|
Глава 9
|
|
|
1
|
|
| Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим, | |
|
2
|
|
| що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму: | |
|
3
|
|
| я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті, | |
|
4
|
|
| тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi; | |
|
5
|
|
| їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь. | |
|
6
|
|
| Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля; | |
|
7
|
|
| і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство». | |
|
8
|
|
| Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство. | |
|
9
|
|
| Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син». | |
|
10
|
|
| І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого. | |
|
11
|
|
| Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні | |
|
12
|
|
| не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚ | |
|
13
|
|
| як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів». | |
|
14
|
|
| Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні. | |
|
15
|
|
| Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію». | |
|
16
|
|
| Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує. | |
|
17
|
|
| Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi». | |
|
18
|
|
| Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє. | |
|
19
|
|
| Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?» | |
|
20
|
|
| А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?» | |
|
21
|
|
| Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку? | |
|
22
|
|
| Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі, | |
|
23
|
|
| щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави, | |
|
24
|
|
| над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників? | |
|
25
|
|
| Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою». | |
|
26
|
|
| І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого. | |
|
27
|
|
| Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться; | |
|
28
|
|
| бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi». | |
|
29
|
|
| І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри». | |
|
30
|
|
| Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри. | |
|
31
|
|
| А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув. | |
|
32
|
|
| Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання, | |
|
33
|
|
| як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться». |
