Глава 5
|
Главa є7
|
1
|
1
|
Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені! | Да сни1детъ брaтъ мои2 въ вертогрaдъ св0й и3 да ћстъ пл0дъ nв0щій свои1хъ. Внид0хъ въ вертогрaдъ м0й, сестро2 моS невёсто: њб8имaхъ смЂрну мою2 со ґрwмaтами мои1ми, kд0хъ хлёбъ м0й съ мeдомъ мои1мъ, пи1хъ віно2 моE съ млек0мъ мои1мъ. Kди1те, бли1жніи, и3 пjйте и3 ўпjйтесz, брaтіz. |
2
|
2
|
Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою». | Ѓзъ сплю2, ґ сeрдце моE бди1тъ: глaсъ брaта моегw2 ўдарsетъ въ двє1ри: tвeрзи ми2, сестро2 моS, бли1жнzz моS, голуби1це моS, совершeннаz моS: ћкw главA моS нап0лнисz росы2, и3 влaси мои2 кaпель нощнhхъ. |
3
|
3
|
Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? | Совлек0хсz ри1зы моеS, кaкw њблекyсz въ ню2; ўмhхъ н0зэ мои2, кaкw њскверню2 и5хъ; |
4
|
4
|
Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього. | Брaтъ м0й послA рyку свою2 сквозЁ сквaжню, и3 чрeво моE вострепетA t негw2. |
5
|
5
|
Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка. | Востaхъ ѓзъ tвeрсти брaту моемY: рyцэ мои2 и3скaпаша смЂрну, пeрсты мои2 смЂрны пHлны на рукaхъ заключeніz. |
6
|
6
|
Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені. | Tверз0хъ ѓзъ брaту моемY: брaтъ м0й прeйде. ДушA моS и3зhде въ сл0во є3гw2: взыскaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: звaхъ є3го2, и3 не послyша менE. |
7
|
7
|
Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни. | Њбрэт0ша мS стрaжіе њбходsщіи во грaдэ: би1ша мS, kзви1ша мS, взsша вeрхнюю ри1зу t менє2 стрaжіе стённіи. |
8
|
8
|
Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови. | Заклsхъ вы2, дщє1ри їеrли1мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще њбрsщете брaта моего2, возвэсти1те є3мY, ћкw ўsзвлена люб0вію ѓзъ є4смь. |
9
|
9
|
«Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?» | Что2 брaтъ тв0й пaче брaта, д0браz въ женaхъ; что2 брaтъ тв0й t брaта, ћкw тaкw заклsла є3си2 нaсъ; |
10
|
10
|
Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших: | Брaтъ м0й бёлъ и3 чeрменъ, и3збрaнъ t тeмъ: |
11
|
11
|
голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон; | главA є3гw2 злaто и3збрaнно, власы2 є3гw2 кудр‰вы, чє1рны ћкw врaнъ: |
12
|
12
|
очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку; | џчи є3гw2 ћкw голуби6цы на и3сполнeніихъ в0дъ, и3змовeни во млецЁ, сэдsщыz въ наполнeніихъ (в0дъ): |
13
|
13
|
щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече; | лани6ты є3гw2 ѓки фіaлы ґрwм†тъ, прозzбaющыz благов0ніе: ўстнЁ є3гw2 крjны, кaплющіи смЂрну п0лну: |
14
|
14
|
руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами; | рyцэ є3гw2 њбт0чєны зл†ты, нап0лнєны fарсjса: чрeво є3гw2 сосyдъ слон0вый на кaмени сапфjровэ: |
15
|
15
|
гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри; | лы6ста є3гw2 столпи2 мaрморwвы, њсновaни на степeнехъ златhхъ: ви1дъ є3гw2 ћкw лівaнъ, и3збрaнъ ћкw кeдрове: |
16
|
16
|
вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські! | гортaнь є3гw2 слaдость, и3 вeсь желaніе: сeй брaтъ м0й и3 сeй бли1жній м0й, дщє1ри їеrли6мли. |