|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| О, ти прекрасна, люба моя, ти прекрасна! очі твої блакитні під кучерями твоїми; волосся твоє — як стадо кіз, які сходять із гори Галаадської; | СE, є3си2 добрA, бли1жнzz моS, сE, є3си2 добрA: џчи твои2 голуби6нэ, кромЁ замолчaніz твоегw2: влaси твои2 ћкw стадA кози1цъ, ±же tкрhшасz t галаaда. |
|
2
|
2
|
| зуби твої — як отара вистрижених овець, які виходять із купальні, у кожної з яких пара ягнят, і неплідної немає між ними; | Зyбы твои2 ћкw стадA њстрижeныхъ, ±же и3зыд0ша и3з8 купёли, вс‰ двоеплHдны, и3 неродsщіz нёсть въ ни1хъ. |
|
3
|
3
|
| як стрічка червона губи твої, і вуста твої люб’язні; як половинки гранатового яблука — щоки твої під кучерями твоїми; | Ћкw вeрвь червлeна ўстнЁ твои2, и3 бесёда твоS краснA: ћкw њброщeніе ши1пка лани6ты тво‰, кромЁ замолчaніz твоегw2. |
|
4
|
4
|
| шия твоя — як стовп Давидів, споруджений для зброї, тисяча щитів висить на ньому — усі щити сильних; | Ћкw ст0лпъ давjдовъ вhz твоS, с0зданъ въ fалпіHfэ: тhсzща щитHвъ ви1ситъ на нeмъ, вс‰ стрёлы си1льныхъ. |
|
5
|
5
|
| два соски твої — як двійні молодої сарни, які пасуться між лілеями. | ДвA сосц† тво‰ ћкw двA млaда близнц† сeрны, пасHмаz во крjнахъ, |
|
6
|
6
|
| Доки день дихає прохолодою, і втікають тіні, піду я на гору мирову і на пагорб фіміаму. | д0ндеже дхнeтъ дeнь, и3 подви1гнутсz сBни. ПойдY себЁ къ горЁ смЂрнэй и3 къ х0лму лівaнску. |
|
7
|
7
|
| Уся ти прекрасна, люба моя, і плями немає на тобі! | ВсS добрA є3си2, бли1жнzz моS, и3 пор0ка нёсть въ тебЁ. |
|
8
|
8
|
| Зі мною з Ливану, наречена! зі мною йди з Ливану! поспішай з вершини Амани, з вершини Сеніра й Ермона, від лігвищ левових, від гір барсових! | Грzди2 t лівaна, невёсто, грzди2 t лівaна: пріиди2 и3 прейди2 и3з8 начaла вёры, t главы2 санjра и3 ґермHна, t њгрaдъ льв0выхъ, t г0ръ пардалewвъ. |
|
9
|
9
|
| Полонила ти серце моє, сестро моя, наречена! полонила ти серце моє одним поглядом очей твоїх, одним намистом на шиї твоїй. | Сeрдце нaше привлеклA є3си2, сестро2 моS невёсто, сeрдце нaше привлеклA є3си2 є3ди1нымъ t џчію твоє1ю, є3ди1нымъ мони1стомъ вhи твоеS. |
|
10
|
10
|
| О, які любі пестощі твої, сестро моя, наречена! о, наскільки кращі пестощі твої за вино, і пахощі мастей твоїх кращі за всі пахощі! | Что2 ўдобрёста сосц† тво‰, сестро2 моS невёсто; что2 ўдобрёста сосц† тво‰ пaче вінA, и3 вонS ри1зъ твои1хъ пaче всёхъ ґрwм†тъ; |
|
11
|
11
|
| Стільниковий мед капає з уст твоїх, наречена; мед і молоко під язиком твоїм, і пахощі одягу твого подібні до пахощів Ливану! | С0тъ и3скaпаютъ ўстнЁ твои2, невёсто, мeдъ и3 млеко2 под8 љзhкомъ твои1мъ, и3 благов0ніе ри1зъ твои1хъ ћкw благоухaніе лівaна. |
|
12
|
12
|
| Замкнений сад — сестро моя, наречена, закладений колодязь, запечатане джерело: | Вертогрaдъ заключeнъ сестрA моS невёста, вертогрaдъ заключeнъ, и3ст0чникъ запечатлёнъ. |
|
13
|
13
|
| розсадники твої — сад із гранатовими яблуками, з чудовими плодами, кипери з нардами, | Лётwрасли тво‰ сaдъ ши1пкwвъ съ плод0мъ ћблочнымъ, кЂпри съ нaрдами, |
|
14
|
14
|
| нард і шафран, аїр і кориця з усякими запашними деревами, мира й алое з усякими кращими ароматами; | нaрдъ и3 шафрaнъ, тр0сть и3 кіннамHнъ со всёми древaми лівaнскими, смЂрна, ґл0й со всёми пeрвыми мЂрами, |
|
15
|
15
|
| садове джерело — колодязь живих вод і потоки з Ливану. | и3ст0чникъ вертогрaда, и3 клaдzзь воды2 жи1вы и3 и3стекaющіz t лівaна. |
|
16
|
16
|
| Піднімися вітер з півночі і принесися з півдня, повій на сад мій, — і поллються аромати його! — Нехай прийде любий мій у сад свій і споживає солодкі плоди його. | Востaни, сёвере, и3 грzди2, ю4же, и3 повёй во вертогрaдэ моeмъ, и3 да потекyтъ ґрwмaты мои2. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
