|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть? | |
|
2
|
|
| Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не у Бога. | |
|
3
|
|
| Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Боговi‚ і це зараховано йому в праведність. | |
|
4
|
|
| Hагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком. | |
|
5
|
|
| А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність. | |
|
6
|
|
| Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл: | |
|
7
|
|
| «Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені. | |
|
8
|
|
| Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха». | |
|
9
|
|
| Блаженство це належить до обрізання чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра зарахована в праведність. | |
|
10
|
|
| Коли зарахована? Після обрізання чи до обрізання? Hе після обрізання, а до обрізання. | |
|
11
|
|
| І знак обрізання він одержав як печать праведности через віру, яку мав під час необрізання, щоб стати отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм була зарахована праведність‚ | |
|
12
|
|
| і отцем обрізаних, що не тільки прийняли обрізання‚ але і ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав ще в необрізання. | |
|
13
|
|
| Бо не законом була дарована Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обітниця — бути спадкоємцем світу, але праведністю віри. | |
|
14
|
|
| Коли спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча; | |
|
15
|
|
| бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину. | |
|
16
|
|
| Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам, | |
|
17
|
|
| як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народів»– перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче. | |
|
18
|
|
| Він, всупереч надії, увірував‚ що стане отцем багатьох народів, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє». | |
|
19
|
|
| І не знеміг у вірі, і не вважав свого тіла, майже сторічного, за вже змертвіле, і утроби Сариної за омертвілу; | |
|
20
|
|
| не засумнівався в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Боговi‚ | |
|
21
|
|
| і був цілком упевнений, що Він має силу і виконати обіцяне. | |
|
22
|
|
| Тому і зараховано йому у праведність. | |
|
23
|
|
| Та не про нього одного написано, що зараховано йому, | |
|
24
|
|
| але й стосовно нас; буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого, | |
|
25
|
|
| Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого. |
