Псалом Давида (який у євреїв не надписаний)

Псало́мъ Дави́ду.

Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить.

Блаже́нъ му́жъ, и́же не и́де на совѣ́тъ нечести́выхъ, и на пути́ грѣ́шныхъ не ста́, и на сѣда́лищи губи́телей не сѣ́де:

Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч.

но въ зако́нѣ Госпо́дни во́ля єго́, и въ зако́нѣ Єго́ поучи́тся де́нь и но́щь.

І буде він як дерево, посаджене при витоках вод, що плоди свої дає в час свій і лист його не опадає, а все, що він робитиме, буде успішним.

И бу́детъ я́ко дре́во насажде́ноє при исхо́дищихъ во́дъ, є́же пло́дъ сво́й да́стъ во вре́мя своє́, и ли́стъ єго́ не отпаде́тъ: и вся́, єли́ка а́ще твори́тъ, успѣ́єтъ.

Не так нечестиві, [не так]: вони як порох, що вітер змітає [з лиця землі].

Не та́ко нечести́віи, не та́ко: но я́ко пра́хъ, єго́же возмета́єтъ вѣ́тръ от лица́ земли́.

Тому не встоять^* нечестиві на суді, і грішники на зібранні праведних.

Сего́ ра́ди не воскре́снутъ нечести́віи на су́дъ, ниже́ грѣ́шницы въ совѣ́тъ пра́ведныхъ.

Бо знає Господь путь праведних, а путь нечестивих загине.

Я́ко вѣ́сть Госпо́дь пу́ть пра́ведныхъ, и пу́ть нечести́выхъ поги́бнетъ.

Псалом Давида (Пророчий про Христа)

Псало́мъ Дави́ду.

Навіщо бунтуються народи і люди замишляють марне?

Вску́ю шата́шася язы́цы, и лю́діє поучи́шася тще́тнымъ?

Повстають царі землі, і князі змовляються разом проти Господа і проти Христа Його.

Предста́ша ца́ріє зе́мстіи, и кня́зи собра́шася вку́пѣ на Го́спода и на Христа́ Єго́.

«Розірвемо, кажуть, пута їхні й скинемо з себе ярмо їхнє».

Расто́ргнемъ {расто́ргнимъ} у́зы и́хъ и отве́ржемъ {отве́ржимъ} от на́съ и́го и́хъ.

Той, Хто живе на небесах, посміється з них, Господь осоромить їх.

Живы́й на небесѣ́хъ посмѣє́тся и́мъ, и Госпо́дь поруга́єтся и́мъ.

Тоді Він заговорить до них у гніві Своїм і обуренням Своїм розжене їх.

Тогда́ возглаго́летъ къ ни́мъ гнѣ́вомъ Свои́мъ и я́ростію Своє́ю смяте́тъ я́:

Я ж поставлений від Нього Царем над Сионом — горою святою Його.

А́зъ же поста́вленъ є́смь Ца́рь от Него́ надъ Сіо́номъ, горо́ю свято́ю Єго́,

Сповіщаю волю Господню: Господь сказав до Мене: «Ти Син Мій, Я нині породив Тебе».

возвѣща́яй повелѣ́ніє Госпо́дне. Госпо́дь рече́ ко Мнѣ́: Сы́нъ Мо́й єси́ Ты́, А́зъ дне́сь роди́хъ Тя́:

«Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою і краї землі у володіння Твоє.

проси́ от Мене́, и да́мъ ти́ язы́ки достоя́ніє Твоє́, и одержа́ніє Твоє́ концы́ земли́:

Будеш пасти їх жезлом залізним і, як посуд глиняний, розіб’єш їх».

упасе́ши я́ жезло́мъ желѣ́знымъ, я́ко сосу́ды скуде́льничи сокруши́ши я́.

Отже, нині зрозумійте, царі, навчіться, всі судді землі.

И ны́нѣ, ца́ріє, разумѣ́йте, накажи́теся вси́ судя́щіи земли́.

Служіть Господу зі страхом і радійте [Йому] з трепетом.

Рабо́тайте Го́сподеви со стра́хомъ, и ра́дуйтеся Єму́ со тре́петомъ.

Вшануйте Сина, щоб не прогнівався Господь і щоб не загинули ви, зійшовши з путі праведної, бо скоро запалає гнів Його. Блаженні всі, хто надіється на Нього.

Пріими́те наказа́ніє, да не когда́ прогнѣ́ваєтся Госпо́дь, и поги́бнете от пути́ пра́веднаго, єгда́ возгори́тся вско́рѣ я́рость Єго́: блаже́ни вси́ надѣ́ющіися На́нь.

Псалом Давида, коли він втікав від Авессалома, сина свого.

Псало́мъ Дави́ду, внегда́ отбѣга́ше от лица́ Авессало́ма сы́на своєго́.

Господи, як намножилося напасників моїх, многі постають на мене,

Го́споди, что́ ся умно́жиша стужа́ющіи ми́? Мно́зи востаю́тъ на мя́,

многі кажуть душі моїй: «Нема спасіння йому в Бозі його».

мно́зи глаго́лютъ души́ моє́й: нѣ́сть спасе́нія єму́ въ Бо́зѣ єго́.

Ти ж, Господи, заступник мій єси, слава моя, Ти возносиш голову мою.

Ты́ же, Го́споди, засту́пникъ мо́й єси́, сла́ва моя́, и вознося́й главу́ мою́.

Голосом моїм до Господа воззвав, і Він почув мене з гори святої Своєї.

Гла́сомъ мои́мъ ко Го́споду воззва́хъ, и услы́ша мя́ от горы́ святы́я Своєя́.

Я лягаю, і сплю, і встаю, бо Господь заступить мене.

А́зъ усну́хъ, и спа́хъ, воста́хъ, я́ко Госпо́дь засту́питъ мя́.

Не убоюся я тьми людей, що звідусіль нападають на мене.

Не убою́ся от те́мъ люді́й, о́крестъ напа́дающихъ на мя́.

Воскресни, Господи, спаси мене, Боже мій, бо Ти уразив усіх, що даремно ворогують зі мною, зуби грішників сокрушив єси.

Воскре́сни́, Го́споди, спаси́ мя, Бо́же мо́й: я́ко Ты́ порази́лъ єси́ вся́ вражду́ющыя ми́ всу́є, зу́бы грѣ́шниковъ сокруши́лъ єси́.

Господнім є спасіння, і на людей Твоїх благословення Твоє.

Госпо́дне є́сть спасе́ніє, и на лю́дехъ Твои́хъ благослове́ніє Твоє́.

Слава…

Начальнику хору. На струнних інструментах. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ, псало́мъ Дави́ду.

Коли взиваю я, почуй мене, Боже правди моєї. В тісноті Ти давав мені простір. Помилуй мене і почуй молитву мою.

Внегда́ призва́ти ми́, услы́ша мя́ Бо́гъ пра́вды моєя́: въ ско́рби распространи́лъ мя́ єси́: уще́дри мя́ и услы́ши моли́тву мою́.

Сини людські! Доки будете ганьбити славу мою? Нащо любите марноту і шукаєте неправди?

Сы́нове человѣ́честіи, доко́лѣ тяжкосе́рдіи? Вску́ю лю́бите суєту́ и и́щете лжи́?

Знайте, що Господь обрав для Себе преподобного Свого. Господь почує мене, коли я взиватиму до Нього.

И увѣ́дите, я́ко удиви́ Госпо́дь преподо́бнаго Своєго́. Госпо́дь услы́шитъ мя́, внегда́ воззва́ти ми́ къ Нему́.

Гніваючись, не зогрішайте, роздумуйте в серцях ваших, на постелях ваших заспокойтеся.

Гнѣ́вайтеся, и не согрѣша́йте, я́же глаго́лете въ сердца́хъ ва́шихъ, на ло́жахъ ва́шихъ умили́теся:

Приносьте жертву правди і уповайте на Господа.

пожри́те же́ртву пра́вды и упова́йте на Го́спода.

Багато хто говорить: «хто покаже нам благо?» Ти явив нам світло лиця Твого, Господи.

Мно́зи глаго́лютъ: кто́ яви́тъ на́мъ блага́я? Зна́менася на на́съ свѣ́тъ лица́ Твоєго́, Го́споди.

Ти дав веселість в серці моїм; від плоду пшениці, вина [та єлею] вона примножилася.

Да́лъ єси́ весе́ліє въ се́рдцы моє́мъ: от плода́ пшени́цы, віна́ и єле́а своєго́ умно́жишася:

В мирі я лягаю і сплю, бо Ти єдиний, Господи, Хто вселив у мене надію на життя.

въ ми́рѣ вку́пе усну́ и почі́ю, я́ко Ты́, Го́споди, єди́наго на упова́ніи всели́лъ мя́ єси́.

Начальнику хору. На духових інструментах. Псалом Давида.

О наслѣ́дствующемъ, псало́мъ Дави́ду.

Господи, почуй слова мої, зглянься на благання мої.

Глаго́лы моя́ внуши́, Го́споди, разумѣ́й зва́ніє моє́.

Вислухай голос моління мого, Царю мій і Боже мій, бо до Тебе молюся я,

Вонми́ гла́су моле́нія моєго́, Царю́ мо́й и Бо́же мо́й: я́ко къ Тебѣ́ помолю́ся, Го́споди.

Господи! Зранку почуй голос мій, зранку стану я перед Тобою і буду чекати.

Зау́тра услы́ши гла́съ мо́й: зау́тра предста́ну Ти́, и у́зриши мя́:

Бо Ти Бог, що не хочеш беззаконня, і не оселиться з Тобою лукавий.

я́ко Бо́гъ не хотя́й беззако́нія Ты́ єси́: не присели́тся къ Тебѣ́ лука́внуяй,

Не залишаться нечестиві перед очима Твоїми, Ти зненавидів усіх, що чинять беззаконня.

ниже́ пребу́дутъ беззако́нницы предъ очи́ма Твои́ма: возненави́дѣлъ єси́ вся́ дѣ́лающыя беззако́ніє,

Ти погубиш усіх, хто говорить неправду. Кровожерним і підступним гидує Господь.

погуби́ши вся́ глаго́лющыя лжу́: му́жа крове́й и льсти́ва гнуша́єтся Госпо́дь.

Я ж з великої милости Твоєї увійду в дім Твій, поклонюся до храму святого Твого зі страхом перед Тобою.

А́зъ же мно́жествомъ ми́лости Твоєя́ вни́ду въ до́мъ Тво́й, поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́, въ стра́сѣ Твоє́мъ.

Господи, настав мене правдою Твоєю, ворогів моїх заради виправ дорогу мою перед Тобою.

Го́споди, наста́ви мя́ пра́вдою Твоє́ю, вра́гъ мои́хъ ра́ди испра́ви предъ Тобо́ю пу́ть мо́й.

Бо нема істини в устах їхніх, серце їхнє лукаве, гріб відкритий — гортань їх; язиком своїм облещують.

Я́ко нѣ́сть во устѣ́хъ и́хъ и́стины, се́рдце и́хъ су́єтно, гро́бъ отве́рстъ горта́нь и́хъ, язы́ки свои́ми льща́ху.

Осуди їх, Боже, нехай відпадуть від намірів своїх, за безліч нечестя їхнього відкинь їх, бо вони повстали проти Тебе, Господи.

Суди́ и́мъ, Бо́же, да отпаду́тъ от мы́слей свои́хъ: по мно́жеству нече́стія и́хъ изри́ни я́, я́ко преогорчи́ша Тя́, Го́споди.

І нехай звеселяться всі, що уповають на Тебе, і повіки радіють. Ти оселишся між ними, і будуть хвалитися Тобою ті, що люблять ім’я Твоє.

И да возвеселя́тся вси́ упова́ющіи на Тя́, во вѣ́къ возра́дуются, и всели́шися въ ни́хъ: и похва́лятся о Тебѣ́ лю́бящіи и́мя Твоє́.

Бо Ти благословляєш праведника, Господи, і благоволінням, наче щитом, покриваєш його.

Я́ко Ты́ благослови́ши пра́ведника, Го́споди, я́ко ору́жіємъ благоволе́нія вѣнча́лъ єси́ на́съ.

Начальнику хору. На восьмиструнних інструментах. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, въ пѣ́снехъ о осмѣ́мъ, псало́мъ Дави́ду.

Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене в гніві Твоїм.

Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ниже́ гнѣ́вомъ Твои́мъ нака́жеши мене́.

Помилуй мене, Господи, бо я немічний, і зціли мене, Господи, бо стривожилися кості мої.

Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко не́мощенъ є́смь: изцѣли́ мя, Го́споди, я́ко смято́шася ко́сти моя́,

І душа моя дуже стривожена. А Ти ж, Господи, доки?

и душа́ моя́ смяте́ся зѣло́: и Ты́, Го́споди, доко́лѣ?

Зглянься, Господи, і визволи душу мою, спаси мене ради милости Твоєї.

Обрати́ся, Го́споди, изба́ви ду́шу мою́, спаси́ мя ра́ди ми́лости Твоєя́:

Бо хто ж після смерти буде згадувати Тебе? І у гробі хто ж буде славити Тебе?

я́ко нѣ́сть въ сме́рти помина́яй Тебе́, во а́дѣ же кто́ исповѣ́стся Тебѣ́?

Я втомився від зітхання мого; кожної ночі обмиваю ложе моє сльозами моїми, зрошую ними постіль мою.

Утруди́хся воздыха́ніємъ мои́мъ, измы́ю на вся́ку но́щь ло́же моє́, слеза́ми мои́ми посте́лю мою́ омочу́.

Висохло від печалі око моє. Змарніло від усіх ворогів лице моє.

Смяте́ся от я́рости о́ко моє́, обетша́хъ во всѣ́хъ вразѣ́хъ мои́хъ.

Відступіть від мене всі, хто чинить беззаконня, бо почув Господь голос плачу мого!

Отступи́те от мене́, вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє, я́ко услы́ша Госпо́дь гла́съ пла́ча моєго́,

Почув Господь благання моє, Господь молитву мою прийняв.

услы́ша Госпо́дь моле́ніє моє́, Госпо́дь моли́тву мою́ прія́тъ.

Нехай осоромляться і устрашаться всі вороги мої і нехай з соромом побіжать і зникнуть дуже скоро.

Да постыдя́тся и смяту́тся вси́ врази́ мои́, да возвратя́тся и устыдя́тся зѣло́ вско́рѣ.

Слава…

Плачевна пісня Давида, яку він співав Господу з приводу Хуса, сина Веніамінового.

Псало́мъ Дави́ду, єго́же воспѣ́тъ Го́сподеви о словесѣ́хъ Хусі́євыхъ, сы́на Іємені́ина.

Господи, Боже мій! Я на Тебе надіюся, спаси мене і від усіх гонителів моїх визволи мене.

Го́споди Бо́же мо́й, на Тя́ упова́хъ, спаси́ мя от всѣ́хъ гоня́щихъ мя́ и изба́ви мя́:

Щоб ворог не схопив, як лев, душу мою, коли нема визволителя [і спасителя].

да не когда́ похи́титъ я́ко ле́въ ду́шу мою́, не су́щу избавля́ющу, ниже́ спаса́ющу.

Господи, Боже мій! Якщо я вчинив щось недобре, якщо є неправда в руках моїх,

Го́споди Бо́же мо́й, а́ще сотвори́хъ сіє́, а́ще є́сть непра́вда въ руку́ моє́ю,

якщо я відплатив злом приятелям моїм або чинив зло тому, хто без причини ворогував проти мене,

а́ще возда́хъ воздаю́щымъ ми́ зла́, да отпаду́ у́бо от вра́гъ мои́хъ то́щъ:

то нехай ворог переслідує душу мою, нехай настигне її, втопче в землю життя моє і славу мою кине в порох.

да пожене́тъ у́бо вра́гъ ду́шу мою́, и да пости́гнетъ, и попере́тъ въ зе́млю живо́тъ мо́й, и сла́ву мою́ въ пе́рсть всели́тъ.

Встань, Господи, у гніві Твоїм, піднесися проти лютування ворогів моїх. Устань, Господи, Боже мій, на суд, що заповідав Ти.

Воскре́сни́, Го́споди, гнѣ́вомъ Твои́мъ, вознеси́ся въ конца́хъ вра́гъ Твои́хъ, и воста́ни, Го́споди Бо́же мо́й, повелѣ́ніємъ, и́мже заповѣ́далъ єси́,

І сонм народів оточить Тебе, над ним високо піднесись.

и со́нмъ люді́й обы́детъ Тя́: и о то́мъ на высоту́ обрати́ся.

Господь судить народи. Суди мене, Господи, за правдою моєю і за невинністю моєю.

Госпо́дь су́дитъ лю́демъ: суди́ ми, Го́споди, по пра́вдѣ моє́й и по незло́бѣ моє́й на мя́.

Нехай припиниться злоба грішних, а праведника підкріпи, бо Ти, Боже праведний, знаєш серця й думки.

Да сконча́єтся зло́ба грѣ́шныхъ, и испра́виши пра́веднаго, испыта́яй сердца́ и утро́бы, Бо́же, пра́ведно.

Поміч моя від Бога, Який спасає праведних серцем.

По́мощь моя́ от Бо́га, спаса́ющаго пра́выя се́рдцемъ.

Бог — Суддя праведний, [непохитний, довготерпеливий] і не посилає гніву щодня.

Бо́гъ суди́тель пра́веденъ, и крѣ́покъ, и долготерпѣли́въ, и не гнѣ́въ наводя́й на вся́къ де́нь.

Коли ж хто не кається, Він гострить меч Свій, готує зброю Свою і направляє на нього.

А́ще не обратите́ся, ору́жіє Своє́ очи́ститъ, лу́къ Сво́й напряже́, и угото́ва и́,

Готує для нього лук; стріли Свої робить палючими.

и въ не́мъ угото́ва сосу́ды сме́ртныя, стрѣ́лы Своя́ сгара́ємымъ содѣ́ла.

Ось нечестивий захворів на неправду, зачав злобу і породив беззаконня.

Се́, болѣ́ непра́вдою, зача́тъ болѣ́знь и роди́ беззако́ніє:

Копав яму, і викопав її, і впав у ту яму, яку сам приготував.

ро́въ изры́ и ископа́ и́, и паде́тъ въ я́му, ю́же содѣ́ла.

І повернеться злоба його на голову його, і неправда його на тім’я його впаде.

Обрати́тся болѣ́знь єго́ на главу́ єго́, и на ве́рхъ єго́ непра́вда єго́ сни́детъ.

Прославлятиму Господа за правду Його і величатиму ім’я Господа Всевишнього.

Исповѣ́мся Го́сподеви по пра́вдѣ Єго́ и пою́ и́мени Го́спода Вы́шняго.

Начальнику хору. На гефському інструменті. Псалом Давида (пророчий).

Въ коне́цъ, о точи́лѣхъ, псало́мъ Дави́ду.

Господи Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес!

Го́споди Госпо́дь на́шъ, я́ко чу́дно и́мя Твоє́ по все́й земли́, я́ко взя́тся великолѣ́піє Твоє́ превы́ше небе́съ.

Із уст дітей і немовлят вчинив єси хвалу перед ворогами Твоїми, щоб знищити ворога і месника.

Изъ у́стъ младе́нецъ и ссу́щихъ соверши́лъ єси́ хвалу́, вра́гъ Твои́хъ ра́ди, є́же разруши́ти врага́ и ме́стника.

Коли погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив,

Я́ко узрю́ небеса́, дѣла́ пе́рстъ Твои́хъ, луну́ и звѣ́зды, я́же Ты́ основа́лъ єси́:

то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним?

что́ є́сть человѣ́къ, я́ко по́мниши єго́? Или́ сы́нъ человѣ́чь, я́ко посѣща́єши єго́?

Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його.

Ума́лилъ єси́ єго́ ма́лымъ чи́мъ от А́нгелъ, сла́вою и че́стію вѣнча́лъ єси́ єго́:

І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його:

и поста́вилъ єси́ єго́ надъ дѣ́лы руку́ Твоє́ю, вся́ покори́лъ єси́ подъ но́зѣ єго́:

овець і волів усіх, ще й звірів польових;

о́вцы и волы́ вся́, єще́ же и скоты́ польскі́я,

птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими.

пти́цы небе́сныя и ры́бы морскі́я, преходя́щыя стези́ морскі́я.

Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!

Го́споди Госпо́дь на́шъ, я́ко чу́дно и́мя Твоє́ по все́й земли́.

Слава…

Начальнику хору. Після смерти Лабена. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, о та́йныхъ сы́на, псало́мъ Дави́ду, 9.

Славитиму [Тебе], Господи, всім серцем моїм, розповідатиму про всі чудеса Твої.

Исповѣ́мся Тебѣ́, Го́споди, всѣ́мъ се́рдцемъ мои́мъ, повѣ́мъ вся́ чудеса́ Твоя́.

Буду веселитися й хвалитися Тобою, буду співати імені Твоєму, Всевишній.

Возвеселю́ся и возра́дуюся о Тебѣ́, пою́ и́мени Твоєму́, Вы́шній.

Ось повернули назад вороги мої, знесилилися й загинули перед лицем Твоїм.

Внегда́ возврати́тися врагу́ моєму́ вспя́ть, изнемо́гутъ и поги́бнутъ от лица́ Твоєго́.

Бо Ти вчинив суд мій і справу мою; Ти сів на Престолі, Суддя праведний.

Я́ко сотвори́лъ єси́ су́дъ мо́й и прю́ мою́: сѣ́лъ єси́ на престо́лѣ, судя́й пра́вду.

Ти покарав народи, знищив нечестивого, стер ім’я їхнє на віки віків.

Запрети́лъ єси́ язы́комъ, и поги́бе нечести́вый: и́мя єго́ потреби́лъ єси́ въ вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка.

У ворога не вистачило зброї, міста зруйнував Ти, і згинула пам’ять про нього.

Врагу́ оскудѣ́ша ору́жія въ коне́цъ, и гра́ды разруши́лъ єси́: поги́бе па́мять єго́ съ шу́момъ.

Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій.

И Госпо́дь во вѣ́къ пребыва́єтъ, угото́ва на су́дъ престо́лъ Сво́й:

Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.

и То́й суди́ти и́мать вселе́ннѣй въ пра́вду, суди́ти и́мать лю́демъ въ правотѣ́.

І буде Господь пристановищем пригнобленому і захистом у скорботі.

И бы́сть Госпо́дь прибѣ́жище убо́гому, помо́щникъ во благовре́меніихъ, въ ско́рбехъ.

І будуть надіятися на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє, бо Ти не покинеш тих, хто шукає Тебе, Господи.

И да упова́ютъ на Тя́ зна́ющіи и́мя Твоє́, я́ко не оста́вилъ єси́ взыска́ющихъ Тя́, Го́споди.

Співайте Господу, що живе на Сионі, сповіщайте між народами про діла Його.

По́йте Го́сподеви, живу́щему въ Сіо́нѣ, возвѣсти́те во язы́цѣхъ начина́нія Єго́:

Бо Він карає за пролиту кров, пам’ятає її і не забуде плачу пригноблених.

я́ко взыска́яй кро́ви и́хъ помяну́, не забы́ зва́нія убо́гихъ.

Помилуй мене, Господи, споглянь на приниження моє від ворогів моїх, Ти, що підняв мене від воріт смерти;

Поми́луй мя́, Го́споди, ви́ждь смире́ніє моє́ от вра́гъ мои́хъ, вознося́й мя́ от вра́тъ сме́ртныхъ:

щоб я звіщав усі хвали Твої у воротах дочки Сионової. Буду радіти спасінню Твоєму.

я́ко да возвѣщу́ вся́ хвалы́ Твоя́ во вратѣ́хъ дще́ре Сіо́ни: возра́дуємся о спасе́ніи Твоє́мъ.

Попадали народи в яму, яку викопали, в сітці, яку потай поставили, заплуталася нога їхня.

Углѣбо́ша язы́цы въ па́губѣ, ю́же сотвори́ша: въ сѣ́ти се́й, ю́же скры́ша, увязе́ нога́ и́хъ.

Пізнається Господь за судом Його, який Він звершує: нечестивець заплутався у ділах рук своїх.

Зна́ємь є́сть Госпо́дь судьбы́ творя́й: въ дѣ́лѣхъ руку́ своє́ю увязе́ грѣ́шникъ.

Нехай зійдуть грішники в пекло — всі народи, що забувають Бога.

Да возвратя́тся грѣ́шницы во а́дъ, вси́ язы́цы забыва́ющіи Бо́га.

Бо не назавжди буде забутий убогий, надія покривджених не загине.

Я́ко не до конца́ забве́нъ бу́детъ ни́щій, терпѣ́ніє убо́гихъ не поги́бнетъ до конца́.

Встань, Господи, щоб не підносилася людина, нехай перед лицем Твоїм приймуть суд усі народи.

Воскре́сни́, Го́споди, да не крѣпи́тся человѣ́къ, да су́дятся язы́цы предъ Тобо́ю.

Постав, Господи, над ними страх Твій, щоб зрозуміли народи, що вони тільки люди.

Поста́ви, Го́споди, законоположи́теля надъ ни́ми, да разумѣ́ютъ язы́цы, я́ко человѣ́цы су́ть.

Чому Ти, Господи, стоїш далеко і не являєш Себе в час скорботи?

Вску́ю, Го́споди, отстоя́ дале́че, презира́єши во благовре́меніихъ, въ ско́рбехъ?

В гордині своїй нечестивий пригноблює вбогого; нехай вони будуть уловлені хитрощами, які самі придумують.

Внегда́ горди́тися нечести́вому, возгара́єтся ни́щій: увяза́ютъ въ совѣ́тѣхъ, я́же помышля́ютъ.

Бо грішник хвалиться похотями душі своєї, і гнобитель ублажає себе.

Я́ко хвали́мь є́сть грѣ́шный въ по́хотехъ души́ своєя́, и оби́дяй благослови́мь є́сть.

В гордині своїй грішник не визнає Бога, каже він: «Не покарає», бо думає він, що Бога нема.

Раздражи́ Го́спода грѣ́шный: по мно́жеству гнѣ́ва своєго́ не взы́щетъ: нѣ́сть Бо́га предъ ни́мъ.

Повсякчасно шляхи його оскверняються. Суди Твої далекі для нього. На ворогів своїх дивиться зневажливо.

Оскверня́ются путіє́ єго́ на вся́ко вре́мя: отъе́млются судьбы́ Твоя́ от лица́ єго́: всѣ́ми враги́ свои́ми облада́єтъ.

Каже він у серці своїм: «Не похитнуся, з роду в рід не зазнаю лиха».

Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: не подви́жуся от ро́да въ ро́дъ безъ зла́:

Уста його повні прокльонів, підступів та лукавства; на язиці його мука та злоба.

єго́же кля́твы уста́ єго́ по́лна су́ть, и го́рести и льсти́: подъ язы́комъ єго́ тру́дъ и болѣ́знь.

Він сидить у засідці на краю осель, щоб таємно вбити неповинного, очі його підглядають за бідними.

Присѣди́тъ въ лови́телствѣ съ бога́тыми въ та́йныхъ, є́же уби́ти непови́ннаго: о́чи єго́ на ни́щаго призира́єтѣ.

Підстерігає по закутках, як лев у лігві своїм, щоб схопити бідного; хапає і тягне в сіті свої.

Лови́тъ въ та́йнѣ я́ко ле́въ во огра́дѣ своє́й, лови́тъ є́же восхи́тити ни́щаго, внегда́ привлещи́ и́ въ сѣ́ти своє́й.

Припадає до землі, пригинається, і бідні потрапляють у міцні лапи його.

Смири́тъ єго́: преклони́тся и паде́тъ, внегда́ єму́ облада́ти убо́гими.

Каже він у серці своїм: «Забув Бог, відвернув лице Своє і не побачить ніколи».

Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: забы́ Бо́гъ, отврати́ лице́ Своє́, да не ви́дитъ до конца́.

Воскресни, Господи Боже [мій], нехай піднесеться рука Твоя, і не забудь убогих [Твоїх до кінця].

Воскре́сни́, Го́споди Бо́же мо́й, да вознесе́тся рука́ Твоя́, не забу́ди убо́гихъ Твои́хъ до конца́.

Чому нечестивий зневажає Бога і каже в серці своїм: «Бог не бачить»?

Чесо́ ра́ди прогнѣ́ва нечести́вый Бо́га? Рече́ бо въ се́рдцы своє́мъ: не взы́щетъ.

Ти ж бачиш, бо Ти споглядаєш на страждання та пригноблення, щоб відплатити рукою Твоєю. До Тебе вдається бідний, і сироті Ти будь захистом.

Ви́диши, я́ко Ты́ болѣ́знь и я́рость смотря́єши, да пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ Твои́: Тебѣ́ оста́вленъ є́сть ни́щій, си́ру Ты́ бу́ди помо́щникъ.

Зломи силу нечестивого й лукавого так, щоб шукати і не знайти злодіянь його.

Сокруши́ мы́шцу грѣ́шному и лука́вому: взы́щется грѣ́хъ єго́ и не обря́щется.

Господь — Цар на віки віків, а язичники згинуть з землі Його.

Госпо́дь Ца́рь во вѣ́къ и въ вѣ́къ вѣ́ка: поги́бнете, язы́цы, от земли́ Єго́.

Господи, Ти чуєш бажання вбогих, підкріпи серце їхнє, відкрий вухо Твоє,

Жела́ніє убо́гихъ услы́шалъ єси́, Го́споди, угото́ванію се́рдца и́хъ вня́тъ у́хо Твоє́.

щоб учинити праведний суд сироті й пригнобленому, щоб не лякала їх людина на землі.

Суди́ си́ру и смире́ну, да не приложи́тъ ктому́ велича́тися человѣ́къ на земли́.

Начальнику хору. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

На Господа я надіюся, як же ви кажете душі моїй: «Відлітай на гору вашу, як птах»?

На Го́спода упова́хъ, ка́ко рече́те души́ моє́й: превита́й по гора́мъ, я́ко пти́ца?

Бо ось грішники напружили лук, наготували стріли, щоб стріляти в темряві у непорочних серцем.

Я́ко се́, грѣ́шницы наляко́ша лу́къ, угото́ваша стрѣ́лы въ ту́лѣ, сострѣля́ти во мра́цѣ пра́выя се́рдцемъ.

Бо те, що Ти довершив, вони зруйнували. Що зробить праведний?..

Зане́ я́же Ты́ соверши́лъ єси́, они́ разруши́ша: пра́ведникъ же что́ сотвори́?

Господь у храмі святім Своїм. Господь — на небі Престіл Його. Очі Його [на вбогих] споглядають, зір Його випробовує синів людських.

Госпо́дь во хра́мѣ святѣ́мъ Своє́мъ. Госпо́дь, на небеси́ престо́лъ Єго́: о́чи Єго́ на ни́щаго призира́єтѣ, вѣ́жди Єго́ испыта́єтѣ сы́ны человѣ́ческія.

Господь випробовує праведного і нечестивого, той же, хто любить неправду, ненавидить душу свою.

Госпо́дь испыта́єтъ пра́веднаго и нечести́ваго: любя́й же непра́вду ненави́дитъ свою́ ду́шу.

Дощем проллє Він на грішників палаюче вугілля, вогонь і сірку. Палючий вітер — частка чаші скорботи їхньої.

Одожди́тъ на грѣ́шники сѣ́ти: о́гнь и жу́пелъ, и ду́хъ бу́ренъ ча́сть ча́ши и́хъ.

Бо праведний Господь і любить правду. На праведних дивиться лице Його.

Я́ко пра́веденъ Госпо́дь и пра́вды возлюби́: правоты́ ви́дѣ лице́ Єго́.

Начальнику хору. На восьмиструнному інструменті. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, о осмѣ́й, псало́мъ Дави́ду.

Спаси [мене], Господи, бо не стало праведного, бо нема вірних між синами людськими.

Спаси́ мя, Го́споди, я́ко оскудѣ́ преподо́бный: я́ко ума́лишася и́стины от сыно́въ человѣ́ческихъ.

Неправду говорить кожен ближньому своєму; уста улесливі говорять від серця лукавого.

Су́єтная глаго́ла кі́йждо ко и́скреннему своєму́: устнѣ́ льсти́выя въ се́рдцы, и въ се́рдцы глаго́лаша зла́я.

Погубить Господь уста облесливі та язик гордовитий,

Потреби́тъ Госпо́дь вся́ устны́ льсти́выя, язы́къ велерѣ́чивый,

тих, що говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?»

ре́кшыя: язы́къ на́шъ возвели́чимъ, устны́ на́ша при на́съ су́ть: кто́ на́мъ госпо́дь є́сть?

«Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, — говорить Господь, — стану спасінням людей і відкриюся в ньому.»

Стра́сти ра́ди ни́щихъ и воздыха́нія убо́гихъ ны́нѣ воскре́сну́, глаго́летъ Госпо́дь: положу́ся во спасе́ніє, не обиню́ся о не́мъ.

Слова Господні — слова чисті, срібло, очищене від землі, сім разів переплавлене.

Словеса́ Госпо́дня словеса́ чи́ста, сребро́ разжже́но, искуше́но земли́, очище́но седмери́цею.

Ти, Господи, збережеш нас і захистиш нас від роду цього і повік.

Ты́, Го́споди, сохрани́ши ны́ и соблюде́ши ны́ от ро́да сего́ и во вѣ́къ.

Навкруги нечестиві ходять, коли підносяться нікчемні з синів людських.

О́крестъ нечести́віи хо́дятъ: по высотѣ́ Твоє́й умно́жилъ єси́ сы́ны человѣ́ческія.

Начальнику хору. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Доки, Господи, забуватимеш мене до кінця? Доки відвертатимеш лице Твоє від мене?

Доко́лѣ, Го́споди, забу́деши мя́ до конца́? Доко́лѣ отвраща́єши лице́ Твоє́ от мене́?

Доки носитиму думи мої в душі моїй і скорботи в серці моїм день [і ніч]? Доки буде підноситися ворог мій наді мною?

Доко́лѣ положу́ совѣ́ты въ души́ моє́й, болѣ́зни въ се́рдцы моє́мъ де́нь и но́щь? Доко́лѣ вознесе́тся вра́гъ мо́й на мя́?

Зглянься і почуй мене, Господи, Боже мій. Просвіти очі мої, щоб не заснув я сном смертним.

При́зри, услы́ши мя́, Го́споди Бо́же мо́й: просвѣти́ о́чи мои́, да не когда́ усну́ въ сме́рть:

Щоб не сказав ворог мій: «Я переміг його» і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся.

да не когда́ рече́тъ вра́гъ мо́й: укрѣпи́хся на него́. 6Стужа́ющіи ми́ возра́дуются, а́ще подви́жуся.

Я ж на милість Твою уповаю, серце моє возрадіє спасінням Твоїм. Славитиму Господа, що добро вчинив мені, [і співатиму імені Господа Всевишнього].

7А́зъ же на ми́лость Твою́ упова́хъ: возра́дуєтся се́рдце моє́ о спасе́ніи Твоє́мъ: воспою́ Го́сподеви благодѣ́явшему мнѣ́ и пою́ и́мени Го́спода Вы́шняго.

Начальнику хору. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Сказав безумний у серці своїм: «Бога нема». Впали в розпусту, опоганилися в ділах своїх; не стало тих, хто чинив би добро.

Рече́ безу́менъ въ се́рдцы своє́мъ: нѣ́сть Бо́гъ. Растлѣ́ша и омерзи́шася въ начина́ніихъ: нѣ́сть творя́й благосты́ню.

Господь поглянув з неба на синів людських, щоб побачити: чи є розумний, що шукає Бога?

Госпо́дь съ небесе́ прини́че на сы́ны человѣ́ческія, ви́дѣти, а́ще є́сть разумѣва́яй, или́ взыска́яй Бо́га.

Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного.

Вси́ уклони́шася, вку́пѣ неключи́ми бы́ша: нѣ́сть творя́й благосты́ню, нѣ́сть до єди́наго.

Невже не прийдуть до розуму всі, що роблять беззаконня, заїдають людей моїх, мов їдять хліб, і Господа не призивають?

Ни ли́ уразумѣ́ютъ вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє, снѣда́ющіи лю́ди моя́ въ снѣ́дь хлѣ́ба? Го́спода не призва́ша.

Вони убояться там, [де немає страху]. Бо Господь в роді праведних:

Та́мо убоя́шася стра́ха, идѣ́же не бѣ́ стра́хъ: я́ко Госпо́дь въ ро́дѣ пра́ведныхъ.

ви насміялися над убогим, а Господь — надія його.

Совѣ́тъ ни́щаго посрами́сте: Госпо́дь же упова́ніє єго́ є́сть.

«Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві?» Коли поверне Господь з неволі народ Свій, тоді зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.

Кто́ да́стъ от Сіо́на спасе́ніє Ізра́илево? Внегда́ возврати́тъ Госпо́дь плѣне́ніє люді́й Свои́хъ, возра́дуєтся Іа́ковъ, и возвесели́тся Ізра́иль.

Слава…

Псалом Давида.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, 14.

Господи, хто може жити в оселі Твоїй? Хто оселиться на святій горі Твоїй?

Го́споди, кто́ обита́єтъ въ жили́щи Твоє́мъ? Или́ кто́ всели́тся во святу́ю го́ру Твою́?

Той, хто ходить непорочно, і чинить правду, і говорить істину у серці своєму.

Ходя́й непоро́ченъ и дѣ́лаяй пра́вду, глаго́ляй и́стину въ се́рдцы своє́мъ:

Той, хто не улещує язиком своїм, не чинить ближньому своєму зла і не слухає наклепів на ближніх своїх.

и́же не ульсти́ язы́комъ свои́мъ и не сотвори́ и́скреннему своєму́ зла́, и поноше́нія не прія́тъ на бли́жнія своя́:

Той, в очах якого лукава людина є нікчемною, а в пошані ті, що бояться Господа, той, хто дає клятву ближньому і не відмовляється від неї.

уничиже́нъ є́сть предъ ни́мъ лука́внуяй, боя́щыяжеся Го́спода сла́витъ: клены́йся и́скреннему своєму́ и не отмета́яся:

Хто не дає срібла свого на нечесний прибуток і не приймає підкупу на невинного. Хто так чинить, той не захитається повіки.

сребра́ своєго́ не даде́ въ ли́хву и мзды́ на непови́нныхъ не прія́тъ. Творя́й сія́ не подви́жится во вѣ́къ.

Пісня Давида.

Столпописа́ніє, Дави́ду, 15.

Охорони мене, Господи, бо я на Тебе надіюся.

Сохрани́ мя, Го́споди, я́ко на Тя́ упова́хъ.

Я сказав Господу: «Ти Господь мій! Блага мої Тобі не потрібні».

Рѣ́хъ Го́сподеви: Госпо́дь мо́й єси́ Ты́, я́ко благи́хъ мои́хъ не тре́буєши.

Святим, що на землі Його, сотворив Господь усі бажання Свої в них.

Святы́мъ, и́же су́ть на земли́ Єго́, удиви́ Госпо́дь вся́ хотѣ́нія Своя́ въ ни́хъ.

Нехай примножуються скорботи в тих, що біжать до ідолів, я ж не принесу їм жертви кривавої і не спом’яну імен їхніх устами моїми.

Умно́жишася не́мощи и́хъ, по си́хъ ускори́ша: не соберу́ собо́ры и́хъ от крове́й, ни помяну́ же име́нъ и́хъ устна́ма мои́ма.

Господь — частина спадку мого і чаші моєї. В Тобі, Господи, вся спадщина моя.

Госпо́дь ча́сть достоя́нія моєго́ и ча́ши моєя́: Ты́ єси́ устроя́яй достоя́ніє моє́ мнѣ́.

Межі мої пролягли в кращих місцях, спадок мій приємний для мене.

У́жя нападо́ша ми́ въ держа́вныхъ мои́хъ: и́бо достоя́ніє моє́ держа́вно є́сть мнѣ́.

Славитиму Господа, що просвітив мене, бо навіть і вночі повчає мене серце моє.

Благословлю́ Го́спода вразуми́вшаго мя́: єще́ же и до но́щи наказа́ша мя́ утро́бы моя́.

Повсякчас бачу я Господа перед собою, бо Він праворуч мене, і я не захитаюся.

Предзрѣ́хъ Го́спода предо мно́ю вы́ну, я́ко одесну́ю мене́ є́сть, да не подви́жуся.

Тому радіє серце моє і веселиться язик мій, навіть тіло моє спочиває в надії,

Сего́ ра́ди возвесели́ся се́рдце моє́, и возра́довася язы́къ мо́й: єще́ же и пло́ть моя́ всели́тся на упова́ніи.

що Ти, Господи, не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.

Я́ко не оста́виши ду́шу мою́ во а́дѣ, ниже́ да́си преподобному Твоєму́ ви́дѣти истлѣ́нія.

Ти покажеш мені дорогу життя; перед лицем Твоїм повнота радости і в правиці Твоїй блаженство вічне.

Сказа́лъ ми́ єси́ пути́ живота́: испо́лниши мя́ весе́лія съ лице́мъ Твои́мъ: красота́ {сла́дость} въ десни́цѣ Твоє́й въ коне́цъ.

Молитва Давида.

Моли́тва Дави́ду, 16.

Почуй, Господи, правду [мою], зваж на благання моє, вислухай молитву мою з уст неулесливих.

Услы́ши, Го́споди, пра́вду мою́, вонми́ моле́нію моєму́, внуши́ моли́тву мою́ не во устна́хъ льсти́выхъ.

Від Тебе Самого нехай вийде суд мій, очі Твої нехай побачать правоту.

От лица́ Твоєго́ судьба́ моя́ изы́детъ: о́чи мои́ да ви́дита правоты́.

Ти випробував серце моє, відвідав мене вночі. Ти випробував мене і не знайшов у мені неправди; думки мої не розходяться з устами моїми.

Искуси́лъ єси́ се́рдце моє́, посѣти́лъ єси́ но́щію: искуси́лъ мя́ єси́, и не обрѣ́теся во мнѣ́ непра́вда.

В ділах людських, за словами уст Твоїх, я охороняв себе від дороги гнобителя.

Я́ко да не возглаго́лютъ уста́ моя́ дѣ́лъ человѣ́ческихъ, за словеса́ усте́нъ Твои́хъ а́зъ сохрани́хъ пути́ же́стоки.

Утверди стопи мої на путях Твоїх, щоб не хиталися ноги мої.

Соверши́ стопы́ моя́ во стезя́хъ Твои́хъ, да не подви́жутся стопы́ моя́.

Тебе благаю, бо Ти вислухаєш мене, Боже. Нахили вухо Твоє до мене і вислухай слова мої.

А́зъ воззва́хъ, я́ко услы́шалъ мя́ єси́, Бо́же: приклони́ у́хо Твоє́ мнѣ́ и услы́ши глаго́лы моя́.

Покажи дивну милість Твою, бо Ти спасаєш тих, що уповають [на Тебе], від противників правиці Твоєї.

Удиви́ ми́лости Твоя́, спаса́яй упова́ющыя на Тя́ от проти́вящихся десни́цѣ Твоє́й:

Охорони мене, Господи, як зіницю ока, під покровом крил Твоїх,

сохрани́ мя, Го́споди, я́ко зѣ́ницу о́ка: въ кро́вѣ крилу́ Твоє́ю покры́єши мя́

укрий мене від лиця нечестивих, що нападають на мене, від ворогів душі моєї, що оточили мене.

от лица́ нечести́выхъ остра́стшихъ {оби́дящихъ} мя́: врази́ мои́ ду́шу мою́ одержа́ша

Ожиріло серце їхнє, устами їхніми промовляє гординя.

ту́къ сво́й затвори́ша, уста́ и́хъ глаго́лаша горды́ню.

Ті, що переслідують мене, нині оточили мене; очі свої спрямували на мене, щоб розтоптати мене на землі.

Изгоня́щіи мя́ ны́нѣ обыдо́ша мя́, о́чи свои́ возложи́ша уклони́ти на зе́млю.

Вони, як той лев, що здобичі шукає, як звір, що причаївся.

Объя́ша мя́ я́ко ле́въ гото́въ на ло́въ и я́ко ски́менъ обита́яй въ та́йныхъ.

Воскресни, Господи, випереди їх, подолай їх; визволи душу мою від нечестивого мечем Твоїм;

Воскре́сни́, Го́споди, предвари́ я́ и запни́ и́мъ: изба́ви ду́шу мою́ от нечести́ваго, ору́жіє Твоє́

від ворогів — рукою Твоєю, Господи, від людей світу цього, доля яких — у цьому житті; черево своє вони наповнюють від скарбів Твоїх; сини їхні ситі і залишають спадщину дітям своїм.

от вра́гъ руки́ Твоєя́, Го́споди, от ма́лыхъ от земли́: раздѣли́ я́ въ животѣ́ и́хъ, и сокрове́нныхъ Твои́хъ испо́лнися чре́во и́хъ: насы́тишася сыно́въ, и оста́виша оста́нки младе́нцемъ свои́мъ.

А я в правді дивитимусь на лице Твоє. Щоранку буду насичуватися славою Твоєю.

А́зъ же пра́вдою явлю́ся лицу́ Твоєму́, насы́щуся, внегда́ яви́тимися сла́вѣ Твоє́й.

Слава…

(Пісня Давида.)

Въ коне́цъ, о́троку Госпо́дню Дави́ду, я́же глаго́ла Го́сподеви словеса́ пѣ́сни сея́, въ де́нь, въ о́ньже изба́ви єго́ Госпо́дь от руки́ всѣ́хъ вра́гъ єго́ и изъ руки́ Сау́ли: и рече́:

Начальнику хору. Раба Господнього Давида, який виголосив слова пісні цієї до Господа, коли Господь визволив його від рук усіх ворогів його і від руки Саула. І він сказав:

ВозлюблюТебе, Господи, кріпосте моя.

Возлюблю́ Тя, Го́споди, крѣ́посте моя́:

Господь — твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія, оборонець мій, ріг спасіння мого, заступник мій.

Госпо́дь утвержде́ніє моє́, и прибѣ́жище моє́, и изба́витель мо́й, Бо́гъ мо́й, помо́щникъ мо́й, и упова́ю на Него́: защи́титель мо́й, и ро́гъ спасе́нія моєго́, и засту́пникъ мо́й.

З хвалою прикличу Господа і від ворогів моїх спасуся.

Хваля́ призову́ Го́спода и от вра́гъ мои́хъ спасу́ся.

Огорнули мене муки смертельні, і ріки беззаконня засмутили мене.

Одержа́ша мя́ болѣ́зни сме́ртныя, и пото́цы беззако́нія смято́ша мя́:

Кайдани пекельні скували мене, і сіті смертні обплутали мене.

болѣ́зни а́довы обыдо́ша мя́, предвари́ша мя́ сѣ́ти сме́ртныя.

У тісноті моїй я призивав Господа і до Бога мого взивав, і Він почув голос мій із храму [святого] Свого, і благання моє дійшло до слуху Його.

И внегда́ скорбѣ́ти ми́, призва́хъ Го́спода и къ Бо́гу моєму́ воззва́хъ: услы́ша от хра́ма свята́го Своєго́ гла́съ мо́й, и во́пль мо́й предъ Ни́мъ вни́детъ во у́шы Єго́.

І затряслася, захиталася земля, тремтіли й тряслися підвалини гір, бо запалав гнівом [Господь].

И подви́жеся и тре́петна бы́сть земля́, и основа́нія го́ръ смято́шася и подвиго́шася, я́ко прогнѣ́вася на ня́ Бо́гъ.

Піднявся дим від гніву Його і з вуст Його — вогонь палючий, палаюче вугілля сипалося від Нього.

Взы́де ды́мъ гнѣ́вомъ Єго́, и о́гнь от лица́ Єго́ воспла́менится: у́гліє возгорѣ́ся от Него́.

Він прихилив небеса й зійшов, і морок — під ногами Його.

И приклони́ небеса́ и сни́де, и мра́къ подъ нога́ма Єго́.

І возсів на херувимів, і полетів, понісся на крилах вітру.

И взы́де на Херуві́мы и летѣ́, летѣ́ на крилу́ вѣ́треню.

Хмарами, як покровом, Він покрив Себе, темними хмарами води Він огорнув Себе.

И положи́ тму́ закро́въ Сво́й: о́крестъ Єго́ селе́ніє Єго́: темна́ вода́ во о́блацѣхъ возду́шныхъ.

Від блиску Його перед Ним летіли хмари, град і вогненне вугілля.

От облиста́нія предъ Ни́мъ о́блацы проидо́ша, гра́дъ и у́гліє о́гненноє.

І загримів у небесах Господь, і Всевишній подав голос Свій.

И возгремѣ́ съ небесе́ Госпо́дь, и Вы́шній даде́ гла́съ Сво́й.

Пустив стріли Свої і розігнав їх. Метнув безліч блискавок і розсіяв їх.

Низпосла́ стрѣ́лы и разгна́ я́, и мо́лніи умно́жи и смяте́ я́.

І відкрилися джерела вод, відкрилися основи всесвіту від заборони Твоєї, Господи, від подиху гніву Твого.

И яви́шася исто́чницы водні́и, и откры́шася основа́нія вселе́нныя от запреще́нія Твоєго́, Го́споди, от дохнове́нія ду́ха гнѣ́ва Твоєго́.

Він простяг руку з висоти і взяв мене, і з глибокої води визволив мене.

Низпосла́ съ высоты́ и прія́тъ мя́, воспрія́тъ мя́ от во́дъ мно́гихъ.

Він визволив мене від ворогів моїх сильних і від ненависників моїх, що були сильнішими від мене.

Изба́витъ мя́ от враго́въ мои́хъ си́льныхъ и от ненави́дящихъ мя́: я́ко утверди́шася па́че мене́.

Вони повстали на мене в час біди моєї, та Господь укріпив мене.

Предвари́ша мя́ въ де́нь озлобле́нія моєго́: и бы́сть Госпо́дь утвержде́ніє моє́.

Він вивів мене на простір і визволив мене, бо Він возлюбив мене.

И изведе́ мя на широту́: изба́витъ мя́, я́ко восхотѣ́ мя.

Господь воздав мені за правдою моєю і за чистотою рук моїх відплатив мені.

И возда́стъ ми́ Госпо́дь по пра́вдѣ моє́й, и по чистотѣ́ руку́ моє́ю возда́стъ ми́,

Бо я зберіг путі Господні і не був нечестивим перед Богом моїм.

я́ко сохрани́хъ пути́ Госпо́дни и не нече́ствовахъ от Бо́га моєго́.

Бо всі заповіді Його були переді мною, і від повелінь Його я не відхилявся.

Я́ко вся́ судьбы́ Єго́ предо мно́ю, и оправда́нія Єго́ не отступи́ша от мене́.

Я був непорочний перед Ним і берігся, щоб не згрішити мені.

И бу́ду непоро́ченъ съ Ни́мъ и сохраню́ся от беззако́нія моєго́.

І воздав мені Господь за правдою моєю і за чистотою рук моїх перед очима Його.

И возда́стъ ми́ Госпо́дь по пра́вдѣ моє́й и по чистотѣ́ руку́ моє́ю предъ очи́ма Єго́.

Господи, Ти чиниш з милостивим милостиво, і з справедливим за справедливістю його,

Съ преподо́бнымъ преподо́бенъ бу́деши, и съ му́жемъ непови́ннымъ непови́ненъ бу́деши,

з чистим — за чистотою його, а з лукавим — за лукавством його.

и со избра́ннымъ избра́нъ бу́деши, и со стропти́вымъ разврати́шися.

Бо Ти народ поневолений спасаєш і пиху гордих приборкуєш.

Я́ко Ты́ лю́ди смире́нныя спасе́ши и о́чи го́рдыхъ смири́ши.

Ти засвічуєш світильник мій. Господь Бог мій просвічує темряву мою.

Я́ко Ты́ просвѣти́ши свѣти́лникъ мо́й, Го́споди: Бо́же мо́й, просвѣти́ши тму́ мою́.

З Тобою я перемагаю військо, з Богом моїм я через мур перейду.

Я́ко Тобо́ю изба́влюся от искуше́нія, и Бо́гомъ мои́мъ прейду́ стѣ́ну.

Бог мій! Непорочні путі Його, чисте слово Його, Він оборонець усіх, що надіються на Нього.

Бо́гъ мо́й, непоро́ченъ пу́ть Єго́: словеса́ Госпо́дня разжже́на. Защи́титель є́сть всѣ́хъ упова́ющихъ на Него́.

Бо хто Бог, крім Господа? Хто захисник, крім Бога нашого?

Я́ко кто́ Бо́гъ, ра́звѣ Го́спода? Или́ кто́ Бо́гъ, ра́звѣ Бо́га на́шего?

Бог підперізує мене силою, рівняє переді мною дорогу мою.

Бо́гъ препоясу́яй мя́ си́лою, и положи́ непоро́ченъ пу́ть мо́й:

Робить ноги мої швидкими, як у оленя, і на висотах моїх ставить мене.

соверша́яй но́зѣ мои́ я́ко єле́ни, и на высо́кихъ поставля́яй мя́:

Привчає руки мої до боротьби і м’язи мої робить, як лук мідний.

науча́яй ру́цѣ мои́ на бра́нь, и положи́лъ єси́ лу́къ мѣ́дянъ мы́шца моя́:

Ти, Господи, даєш мені щит спасіння Твого, правиця Твоя підтримує мене і ласка Твоя звеличує мене.

и да́лъ ми́ єси́ защище́ніє спасе́нія, и десни́ца Твоя́ воспрія́тъ мя́: и наказа́ніє Твоє́ испра́витъ мя́ въ коне́цъ, и наказа́ніє Твоє́ то́ мя́ научи́тъ.

Ти розширюєш кроки мої піді мною, і не хитаються ноги мої.

Ушири́лъ єси́ стопы́ моя́ подо мно́ю, и не изнемого́стѣ плеснѣ́ мои́.

Я жену ворогів моїх і настигаю їх, і не повертаюся, аж доки не знищу їх.

Пожену́ враги́ моя́, и пости́гну я́, и не возвращу́ся, до́ндеже сконча́ются:

Уражаю їх, і вони не можуть встати, падають під ногами моїми.

оскорблю́ и́хъ, и не возмо́гутъ ста́ти, паду́тъ подъ нога́ма мои́ма.

Бо Ти підперезав мене силою на битву, кинув під ноги мої тих, що повстали на мене.

И препоя́салъ мя́ єси́ си́лою на бра́нь, спя́лъ єси́ вся́ востаю́щыя на мя́ подъ мя́.

Ти повернув до мене спиною ворогів моїх, і я нищив тих, що ненавиділи мене.

И враго́въ мои́хъ да́лъ ми́ єси́ хребе́тъ и ненави́дящыя мя́ потреби́лъ єси́.

Вони кричали, та нікому було рятувати; до Господа — але Він не послухав їх.

Воззва́ша, и не бѣ́ спаса́яй: ко Го́споду, и не услы́ша и́хъ.

Я розсіваю їх, як порох перед вітром, як багно на вулиці, топчу їх.

И истню́ я́ я́ко пра́хъ предъ лице́мъ вѣ́тра, я́ко бре́ніє путі́й погла́жду я́.

Ти врятував мене від людського заколоту, поставив мене на чолі народів. Народ, якого не знав я, служить мені.

Изба́виши мя́ от прерѣка́нія люді́й: поста́виши мя́ во главу́ язы́ковъ: лю́діє, и́хже не вѣ́дѣхъ, рабо́таша ми́,

Лише почувши про мене, народи підкоряються мені, чужинці запобігають переді мною,

въ слу́хъ у́ха послу́шаша мя́. Сы́нове чужді́и солга́ша ми́,

навіть в укріпленнях своїх іноплемінники бліднуть і тремтять.

сы́нове чужді́и обетша́ша и охромо́ша от сте́зь свои́хъ.

Живий Господь і благословенний Бог. І нехай прославлений буде Бог спасіння мого!

Жи́въ Госпо́дь, и благослове́нъ Бо́гъ, и да вознесе́тся Бо́гъ спасе́нія моєго́,

Бог, що відплачує за мене і підкорює мені народи,

Бо́гъ дая́й отмще́ніє мнѣ́ и покори́вый лю́ди подъ мя́,

Він визволив мене від ворогів моїх, підніс мене над тими, що воювали проти мене, і від чоловіка неправедного визволив мене.

изба́витель мо́й от вра́гъ мои́хъ гнѣвли́выхъ: от востаю́щихъ на мя́ вознесе́ши мя́, от му́жа непра́ведна изба́виши мя́.

За те буду славити Тебе, Господи, між народами й співатиму імені Твоєму.

Сего́ ра́ди исповѣ́мся Тебѣ́ во язы́цѣхъ, Го́споди, и и́мени Твоєму́ пою́:

Ти велично спасаєш царя і виявляєш милість до помазаника Свого Давида і роду його навіки.

Велича́яй спасе́нія царе́ва и творя́й ми́лость Хрісту́ Своєму́ Давиду и сѣ́мени єго́ до вѣ́ка.

Слава…

Начальнику хору. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Небеса повідають славу Божу, творіння ж рук Його сповіщає твердь.

Небеса́ повѣ́даютъ сла́ву Бо́жію, творе́ніє же руку́ Єго́ возвѣща́єтъ тве́рдь.

День дневі сповіщає про них, і одна ніч ночі дає звістку.

Де́нь дни́ отрыга́єтъ глаго́лъ, и но́щь но́щи возвѣща́єтъ ра́зумъ.

Нема ні мови, ні говору, де не чувся б голос їх.

Не су́ть рѣ́чи, ниже́ словеса́, и́хже не слы́шатся гла́си и́хъ.

По всій землі розійшлося віщування їх, і в кінці вселенної слова їх. Він поставив у них сонце,

Во всю́ зе́млю изы́де вѣща́ніє и́хъ, и въ концы́ вселе́нныя глаго́лы и́хъ: въ со́лнцѣ положи́ селе́ніє Своє́:

і воно, мов жених, виходить із весільного чертога свого. Радіє, мов велетень, щоб обійти коло своє.

и то́й я́ко жени́хъ исходя́й от черто́га своєго́, возра́дуєтся я́ко исполи́нъ тещи́ пу́ть.

Від краю небес вихід його, і захід його на краю їх, і ніщо не сховається від тепла його.

От кра́я небесе́ исхо́дъ єго́, и срѣ́теніє єго́ до кра́я небесе́: и нѣ́сть, и́же укры́єтся теплоты́ єго́.

Закон Господній непорочний, душу оживляє: свідчення Господні вірні, навчають простих.

Зако́нъ Госпо́день непоро́ченъ, обраща́яй ду́шы: свидѣ́телство Госпо́дне вѣ́рно, умудря́ющеє младе́нцы.

Повеління Господні праведні — звеселяють серце. Заповідь Господня світла — просвітлює очі.

Оправда́нія Госпо́дня пра́ва, веселя́щая се́рдце: за́повѣдь Госпо́дня свѣтла́, просвѣща́ющая о́чи.

Страх Господній чистий і перебуває вічно. Суди Господні — істина, всі справедливі,

Стра́хъ Госпо́день чи́стъ, пребыва́яй въ вѣ́къ вѣ́ка: судьбы́ Госпо́дни и́стинны, оправда́нны вку́пѣ,

дорожчі за золото й дорогоцінне каміння; солодші за мед із сотів.

вожделѣ́нны па́че зла́та и ка́мене че́стна мно́га, и сла́ждшя па́че ме́да и со́та.

Бо раб Твій охороняється ними. І хто додержує їх, тому нагорода велика.

И́бо ра́бъ Тво́й храни́тъ я́: внегда́ сохрани́ти я́, воздая́ніє мно́го.

Хто зрозуміє гріхи свої? І від тайних моїх очисти мене.

Грѣхопаде́нія кто́ разумѣ́єтъ? От та́йныхъ мои́хъ очи́сти мя́,

І від навмисних утримай мене, раба Твого, щоб не оволоділи вони мною. Тоді я буду непорочним і очищеним від гріха великого.

и от чужди́хъ пощади́ раба́ Твоєго́: а́ще не облада́ютъ мно́ю, тогда́ непоро́ченъ бу́ду, и очи́щуся от грѣха́ вели́ка.

Нехай же слова уст моїх і думки серця мого будуть приємні Тобі, Господи, Твердине моя і Спасителю мій.

И бу́дутъ во благоволе́ніє словеса́ у́стъ мои́хъ, и поуче́ніє се́рдца моєго́ предъ Тобо́ю вы́ну, Го́споди, помо́щниче мо́й и изба́вителю мо́й.

Начальнику хору. Псалом Давида.

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду.

Вислухає тебе Господь в день скорботи, захистить тебе ім’я Бога Якова.

Услы́шитъ тя́ Госпо́дь въ де́нь печа́ли, защи́титъ тя́ и́мя Бо́га Іа́ковля.

Він пошле тобі поміч із святині і з Сиону підкріпить тебе.

По́слетъ ти́ по́мощь от Свята́го, и от Сіо́на засту́питъ тя́.

Він пом’яне всі жертви твої, і всепалення твоє буде приємне.

Помяне́тъ вся́ку же́ртву твою́, и всесожже́ніє твоє́ ту́чно бу́ди.

[Господь] дасть тобі за серцем твоїм і наміри твої здійснить.

Да́стъ ти́ Госпо́дь по се́рдцу твоєму́, и ве́сь совѣ́тъ тво́й испо́лнитъ.

Звеселімося ж спасінням твоїм, і в ім’я Господа Бога нашого звеличмося; Господь виконає всі прохання твої.

Возра́дуємся о спасе́ніи твоє́мъ, и во и́мя Го́спода Бо́га на́шего возвели́чимся: испо́лнитъ Госпо́дь вся́ проше́нія твоя́.

Тепер я знаю, що Господь спасає Христа Свого; з святих небес Своїх відповідає Йому могутністю спасаючої правиці Своєї.

Ны́нѣ позна́хъ, я́ко спасе́ Госпо́дь Хріста́ Своєго́: услы́шитъ єго́ съ небесе́ свята́го Своєго́: въ си́лахъ спасе́ніє десни́цы Єго́.

Одні хваляться колісницями, інші кіньми, а ми хвалимося іменем Господа Бога нашого.

Сі́и на колесни́цахъ, и сі́и на ко́нехъ: мы́ же во и́мя Го́спода Бо́га на́шего призове́мъ.

Вони хитаються й падають, а ми стоїмо твердо.

Ті́и спя́ти бы́ша и падо́ша: мы́ же воста́хомъ и испра́вихомся.

Господи, спаси царя і вислухай нас, в який би день ми не звертались [до Тебе].

Го́споди, спаси́ царя́, и услы́ши ны́, въ о́ньже а́ще де́нь призове́мъ Тя́.

Начальнику хору. Псалом Давида.

Псало́мъ Дави́ду.

Господи, силою Твоєю звеселиться цар і спасінню Твоєму вельми возрадується.

Го́споди, си́лою Твоє́ю возвесели́тся ца́рь, и о спасе́ніи Твоє́мъ возра́дуєтся зѣло́.

Ти дав йому бажання серця його і прохання уст його Ти не відкинув.

Жела́ніє се́рдца єго́ да́лъ єси́ єму́, и хотѣ́нія устну́ єго́ нѣ́си лиши́лъ єго́.

Ти зустрів його благословенням благісним і поклав на голову його вінець із чистого золота.

Я́ко предвари́лъ єси́ єго́ благослове́ніємъ благосты́ннымъ, положи́лъ єси́ на главѣ́ єго́ вѣне́цъ от ка́мене че́стна.

Життя він просив у Тебе, і Ти дав йому довголіття на віки віків.

Живота́ проси́лъ є́сть у Тебе́, и да́лъ єси́ єму́ долготу́ дні́й во вѣ́къ вѣ́ка.

Велика слава його у спасінні Твоїм, славою й величчю Ти прикрасив його.

Ве́лія сла́ва єго́ спасе́ніємъ Твои́мъ: сла́ву и велелѣ́піє возложи́ши на него́.

Ти дав йому благословення, навіки звеселив його радістю перед лицем Твоїм.

Я́ко да́си єму́ благослове́ніє во вѣ́къ вѣ́ка: возвесели́ши єго́ ра́достію съ лице́мъ Твои́мъ.

Бо цар уповає на Господа і милістю Всевишнього не захитається.

Я́ко ца́рь упова́єтъ на Го́спода, и ми́лостію Вы́шняго не подви́жится.

Рука Твоя, Господи, нехай знайде [всіх] ворогів Твоїх, правиця Твоя нехай досягне всіх, що ненавидять Тебе.

Да обря́щется рука́ Твоя́ всѣ́мъ враго́мъ Твои́мъ, десни́ца Твоя́ да обря́щетъ вся́ ненави́дящыя Тебе́.

В час гніву Твого Ти розпалиш їх, як піч. У гніві Своїм Господь погубить їх, і поїсть їх вогонь.

Я́ко положи́ши и́хъ я́ко пе́щь о́гненную во вре́мя лица́ Твоєго́: Госпо́дь гнѣ́вомъ Свои́мъ смяте́тъ я́, и снѣ́сть и́хъ о́гнь.

Ти знищиш плід їх із землі і рід їх з-поміж синів людських.

Пло́дъ и́хъ от земли́ погуби́ши, и сѣ́мя и́хъ от сыно́въ человѣ́ческихъ.

Бо вони замислили ворожнечу проти Тебе — злий намір, якого не можуть [здійснити].

Я́ко уклони́ша на Тя́ зла́я, помы́слиша совѣ́ты, и́хже не возмо́гутъ соста́вити.

Ти поженеш їх перед Собою, з луків Твоїх пустиш стріли в лице їх.

Я́ко положи́ши я́ хребе́тъ: во избы́тцѣхъ Твои́хъ угото́виши лице́ и́хъ.

Піднесися, Господи, силою Твоєю! Будемо співати й прославляти могутність Твою.

Вознеси́ся, Го́споди, си́лою Твоє́ю: воспоє́мъ и поє́мъ си́лы Твоя́.

Слава…

Начальнику хору. При сході зорі. Псалом Давида. (Пророцтво про страждання Ісуса Христа).

Въ коне́цъ, о заступле́ніи у́треннемъ, псало́мъ Дави́ду.

Боже, Боже мій! [Зглянься на мене!] Нащо Ти покинув мене? Далекі від спасіння мого слова плачу мого.

Бо́же, Бо́же мо́й, вонми́ ми, вску́ю оста́вилъ мя́ єси́? Дале́че от спасе́нія моєго́ словеса́ грѣхопаде́ній мои́хъ.

Боже мій, взиваю вдень — і Ти не чуєш; вночі — і нема мені спокою.

Бо́же мо́й, воззову́ во дни́, и не услы́шиши, и въ нощи́, и не въ безу́міє мнѣ́.

Ти ж у святині живеш, хвало Ізраїля.

Ты́ же во Святѣ́мъ живе́ши, хвало́ Ізра́илева.

На Тебе надіялися батьки наші, надіялись, і Ти визволив їх.

На Тя́ упова́ша отцы́ на́ши: упова́ша, и изба́вилъ єси́ я́:

До Тебе звертались і були спасенні, на Тебе надію покладали і не осоромились.

къ Тебѣ́ воззва́ша, и спасо́шася: на Тя́ упова́ша, и не постыдѣ́шася.

А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів.

А́зъ же є́смь че́рвь, а не человѣ́къ, поноше́ніє человѣ́ковъ и уничиже́ніє люді́й.

Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою:

Вси́ ви́дящіи мя́ поруга́шамися, глаго́лаша устна́ми, покива́ша главо́ю:

«Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому».

упова́ на Го́спода, да изба́витъ єго́, да спасе́тъ єго́, я́ко хо́щетъ єго́.

Але Ти ж вивів мене з утроби, дав мені надію на Тебе від грудей матері моєї.

Я́ко Ты́ єси́ исто́ргій мя́ изъ чре́ва, упова́ніє моє́ от сосцу́ ма́тере моєя́.

На Тебе покинутий я від утроби. Від грудей матері моєї Ти — Бог мій.

Къ Тебѣ́ приве́рженъ є́смь от ложе́снъ, от чре́ва ма́тере моєя́ Бо́гъ мо́й єси́ Ты́.

Не віддаляйся ж від мене, бо скорбота близько, а заступника нема.

Да не отсту́пиши от мене́, я́ко ско́рбь бли́зъ, я́ко нѣ́сть помога́яй ми́.

Бики роз’ярені обступили мене, страшні васанські — оточили мене.

Обыдо́ша мя́ телцы́ мно́зи, юнцы́ ту́чніи одержа́ша мя́:

Розкрили на мене пащі свої, як лев, що шукає поживи й рикає.

отверзо́ша на мя́ уста́ своя́, я́ко ле́въ восхища́яй и рыка́яй.

Я розлився, як вода, розслабли всі кості мої, і серце моє, як віск, розтопилося в грудях моїх.

Я́ко вода́ излія́хся, и разсы́пашася вся́ ко́сти моя́: бы́сть се́рдце моє́ я́ко во́скъ та́яй посредѣ́ чре́ва моєго́.

Висохла, як черепок, сила моя, і язик мій прилип до піднебіння мого. В порох смерти Ти звів мене.

И́зсше я́ко скуде́ль крѣ́пость моя́, и язы́къ мо́й прильпе́ горта́ни моєму́, и въ пе́рсть сме́рти све́лъ мя́ єси́.

Бо пси оточили мене, зграя злих обступила мене. Пробили руки й ноги мої.

Я́ко обыдо́ша мя́ пси́ мно́зи, со́нмъ лука́выхъ одержа́ша мя́: ископа́ша ру́цѣ мои́ и но́зѣ мои́.

Можна перелічити всі кості мої, а вони дивляться та зневажають мене.

Исчето́ша вся́ ко́сти моя́: ті́и же смотри́ша и презрѣ́ша мя́.

Розділили ризи мої собі і за одежу мою кидали жереб.

Раздѣли́ша ри́зы моя́ себѣ́, и о оде́жди моє́й мета́ша жре́бій.

Ти ж, Господи, не віддаляйся від мене. Сило моя, на поміч мені прийди!

Ты́ же, Го́споди, не удали́ по́мощь Твою́ от мене́: на заступле́ніє моє́ вонми́.

Визволи від смерти душу мою і від псів самотню мою.

Изба́ви от ору́жія ду́шу мою́, и изъ руки́ пе́сіи єдиноро́дную мою́.

Почуй і спаси мене від пащі лева і від рогів єдинорогів визволи мене.

Спаси́ мя от у́стъ льво́выхъ, и от ро́гъ єдиноро́жь смире́ніє моє́.

Я ж сповіщатиму ім’я Твоє браттям моїм, посеред церкви вірних у піснях хвалитиму Тебе.

Повѣ́мъ и́мя Твоє́ бра́тіи моє́й, посредѣ́ це́ркве воспою́ Тя́.

Всі, хто боїться Господа, прославляйте Його. Всі нащадки Якова, хваліть Його; нехай же бояться Його всі покоління Ізраїля!

Боя́щіися Го́спода, восхвали́те Єго́, все́ сѣ́мя Іа́ковле, просла́вите Єго́, да убои́тся же от Него́ все́ сѣ́мя Ізра́илево:

Бо Він не зневажив і не покинув бідного в біді його і не сховав від мене лиця Свого, а почув мене, коли благав Його.

я́ко не уничижи́, ниже́ негодова́ моли́твы ни́щаго, ниже́ отврати́ лице́ Своє́ от мене́, и єгда́ воззва́хъ къ Нему́, услы́ша мя́.

Буду хвалитися Тобою у зібранні великому, буду визнавати Тебе, обітниці мої сповню перед тими, що бояться Його.

От Тебе́ похвала́ моя́, въ це́ркви вели́цѣй исповѣ́мся Тебѣ́: моли́твы моя́ возда́мъ предъ боя́щимися Єго́.

Будуть їсти убогі й насичуватися, і хвалитимуть Господа ті, що шукають Його, щоб жили серця ваші повіки.

Ядя́тъ убо́зіи, и насы́тятся, и восхва́лятъ Го́спода взыска́ющіи Єго́: жива́ бу́дутъ сердца́ и́хъ въ вѣ́къ вѣ́ка.

Згадають і повернуться до Господа всі краї землі і поклоняться перед Ним усі племена народів.

Помяну́тся и обратя́тся ко Го́споду вси́ концы́ земли́, и покло́нятся предъ Ни́мъ вся́ оте́чествія язы́къ:

Бо Господнє є Царство, і Він царює над народами.

я́ко Госпо́дне є́сть ца́рствіє, и То́й облада́єтъ язы́ки.

Будуть споживати й поклоняться Йому всі сильні землі; поклоняться Йому всі, що сходять у землю, і душа моя для Нього живе.

Ядо́ша и поклони́шася вси́ ту́чніи земли́: предъ Ни́мъ припаду́тъ вси́ низходя́щіи въ зе́млю: и душа́ моя́ Тому́ живе́тъ.

Нащадки [мої] будуть служити Йому і будуть зватися Господніми повіки.

И сѣ́мя моє́ порабо́таєтъ Єму́: возвѣсти́тъ Го́сподеви ро́дъ гряду́щій:

Прийдуть вони і будуть сповіщати правду Його родові майбутньому, про все, що створив Господь.

и возвѣстя́тъ пра́вду Єго́ лю́демъ ро́ждшымся {роди́тися иму́щымъ}, я́же сотвори́ Госпо́дь.

Псалом Давида.

Псало́мъ Дави́ду.

Господь пасе мене, і нічого мені не бракуватиме.

Госпо́дь пасе́тъ мя́, и ничто́же мя́ лиши́тъ.

На місці плодючім, там Він оселив мене; біля води спокійної виховав мене.

На мѣ́сте зла́чнѣ, та́мо всели́ мя, на водѣ́ поко́йнѣ воспита́ мя.

Душу мою навернув; навів мене на стежки правди задля імені Свого.

Ду́шу мою́ обрати́, наста́ви мя́ на стези́ пра́вды, и́мене ра́ди Своєго́.

Коли піду навіть у тіні смертній, не боятимуся зла, бо Ти зі мною; жезл Твій і палиця Твоя — вони потішили мене.

А́ще бо и пойду́ посредѣ́ сѣ́ни сме́ртныя, не убою́ся зла́, я́ко Ты́ со мно́ю єси́: же́злъ Тво́й и па́лица Твоя́, та́ мя́ утѣ́шиста.

Ти наготував переді мною трапезу на очах гнобителів моїх; Ти намастив оливою голову мою, і чаша Твоя, що напоює, найкраща.

Угото́валъ єси́ предо мно́ю трапе́зу сопроти́въ стужа́ющымъ мнѣ́: ума́стилъ єси́ єле́омъ главу́ мою́, и ча́ша Твоя́ упоява́ющи мя́, я́ко держа́вна.

І милість [Твоя] буде йти слідом за мною по всі дні життя мого, й оселюся в домі Господнім на довгі дні.

И ми́лость Твоя́ пожене́тъ мя́ вся́ дни́ живота́ моєго́, и є́же всели́тимися въ до́мъ Госпо́день въ долготу́ дні́й.

Псалом Давида. [У перший день тижня].

Псало́мъ Дави́ду, єди́ныя от суббо́тъ.

Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній.

Госпо́дня земля́, и исполне́ніє єя́, вселе́нная и вси́ живу́щіи на не́й.

Він на морях заснував її і на ріках утвердив її.

То́й на моря́хъ основа́лъ ю́ є́сть и на рѣка́хъ угото́валъ ю́ є́сть.

Хто зійде на гору Господню, і хто стане на місці святому Його?

Кто́ взы́детъ на го́ру Госпо́дню? Или́ кто́ ста́нетъ на мѣ́стѣ святѣ́мъ Єго́?

Той, у кого невинні руки і чисте серце, хто не марнував на суєту душу свою і не присягався [ближньому своєму] зрадливо,

Непови́ненъ рука́ма и чи́стъ се́рдцемъ, и́же не прія́тъ всу́є ду́шу свою́ и не кля́тся ле́стію и́скреннему своєму́:

той матиме благословення від Господа і милість від Бога, Спаса свого.

се́й пріи́метъ благослове́ніє от Го́спода и ми́лостыню от Бо́га Спа́са своєго́.

Це рід тих, що шукають Господа, шукають лиця Твого, Боже Яковів.

Се́й ро́дъ и́щущихъ Го́спода, и́щущихъ лице́ Бо́га Іа́ковля.

Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!

Возми́те врата́ кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ вѣ́чная: и вни́детъ Ца́рь сла́вы.

Хто є цей Цар слави? Господь кріпкий і сильний, Господь могутній в бою.

Кто́ єсть се́й Ца́рь сла́вы? Госпо́дь крѣ́покъ и си́ленъ, Госпо́дь си́ленъ въ бра́ни.

Піднімайте, врата, верхи ваші, піднімайтеся, врата вічні, — і ввійде Цар слави!

Возми́те врата́ кня́зи ва́ша, и возми́теся врата́ вѣ́чная: и вни́детъ Ца́рь сла́вы.

Хто є цей Цар слави? Господь Сил, Він є Цар слави.

Кто́ єсть се́й Ца́рь сла́вы? Госпо́дь си́лъ, То́й є́сть Ца́рь сла́вы.

Слава…

Псалом Давида.

Псало́мъ Дави́ду.

До Тебе, Господи, підношу душу мою.

Къ Тебѣ́, Го́споди, воздвиго́хъ ду́шу мою́, Бо́же мо́й, на Тя́ упова́хъ, да не постыжу́ся во вѣ́къ, ниже́ да посмѣю́тмися врази́ мои́:

Боже мій, на Тебе я уповаю. Не дай мені осоромитися, не допусти, щоб вороги мої втішилися перемогою наді мною.

и́бо вси́ терпя́щіи Тя́ не постыдя́тся.

Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що беззаконствують даремно.

Да постыдя́тся беззако́ннующіи вотще́.

Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх.

Пути́ Твоя́, Го́споди, скажи́ ми и стезя́мъ Твои́мъ научи́ мя.

Настав мене на істину Твою і навчи, бо Ти — Бог спасіння мого, на Тебе повсякчас я надію покладаю.

Наста́ви мя́ на и́стину Твою́ и научи́ мя: я́ко Ты́ єси́ Бо́гъ Спа́съ мо́й, и Тебе́ терпѣ́хъ ве́сь де́нь.

Згадай про милосердя Твоє, Господи, і про милість Твою, що подаєш від віку.

Помяни́ щедро́ты Твоя́, Го́споди, и ми́лости Твоя́, я́ко от вѣ́ка су́ть.

Гріхів юности моєї і несвідомости моєї не поминай, пом’яни мене в милості Твоїй, Господи, заради благости Твоєї.

Грѣ́хъ ю́ности моєя́ и невѣ́дѣнія моєго́ не помяни́: по ми́лости Твоє́й помяни́ мя Ты́, ра́ди бла́гости Твоєя́, Го́споди.

Господь благий і праведний, тому наставляє грішника на путь спасіння.

Бла́гъ и пра́въ Госпо́дь, сего́ ра́ди законоположи́тъ согрѣша́ющымъ на пути́.

Він веде покірливих до правди і навчає лагідних путей Своїх.

Наста́витъ кро́ткія на су́дъ, научи́тъ кро́ткія путе́мъ Свои́мъ.

Всі путі Господні — милість і істина для тих, хто шанує завіти Його і свідчення Його.

Вси́ путіє́ Госпо́дни ми́лость и и́стина, взыска́ющымъ завѣ́та Єго́ и свидѣ́нія Єго́.

Ради імені Твого, Господи, прости провину мою, бо вона велика.

Ра́ди и́мене Твоєго́, Го́споди, и очи́сти грѣ́хъ мо́й, мно́гъ бо є́сть.

Хто та людина, що боїться Господа? Він укаже їй дорогу, яку треба обирати.

Кто́ єсть человѣ́къ боя́йся Го́спода? Законоположи́тъ єму́ на пути́, єго́же изво́ли.

Душа її буде у блаженстві, і рід її успадкує землю.

Душа́ єго́ во благи́хъ водвори́тся, и сѣ́мя єго́ наслѣ́дитъ зе́млю.

Сила Господня — тим, що бояться Його, і завіт Свій відкриває їм.

Держа́ва Госпо́дь боя́щихся Єго́, и завѣ́тъ Єго́ яви́тъ и́мъ.

Очі мої завжди до Господа, бо Він визволить із сіті ноги мої.

О́чи мои́ вы́ну ко Го́споду, я́ко То́й исто́ргнетъ от сѣ́ти но́зѣ мои́.

Зглянься на мене, Господи, і помилуй мене, бо я самотній і знесилений.

При́зри на мя́ и поми́луй мя́, я́ко єдиноро́дъ и ни́щ є́смь а́зъ.

Страждання серця мого примножилися, з біди моєї визволи мене.

Ско́рби се́рдца моєго́ умно́жишася, от ну́ждъ мои́хъ изведи́ мя.

Поглянь на скорботи мої і знесилення моє і прости всі гріхи мої.

Ви́ждь смире́ніє моє́ и тру́дъ мо́й, и оста́ви вся́ грѣхи́ моя́.

Поглянь на ворогів моїх, як багато їх і якою лютою ненавистю ненавидять мене!

Ви́ждь враги́ моя́, я́ко умно́жишася, и ненавидѣ́ніємъ непра́веднымъ возненави́дѣша мя́.

Охорони душу мою і спаси мене, щоб я не осоромився, уповаючи на Тебе.

Сохрани́ ду́шу мою́ и изба́ви мя́, да не постыжу́ся, я́ко упова́хъ на Тя́.

Непорочність і правда нехай охороняють мене, бо я надіюся на Тебе.

Незло́бивіи и пра́віи прилѣпля́хуся мнѣ́, я́ко потерпѣ́хъ Тя́, Го́споди.

Спаси, Боже, народ Твій від усіх страждань його.

Изба́ви, Бо́же, Ізра́иля от всѣ́хъ скорбе́й єго́.

Псалом Давида.

Псало́мъ Дави́ду.

Розсуди мене, Господи, бо я ходив у невинності моїй; на Господа я надіявся і не похитнувся.

Суди́ ми, Го́споди, я́ко а́зъ незло́бою моє́ю ходи́хъ: и на Го́спода упова́я не изнемогу́.

Випробуй мене, Господи, досліди мене, розпали серце моє і всю істоту мою.

Искуси́ мя, Го́споди, и испыта́й мя́, разжжи́ утро́бы моя́ и се́рдце моє́.

Бо милість Твоя перед моїми очима, і я ходив у істині Твоїй.

Я́ко ми́лость Твоя́ предъ очи́ма мои́ма є́сть, и благоугоди́хъ во и́стинѣ Твоє́й.

Не сидів я з людьми нечестивими, і з підступними не піду.

Не сѣдо́хъ съ со́нмомъ су́єтнымъ, и со законопресту́пными не вни́ду.

Я зненавидів збори беззаконників і з нечестивцями не сяду.

Возненави́дѣхъ це́рковь лука́внующихъ, и съ нечести́выми не ся́ду.

Умию в невинності руки мої і обійду жертовник Твій, Господи,

Умы́ю въ непови́нныхъ ру́цѣ мои́, и обы́ду же́ртвенникъ Тво́й, Го́споди,

щоб сповіщати голосом хвали про всі дивні діла Твої.

є́же услы́шати ми́ гла́съ хвалы́ Твоєя́ и повѣ́дати вся́ чудеса́ Твоя́.

Господи, полюбив я красу дому Твого і місце оселі слави Твоєї.

Го́споди, возлюби́хъ благолѣ́піє до́му Твоєго́ и мѣ́сто селе́нія сла́вы Твоєя́.

Не погуби з нечестивими душі моєї і життя мого з людьми кровожерними,

Да не погуби́ши съ нечести́выми ду́шу мою́ и съ му́жи крове́й живо́тъ мо́й,

що руки їхні готові на беззаконня, а правиця їхня повна підкупів.

и́хже въ руку́ беззако́нія, десни́ца и́хъ испо́лнися мзды́.

Я ж у непорочності моїй ходжу. Спаси мене, [Господи], і помилуй мене.

А́зъ же незло́бою моє́ю ходи́хъ: изба́ви мя́, Го́споди, и поми́луй мя́.

Нога моя стоїть на дорозі правди. У церквах буду благословляти Тебе, Господи.

Нога́ моя́ ста́ на правотѣ́: въ це́рквахъ благословлю́ Тя, Го́споди.

Псалом Давида. [До помазання].

Псало́мъ Дави́ду, пре́жде пома́занія.

Господь — Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся? Господь — Захисник життя мого, кого устрашуся?

Госпо́дь просвѣще́ніє моє́ и спаси́тель мо́й, кого́ убою́ся? Госпо́дь защи́титель живота́ моєго́, от кого́ устрашу́ся?

Коли нападуть на мене противники й вороги мої, щоб пожерти тіло моє, то вони спотикаються і падають.

Внегда́ приближа́тися на мя́ зло́бующымъ, є́же снѣ́сти пло́ти моя́, оскорбля́ющіи мя́ и врази́ мои́, ті́и изнемого́ша и падо́ша.

Коли й військо проти мене стане, не злякається серце моє; коли й ціла війна стане проти мене, і тоді я буду надіятися на Нього.

А́ще ополчи́тся на мя́ по́лкъ, не убои́тся се́рдце моє́: а́ще воста́нетъ на мя́ бра́нь, на Него́ азъ упова́ю.

Одного прошу я у Господа, одного бажаю, щоб жити мені в домі Господньому усі дні життя мого, дивитися на красу Господню, щоранку молитися у храмі Його.

Єди́но проси́хъ от Го́спода, то́ взыщу́: є́же жи́ти ми́ въ дому́ Госпо́дни вся́ дни́ живота́ моєго́, зрѣ́ти ми́ красоту́ Госпо́дню и посѣща́ти хра́мъ святы́й Єго́.

Бо Він сховає мене в домі Своїм у день біди, сховає в оселі Своїй, на скелю піднесе мене.

Я́ко скры́ мя въ селе́ніи Своє́мъ въ де́нь зо́лъ мои́хъ, покры́ мя въ та́йнѣ селе́нія Своєго́, на ка́мень вознесе́ мя.

Я піднесу голову мою вище за ворогів моїх, що оточують мене. Принесу в домі Його жертву хвали. Буду співати й прославляти Господа.

И ны́нѣ се́, вознесе́ главу́ мою́ на враги́ моя́: обыдо́хъ и пожро́хъ въ селе́ніи Єго́ же́ртву хвале́нія и воскликнове́нія: пою́ и воспою́ Го́сподеви.

Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене.

Услы́ши, Го́споди, гла́съ мо́й, и́мже воззва́хъ, поми́луй мя́ и услы́ши мя́.

Від Тебе говорить серце моє: «Шукайте Господа!» Я шукаю лиця Твого, Господи.

Тебѣ́ рече́ се́рдце моє́: Го́спода взыщу́, взыска́ Тебе́ лице́ моє́, лица́ Твоєго́, Го́споди, взыщу́.

Не відвертай же від мене лиця Твого і не відкидай у гніві раба Твого. Ти — Поміч моя, не відкинь мене і не покинь мене, Боже, Спасителю мій.

Не отврати́ лица́ Твоєго́ от мене́ и не уклони́ся гнѣ́вомъ от раба́ Твоєго́: помо́щникъ мо́й бу́ди, не отри́ни мене́ и не оста́ви мене́, Бо́же, Спаси́телю мо́й.

Бо коли батько й мати покинули мене, то Ти, Господи, прийняв мене.

Я́ко оте́цъ мо́й и ма́ти моя́ оста́виста мя́, Госпо́дь же воспрія́тъ мя́.

Навчи ж мене, Господи, путей Твоїх і настанови на стежку правди, задля ворогів моїх.

Законоположи́ ми, Го́споди, въ пути́ Твоє́мъ, и наста́ви мя́ на стезю́ пра́вую вра́гъ мои́хъ ра́ди.

Не віддавай мене в руки ворогам моїм, бо повстали проти мене лжесвідки і злобою палають на мене.

Не преда́ждь мене́ въ ду́шы стужа́ющихъ ми́: я́ко воста́ша на мя́ свидѣ́теле непра́ведніи, и солга́ непра́вда себѣ́.

Але я вірю, що побачу милість Господню на землі живих.

Вѣ́рую ви́дѣти блага́я Госпо́дня на земли́ живы́хъ.

Надійся ж на Господа і будь мужнім. Нехай кріпиться серце твоє. Чекай допомоги від Господа.

Потерпи́ Го́спода, мужа́йся, и да крѣпи́тся се́рдце твоє́, и потерпи́ Го́спода.

Слава…

Псалом Давида.

Псало́мъ Дави́ду.

До Тебе, Господи, взиваю я. Боже мій! Не будь мовчазний до мене. Бо коли не будеш зважати на мене, то я стану як ті, що сходять у могилу.

Къ Тебѣ́, Го́споди, воззову́, Бо́же мо́й: да не премолчи́ши от мене́ {о мнѣ́}: да не когда́ премолчи́ши от мене́ {о мнѣ́}, и уподо́блюся низходя́щымъ въ ро́въ.

Почуй, Господи, голос моління мого, коли я молюся до Тебе, коли підношу руки мої до храму святого Твого.

Услы́ши, Го́споди, гла́съ моле́нія моєго́, внегда́ моли́тимися къ Тебѣ́, внегда́ воздѣ́ти ми́ ру́цѣ мои́ ко хра́му свято́му Твоєму́.

Не осуди мене з нечестивими і не погуби з тими, що чинять неправду, що говорять про мир до ближніх своїх, а на серці у них зло.

Не привлецы́ мене́ со грѣ́шники, и съ дѣ́лающими непра́вду не погуби́ мене́, глаго́лющими ми́ръ съ бли́жними свои́ми, зла́я же въ сердца́хъ свои́хъ.

Воздай їм, Господи, за ділами їхніми, за лукавством вчинків їх: за ділами рук їхніх відплати їм заслужене ними.

Да́ждь и́мъ, Го́споди, по дѣло́мъ и́хъ и по лука́вству начина́ній и́хъ, по дѣло́мъ руку́ и́хъ да́ждь и́мъ, возда́ждь воздая́ніє и́хъ и́мъ.

За те, що вони не зважали на діла Господні, на діла рук Його, Він зруйнує їх і вже не відбудує.

Я́ко не разумѣ́ша въ дѣла́ Госпо́дня и въ дѣла́ руку́ Єго́: разори́ши я́ и не сози́ждеши я́.

Нехай буде благословенний Господь, бо Він почув голос моління мого.

Благослове́нъ Госпо́дь, я́ко услы́ша гла́съ моле́нія моєго́.

Господь — помічник мій і захисник мій. На Нього уповало серце моє. Він допоміг мені і оновив тіло моє. Я віддам Йому хвалу піснею моєю.

Госпо́дь помо́щникъ мо́й и защи́титель мо́й: на Него́ упова́ се́рдце моє́, и помо́же ми́, и процвѣте́ пло́ть моя́: и во́лею моє́ю исповѣ́мся Єму́.

Господь — кріпость людей Своїх, захист і Спаситель помазаника Свого.

Госпо́дь утвержде́ніє люді́й Свои́хъ и защи́титель спасе́ній Хріста́ Своєго́ є́сть.

Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє: паси їх і піднось їх повіки.

Спаси́ лю́ди Твоя́, и благослови́ достоя́ніє Твоє́, и упаси́ я́, и возми́ {и вознеси́} я́ до вѣ́ка.

Псалом Давида. [Після закінчення свята кущів].

Псало́мъ Дави́ду, исхо́да ски́ніи.

Принесіть Господу, сини Божі, принесіть Господу молодих ягнят, принесіть Господу славу і честь.

Принеси́те Го́сподеви, сы́нове Бо́жіи, принеси́те Го́сподеви сы́ны о́вни, принеси́те Го́сподеви сла́ву и че́сть:

Віддавайте Господу славу імені Його. Поклоняйтеся Господу в дивній святині Його.

принеси́те Го́сподеви сла́ву и́мени Єго́: поклони́теся Го́сподеви во дворѣ́ святѣ́мъ Єго́.

Голос Господній над водами, Бог слави загримів. Загримів Господь над водами великими.

Гла́съ Госпо́день на вода́хъ, Бо́гъ сла́вы возгремѣ́, Госпо́дь на вода́хъ мно́гихъ.

Голос Господа могутній, голос Господа величний.

Гла́съ Госпо́день въ крѣ́пости, гла́съ Госпо́день въ великолѣ́піи.

Голос Господа ламає кедри, Господь сокрушає кедри ливанські.

Гла́съ Го́спода, сокруша́ющаго ке́дры: и стры́єтъ Госпо́дь ке́дры Ліва́нскія,

Від голосу Його гори скачуть, як телята, Ливан і Сиріон — як молоді єдинороги.

и истни́тъ я́ я́ко телца́ Ліва́нска: и возлю́бленный я́ко сы́нъ єдиноро́жь.

Голос Господа викрешує полум’я вогню,

Гла́съ Го́спода, пресѣца́ющаго пла́мень огня́.

від голосу Господа трясеться пустеля. Потрясає Господь пустелю Кадеську.

Гла́съ Го́спода, стряса́ющаго пусты́ню: и стрясе́тъ Госпо́дь пусты́ню Кадді́йскую.

Голос Господа розроджує ланей і оголює ліси. В храмі Його все говорить про Його велич.

Гла́съ Госпо́день, сверша́ющій єле́ни, и откры́єтъ дубра́вы: и въ хра́мѣ Єго́ вся́кій глаго́летъ сла́ву.

Господь возсів на Престолі над водами великими і як Цар буде над нами повіки.

Госпо́дь пото́пъ населя́єтъ, и ся́детъ Госпо́дь Ца́рь въ вѣ́къ.

Господь дасть силу народу Своєму, Господь миром благословить людей Своїх.

Госпо́дь крѣ́пость лю́демъ Свои́мъ да́стъ, Госпо́дь благослови́тъ лю́ди Своя́ ми́ромъ.

Псалом Давида; пісня на оновлення дому.

Псало́мъ пѣ́сни обновле́нія до́му Дави́дова.

Прославлю Тебе, Господи, бо Ти підняв мене і не допустив, щоб вороги мої тішилися наді мною.

Вознесу́ Тя, Го́споди, я́ко подъя́лъ мя́ єси́, и не возвесели́лъ єси́ враго́въ мои́хъ о мнѣ́.

Господи, Боже мій! Я взивав до Тебе, і Ти зцілив мене.

Го́споди Бо́же мо́й, воззва́хъ къ Тебѣ́, и изцѣли́лъ мя́ єси́.

Господи, Ти вивів душу мою з пекла, Ти повернув мене до життя, визволив мене з-поміж тих, що сходять у могилу.

Го́споди, возве́лъ єси́ от а́да ду́шу мою́, спа́слъ мя́ єси́ от низходя́щихъ въ ро́въ.

Співайте Господу, всі святі Його, прославляйте святу пам’ять Його,

По́йте Го́сподеви, преподо́бніи Єго́, и исповѣ́дайте па́мять святы́ни Єго́:

бо на мить гнів Його і на все життя — милість Його; звечора плач, а на ранок — радість.

я́ко гнѣ́въ въ я́рости Єго́, и живо́тъ въ во́ли Єго́: ве́черъ водвори́тся пла́чь, и зау́тра ра́дость.

І я говорив у дні благоденства мого: «Не похитнуся я повіки».

А́зъ же рѣ́хъ во оби́ліи моє́мъ: не подви́жуся во вѣ́къ.

Господи, Ти з милости Своєї укріпив гору мою, але відвернув Ти лице Твоє, і я захитався.

Го́споди, во́лею Твоє́ю пода́ждь добро́тѣ моє́й си́лу: отврати́лъ же єси́ лице́ Твоє́, и бы́хъ смуще́нъ.

Тоді до Тебе, Господи, я взивав і до Бога [мого] молився, кажучи:

Къ Тебѣ́, Го́споди, воззову́, и къ Бо́гу моєму́ помолю́ся.

«Яка користь у крові моїй, коли я зотлію? Чи ж буде порох славити Тебе та сповіщати про істину Твою?

Ка́я по́льза въ кро́ви моє́й, внегда́ сходи́ти ми́ во истлѣ́ніє? Єда́ исповѣ́стся Тебѣ́ пе́рсть? Или́ возвѣсти́тъ и́стину Твою́?

Господи, почуй мене і помилуй мене; Господи, прийди на поміч мені».

Слы́ша Госпо́дь и поми́лова мя́: Госпо́дь бы́сть помо́щникъ мо́й.

І Ти змінив плач мій на радість, зняв з мене одежу смутку і одягнув мене веселістю.

Обрати́лъ єси́ пла́чь мо́й въ ра́дость мнѣ́, растерза́лъ єси́ вре́тище моє́ и препоя́салъ мя́ єси́ весе́ліємъ,

Нехай же славить Тебе душа моя і не вмовкає. Господи, Боже мій, буду славити Тебе повік.

я́ко да воспоє́тъ Тебѣ́ сла́ва моя́, и не умилю́ся. Го́споди Бо́же мо́й, во вѣ́къ исповѣ́мся Тебѣ́.

Слава…

Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].

Въ коне́цъ, псало́мъ Дави́ду, изступле́нія.

На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.

На Тя́, Го́споди, упова́хъ, да не постыжу́ся во вѣ́къ: пра́вдою Твоє́ю изба́ви мя́ и изми́ мя.

Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.

Приклони́ ко мнѣ́ у́хо Твоє́, ускори́ изъя́ти мя́: бу́ди ми́ въ Бо́га защи́тителя и въ до́мъ прибѣ́жища, є́же спасти́ мя.

Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.

Я́ко держа́ва моя́ и прибѣ́жище моє́ єси́ Ты́: и и́мене Твоєго́ ра́ди наста́виши мя́ и препита́єши мя́.

Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.

Изведе́ши мя́ от сѣ́ти сея́, ю́же скры́ша ми́: я́ко Ты́ єси́ защи́титель мо́й, Го́споди.

В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.

Въ ру́цѣ Твои́ предложу́ ду́хъ мо́й: изба́вилъ мя́ єси́, Го́споди Бо́же и́стины.

Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.

Возненави́дѣлъ єси́ храня́щыя суєты́ вотще́: а́зъ же на Го́спода упова́хъ.

Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.

Возра́дуюся и возвеселю́ся о ми́лости Твоє́й, я́ко призрѣ́лъ єси́ на смире́ніє моє́, спа́слъ єси́ от ну́ждъ ду́шу мою́

Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.

и нѣ́си мене́ затвори́лъ въ рука́хъ вра́жіихъ, поста́вилъ єси́ на простра́ннѣ но́зѣ мои́.

Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.

Поми́луй мя́, Го́споди, я́ко скорблю́: смяте́ся я́ростію о́ко моє́, душа́ моя́ и утро́ба моя́.

Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.

Я́ко изчезе́ въ болѣ́зни живо́тъ мо́й, и лѣ́та моя́ въ воздыха́ніихъ: изнемо́же нището́ю крѣ́пость моя́, и ко́сти моя́ смято́шася.

Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.

От всѣ́хъ вра́гъ мои́хъ бы́хъ поноше́ніє, и сосѣ́домъ мои́мъ зѣло́, и стра́хъ зна́ємымъ мои́мъ: ви́дящіи мя́ во́нъ бѣжа́ша от мене́.

Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.

Забве́нъ бы́хъ я́ко ме́ртвъ от се́рдца: бы́хъ я́ко сосу́дъ погубле́нъ.

Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.

Я́ко слы́шахъ гажде́ніє {укоре́ніє} мно́гихъ живу́щихъ о́крестъ: внегда́ собра́тися и́мъ вку́пѣ на мя́, прія́ти ду́шу мою́ совѣща́ша.

Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».

А́зъ же на Тя́, Го́споди, упова́хъ, рѣ́хъ: Ты́ єси́ Бо́гъ мо́й.

У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.

Въ руку́ Твоє́ю жре́біи мои́: изба́ви мя́ изъ руки́ вра́гъ мои́хъ и от гоня́щихъ мя́.

Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.

Просвѣти́ лице́ Твоє́ на раба́ Твоєго́: спаси́ мя ми́лостію Твоє́ю.

Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.

Го́споди, да не постыжу́ся, я́ко призва́хъ Тя́: да постыдя́тся нечести́віи, и сни́дутъ во а́дъ.

Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.

Нѣ́мы да бу́дутъ устны́ льсти́выя, глаго́лющыя на пра́веднаго беззако́ніє, горды́нею и уничиже́ніємъ.

Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!

Ко́ль мно́гоє мно́жество бла́гости Твоєя́, Го́споди, ю́же скры́лъ єси́ боя́щымся Тебе́, содѣ́лалъ єси́ упова́ющымъ на Тя́, предъ сы́ны человѣ́ческими:

Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.

скры́єши и́хъ въ та́йнѣ лица́ Твоєго́ от мяте́жа человѣ́ческа, покры́єши и́хъ въ кро́вѣ от прерѣка́нія язы́къ.

Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.

Благослове́нъ Госпо́дь, я́ко удиви́ ми́лость Свою́ во гра́дѣ огражде́нія.

Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.

А́зъ же рѣ́хъ во изступле́ніи моє́мъ: отве́рженъ є́смь от лица́ о́чію Твоє́ю: сего́ ра́ди услы́шалъ єси́ гла́съ моли́твы моєя́, внегда́ воззва́хъ къ Тебѣ́.

Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.

Возлюби́те Го́спода, вси́ преподо́бніи Єго́: я́ко и́стины взыска́єтъ Госпо́дь и воздає́тъ изли́ше творя́щымъ горды́ню.

Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.

Мужа́йтеся, и да крѣпи́тся се́рдце ва́ше, вси́ упова́ющіи на Го́спода.

Псалом Давида. Повчання.

Псало́мъ Дави́ду, ра́зума.

Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито.

Блаже́ни, и́хже оста́вишася беззако́нія, и и́хже прикры́шася грѣси́.

Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства.

Блаже́нъ му́жъ, єму́же не вмѣни́тъ Госпо́дь грѣха́, ниже́ є́сть во устѣ́хъ єго́ ле́сть.

Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день.

Я́ко умолча́хъ, обетша́ша ко́сти моя́, от є́же зва́ти ми́ ве́сь де́нь,

Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху.

я́ко де́нь и но́щь отяготѣ́ на мнѣ́ рука́ Твоя́: возврати́хся на стра́сть, єгда́ унзе́ ми те́рнъ.

Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.

Беззако́ніє моє́ позна́хъ и грѣха́ моєго́ не покры́хъ, рѣ́хъ: исповѣ́мъ на мя́ беззако́ніє моє́ Го́сподеви: и Ты́ оста́вилъ єси́ нече́стіє се́рдца моєго́.

Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його.

За то́ помо́лится къ Тебѣ́ вся́къ преподо́бный во вре́мя благопотре́бно: оба́че въ пото́пѣ во́дъ мно́гихъ къ нему́ не прибли́жатся.

Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене.

Ты́ єси́ прибѣ́жище моє́ от ско́рби обдержа́щія мя́: ра́досте моя́, изба́ви мя́ от обыше́дшихъ мя́.

«Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.

Вразумлю́ тя, и наста́влю тя́ на пу́ть се́й, въ о́ньже по́йдеши: утвержу́ на тя́ о́чи Мои́.

Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе».

Не бу́дите я́ко ко́нь и ме́скъ, и́мже нѣ́сть ра́зума: брозда́ми и уздо́ю че́люсти и́хъ востя́гнеши, не приближа́ющихся къ тебѣ́.

Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість.

Мно́ги ра́ны грѣ́шному: упова́ющаго же на Го́спода ми́лость обы́детъ.

Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.

Весели́теся о Го́сподѣ и ра́дуйтеся пра́ведніи, и хвали́теся, вси́ пра́віи се́рдцемъ.

Слава…

[Псалом Давида.]

Псало́мъ Дави́ду, не надпи́санъ у Євре́й.

Радуйтеся, праведні, у Господі; праведним подобає похвала.

Ра́дуйтеся, пра́ведніи, о Го́сподѣ: пра́вымъ подоба́єтъ похвала́.

Прославляйте Господа на гуслях, співайте Йому на десятиструнній псалтирі.

Исповѣ́дайтеся Го́сподеви въ гу́слехъ, во псалти́ри десятостру́ннѣмъ по́йте Єму́:

Співайте Йому пісню нову, співайте радісно, з піднесенням.

воспо́йте Єму́ пѣ́снь но́ву, до́брѣ по́йте Єму́ со восклица́ніємъ:

Бо слово Господнє праве і всі діла Його праведні.

я́ко пра́во сло́во Госпо́дне, и вся́ дѣла́ Єго́ въ вѣ́рѣ.

Господь любить правду і праведний суд, милости Його повна земля.

Лю́битъ ми́лостыню и су́дъ Госпо́дь, ми́лости Госпо́дни испо́лнь земля́.

Словом Господнім сотворено небеса, і духом уст Його — вся сила їх.

Сло́вомъ Госпо́днимъ небеса́ утверди́шася, и ду́хомъ у́стъ Єго́ вся́ си́ла и́хъ:

Він зібрав, наче в міх, води морські, утворив у глибині їх безодні.

собира́яй я́ко мѣ́хъ во́ды морскі́я, полага́яй въ сокро́вищихъ бе́здны.

Нехай боїться Господа вся земля, нехай тремтять перед Ним усі, що живуть на світі.

Да убои́тся Го́спода вся́ земля́, от Него́же да подви́жутся вси́ живу́щіи по вселе́ннѣй:

Бо Він сказав — і сталося, Він повелів — і створилося.

я́ко То́й рече́, и бы́ша: То́й повелѣ́, и созда́шася.

Господь нищить змови народів, відкидає злі задуми людей, [розбиває змови князів].

Госпо́дь разоря́єтъ совѣ́ты язы́ковъ, отмета́єтъ же мы́сли люді́й и отмета́єтъ совѣ́ты князе́й.

Рада ж Господня стоїть вічно, і думки серця Його — з роду в рід.

Совѣ́тъ же Госпо́день во вѣ́къ пребыва́єтъ, помышле́нія се́рдца Єго́ въ ро́дъ и ро́дъ.

Блаженний народ, у якого Бог є Господом, — люди, яких обрав Господь у насліддя Собі.

Блаже́нъ язы́къ, єму́же є́сть Госпо́дь Бо́гъ Єго́, лю́діє, я́же избра́ въ наслѣ́діє Себѣ́.

Господь з неба дивиться і бачить усіх синів людських.

Съ небесе́ призрѣ́ Госпо́дь, ви́дѣ вся́ сы́ны человѣ́ческія:

Дивиться з Престолу, на якому сидить, і бачить усіх, що живуть на землі.

от гото́ваго жили́ща Своєго́ призрѣ́ на вся́ живу́щыя на земли́:

Він створив серця всіх їх і знає всі діла їхні.

созда́вый на єди́нѣ сердца́ и́хъ, разумѣва́яй на вся́ дѣла́ и́хъ.

Не захистить царя велике військо його, і велетня не спасе велика сила його.

Не спаса́єтся ца́рь мно́гою си́лою, и исполи́нъ не спасе́тся мно́жествомъ крѣ́пости своєя́.

Ненадійний кінь для спасіння, не спасе він великою силою своєю.

Ло́жь ко́нь во спасе́ніє, во мно́жествѣ же си́лы своєя́ не спасе́тся.

Бо ось очі Господні на тих, що бояться Його, і на тих, що надіються на милість Його.

Се́, о́чи Госпо́дни на боя́щыяся Єго́, упова́ющыя на ми́лость Єго́:

Він спасе душі їхні від смерти, і в часи голоду наситить їх.

изба́вити от сме́рти ду́шы и́хъ, и препита́ти я́ въ гла́дъ.

Душа ж наша нехай уповає на Господа, бо Він поміч і захист наш.

Душа́ же на́ша ча́єтъ Го́спода, я́ко помо́щникъ и защи́титель на́шъ є́сть:

Ним звеселиться серце наше, бо ми надіємося на святе ім’я Його.

я́ко о Не́мъ возвесели́тся се́рдце на́ше, и во и́мя свято́є Єго́ упова́хомъ.

Милість Твоя, Господи, нехай буде над нами, бо ми уповаємо на Тебе.

Бу́ди, Го́споди, ми́лость Твоя́ на на́съ, я́коже упова́хомъ на Тя́.

Псалом Давида, коли він прикинувся безумним перед Авимелехом, який через це відпустив його.

Псало́мъ Дави́ду, внегда́ измѣни́ лице́ своє́ предъ Авімеле́хомъ: и отпусти́ єго́, и отъи́де.

Благословлю Господа на всякий час, завжди хвала Йому в устах моїх.

Благословлю́ Го́спода на вся́коє вре́мя, вы́ну хвала́ Єго́ во устѣ́хъ мои́хъ.

Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться.

О Го́сподѣ похва́лится душа́ моя́: да услы́шатъ кро́тцыи и возвеселя́тся.

Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі.

Возвели́чите Го́спода со мно́ю, и вознесе́мъ и́мя Єго́ вку́пѣ.

Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене.

Взыска́хъ Го́спода, и услы́ша мя́ и от всѣ́хъ скорбе́й мои́хъ изба́ви мя́.

Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться.

Приступи́те къ Нему́ и просвѣти́теся, и ли́ца ва́ша не постыдя́тся.

Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його.

Се́й ни́щій воззва́, и Госпо́дь услы́ша и́, и от всѣ́хъ скорбе́й єго́ спасе́ и́.

Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх.

Ополчи́тся А́нгелъ Госпо́день о́крестъ боя́щихся Єго́ и изба́витъ и́хъ.

Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього.

Вкуси́те и ви́дите, я́ко бла́гъ Госпо́дь: блаже́нъ му́жъ, и́же упова́єтъ На́нь.

Бійтеся Господа, [всі] святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його.

Бо́йтеся Го́спода, вси́ святі́и Єго́, я́ко нѣ́сть лише́нія боя́щымся Єго́.

Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага.

Бога́тіи обнища́ша и взалка́ша: взыска́ющіи же Го́спода не лиша́тся вся́каго бла́га.

Прийдіть, діти, послухайте мене, я страху Господнього навчу вас.

Пріиди́те, ча́да, послу́шайте мене́, стра́ху Госпо́дню научу́ ва́съ.

Хто з людей бажає жити і бачити дні благі —

Кто́ єсть человѣ́къ хотя́й живо́тъ, любя́й дни́ ви́дѣти бла́ги?

стримуй язик свій від зла, і уста твої нехай не будуть облесливі.

Удержи́ язы́къ тво́й от зла́ и устнѣ́ твои́, є́же не глаго́лати льсти́.

Ухиляйся від всього злого і роби добро, будь мирний і пильнуй того.

Уклони́ся от зла́ и сотвори́ бла́го: взыщи́ ми́ра и пожени́ и́.

Очі Господні звернені до праведних, і вуха Його до молитви їх.

О́чи Госпо́дни на пра́ведныя, и у́ши Єго́ въ моли́тву и́хъ.

Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них.

Лице́ же Госпо́дне на творя́щыя зла́я, є́же потреби́ти от земли́ па́мять и́хъ.

Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх.

Воззва́ша пра́ведніи, и Госпо́дь услы́ша и́хъ и от всѣ́хъ скорбе́й и́хъ изба́ви и́хъ.

Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає.

Бли́зъ Госпо́дь сокруше́нныхъ се́рдцемъ, и смире́нныя ду́хомъ спасе́тъ.

Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь.

Мно́ги ско́рби пра́веднымъ, и от всѣ́хъ и́хъ изба́витъ я́ Госпо́дь.

Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається.

Храни́тъ Госпо́дь вся́ ко́сти и́хъ, ни єди́на от ни́хъ сокруши́тся.

Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть.

Сме́рть грѣ́шниковъ люта́, и ненави́дящіи пра́веднаго прегрѣша́тъ.

Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.

Изба́витъ Госпо́дь ду́шы ра́бъ Свои́хъ, и не прегрѣша́тъ вси́ упова́ющіи на Него́.

Слава…

Псалом Давида. (Пророчий).

Псало́мъ Дави́ду.

Господи! Будь Суддею тих, що змагаються зі мною, і побори тих, що бажають побороти мене.

Суди́, Го́споди, оби́дящыя мя́, побори́ борю́щыя мя́.

Візьми зброю Твою і щит і стань на поміч мені.

Пріими́ ору́жіє и щи́тъ и воста́ни въ по́мощь мою́:

Вийми меч і загороди дорогу тим, що переслідують мене. Скажи душі моїй: «Я твоє спасіння».

изсу́ни ме́чь и заключи́ сопроти́въ гоня́щихъ мя́: рцы́ души́ моє́й: спасе́ніє твоє́ є́смь А́зъ.

Нехай осоромляться ті, що шукають душу мою. Нехай повернуть назад і покриються безчестям ті, що задумали зло проти мене.

Да постыдя́тся и посра́мятся и́щущіи ду́шу мою́, да возвратя́тся вспя́ть и постыдя́тся мы́слящіи ми́ зла́я.

Нехай стануть вони як той порох перед вітром, і ангел Господній нехай прожене їх.

Да бу́дутъ я́ко пра́хъ предъ лице́мъ вѣ́тра, и А́нгелъ Госпо́день оскорбля́я и́хъ:

Нехай дорога їхня буде темна і слизька, і ангел Господній нехай переслідує їх.

да бу́детъ пу́ть и́хъ тма́ и по́лзокъ, и А́нгелъ Госпо́день погоня́яй и́хъ:

Бо вони без вини таємно поставили сітки свої на мене, викопали яму для душі моєї.

я́ко ту́не скры́ша ми́ па́губу сѣ́ти своєя́, всу́є поноси́ша души́ моє́й.

Нехай же несподівано прийде загибель на нього. І сітка, що він таємно на мене поставив, нехай уловить його, і в ту яму нехай сам упаде, на свою погибель.

Да пріи́детъ єму́ сѣ́ть, ю́же не вѣ́сть, и лови́тва, ю́же скры́, да обы́метъ и́, и въ сѣ́ть да впаде́тъ въ ню́.

А душа моя буде радіти у Господі, буде втішатися спасінням від Нього.

Душа́ же моя́ возра́дуєтся о Го́сподѣ, возвесели́тся о спасе́ніи Єго́.

Всі кості мої скажуть: «Господи, хто подібний до Тебе? Ти возволяєш слабкого від сильного, бідного і вбогого — від гнобителів його».

Вся́ ко́сти моя́ реку́тъ: Го́споди, Го́споди, кто́ подо́бенъ Тебѣ́? Избавля́яй ни́ща изъ руки́ крѣ́пльшихъ єго́, и ни́ща, и убо́га от расхища́ющихъ єго́.

Стали проти мене свідки неправедні; про те, чого не знаю я, вони допитують мене.

Воста́вше на мя́ свидѣ́теле непра́ведніи, я́же не вѣ́дяхъ, вопроша́ху мя́.

Віддають мені злом за добро, осиротили душу мою.

Возда́ша ми́ лука́вая возъ блага́я, и безча́діє души́ моє́й.

Я ж, коли хворіли вони, одягався в одежу скорботи, смиряв постом душу мою, і молитва моя від серця мого не спинялася.

А́зъ же, внегда́ они́ стужа́ху ми́, облача́хся во вре́тище и смиря́хъ посто́мъ ду́шу мою́, и моли́тва моя́ въ нѣ́дро моє́ возврати́тся.

Наче за приятелем або за братом своїм я побивався, ходив, сумуючи та плачучи, наче за матір’ю.

Я́ко бли́жнему, я́ко бра́ту на́шему, та́ко угожда́хъ: я́ко пла́чя и сѣ́туя, та́ко смиря́хся.

А вони з нещастя мого радіють, збираються та радяться, як збільшити рани мої, ганьблять мене, не знаю, за що;

И на мя́ возвесели́шася и собра́шася: собра́шася на мя́ ра́ны, и не позна́хъ: раздѣли́шася, и не умили́шася.

спокушаючи, насміхаються, скрегочуть на мене зубами.

Искуси́ша мя́, подражни́ша мя́ подражне́ніємъ, поскрежета́ша на мя́ зубы́ свои́ми.

Господи, чи довго будеш дивитися на це? Одведи душу мою від злочинства їхнього, від левів — самотню мою.

Го́споди, когда́ у́зриши? Устро́й ду́шу мою́ от злодѣ́йства и́хъ, от ле́въ єдиноро́дную мою́.

Я буду прославляти Тебе на великих зібраннях, серед численних народів буду хвалити Тебе,

Исповѣ́мся Тебѣ́ въ це́ркви мно́зѣ, въ лю́дехъ тя́жцѣхъ восхвалю́ Тя.

щоб не торжествували наді мною ті, що ворогують проти мене даремно, не переморгувалися очима своїми ті, що ненавидять мене без вини.

Да не возра́дуются о мнѣ́ вражду́ющіи ми́ непра́ведно, ненави́дящіи мя́ ту́не и помиза́ющіи очи́ма:

Бо не про мир говорять вони, а проти мирних землі складають свої замисли.

я́ко мнѣ́ у́бо ми́рная глаго́лаху, и на гнѣ́въ ле́сти помышля́ху.

Розширюють на мене уста свої і кажуть: «Добре, добре, бачили очі наші».

Разшири́ша на мя́ уста́ своя́, рѣ́ша: бла́гоже, бла́гоже, ви́дѣша о́чи на́ши.

Ти бачив це, Господи, не мовчи. Господи, не віддаляйся від мене.

Ви́дѣлъ єси́, Го́споди, да не премолчи́ши: Го́споди, не отступи́ от мене́.

Встань, Господи і заступись за правоту мою. Розбери тяжбу мою, Господи мій і Боже мій!

Воста́ни, Го́споди, и вонми́ суду́ моєму́, Бо́же мо́й и Го́споди мо́й, на прю́ мою́.

Розсуди мене, Господи, за правдою Твоєю, щоб не величалися вони наді мною.

Суди́ ми, Го́споди, по пра́вдѣ Твоє́й, Го́споди Бо́же мо́й, и да не возра́дуются о мнѣ́.

Щоб не говорили в серці своїм: «Добре, [добре!] цього ми бажали». Щоб не сказали: «Ми поглинули його».

Да не реку́тъ въ сердца́хъ свои́хъ: бла́гоже, бла́гоже души́ на́шей: ниже́ да реку́тъ: пожро́хомъ єго́.

Нехай постидяться й осоромляться ті, що радіють з мого нещастя. Нехай покриються соромом і ганьбою ті, що вихваляються проти мене.

Да постыдя́тся и посра́мятся вку́пѣ ра́дующіися зло́мъ мои́мъ: да облеку́тся въ сту́дъ и сра́мъ велерѣ́чующіи на мя́.

І нехай радуються і веселяться ті, що співчувають правді моїй. І нехай завжди кажуть: «Який величний Господь, що бажає миру рабові Своєму!»

Да возра́дуются и возвеселя́тся хотя́щіи пра́вды моєя́: и да реку́тъ вы́ну, да возвели́чится Госпо́дь, хотя́щіи ми́ра рабу́ Єго́.

А язик мій буде звіщати правду Твою та прославляти Тебе по всі дні.

И язы́къ мо́й поучи́тся пра́вдѣ Твоє́й, ве́сь де́нь хвалѣ́ Твоє́й.

Начальнику хору. Раба Господнього Давида.

Въ коне́цъ, о́троку Госпо́дню Дави́ду.

Навчився беззаконник грішити в серці своїм; нема страху Божого перед очима його.

Глаго́летъ пребеззако́нный согрѣша́ти въ себѣ́: нѣ́сть стра́ха Бо́жія предъ очи́ма єго́:

Сам себе він обманює в очах своїх, ніби шукає гріхів своїх, щоб зненавидіти їх.

я́ко ульсти́ предъ ни́мъ обрѣсти́ беззако́ніє своє́, и возненави́дѣти.

Але слова уст його — неправда і лукавство, він не хоче навчитися чинити добро.

Глаго́лы у́стъ єго́ беззако́ніє и ле́сть: не восхотѣ́ разумѣ́ти є́же ублажи́ти.

На ліжку своєму він замишляє беззаконня, стає на недобру дорогу, не соромиться зла.

Беззако́ніє помы́сли на ло́жи своє́мъ: предста́ вся́кому пути́ небла́гу, о зло́бѣ же не негодова́.

Господи, милість Твоя до небес, істина Твоя понад хмарами.

Го́споди, на небеси́ ми́лость Твоя́, и и́стина Твоя́ до о́блакъ:

Правда Твоя, — як гори Божі, а присуди Твої, — як безодня велика, про людей і про тварин піклуєшся Ти, Господи.

пра́вда Твоя́ я́ко го́ры Бо́жія, судьбы́ Твоя́ бе́здна мно́га: человѣ́ки и скоты́ спасе́ши, Го́споди.

Яка велика милість Твоя, Боже! Сини людські під захистом крил Твоїх спокійні.

Я́ко умно́жилъ єси́ ми́лость Твою́, Бо́же: сы́нове же человѣ́честіи въ кро́вѣ крилу́ Твоє́ю надѣ́ятися и́мутъ.

Вони живляться від достатків дому Твого, і з джерела солодощів Твоїх Ти напуваєш їх.

Упію́тся от ту́ка до́му Твоєго́, и пото́комъ сла́дости Твоєя́ напои́ши я́.

Бо в Тобі джерело життя: в сяйві Твоїм ми бачимо світло.

Я́ко у Тебе́ исто́чникъ живота́, во свѣ́тѣ Твоє́мъ у́зримъ свѣ́тъ.

Нехай буде милість Твоя на тих, що визнають Тебе, і правда Твоя на добрих серцем.

Проба́ви ми́лость Твою́ вѣ́дущымъ Тя́ и пра́вду Твою́ пра́вымъ се́рдцемъ.

Нехай не наступить на мене нога гордині, і рука грішника нехай не досягне мене.

Да не пріи́детъ мнѣ́ нога́ горды́ни, и рука́ грѣ́шнича да не подви́житъ мене́.

Бо впали ті, що чинили беззаконня, впали і не можуть встати.

Та́мо падо́ша вси́ дѣ́лающіи беззако́ніє: изринове́ни бы́ша, и не возмо́гутъ ста́ти.

Слава…

Псалом Давида.

Псало́мъ Дави́ду.

Не ревнуй злочинцям, не май заздрощів до тих, що чинять беззаконня,

Не ревну́й лука́внующымъ, ниже́ зави́ди творя́щымъ беззако́ніє.

бо вони, як трава, скоро посохнуть і, як пожовкле листя, скоро опадуть.

Зане́ я́ко трава́ ско́ро и́зсшутъ, и я́ко зе́ліє зла́ка ско́ро отпаду́тъ.

Надійся на Бога, твори добро, живи за правдою на землі і будеш ситий з багатства її.

Упова́й на Го́спода и твори́ благосты́ню: и насели́ зе́млю, и упасе́шися въ бога́тствѣ єя́.

Утішайся Господом, і Він дасть тобі бажання серця твого.

Наслади́ся Го́сподеви, и да́стъ ти́ проше́нія се́рдца твоєго́.

Відкрий Господу путь твою і надійся на Нього, Він допоможе.

Откры́й ко Го́споду пу́ть тво́й и упова́й на Него́, и То́й сотвори́тъ.

Він виявить правоту твою, як світло, і правду твою, як полудень.

И изведе́тъ я́ко свѣ́тъ пра́вду твою́ и судьбу́ твою́ я́ко полу́дне.

Підкорись Господу і надійся на Нього. Не заздри чоловікові лукавому, хоч би й щастило йому в цьому житті.

Повини́ся Го́сподеви и умоли́ Єго́. Не ревну́й спѣ́ющему въ пути́ своє́мъ, человѣ́ку творя́щему законопреступле́ніє.

Не гнівайся і не розпалюйся, не спокушайся чинити зло.

Преста́ни от гнѣ́ва и оста́ви я́рость: не ревну́й, є́же лука́вновати,

Бо всі, хто чинить зло, будуть знищені, а ті, що надіються на Господа, успадкують землю.

зане́ лука́внующіи потребя́тся, терпя́щіи же Го́спода, ті́и наслѣ́дятъ зе́млю.

Ще трохи, і не стане грішника, поглянеш на місце його і не знайдеш його.

И єще́ ма́ло, и не бу́детъ грѣ́шника: и взы́щеши мѣ́сто єго́ и не обря́щеши.

А люди лагідні успадкують землю і будуть втішатися великим спокоєм.

Кро́тцыи же наслѣ́дятъ зе́млю и насладя́тся о мно́жествѣ ми́ра.

Нечестивий задумує зло проти праведного і скрегоче на нього зубами своїми.

Назира́єтъ грѣ́шный пра́веднаго и поскреже́щетъ на́нь зубы́ свои́ми:

Господь же сміється з нього, бо бачить, що приходить день його.

Госпо́дь же посмѣє́тся єму́, зане́ прозира́єтъ, я́ко пріи́детъ де́нь єго́.

Нечестиві виймають меч свій, готують стріли свої, щоб повалити убогого і бідного, заколоти тих, що йдуть дорогою правди.

Ме́чь извлеко́ша грѣ́шницы, напряго́ша лу́къ сво́й, низложи́ти убо́га и ни́ща, закла́ти пра́выя се́рдцемъ.

Меч їхній увійде в їхнє ж серце, і луки їхні поламаються.

Ме́чь и́хъ да вни́детъ въ сердца́ и́хъ, и лу́цы и́хъ да сокруша́тся.

Краще мале праведника, аніж багатство у багатьох беззаконних,

Лу́чше ма́лоє пра́веднику, па́че бога́тства грѣ́шныхъ мно́га.

бо сила грішників буде знищена, а праведних підкріпить Господь.

Зане́ мы́шцы грѣ́шныхъ сокруша́тся, утвержда́єтъ же пра́ведныя Госпо́дь.

Господь знає дні людей непорочних, і надбання їх перебуватиме повік.

Вѣ́сть Госпо́дь пути́ непоро́чныхъ, и достоя́ніє и́хъ въ вѣ́къ бу́детъ.

Не будуть вони посоромлені в лиху годину, і в дні голоду будуть насичені. А грішники загинуть.

Не постыдя́тся во вре́мя лю́тоє и во дне́хъ гла́да насы́тятся, я́ко грѣ́шницы поги́бнутъ.

Вороги Господні в пишноті й гордині своїй, як дим, щезнуть.

Врази́ же Госпо́дни, ку́пно просла́витися и́мъ и вознести́ся, изчеза́юще я́ко ды́мъ изчезо́ша.

Нечестивий позичає і не віддає, а праведник милостивий щедро дає.

Зає́млетъ грѣ́шный и не возврати́тъ: пра́ведный же ще́дритъ и дає́тъ.

Отже, ті, хто прославляє Господа, успадкують землю, а хто проклинає Його, буде знищений.

Я́ко благословя́щіи Єго́ наслѣ́дятъ зе́млю, клену́щіи же Єго́ потребя́тся.

Господь стверджує кроки такого чоловіка і сприяє йому в дорозі його.

От Го́спода стопы́ человѣ́ку исправля́ются, и пути́ Єго́ восхо́щетъ зѣло́.

Коли буде падати, то не впаде, бо Господь підтримує за руку його.

Єгда́ паде́тъ, не разбіє́тся, я́ко Госпо́дь подкрѣпля́єтъ ру́ку єго́.

Я був молодим і постарів уже, але не бачив праведника покинутим або щоб діти його просили хліба.

Юнѣ́йшій бы́хъ, и́бо состарѣ́хся, и не ви́дѣхъ пра́ведника оста́влена, ниже́ сѣ́мене єго́ прося́ща хлѣ́бы.

Він щодня дає милостиню, позичає, і рід його в благословенні перебуває.

Ве́сь де́нь ми́луєтъ и взаи́мъ дає́тъ пра́ведный, и сѣ́мя єго́ во благослове́ніє бу́детъ.

Ухиляйся від зла і твори добро, і житимеш довіку.

Уклони́ся от зла́ и сотвори́ благо, и всели́ся въ вѣ́къ вѣ́ка.

Бо Господь любить правду і не покидає святих Своїх; Він береже їх, [а беззаконні будуть викинуті,] і нащадки нечестивців будуть знищені.

Я́ко Госпо́дь лю́битъ су́дъ и не оста́витъ преподо́бныхъ Свои́хъ: во вѣ́къ сохраня́тся: беззако́нницы же изжену́тся, и сѣ́мя нечести́выхъ потреби́тся.

Праведні ж успадкують землю і будуть жити на ній повік.

Пра́ведницы же наслѣ́дятъ зе́млю и вселя́тся въ вѣ́къ вѣ́ка на не́й.

Уста праведного промовляють премудрість, і язик його, сповіщає правду.

Уста́ пра́веднаго поуча́тся прему́дрости, и язы́къ єго́ возглаго́летъ су́дъ.

Закон Бога його в серці його, і не спіткнуться ноги його.

Зако́нъ Бо́га єго́ в се́рдце єго́, и не за́пнутся стопы́ єго́.

Беззаконник підглядає за праведним і шукає — як вбити його.

Сматря́єтъ грѣ́шный пра́веднаго и и́щетъ є́же умертви́ти єго́:

Та Господь не дасть праведника в руки його і не допустить звинуватити його на суді.

Госпо́дь же не оста́витъ єго́ въ руку́ єго́, ниже́ осу́дитъ єго́, єгда́ су́дитъ єму́.

Надійся на Господа і тримайся шляхів Його, Він піднесе тебе, щоб ти успадкував землю, і коли буде нищити нечестивців, ти побачиш.

Потерпи́ Го́спода и сохрани́ пу́ть Єго́, и вознесе́тъ тя́ є́же наслѣ́дити зе́млю: внегда́ потребля́тися грѣ́шникомъ, у́зриши.

Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські.

Ви́дѣхъ нечести́ваго превознося́щася и вы́сящася я́ко ке́дры Ліва́нскія:

Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу.

и ми́мо идо́хъ, и се́, не бѣ́, и взыска́хъ єго́, и не обрѣ́теся мѣ́сто єго́.

Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей — мир.

Храни́ незло́біє и ви́ждь правоту́, я́ко є́сть оста́нокъ человѣ́ку ми́рну.

А беззаконники всі будуть знищені, і майбутнє нечестивців — загибель.

Беззако́нницы же потребя́тся вку́пѣ: оста́нцы же нечести́выхъ потребя́тся.

Спасіння ж праведним від Господа. Він захистить їх у час скорбот.

Спасе́ніє же пра́ведныхъ от Го́спода, и защи́титель и́хъ є́сть во вре́мя ско́рби:

Господь допоможе їм і визволить їх. Він визволить їх від нечестивих і спасе їх, бо вони надіялися на Нього.

и помо́жетъ и́мъ Госпо́дь и изба́витъ и́хъ, и и́зметъ и́хъ от грѣ́шникъ и спасе́тъ и́хъ, я́ко упова́ша на Него́.

Слава…

Псалом Давида. На спомин [про суботу].

Псало́мъ Дави́ду, въ воспомина́ніє о суббо́тѣ.

Господи, не суди мене в ярості Твоїй і не карай мене у гніві Твоїм.

Го́споди, да не я́ростію Твоє́ю обличи́ши мене́, ниже́ гнѣ́вомъ Твои́мъ нака́жеши мене́:

Бо стріли Твої пройняли мене, і утвердив єси на мені руку Твою.

я́ко стрѣ́лы Твоя́ унзо́ша во мнѣ́, и утверди́лъ єси́ на мнѣ́ ру́ку Твою́.

Нема зцілення у плоті моїй від лиця гніву Твого, нема спокою в костях моїх від лиця гріхів моїх.

Нѣ́сть изцѣле́нія въ пло́ти моє́й от лица́ гнѣ́ва Твоєго́, нѣ́сть ми́ра въ косте́хъ мои́хъ от лица́ грѣ́хъ мои́хъ.

Бо беззаконня мої перевищили голову мою і, як тягар великий, пригнітили мене.

Я́ко беззако́нія моя́ превзыдо́ша главу́ мою́, я́ко бре́мя тя́жкоє отяготѣ́ша на мнѣ́.

Засмерділись і загнилися рани мої від лиця безумства мого.

Возсмердѣ́ша и согни́ша ра́ны моя́, от лица́ безу́мія моєго́.

Пригноблений я і зовсім поник, весь день сумуючи ходжу.

Пострада́хъ и сляко́хся до конца́, ве́сь де́нь сѣ́туя хожда́хъ:

Бо стегна мої сповнилися запаленням, і нема зцілення у плоті моїй.

я́ко ля́двія моя́ напо́лнишася поруга́ній, и нѣ́сть изцѣле́нія въ пло́ти моє́й.

Озлоблений був і смирився до кінця; ридаю від болю серця мого.

Озло́бленъ бы́хъ и смири́хся до зѣла́, рыка́хъ от воздыха́нія се́рдца моєго́.

Господи, перед Тобою всі бажання мої, і зітхання моє від Тебе не втаїться.

Го́споди, предъ Тобо́ю все́ жела́ніє моє́, и воздыха́ніє моє́ от Тебе́ не утаи́ся.

Серце моє стривожене, покинула мене сила моя, і світло очей моїх — і того вже не стало в мене.

Се́рдце моє́ смяте́ся, оста́ви мя́ си́ла моя́, и свѣ́тъ о́чію моє́ю, и то́й нѣ́сть со мно́ю.

Друзі мої і приятелі мої відійшли від мене, і родина моя стала осторонь мене.

Дру́зи мои́ и и́скренніи мои́ пря́мо мнѣ́ прибли́жишася и ста́ша.

А ті, що шукають душу мою, поставили сіті, і ті, що бажають мені зла, говорять про погибель і весь день замишляють підступи.

И бли́жніи мои́ отдале́че мене́ ста́ша, и нужда́хуся и́щущіи ду́шу мою́: и и́щущіи зла́я мнѣ́ глаго́лаху су́єтная, и льсти́внымъ ве́сь де́нь поуча́хуся.

Я ж, немов глухий, не чую і, як німий, не відкриваю вуст своїх.

А́зъ же я́ко глу́хъ не слы́шахъ, и я́ко нѣ́мъ не отверза́яй у́стъ свои́хъ:

І став я як людина, що не чує і не має в устах своїх виправдання.

и бы́хъ я́ко человѣ́къ не слы́шай и не имы́й во устѣ́хъ свои́хъ обличе́нія.

Бо на Тебе, Господи, уповаю я: Ти почуй, Господи, Боже мій.

Я́ко на Тя́, Го́споди, упова́хъ, Ты́ услы́шиши, Го́споди Бо́же мо́й.

Тому я сказав: нехай ніколи не потішаються [вороги мої]; коли спіткнуться ноги мої, вони звеличуються наді мною.

Я́ко рѣ́хъ: да не когда́ пора́дуютмися врази́ мои́: и внегда́ подвижа́тися нога́мъ мои́мъ, на мя́ велерѣ́чеваша.

Я готовий до ран, і недуги мої повсякчас переді мною.

Я́ко а́зъ на ра́ны гото́въ, и болѣ́знь моя́ предо мно́ю є́сть вы́ну.

Бо беззаконня мої я визнаю і печалюся через гріх мій.

Я́ко беззако́ніє моє́ а́зъ возвѣщу́ и попеку́ся о грѣсѣ́ моє́мъ.

Вороги ж мої живуть і зміцнюються більше за мене, і намножилося тих, що ненавидять мене не по правді.

Врази́ же мои́ живу́тъ и укрѣпи́шася па́че мене́, и умно́жишася ненави́дящіи мя́ безъ пра́вды:

Ті, що відплачують мені злом за добро, обмовляють мене, бо я про благодіяння дбаю.

воздаю́щіи ми́ зла́я возъ блага́я оболга́ху мя́, зане́ гоня́хъ благосты́ню.

Не покинь мене, Господи, Боже мій, не відступи від мене.

Не оста́ви мене́, Го́споди Бо́же мо́й, не отступи́ от мене́: