ съгрњше'нїи ва'шихᲆ”
|
|
16
|
16
|
|
Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою.
|
Є$г'даy постите'ся. не бђдᲇте ја^коже лицемᲇри, сњтђюще, помрача'юT б^о лица своя`. ја^ко да ја%вя'тся чл~комᲆ постя'щеся. а^ми'нь гл~ю ва'мᲆ ја%ко вᲆспрїимђтъ м#ꙁдђ свою`”
|
|
17
|
17
|
|
Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє,
|
Ты' же посᲄя'ся, пома'жи главђ` свою`, и^ лице твое` ё^мы'и,
|
|
18
|
18
|
|
щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.
|
ја%ко да не ја^ви'шися чл~коM постя'ся, н^о ѓ^ц~ђ твое^мђ и^же в та'йнњ. и^ ѓ^ц~ъ твои видя'и в та'инњ, вᲆꙁда'сть тебњ ја%вњ”
|
|
19
|
19
|
|
Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть.
|
Не съкрыва'иᲄе себњ съкро'вищъ на ꙁемли`, и^дњже червь и^ тл^я тли'тъ. і^ и^дњже та'тїе поDко'поваютъ и^ кра'дђтъ”
|
|
20
|
20
|
|
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть,
|
Съкрыва'ите же себњ` съкро'вища на' нб~си, и^дњже ни че'рвь ни тля` тлитъ, и^ і^дњже та'тїе не поDко'пова'ютъ, ни кра'дђт#.
|
|
21
|
21
|
|
бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.
|
и^дњже б^о еs съкро'вище ва'ше, т^ђ бђдеT и^ срDце ва'ше”
|
|
22
|
22
|
|
Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим;
|
Свњти'лникъ тњлђ е^сть ѓ%ко. а^ще ё%бо бђдетъ ѓ%котвое про'сто, вс^е тњлотвое` свњтло бђ'дет#”
|
|
23
|
23
|
|
коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява?
|
а%ще л^и ѓ'котвое` лђка'во бђдетъ, вс^е тњ'лотвое` темно бђ'детᲆ. а%ще ё^бо свњтᲆ и^же в# тебњ`, тма` е^сᲄь, т^отма` ко'лми;
|
|
24
|
24
|
|
Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*.
|
никто'же мо'жетᲆ двњма` господи'нома рабо'тати. либо е^ді'наго възлю'битъ, а^ дрђга'го въꙁненави'дитᲆ. и^ли е^ді'ного дръжи'тся, ѓ^ дрђзњм# же неради'ти на'чнетъ. не мо'жете б~ђ рабо'тати и^ мамо'нњ”
|
|
25
|
25
|
|
Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?
|
сего` ради гл~ю ва'мᲆ, не пецњтеся дш~ею вашею чт^о ја%сте, и^ли чт^о пие'те. ни тњломъ ва'шиM, въ что` ѓ^блече'теся. не дш~а ли болши е^сть пи'ща, и^ тњло ѓ^дежDа;
|
|
26
|
26
|
|
Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них?
|
възри'те на пти'ця нб~сьныа, ја^ко не сњютъ ни жнђтъ, ни събира'ютъ в# жи'тниця, и^ эTц~ъ ваj нбsныи пита'етъ и^хᲆ. не вы` л^и паче лђ'чши и^хъ е^сте;
|
|
27
|
27
|
|
Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
|
кто же эT ва'съ пекїися можетъ приложити въз'расᲄђ свое^мђ ла'котъ е^ді'нъ;
|
|
28
|
28
|
|
І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть;
|
и^ ѓ^ ѓ^де'жди чт^о пече'теся; смотри'те крины селныхъ, ка'ко растђтъ, не трђжа'ются ни прядђт#.
|
|
29
|
29
|
|
кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них;
|
гл~ю же ваM, ја%ко ни соло'монъ вᲆ все'и сла'вњ своеи` ѓ^блечеся ја^ко е^ді'нъ эT сихъ”
|
|
30
|
30
|
|
якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри!
|
А/ще же сњно се'л#ное, днsе сђще, и^ ё^трњ в пещь вмњта'емо, б~ъ та'ко ѓ^дњетᲆ. не мно'го л^и паче васъ ма'ловњри;
|
|
31
|
31
|
|
Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися?
|
Не пецњтеся ё%бо гл~юще чт^о ја'мы, и^ли чт^о пїеM, и^ли чимъ ѓ^дежDимся;
|
|
32
|
32
|
|
Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому.
|
всњхъ б^о сихъ ја^ꙁы'цы и'щђтъ. вњсть бо эTц~ъ ва'шъ нбsныи, ја^котребђе^те си'хъ всњхъ”
|
|
33
|
33
|
|
Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам.
|
и^щи'те же преже црsтвїа бж~їа, и^ пра'вды е^гѓ`, и^ сїа вс^я приложа'тся ва'мъ”
|
|
34
|
34
|
|
Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.
|
Не пецњтеся ё%бо на ё^трњи, ё%тренїи б^о собо'ю пече'тъся. до'влеть дн~еви ꙁло'ба е^го”
|
|
Глава 7
|
Глаv, з~.
|
|
1
|
1
|
|
Не судіть, щоб і вас не судили;
|
Не сђди'те, да не сђди'ми бђдете”
|
|
2
|
2
|
|
бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам.
|
И$мже бо сђдомъ сђдите, сђдяᲄъ ва'мъ. и^ в# ню'же мњ'рђ мњ'рите, вᲆꙁмњрится ва'мᲆ”
|
|
3
|
3
|
|
І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
|
Что' же ви'диши сђче'цъ, и^же во ѓ^цњ бра'та твое^го, бръвно' же е^же е^сть въ ѓ%цњ твое^мъ не чђ'еши;
|
|
4
|
4
|
|
Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм?
|
и^ли ка'ко речеши бра'тђ твое^мђ, ѓ^ста'ви да и^ꙁмђ сђчецъ и^зъ ѓ^чесе ᲄвое^го, и^ се бръвно въ ѓ%цњ твоеM;
|
|
5
|
5
|
|
Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
|
лицемњ'ре, и^зми первње бръвно и^зъ ѓ^чесе твоего`, и^ тогда оу%ꙁриши и^ꙁя'ти сђчецъ и^зъ ѓ^чесе бра'та твоего”
|
|
6
|
6
|
|
Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.
|
не дади'те ст~ая ўо'мъ, ниy помњта'йте би'серъ ва'шихъ прDе свинїя'ми, да не поперђть и^хъ нога'ми свои'ми, и^ вра'щшеся расто'ргнђтᲆ вы`”
|
|
7
|
7
|
|
Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам;
|
Просите, и^ да'ст#ся ваM” и^щњте, и^ ѓ^бря'щете. толцњте, и^ эTве'рꙁется ва'мъ”
|
|
8
|
8
|
|
бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють.
|
всякъ бо прося'и, прие%млетъ” і^ и^щаи`, ѓ^брњта'етъ. и^ толкђщемђ эTве'рзется”
|
|
9
|
9
|
|
Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь?
|
И$ли кто е^сть эT ва'съ чл~къ, е^гоже а^ще вᲆспро'сиT сн~ъ е^го хлњба, е^да ка'мень пода'стъ е^мђ;
|
|
10
|
10
|
|
І коли попросить риби, подала б йому змію?
|
или а^ще рыбы про'сиT, е^да` ѕмїю` подасть е^мђ;
|
|
11
|
11
|
|
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього.
|
а^ще бо вы` лђка'ви сђще, оу^мњ'ете даянїя` бл~га дая'ти ча'домъ ва'шимъ. ко'лми па'че ѓ^ц~ъ ва'шъ нбsныи, да'стъ бл~га прося'щиM оу^ него`;
|
|
12
|
12
|
|
Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки.
|
Вс^я` оу^бо е^ли'ка а^ще хо'щеᲄе да творяT вамъ члц~ы, та'ко и^ вы^ творите и^м#. се^ бо е^сть зако'нъ и^ пррoцы”
|
|
13
|
13
|
|
Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними.
|
вни'дњте оу^зскыми вра'ты, ја^ко простра'нна врата и^ широ'къ пђть, в#водяи` в па'гђбђ, и^ мно'ѕи сђть входя'щеи` иM.
|
|
14
|
14
|
|
А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх.
|
чт^о оу^з#скаа врата и^ тњсенъ пђть, в#водяи` в животъ, и^ ма'ло и^хъ е^сть и^же ѓ^брњта'ютъ е^го”
|
|
15
|
15
|
|
Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі.
|
Внемлњте же эT лжихъ пррoкъ, и^же прихо'дятъ к вамъ въ ѓ^де'жахъ ѓ'вᲆчяхъ, внђтрь же сђть влъ'цы хы'щ#ницы,
|
|
16
|
16
|
|
По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків?
|
эT плDо и^хъ поꙁна'ете и^хъ” е^да` ѓ^бъе%млютъ эT трь'нїа гро'ꙁды, и^л^и эT рњпїа смо'квы;
|
|
17
|
17
|
|
Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить.
|
та'ко вся'ко дрᲇво добро`, плоды` добры` твориT. а^ зло` дрњ'во, плоды` злы творитъ.
|
|
18
|
18
|
|
Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити.
|
не мо'жетъ дрњ'во добро`, плод# ꙁо'лъ твори'ти. ни дрњ'во зл^о. плодъ до'бръ твори'ти”
|
|
19
|
19
|
|
Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають.
|
вся'ко оу'бо дрњ'во и^же не твориT плода` добра`, посњка'ютъ е&, и^ въ ѓ%гнь в#мњта'ютъ.
|
|
20
|
20
|
|
Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.
|
тњ'мже оу%бо эT плDо и^хъ позна'ете и^хъ”
|
|
21
|
21
|
|
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного.
|
Не вся'къ гл~яи` ми, г~и г~и, в#ни'дет# въ црsтво нбsное, н^отворяи` во'лю эTц~а мое^го, и^же е^сть на нб~сехъ”
|
|
22
|
22
|
|
Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?
|
Мно'ѕи рекђтъ мнњ` въ ѓ'нъ дн~ь, г~и г~и, не въ твое л^и и'мя пррoчьствовахом#, и^ твои'мᲆ и'менеM бњсы и^ꙁгони'хом#, и^ твоиM и%менемъ си'лы мно'гы съᲄвори'хомᲆ;
|
|
23
|
23
|
|
І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня.
|
и^ тогда` и^сповњмъ иM, ја%ко николи'же ꙁнаX ва'съ. эTи^дњте эT мене` дњлающеи` безаконїе”
|
|
24
|
24
|
|
Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені;
|
Вся'къ оу%бо и%же слы'шит# словеса моа` сїя`, и^ твори'тъ я&, оу^по'доблю е^го мђж'ђ мђ'дрђ, и^же съꙁда` хра'минђ свою` на ка'мени.
|
|
25
|
25
|
|
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені.
|
и^ сниде до'ждь, и^ прїдошя рњкы`, и^ възвњ'ашя вњтри, и^ нападо'шя на хра'минђ т^ђ, и^ не паде'ся, ѓ^снована` б^о б^њ на ка'мени”
|
|
26
|
26
|
|
А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску;
|
и^ вся'къ слы'шаи` словеса` моя с^и, и^ не творя` и^хъ, оу^подо'бится мђж'ђ оу^ро'дивђ, и^же създа` хра'минђ свою` на пњсцњ`.
|
|
27
|
27
|
|
І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.
|
и^ сниде до'ждь, и^ прїидо'ша рњкы, и^ вᲆзвњ'ашя вњтри, и^ ѓ^прњшася хра'минњ то'и, и^ падеся, и^ бњ разрђшенїе еа` велїе”
|
|
28
|
28
|
|
І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його,
|
и^ бы'сть е^гда` сконча` і^с~ словеса` сїа, дивля'хђся нароd ѓ^ оу^че'нїи е^го.
|
|
29
|
29
|
|
бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї.
|
бњ б^о оу^ча иX ја%ко власть и^мња, и^ не ја%ко книQницы и^ фарисе'е”
|
|
Глава 8
|
Глаv, и~”
|
|
1
|
1
|
|
Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу.
|
Съше'дшђ же е^мђ с горы`, въ слњдъ е^го` и^дя'хђ наро'ди мно'ѕи.
|
|
2
|
2
|
|
І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
|
и^ се` прокаженъ пришеD, кла'няшеся е^мђ гл~я, г~и. а%ще хо'щеши, мо'жеши мя ѓ^чи'стити.
|
|
3
|
3
|
|
Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази.
|
И$ просте'ръ рђ'кђ і^с~, коснђся е^мъ, гл~я. хощђ, ѓ^чистися. и^ а'бїе ѓ^чи'стися е^мђ прока'ꙁа”
|
|
4
|
4
|
|
І говорить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.
|
и^ гл~а е^мђ і^с~. ви'жDь, никомђже повњжDь. н^о ше'дъ покажися і^е^ре'ѓ^ви, и^ принеси` да'ръ, и^же повелњ в зако'нњ мољ=сїи, въ свњдительство иM”
|
|
5
|
5
|
|
А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його:
|
ВшеDшђ же е^мђ в капернаоу^мᲆ, пристђпи` к немђ со'тниk, моля е^го
|
|
6
|
6
|
|
Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає.
|
и^ гл~я г~и. ѓ^трокъ мои лежи'тъ в домђ ѓ^слабленъ, лютњ стра'жDа.
|
|
7
|
7
|
|
І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його.
|
и^ гл~а емђ і^с~, а^зъ прише'дᲆ и^сцњлю е^го`”
|
|
8
|
8
|
|
Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій.
|
И$ эTвᲇщаv со'тникъ, рече е^мђ. г~и, нњсмь досто'и^нъ да под# кро'въ мои вни'деши. н^ото'кмо рцы сло'во, і^ и^сцелњетъ ѓ^троk мо'и.
|
|
9
|
9
|
|
Бо і я — людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить.
|
и^бо а%ꙁъ чл~къ е^смь подъ вла'стїю, и^мы'и под# собо'ю во'ины, и^ гл~ю е^мђ, и^і'ди, і^ и^детъ. и^ дрђго'мђ прїиди, и^ прїидетъ. и^ рабђ моемђ сътвори се`. и^ сътвори'тъ”
|
|
10
|
10
|
|
Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
|
Слы'шавᲆ же і^с~, оу^диви'ся, и^ рече грядђщиM по не'мᲆ. а^ми'нь гл~ю ва'мᲆ; н^и вᲆ і^и^л~и толико вњры ѓ^брњтохъ”
|
|
11
|
11
|
|
Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
|
гл~ю же ваM, ја%ко мно'ѕи эT въсто'къ и^ за'падъ прїидTђ и^ въꙁля'гђтъ съ а^враа'моM, і^ и^саа'коM, і^ и^ја^ковомъ, въ црsтвїи нбsнемъ.
|
|
12
|
12
|
|
А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
|
сн~ве же црsтвїя` и^ꙁгна'ни бђдђтъ въ тмђ кромњшнюю, т^ђ бђдетᲆ пла'чь и^ скре'жетъ ѕђбомъ.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.
|
и^ рече і^с~ со'тникђ. и^ди`, и^ ја^коже вњрова бђди ᲄебњ. і^ и^сцелᲇ ѓ%трокъ е^го в то'и чаs”
|
|
14
|
14
|
|
Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці,
|
И/ прише'дъ і^с~ в до'мᲆ петро'въ, видњ те'щђ е^го лежа'щђ и^ ѓ^гне'мъ жего'мђ.
|
|
15
|
15
|
|
і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.
|
и^ прикоснђся рђцњ еа`, и^ ѓ^ста'ви ю` ѓ^гнь и^ въста`, и^ слђжа'ше е^мђ”
|
|
16
|
16
|
|
Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих,
|
По'ꙁдњ же бы'вшђ, приведо'ша к немђ бњ'сны мно'ги, і^ и^ꙁгна` дђхи сло'вомᲆ. и^ вс^я боля'щая` и^сцњли`,
|
|
17
|
17
|
|
щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби.
|
да събђ'дется рече'ное і^са'йемъ пррoкомъ, гл~ющем#. то'й недђ'гы нашя прїа'тᲆ, и^ болњꙁ#ни понесе`”
|
|
18
|
18
|
|
А як побачив Ісус довкола Себе багато народу, звелів ученикам відпливти на другий бік.
|
Видњ'в же і^с~ мно'гы народы ѓ%крестъ себе, повелњ` оу^ченикоM и^ти` на ѓ%нъ пол#.
|
|
19
|
19
|
|
Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
|
и^ пристђ'пль е^ді'нъ кни'жниk, рече е^мђ`. оу^чи'телю, и^дђ` потебᲇ ја%може а'ще и^деши”
|
|
20
|
20
|
|
І каже йому Ісус: лисиці мають нори і птахи небесні — гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити.
|
И$ гл~а е^мђ і^с~. ли'си ја%звины и^мђтᲆ, и^ пти'ця нбsныя гнњꙁ'да. сн~ъ же чл~чьскїи не и'мать гд^њ главы` поDклони'ти”
|
|
21
|
21
|
|
Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
|
дрђгїи же эT оу^ченикъ е^го рече е^мђ`. г~и, повели` м^и пержDе и'ти, и^ погреб#сти эTц~а мое^го.
|
|
22
|
22
|
|
Але Ісус сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.
|
і^с~ же рече е^мђ. гряди по мнњ, и^ ѓ^ста'ви мр~твыхъ погреб#сти своя` мр~твеця`”
|
|
23
|
23
|
|
І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його.
|
Влњз'шђ же е^мђ в# кора'бль, по неM и^до'шя оу^чн~ци е^го”
|
|
24
|
24
|
|
І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав.
|
и^ с^е трђсъ вели'къ бысть в мо'ри, ја^коже кораблю` покрыва'тися влъна'ми, то'й же спа'ше.
|
|
25
|
25
|
|
Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо.
|
и^ пришDеше оу^ченицы е^го възбђдишя е^го гл~юще. г~и, сп~си н^ы, погибаеM.
|
|
26
|
26
|
|
І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша.
|
и^ гл~а и^мᲆ, чт^о страшли'ви е^сте маловњри; тогда` въста'въ, ꙁапрњти` вњтромъ и^ мо'рю. и^ бысть ти'шина ве'лїа.
|
|
27
|
27
|
|
Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?
|
чл~цы же чюди'шася гл~юще. кт^о е^сть сей, ја%ко и^ вњтри и^ мо'ре послђша'ютъ е^го;
|
|
28
|
28
|
|
І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріли двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою.
|
И/ пришDешђ е^мђ на ѓ^нъ полᲆ, въ странђ гергеси'нскђю, срњто'ста е^го два` бњ'сна, эT гробъ и^сходя'ща, люта ѕњло`, ја%ко не мож#ти никомђ минђти пђтемъ тњм#.
|
|
29
|
29
|
|
І ось вони закричали: що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас.
|
и^ с^е възъпи'ста гл~юще. чт^о наM и^ тебњ і^с~е сн~е бж~їи; прише'лъ е^си сњмо преже вре'мене мђ'чити насъ”
|
|
30
|
30
|
|
А віддалік паслося велике стадо свиней.
|
бя'ше же далече эT нею` ста'до свинїи мно'го пасо'мо”
|
|
31
|
31
|
|
І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
|
Бњ'си же моляхђ е^го, гл~юще. а^ще и^зго'ниши н^ы, повели наM и^ти` въ ста'до свино'е.
|
|
32
|
32
|
|
І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилось у воді.
|
и^ рече` и^мᲆ, и^дњте” ѓ^ни же и^зшDеше и^дошя въ стадо свино'е. и^ с^е а^бїе оу^стремися ста'до вс^е по' брегђ в# мо'ре, и^ оу^топо'шя вᲆ водахъ.
|
|
33
|
33
|
|
Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими.
|
пасђщїи же бњжа'шя, и^ шDеше въ граD, въꙁвњсти'ша вс^я, и^ ѓ^ бњсною”
|
|
34
|
34
|
|
І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.
|
и^ с^е ве'сь граD и^зы'де въ срњтенїе і^с~ови. и^ видњв#ше е^го моли'шя, ја^ко дабы прешелъ эT предњлъ и^хъ”
|
|
Глава 9
|
Глаv, џ~.
|
|
1
|
1
|
|
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
|
И влњзъ в кора'бль, пре'иде и^ прїиде въ сво'и гра'дъ”
|
|
2
|
2
|
|
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
|
И$ се` принесо'шя е^мђ ѓсла'блена жи'лами на ѓ^дрњ лежа'щъ” и^ видњвъ і^с~ вњрђ и^хъ, рече ѓ^сла'бленомђ, дерꙁа'и чядо, эTпђща'ют# ти ся грᲇси твои`”
|
|
3
|
3
|
|
При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
|
И$ се нᲇцыи` эT кни'жникъ, рᲇша в себњ, се'и хђлиT.
|
|
4
|
4
|
|
Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
|
и^ видњвъ і^с~ помышле'нїя и^хъ, рече. въскђю вы` мы'слите лђка'вая въ срDцыX свои^хᲆ;
|
|
5
|
5
|
|
Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
|
чт^о бо е^сть оу^до'бње рещи, эTпђща'ют# ти ся грњси, и^ли рещи` воста'ни и^ ходи`;
|
|
6
|
6
|
|
Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
|
н^о да оу^вњсте, ја^ко вла'сть и'мать сн~ъ чл~чьскїи на ꙁемли эTпђща'ти грњхи`, тогда` гл~а расла'бленомђ, въста'ни. въꙁми` сво'и ѓ^дръ, и^ і^ди в доM твои”
|
|
7
|
7
|
|
І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
|
И$ въста'въ вꙁе'мъ ѓ^дръ сво'и, и^ і^де в до'мъ сво'и”
|
|
8
|
8
|
|
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
|
видњвше же наро'ди чюди'шася. и^ просла'вишя б~а, да'вшаго вла'сть таковђю чл~комъ”
|
|
9
|
9
|
|
Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
|
И/ преходя` іс~ эTтђ'дђ, видњ чл~ка сњдя'ща на мы'тници, маTџе'а гл~ема, и^ гл~а е^мђ, по мнњ` гряди`, и^ въста'в# по неM и%де”
|
|
10
|
10
|
|
І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
|
и^ бы'сть е^мђ въꙁлежа'щђ в домђ`, и^ с^е мно'ѕи мытаре` и^ грњшницы пришDеше, възлежа'хђ съ і^с~омъ, и^ съ оу^ченикы е^го”
|
|
11
|
11
|
|
Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
|
и^ видњв#ше фарисе'е, гл~ахђ оу^ченико'мъ е^го. почт^о с мытари и^ грњшникы оу^чи'тель ваш# ја%стъ и^ пїетъ;
|
|
12
|
12
|
|
Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
|
і^с~ же слы'шавъ, рече и^мъ. не требђ'ютъ здра'вїи врача` н^о боля'щїи.
|
|
13
|
13
|
|
підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
|
шDеше наоу^чи'теся, чт^о е^сть, млsти хощђ, а^ не жрътвᲇ. не прїидохъ б^о призва'ти пра'веDники, н^о грᲇшникы на покаа'нїе”
|
|
14
|
14
|
|
Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
|
Тогда` пристђпи'шя к# немђ оу^ченици і^ѓ^а'ннови гл~юще. почт^о м^ы, и^ фарисе'е постимся мно'го, оу^ченицы же твои не постя'тся;
|
|
15
|
15
|
|
І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
|
и^ рече и^мъ і^с~. е^да мо'гђтъ сн~ве брачнїи пла'кати, донели'ко вре'мя с ними е^сть женихᲆ; прїидђт же дн~їе, е^гда` эTи^меTся эT ниX жениX, и^ тогда` постяTся”
|
|
16
|
16
|
|
Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
|
Никто'же б^о приставляеT приставле'нїа пла'та небњ'лена, ри'зњ ветсњ. во'ꙁмет б^о ко'нчинђ свою` эT ри'зы, и^ горши дира` бђдетъ”
|
|
17
|
17
|
|
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
|
ниже влива'ют# вина` но'ва в# мњхы ве'тхы. а^ще ли же н^и, т^о просадятся мњси, и вино` пролїе^тся, и^ мњ'си погы'бнђтъ” н^о влива'ютъ вино` но'во в мњхы но'вы, и^ ѓ^бое съблюдется”
|
|
18
|
18
|
|
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
|
Сїя е^мђ гл~ящђ к ним#, с^е княѕь нњкїи пришDе кла'няшеся е^мђ гл~я, ја%ко дщи моа нн~њ оу^мретъ. н^о пришDе вᲆзложи на ню` рђ'кђ свою`, и^ ѓ^живетъ”
|
|
19
|
19
|
|
І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
|
и^ въставъ і^с~, по немᲆ и^де, и^ оу^ченицы е^го”
|
|
20
|
20
|
|
І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
|
и^ с^е жена` кровоточи'ва два`надесяте лњтъ, пристђпльши съꙁади, прикоснђ'ся въскри'лїи ри'зы е^го.
|
|
21
|
21
|
|
бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
|
гл~аше б^о в себњ, а%ще ᲄо'кмо прикоснђся ри'зњ е^го, сп~се'на бђ'дђ”
|
|
22
|
22
|
|
Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
|
і^с~ же ѓ^бра'щся, и^ видњвъ ю&, рече. дръꙁа'и дщи`, вњра твоа` сп~се т^я” и^ сп~сена бысть жена` эT часа того”
|
|
23
|
23
|
|
Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
|
и^ пришDе і^с~ в до'мъ кня'жь, и^ видњ` сопця, и^ нароD млъвящъ,
|
|
24
|
24
|
|
І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
|
гл~а и^мъ, эTи^дњᲄе, не оу^мретъ бо дв~ца, н^о спитъ. и^ рђгахђся е^мђ”
|
|
25
|
25
|
|
Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
|
е^гаD же и^згнанᲆ бысть народъ, в#шDе, я'тъ ю& ꙁа' рђкђ, и^ въста` дв~ца.
|
|
26
|
26
|
|
І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
|
и^ и^зы'де вњсᲄь с^и по все'и земли то'и”
|
|
27
|
27
|
|
Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
|
И/ преходя'щђ эTтђдђ і^с~ови, по немъ идоста дв^а слњця, зовђща и^ гл~юща помилђи н^ы і^с~е сн~е дввDъ”
|
|
28
|
28
|
|
Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
|
ПришеDшђ же е^мђ в# домъ, пристђпи'ста к# немђ слњпця. и^ гл~а има і^с~. вњрђ'ета л^и ја%ко могђ` с^е сътвориᲄи; гл~аста е^мђ е'й г~и”
|
|
29
|
29
|
|
Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
|
Тогда` прикоснђ'ся ѓ^чїю и^х#, гл~я. по вњрњ ва'ю бђди ва'ма.
|
|
30
|
30
|
|
І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
|
и^ эTверзостася ѓ%чи и'ма. и^ запрњти` и%ма і^с~, гл~я. блюдњта да никтоже оу^вњ'сть.
|
|
31
|
31
|
|
Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
|
ѓ^на же и^зшедша просла'виста е^го по все'и земли ᲄой”
|
|
32
|
32
|
|
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
|
тњ'ма же и^сходя'щема, с^е приведо'шя к немђ чл~ка нњма, бњснђе'ма.
|
|
33
|
33
|
|
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
|
и^ и^згна'нђ бњс'ђ, прогл~а нњмы'и” и^ диви'шяся наро'ди, гл'юще, ја^ко николиже ја^вися та'ко въ і^и~ли”
|
|
34
|
34
|
|
Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
|
фарисе'е же гл~ахђ, ѓ^ князи бњсо'вьстњмъ и^ꙁго'нитᲆ бњсы”
|
|
35
|
35
|
|
І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
|
и^ прохожDаше і^с~ гра'ды вс^я и^ ве'си оу^ча на сонмищихъ иX, и^ проповњдаа е^љhлїе црsтвїа, и^ цњля всякъ недђгᲆ и^ всякђ ја%ѕю в# людехъ”
|
|
36
|
36
|
|
Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
|
Видњв же наро'ды, млsрдова ѓ^ нихъ, ја^ко бњхђ смяте'ни и^ эTврᲆжени, ја^ко ѓ^вця не и^мђща па'стыря”
|
|
37
|
37
|
|
Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
|
Тогда` гл~а оу^че'никомъ свои^мъ. жа'тва оу^бо мно'га, дњ'лателїи же ма'ло.
|
|
38
|
38
|
|
Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
|
моли'теся оу^бо господинђ жа'твᲇ, ја%ко да и^зведеT дњ'лателя на жа'твђ свою`”
|
|
Глава 10
|
Глvа, і~.
|
|
1
|
1
|
|
Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч.
|
И призвавъ ѓ%бана'десяте оу^ченика своя`, дастъ и^мъ власть на дђсњх# нечи'стыX, ја^ко да и^зго'няT и^хъ, и^ сцњлити всякъ недђгъ и^ всякђ болњꙁнь”
|
|
2
|
2
|
|
Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його,
|
дванадесятиM же а^плsомъ и^мена` сђтъ сїа`. пе'рвыи си'монъ и^же нарица'ется петръ, и^ а^ндре'а брат# е^го. и^а'ковᲆ ꙁеведе'ѓ^вᲆ, и^ і^ѓа'ннъ браT е^го.
|
|
3
|
3
|
|
Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм,
|
фили'ппъ, и^ варџоломе'и. џома`, и^ матџе'и мытарь. і^а'ковъ а^л#феѓ^въ, и^ келеве'и нареченыи фаDде'и.
|
|
4
|
4
|
|
Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його.
|
сі'мон# кананитъ, и^ і^оу'да и^скариѓ'тᲆскїи и^же и^ предастъ е^го
|
|
5
|
5
|
|
Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте;
|
Сїа` ѓ%бана'десяте посла` і^с~ ꙁаповњ'давъ и^мъ гл~я. на пђть я^ꙁы'къ не и^дњте, и^ въ градъ самаря'нскыи не внидњте.
|
|
6
|
6
|
|
а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого;
|
и^дњте же паче къ ѓ^вцямъ поги'бшиM до'мђ і^ил~ева”
|
|
7
|
7
|
|
ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне;
|
ходя'ще же проповњ'дђите, гл~юще, ја%ко прибли'жися црsтвїе нбsное”
|
|
8
|
8
|
|
хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте.
|
боля'щаа и^сцњлите, прокаже'ныа ѓ^чища'ите, мр~твыа в#скр~шаите, бњ'си и^ꙁгоните. тђ'не прїа'сте, тђ'не дади'те”
|
|
9
|
9
|
|
Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої,
|
Не стяжи'те зла'та, ни` сребра, ни` мњди при поясњхь вашиX.
|
|
10
|
10
|
|
ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї.
|
ни пи'ры на пђти, ни двою ризђ, н^и сапогᲆ, н^и же'ꙁлъ. досто'инъ б^о е^сть дњ'латель м#зды своеа`”
|
|
11
|
11
|
|
В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете;
|
Во'нже а^ще коли'жDо грDа и^л^и весь вни^дете, и^спыта'ите кт^о в немъ досто'инъ е^сть, и^ т^ђ пребђдњте дондеже и^зы'дете”
|
|
12
|
12
|
|
а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому.
|
входяще же в до'мъ, цњлђ'ите е^го. гл~юще ми'ръ до'мђ семђ.
|
|
13
|
13
|
|
І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться.
|
и^ а^ще оу^бо бђ'детъ до'мъ досто'инъ, прїидеT ми'ръ ва'шъ нань. а^ще ли же не бђ'детъ досто'инъ, мир# ва'шъ к вам# възврати'тся”
|
|
14
|
14
|
|
А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших.
|
и^ і%же а^ще не прїимет# васъ, ниже послђшаетъ словесъ ва'шихъ, и^сходя'ще и^з# домђ, и^ли` и^з града того, эTтрясњте пра'хъ но'гъ ва'шихъ”
|
|
15
|
15
|
|
Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому.
|
а^минь гл~ю ва'мъ, эTраDнње бђ'детъ ꙁемли содоMстњ и^ гоморстњи в# дн~ь сђдныи, неже гра'дђ томђ”
|
|
16
|
16
|
|
Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби.
|
Се^ а%ꙁъ посыла'ю ваs ја%ко ѓ^вця посредњ влъ'ковъ. бђдњте оу^бо мђдри ја%ко змїа, и^ цњли ја^ко голђбїе”
|
|
17
|
17
|
|
Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас,
|
Внемлᲇте же эT чл~къ. предадят# б^о в^ы на со'нмы, и^ на собо'рищиX и^хъ бїю'тъ ваs.
|
|
18
|
18
|
|
і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам.
|
предъ влDкы же и^ цр~я веде'ни бђ'дете, мене` ради. въ свњдњтельство и^мъ, и^ я^зы'комъ.
|
|
19
|
19
|
|
Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати,
|
е^гда же предаю'тъ в^ы, не пецњтеся, како и^ли` чт^о въꙁгл~ете. дасть бо ся вамъ в то'и часъ, чт^о въз#гл~ете.
|
|
20
|
20
|
|
бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас.
|
не вы б^о бђдете гл~ющеи`, н^о дх~ь эTц~а ва'шего гл~яи` в# вас#.
|
|
21
|
21
|
|
Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх;
|
предастъ же братᲆ бра'та на смр~ть, и^ эTц~ъ ча'до. и въста'нђтᲆ чяда на родителя, и^ оу^бїютъ и^хъ.
|
|
22
|
22
|
|
і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.
|
и^ бђдеᲄе ненави'дими всњми, и%мени мое^го раd. претръпњвыи же до конца то'и сп~сенъ бђдетъ”
|
|
23
|
23
|
|
Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.
|
Є/гда же го'нятъ в^ы въ' градњ семъ, бњгаите в# дрђгїи. а^минь б^о гл~ю ваM, не и'мате скончати гра'ды і^и~левы, дон#деже прїидетъ сн~ь члчsкїи”
|
|
24
|
24
|
|
Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого.
|
Нњсть оу^ченикъ над# оу^чи'телемъ своимъ, ниже рабъ, наD господиномъ свои^мᲆ.
|
|
25
|
25
|
|
Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його?
|
до'влетъ оу^ченикђ, да бђ'детъ ја%ко оу^чи'тель его, и^ рабъ, ја%ко г~ь е^го” А$ще господина до'мђ веелзевђла нареко'шя, ко'лми паче домашняа` е^го;
|
|
26
|
26
|
|
Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим.
|
не оу^бо'итеся оу^бо и'хᲆ. ничт^оже бо е^сть покровено, е^же не эTкры'ется. и^ та'ино, е^же не оу^вњ'дњно бђ'детъ”
|
|
27
|
27
|
|
Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях.
|
Є$же гл~ю ва'мъ въ тмњ, рцњте въ свњтњ. и^ е^же въ оу%ши слы'шите, проповњ'дите въ кровњхъ.
|
|
28
|
28
|
|
І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні.
|
и^ не оу^боитеся эT оу^бива'ющих тњ'ло, дш~ђ же не могђщих# оу^бити. оу^бои'те же ся паче могђщаго и^ дш~ђ и^ тњ'ло погђбїти в# гее'ннњ”
|
|
29
|
29
|
|
Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого;
|
не двњ' ли птици цњни'тася е^ді'номђ а^ссарїю; и^ ни еді'на эT нею падетъ на ꙁемли беZ эTц~а ва'шего.
|
|
30
|
30
|
|
у вас же і волосся на голові все полічено;
|
ва'м же и^ власи главнїи вс^и и^ꙁъчтени сђть.
|
|
31
|
31
|
|
не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок.
|
не оу^бо'итеs оу^бо, мно'ѕXњ пти'цъ лђ'чши е^сте в^ы”
|
|
32
|
32
|
|
Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним.
|
Всякъ оу^бо и^же и^сповњ'сть мя пред# чл~кы, и^сповMњ е^го и^ а^з# преD эTц~ем# моиM, и^же на нб~сех#.
|
|
33
|
33
|
|
А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.
|
а^ и^же эTвръжеTся мене преD чл~кы, эTвръгђся е^го и^ а'зᲆ прDе эTц~емъ моиM, и^же на нб~сехъ”
|
|
34
|
34
|
|
Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.
|
Не мниᲄе ја^ко прїидох# въврещи ми'ръ на землю. не прїидоX бо въврещи` мирь, н^о мечь.
|
|
35
|
35
|
|
Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її.
|
прїидоX б^о разлђчити чл~ка на эTц~а свое^го, и^ дще'ре на мт~ре свою`. и^ невњстђ на свекро'вь свою`.
|
|
36
|
36
|
|
І вороги людини — домашні її.
|
и^ вра'ѕи чл~кђ дома'шнїи е^го”
|
|
37
|
37
|
|
Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене;
|
И/же лю'биT ѓ^ц~а и^ли мт~ре паче мене, нњ'сть мене` досто'инъ. и^ і'же лю'биT сн~а и^ли дщере паче мене`, нњсть мене досто'инъ.
|
|
38
|
38
|
|
і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.
|
и^ і'же не прїимеT крsта свое^го, и^ в# слDњ мене гря'деT, нњсть мене досто'и^нъ”
|
|
39
|
39
|
|
Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її.
|
Э$брњтыи` дш~ђ свою`, погђбиT ю&. а^ и'же погђбииT дш~ђ свою` мене раd, ѓ^брящеT ю&.
|
|
40
|
40
|
|
Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене;
|
И$же ва`съ прїе'млеT, мене` прїемлеT. и^ і'же прїемлет# мене, прїемлеT посла'вшаго м^я.
|
|
41
|
41
|
|
хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника.
|
прїемляи` пророка въ и^мя пррoче, м#здђ пррoчю прїимет#. и^ прїемляи` правDеника въ и^мя пра'веDниче, м#ꙁдђ пра'ведничю прїимет#”
|
|
42
|
42
|
|
І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.
|
І$ и'же а^ще напоиT е^ді'ного эT малыхъ сиX ча'шђ стђденђ` во'дђ, токмо въ и^мя оу^чн~ка. а^ми'нь гл~ю ваM, не погђбиT м#здђ свою`”
|
|
Глава 11
|
Глаv, а~і”
|
|
1
|
1
|
|
І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх.
|
И бы'сть е^гда съверши` і^с~, заповњ'дая ѓ^бњманадесяте оу^ченико'ма свои'ма, пре'иде эTтђ'дђ оу^чи'ти и^ проповњдати въ градњхᲆ иX”
|
|
2
|
2
|
|
Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх
|
І$ѓ^а'ннᲆ же слы'шав# въ оу^ꙁылищи дњла хв~а, посла'въ два эT оу^ченикъ своиX.
|
|
3
|
3
|
|
запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати?
|
рече е^мђ. ты' ли е^си грядыи`, и^ли` и^ного чя'емъ;
|
|
4
|
4
|
|
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите:
|
и^ эTвњщавъ і^с~ рече и^мᲆ. шеDша въꙁвњстита і^ѓ^а'ннови, ја%же слы'шита и^ ви'дита.
|
|
5
|
5
|
|
сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять;
|
слњпїи прозира'ютъ и^ хро'мїи хо'дятъ, прокаже'нїи ѓ^чища'ются, и^ глђсїи слы'шят# мр~твїи въста'ют#, и^ ни'щїи бл~говњствђють.
|
|
6
|
6
|
|
і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
|
и^ бл~же'нъ е^сть и%же а^ще не събла'зниTся ѓ^ мнњ”
|
|
7
|
7
|
|
Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
|
тᲇма же и^схо'дя'щема, начя'тъ і^с~ наро'домъ гл~ати ѓ^ і^ѓ^а'ннᲇ. чесо и^ꙁыдо'сте в# пђсты'ню видњти; тро'сть ли` вњтром# колњблеM;
|
|
8
|
8
|
|
На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть.
|
но` чесо и^ꙁыдо'сте видњти; чл~ка ли` в# мяк#кы ри'ꙁы ѓ^блъчена; с^е и^же мя'к#кая носящеи`, въ домохъ црsкыхъ сђтъ”
|
|
9
|
9
|
|
На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка.
|
но чесо и^зыдо'сте видњти; пррoка л^и; еи` гл~ю вамъ, и^ лише пррoка”
|
|
10
|
10
|
|
Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою.
|
се'и бо е^сть, ѓ^ не'мже е^сть пи'сано” Се` а%ꙁ# посыла'ю а^гг~ла мое^го прDе лицемъ твои^мъ, и%же оу^готовиT пђть твои пред# тобою”
|
|
11
|
11
|
|
Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього.
|
а^миn гл~ю ва'мъ. не въста` в роженыX жена'ми болїи и^ѓ^а'нна крsтля. мнїи же, въ црsтвїи нбsнњмъ, болїи е^го е^сть”
|
|
12
|
12
|
|
Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його,
|
эT дни же і^ѓа'нна крsтля досе'лњ, цр~ьствїе нбsное нђ'дится. и^ нђжници вᲆсхища'ютᲆ е&.
|
|
13
|
13
|
|
бо всі пророки і закон провіщали до Іоана.
|
Вси` бо пррoци и^ ꙁако'нъ до и^ѓ^а'нна проре'кошя.
|
|
14
|
14
|
|
І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти.
|
и^ а%ще хо'щете прїја%ти, то'и е^сть и^лїа хотя'и прїити.
|
|
15
|
15
|
|
Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
|
и^мњяи оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
|
|
16
|
16
|
|
Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів,
|
Комђ же оу^подоблю` ро'дъ сеи. подо'бен# е^сть дњтеM, сњдя'щим# на то'ржищих#, и^ въꙁглаша'ющимъ дрђгомъ свои'мъ,
|
|
17
|
17
|
|
кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали.
|
и^ гл~ющимъ. писка'хомъ ва'мъ, и^ не плясасте. плака'хомъ ваM, и^ не рыда'сте”
|
|
18
|
18
|
|
Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має.
|
Прїиде б^о і^ѓа'нᲆ ни ја%ды ни` пїя, и^ гл~ете бњ'съ и'маT.
|
|
19
|
19
|
|
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.
|
прїиде сн~ъ чл~ческїи ја%дый и^ пїа, и^ гл~ете, с^е чл~къ ја%дца и^ винопїиця, мытаремъ дрђгъ и^ грњшникомъ. и^ ѓ^пра'вдися премђ'дрость. эT чядъ свои^хъ”
|
|
20
|
20
|
|
Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися.
|
Тогда` начаT і^с~ понаша'ти градовом#, в нихже бы'ша множа'ишая си'лы е^го, ꙁане не пока'ашяся`”
|
|
21
|
21
|
|
Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі.
|
Го'ре тебњ` хораꙁи'нъ, го'ре тебњ вљ=џсаи'да. ја^ко аще в тљ=рњ и сидо'нњ быша си'лы были` бы'вшая в ва'съ, древле оу%бо въ вре'тищи и^ пе'пелњ пока'ялися бы'шя,
|
|
22
|
22
|
|
Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам.
|
ѓ^ба'че гл~ю вамъ, ти'рђ и^ сидо'нђ эTра'днње бђ'детъ в# дн~ь сђдныи, неже ва'мъ”
|
|
23
|
23
|
|
І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня.
|
И$ т^ы капернаоу^мᲆ, и^же до нб~съ вᲆꙁнесы'ися, до а'да съни'деши. ꙁане` а%ще в содо'мњхъ бы'шя си'лы были`, бы'вшая в тебњ, пребы'ли оу%бо бышя до дне'шняго дн~е.
|
|
24
|
24
|
|
Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі.
|
ѓ^баче гл~ю ва'мъ, ја%ко земли содо'мъстњи эTраDнње бђ'деT в# дн~ь сђдныи, неже тебњ”
|
|
25
|
25
|
|
Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
|
в то` вре'мя эTвњща і^с~, рече`. и^сповњда'ю ти ся ѓ^ч~е г~и нб~си и^ ꙁемли`, ја%ко оу^таилъ е^си сїя эT премђдрыхъ и^ разђмныX, и^ эTкры'лъ е^си та` младенцMе.
|
|
26
|
26
|
|
Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
|
еи` ѓ^ч~е, ја%кота'ко бы'сть бл~говоле'нїе предъ тобо'ю”
|
|
27
|
27
|
|
Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.
|
Вс^я мнњ предана` сђть ѓ^ц~емъ моиM” и^ никто'же ꙁна'ет# сн~а, токмо эTц~ъ, ни ѓ^ц~а кт^о ꙁна'етъ, то'кмо сн~ъ, и^ е^мђже а^ще во'литъ сн~ъ эTкры'ти”
|
|
28
|
28
|
|
Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас;
|
прїидњте ко мнњ вси` трђжDающеися и^ ѓ^бремененїи, и^ а'ꙁъ поко'ю в^ы.
|
|
29
|
29
|
|
візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим;
|
Възмњте и%го мое на себе, и^ наоу^чи'теся эT мене`, ја%ко кро'токъ е^смь, и^ смиреn срDцемъ, и^ ѓ^бря'щете поко'и дш~амъ ва'шимъ”
|
|
30
|
30
|
|
бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий.
|
и%го б^о мое бл~го, и^ бремя мое ле'гко е^сть”
|
|
Глава 12
|
Глvа, в~і.
|
|
1
|
1
|
|
У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
|
В т^о вре'мя и^де і^с~ в сђбоᲄы сквоѕњ сњянїа. оу^чн~цы же е^го въꙁалка'шяся, и^ начя'ша въстерѕа'ти кла'сы и^ ја%сти.
|
|
2
|
2
|
|
Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
|
фарисее же видњ'вше, рᲇша е^мђ. с^е оу^ченицы твои` творя'тъ, е^гоже не достоиT творити в сђботы.
|
|
3
|
3
|
|
Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
|
ѓ^н же рече` и%мъ” нњ'сте ли чли` чт^о сътвори двDъ, е^гда` въꙁалка са'мᲆ, и^ сђщїи с нимъ;
|
|
4
|
4
|
|
Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
|
ка'ко вни'де в' хра'мъ бж~їи, и^ хлњбы преDложенїя снњсть, и%хже не досто'ино емђ б^њ ја%сти, ни сђщимъ с ниM, то'кмо и^е^ре'ѓ^мъ е^ди'нњмъ;
|
|
5
|
5
|
|
Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
|
и^л^и нњ'сте чл^и в# ꙁако'нњ, ЈА/ко в# сђбо'ты сщ~е'ницы в# цр~кви сђботы сквернятъ, и^ непови'нни сђть;
|
|
6
|
6
|
|
Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
|
Гл~ю же ва'мъ, ја%ко цр~кве бо'ле е^сть ꙁдњ`”
|
|
7
|
7
|
|
Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
|
А/ще ли бы'сте видᲇли чт^о е^сть млsти хо'щђ, а^ не же'ртвᲇ, нико'лиже оу%бо бы'сте ѓ^сђжDали непови'нныX.
|
|
8
|
8
|
|
Бо Син Людський є господарем і суботи.
|
г~ь бо е%сть и^ сђбо'тᲇ сн~ъ чл~чскїи”
|
|
9
|
9
|
|
І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
|
И/ пришеD эTтђдђ прїиде на соnмище иX.
|
|
10
|
10
|
|
І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
|
И$ с^е чл~къ б^њ т^ђ, рђкђ и^мы` сђхђ. и^ въпросишя е^го гл~юще, а^ще досто'итъ въ сђбо'ты цњлити; да на'нь вᲆз#гл~ютъ”
|
|
11
|
11
|
|
Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
|
ѓ%н же рече и%м#. кто` е^сть эT ва'съ чл~къ, и%же и%мать ѓ^вчя е^ді'но, и^ а'ще впаде'тся в сђбо'ты въ я'мђ, не и%метъ ли, и^ и'ꙁмет#;
|
|
12
|
12
|
|
Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
|
ко'льми оу^бо лђ'чши е^сть чл~къ ѓ^вча'те; Тњмже оу^бо досто'итᲆ в сђбо'ты добротвори'ти”
|
|
13
|
13
|
|
Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
|
Тогда` гл~а чл~кђ, простри` рђ'кђ твою. и^ простретъ, и^ оу^тверди'ся цњла` ја^ко дрђга'а”
|
|
14
|
14
|
|
Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
|
Фарисе'е же шедше совњтъ сътвори'ша нань, како да е^го погђбяT. і^с~ же раꙁђмњвъ, эTи%де эTтђ'дђ,
|
|
15
|
15
|
|
І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
|
И/ по немъ и^до'шя наро'ди мно'ѕи, и^ і^сцњли` и^хъ всњхъ”
|
|
16
|
16
|
|
І заборонив, щоб не являли Його.
|
и^ запрњти и^мъ да не ја%вњ е^готворятъ
|
|
17
|
17
|
|
Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
|
ЈА/ко да с#бђдется рече'ное и^саїемъ пррoкомъ гл~ющемъ”
|
|
18
|
18
|
|
це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
|
Се^ ѓ%трокъ мои е^гоже и^зво'лихъ, възлю'бленныи` мои, на'ньже бл~говоли дш~а моя. положђ дх~ь мои на немъ, и^ сђдъ ја%ꙁы'комъ въꙁвњститъ.
|
|
19
|
19
|
|
Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
|
не прерњчеT, ни въꙁопїет#. ниже оу^слы'шитъ кт^о на распђтїих# гла'са е^го.
|
|
20
|
20
|
|
тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
|
тро'сти съкрђше'ны не прело'митъ, и^ ле'на в#не'мшася не оу^гаситъ, до'ндеже и^зведетъ в# побњдђ сђдъ.
|
|
21
|
21
|
|
і на ім’я Його уповатимуть народи.
|
и^ на и^мя е^го ја^ꙁы'ци оу^поваюT”
|
|
22
|
22
|
|
Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
|
Тогда` приведо'ша к немђ бᲇснђ'ющася слњпа и^ нњма, и^ и^сцњли е^го, ја^ко слᲇпомђ и^ нњмомђ гл~ати и^ гля'дати”
|
|
23
|
23
|
|
І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
|
И$ дивля'хђся вси наро'ди гл~юще. е^да се'и е^сть х~с, сн~ъ двDв#;
|
|
24
|
24
|
|
Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
|
фарїсе'е же слы'шавше, рњша. се'и не и^ꙁго'нитъ бњсы, токмо ѓ^ вее^лꙁевђ'лњ кня'ѕи бњсо'в#стњмъ”
|
|
25
|
25
|
|
Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
|
Вњдыи же іс~ мы'сли иX, рече и^мᲆ. вся'ко црsтво раꙁдњ'лшееся на ся, ꙁапђстње^тъ. и^ всякᲆ граD, и^ли домъ раꙁдњли'выи`ся на' ся, не ста'нетъ.
|
|
26
|
26
|
|
І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
|
и^ а'ще сатана`, сатанђ` и^зго'нит#, на' ся раꙁдњлился е^сть, ка'ко оу^бо` ста'нетъ црsтво е^го;
|
|
27
|
27
|
|
І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
|
И$ а'ще а%ꙁъ ѓ^ вее^льꙁевђ'лњ и^ꙁгоню` бњсы, сн~ове ва'ши ѓ' комь и^зго'нят#; Сего ра'ди тїи вамъ бђ'дђть сђдїя`.
|
|
28
|
28
|
|
Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
|
а%ще ли же а^ꙁъ ѓ^ дс~њ бж~їи и^згоню` бњ'сы, оу^бо пости'же на васъ црsтвїе бж~їе”
|
|
29
|
29
|
|
Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
|
И$ли` ка'ко мо'жетъ кт^о вни'ти в домъ крњ'пкаго, и^ съсђ'ды е^го расхи'тити, а%ще не пе'рвње свя'жетъ крњпкаго, и^ тогда` до'мъ е^го расхи'титъ;
|
|
30
|
30
|
|
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
|
И/же нњ'сть со мно'ю, на' мя е^сть, и^ і'же не събира'етъ съ мно'ю, растачаеT”
|
|
31
|
31
|
|
Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
|
Сего` ра'ди гл~ю вамъ, вся'къ грњхъ и^ хђла, эTпђ'стиTся чл~комъ, а^ ја%же на дх~ъ хђла`, не эTпђ'стится чл~коM.
|
|
32
|
32
|
|
І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
|
и^ і^же а^ще речетᲆ сло'во на' сн~а члчsкаго, эTпђ'стится е^мђ. а^ и^же речетъ на' дх~а ст~го, не эTпђ'стится е^мђ, ни в сїи вњкъ, ни в бђ'дђщїи”
|
|
33
|
33
|
|
Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
|
И$л^и сътвори'те дрњ'во добро, и^ пло'дъ е^го до'бръ. и^л^и сътвори'те древо ꙁл^о, и^ пло'дъ е^го ꙁол#. эT плода` бо древо поꙁнано бђ'детъ”
|
|
34
|
34
|
|
Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
|
ПорожDенїа е^хи'днова, ка'ко мо'жете добро гл~ати, ꙁл^и сђще; эT и^збы'тка бо срDцђ, оу^ста гл~ютъ”
|
|
35
|
35
|
|
Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
|
Бл~гыи чл~къ, эT бл~гаго съкро'вища и^зно'ситᲆ бл~га'а. и^ лђка'выи чл~к#, эT лђка'ваго съкро'вища, и^зно'ситъ лђка'вая”
|
|
36
|
36
|
|
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
|
Гл~ю же ва'мъ, ја%ко вся'ко сло'во пра'здно е^же а^ще рекђтᲆ чл~цы, въздадя'тъ ѓ^ не'мъ сло'во въ дн~ь сђд#ныи”
|
|
37
|
37
|
|
бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
|
эT слове'съ б^о свои^хъ ѓ^пра'вдишися, и^ эT слове'сᲆ своиX ѓ^сђ'дишися”
|
|
38
|
38
|
|
Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
|
Тогда` эTвњща'ша нњцїи эT кни'жник# и фарисе'и гл~юще. оу^чи'телю, хо'щеM эT тебе ꙁнаменїе видњти”
|
|
39
|
39
|
|
Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
|
ѓ%н же эTвњщавъ рече и^мъ. родъ лђка'въ и^ прелюбодњ'и, зна'менїя и'щетъ. и^ зна'менїе не дасться е^мђ, то'кмо зна'менїе і^ѓ'ны прoрка.
|
|
40
|
40
|
|
Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
|
ја%коже б^о бњ` і^ѓ'на вᲆ чревњ ки'товњ три дн~и, и^ три но'щи. та'ко бђ'детъ и^ сн~ъ члчsкїи в# срDци ꙁем#ли три дн~и, и^ три но'щи”
|
|
41
|
41
|
|
Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
|
Мђжїе ниневи'т#стїи в#ста'нђтъ на сђдъ с родоM симъ, і^ ѓ^сђ'дятᲆ и&, ја%ко пока'ашяся про'повњдїю іѓ'ниною. и^ с^е бо'ле і^ѓ'ны зд^њ”
|
|
42
|
42
|
|
Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
|
Цр~ца ю'ж#скаа в#ста'нетъ на сђдъ с родомъ сим#, и^ ѓ^сђдитъ и&, ја%ко прїиде эT коне'цъ ꙁемля` слы'шати премђ'дрость соло'моновђ. и^ се бо'ле соло'мона ꙁд^њ”
|
|
43
|
43
|
|
Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
|
Є$гда же нечи'стыи дXђ и^зы'детъ эT чл~ка, прехо'дитъ сквозњ беꙁвоDная мњста, ища` поко'я, и^ не ѓ^брњта'етъ.
|
|
44
|
44
|
|
Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
|
тогда рече'тъ, въꙁ#вращђ'ся в# домъ мо'и эTнђдђже и^ꙁыдо'хъ. и^ пришеD ѓ^бря'щетъ пра'ꙁденъ, помете'нъ и^ оу^краше'нъ.
|
|
45
|
45
|
|
Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
|
тогда` и%дет, и^ по'иметъ с# собою сеDмь и^нњхъ дђховъ лютњишиX себе`, и^ вшеDше живђтъ т^ђ. и^ бђдђтъ послњдняа чл~кђ томђ горша пе'рвых#. та'ко бђдетᲆ и^ ро'дђ семђ лђка'вомђ”
|
|
46
|
46
|
|
Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
|
Є/ще же е^мђ гл~ющђ к# народомᲆ. с^е мати е^го и^ братїа е^го стоя'хђ вн^њ, и^щђще гл~ати е^мђ.
|
|
47
|
47
|
|
І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
|
рече же нњ'кїи е^мђ. с^е мт~и твоа`, и^ бра'тїа твоя вн^њ стоя'тъ хотя'ще гл~ати тебњ.
|
|
48
|
48
|
|
Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
|
ѓ%нᲆ же эTвњща'въ рече къ гл~ющемђ е^мђ. кᲄо е^сть мт~и моа`, и^ кт^о сђть братїя моа`;
|
|
49
|
49
|
|
І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
|
и^ про'стеръ рђ'кђ свою на оу^чн~ки своя, рече. с^е мт~и моа` и^ братїя моа`.
|
|
50
|
50
|
|
бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.
|
и^же б^о а^ще сътворитъ во'лю эTц~а мое^го и^же е^сть на нб~сехᲆ, то'и браT мои, и^ сестра`, и^ мт~и м^и е^сть”
|
|
Глава 13
|
Глvа, г~і”
|
|
1
|
1
|
|
Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
|
В дн~ь же то'и и^ꙁшDе і^с~ и^ꙁ домђ сњдя'ше при мори.
|
|
2
|
2
|
|
І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
|
и^ събра'шася к немђ наро'ди мно'ѕи, ја%коже е^мђ в кора'бль влњ'сти и^ сњсти, и^ весь наро'дъ на помо'рїи стоа'ше.
|
|
3
|
3
|
|
І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти;
|
и^ гл~а и^мᲆ при'тчами мно'го, гл~я. Се^ и^ꙁы'де сњаи` да сњ'етъ.
|
|
4
|
4
|
|
І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його.
|
и^ сњющђ е^мђ. ѓ%ва падошя при пђти`. и^ прїидо'шя пти'ця, и^ позобашя я&.
|
|
5
|
5
|
|
Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока.
|
дрђга'я же падошя на ка'менныхъ, и^дњже не и^мњ'аше ꙁемля` мно'гы, и^ а'бїе проꙁябо'шя, ꙁа'не не и^мњ'аше глђбины ꙁемля`.
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло.
|
сл~нцђ же въсїа'в#шђ, присвњнђшя, и^ зане не и^мњ'ахђ коренїя, и^схо'шя.
|
|
7
|
7
|
|
Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його;
|
дрђга'я же падошя в# трьнїи, и^ вꙁы'де трьнїе и^ подави иX”
|
|
8
|
8
|
|
інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів.
|
дрђга'я же падошя на ꙁемли` до'брњи. и^ даа'хђ пло'дъ. ѓ%во оу^бо сто`, ѓ%во же шестьдесяT. ѓ%вотридесять”
|
|
9
|
9
|
|
Хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
И$мњаи` оу%ши слы'шати, да слы'шиT”
|
|
10
|
10
|
|
І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм?
|
И/ пристђпивше оу^чн~ци е^го, рекоша е^мђ, почто` при'тчами гл~еши и^м#;
|
|
11
|
11
|
|
Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано.
|
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече и^мъ. ја%ко ва'мъ дано е^сть раꙁђмњти та'ины црsтвїа нбsнаго. ѓ^нњмъ же не дано` е^сть”
|
|
12
|
12
|
|
Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
|
И$же б^о и%мать, дасться е^мђ, и^ преи^ꙁбђ'детъ е^мђ. а^ и^же не и'мать, и^ е^же и'мать въꙁмется эT него”
|
|
13
|
13
|
|
Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють;
|
Сего ра'ди в# при'тчяхъ гл~ю и^мъ, ја%ко ви'дяще не ви'дятъ, и^ слы'шаще не слы'шятъ, ни раꙁђмњютъ.
|
|
14
|
14
|
|
і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите.
|
и^ събыва'ется в ниX прoрчество і^са'іно, гл~ющее. слђ'хомᲆ оу^слы'шите, и^ не и'мате разђмњти. и^ ꙁря'ще оу%зрите, и^ не и%мате ви'дњти.
|
|
15
|
15
|
|
Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх.
|
ѓ^тлъстњ б^о срDце людїи сиX, и^ оу^ши'ма тяQко слы'шаша, и^ ѓ%чи свои смњжи'шя, да не когда` оу^зрятъ ѓ^чи'ма, и^ оу^ши'ма оу^слышятᲆ, и^ срDцеM разђмњютъ, и^ ѓ^братя'тся, и^ і^сцњлю` и^хъ”
|
|
16
|
16
|
|
Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують.
|
Ва'ша же бл~же'наа` ѓ^чеса`, ја%ко ви'дятъ, и^ оу'ши ва'ши, ја^ко слы'шятᲆ”
|
|
17
|
17
|
|
Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули.
|
А$минь б^о гл~ю ва'м#, ја%ко мно'ѕи прoрцы и^ пра'веDницы въжDелᲇшя ви'дњти ја%же ви'дите, и^ не видњшя. и^ слы'шяти ја%же слы'шите, и^ не слы'шаша”
|
|
18
|
18
|
|
Ви ж вислухайте значення притчі про сівача.
|
Вы^ же оу^бо оу^слы'шите приTчю сᲇющаго”
|
|
19
|
19
|
|
До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі.
|
Вся'комђ слы'шащемђ сло'во црsтвїа, и^ не раꙁђмњвающђ, прихо'дитъ лђка'выи, и^ въсхищаетъ всњянное в# срDци е^го, с^е е^сть иже при пђти` сњ'анное”
|
|
20
|
20
|
|
А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його,
|
А$ на ка'мен#ныхъ сњ'анное, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ а'бїе с ра'достїю прїе'млетъ е&,
|
|
21
|
21
|
|
але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається.
|
не и'мать же ко'рене в себњ, н^о временеn е^сть” Бы'вши же печали и^л^и гоне'нїю словесе` ра'ди, а%бїе съблажня'ется”
|
|
22
|
22
|
|
А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним.
|
А$ сњ'анное в# тернїи, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ печа'ль вњка сего`, и^ лесть бога'тъства, подавля'етъ сло'во, и^ бес плода` быва'етъ”
|
|
23
|
23
|
|
Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.
|
А$ сњ'анное на до'брњи ꙁеMли`, се'и е^сть слы'шаи` сло'во, и^ раꙁђмњва'а, и^же оу^бо пло'дъ прино'ситъ, и^ твори'тъ, ѓ%въ сто, ѓ%в# же шестьдесяT, ѓ%въ тридесять”
|
|
24
|
24
|
|
Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм;
|
И/нђ при'тчю преDложи и^мᲆ гл~я. оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ сњ'авшђ до'брое сњмя на селњ` своемъ.
|
|
25
|
25
|
|
коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов.
|
спя'щемᲆ же чл~комъ, прїиде вра'гъ е^го, и^ всњ'а плњвелы посредњ пшени'ца, и^ эTи'де.
|
|
26
|
26
|
|
Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль.
|
е^гда же прозябе трава`, и^ плоD сътвори`, тогда` ја^ви'шяся и^ плњ'велїе”
|
|
27
|
27
|
|
Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль?
|
ПришеDше же раби` господи'на, рњ'шя е^мђ. г~и, не до'брое ли сњмя сњ'алъ е^си на селњ своемъ; эTкђ'дђ оу^бо и%мать плњвелы;
|
|
28
|
28
|
|
Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його?
|
ѓ%нъ же рече и^мъ. врагъ чл~къ с^е сътвори`” Раби же рњшя е^мђ. хо'щеши ли оу^бо, да шеDше и^сплевемъ я&;
|
|
29
|
29
|
|
Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю.
|
ѓ%нъ же рече` и^м#, н^и. да не когда` въстръга'юще плњвелы, въстръ'гнете кђпно с ни'ми и^ пшени'цђ.
|
|
30
|
30
|
|
Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.
|
ѓ^ста'вите расти` ѓ^бое` кђпно до жа'твы, и^ въ время жа'твы рекђ жа'телеM. съберњте пе'рвње плњвелы, и^ свяжи'те и^хъ в# снопы` ја%ко съжежти` я&” А$ пшени'цђ съберњте в# жи'тницђ мою”
|
|
31
|
31
|
|
Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
|
И/нђ при'тчђ преDложи и^мᲆ, гл~я. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ꙁрьнђ горђшичнђ, е%же вꙁе'мъ чл~къ, всњ'а на селњ своем#,
|
|
32
|
32
|
|
Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.
|
е^же ма'лњише оу^бо е^сть эT всXњ сњменъ. е^гда же възрастетъ, бо'лее всњхъ ѕе'лїи е^сть, и^ быва'етъ дрᲇво, ја%ко прїити` пти'цямъ нбsным#, и^ вита'ти на вњтвњхъ е^го”
|
|
33
|
33
|
|
Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.
|
И/нђ при'тчю гл~а и^мъ. подобно е^сть црsтвїе нбsное, ква'сђ, и^же вземши жена съкры` в# мђ'чныхъ са'тњхъ тр^и, дондеже въскисо'шя вс^я”
|
|
34
|
34
|
|
Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм,
|
Сїа вс^я гл~а і^с~ в# при'тчяхъ народомᲆ, и^ бес при'тча ничесо'же гл~аше к нимъ,
|
|
35
|
35
|
|
щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу.
|
ја%ко да с#бђ'дется рече'ное пррoкомъ гл~ющимъ. эTврьꙁђ въ при'тчяхᲆ оу^ста моа, эTры'гнђ съкрове'ная эT сложе'нїа ми'рђ”
|
|
36
|
36
|
|
Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі.
|
Тогда ѓ^ста'вль наро'ды, прїиде в доM і^с~” И/ присᲄђпи'шя к немђ оу^чн~цы е^го гл~юще. скажи` намъ при'тчю плњвелъ се'лныхъ”
|
|
37
|
37
|
|
Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський;
|
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече` и^мъ” Всњ'авыи до'брое сᲇмя, е^сть сн~ь члчsкїи”
|
|
38
|
38
|
|
поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого;
|
а^ село, е^сть ми'ръ. до'брое же сњмя, сїи сђть сн~ве црsтвїа” А$ плњвели сђть сн~ве непрїа'ꙁниннїи”
|
|
39
|
39
|
|
ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели.
|
а врагъ всњавыи и^хъ, е^сть дїавол#” а^ жа'тва, кончи'на вњка е^сть” а^ жа'теле, а%гг~ли сђть”
|
|
40
|
40
|
|
Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього:
|
ја%коже оу^бо събира'ютъ плњвелъ, и^ ѓ^гнемъ съжиꙁаютъ, тако бђ'детъ в# скончанїе вњ'ка сего”
|
|
41
|
41
|
|
пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня,
|
По'слет# сн~ь члчsкїи а%гг~лы своа, и^ съберђтъ эT црsтвїа е^го вс^я сᲆблазны, и^ творя'щая беꙁако'нїе,
|
|
42
|
42
|
|
і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів.
|
и^ в#ве'ргђть и^хъ в пещь ѓ%гненђ” т^ђ бђдетъ плачь, и^ скре'жетᲆ ꙁђбом#”
|
|
43
|
43
|
|
Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
Тогда пра'веDницы просвњтятся ја^ко слн~це в# црsтвїи эTц~а и^хъ. и^мњаи` оу^ши слы'шати, да слы'шитъ”
|
|
44
|
44
|
|
Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те.
|
Па'кы подобно е^сть црsтвїе нбsное съкро'вищђ съкрове'нђ на селњ, е^же ѓ^брњт# чл~къ, съкры`, и^ эT ра'дости е^го и^деT, и^ вс^я е^ли'ка и%мать, продаетъ, и^ кђпђ'етъ село` то`”
|
|
45
|
45
|
|
Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли,
|
Па'кы подо'бно е^сть црsтвїе нбsное чл~кђ кђпцђ, и%щђщђ до'брыа би'серы.
|
|
46
|
46
|
|
і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її.
|
и^же ѓ^брњте е^дінъ мно'гоцњ'ненъ би'серᲆ, шедъ про'дасть вс^е е^ли'ко и^мяше, и^ кђпи` е^го”
|
|
47
|
47
|
|
Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини;
|
Па'кы подобно е^сть црsтвїе нбsное не'водђ в#ве'рженђ в море, и' эT вся'кого ро'да събра'вшђ.
|
|
48
|
48
|
|
коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть.
|
и^же е^гда и^спол#нися, и^з#влеко'ша и& на кра'и, и сDњше и^збрашя до'брыа в сосђды, а^ ꙁлы'я и^ꙁверго'шя вон#”
|
|
49
|
49
|
|
Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних,
|
Та'ко бђ'детъ въ сконча'нїе вњка. и^зы'дђтъ а%гг~ли, и^ эTлђчятъ ѕлыя эT среды` пра'веDныхъ,
|
|
50
|
50
|
|
і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів.
|
и^ в#ве'ргђтъ иX в# пещь ѓ%гненђ. тђ бђдетъ плачь и^ скрежетъ ꙁђбо'мъ”
|
|
51
|
51
|
|
І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи!
|
Гл~а и^мъ і^с~, разђмњ'сте ли сїа вс^я; гл~ашя е^мђ, е^и` г~и”
|
|
52
|
52
|
|
Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе.
|
ѓ%н же рече и^м#. сего ра'ди всякъ кни'жникᲆ наоу^чи'вся црsтвїю нбsномђ, подо'бенᲆ е^сть чл~кђ домови'тђ, и^же и^ꙁно'ситъ эT съкро'вища свое^го но'вая и^ ветха'я”
|
|
53
|
53
|
|
І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти.
|
И/ бысть е^гда` сконча і^с~ при'тчђ сїю, преиде эTтђ'дђ.
|
|
54
|
54
|
|
І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили?
|
и^ пришеD вᲆ эTч~ьствїе свое`, оу^ча'ше и^хъ на со'нмищыX и^хъ, ја%ко дивитися и^мъ, и^ гл~ати. эTкђдђ семђ премђ'дрость сїа и^ си'лы;
|
|
55
|
55
|
|
Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда?
|
не се'и л^и е^сть текто'новь сн~ъ; не мт~и л^и е^го нарица'ется м~рїа'мь, и^ братїа е^го, і^аковъ, и^ і^ѓ^сїи, и^ си'монъ, и^ і^ю'да;
|
|
56
|
56
|
|
І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все?
|
и^ сестры е^го, не вся` л^и в# нас# сђть; эTкђ'дђ оу^бо семђ сїа вс^я;
|
|
57
|
57
|
|
І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм.
|
и^ блажня'хђся ѓ^ нем#” І$с~ же рече` и^м#. нњсть пррoкь бе'с чести, то'кмо въ эTч~ьствїи свое^мъ, и^ в домђ` свое^м#.
|
|
58
|
58
|
|
І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє.
|
и^ не сътвори т^ђ си'лы мно'гы, за невњрство и^хъ”
|
|
Глава 14
|
Глvа, д~і”
|
|
1
|
1
|
|
У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса
|
В то время оу^слы'шавъ и%род# четвертовла'стникъ слђх# і^с~овъ,
|
|
2
|
2
|
|
і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним.
|
и^ рече ѓ^трокомъ свои^мъ, се'и е^сть і^ѓа'ннъ креститель, то'и въскр~се эT мрътвыхъ, и^ сего ради си'лы дњют#ся ѓ^ немъ”
|
|
3
|
3
|
|
Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого,
|
И/родъ б^о е'мъ і^ѓ^а^нна, свяꙁа` е^го и^ всади в тем#ницђ, и^родїя'ды ради жены фили'ппа бра'та свое^го”
|
|
4
|
4
|
|
тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її.
|
Гл~аше бо е^мђ і^ѓ^а'ннъ, не досто'итъ т^и и^мњти еа`.
|
|
5
|
5
|
|
І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком.
|
и^ хотяше е^го оу^би'ти, оу^боа'ся наро'да. ꙁане ја%ко пррoка е^го и^мњ'ахђ”
|
|
6
|
6
|
|
Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові,
|
дн~и же бывшђ рожDьства и%родова, пляса` дщ^и и^родїа'дина посредњ. и^ оу^годи` и%родови,
|
|
7
|
7
|
|
тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила.
|
тњмже и^ с# кля'твою изрече е'й да'ти е^гоже а^ще въспро'ситъ”
|
|
8
|
8
|
|
Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
|
ѓ^на же нава'жDена матерїю своею`, да'жDь м^и рече зд^њ на блю'дњ главђ і^ѓ^а'нна крsти'теля.
|
|
9
|
9
|
|
І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй.
|
и^ печа'ленъ бысть цр~ь. кля'твы же ради и^ за възлежа'щихъ с ниM, повелњ` да'ти е'й.
|
|
10
|
10
|
|
І послав відсікти голову Іоана у в’язниці.
|
и^ посла'въ оу^сњкнђ і^ѓ^а'нна в темни'ци.
|
|
11
|
11
|
|
І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй.
|
и^ принесо'ша главђ` е^го на блю'дњ, и^ дашя дв~ци, и^ эTнесе` ма'тери свое'й”
|
|
12
|
12
|
|
Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.
|
И$ пристђпльше оу^ченицы е^го, вꙁя'ша тњло е^го, и^ погребо'ша е&, и^ пришеDше въꙁвᲇсти'ша і^сви”
|
|
13
|
13
|
|
І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки.
|
И$ слы'шавъ і^с~, эTи'де эTтђ'дђ в# корабли в# пђ'сто мњ'сто е^ді'нъ” и^ слы'шавше наро'ди, по немъ и^до'ша, пњши эT градовъ”
|
|
14
|
14
|
|
І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх.
|
І$ и^зшDе і^с~, видњ мно'гᲆ нароD, и^ млsрдова ѓ^ нихъ, і^ и^сцњли недђжныа иX”
|
|
15
|
15
|
|
Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти.
|
Поздњ же бы'вшђ, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы` е^го гл~юще. пђ'сто е^сть мњ'сто, и^ часᲆ оу^же минђ`. эTпђсти` наро'ды, да шеDше в# ве'си кђпятъ брашна себᲇ”
|
|
16
|
16
|
|
Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти.
|
І$с~ же рече и^мъ, не требђютъ эTи^ти. дади'те и^мъ в^ы ја%сти”
|
|
17
|
17
|
|
Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини.
|
ѓ^ни же гл~ашя е^мђ. не и'мамы зд^њ то'кмо пять хлњбъ, и^ двњ ры'бњ”
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав: принесіть їх Мені сюди.
|
ѓ%нъ же рече, принесњте ми иX сњмо.
|
|
19
|
19
|
|
І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові.
|
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на травњ, и^ прїемъ пять хлњ'бы, и^ ѓ^бњ рыбњ, възрᲇвъ на нб~о, блsви, и^ преломивъ, дасть оу^чн~комъ хлњбы, оу^ченицы же наро'домъ.
|
|
20
|
20
|
|
І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків;
|
и^ ја%до'шя вс^и и^ насы'тишяся. и^ вꙁя'шя и^збы'т#кы оу^крђхъ, дванадесяте ко'шя и^спо'лнь.
|
|
21
|
21
|
|
а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.
|
ја%дђщиX же б^њ мђжїи ја%ко пять тысђщъ, ра'ꙁвњ женъ и^ дњтїи”
|
|
22
|
22
|
|
І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей.
|
І$ а'бїе понђди і^с~ оу^ченикы своа` в#лњ'сти в кора'бль, и^ вари'ти е^го на ѓ%номъ полђ, дондеже эTпђсти'тъ наро'ды”
|
|
23
|
23
|
|
І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
|
И эTпђсти'въ наро'ды, в#ꙁы'де на горђ е^ді'нъ помоли'тися” Поздњ же бы'вшђ, е^ді'нъ б^њ т^ђ.
|
|
24
|
24
|
|
А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний.
|
корабль же б^њ посредњ мо'ря вла'ася влънами. бњ б^о проти'венъ вњтрᲆ”
|
|
25
|
25
|
|
У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю.
|
В четве'ртђю же стражђ нощи, и%де к нимъ і^с~, ходя по' морю.
|
|
26
|
26
|
|
І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали.
|
и^ видњ'вше е^го оу^ченицы по' морю ходяща, смђти'шася, гл~юще, ја%ко приѕракъ е^сть. и^ эT страха въꙁᲆпиша”
|
|
27
|
27
|
|
Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся.
|
А/бие же рече и^м# и^с~, г~ля. дръꙁа'ите, а^ꙁъ е^смь, не бо'итеся”
|
|
28
|
28
|
|
Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді.
|
эTвњща'въ же петръ, рече`. г~и, а^ще т^ы е^си, повели ми прїити к тебњ по водамъ. ѓ%н же реq, прїиди”
|
|
29
|
29
|
|
Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса.
|
І$ и^ꙁлњꙁъ и^с корабля петрᲆ, хожDаше по водам#, прїити къ і^с~о'ви.
|
|
30
|
30
|
|
Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене!
|
видя же вњтръ крњпокᲆ, оу^боа'ся” и^ наче'нъ оу^топати, въꙁъпи` гл~я. г~и, сп~си м^я”
|
|
31
|
31
|
|
Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався?
|
И$ а'бїе і^с~ про'стеръ рђкђ, я^тъ е^го, и^ гл~а е^мђ. маловњре, почто ся оу^сомнњ`;
|
|
32
|
32
|
|
І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
|
и^ влњ'ꙁшема и%ма в кора'бль, преста` вњтръ”
|
|
33
|
33
|
|
Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.
|
Сђщїи же в# корабли` пришеDше, поклони'шася е^мђ, гл~юще. въи'стинђ бж~їи сн~ъ е^си.
|
|
34
|
34
|
|
Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську.
|
и^ прешеDше, прїидо'ша в# зе'млю генисаретъскђ”
|
|
35
|
35
|
|
Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих,
|
И/ позна'вше е^го мђжїе мњ'ста того, посла'шя въ всю` странђ т^ђ. и^ принесо'шя к# немђ вс^я боля'щая,
|
|
36
|
36
|
|
і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.
|
и^ моля'хђ е^го, да то'кмо прикоснTђся въскри'лїю риꙁъ е^го. и^ е^лици прикоснђшяся, сп~се'ни бы'шя”
|
|
Глава 15
|
Глvа, е~і”
|
|
1
|
1
|
|
Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять:
|
Тогда` пристђпи'шя къ і^с~ови и^же эT і^ерsли'ма кни'жницы и^ фарисе'е, гл~юще.
|
|
2
|
2
|
|
чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб.
|
почто` оу^ченицы` твои` престђпа'юT преда'нїа ста'рець; не оу^мыва'ютъ б^о рђк# своиX е^гда` хлњбъ ја^дяT”
|
|
3
|
3
|
|
Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого?
|
ѓ%нъ же эTвњща'въ рече и^мъ. почто` и^ в^ы престђпа'ете за'повњдь бж~їю ꙁа преданїе ва'ше;
|
|
4
|
4
|
|
Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре.
|
б~ъ б^о заповњда`, гл~я. чти` эTц~а и^ ма'тере, і^ и^же ꙁлосло'витъ эTц~а и^ли ма'тере, сме'ртїю да оу%мрет.
|
|
5
|
5
|
|
А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався,
|
вы же гл~ете, и^же а^ще рече'тъ эTц~ђ и^ли ма'тери, даръ. е^же а%ще эT мене польꙁова'лся е^си.
|
|
6
|
6
|
|
той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим.
|
и^ да не почте'тъ эTц~а свое^го и^л^и мт~ри. и^ раꙁори'сте ꙁа'повᲇдь бж~їю, ꙁа преданїе ваше.
|
|
7
|
7
|
|
Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
|
лицемњ'ри, до'брњ пррoчьствова ѓ^ васъ і^са'іа гл~я”
|
|
8
|
8
|
|
наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;
|
Приближа'юTся мнњ` людїе сїи оу^сты` свои'ми, и^ оу^стнами чтђтъ м^я, срDце же и^хᲆ дале'че эTстоитъ эT мене.
|
|
9
|
9
|
|
але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським.
|
всђе же чтђтъ м^я, оу^ча'ще оу^ченїя ꙁа'повњди члчsкы”
|
|
10
|
10
|
|
І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте!
|
И$ приꙁвавъ наро'ды, рече и^мъ. слы'шите, и^ раꙁђмњите”
|
|
11
|
11
|
|
Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину.
|
Не входя'щее въ оу^ста скверниT чл~ка, но исходя'щее` и^зъ оу^стъ, т^о скверни'тъ чл~ка”
|
|
12
|
12
|
|
Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися?
|
Тогда` пристђпльше оу^чн~цы его, рњшя е^мђ. вњ'си ли, ја^ко фарисе'е слы'ша'вше сло'во, съблаꙁни'шяся;
|
|
13
|
13
|
|
Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться.
|
ѓ%н# же эTвњщавъ рече. всякъ садъ е^гоже не насади эTц~ъ мо'и нбsныи, и^скорени'тся”
|
|
14
|
14
|
|
Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму.
|
ѓ^ста'вите и^хъ, вожDи сђть слњпи слњпцем#” Слњпець же слњп#ца а^ще во'дитъ, ѓ%ба въ я'мђ в#паде'тася”
|
|
15
|
15
|
|
Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю.
|
эTвњщавь же петръ, рече е^мђ. скажи намъ при'тчђ сїю.
|
|
16
|
16
|
|
Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте?
|
і^с~ же рече и^мъ. е^дина'че ли и^ в^ы беꙁ# ра'зђма е^сте;
|
|
17
|
17
|
|
Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть?
|
не ё& ли раꙁђмᲇвае^те, ја%ко всяко е^же в#ходитъ въ оу^ста`, въ чрево вмњщается, и^ а^федрономъ и^схо'дитъ;
|
|
18
|
18
|
|
А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину,
|
и^сходя'щая же и^ꙁъ оу^стъ, эT срDца и^схо'дятъ, и^ т^а сквернятъ чл~ка”
|
|
19
|
19
|
|
бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула.
|
эT срDца б^о и^схо'дятᲆ помышле'нїя ꙁла, оу^бїиства, прелюбодњя'нїя, любодњ'анїя, татбы`, лжесвњдњтельства, хђлы`,
|
|
20
|
20
|
|
Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину.
|
сїя сђть скверня'щаа чл~ка. а е'же не оу^мывенами рђка'ми ја%сти, не скверниT чл~ка”
|
|
21
|
21
|
|
І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські.
|
И/ іꙁъшедъ эTтђдђ і^с~, эTи'де вᲆ страны тљ=рскїа и^ сидо'нскїа”
|
|
22
|
22
|
|
І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується.
|
И$ с^е жена ханане'иска эT предњлъ тњхᲆ и^ꙁшDеши, въꙁъпи` к# немђ, гл~ющи. поми'лђи м^я г~и, сн~е дввDъ, дщи` моя` ꙁлњ бњсђе^тся.
|
|
23
|
23
|
|
Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід.
|
ѓ%н же не эTвњща е'й словесе`. и^ пристђпльше оу^чн~цы` е^го, моля'хђ е^го, гл~юще. эTпђсти ю&, ја%ко въпїеT в# слDњ насъ”
|
|
24
|
24
|
|
Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого.
|
ѓ%н же эTвњщавᲆ, рече`. нњ'смь по'сланъ, то'кмо къ ѓ^вцамъ поги'бшимъ до'мђ і^ил~ева”
|
|
25
|
25
|
|
А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені.
|
ѓ^на же пришеDши поклонися е^мђ, гл~ющи. г~и, помоꙁи` м^и”
|
|
26
|
26
|
|
Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам.
|
ѓ^н же эTвњщав#, рече. нњсть добро эTја%ти хлњба чадомъ, и^ поврещи` ўомъ.
|
|
27
|
27
|
|
Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх.
|
ѓ^на же реq, е'й г~и, и^бо и^ ўи ја^дя'тъ эT крђпи'цъ па'дающихᲆ эT трапе'зы господїи своиX”
|
|
28
|
28
|
|
Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.
|
Тогда эTвњща'въ і^с~, рече е'й” ЭO же'но, ве'лїа вњра твоа`, бђди тебњ ја%коже хощеши” і^ и^сцᲇлњ дщи` еа` эT того часа”
|
|
29
|
29
|
|
Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там.
|
І$ прешDе эTтђдђ і^с~, прїиде на' море галиле'иское. и^ въꙁ#шеD на' горђ, сњдњ` т^ђ”
|
|
30
|
30
|
|
І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх.
|
И$ пристђпи'шя к немђ народи мно'ѕи, и^мђще с# собою хро'мы, слњпы, нњмы, бњдны, і^ и'ны мно'гы. и^ приверго'шя иX, к# нога'ма і^с~овома, і^ и^сцњли и^хъ,
|
|
31
|
31
|
|
І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.
|
ја%коже наро'домъ дивитися, видя'ще нњмыя гл~юща, бDњ'ныя ꙁдра'вы, хро'мыя ходя'ща, и^ слњпыя ви'дяща, и^ сла'вляхђ б~а і^ил~ева”
|
|
32
|
32
|
|
Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі.
|
І$с~ же приꙁвавъ оу^чн~кы своя`, рече иM. млsрдђю ѓ^ наро'дњ семъ. ја^ко оу^же дн~и тр^и присњдятъ мн^њ, и^ не имђтъ чесо ја%сти. и^ эTпђстити иX не ја%дшя не хощђ`, да не ка'ко ѓ^слабњютᲆ на пђти”
|
|
33
|
33
|
|
Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
|
І$ гл~ашя емђ оу^чн~цы` е^го. эTкђдђ намъ в пђстыни хлњ'би толи'цы ја%ко да насы'тится толикъ наро'дъ;
|
|
34
|
34
|
|
Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби.
|
и^ гл~а и^мъ і^с~. коли'ко хлњбъ и'мате; ѓ^ни' же рњша. сеDм#, и^ мало ры'биц#.
|
|
35
|
35
|
|
Тоді звелів народові возлягти на землю.
|
и^ повелњ наро'домъ въꙁлежти на ꙁем#ли`.
|
|
36
|
36
|
|
І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові.
|
и^ прїемъ сеDмь хлњ'бы, и^ ры'бы, хвалђ въꙁда'въ преломи`, и^ дасть оу^чн~комъ свои^мъ, оу^чн~цы же наро'доM.
|
|
37
|
37
|
|
І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків,
|
и^ ја^до'ша вс^и, и^ насытишася. и^ вꙁя'ша и^ꙁбы'ткы оу^крђхъ, сеDмь ко'шницъ и^сполнь.
|
|
38
|
38
|
|
а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
|
ја^дшихъ же бяше, четы'ри тысђща мђжїи, раꙁвњ женъ и^ дњтїи”
|
|
39
|
39
|
|
І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.
|
И$ эTпђсти'въ наро'ды, влњꙁе в# корабль, и^ прїиде в# предњ'лы магдалын#скы”
|
|
Глава 16
|
Глvа, ѕ~і”
|
|
1
|
1
|
|
І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба.
|
И пристђпи'ша к немђ фарисе'е и^ саDдђкее`, и^скђша'юще, въпроси'шя е^го, ѕна'менїа с нб~се покаꙁа'ти и^мъ.
|
|
2
|
2
|
|
Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне;
|
ѓ%нᲆ же эTвњщавъ рече и^мъ. ве'черђ бы'вшђ, гл~ете, ве'дро, чрьмнђетъ бо ся нб~о.
|
|
3
|
3
|
|
А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете.
|
и^ оу^трђ, днеs ꙁима`, чрьмнђетъ бо ся дряселђ'а нб~о. лицемњри, лице оу^бо нб~си оу^мњете раꙁ#сђжати, ѕна'менїа же временемъ, не мо'жете и^скђсити;
|
|
4
|
4
|
|
Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.
|
ро'дъ лђкавъ и^ прелюбодњ'иныи, ѕна'менїа и%щеT. и^ ѕна'менїе не дастъся е^мђ, то'кмо зна'менїе і^ѓ'ны пррoка. и^ ѓ^ста'вль и^х# эTи'де”
|
|
5
|
5
|
|
Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів.
|
И$ прешеDше оу^чн~цы е^го на ѓ^н# полъ, ꙁабы'шя хлњ'бы вꙁяти”
|
|
6
|
6
|
|
Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської.
|
І$с~ же рече и^м#. внемлњте и^ блюдњтеся эT кваса фарисе'иска и^ саDдђке'иска”
|
|
7
|
7
|
|
Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли.
|
ѓ^ни' же помышля'хђ в себњ, гл~юще. ја%ко хлњ'бы не вꙁяхомъ”
|
|
8
|
8
|
|
Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли?
|
Раꙁђмњвь же і^с~, рече и^мᲆ. что мы'слите в себᲇ маловњ'ри, ја%ко хлњ'бы не вꙁя'сте;
|
|
9
|
9
|
|
Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?
|
не ё& ли разђмњете, ниже помниᲄе, пять хлњбы пятимъ ты'сђщам#, и^ коли'ко, ко'шᲆ вꙁя'сте;
|
|
10
|
10
|
|
Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?
|
ни` л^и сеDмь хлњбы четы'ремъ ты'сђщямъ, и^ коли'ко ко'шницᲆ вꙁя'сте;
|
|
11
|
11
|
|
Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської?
|
ка'ко не раꙁђмњете, ја%ко не ѓ^ хлњбXњ рњхъ вам#, внимати. н^о эT кваса фарисе'иска и^ саDдђке'иска;
|
|
12
|
12
|
|
Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського.
|
тогда раꙁђмњша, ја%ко не рече` храни'тися эT кваса хлњбнаго, но эT оу^че'нїа фарисе'иска и^ саDдђке'иска”
|
|
13
|
13
|
|
Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського?
|
ПришеD же і^с~ въ страны кесарїа фили'п#повы, въпрашаше оу^чн~кы своа, гл~я. кого` м^я гл~ютъ чл~цы сђща сн~а члчsкаго;
|
|
14
|
14
|
|
Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.
|
ѓ^ни же рњшя. ѓ%ви оу^бо і^ѓа'нна крsтля, и^нїи же и^лїю, дрђзїиy і^е^ремїю, и^ли е^ді'ного эT прoркъ”
|
|
15
|
15
|
|
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте?
|
Гл~а и^м# і^с~. вы же кого` м^я гл~ете быти;
|
|
16
|
16
|
|
Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого.
|
эTвᲇщавъ же си'монъ пе'тръ, рече. т^ы е^си х~с, сн~ь б~а живаго”
|
|
17
|
17
|
|
Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах;
|
И$ эTвњщавᲆ і^с~, рече е^мђ” Блаже'нъ е^си си'моне, варъ і^ѓ'на, ја%ко плоть и^ кровь не я^ви тебњ, н^о эTц~ь мо'и и^же на нб~сехъ.
|
|
18
|
18
|
|
і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її.
|
і а'ꙁъ же тебᲇ гл~ю, ја%кот^ы е^си петр#, и^ на семъ ка'мени съзи'жDђ цр~квь мою. и^ вра'та а^дова не оу^долњ'ютъ е'и”
|
|
19
|
19
|
|
І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
|
И$ дам# ти ключя црsтвїа нбsнаго. и^ е^же а^ще свя'жеши на ꙁемли, бђдетᲆ свяꙁано на' нб~сехъ” и^ е'же а^ще разрњшиши на ꙁемли, бђ'детъ разрњшено на нб~сехъ”
|
|
20
|
20
|
|
Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос.
|
Тогда ꙁапрњти і^с~ оу^чн~комъ свои'м#, да никомђже рекђтъ, ја%ко се'и і^с~ е^сть х~с”
|
|
21
|
21
|
|
З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
|
эTтолњ начатъ і^с~ ска'ꙁовати оу^чн~комъ свои^мъ, ја%ко подобаетъ е^мђ и^ти` въ і^ерлsи'мᲆ, и^ мно'го пострада'ти эT старецъ, и^ а^рхїере'и и^ книж#никъ, и^ оу^бїенђ быти, и^ тре'тїи дн~ь въскрsнђти”
|
|
22
|
22
|
|
І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою!
|
Пе'тръ же начатᲆ прерњцати е^мђ гл~я. млsрдᲆ ты г~и, не имать быти тебњ с^е”
|
|
23
|
23
|
|
Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське.
|
ѓ%нъ же ѓ^бращ#ся рече петро'ви. и^ди` ꙁа мною сатана`, съблаꙁнъ м^и е^си, ја%ко не мы'слиши ја%же сђть бж~їа, н^о чл~чьскаа”
|
|
24
|
24
|
|
Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною.
|
Тогда` і^с~, рече оу^ченикомъ свои^м#. а^ще кто` хо'щетъ по мнњ и^ти`, да эTврьжется себе`, и^ во'ꙁметъ крsтъ сво'и, и^ по мнњ грядетъ”
|
|
25
|
25
|
|
Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
|
И/же б^о а^ще хо'щетъ дш~ђ свою` спsти, погђбитъ ю&. и^ і^же а'ще погђбитъ дш~ђ свою` мене ради, ѓ^бря'щетᲆ ю&.
|
|
26
|
26
|
|
Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
|
каа` б^о по'лꙁа чл~кђ, а^ще ми'ръ ве'сь приѓ^бря'щетᲆ, дш~ђ же свою эTтщетиT; и^ли чт^о дасть чл~кь и^ꙁмњ'нђ ꙁа дш~ђ свою;
|
|
27
|
27
|
|
Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його.
|
прїити` б^о и%мать сн~ᲆ чллsкїи вᲆ славᲇ эTц~а свое^го, съ а^гг~лы свои'ми, и тогда` възда'стъ комђжDо по дњанїеM е^го”
|
|
28
|
28
|
|
Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм.
|
А$минь гл~ю вамъ, ја^ко сђть нњцїи эT здњ` стоя'щихъ, и^же не и'мђтъ вкђсити смерти, дондеже ви'дяT сн~а чл~чьскаго грядђща въ црsтвїи своеM”
|
|
Глава 17
|
Глvа, з~і”
|
|
1
|
1
|
|
Коли минуло шість днів, Ісус взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних,
|
И по' дн~ехъ шестихъ, поа'тᲆ і^с~ петра и^ і^а'кова, и^ і^ѓ^а'нна брата е^го, и^ възведе и^хъ на' горђ высокђ е^ди'ны.
|
|
2
|
2
|
|
і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло.
|
и^ преѓ^браꙁи'ся преD ними, и^ просвњти'ся лице е^го ја%ко сл~нце, ри'зы же е^го быша бњлы ја^ко свњтъ”
|
|
3
|
3
|
|
І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.
|
И$ с^е ја^ви'стася и^мъ мољ=сїи і^ и^лїа, с нимᲆ гл~юща”
|
|
4
|
4
|
|
При цьому Петро сказав Ісусові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі.
|
эTвњщавь же пе'тръ, реq къ і^с~ови. г~и, добро е^сть намъ зд^њ быти. а^ще хо'щеши, сътворимъ зд^њ тр^и сњни, тебњ е^ді'нђ, и^ мољ=се'ѓ^ви е^ді'нђ, і^ е^ді'нђ и^лїи.
|
|
5
|
5
|
|
Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте.
|
е^ще же е^мђ гл~ющђ, с^е ѓ%блакъ свњтелъ ѓ^сњни иX” и^ с^е гласъ и^ꙁъ ѓ%блака гл~я. се'и е^сть сн~ъ мо'и въꙁлю'бленныи, ѓ^ не'мже бл~говолиX, того послђшаите”
|
|
6
|
6
|
|
І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались.
|
И$ слы'шавше оу^чн~цы, падоша ни'цы, и^ оу^боа'шася ѕњло.
|
|
7
|
7
|
|
Але Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся.
|
и^ пристђ'пль і^с~, прикоснђ'ся иX, и^ рече. в#ста'нњте, и не бо'итеся”
|
|
8
|
8
|
|
Звівши ж очі свої, вони нікого не побачили, тільки одного Ісуса.
|
ВᲆꙁвеDше же ѓ%чи свои`, никогоже видњшя, то'кмо і^с~а е^ді'ного”
|
|
9
|
9
|
|
І коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.
|
И$сходя'щемъ и^мъ съ горы`, заповњда имъ і^с~, гл~я. никомђже повњдите видњнїя, до'ндеже сн~ъ члчsкїи и^ꙁ# мр~твыX въскрsнетъ”
|
|
10
|
10
|
|
І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш?
|
И/ въпроси'ша е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще. что оу^бо кни'жницы гл~ютъ, ја%ко и^лїи подоба'етъ прїити прежDе,
|
|
11
|
11
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує;
|
і^с~ же эTвњщавъ рече и^мъ. и^лїа оу^бо прїи'детъ пре'жDе, и^ оу^стро'итъ вс^я”
|
|
12
|
12
|
|
але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них.
|
Гл~ю же вамъ, ја%ко и^лїа оу^же прїиде, и^ не поꙁна'шя е^го. но сътвори'шя ѓ^ немъ, е^лика въсхотњшя” Та'ко и^ сн~ь члчsкїи и%маT пострадати эT ниX”
|
|
13
|
13
|
|
Тоді ученики зрозуміли, що Він говорив їм про Іоана Хрестителя.
|
Тогда раꙁђмњшя оу^чн~цы, ја%ко ѓ^ і^ѓ^а'ннњ крsтли рече и^мъ”
|
|
14
|
14
|
|
Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна,
|
И/ пришеDшемъ и^мъ к# наро'дђ, пристђпи к немђ чл~къ, кла'няася е^мђ
|
|
15
|
15
|
|
сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.
|
и^ гл~я. г~и, поми'лђи сн~а мое^го, ја%ко на новы мцsя бњсђе'тся, и^ зл^њ стражDетъ. мно'жицею б^о па'дае^тъ въ ѓ%гнь, и^ мно'жицею в# во'дђ.
|
|
16
|
16
|
|
Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його.
|
и^ приведоX е^го къ оу^чн~комъ твои^м#, и^ не въꙁмого'ша е^го и^сцњлити”
|
|
17
|
17
|
|
Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди.
|
эTвњща'вᲆ же і^с~, рече. ЭO ро'де невњ'ренъ, и^ раꙁ#враще'нъ, доко'лњ бђ'дђ с вами, доко'лњ трьплю васъ; приведњте м^и е^го сњмо.
|
|
18
|
18
|
|
І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить.
|
и^ ꙁапрᲇти е^мђ і^с~, і^ и^ꙁы'де и^з него бњсъ, і^ и^сцњлњ ѓ%трокъ эT часа` того”
|
|
19
|
19
|
|
Тоді ученики, приступивши до Ісуса на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його?
|
Тогда` пристђпльше оу^чн~цы і^с~ови е^ді'номђ рњшя. почто м^ы не въꙁ#мого'хомъ и^ꙁ#гнати е^го;
|
|
20
|
20
|
|
Ісус же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас.
|
і^с~ же рече и^мъ. за невњ'рствїе ваше” А$минь б^о гл~ю вамъ. а^ще и%мате вњрђ ја%ко ꙁе'рно горђшно, рече'те горњ се'и, преиди эTсю'дђ тамо, и^ пре'идетъ. и^ ничтоже не невъꙁможно бђ'детъ вам#.
|
|
21
|
21
|
|
Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом.
|
се'и же родъ не и^сходитъ, то'кмо моли'твою и^ постомъ”
|
|
22
|
22
|
|
Під час перебування їх у Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям,
|
Живђщем# же и^мъ в# галиле'и. рече и^мъ і^с~. предан# и%мать бы'ти сн~ь члчsкїи, в рђцᲇ человњкомъ,
|
|
23
|
23
|
|
і уб’ють Його, і на третій день воскресне. І вони дуже засмутилися.
|
и^ оу^бїютъ е^го, и^ третїи дн~ь в#станетъ” И$ ско'рбни бышя ѕњло`”
|
|
24
|
24
|
|
Коли ж вони прийшли до Капернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм* і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми?
|
ПришеDшимъ же и^мъ в# капернаоу^м#, пристђпи'ша прїе^млющеи` дидрахма к# петрови, и^ рњша. оу^чи'тель ваш# не дасть ли дидрахма;
|
|
25
|
25
|
|
Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Ісус, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих?
|
гл~а, е'й. и^ е^гда` в#ни'де в домъ, прDевари` е^го і^с~, гл~я. чтоти ся мнитъ си'моне; цр~їе ꙁемᲆстїи эT кыиX прїемлютъ да'ни, и^ли ки'нсонъ, эT свои^хъ л^и сн~ов, и^л^и эT чђжDихъ;
|
|
26
|
26
|
|
Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні;
|
гл~а е^мђ петръ, эT чђжDихъ” Рече е^мђ і^с~. оу^бо свобод#ни сђть сн~ове.
|
|
27
|
27
|
|
але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир*, візьми його і віддай їм за Мене і за себе.
|
н^о да не събла'ꙁнимъ и^хъ. шеD в# море, в#верꙁи оу%дицђ, и^ ја%же пре'жде и^меши рыбђ воꙁми. и^ эTверзᲆ оу^ста` е'й ѓ^брящеши стаᲄир#” то'и вꙁемъ дажDь и^мъ ꙁа' м^я и^ ꙁа ся”
|
|
Глава 18
|
Глvа, и~і”
|
|
1
|
1
|
|
У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
|
В то'и часъ пристђпишя оу^чн~цы къ і^с~ђ гл~юще. кто оу^бо бо'лїи е^сть в# црsтвїи нбsнњмъ;
|
|
2
|
2
|
|
Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
|
и^ призвавъ і^с~ ѓ^троча`, поста'ви е& посредњ иX,
|
|
3
|
3
|
|
і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
|
и^ рече” А$минь гл~ю вамъ, а^ще не ѓ^братите'ся, и^ бђ'дете ја%ко дњти, не вни'дете в# црsтво нбsное.
|
|
4
|
4
|
|
Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
|
и^же б^о ся смњритъ ја^ко ѓ^троча с^е, то'и е^сть болїи в# црsтвїи нбsнњмъ”
|
|
5
|
5
|
|
І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
|
І$ и^же а'ще прїиметъ ѓ^троча таково` въ и^мя мое`, мене` прїе'млет#.
|
|
6
|
6
|
|
а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
|
а^ и^же а^ще събла'ꙁнитъ е^диного малыхъ сихъ вњ'рђющихᲆ в м^я, оу%не е^мђ е^сть, да ѓ^бњ'сится жръновъ ѓ^се'льскыи на выи` е^го, и^ пото'нетъ в пђчи'нњ морстњи.
|
|
7
|
7
|
|
Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
|
го'ре ми'рђ эT събла'ꙁнъ. нђж'да бо е^сть прїити събла'ꙁном#. ѓ^ба'че го'ре чл~кђ томђ`, и%мже събла'знъ прихо'дит”
|
|
8
|
8
|
|
Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
|
Аще л^и рђка твоа` и^ли` нога твоа` сᲆблажня'етъ тя. эTсњци ю&, и^ врьꙁи эT себе`. добрњише т^и е^сть вни'ти в живоT хро'мђ, и^ли` бњ'днђ. не'жели двњ рђцњ и^ двњ ноѕњ и^мђщђ, в#верженђ бы'ти въ ѓ%гнь вњ'чныи”
|
|
9
|
9
|
|
Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
|
И$ а'ще ѓ%котвое` съблажня'етъ тя, и^ꙁми е&, и^ врьꙁи эT себе`. добрњ'ише ти е^сть съ е^ді'нњмъ ѓ%комъ в живо'тъ вни'ти, не'же двњ ѓ%цњ и^мђщђ в#ве'рженђ бы'ти в гее'нђ ѓ%гненђю”
|
|
10
|
10
|
|
Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
|
Блюдњте, да не пре'зрите е^ді'ного эT ма'лыхъ сиX” Гл~ю б^о ва'мъ ја%ко а%гг~ли и^хъ на нб~сњхъ вы'нђ ви'дятъ лице` эTц~а мое^го нбsнаго”
|
|
11
|
11
|
|
Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
|
Прїиде б^о сн~ь чл~чьскїи вꙁыска'ти и^ спsти погы'бшаго”
|
|
12
|
12
|
|
Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
|
Что ся вамъ мнитъ; а^ще бђ'детᲆ нњ'кое^мђ чл~кђ, сто` ѓ^ве'цъ, и^ заблђдитъ е^ді'на эT нихъ. не ѓ^ста'виT л^и девятьдесятъ и^ девять въ гораX, и^ ше'дъ и%щетъ ꙁаблђжDьшее`;
|
|
13
|
13
|
|
І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
|
и^ а'ще бђ'детъ ѓ^брњсти ю&. а^ми'нь гл~ю ваM. ја%ко радђется ѓ^ не'и, па'че, неже ѓ^ девятьдеся'тихᲆ и^ девять не заблђж#шихъ”
|
|
14
|
14
|
|
Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
|
Та'ко нњсть во'ля преD эTц~ем# вашимъ нбsнымъ, да погы'бнетъ е^ді'нъ эT ма'лыхъ сихъ”
|
|
15
|
15
|
|
Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
|
А/ще съгрњшитъ к тебњ браT твои, и^ди` і^ ѓ^бличи` е^го межDђ собо'ю и^ тњмъ е^ді'нњмъ” А/ще тебе` послђшаетъ, приѓ^брњ'лъ е^си бра'та твое^го.
|
|
16
|
16
|
|
Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
|
а%ще ли тебе` не послђшаетъ, пои^ми с# собо'ю па'кы е^ді'ного и^ли дв^а, да при оу^стXњ двою` и^ли трїехъ свњдњтелїи ста'неT всякᲆ гл~ъ”
|
|
17
|
17
|
|
Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
|
А$ще же не послђшаетъ и^хᲆ, повњжDь цр~кви” а^ще же и^ цр~ковь преслђшаетъ, бђди т^и ја%ко ја%зы'чникъ и^ мыта'рь”
|
|
18
|
18
|
|
Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
|
А/минь б^о гл~ю вамъ, е^ли'ка а%ще свя'жете на ꙁемли, бђ'дђтъ свя'ꙁана на нб~си. и^ е^ли'ка а^ще разрњшите` на ꙁемли, бђдTђ разрњше'на на нб~сеX”
|
|
19
|
19
|
|
Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
|
Па'кы а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко а^ще два эT васъ совњща'ета на ꙁемли, ѓ^ вся'кои вещи е^же а^ще про'сита, бђдетъ и%ма эT ѓ^ц~а мое^го и^же на нб~сеX”
|
|
20
|
20
|
|
бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
|
И$дњже бо е^ста дв^а и^ли трїе со'брани вᲆ и^мя мое`, т^ђ е^смь посредњ и^хъ”
|
|
21
|
21
|
|
Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
|
Тогда` пристђ'пль к немђ петръ, рече. г~и, коль краты а^ще съгрњшитᲆ в# м^я браT мои, и^ эTпђщђ е^мђ; до сеDмь кратᲆ ли;
|
|
22
|
22
|
|
Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
|
гл~а е^мђ і^с~, не гл~ю тебњ до сеDмь кратъ. н^о до сеDмьдесятъ кратъ сеDми'цею”
|
|
23
|
23
|
|
Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
|
Сего ради оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ цр~ю, и^же въсхотњ` стяза'ти ся ѓ^ словеси` с рабы` свои'ми.
|
|
24
|
24
|
|
коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*;
|
наче'ншђ же е^мђ стяꙁа'тися, приведоша е^мђ е^ді'ного длъжника тмою тала'нтᲆ.
|
|
25
|
25
|
|
а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
|
не и^мђщђ же е^мђ вᲆздати, повелњ и& г~ь е^го продати, и^ женђ е^го и^ чя'да, и^ вс^я е^ли'ка и^мя'ше, и^ эTдати”
|
|
26
|
26
|
|
Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
|
ПаD оу^бо рабъ то'и кла'няшеся е^мђ гл~я. г~и, потрьпи на мнњ, и^ вс^я т^и въꙁдамъ”
|
|
27
|
27
|
|
Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
|
Млsрдовавь же г~ь раба того, прости` е^го, и^ длъгъ эTпђсти` е^мђ”
|
|
28
|
28
|
|
Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
|
И$ꙁшеD же рабъ то'и, ѓ^брњте е^ді'ного клеврњтъ свои^хъ, и^же б^њ длъженъ е^мђ ст^о пњняѕь. и^ е^мъ е^го давля'ше гл~я. эTдажDь м^и и^мьже м^и е^си длъженъ.
|
|
29
|
29
|
|
Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
|
па'дъ оу^бо клеврњтъ е^го на ноѕњ е^го, моляше е^го гл~я. потрьпи на мнњ, и^ вс^я въꙁдам# т^и.
|
|
30
|
30
|
|
Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
|
ѓ^нъ же не хотяше, н^о ведъ всади е^го в темни'цђ, дондеже въздасть длᲆжно'е”
|
|
31
|
31
|
|
Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
|
Видњвше же клевре'ти е^го бывшая, съжа'лиша с^и ѕᲇло, и^ пришеDше скаꙁа'шя господинђ свое^мђ вс^я бывшая”
|
|
32
|
32
|
|
Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
|
Тогда` призвавъ е^го господинъ е^го, гл~а е^мђ” Ра'бе лђка'выи, весь длъгъ ѓ^нъ эTпђстихъ тебњ, понеже оу^моли` м^я.
|
|
33
|
33
|
|
Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
|
не подоба'ше л^и и^ тебњ поми'ловати клеврᲇта свое^го, ја%коже и^ а^ꙁъ т^я поми'ловахъ;
|
|
34
|
34
|
|
І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
|
и^ прогнњвавъся г~ь е^го, предасть е^го мђчи'телемъ, дондеже въꙁдасть весь длъгъ свои”
|
|
35
|
35
|
|
Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.
|
Тако и^ эTц~ь мои нбsныи сътворитъ вамъ, а^ще не эTпђстите` кождо братђ свое^мђ эT срDцъ ваших# прегрњшенїа и%хъ”
|
|
Глава 19
|
Глvа, џ~і”
|
|
1
|
1
|
|
Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом.
|
И бы'сть е^гда сконча і^с~ словеса` сїя, пре'иде эT галиле'я. и^ прїиде в# предњлы і^ю^де'искїа, ѓ^б онъ полъ і^ѓ^рда'на.
|
|
2
|
2
|
|
За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.
|
и^ по немъ и^доша наро'ди мно'ѕи, і^ и^сцњли и^хъ т^ђ”
|
|
3
|
3
|
|
І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю?
|
И/ пристђпиша к немђ фарисе'е, и^скђша'юще е^го, и^ гл~аша е^мђ. а^ще достои^тъ чл~кђ пђсти'ти женђ свою по вся'кои винњ;
|
|
4
|
4
|
|
Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх?
|
ѓ%нъже эTвњщавъ реq и^мъ. нњ'сте ли чл^и, ја^ко сътвори'выи и^скони, мђжескїи полъ и^ женьскїи сътворилъ я& е^сть;
|
|
5
|
5
|
|
І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю.
|
и^ рече, сего ради ѓ^ставитъ чл~кь эTц~а свое^го и^ матере, и^ прилњпи'тся к# женњ своеи`, и^ бђдета ѓ%ба в# плоть е^ді'нђ.
|
|
6
|
6
|
|
Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає.
|
ја%коже ктомђ нњ'ста два`, но плоть е^ді'на. е^же оу^бо б~ъ съчета`, чл~кь да не раꙁлђчае^тъ”
|
|
7
|
7
|
|
Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її?
|
Гл~аша е^мђ. что` оу^бо мољ=сїи ꙁаповњда дати кни'гђ распђстнђю, и^ эTпђсти'ти ю&;
|
|
8
|
8
|
|
Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так.
|
гл~а и^мъ, ја%ко мољ=сїи по жестосрьдїю ва'шемђ повелњ вамъ пђстити жены ваша. и^ꙁ начала же не бысть ᲄако”
|
|
9
|
9
|
|
Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб.
|
Гл~ю же вамъ, ја%ко и^же а^ще пђститᲆ женђ свою`, раꙁвњ словесе прелюбодњина, и^ ѓ^женится и^ною, прелюбы творить. и^ женяи`ся пђщени'цею, прелюбы дњ'етъ”
|
|
10
|
10
|
|
Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись.
|
Гл~ашя е^мђ оу^ченицы` е^го. а^ще та'ко е^сть вина` чл~кђ съ женою, оу^не е^сть не жени'тися”
|
|
11
|
11
|
|
Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано.
|
ѓ^нъ же рече и^мъ. не вси` в#мњща'ютᲆ словесе сего`, но и^мъже дано` е%сть”
|
|
12
|
12
|
|
Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
|
сђть б^о скопцы`, и^же и^ꙁ# чре'ва ма'тер#ня родишяся та'ко. и^ сђ'ть скопцы`, и^же скопи'шася эT чл~къ” И$ сђ'ть скопцы`, и^же и^скаꙁі'ша са'ми себе црsтвїа ради нбsнаго. могїи в#мњ'стити, да в#мњ'ститъ”
|
|
13
|
13
|
|
Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм.
|
Тогда` приведо'ша к немђ дњти, да рђцᲇ въꙁложиT на ниX, и^ помо'лится, оу^чн~цы же ꙁапрњти'шя и^мъ.
|
|
14
|
14
|
|
Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне.
|
і^с~ же рече и^мъ. ѓ^ста'вите дњтїи, и^ не въꙁбраня'ите и^мъ прїити къ мнњ. таковы'хъ б^о е^сть црsтво нбsное.
|
|
15
|
15
|
|
І, поклавши на них руки, пішов звідти.
|
и^ въꙁло'жъ на ниX рђцᲇ, эTи'де эTтђдђ”
|
|
16
|
16
|
|
І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне?
|
И/ с^е е^ді'нъ нњкїи пристђпль, рече емђ. оу^чи'телю б~лгїи, что бл~го сътворю`, да и'маM живо'тъ вњ'чныи;
|
|
17
|
17
|
|
Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей.
|
ѓ%нъ же рече е^мђ. что м^я гл~еши бла'га; никто'же бл~гъ, то'кмо е^ді'нъ б~ъ. а^ще ли хо'щеши внити в живоT, съблюd ꙁа'повњди”
|
|
18
|
18
|
|
Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи;
|
Гл~а е^мђ, кы'а; і^с~ же рече. е^же не оу^бїеши, не прелюбы сътвори'ши, не оу^кра'деши, не лжесвњдњтельствђеши.
|
|
19
|
19
|
|
шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе.
|
чти` эTц~а и^ мт~ре. и^ въꙁлю'биши и'скреняго свое^го ја%ко самъ себе`”
|
|
20
|
20
|
|
Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені?
|
Гл~а е^мђ ю%ноша, вс^я сїа съхранихъ эT ю'ности моеа`. что` е^смь и^ е^ще не докончал#;
|
|
21
|
21
|
|
Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною.
|
рече е^мђ і^с~. а^ще хо'щеши съврьшенъ быти, и^ди, продаждь и^мњнїе твое`, и^ даждь ни'щымъ, и^ і^мњти и'маши съкро'вище на нб~си, и^ гряди в# слњдъ мене”
|
|
22
|
22
|
|
Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра.
|
Слы'шав# же ю'ноша сло'во, эTи'де скорбя`. бᲇ б^о и^мњ'а стяжанїа мно'га.
|
|
23
|
23
|
|
Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне.
|
і^с~ же рече оу^чн~комъ свои^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко не оу^добъ бога'тыи вни'детъ в# црsтво нбsное”
|
|
24
|
24
|
|
І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти.
|
Пакы же гл~ю вамъ. ја^ко оу^добње е^сть вельбђ'дђ сквоꙁњ и^глњны оу^ши проити, неже бога'тђ в# црsтвїе бж~їе вни'ти”
|
|
25
|
25
|
|
Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися?
|
Слы'шавше же оу^чн~цы е^го, дивля'хђся ѕњло, гл~юще. кто` оу^бо можеT сп~сенъ быти;
|
|
26
|
26
|
|
Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.
|
възрњвь же і^с~, рече и^мъ. эT чл~къ с^е невъꙁмо'жно е^сть, эT бг~а же вс^я въꙁмо'жна”
|
|
27
|
27
|
|
Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде?
|
Тогда` эTвњща'въ петръ, рече` е^мђ. с^е м^ы ѓ^ста'вихомъ вс^я, и^ в# слњ'дъ тебе и^до'хомъ. что` оу^бо бђ'детъ намъ;
|
|
28
|
28
|
|
Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
|
і^с~ же рече` и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамъ. ја%ко вы` шеDшеи` по мнњ, в# па'кы бытїе, е^гда` ся'детъ сн~ь члчsкїи на престо'лњ сла'вы своеа`, ся'дете и^ в^ы на двоюна'десяте престо'лђ, сђдя'ще ѓ^бњмана'десяте колњнома і^ил~евома”
|
|
29
|
29
|
|
І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне.
|
И$ вся'къ и^же ѓ^ста'витъ домъ, и^ли бра'тїю, и^ли сестры`, и^ли эTца, и^ли ма'тере, и^ли женђ, и^ли чяда, или се'ла, и%мени мое^го ради, стори'цею прїиметъ, и^ животъ вњ'чныи наслњдитъ”
|
|
30
|
30
|
|
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими.
|
Мно'ѕи же бђ'дђтᲆ прьви, пслDњнїи. и^ послDњни, прьвїи”
|
|
Глава 20
|
Глvа, к~”
|
|
1
|
1
|
|
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
|
Подо'бно е^сть црsтвїе нбsное, чл~кђ домови'тђ, и^же и^ꙁы'иде кђ'пно оу^тро ная'ти дњ'лателя в# виноградъ свои.
|
|
2
|
2
|
|
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
|
и^ совњща'въ съ дњ'латели по пњняꙁю на дн~ь, посла` и^хъ в# виноградъ свои”
|
|
3
|
3
|
|
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
|
І$ и^зшедъ в# третїи часъ, видњ и'ны стоа'ща на тръжищи пра'ꙁд#ны,
|
|
4
|
4
|
|
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
|
и^ тњмъ рече. и^дᲇте и^ вы в виноградъ мои. и^ еже бђдетъ правда, дамъ вамᲆ. ѓ^ни же и^до'ша”
|
|
5
|
5
|
|
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
|
Пакы же и^ꙁ#шеD в# шестыи, и^ девя'тыи чаs, сътвори` та'кожDе”
|
|
6
|
6
|
|
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
|
Въ е^ді'ныи же надеся'те часъ и^ꙁшедъ, ѓ^брњте дрђгы'я стоа'ща пра'ꙁнDы. и^ гл~а и^мъ, что` зд^њ стоите` ве'сь дн~ь пра'ꙁнDы;
|
|
7
|
7
|
|
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
|
гл~аша е^мђ, ја%ко никтоже наs наяT” И$ гл~а и^мъ, и^дњте и^ в^ы в# виноградъ мо'и. и^ е^же бђ'детъ пра'ведно, прїимете”
|
|
8
|
8
|
|
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
|
Ве'черђ же бы'вшђ, гл~а господинъ виногра'да къ приста'вникђ свое^мђ, приꙁови дњ'лателя, и^ дажDь иM м#ꙁдђ, наченъ эT послDњниX до пе'рвыX.
|
|
9
|
9
|
|
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
|
и^ пришеDше и^же въ е^ді'ныи надеся'те час, прїа'ша по пњняѕю”
|
|
10
|
10
|
|
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
|
ПришеDше же пе'рвїи, мнᲇ'хђ вя'ще прїати. прїа'шя и^ тїи по пњняꙁю.
|
|
11
|
11
|
|
І, одержавши, стали дорікати господареві
|
прїем#ше же роптахђ на господи'на,
|
|
12
|
12
|
|
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
|
гл~юще, ја%ко сїи послњ'днїи, е^ді'нъ часъ сᲆтвори'ша, и^ ра'вны намъ сътворилъ и^хᲆ е^си, поне'сшиM тяготђ` дн~е и^ ва'рᲆ”
|
|
13
|
13
|
|
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
|
ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече е^ді'номђ иX. дрђ'же, не ѓ^би'жђ тебе`. не по пњ'нязю л^и совњща` со мно'ю;
|
|
14
|
14
|
|
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
|
возми свое`, і^ и^ди`. хощђ же и^ семђ послDњнемђ дати, ја%коже и^ тебњ.
|
|
15
|
15
|
|
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
|
и^л^и нњсть м^и лњть сътвори'ти е^же хощђ въ свои^х# м^и; А$ще ѓ%котвое` лђка'во е^сть, ја%ко а^ꙁъ бл~гъ е^смь;
|
|
16
|
16
|
|
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
|
та'ко бђ'дђтъ послᲇднїи, прьви. и^ пе'рвїи, послDњни” Мно'ѕи б^о сђть ꙁва'ни, ма'ло же и^ꙁбра'нныхъ”
|
|
17
|
17
|
|
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
|
И/ въсходя і^с~ въ і^ерsли'мъ, поя'тъ ѓ%банадесяᲄе оу^чн~ка е^ді'ны на пђти. и^ рече и^мъ.
|
|
18
|
18
|
|
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
|
с^е въсхо'димъ въ і^ерsлиM, и^ сн~ъ члчsкыи пре'данъ бђдеT а^рхїе^ре'ѓ^м# и^ кни'жникомъ, и^ ѓ^сђдятъ е^го на смр~ть,
|
|
19
|
19
|
|
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
|
и^ предадятъ е^го ја%ѕы'ком#, на порђга'нїе и^ бїе'нїе и^ пропятїе, и^ в# тре'тїи дн~ь въскрsнетъ”
|
|
20
|
20
|
|
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
|
Тогда` пристђпи` к# немђ м~ти сн~ђ ꙁеведеѓ^вђ съ сыно'ма свои'ма, кла'няющися, и^ прося'щи нњ'что эT него.
|
|
21
|
21
|
|
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
|
ѓ%нъ же реq е'й, чесо хо'щеши; гл~а е^мђ. рц^и, да ся'дета сїа ѓ%ба сн~а моя, е^ді'нъ ѓ^деснђ'ю тебе, и^ е^ді'нъ ѓ^шђю тебе`, въ цр~ьствїи твое^мъ”
|
|
22
|
22
|
|
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
|
эTвњщавᲆ же і^с~, рече. не вњ'стася чесо про'сита. мо'жета ли пити ча'шђ, ю^же а^ꙁъ и%мам# пити” И$ли крsщенїемъ, и^м#же а^ꙁ# крsща'юся, крsти'тися; гл~аста е^мђ, мо'жевњ.
|
|
23
|
23
|
|
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
|
и^ гл~а и%ма, чашђ оу^бо мою` и^спїе'та, и^ крsщенїемъ, и%м#же а^зъ крsща'юся, крsти'тася” А$ е^же сњ'сти ѓ^деснђ'ю мене, и^ ѓ^шђю мене, нњсть мое` дати, но и%мъже оу^гото'вася эT ѓ^ц~а мое^го”
|
|
24
|
24
|
|
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
|
И$ слы'шав#ше де'сять, негодовашя ѓ^ ѓ^бою бра'тђ”
|
|
25
|
25
|
|
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
|
І$с~ же приꙁвавъ и^хъ, рече. вњсте ја%ко кня'ѕи ја^ѕы'къ, господьствђютъ и%ми, и^ вели'цїи, ѓ^бладаю^тъ и%ми.
|
|
26
|
26
|
|
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
|
не та'коже бђ'детъ в# ваs. н^о и^же а^ще хо'щетъ в# васᲆ вя'щшїи быти, да бђ'детъ вамъ слђга.
|
|
27
|
27
|
|
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
|
и^ і^же а^ще хо'щетъ в# васъ быти прьвыи, бђди вамъ рабъ”
|
|
28
|
28
|
|
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
|
ЈА/коже сн~ъ члчsкїи не прїиде да послђжатъ е^мђ, н^о послђжити, и^ дати дш~ю свою` и^ꙁбавленїе ꙁа мно'гыхъ”
|
|
29
|
29
|
|
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
|
И/ исходя'щђ е^мђ эT і^е^рихо'на, по нем# и'де наро'дъ мно'гъ”
|
|
30
|
30
|
|
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
|
И$ с^е два` слњпця сњдя'ща при пђти, слы'шав#ша ја%ко і^с~ мимо хо'дитъ, възъпи'ста гл~юща, поми'лђи н^ы г~и сн~е дввDъ.
|
|
31
|
31
|
|
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
|
нароD же ꙁапрњти` и'ма да оу^млъчита. ѓ^на же паче въпїа'ста гл~юща. поми'лђи н^ы г~и сн~е дввDъ”
|
|
32
|
32
|
|
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
|
И$ ставъ і^с~, вᲆꙁгласи я&, и^ рече. чт^о хо'щета, да сотворю вама;
|
|
33
|
33
|
|
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
|
гл~аста е^мђ. г~и, да эTверзетася ѓ'чи на'ю.
|
|
34
|
34
|
|
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
|
млsрдовавь же і^с~, прикоснђ'ся ѓ'чїю и%ма. и^ а'бїе прозрњ'ста и%ма ѓ%чи, и^ по немъ и^до'ста”
|
|
Глава 21
|
Глаv, к~а”
|
|
1
|
1
|
|
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
|
И егда прибли'жишася въ і^е^рлsи'мъ, и^ прїидошя въ вљ=џ#сфагїю к# горᲇ елеѓ^н#стᲇи” Тогда і^с~ посла` два оу^чн~ка,
|
|
2
|
2
|
|
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
|
гл~я и^ма. и^дњта в# весь ја^же прямо ва'ма. и^ абїе ѓ^бря'щете ѓ^сля привя'ꙁано, и^ жрњбя с нимъ, и^ эTрᲇшивше приведњта м^и.
|
|
3
|
3
|
|
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
|
и^ а^ще вама кто` речетъ чт^о, рече`та, ја^ко г~ь е^ю` требђ'етъ, а'бїе же по'слетᲆ я&”
|
|
4
|
4
|
|
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
|
Се^ же вс^е бысть, да с#бђ'дется реченое пррoкомъ гл~ющимъ.
|
|
5
|
5
|
|
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
|
рцњте дще'ри сїѓ'новњ. с^е цр~ь твои грядетъ тебњ кро'тоk, всњдъ на ѓ^сля и^ жрњбя, сн~а ја^ре'мнича”
|
|
6
|
6
|
|
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
|
шDеша же оу^чн~ка, и^ сътворша ја%коже повелњ и^ма і^с~.
|
|
7
|
7
|
|
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
|
приведо'ста ѓ^сля` и^ жрњбя, и^ въꙁложи'шя врьхђ ею` ри'ѕы своа`, и^ всњде врьхђ иX”
|
|
8
|
8
|
|
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
|
Мно'жаишїи же народи постила'хђ ри'ѕы своа по пђти” дрђѕїи же рњꙁахђ вњтви эT дре'въ, и^ постилахђ по пђти”
|
|
9
|
9
|
|
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
|
Наро'ди же прDеходя'щеи` е^мђ, и^ въслњдъствђющеи зва'хђ гл~юще, ѓ^са'нна сн~ђ дввDђ. блsвенъ грядыи въ и^мя гн~е, ѓ^са'нна в# вышниX”
|
|
10
|
10
|
|
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
|
И$ в#шеDшђ е^мђ въ і^ерsлимъ, потрясе'ся весь гра'дъ гл~я, кто` е^сть се'й;
|
|
11
|
11
|
|
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
|
наро'ди же гл~ахђ, се'й е^сть і^с~ пррoкъ, и^же эT назарета галиле'иска”
|
|
12
|
12
|
|
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
|
И/ вни'де в# цр~ковь бж~їю, і^ и^з#гна` вс^я продаю'щая и^ кђпђ'ющая в# цр~кви, и^ трапе'ꙁы тръжнїкомъ и^спровръже, и^ сњда'лищя продаю'щихъ го'лђбы.
|
|
13
|
13
|
|
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
|
и^ гл~а и^мъ. пи'сано е^сть, храM мои, храмъ мл~твы нарече'тся. в^ы же сътвори'сте и& врьтепъ разбо'иником#”
|
|
14
|
14
|
|
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
|
И$ пристђпи'ша к# немђ хро'ми и^ слњпи в# цр~кви, і^ и^сцњли и^хъ”
|
|
15
|
15
|
|
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
|
Видњ'вшеy а^рхїере'е и^ книжницы чюдеса` јаже сᲆтвори, и^ ѓ'троки зовђща в# цр~кви, и^ гл~ющя, ѓ^са'нна сн~ђ двDвђ. негодова'ша,
|
|
16
|
16
|
|
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
|
и^ рњша е^мђ. слы'шиши л^и, чт^о сїи гл~ютъ; і^с~ же рече и^м#, е'й. нњ'сте ли чл^и николи'же; ја^ко и^ꙁъ оу^стъ младе'нецъ, и^ с#сђщихъ съврьши'лъ е^си` хвалђ;
|
|
17
|
17
|
|
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
|
и^ ѓ^ставль и^хъ, и^зы'де во'нъ и^ꙁ# гра'да в# вљ=џа'нїю, и^ водвори'ся тђ`”
|
|
18
|
18
|
|
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
|
Оу'трђ же въꙁ#вра'щ#ся въ градъ, в#ꙁалка.
|
|
19
|
19
|
|
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
|
и^ оу^ꙁрњв# смоковницђ е^ді'нђ при пђти`, прїиде к не'й, и^ ничто'же ѓ^брњте на неи, то'кмо ли'ствїе е^ді'но. и^ гл~а е'й. да николиже эT тебе` плода` бђ'детъ въ вњки. і^ а'бїе и%сше смоко'вница.
|
|
20
|
20
|
|
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
|
и^ видњвше оу^чн~цы диви'шася гл~юще, како а^бїе и'сше смоко'вница;
|
|
21
|
21
|
|
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
|
эTвњщавь же і^с~, рече и^мъ. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. а^ще и%мате вњрђ, и^ не оу^сђмните'ся, не то'кмо смоко'вничное сътворите`. н^о а^ще и^ горњ се'й речете, дви'гнися, и^ врьꙁися в# мо'ре, бђ'детъ.
|
|
22
|
22
|
|
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
|
И$ вс^я е^ли'ка а^ще въспро'сите въ мл~твњ, вњрђюще, прїимете”
|
|
23
|
23
|
|
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
|
И/ пришеDшђ е^мђ въ цр~ковь, пристђпи'ша к немђ оу^чащђ, а^рхїере'е и^ ста'рцы люд#стїи гл~юще. коею` властїю сїа твориши; и^ кто` т^и дастᲆ ѓ%бласть сїю;
|
|
24
|
24
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
|
эTвњщавь же і^с~, рече и^м#. въпрошђ в^ы и^ а^ꙁъ слово е^ді'но, е^же а^ще рече'те мн^њ, и^ а^ꙁъ вамъ рекђ, коею` властїю сїа творю.
|
|
25
|
25
|
|
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
|
крsщенїе і^ѓа'нново эTкђ'дђ б^њ, с# нб~се ли, и^л^и эT человњкъ; ѓ^ни' же помышляхђ в себњ гл~юще. а^ще речемъ с# нб~се, речетъ наM, почто` оу^бо не вњровасте е^мђ;
|
|
26
|
26
|
|
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
|
а^ще ли речемъ эT чл~къ. бои'мся наро'да. вс^и б^о и^мђтᲆ і^ѓ^а'нна ја^ко пррoка.
|
|
27
|
27
|
|
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
|
и^ эTвњщавше і^с~ови, рњшя, не вњмы. рече и^мъ и^ то'и, ни а^ꙁъ вамъ гл~ю, коею` вла'стїю сїа творю”
|
|
28
|
28
|
|
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
|
Что' же ся вамъ мнитъ; чл~къ нњкїи и^мяше дв^а сн~а, и^ пришеD к пе'рвомђ рече`. ча'до, и^ди`, днесь дњ'лаи в# виногра'дњ мое'мъ.
|
|
29
|
29
|
|
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
|
ѓ%н# же эTвњщаv, рече`. не хощђ. послњди же раска'ав#ся, и%де.
|
|
30
|
30
|
|
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
|
и^ пристђпль къ дрђгомђ, рече` та'кожDе. ѓ%нъ же эTвњщавъ, рече`. а%ꙁъ г~и и^дђ, и^ не' иде.
|
|
31
|
31
|
|
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
|
кы'и эT ѓ^бою` сотвори` во'лю эTч~ю; гл~аша е^мђ, пе'рвый. Гл~а и^мъ і^с~. а^ми'нь, гл~ю ва'мъ. ја%ко мытаре и^ любодњиця варя'ютъ вы` в# црsтвїи бж~їи.
|
|
32
|
32
|
|
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
|
прїиде б^о к ва'мъ і^ѓа'ннъ крsтль пђтемъ пра'веDнымъ, и^ не вњ'ровасте е^мђ. мытаре же и^ любодњ'иця вњ'ровашя е^мђ” Вы же видњ'вше не раска'астеся послњди` вњ'роватї е^мђ”
|
|
33
|
33
|
|
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
|
И/нђ притчђ слы'шите. чл~кь нњкїи бњ домови'тъ, и^же насади` винограD, и^ ѓ^пло'томъ ѓ^гради е^го, и^ і^скопа` в неM точи'ло, и^ създа` столпъ, и^ вдаст# дњ'лателемъ, и^ эTи'де”
|
|
34
|
34
|
|
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
|
Є$гда же прибли'жися время плодо'мъ, посла` рабы своя к# дњ'лателемъ, прїя'ти плоды е^го”
|
|
35
|
35
|
|
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
|
И$ е'мше дњ'лателе рабы е^го, ѓ^вого оу^бо би'ша, ѓ^вого же оу^би'шя, ѓ^вого же ка'менїе^мъ поби'ша”
|
|
36
|
36
|
|
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
|
Па'ки посла` и%ны рабы мно'жаишя пе'рвыхᲆ. и^ сътвори'шя и^мᲆ та'кожDе”
|
|
37
|
37
|
|
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
|
Послњди же посла` к ниM сн~а свое^го гл~я, оу^срамя'тся сн~а мое^го.
|
|
38
|
38
|
|
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
|
дњлателе же ви'дњвше сн~а, рњшя в себњ, се'и е^сть наслњ'дникь, прїидњте оу^бїе^м# е^го, и^ оу^дръжимъ достоа'нїе е^го.
|
|
39
|
39
|
|
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
|
и^ е'мше е^го, и^ꙁведо'шя вонъ и^ꙁ виногра'да, и^ оу^би'шя”
|
|
40
|
40
|
|
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
|
Є$гда оу^бо прїидетъ господинъ винограда, что` сътворитъ дњ'лателемъ тњм#;
|
|
41
|
41
|
|
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
|
гл~ашя е^мђ, ꙁлыхъ ѕл^њ погђби'тъ иX, и^ винограD предастъ и^нњмъ дњлателемъ, и^же въꙁдадятъ е^мђ плоды въ времена` своя”
|
|
42
|
42
|
|
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
|
Гл~а и^мъ і^с~, нњсте ли чл^и николиже в# писанихъ; ка'мень, е^гоже не в рядђ` сътвори'ша ѕи'жDђщеи`, се'й бысть въ главђ оу^глђ. эT г~а бысть с^и. и^ е^сть ди'вна въ ѓ^чїю ва'шею”
|
|
43
|
43
|
|
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
|
Сего` ради гл~ю вамъ, ја%ко эTи'мется эT васъ црsтвїе бж~їе, и^ дастᲆся ја^ѕы'кђ творящемђ плоды е^го.
|
|
44
|
44
|
|
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
|
и^ падыи` на ка'мени сем#, съкрђшится. а^ на немьже падетъ, сътрые^тъ и&”
|
|
45
|
45
|
|
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
|
И$ слы'шавше а^рхїере'е и^ фарїсе'е прит#ча е^го, раꙁђмњшя ја^ко ѓ^ нихъ гл~етᲆ.
|
|
46
|
46
|
|
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
|
и^ і'щђще е^го ја%ти, оу^боя'шяся наро'да. понеже ја%ко пррoка е^го и^мња'хђ”
|
|
Глава 22
|
Глvа, к~в”
|
|
1
|
1
|
|
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
|
И эTвњщавъ і^с~, пакы реq и^мъ в# при'тчахъ гл~я.
|
|
2
|
2
|
|
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
|
оу^подобися црsтвїе нбsное чл~кђ цр~ђ, и^же сътвори бракы сн~ђ свое^мђ.
|
|
3
|
3
|
|
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
|
и^ посла` рабы своя приꙁвати ꙁва'ныя на' бракы, и^ не хотяхђ прїити”
|
|
4
|
4
|
|
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
|
Па'кы посла` и%ны рабы гл~я. рцњте ꙁва'нымъ” Се^ ѓ^бњды мои оу^гото'вахъ. ю'нцы мои` и^ оу^питанная и^сколе'на, и^ вс^я гото'ва, прїидњте на' бракы”
|
|
5
|
5
|
|
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
|
ѓ^ни же небре'гше эTи^до'ша, ѓ%въ оу^бо на село свое`, ѓ%в# же на кђпля своя.
|
|
6
|
6
|
|
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
|
про'чїи же е%мше рабы е^го, досади'шя и^мъ, и^ оу^би'шя и^хъ.
|
|
7
|
7
|
|
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
|
и^ слы'шавъ цр~ь то'й, раꙁгнњвася. и^ пославъ воя своя, погђби` оу^бїица ѓ'ны, и^ гра'дъ и^хъ ꙁаж#же”
|
|
8
|
8
|
|
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
|
Тогда гл~а рабомъ свои^мъ, бракъ оу^бо гото'въ е^сть. ѕва'нїи же не бы'ша досто'ини”
|
|
9
|
9
|
|
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
|
И$дњте оу^бо на и^схо'дищя пђтїи, и^ е^ли'цњхъ а^ще ѓ^брящете, приꙁовњте на' бракы”
|
|
10
|
10
|
|
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
|
І$ и^з#шеDше раби ѓ^ни на распђтїя, събра'шя всњхъ, е^ли'цњхъ ѓ^брњто'шя ꙁлы'я же и^ до'брыя. і и^сполнися бра'къ въꙁлежа'щихъ”
|
|
11
|
11
|
|
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
|
ВшDе же цр~ь ви'дњти въꙁлежа'щихъ. видᲇ т^ђ чл~ка не ѓ^болчена въ ѓ^дња'нїе бра'чное”
|
|
12
|
12
|
|
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
|
И$ гл~а е^мђ, дрђ'же, ка'ко вни'де сњмо, не и^мы` ѓ^дња'нїа бра'чна; ѓ%н же оу^мол#че”
|
|
13
|
13
|
|
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
|
Тогда` рече цр~ь слђгамъ. связа'вше е^мђ рђцњ и^ ноѕњ, въꙁмњте е^го и^ в#ве'рѕњте, въ тмђ` кромњшнђю. т^ђ бђ'детъ плачь и^ скрежетъ ꙁђбомъ.
|
|
14
|
14
|
|
Бо багато покликаних, та мало обраних.
|
мно'ѕи б^о сђть ꙁвани, мало же и^ꙁбра'нныхъ”
|
|
15
|
15
|
|
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
|
Тогда шDеше фарїсе'е, совњтъ прїе'м#ше, ја%ко да ѓ^больстять е^го словом#.
|
|
16
|
16
|
|
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
|
и^ посылаютъ к немђ оу^чн~кы своа` съ и^родїя'ны, гл~юще. оу^чи'телю, вњмы ја^ко и'стиненъ е^си, и^ пђти бж~їю въи'стинђ оу^чи'ши, и^ не ради'ши ни ѓ^ ком#же. не бо` зри'ши на лице чл~ком#.
|
|
17
|
17
|
|
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
|
рц^и оу^бо намъ, что` ти ся мни'тъ; досто'ино ли е^сть дати кинсо'нь кесаре'ви, и^ли н^и;
|
|
18
|
18
|
|
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
|
раꙁђмњвь же і^с~ лђка'в#ство и^хъ, рече. что м^я и^скђшя'ете лицемњ'ри;
|
|
19
|
19
|
|
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
|
покажи'те м^и злати'цђ кинсо'ннђю. ѓ^ни' же принесо'ша е^мђ пњняꙁь.
|
|
20
|
20
|
|
І говорить їм: чиє це зображення і напис?
|
и^ гл~а и^мъ, чїи ѓ%браꙁᲆ се'й и^ написа'нїе;
|
|
21
|
21
|
|
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
|
гл~аша е^мђ, кесарев#” Тогда` гл~а и^мъ. въздади'те оу^бо кесаре'ва кесаре'ви. и^ бж~їа бв~и”
|
|
22
|
22
|
|
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
|
И$ слы'шавше, диви'шася. і^ ѓ^ста'вльше е^го эTи^до'ша”
|
|
23
|
23
|
|
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
|
В то'й дн~ь пристђпи'шя к немђ сад#дђке'е, и^же гл~юT не бы'ти въскр~се'нїю. и^ въпроси'ша е^го,
|
|
24
|
24
|
|
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
|
гл~юще. оу^чи'телю, мољ=сїи рече. а^ще кт^о оу%мретᲆ не и^мы` чя'дъ, да по'иметъ братъ е^го женђ его, и^ въскр~ситъ сњмя бра'та свое^го.
|
|
25
|
25
|
|
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
|
бњше же в насъ сеDмь братїа, и^ пе'рвыи ѓ^женься оу^мре, и^ не и^мы` сњмене, ѓ^стави женђ свою бра'тђ свое^мђ.
|
|
26
|
26
|
|
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
|
та'кожDе же и^ вторыи, и^ тре'тїи, даже до седмаго”
|
|
27
|
27
|
|
А після всіх померла і жінка.
|
Послњди же всњхъ оу^мре и^ жена.
|
|
28
|
28
|
|
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
|
в# въскр~шенїе оу^бо, кото'раго эT сеDмихᲆ бђ'детᲆ жена; вси б^о и^мњша ю&”
|
|
29
|
29
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
|
эTвњщавь же і^с~, рече и^мъ. прельща'етеся, не вњ'дяще писа'нїа, ни си'лы бж~їа.
|
|
30
|
30
|
|
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
|
в# въскр~се'нїе б^о ни же'нятся ни посага'ютъ. н^о ја%ко а%гг~ли бж~їи на нб~си сђть.
|
|
31
|
31
|
|
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
|
ѓ^ въскр~сенїи же мр~твыхъ, нњсте ли чл^и рече'наго вамъ бг~ом#, гл~ющемъ.
|
|
32
|
32
|
|
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
|
а^ꙁъ е^смь б~ъ а^враа'мовъ, и^ б~ъ и^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль; нњсть б~ъ, б~ъ мр~твыхъ, н^о б~ъ живыX”
|
|
33
|
33
|
|
І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
|
И$ слы'шавше народи, дивля'хђся ѓ^ оу^ченїи е^го”
|
|
34
|
34
|
|
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
|
Фарисе'е же слы'шавше ја^ко посрами саDдђке'я. събра'шяся в# кђ'пњ”
|
|
35
|
35
|
|
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
|
И$ въпроси е^ді'нъ эT ниX ꙁако'нооу^чи'тель, и^скђша'я е^го, и^ гл~я.
|
|
36
|
36
|
|
Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
|
оу^чи'телю, каа` ꙁа'повњдь болши е^сть в# ꙁако'нњ;
|
|
37
|
37
|
|
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
|
і^с~ же рече е^мђ. въꙁлю'биши г~а б~а твое^го всњмъ срDцемъ твои^мъ. и^ всею дш~ею твоею, и^ всею мы'слїю твоею`”
|
|
38
|
38
|
|
Це є перша і найбільша заповідь.
|
Си^ е^сть прьваа и^ болшаа ꙁа'повњдь”
|
|
39
|
39
|
|
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
|
Втора'а же подобна е'й. въꙁлю'биши и'скреняготвое^го ја%ко самъ себе.
|
|
40
|
40
|
|
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
|
в сїю ѓ^бою` ꙁа'повњдїю весь ꙁаконъ и^ пррoцы ви'сятъ”
|
|
41
|
41
|
|
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
|
Събраном# же фарїсеѓM, въпроси и^хъ і^с~,
|
|
42
|
42
|
|
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
|
гл~я. что ся вамъ мнитъ ѓ^ х~њ, чїи е^сть сн~ъ; гл~аша е^мђ, дввDъ”
|
|
43
|
43
|
|
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
|
Гл~а и^мъ. како оу^бо дв~дъ дх~омᲆ г~а е^го нарицаетъ гл~я.
|
|
44
|
44
|
|
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
|
рече г~ь гв~и мое^мђ, сњди ѓ^деснђю мене, до'ндеже положђ врагы твоя поDно'жїе нога'ма твои'ма”
|
|
45
|
45
|
|
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
|
а^ще оу^бо дв~дъ нарицаеT е^го г~а, и^ ка'ко сн~ь е^мђ е^сᲄь;
|
|
46
|
46
|
|
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
|
и^ никтоже можа'ше эTвњщати е^мђ словесе`, ниже смњ'аше кт^о эT того дн~е въпроси'ти е^го ктомђ”
|
|
Глава 23
|
Глvа, к~г”
|
|
1
|
1
|
|
Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх,
|
Тогда і^с~ гл~а к наро'домъ, и^ оу^чн~комъ свои^мъ,
|
|
2
|
2
|
|
кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї.
|
гл~я. на мољ=се'ѓвњ сњда'лищи сњдо'шя кни'жницы и^ фарїсе'е”
|
|
3
|
3
|
|
Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.
|
вс^я оу^бо е^ли'ка а^ще рекђ'тъ ваM блюсти, съблюда`йте и творите” по дњ'лом же и^хъ не твори'те” гл~ютъ б^о, и^ не творя'тᲆ”
|
|
4
|
4
|
|
Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх.
|
Свяꙁђ'ют# б^о бремена тя'жка и^ бњ'днњ носи'ма, и^ въꙁлага'ютъ на плеща члчsка. прьстом же свои^мъ не хотятъ дви'гнђти и^хъ.
|
|
5
|
5
|
|
Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки* свої і подовжують край одежі своєї.
|
вся же дњла своя творят#, да видими бђдђтъ чл~кы. раширя'юT же храни'лищя своя, и^ велича'ютъ въскрилїа ри'ѕъ свои^хъ.
|
|
6
|
6
|
|
Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах;
|
лю'бят же прежевъꙁлега'нїа на вечерњхъ, и^ прежесњданїа на со'нмищихъ,
|
|
7
|
7
|
|
і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю!
|
и^ цњлова'нїя на тръжищихъ, и^ ꙁва'тися эT чл~къ оу^чи'телю оу^чи'телю.
|
|
8
|
8
|
|
Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель — Христос; усі ж ви — браття.
|
вы же не нарица'итеся оу^чи'теле. е^ді'нъ б^о е^сть оу^читель вашъ х~с, вси же в^ы братїя е^сте.
|
|
9
|
9
|
|
І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах.
|
и^ эTц~а не зовњте себњ на ꙁемли`. е^ді'нъ б^о эTц~ъ вашъ и^же на нб~сехъ.
|
|
10
|
10
|
|
І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник — Христос.
|
ниже нарица'итеся наста'вници. е^ді'нъ б^о е^сть наста'вникъ вашъ х~с.
|
|
11
|
11
|
|
Більший же з вас нехай буде вам слугою.
|
болїи же в# васᲆ, да бђ'детъ вам# слђга”
|
|
12
|
12
|
|
Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.
|
И$же б^о въꙁнесеTся, смири'тся. и^ смњря'аи`ся, въꙁнесе'тся”
|
|
13
|
13
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти.
|
Горе же вамъ кни'жници и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ꙁаᲄворя'ете црsтвїе нбsное предъ чл~кы. вы б^о не вхо'дите, ни входя'щихъ ѓ^ставля'ете в#нити”
|
|
14
|
14
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете.
|
горе вамъ кни'жницы и^ фарисее лицемњри, ја%ко снњда'ете до'мы вдовицъ и^ виною далече мл~твы творяще. сего ради ли'шшее прїимете ѓ^сђже'нїе”
|
|
15
|
15
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас.
|
Горе вамъ книжници и^ фарїсе'е лицемᲇри, ја^ко преходите мо'ре и^ сђшђ, сътворити е^ді'ного пришельца, и^ е^гDа бђдетъ, творите е^го сы'на геенны, сђгђ'бњиша васъ”
|
|
16
|
16
|
|
Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний.
|
Горе вамъ вожди слњпїи, гл~ющеи`, и^же а^ще кленеTся цр~квїю, ничесоже е^сть. а^ и^же кленется зла'томъ цр~ковнымъ, дл'ъженъ еs.
|
|
17
|
17
|
|
Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото?
|
бђ'и слњпїи, кое` б^о б^оле е^сть, ꙁла'то ли, и^л^и цр~кви, ст~я'щїа зла'то;
|
|
18
|
18
|
|
І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний.
|
і^ и^же а^ще кленется ѓ^лтареM, ничесоже еs. а^ и^же кленеTся да'ромᲆ и^же врьхђ` е^го, дл'ъженъ еs.
|
|
19
|
19
|
|
Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар?
|
бђи и^ слњпїи что б^о бо'ле, даръ л^и, и^ли ѓ^лта'рь ст~яи` дарᲆ;
|
|
20
|
20
|
|
Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і всім, що на ньому.
|
и^же оу^бо кленеTся ѓ^лтаре'мъ, кленется и^м#, и^ сђщиM връхђ е^го`.
|
|
21
|
21
|
|
І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому.
|
і^ и^же клене'тся цр~ковїю, клене'тся ею`, и^ живђщиM в неи.
|
|
22
|
22
|
|
І хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим і Тим, Хто сидить на ньому.
|
и^ кленыи`ся нб~се'мъ, кленеᲄся прsтолоM бж~їиM, и^ сњдя'щиM на немъ.
|
|
23
|
23
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину* з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати.
|
Горе вамъ книжници и^ фарїсе'е лицемњри, ја%ко ѓ^десяTствђете мятвђ, и^ копръ, и^ кљ=минъ. и^ ѓ^стависте вящьшая законђ, сђдъ и^ млsть и^ вᲇрђ. сїа же подоба'ше твори'ти, и^ ѓ^нњхъ не ѓ^ставляти”
|
|
24
|
24
|
|
Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте!
|
ВожDи слњпїи ѓ^цњжа'юще`и комары`, велбђ'да же пожира'юще”
|
|
25
|
25
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші і блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди.
|
Горе вамъ книжницы и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ѓ^чищяете внњшнее с#ткляници и^ блю'дђ, в#нђтръю^дђ же сђть по'лни хищенїа и^ непра'вды.
|
|
26
|
26
|
|
Фарисею сліпий, очисть перше всередині чаші і блюда, щоб чистими були і зовні вони.
|
фарисе'ю слњпыи, ѓ^чисти преже в#нђтренее с#ткляници и^ блю'дђ, да бђдетъ и^ внњшнее и^ма чи'сто”
|
|
27
|
27
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти.
|
горе ваM книжници и^ фарисе'е лицемᲇри, ја^ко подо'битеся гробо'мъ пова'пленоM, и^же внњю'дђ оу^бо ја%вля'ются красни, в^нђтръю^дђже плъ'ни сђтъ костїи мр~твыхъ, и^ вся'коа нечи'стоты”
|
|
28
|
28
|
|
Так і ви на вигляд здаєтесь людям праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня.
|
Тако и^ вы, внњю^дђ оу^бо ја^вля'етеся чл~комъ праведни, внђтръю^дђ же е^сте плъни лицемњ'рїа и^ беꙁаконїя”
|
|
29
|
29
|
|
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам,
|
Горе вамъ книжници и^ фарисе'е лицемњ'ри, ја%ко ѕи'жDете гро'бы пррoчьскїа, и^ кра'сите ра'кы праведныX,
|
|
30
|
30
|
|
і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків.
|
и^ гл~ете, а^ще бы'хомъ были въ дн~и эTц~ъ на'шиX, не быхомъ оу^бо ѓ^бещници и^мъ были в# крови пррoкъ”
|
|
31
|
31
|
|
Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків.
|
Тњмже сами свњдњтельствђете себњ ја%ко сн~ве е^сте и^ꙁби'вшихъ пррoкы.
|
|
32
|
32
|
|
І ви доповнюєте міру зла батьків ваших.
|
и^ в^ы и^спо'лните мњрђ эTц~ъ вашихъ”
|
|
33
|
33
|
|
Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського?
|
ѕмїа порожденїа е^хи'днова, како оу^бњжите` эT сђда ѓ^гня гее'нскаго;
|
|
34
|
34
|
|
Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста.
|
сего ради с^е а^ꙁъ послю` к вамъ пррoкы, и^ премђдры, и^ кни'жникы, и^ эT них# оу^бїете и^ ра'спнете, и^ эT нихъ бїете на со'нмищихъ вашиX, и^ и^ждене'те эT града въ граD,
|
|
35
|
35
|
|
Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником.
|
ја%ко прїидеT на в^ы всяка кровь пра'веDна пролива'ема на земли, эT крове авеля пра'веднаго, до' крове ꙁаха'рїа сн~а варахі'ина, е^гоже оу^бисте междђ цр~ковїю і^ ѓ^лтаре'мъ”
|
|
36
|
36
|
|
Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей.
|
А$ми'нь гл~ю ва'мъ, ја%ко прїидђтъ вся сїа на родъ се'й”
|
|
37
|
37
|
|
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли!
|
Іерsли'мᲆ, і^ерsли'м#, и^ꙁби'выи пррoкы, и^ ка'менїемъ побива'а по'сланныя к тебњ, колькра'ты въсхотњхъ събрати чя'да твоя, ја%коже събира'етъ ко'кошъ птенця своя подъ крилњ, и^ не въсхотњсᲄе;
|
|
38
|
38
|
|
Ось лишається вам дім ваш пустий.
|
с^е ѓ^ставля'ется вамъ домъ вашъ пђстъ”
|
|
39
|
39
|
|
Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
|
Гл~ю б^о вамъ, ја%ко не и%мате мене ви'дњти эTселњ, до'ндеже речете, блsвенᲆ грядыи` въ и^мя гн~е”
|
|
Глава 24
|
Глvа, к~д.
|
|
1
|
1
|
|
І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму.
|
И изшеD і^с~, и^дяше эT цр~кве. и^ пристђпи'шя к немђ оу^ченицы е^го, покаꙁати е^мђ зданїа цр~ко'внаа.
|
|
2
|
2
|
|
Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано.
|
і^с~ же рече и^мъ. видите ли вс^я сїа; а^ми'нь гл~ю вамъ, не и%мать ѓ^стаᲄи здњ ка'мень на ка'мени, е^же не разори'тся”
|
|
3
|
3
|
|
Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку?
|
Сњдя'щђ же е^мђ на горњ е^леѓ'н#стᲇи, пристђпи'ша к немђ оу^ченицы на е^ді'нᲇ гл~юще. рц^и намъ, когда сїа бђ'дђтъ; и^ что е^сть ꙁна'менїе твоего прише'ствїа и^ кончи'на вњкђ;
|
|
4
|
4
|
|
Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас,
|
и^ эTвњща'въ і^с~, рече и^мъ. блюдњте, да никтоже васъ прельсти'тъ.
|
|
5
|
5
|
|
бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять.
|
мно'ѕи б^о прїидђтъ въ и^мя мое`, гл~юще, а%зъ е^смь х~с, и^ мно'гы прельстятъ”
|
|
6
|
6
|
|
Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець.
|
Оу%слы'шати же и^мате брани, и^ слы'шанїа бра'немъ. зри'те, не оу^жаса'итеся. подоба'етъ б^о всњмъ си'мъ быти. н^о не тогда е^сть кончи'на.
|
|
7
|
7
|
|
Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях;
|
вᲆста'нетъ б^о я^ꙁы'къ на я^ѕы'къ, и^ црsтво на црsтво” И$ бђ'дђтъ глади и па'гђбы и трђ'си по мњста.
|
|
8
|
8
|
|
усе ж це — лиш початок хвороб.
|
вся же сїа нача'ло болњꙁнемᲆ”
|
|
9
|
9
|
|
Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє.
|
Тогда` предадятъ вы^ в# ско'рби, и^ оу^бїю'тъ в^ы, и^ бђ'дете ненави'дими всᲇми я^зы'кы, и^мени мое^го ради”
|
|
10
|
10
|
|
І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного;
|
И$ тогда` събла'знятъся мно'ѕи, и^ дрђгъ дрђга предадятъ, и^ въꙁненавидиT дрђгъ дрђга”
|
|
11
|
11
|
|
і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять;
|
И$ мно'ѕи л#же пррoцы в#ста'нђт#, и^ прельстятъ многыа,
|
|
12
|
12
|
|
і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох.
|
и^ за оу^мно'женїе беꙁа'конїа, и^ꙁся'кнетᲆ любы` мно'гыхъ”
|
|
13
|
13
|
|
Хто ж витерпить до кінця, той спасеться.
|
Претръпњ'выи же до конца`, то'и сп~сется”
|
|
14
|
14
|
|
І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!
|
и^ проповњ'сться сїе е^љhлїе цр~ьствїа, по все'и вселе'ннњи, въ свњдњтельство всњмъ я^ѕы'комъ, и^ тогда` прїидеT кончи'на”
|
|
15
|
15
|
|
Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, —
|
Є$гда оу^бо оу%зрите мр'ьꙁость ꙁапђстњ'нїа, рече'нђю дани'иломъ пррoкомъ, стоащђ на мњ'стњ ст~њ, и^же чте'тъ да раꙁђмњ'етъ”
|
|
16
|
16
|
|
тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори.
|
Тогда` сђщїи въ и^юде'и, да бњжа'тъ на горы.
|
|
17
|
17
|
|
І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого;
|
і^ и^же на кровњ, да не схо'диT взяᲄи ја^же в домђ е^го.
|
|
18
|
18
|
|
і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій.
|
і^ и^же на селњ, да не вᲆзвраᲄи'тся в#спяT взяти ри'зъ свои^хᲆ”
|
|
19
|
19
|
|
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні!
|
Горе же непразDныM, и^ доя'щимъ в тыи` дн~и”
|
|
20
|
20
|
|
Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу,
|
Моли'те же ся, да не бђ'детъ бњжъство ваше зимњ, ни в сђбо'тђ”
|
|
21
|
21
|
|
бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде.
|
бђ'детъ б^отогда ско'рбъ ве'лїа, ја^кова же' нњ'сть была эT начя'ла ми'рђ, доселњ, ниже и%мать быти”
|
|
22
|
22
|
|
І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні.
|
и^ а'ще не бышя прекрати'лися дн~їе тїи, не бы` оу^бо спасла'ся вся'ка плоть. и^збра'нныхъ же ради прекратяT ся дн~їе тїи”
|
|
23
|
23
|
|
Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри.
|
Тогда а^ще кт^о речетъ вамъ. с^е здњ х~с, и^ли ѓ%ндњ, не и^мњте вњры”
|
|
24
|
24
|
|
Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних.
|
в#ста'нђтъ б^о лжехристи и^ л#же пррoцы, и^ дадя'тъ знаменїя ве'лїа и^ чюдеса, ја%коже прельстити а^ще възможно і^ и^з#бранныа”
|
|
25
|
25
|
|
Ось Я наперед сказав вам.
|
с^е преже рњхъ вамъ”
|
|
26
|
26
|
|
Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри.
|
а^ще оу^бо рекђтᲆ ваM. с^е в# пђсты'ни еs, не и^зыдњте. с^е въ скро'вищыхъ, не и^мњте вњры”
|
|
27
|
27
|
|
Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського.
|
ЈА/коже б^о мо'лнїи и^схо'дитъ эT въсто'къ, и^ ја^вля'ется до ꙁападъ, та'ко бђ'детъ и^ прише'ствїе сн~а чл~чьскаго”
|
|
28
|
28
|
|
Бо де буде труп, там зберуться орли.
|
идеже б^о а^ще бђ'детъ трђпъ, та'мо съберђтся ѓ^рли`”
|
|
29
|
29
|
|
І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються.
|
А$бїе же по скорби дн~їи тњхъ, слн~це поме'р#кнетъ и^ лђна` не да'стъ свњта свое^го, и^ ѕвᲇзды спа'днђтъ с# нб~се, и^ си'лы нбsныя подвигнђтся”
|
|
30
|
30
|
|
І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.
|
И$ тогда ја%вится зна'менїе сн~а члчsкаго на нб~си” И$ тогда` въспла'чются вс^я колњна земная. и^ оу%ѕрятъ сн~а члчsкаго грядђща на ѓ^блацњхъ нб~сныхъ, съ си'лою и^ сла'вою мно'гою.
|
|
31
|
31
|
|
І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх.
|
и^ по'слетъ а'гг~лы своа, съ трђ'бнымъ гла'сомъ ве'лїемъ, и^ съберђтъ и^збра'нныя е^го эT четы'рех# вњтръ, эT конецъ нб~съ, до коне'цъ и^хъ.
|
|
32
|
32
|
|
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо.
|
эT смоко'вница же наоу^чи'теся при'тчи” е^гда оу^же вњйа еа` бђдђтᲆ мла'да, и^ листвїе проꙁя'бнетъ” вњ'дите ја^ко бли'ꙁъ е^сть жа'тва”
|
|
33
|
33
|
|
Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях.
|
та'ко и^ в^ы, е^гда ви'дите сїа вс^я, вњдите ја%ко блиꙁъ е^сть при две'рехъ”
|
|
34
|
34
|
|
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде.
|
А/ми'нь гл~ю вамъ, не мимои%детъ роD сей, до'ндеже вс^я сїа бђ'дђтъ.
|
|
35
|
35
|
|
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
|
н~бо и^ ꙁемля ми'мои%детъ, словеса же моя не ми'мои^дђтъ”
|
|
36
|
36
|
|
Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один.
|
Э$ дн~и же томъ, и^ часњ, никто'же вњсть. ни а'гг~ли нбsнїи, ᲄо'кмо эTц~ъ мои е^ді'нъ”
|
|
37
|
37
|
|
Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського;
|
ЈА/коже б^о бысть въ дн~и но'евы, та'ко бђдеT и^ пришествїе сн~а члчsкаго”
|
|
38
|
38
|
|
бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег,
|
ЈА/коже б^о бњхђ вᲆ дн~и преже пото'па, ја^дђще же и^ пїюще. женя'щеся и^ посага'юще, до негоже дн~е вни'де но'е в ковчеh,
|
|
39
|
39
|
|
і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського.
|
и^ не оу^вњ'дњша, дон#деже прїиде вода`, и^ взяT вс^я, та'ко бђ'деT и^ пришествїе сн~а члчsкаго”
|
|
40
|
40
|
|
Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено;
|
Тогда` дв^а бђдета на селњ, е^ді'нъ поемлеTся а^ дрђгі'и ѓ^ставляеTся.
|
|
41
|
41
|
|
дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено.
|
дв^њ мелющи в# же'рноваX, е^ді'на пое'млеTся, и^ е^ді'на ѓ^ставля'еᲄся”
|
|
42
|
42
|
|
Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде.
|
Бди'те оу^бо, ја^ко не вњсте в# кі'и часъ г~ь вашъ прїидетъ”
|
|
43
|
43
|
|
Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
|
Се же вњдите ја%ко а^ще б^ы вњдалъ до'мђ влDка, в# кђю страждђ тать прїидетъ, бдњлъ оу^бо б^ы, и^ не бы далъ поDкопа'ти хра'ма свое^го,
|
|
44
|
44
|
|
Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський.
|
сего ради и^ в^ы бђдњте гото'ви, ја^ко в о'ньже часъ не мните`, сн~ъ члчsкїи прїидетъ”
|
|
45
|
45
|
|
Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?
|
Кт^о оу^бо е^сть вᲇрныи рабъ и^ мђ'дрыи. е^гоже поста'виT господи'нъ е^го наD до'момъ свои'м#. е^же даа'ти и^мъ пи'щђ въ время и^хъ;
|
|
46
|
46
|
|
Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так.
|
блаже'нъ рабᲆ то'и, е^гоy пришеD господинъ е^го, ѓ^бря'щетъ та'котворяща.
|
|
47
|
47
|
|
Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його.
|
а^ми'нь гл~ю вамъ, ја^ко наD всњмъ и^мњнїемъ свои^мъ поста'витᲆ е^го”
|
|
48
|
48
|
|
Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій,
|
А$ще ли же речеT злы'и ра'бъ то'и в# срDци своем#, коснитъ господинъ мои прїити`,
|
|
49
|
49
|
|
і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, —
|
и^ начнетъ би'ти клеврњты своя, ја%сти же и^ пи'ти съ пїа'ницами.
|
|
50
|
50
|
|
то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає.
|
прїидетᲆ господи'нъ раба того, в# дн~ь в оньже не чае^тъ, и^ в часъ въ ньже не вњсть,
|
|
51
|
51
|
|
І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.
|
и^ проте'шетъ е^го по'лъма, и^ часть е^го с невњ'рными положитъ. т^ђ бђд'етъ плачъ и^ скрежет# зђбомъ.
|
|
Глава 25
|
Глvа, к~е.
|
|
1
|
1
|
|
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
|
ТогDа оу^подо'биTся црsтвїе нбsное десяти'мъ дв~амъ ја%же прїа'шя свњти'лникы своя`, і^ и^ꙁыдо'шя въ срњтенїе женихђ.
|
|
2
|
2
|
|
П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
|
пя'ть же бњ эT нихъ мђдры, и^ пять ю^ро'дивы.
|
|
3
|
3
|
|
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
|
ю^ро'дивыяy прие'мше свњти'лники своа`, не взя'шя с# собо'ю е^ле'а.
|
|
4
|
4
|
|
Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
|
мђ'дрыя же прїа'шя е^ле'й въ сосђ'дњхъ съ свњти'лникы свои'ми.
|
|
5
|
5
|
|
А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
|
косня'щђ же женихђ`, възрDњма'шяся вс^њ, и^ спа'хђ.
|
|
6
|
6
|
|
Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
|
полђнощи же во'пль бысть. с^е женихъ грядет#, и^сходи'те въ срњтенїе е^го”
|
|
7
|
7
|
|
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
|
Тогда` в#ста'вше вс^њ дв~ы т^ы, и^ оу^краси'ша свњти'лникы своя.
|
|
8
|
8
|
|
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
|
ю^ро'дивыя же мђдрымъ рњшя, дадите намъ эT ма'сла ва'шего, ја^ко свњти'лницы наши оу^гаса'ютъ”
|
|
9
|
9
|
|
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
|
эTвњща'шя же мђдрыя гл~юще, е^да ка'ко недостанетъ намъ и^ вамъ. и^дњте же паче к# продаю'щиM, и^ кђпи'те себњ,
|
|
10
|
10
|
|
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
|
и^дђщим же и^мъ кђпи'ти прїиде женихъ, и^ гото'выа внидоша с ниM на бракы, и^ затворени быша две'ри”
|
|
11
|
11
|
|
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
|
Послњди' же прїидо'шя и^ про'чаа дв~ы, гл~юще, г~и г~и, эTвеrꙁи наM.
|
|
12
|
12
|
|
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
|
ѓ^нже эTвњщавъ рече. а^миn гл~ю ваM, не вњмъ ваs”
|
|
13
|
13
|
|
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
|
бди'те оу^бо, ја^ко не вᲇсте дн~е ни часа`, в оньже сн~ъ члчsкїи прїидетъ”
|
|
14
|
14
|
|
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
|
ЈА/коже б^о чл~кь нњкїи эTходя, призва` своя рабы`, и^ преда'стъ и^мъ и^мњ'нїе свое`,
|
|
15
|
15
|
|
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
|
и^ ѓ^вомђ оу^бо дастъ пять тала'нтъ, ѓ^вомђ же дв^а, ѓ^вомђ же е^ді'нъ, комђжDо проти'вђ силњ е^го, и^ эTи'де а^бїе.
|
|
16
|
16
|
|
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
|
шеD же прїе'мыи` пять талантъ, дњл'а в нихъ, и^ сътвори` дрђгы'а пять талантъ”
|
|
17
|
17
|
|
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
|
Такожде же і^ и^же дв^а, приѓ^брњте и^ то'и дрђгая дв^а”
|
|
18
|
18
|
|
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
|
Прїе'мыи же е^ді'нъ, шедъ вкопа е^го в# землю, и^ съкры` сребро госпоdна свое^го.
|
|
19
|
19
|
|
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
|
по мно'ѕњ же времени, прїиде господинъ рабъ тњх#, и^ стяза'ся с ни'ми ѓ^ словеси`”
|
|
20
|
20
|
|
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
|
И$ пристђ'пль пяT тала'нтъ прїе'мыи, принесе дрђгы'а пять тала'нтъ, гл~я. г~и, пять талантъ ми е^си предалᲆ, и^ с^е дрђгы'а пять тала'нт# приѓ^брњтохъ и%ми”
|
|
21
|
21
|
|
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
|
Рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе бл~гі'и и вњрныи, ѓ^ малњ бысть вњренъ, наD мно'гыми т^я поста'влю, вни'ди в радость г~а свое^го”
|
|
22
|
22
|
|
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
|
Пристђпль же і^ и^же дв^а таланта прїемыи, рече. г~и, дв^а таланта ми е^си предалъ, с^е дрђгая дв^а тала'нта приѓ^брњтох# и%ма.
|
|
23
|
23
|
|
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
|
рече же е^мђ г~ь е^го, добрыи рабе, бл~гїи и^ вњрныи, ѓ^ ма'лњ бысть вњреn, наD многыми т^я поста'влю. вни'ди в ра'дость г~а свое^го”
|
|
24
|
24
|
|
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
|
Пристђпль же и^ прїемыи` е^ді'нъ талантъ, рече. г~и, вњдњх# т^я ја%ко жестокъ е^си чл~къ. жнеши, оу^дђже не сњя'лъ е^си. и^ събира'еши, оу%дђже не расточилъ е^си”
|
|
25
|
25
|
|
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
|
и^ оу^боа'вся шеD съкрыхᲆ тала'нт тво'и в# ꙁемли, и^ с^е и%маши твое`.
|
|
26
|
26
|
|
Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
|
эTвњща'в же г~ь е^го рече е^мђ. лђка'выи ра'бе и^ лњни'выи, вњ'дяше ја^ко жнђ и^дњже не сњя'хъ, и^ събира'ю оу^дђже не расточи'хъ”
|
|
27
|
27
|
|
тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
|
Подоба'ше оу^ботебњ вда'ти сребро` мое тръжникомъ, и^ прише'дъ а^ꙁъ, взя'лъ быхъ свое` с лихвою.
|
|
28
|
28
|
|
Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
|
възмњте оу^бо эT неготала'нт#, и^ дади'те и^мђщемђ десятъ тала'нтъ”
|
|
29
|
29
|
|
Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
|
Имђщемђ б^о веꙁдњ дано бђ'дет# и^ преи^збђдеT. эT неи^мђщаго же, и^ е^же мниTся и^мњ'а взято бђ'детᲆ эT него”
|
|
30
|
30
|
|
А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
И$ неключи'маго раба в#връз'њте въ т#мђ` кромњшнюю, т^ђ бђдетᲆ плачъ и^ скрежеT зђбо'мъ” Сїа гл~я въꙁ#гласи`. и^мњаи` оу^ши слы'шати, да слы'шиT”
|
|
31
|
31
|
|
Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
|
Є/гда же прїидеT сн~ъ члчsкїи в# сла'вњ своей, и^ вс^и ст~їи а^гг~ли с ним#, тогда` ся'детъ на прsтолњ сла'вы своеа`.
|
|
32
|
32
|
|
і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
|
и^ съберђтся преD нимъ вс^и ја%ѕы'цы, и^ раз#лђчитъ и^хъ дрђгъ эT дрђга, ја%коже па'стырь раꙁлђча'етъ ѓ^вця` эT ко'злищь.
|
|
33
|
33
|
|
І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
|
и^ поста'витъ ѓ^вця` ѓ^деснђ'ю себе, а^ ко'злища ѓ^шђюю`”
|
|
34
|
34
|
|
Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
|
Тогда речеT цр~ь сђщимъ ѓ^деснђю е^го. прїидњте блsвенїи эTц~а мое^го, наслњ'дђите оу^гото'ванное вамъ црsтвїе, эT сложенїя мирђ.
|
|
35
|
35
|
|
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
|
възалкахъ бо ся, и^ да'сте м^и ја%сти. въꙁжадахъся, и^ напои'сте м^я” Стра'ненъ бњхᲆ, и^ в#ведо'сте мене.
|
|
36
|
36
|
|
був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
|
на'гъ, и^ ѓ^дња'сте м^я” боленъ, и^ посњти'сте мене” в темници бњхъ, и^ прїидо'сте къ мнњ”
|
|
37
|
37
|
|
Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
|
тогда эTвњща'ютъ е^мђ пра'ведници гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а'лчюща, и^ напита'хомъ; и^л^и жа'ждђща, и^ напои'хомъ;
|
|
38
|
38
|
|
Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
|
когда же тя видњ'хомъ стра'нна, и^ в#ведохомъ; и^л^и на'га, и^ ѓ^дња'хомъ;
|
|
39
|
39
|
|
Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
|
когда же т^я видњхомъ боляща, и^л^и в темни'ци, и^ прїидохоM к тебњ;
|
|
40
|
40
|
|
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
|
и^ эTвњща'вᲆ цр~ь, речетъ и^мъ. а^ми'нь гл~ю вам#. понеже сътвори'сте е^ді'номђ сихъ бра'тїи мои'хъ меншихъ, мн^њ сътвори'сте”
|
|
41
|
41
|
|
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
|
Тогда` речетъ и^ сђщимᲆ ѓ^шђю е^го. и^дњте эT мене проклятїи въ ѓ%гнь вᲇчныи, оу^гото'ванныи дїаволђ и^ а'гг~ломъ е^го”
|
|
42
|
42
|
|
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
|
в#ꙁалкахъ бо ся, и^ не дасте м^и ја%сти. възжадахъся, и^ не напои'сте мене”
|
|
43
|
43
|
|
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
|
Страненъ бњх# и^ не в#ведо'сте мене`. нагъ, и^ не ѓ^дњасте мене`” Бо'ленъ, и^ в# темни'ци, и^ не посњти'сте мене”
|
|
44
|
44
|
|
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
|
Тогда эTвњща'ютъ е^мђ и^ тїи гл~юще. г~и, когда т^я видњхомъ а^лчюща, и^л^и жа'ждђща, и^л^и стра'нна, и^л^и на'га, и^л^и бо'лна, и^л^и в темни'ци, и^ не послђжи'хомъ тебњ;
|
|
45
|
45
|
|
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
|
тогда эTвњщае^тъ и^мъ, гл~я. а^ми'нь гл~ю вамᲆ. понеже не сътвори'сте е^ді'номђ сихъ меншихъ, ни мнњ сътвори'сте”
|
|
46
|
46
|
|
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
|
і и^дђтъ сїи в# мђ'кђ вњчнђю. пра'веDници же в# животъ вњчныи”
|
|
Глава 26
|
Глvа, к~ѕ”
|
|
1
|
1
|
|
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
|
И бысть е^гда сконча` і^с~ словеса` сїа вс^я, рече оу^чн~комъ свои^мъ”
|
|
2
|
2
|
|
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
|
Вњсте ја%ко по двою` дн~ю па'сха бђдетъ, и^ сн~ъ члчsкїи преданъ бђдетъ на пропя'тїе”
|
|
3
|
3
|
|
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
|
Тогда` събра'шася а^рхїере'е и^ кни'жницы и^ ста'рцы людъстїи, в# дворъ а^рхїере'ѓвъ, гл~емаго каіа'фа,
|
|
4
|
4
|
|
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
|
и^ съвњщашя, да і^с~а лестїю и^мђтъ, и^ оу^бїютъ.
|
|
5
|
5
|
|
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
|
гл~ахђ же, н^о не в# пра'зник#, да не мо'лъва бђдетъ в лю'дехъ”
|
|
6
|
6
|
|
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
|
І$с~ђ же бы'вшђ вᲆ виџанїи, в домђ симона прокаженаго,
|
|
7
|
7
|
|
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
|
пристђпи` к немђ жена, сткляницђ мљ=ра и^мђщи многоцњ'ннаго, и^ въꙁлива'ше на главђ е^го възлежа'щђ.
|
|
8
|
8
|
|
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
|
видњвше же оу^чн~ицы е^го, негодова'шя гл~юще, чосо раd ги'бель сїа бысть;
|
|
9
|
9
|
|
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
|
можа'ше б^о с^е мљ=ро продано` быти на мно'ѕњ, и^ датися ни'щимъ.
|
|
10
|
10
|
|
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
|
раꙁђмњв же і^с, рече и^мᲆ чтотрђжае^те женђ`; дњ'ло б^о добро` съдњ'ла ѓ^ мнњ.
|
|
11
|
11
|
|
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
|
всегда` б^о ни'щиX и%мате с# собою`, мене же не всегда и%мате.
|
|
12
|
12
|
|
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
|
възлїа'вши б^о сїа мљ=ро с^е на тњло мое`, на погребенїе м^я сътвори.
|
|
13
|
13
|
|
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
|
а^ми'нь гл~ю вамъ. и^дњже а^ще проповњ'дано бђ'детъ е^љhлїе се` въ всемъ ми'рњ, рече'тся, і^ е^же сътвори сїа в# па'мять е^я`.
|
|
14
|
14
|
|
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
|
Тогда шеD е^дінъ эT ѓ^боюна'десяте, гл~емыи` і^ю'да и^скарїѓ'тъскїи къ а^рхїе^ре'ѓмъ
|
|
15
|
15
|
|
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
|
рече. что` м^и хо'щете да'ти, и^ а^ꙁъ вамъ предамъ е^го`” ѓ^ни же поста'виша е^мђ тридесяᲄе сре'брениk.
|
|
16
|
16
|
|
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
|
и^ эTтолњ и^ска'ше подобна времене, да е^го предасть”
|
|
17
|
17
|
|
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
|
В пе'рвыи же дн~ь ѓ^прњ'сночныи, пристђпи'ша оу^чн~цы і^с~ови гл~юще е^мђ. гд^њ хо'щеши оу^гото'ва^емъ т^и ја%сти пасхђ;
|
|
18
|
18
|
|
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
|
ѓ%н же реq. и^дњте въ' градъ къ ѓ'нсїци, и^ рцњте е^мђ, оу^читель гл~етъ, врњмя мое` бли'зъ е^сть, оу^ тебе сътворю па'схђ съ оу^чн~кы мои'ми.
|
|
19
|
19
|
|
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
|
и^ сътвори'ша оу^ченицы, ја%коже повелњ и^мъ і^с~, и^ оу^гото'вашя па'схђ”
|
|
20
|
20
|
|
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
|
Вечерђ же бы'вшђ, въꙁлежа'ше съ ѓ^бњманадесяте оу^ченико'ма”
|
|
21
|
21
|
|
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
|
І$ ја%дђ'щемъ и^мъ, рече. а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко е^ді'нъ эT васъ предасть м^я”
|
|
22
|
22
|
|
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
|
И$ скорбя'ще ѕњло, начашя гл~ати е^мђ е^ді'нъ кожDо и^хъ. е^да а^ꙁъ е^смъ г~и;
|
|
23
|
23
|
|
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
|
ѓ%н же эTвњщавъ рече. ѓ^мочи'выи` съ мною в соли'ло рђ'кђ, тои м^я предасть.
|
|
24
|
24
|
|
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
|
сн~ъ же члчsкїи и%детъ, ја^коже е^сть пи'сано ѓ^ немъ. го'ре же чл~кђ томђ, и%мже сн~ъ члчsкїи предастъся, добро` б^ы бы'ло е^мђ, а^ще ся не бы ро'дилъ чл~къ то'и”
|
|
25
|
25
|
|
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
|
эTвњщав же і^оу'да предааи` е^го, рече. е^да а^ꙁъ е^смъ, рав#ви; гл~а е^мђ, т^ы рече”
|
|
26
|
26
|
|
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
|
ЈА/дђщемъ же и^мъ, прїемъ і^с~ хлњбъ, и^ блsви'въ, преломи, дая'ше оу^чн~комᲆ, и^ рече. прїимњте, і^ ја^ди'те, с^е е^сть тњ'ло мое`.
|
|
27
|
27
|
|
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
|
и^ прїем# ча'шђ, хвалђ` въздавъ, дастъ и^м# гл~я. пїите эT неа` вс^и.
|
|
28
|
28
|
|
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
|
се` бо е^сть кроv моа` но'ваго ꙁавњта, ја%же за мно'гыя` и^ꙁлива'ема, въ ѓ^ставле'нїе грњховъ”
|
|
29
|
29
|
|
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
|
Гл~ю же вамъ, ја%ко не и%мамъ пи'ти эT нн~њ эT сего плода` ло'знаго, до' дн~е того, е^гда и& пїю с вами но'во въ црsтвїи эTц~а мое^го”
|
|
30
|
30
|
|
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
|
И$ въспњв#ше, изидо'шя в# го'рђ е^леѓ'нскђю”
|
|
31
|
31
|
|
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
|
Тогда гл~а и^мъ і^с~. вс^и в^ы събла'знитеся ѓ^ мнᲇ в но'щъ сїю`. пи'сано б^о е^сть” Поражђ па'стыря, и^ разы'дђтся ѓ^вця ста'да
|
|
32
|
32
|
|
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
|
по въскр~се'нїи же мое^мъ, варя'ю в^ы в# галиле'и`.
|
|
33
|
33
|
|
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
|
эTвњщав же петръ, рече е^мђ. а^ще и^ вс^и събла'ꙁнятся ѓ^ тебњ а^зъ николиже съблажнюся”
|
|
34
|
34
|
|
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
|
Рече е^мђ і^с~. а^ми'нь гл~ю тебњ, ја^ко в сїю нощь прежDе да'же а^лекто'ръ не въꙁгласи'тъ, тр^икра'ты эTве'ржешися мене”
|
|
35
|
35
|
|
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
|
Гл~а е^мђ петръ. а^ще м^и е^сть и^ оу^мрети с тобою, не эTвр'ъгђся тебе`” такоже и^ вс^и оу^ченицы рњша”
|
|
36
|
36
|
|
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
|
Тогда` прїиде с ними і^с~ в# весь, нарица'емђю геџсїмани” И$ гл~а оу^чн~комъ. сњди'те т^ђ, дондеже шDе помолю'ся тамо.
|
|
37
|
37
|
|
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
|
и^ пое^мъ петра и^ ѓ'ба сн~а зеведе'ѓва, начятъ скорбњти и^ тђжи'ти”
|
|
38
|
38
|
|
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
|
Тогда гл~а иM і^с~, приско'рбна е^сть дш~а моа` до см~ръти. пожDи'те зд^њ, и^ бди'те съ мно'ю”
|
|
39
|
39
|
|
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
|
И$ прешедъ ма'ло, паде` на лици свое^мъ моляся и^ гл~я. эTч~е мо'и. а'ще въꙁможно е^сть, да ми'мои%детъ эT мене чаша сїа. ѓ^баче не ја^коже а^ꙁъ хощђ, н^о ја%коже т^ы”
|
|
40
|
40
|
|
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
|
И$ пришDе къ оу^чн~комъ, и^ ѓ^брњте и^хъ спя'щя. и^ гл~а петро'ви. та'ко ли, не въꙁмого'сте е^ді'наго часа` побдњти со мною;
|
|
41
|
41
|
|
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
|
бди'те и^ моли'теся, да не вни'дете в напасть. дх~ь б^о бо'дръ, пло'ть же немощ#на”
|
|
42
|
42
|
|
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
|
паки втори'цею шDе, помоли'ся, гл~я. ѓ^ч~е мои, а^ще не мо'жетъ сїа ча'ша ми'мои^ти эT мене, а^ще не пїю еа`, бђди во'ля твоа`”
|
|
43
|
43
|
|
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
|
и^ пришDе ѓ^брᲇте и^хъ па'ки спя'щя, бњ'ста б^о и^мъ ѓ%чи ѓ^тяготњнњ.
|
|
44
|
44
|
|
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
|
и^ ѓ^ста'вль и^хᲆ, шедъ паки, помоли'ся трети'цею, тожDе сло'во ре'кᲆ”
|
|
45
|
45
|
|
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
|
Тогда прїиде къ оу^чн~комъ свои^мъ, и^ гл~а и^мъ. спи'те про'чее и^ почиваите. с^е прибли'жися часъ, и^ сн~ъ члчsкїи предае^тся в рђкы грњшникомъ.
|
|
46
|
46
|
|
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
|
в#ста'нњте, и'деM. с^е прибли'жися предааи` м^я”
|
|
47
|
47
|
|
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
|
И$ е^ще е^мђ гл~ющђ, с^е і^оу'да е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте прїиде, и^ с нимъ нароD мно'гъ, съ ѓ^рђжїемъ, и^ дреко'льми, эT а^рхїере'и и^ ста'рецъ люDскыхъ”
|
|
48
|
48
|
|
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
|
Предааи` же е^го, дасть и^мъ зна'менїе, гл~я. е^гоже а^ще лобжђ`, то'и е^сть, и^мњте е^го”
|
|
49
|
49
|
|
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
|
І$ а'бїе пристђпль къ і^с~ови, рече. радђися равви, и^ ѓ^блобыꙁа е^го”
|
|
50
|
50
|
|
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
|
І$с~ же рече е^мђ. дрђже твори на неже е^си прише'лъ; тогда` пристђ'пльше, вᲆзложи'ша рђцњ на і^с~а, и^ я'ша е^го”
|
|
51
|
51
|
|
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
|
И$ с^е е^ді'нъ эT сђщыхъ съ і^с~омъ, простеръ рђкђ`, и^звлече` ноQ сво'и, и^ оу^да'ри раба а^рхїере'ѓ^ва, и^ оу^рњ'за е^мђ оу^хо”
|
|
52
|
52
|
|
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
|
тогда гл~а е^мђ і^с~, въꙁврати ножъ свои в мњсто е^го. вс^и б^о прїе'мшеи` ножъ, ножеM поги'бнђт#”
|
|
53
|
53
|
|
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
|
И$л^и мниттися ја%ко не могђ нн~њ оу^моли'ти эTц~а мое^го, и^ преDставитъ м^и вя'ще и'ли дв^анадесяте легеѓ'на а^гг~лъ;
|
|
54
|
54
|
|
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
|
ка'коже оу^бо сбђ'дёTся писа'нїа, ја%кота'ко подобаеT быти;
|
|
55
|
55
|
|
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
|
в# то'и часᲆ рече і^с~ наро'доM. ја%ко на раꙁбо'иника ли и^зыдо'сте съ ѓ^рђжїеM и^ дреколми ја^ти м^я. по вся дн~и при ваs сњдњхъ в# цр~къви оу^ча, и^ не ја^сте мене”
|
|
56
|
56
|
|
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
|
Се же вс^е быs да с#бђ'дђт#ся писанїа пррoчьская” Тогда оу^ченицы вс^и ѓ^сᲄавльше е^го бњжа'шя”
|
|
57
|
57
|
|
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
|
Воини же е'мше і^с~а, ведоша к# каі^а^фњ а^рхїере'ѓ^ви, и^дњже книжницы и^ ста'рци събра^шася.
|
|
58
|
58
|
|
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
|
петрᲆ же и^дяше по немъ и^здале'че до двора а^рхїере'ѓ^ва, и^ вшеD внђтръ, сњдя'ше съ слђга'ми, ви'дњти кончі'нђ.
|
|
59
|
59
|
|
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
|
а^рхїере'е же и^ ста'рцы, и^ со'нмᲆ весь, и^скахђ лж#е свњдњтельства на і^с~а, ја^ко да оу^бїюT е^го,
|
|
60
|
60
|
|
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
|
и^ не ѓ^брњтахђ. и^ мно'гомъ лже свњдњтелемъ пристђ'пльшемъ, не ѓ^брњто'шя” Послњди же пристђпи'вша дв^а лже свњдњтеля,
|
|
61
|
61
|
|
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
|
рњ'ста. сей рече. могђ` раꙁори'ти цр~ков# бж~їю, и^ треми дн~ьми създа'тї ю&.
|
|
62
|
62
|
|
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
|
и^ въсᲄаv а^рхїере'и, рече е^мђ. ничесоже ли эTвњщавае^ши, чт^о сїи на тя свњдњтельствђютъ;
|
|
63
|
63
|
|
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
|
і^с~ же млъча'ше” и^ эTвњща'въ а^рхїере'и, рече е^мђ. заклина'ю т^я бг~омъ живы'мъ, да рече'ши наM, а^ще т^ы е^си х~с, сн~ъ бж~їи”
|
|
64
|
64
|
|
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
|
Гл~а е^мђ і^с~. т^ы рече. ѓ^ба'че гл~ю ваM. эTсе'лњ оу'зрите сн~а члчsкаго сњдя'ща ѓ^деснђю си'лы, и^ грядђща на ѓ^блацњхъ нбsныхъ”
|
|
65
|
65
|
|
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
|
Тогда` а^рхїере'й растръза ри'ѕы своа` гл~я. јако хђлђ гл~а. чт^о и^ е^ще требђе^мъ свњдњтелїи; с^е нн~њ слы'шасте хђлђ е^го.
|
|
66
|
66
|
|
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
|
что` ся вамъ мнитъ; ѓ^ниже эTвњща'вше рњшя, пови'ненъ е^сть смръти”
|
|
67
|
67
|
|
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
|
Тогда` ꙁаплева'шя лице е^го, и^ па'кости е^мђ дњя'хђ” э%ви же за лани'тђ оу^дари'шя
|
|
68
|
68
|
|
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
|
гл~юще, прорци` намъ х~е кт^о е^сть оу^дареи` т^я;
|
|
69
|
69
|
|
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
|
пе'тръ же внњ сњдяше в# дворњ” И$ пристђпи к немђ еді'на рабы'ни гл~ющи. и^ ты` б^њ съ і^с~омъ галиле'искымъ”
|
|
70
|
70
|
|
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
|
э%нже эTвръж'еся преD всњми гл~я. не вњмъ чт^о гл~еши.
|
|
71
|
71
|
|
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
|
и^зшеDшђ же е^мђ къ вратомъ, оу^зрњ е^го дрђга'а, и^ гл~а сђщиM т^ђ. и сей б^њ съ і^с~омъ наꙁореѓ^мъ.
|
|
72
|
72
|
|
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
|
и^ па'кы эTврᲆжеся с кляᲄвою, ја^ко не зна'ю чл~ка. по
|
|
73
|
73
|
|
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
|
малњ же пристђпи'вше стоя'щеи`. рњшя петро'ви, въи^стинђ и^ ты эT нихъ е^си. и^б^о бесᲇда твоа` ја^вњ т^я творитъ”
|
|
74
|
74
|
|
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
|
Тогда начатъ роти'тися и^ клятися, ја%ко не зна'ю чл~ка” і^ а^бїе пњтелᲆ въз#гласи`”
|
|
75
|
75
|
|
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
|
И$ помянђ` петръ гл~ъ і^с~овъ, рече'ныи е^мђ. ја%ко преже да'же пњтел# не възгласитъ, тр^и кра'ты эTвръжешися мене. і^ и^зшеD вонᲆ пла'кася го'рко”
|
|
Глава 27
|
Глvа, к~з.
|
|
1
|
1
|
|
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
|
Оу^трђ же бы'вшђ, совњтъ сътвори'шя вс^и а^рхїере'е, и^ ста'рцы людстїи на і^с~а, ја%ко оу^бити е^го”
|
|
2
|
2
|
|
І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
|
И$ связавше е^го ведоша, и^ предаша его понтїискомђ пилатђ и^ге'монђ”
|
|
3
|
3
|
|
Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
|
Тогда` видњвᲆ і^ю'да преда'выи е'го ја%ко ѓ'сђдишя е^го, раска'ався, въꙁврати` тридесяте сре'бреникы а^рхїереѓM и^ старцемъ,
|
|
4
|
4
|
|
кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
|
гл~я. съгрњшихъ, предавъ кровъ непови'ннђ” э%ни же рњшя. что е^сть намᲆ; т^ы оу^зриши.
|
|
5
|
5
|
|
І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
|
и^ повръ'гъ сребреникы в# цр~кви, эTи^де, и^ шеD оу^давися”
|
|
6
|
6
|
|
Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
|
А$рхие^рее же прїе'мше сре'бреникы, рњшя. недосто'ино е^сть вложити и^хъ в# корва'нђ, понеже цњна крове е^сть”
|
|
7
|
7
|
|
І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
|
Совњт# же сътво'рше, кђпи'шя и%ми село` скђделниче, в# погрᲇба'нїе стра'ннымъ.
|
|
8
|
8
|
|
Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
|
тњмже нарече'ся село` т^о, село` кро'ве, до сего дн~е”
|
|
9
|
9
|
|
Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
|
Тогда с#бысться рече'ное і^е^ремїемъ пррoкомъ гл~ющемъ. Иe прїа'шя тридесяте сребреникъ цњнђ цњне'наго, е^гоже цњни'ша эT сн~вᲆ і^ил~евъ,
|
|
10
|
10
|
|
і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
|
и^ даша я& на селњ скђделничи, ја%коже скаꙁа` мн^њ г~ь.
|
|
11
|
11
|
|
Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
|
І$с~ же ст^а преD и^гњмоноM” И$ въпроси е^го и^гњмонъ гл~я. ты` л^и е^си цр~ъ і^ю^де'скыи; І$с~ же рече е^мђ, т^ы гл~еши.
|
|
12
|
12
|
|
І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
|
І$ е^гда нанъ гл~ахђ а^рхїерее' и^ ста'рцы, ничесоже не эTвњщава'ше.
|
|
13
|
13
|
|
Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
|
Тогда гл~а е^мђ пилатъ. не слы'шиши л^и, колико на т^я свњдительствђю^тъ;
|
|
14
|
14
|
|
І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
|
и^ не эTвњща` е^мђ, ни къ е^ді'номђ гл~ђ, ја%ко диви'тися и^гњмонђ ѕњло`”
|
|
15
|
15
|
|
На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
|
На всяк же пра'здникъ ѓ^бы'чаи б^њ и^гњмонђ эTпђщати е^ді'ного наро'дђ свя'зана, е^гоже хотя'хђ”
|
|
16
|
16
|
|
Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
|
и^мяхђ же тогда свяꙁана нарочита, гл~емаго варавва”
|
|
17
|
17
|
|
Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
|
Събраном же и^мъ, рече и^мъ пилаT. кого хощете эT ѓ^бою эTпђщђ вамъ, вара'ввђ л^и, и^ли і^с~а гл~емаго х~а;
|
|
18
|
18
|
|
Бо знав, що видали Його через заздрощі.
|
вњ'дяше б^о ја%ко за'висти ради преда'шя е^го”
|
|
19
|
19
|
|
Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
|
Сњдя'щђ же е^мђ на сђдищи, посла` к немђ жена` е^го, гл~ющи. ничтоже тебњ, и^ пра'веDникђ томђ. много б^о пострадахᲆ дн~есь въ снњ е^го ради”
|
|
20
|
20
|
|
Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
|
А/рхїере'е же и^ ста'рцы наоу^сти'шя наро'ды да и^спро'сятъ вара'ввђ, і^с~а же погђбятъ”
|
|
21
|
21
|
|
Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
|
эTвњщав же и^гњмонъ рече и^мᲆ. кого хо'щете эT ѓ^бою эTпђщђ вамᲆ; ѓ^ниy рњшя, вара'ввђ.
|
|
22
|
22
|
|
Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
|
гл~а и^мъ пилат#. чт^о оу^бо съᲄворю і^с~ђ, гл~емомђ х~ђ; гл~ашя е^мђ вс^и, да распятъ бђдеT”
|
|
23
|
23
|
|
Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
|
И$гњмон же рече. кое` оу^бо зл^о сътвори`; ѓ^ни же и^зли'ха вᲆпїа'хђ гл~юще, да про'пятъ бђ'детъ”
|
|
24
|
24
|
|
Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
|
Видњв же пилаT, ја%ко ничтоже оу^спњваеT, н^о паче млъва бываеT, прїе'мъ во'дђ, оу^мы` рђцњ преD наро`доM, гл~я. неповинnе е^смь эT крове правеDнаго сего, в^ы оу%зрите”
|
|
25
|
25
|
|
Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
|
и^ эTвњщавше вс^и людїе, рњшя. кроv е^го на наs, и^ на чя'дњхъ нашиX”
|
|
26
|
26
|
|
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
|
ТогDа эTпђсти иM вараввђ, і^с~а же бив# предастъ и^мъ, да е^го пропнђтъ”
|
|
27
|
27
|
|
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії*, зібрали на Нього багато воїнів
|
Тогда во'ини и^гњ'монови, прїе'мше і^с~а на сђдищи, събра'шя на'нь вс^е множество во'инъ.
|
|
28
|
28
|
|
і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
|
и^ съвлекше е^го, ѓ^дња'шя е^го хлами'дою чръвле'ною,
|
|
29
|
29
|
|
і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
|
и^ с#плетше вњнецъ эT тръ'нїа, възложи'шя на главђ` е^го, и^ трость в десні'цђ е^го. и^ покло'ншеся на колњнђ преD нимъ, рђгахђся е^мђ гл~юще. радђися цр~ю і^юде'искыи”
|
|
30
|
30
|
|
І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
|
И$ плю'нђвше нань, прїашя трость, и^ бїа'хђ по главњ` е^го.
|
|
31
|
31
|
|
А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
|
и^ е^гда порђга'шяся е^мђ, съвлеко'шя с него багря'ницђ, и^ ѓ^блеко'шя е^го в ри'зы е^го, и^ ведо'шя е^го на пропятїе”
|
|
32
|
32
|
|
Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
|
и^сходяще же, ѓ^брᲇто'шя чл~ка киринеиска, и^менемъ сі'мона. и^ семђ задњшя понести крsтъ е^го`”
|
|
33
|
33
|
|
І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
|
И/ прише'дше на мњ'сто нарица'емое` голгоџа. е^же е^сть гл~емо, кра'нїево мᲇсто”
|
|
34
|
34
|
|
дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
|
дашя е^мђ пити ѓ^цетъ съ же'лчїю смњшенъ. и^ вкђшь, не хотя'ше пи'ти”
|
|
35
|
35
|
|
Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
|
Распе'нше же е^го, раздᲇли'ша ри'зы е^го, врь'гше жрњбїа,
|
|
36
|
36
|
|
І, сидячи, стерегли Його там.
|
и^ сᲇдя'ще стрежахђ е^гот^ђ”
|
|
37
|
37
|
|
І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
|
И$ въꙁложишя връхђ главы е^го винђ` е^го написанђ. се'и есть і^с~, цр~ь і^юдеискыи”
|
|
38
|
38
|
|
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
|
Тогда` распя'шя с нимᲆ дв^а раꙁбо'иника, е^ді'ного ѓ^деснђю, і^ е^ді'ного ѓ^шђ'юю”
|
|
39
|
39
|
|
Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
|
Ми'мо ходя'щеи же хђ'ляхђ е^го, покива'юще гла'вами свои'ми,
|
|
40
|
40
|
|
і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
|
и^ гл~юще. раꙁаряаи` цр~ковъ, и^ трими дн~ьми съѕида'а, сп~си'ся самъ. а^ще сн~ъ е^си бж~їи, сниди съ крsта”
|
|
41
|
41
|
|
Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
|
ᲄа'кожDеже и^ а^рхїе^ре'е рђга'ющеся сᲆ кни'жникы и^ ста'рцы, и^ фарисе'и гл~ахђ.
|
|
42
|
42
|
|
інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
|
и^ны'я сп~се`, себе л^и не мо'жетъ сп~съти`. а^ще цр~ь і^ил~евъ е^сть, да сни'детъ нн~њ съ крsта, и^ вњрђемъ в него.
|
|
43
|
43
|
|
уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
|
оу^пова` на' б~а, да и^зба'витᲆ нн~њ е^го, а^ще хо'щетъ е^мђ. рече б^о ја%ко бж~їи е^смь сн~ъ”
|
|
44
|
44
|
|
Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
|
ТожDе же и^ раꙁбо'иника распятая с нимъ, поношя'ста е^мђ”
|
|
45
|
45
|
|
З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
|
эT шестаго же часа`, тм^а бысть по все'и ꙁемли`, до часа девя'таго.
|
|
46
|
46
|
|
А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
|
э^ девя'темъ же часњ, възопи` і^с~ гла'сомъ ве'лие^мъ, гл~я. и^ли и^ли, лима саваXџани; е^же е^сть, б~е мои б~е мои, в#скђ'ю м^я е^си ѓ^ста'вилъ;
|
|
47
|
47
|
|
Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
|
нњ'цїи же эT т^ђ стоя'щиX слы'шавше, гл~ахђ, ја%ко и^лїю глаша'етъ се'и”
|
|
48
|
48
|
|
І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
|
И$ а^бїе текъ е^ді'нъ эT нихъ, и^ прїемъ гђ'бђ, и^спол#нив же ѓ^цта, и^ вᲆꙁнез# на трость напаа'ше е^го.
|
|
49
|
49
|
|
А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
|
про`чі'и' же гл~ахђ, ѓ^ста'ви, да ви'димъ а^ще прїидетъ и^лїа спsти е^го”
|
|
50
|
50
|
|
Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
|
І$с~ же пакы въꙁ#пи'въ гла'сомъ велїемъ, и^спђсти` дх~ъ”
|
|
51
|
51
|
|
І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
|
И$ с^е ꙁавњса цр~ко'внаа` раздра'ся на' двое, с вы'шняго кра'а до ни'жняго” И$ ꙁемля потрясе'ся, и^ ка'менїе распаде'ся,
|
|
52
|
52
|
|
і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
|
и^ гро'би эTврьзо'шяся, и^ мно'га тњлеса оу^со'пшихъ ст~ыхъ въста'шя.
|
|
53
|
53
|
|
і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
|
і^ и^ꙁшеDше и^з# гробъ по въск~рсе'нїи е^го, внидоша в# ст~ыи градъ, і^ ја%ви'шася мно'ꙁњмъ”
|
|
54
|
54
|
|
Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
|
Со'тник же и^ і'же с нимъ стрегђщеи` і^с~а, видњвше трђ'съ, и^ бы'вшая, оу^боа'шяся ѕњло, гл~юще, въи'стиннђ бж~їи сн~ъ б^њ, се'и”
|
|
55
|
55
|
|
Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
|
Бњхђ же т^ђ и^ жены` мно'гы и^здале'че зряще, и^же и^доша по і^с~њ эT галиле'а, слђжя'ще е^мђ.
|
|
56
|
56
|
|
між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
|
в ниX же б^њ ма'рїа магдалы'ни, и^ марїа і^а'ковля і^ и^ѓсїи ма'ти. и^ мати сн~ђ ꙁеведе'ѓ^вђ”
|
|
57
|
57
|
|
Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
|
Поꙁдњ же бы'в#шђ, прїиде чл~къ богатъ, эT а^римаџе'а, и%менемъ і^ѓ'сїфъ, и^же и^ то'и оу^чися оу^ і^с~а.
|
|
58
|
58
|
|
Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
|
се'и пристђпль к# пила'тђ, проси` тњлесе і^с~ова” Тогда пилатъ повелњ дати тњло.
|
|
59
|
59
|
|
І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
|
и^ прїемъ тњло і^ѓ'сифъ, ѓ^бвитъ е& плаща'ницею чи'стою,
|
|
60
|
60
|
|
і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
|
и^ положї е& в но'вњмъ свое^мъ гро'бњ, и^же и^с#сњче в ка'мени. и^ въꙁвали` ка'мень ве'лїи надъ дверїи гроба, и^ эTи'де”
|
|
61
|
61
|
|
Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
|
Бњ же т^ђ ма'рїа магдалы'ни, и^ дрђга'а ма'рїа, сᲇдя'щи пря'мо гро'бђ”
|
|
62
|
62
|
|
Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
|
Въ оу'трњи же дн~ь, и^же е^сть по пятцњ, събра'шася а^рхїере'е и^ фарисе'е к# пила'тђ
|
|
63
|
63
|
|
і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
|
гл~юще, господи, помянђхомъ, ја%ко льсте'цъ ѓ^нъ рече е^ще сыи жи'въ, потрїехъ дн~ехъ в#сᲄа'нђ.
|
|
64
|
64
|
|
То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
|
повели` оу^бо оу^твердити гробᲆ дотретїаго дн~е. да не како пришеDше оу^ченицы е^го, но'щїю оу^кра'дђтъ е^го, и^ рекђтъ лю'демъ в#ста` эT мр~твыхᲆ. и^ бђ'детъ послDњняа ле'сть горша пе'р#выа.
|
|
65
|
65
|
|
Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
|
реq же и^мъ пилатъ, и%мате кђстодїю, и^дњте оу^тверди'те ја%коже вњсте”
|
|
66
|
66
|
|
Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.
|
Э$ни' же шеDше, оу^тверди'ша гробъ, зна'менавше камень с кђстодїею”
|
|
Глава 28
|
Глvа, к~и.
|
|
1
|
1
|
|
Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб.
|
Въ вечер же сђбо'тныи, свитающи въ е^ді'нђ эT сђботъ, прїиде ма'рїа магдалы'ни, и^ дрђга'а ма'рїа, ви'дњти гробъ.
|
|
2
|
2
|
|
І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому.
|
и^ се трђсъ бысть ве'лїи. а^гг~лъ б^о гн~ь съшеD с нб~се, пристђ'пль эTвали` ка'мень эT дверїи гро'ба, и^ сњдя'ше на немъ.
|
|
3
|
3
|
|
Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг.
|
бњ же зра'къ е^го ја'ко мл'ънїи, и^ ѓ^дња'нїе е^го бњло ја%ко снњгъ”
|
|
4
|
4
|
|
Зі страху перед ним ті, що стерегли, затремтіли і стали як мертві;
|
эT страха же е^го сътрясо'шася стрегђщеи`, и^ бы'шя ја%ко мерᲆтви.
|
|
5
|
5
|
|
Ангел же, звернувшись до жінок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого.
|
эTвњщав же а^гг~лъ, рече женамъ. не бо'итеся в^ы. вњмъ б^о, ја%ко і^с~а распятаго и%щете.
|
|
6
|
6
|
|
Його нема тут — Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь.
|
нњсть зд^њ. в#ста` б^о, ја%коже рече. прїидњте. ви'дите мњ'сто, и^деже лежа` г~ь.
|
|
7
|
7
|
|
І підіть швидше, скажіть ученикам Його, що Він воскрес з мертвих і попередить вас у Галилеї; там Його побачите. Ось я сказав вам.
|
и^ скоро шеDше, рцњте ёчн~комъ е^го, ја%ко въста` эT мр~твых#, и^ с^е варяе^тᲆ в^ы в# галиле'и`, та'мо е^го оу^ꙁрите. с^е рњхъ вамъ”
|
|
8
|
8
|
|
І, вийшовши поспішно з гробу, вони зі страхом і великою радістю побігли сповістити учеників Його.
|
І$ и^зшеDше ско'ро эT гроба съ страхомъ, и^ радостїю ве'лїею, теко'стњ възвњсти'те оу^чн~ком# е^го.
|
|
9
|
9
|
|
Коли ж вони йшли сповістити учеників Його, ось Ісус зустрів їх і сказав: радуйтеся! Вони ж, приступивши, припали до ніг Його і вклонилися Йому.
|
ја%коже и^дясте възвњстити оу^чн~коM е^го и^ с^е і^с~ срњте я&, гл~я, радђитеся” ѓ^нњже пристђ'пльши, ја^стњся за ноѕњ е^го, и^ поклони'стњся е^мђ”
|
|
10
|
10
|
|
Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.
|
Тогда гл~а и^мъ і^с~, не бо'итеся. и^дњте, въꙁвњсти'те бра'тїи моеи`, да и'дђтъ в# галиле'ю, и^ т^ђ м^я ви'дятъ.
|
|
11
|
11
|
|
Коли ж вони йшли, то дехто зі сторожі, прийшовши до міста, сповістив первосвящеників про все, що сталося.
|
и^дђщема же и'ма, с^е нњ'цїи эT кђстодїа пришеDше въ' градᲆ, въꙁвᲇсти'шя а^рхїере'ѓмъ вс^я бы'вшая.
|
|
12
|
12
|
|
І вони, зібравшись із старійшинами, скликали раду, дали чимало грошей воїнам
|
и^ събравшеся съ ста'рцы, совњтъ сътвори'шя, сребреникы дово'лны дашя во'иномᲆ,
|
|
13
|
13
|
|
і сказали: говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали.
|
гл~юще. рцњте, ја%ко оу^чн~цы е^го но'щїю пришедъше оу^крадоша е^го, намъ спящемъ.
|
|
14
|
14
|
|
І якщо чутка про це дійде до правителя, ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо.
|
и^ а'ще с^е оу^слы'шано бђдетᲆ оу^ и^гњ'мона, м^ы оу^толимъ е^го, и^ васъ беспеча'лны сътвори'мъ.
|
|
15
|
15
|
|
Вони, взявши гроші, зробили, як були навчені; і пронеслося слово це між юдеями, навіть до цього дня.
|
ѓ^ни' же прїе'мше сре'бреникы, сътвори'шя ја^коже наоу^чени бы'шя. и^ промче'ся сло'во с^е въ и^оу^де'е^хъ, да'же до сего дн~е”
|
|
16
|
16
|
|
А одинадцять учеників пішли в Галилею, на гору, куди звелів їм Ісус.
|
Є/ді'нии^ же надесяте оу^чн~цы, и^до'ша в галиле'ю, в# го'рђ, ја%може повелњ` и'мъ і^с~.
|
|
17
|
17
|
|
І, побачивши Його, поклонилися Йому, а деякі засумнівались.
|
и^ видњвше е^го, поклони'шася е^мђ. ѓ^ви же оу^съмнњшяся”
|
|
18
|
18
|
|
І, наблизившись, Ісус сказав їм: дана Мені всяка влада на небі і на землі.
|
И$ пристђ'пль і^с~, рече` и'мъ, гл~я. дастъ м^и ся вся'ка власть, на' нб~си и^ на ꙁемли”
|
|
19
|
19
|
|
Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,
|
шеDше оу^бо наоу^чи'те вс^я ја%ѕы'кы, крsтя'ще и^хъ, въ и^мя эTц~а и^ сн~а и^ ст~аго дх~а,
|
|
20
|
20
|
|
навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь.
|
оу^ча'ще и^хᲆ блюсти` вс^я е^ли'ка ꙁаповњдаX вамъ. и^ с^е а'зъ с ва'ми е^смь вс^я дн~и до сконча'нїя вњ'ка, а^ми'нь”
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.