Глава 15
|
|
1
|
|
Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсилих‚ а не собі догоджати. | |
2
|
|
Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання. | |
3
|
|
Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: «Лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене». | |
4
|
|
А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втішанням з Писання зберігали надію. | |
5
|
|
Бог же терпіння і втішення нехай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Ісуса, | |
6
|
|
щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа. | |
7
|
|
Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої. | |
8
|
|
Говорю ж, що Ісус Христос став служителем для обрізаних — заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям, | |
9
|
|
а для язичників — з милости, щоб славили Бога, як написано: «За те буду славити Тебе, Господи, між язичниками і буду співати імені Твоєму». | |
10
|
|
І ще сказано: «Звеселіться, язичники, з народом Його». | |
11
|
|
І ще: «Хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи». | |
12
|
|
Ісая також говорить: «Буде корінь Ієсеїв, що постане володіти народами; на Hього язичники надіятися будуть». | |
13
|
|
Hехай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією. | |
14
|
|
І сам я певний за вас, браття мої, що і ви повні доброти і всякого пізнання і можете настановляти один одного; | |
15
|
|
але писав вам, браття, з деякою сміливістю, почасти ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю | |
16
|
|
бути служителем Ісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові. | |
17
|
|
Отже, я можу похвалитися в Христі Ісусі в тому, що стосується Бога, | |
18
|
|
бо не смію сказати що-небудь таке, чого не створив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом, | |
19
|
|
силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Єрусалима до Іллірика. | |
20
|
|
Притому я намагався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не будувати на чужій основі, | |
21
|
|
але як написано: «Кому не звіщалося про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються». | |
22
|
|
Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас. | |
23
|
|
Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, але з давніх літ маючи бажання прийти до вас, | |
24
|
|
як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо маю надію, що, проходячи, побачусь із вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б почасти, спілкуванням з вами. | |
25
|
|
А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим, | |
26
|
|
бо Македонія і Ахайя стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Єрусалимі. | |
27
|
|
Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному. | |
28
|
|
Виконавши це і вручивши їм цей плід, я вирушу через ваші місця до Іспанії | |
29
|
|
і певний, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословенням благовістя Христового. | |
30
|
|
Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога, | |
31
|
|
щоб позбутися мені невіруючих у Юдеї і щоб служіння моє для Єрусалима було приємне святим, | |
32
|
|
щоб мені з радістю прийти до вас з волі Божої і заспокоїтися з вами. | |
33
|
|
Hехай же Бог миру буде з усіма вами. Амінь. |