Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Глава 5
Главa є7
1
1
Прийшов я у сад мій, сестро моя, наречена; набрав мири моєї з ароматами моїми, поїв стільників моїх із медом моїм, напився вина мого з молоком моїм. Їжте, друзі, пийте і насичуйтеся, улюблені! Да сни1детъ брaтъ мои2 въ вертогрaдъ св0й и3 да ћстъ пл0дъ nв0щій свои1хъ. Внид0хъ въ вертогрaдъ м0й, сестро2 моS невёсто: њб8имaхъ смЂрну мою2 со ґрwмaтами мои1ми, kд0хъ хлёбъ м0й съ мeдомъ мои1мъ, пи1хъ віно2 моE съ млек0мъ мои1мъ. Kди1те, бли1жніи, и3 пjйте и3 ўпjйтесz, брaтіz.
2
2
Я сплю, а серце моє пильнує; ось, голос мого коханого, який стукає: «відчини мені, сестро моя, люба моя, голубко моя, чиста моя! тому що голова моя вся покрита росою, кучері мої — нічною вологою». Ѓзъ сплю2, ґ сeрдце моE бди1тъ: глaсъ брaта моегw2 ўдарsетъ въ двє1ри: tвeрзи ми2, сестро2 моS, бли1жнzz моS, голуби1це моS, совершeннаz моS: ћкw главA моS нап0лнисz росы2, и3 влaси мои2 кaпель нощнhхъ.
3
3
Я скинула хітон мій; як же мені знову надягати його? Я вимила ноги мої; як же мені бруднити їх? Совлек0хсz ри1зы моеS, кaкw њблекyсz въ ню2; ўмhхъ н0зэ мои2, кaкw њскверню2 и5хъ;
4
4
Любий мій протягнув руку свою крізь шпарину, і нутрощі мої схвилювалися від нього. Брaтъ м0й послA рyку свою2 сквозЁ сквaжню, и3 чрeво моE вострепетA t негw2.
5
5
Я встала, щоб відчинити любому моєму, і з рук моїх капала мира, і з перстів моїх мира капала на ручки замка. Востaхъ ѓзъ tвeрсти брaту моемY: рyцэ мои2 и3скaпаша смЂрну, пeрсты мои2 смЂрны пHлны на рукaхъ заключeніz.
6
6
Відкрила я любому моєму, а любий мій повернувся і пішов. Душі у мені не стало, коли він говорив; я шукала його і не знаходила його; кликала його, і він не відгукувався мені. Tверз0хъ ѓзъ брaту моемY: брaтъ м0й прeйде. ДушA моS и3зhде въ сл0во є3гw2: взыскaхъ є3го2, и3 не њбрэт0хъ є3гw2: звaхъ є3го2, и3 не послyша менE.
7
7
Зустріли мене вартові, які обходять місто, побили мене, зранили мене; зняли з мене покривало ті, що стережуть стіни. Њбрэт0ша мS стрaжіе њбходsщіи во грaдэ: би1ша мS, kзви1ша мS, взsша вeрхнюю ри1зу t менє2 стрaжіе стённіи.
8
8
Заклинаю вас, дочки єрусалимські: якщо ви зустрінете любого мого, що скажете ви йому? що я знемагаю від любови. Заклsхъ вы2, дщє1ри їеrли1мскіz, въ си1лахъ и3 въ крёпостехъ сeлныхъ: ѓще њбрsщете брaта моего2, возвэсти1те є3мY, ћкw ўsзвлена люб0вію ѓзъ є4смь.
9
9
«Чим коханий твій кращий за інших коханих, найпрекрасніша з жінок? Чим любий твій кращий за інших, що ти так заклинаєш нас?» Что2 брaтъ тв0й пaче брaта, д0браz въ женaхъ; что2 брaтъ тв0й t брaта, ћкw тaкw заклsла є3си2 нaсъ;
10
10
Коханий мій білий і рум’яний, кращий за десять тисяч інших: Брaтъ м0й бёлъ и3 чeрменъ, и3збрaнъ t тeмъ:
11
11
голова його — чисте золото; кучері його хвилясті, чорні, як ворон; главA є3гw2 злaто и3збрaнно, власы2 є3гw2 кудр‰вы, чє1рны ћкw врaнъ:
12
12
очі його — як голуби біля потоків вод, які купаються у молоці, сидять у достатку; џчи є3гw2 ћкw голуби6цы на и3сполнeніихъ в0дъ, и3змовeни во млецЁ, сэдsщыz въ наполнeніихъ (в0дъ):
13
13
щоки його — квітник духмяний, грядки запашних рослин; губи його — лілеї, виточують миру, що тече; лани6ты є3гw2 ѓки фіaлы ґрwм†тъ, прозzбaющыz благов0ніе: ўстнЁ є3гw2 крjны, кaплющіи смЂрну п0лну:
14
14
руки його — золоті кругляки, обсаджені топазами; живіт його — як статуя зі слонової кістки, обкладена сапфірами; рyцэ є3гw2 њбт0чєны зл†ты, нап0лнєны fарсjса: чрeво є3гw2 сосyдъ слон0вый на кaмени сапфjровэ:
15
15
гомілки його — мармурові стовпи, поставлені на золотих підніжжях; вигляд його подібний до Ливану, величний, як кедри; лы6ста є3гw2 столпи2 мaрморwвы, њсновaни на степeнехъ златhхъ: ви1дъ є3гw2 ћкw лівaнъ, и3збрaнъ ћкw кeдрове:
16
16
вуста його — солодкість, і весь він — люб’язність. Ось хто любий мій, і ось хто друг мій, дочки єрусалимські! гортaнь є3гw2 слaдость, и3 вeсь желaніе: сeй брaтъ м0й и3 сeй бли1жній м0й, дщє1ри їеrли6мли.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.