|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
|
«Озирнись, озирнись, Суламита! озирнись, озирнись, — і ми подивимося на тебе». Що вам дивитися на Суламиту, як на хоровод манаїмський?
|
Что2 ўви1дите ў суламjтіны; приходsщаz ћкw ли1ки полкHвъ, что2 ўкраси1шасz стwпы2 тво‰ во њбyтіихъ твои1хъ, дщи2 надaвлz; чи1ны бедр{ твоє1ю под0бни ўсерsзємь, дёлу рyкъ худ0жника:
|
|
2
|
2
|
|
О, які прекрасні ноги твої у сандаліях, дочко знана! Округлення стегон твоїх, як намисто, справа рук майстерного художника;
|
пyпъ тв0й чaша и3сточeна, не лишaемаz мстA: чрeво твоE ћкw ст0гъ пшени1цы, њграждeнъ въ крjнахъ:
|
|
3
|
3
|
|
живіт твій — кругла чаша, в якій не вичерпується духмяне вино; утроба твоя — ворох пшениці, обставлений лілеями;
|
двA сосц† тво‰, ћкw двA мл†да близнецы2 сeрны:
|
|
4
|
4
|
|
два соски твої — як двоє козенят, двійня сарн;
|
вhz твоS ћкw ст0лпъ слон0вый: џчи твои2 ћкw є3зeра во є3севHнэ, во вратaхъ дщeрей мн0гихъ: н0съ тв0й ћкw ст0лпъ лівaнскій, сматрszй лицE дамaска:
|
|
5
|
5
|
|
шия твоя — як стовп зі слонової кості; очі твої — озерця есевонські, що біля воріт Батраббима; ніс твій — вежа ливанська, повернена до Дамаска;
|
главA твоS на тебЁ ћкw карми1лъ (горA), и3 заплетeніе главы2 твоеS ћкw багрzни1ца, цaрь ўвsзанъ въ преристaніих.
|
|
6
|
6
|
|
голова твоя на тобі, як Кармил, і волосся на голові твоїй, як пурпур; цар захоплений твоїми кучерями.
|
Что2 ўкраси1ласz є3си2, и3 что2 ўслади1ласz є3си2, любы2, во слaдостехъ твои1хъ;
|
|
7
|
7
|
|
Яка ти прекрасна, як приваблива, люба, твоєю миловидістю!
|
СіE вели1чество твоE: ўпод0биласz є3си2 фjніку, и3 сосц† тво‰ грезнHмъ.
|
|
8
|
8
|
|
Цей стан твій схожий на пальму, і груди твої на виноградні грона.
|
Рек0хъ: взhду на фjнікъ, ўдержY высотY є3гw2: и3 бyдутъ сосцы2 твои2 ћкw грeзнове віногрaда, и3 вонS ноздрeй твои1хъ ћкw ћблwка:
|
|
9
|
9
|
|
Подумав я: заліз би я на пальму, схопився б за гілки її; і груди твої були б замість грон винограду, і запах від ніздрів твоїх, як від яблук;
|
и3 гортaнь тв0й ћкw віно2 блaго, ходsщее брaту моемY въ прaвость, дов0лно ўстнaмъ мои6мъ и3 зубHмъ.
|
|
10
|
10
|
|
уста твої — як відмінне вино. Воно тече прямо до друга мого, насолоджує вуста стомлених.
|
Ѓзъ брaту моемY, и3 ко мнЁ њбращeніе є3гw2.
|
|
11
|
11
|
|
Я належу другу моєму, і до мене звернене бажання його.
|
Пріиди2, брaте м0й, и3 взhдемъ на село2, водвори1мсz въ сeлэхъ:
|
|
12
|
12
|
|
Прийди, любий мій, вийдемо у поле, побудем у селах;
|
ўрaнимъ въ віногрaды, ўви1димъ ѓще процвэтE віногрaдъ, процвэт0ша ли nв0щіе, процвэт0ша ли ћблwка; тaмw дaмъ тебЁ сосц† мо‰.
|
|
13
|
13
|
|
зранку підемо у виноградники, подивимося, чи розпустилася виноградна лоза, чи розкрилися бруньки, чи розцвіли гранатові яблука; там я виявлю пестощі мої тобі
|
Мандраг0ры дaша воню2, и3 при двeрехъ нaшихъ вси2 плоды2 н0віи: до вeтхихъ, брaте м0й, соблюд0хъ ти2.
|
|
14
|
|
|
Мандрагори вже пустили пахощі, й біля дверей наших усякі чудові плоди, нові і старі: це зберегла я для тебе, мій любий!
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.