Глава 5
|
Главa є7
|
1
|
1
|
І сказав Товія у відповідь йому: батьку мій, я виконаю все, що ти заповідаєш мені; | И# tвэшaвъ тwвjа, речE є3мY: џтче, сотворю2 вс‰, є3ли6ка заповёдалъ є3си2 ми2: |
2
|
2
|
але як я можу одержати срібло, не знаючи тієї людини? | но кaкw возмогY взsти сребро2, ґ не знaю є3гw2; |
3
|
3
|
Тоді батько дав йому розписку і сказав: знайди собі людину, що супроводжувала б тебе; я дам йому платню, поки ще живий, і йдіть за сріблом. | И# дадE є3мY рукописaніе и3 речE є3мY: и3щи2 себЁ человёка, и4же п0йдетъ съ тоб0ю, и3 дaмъ є3мY мздY, д0ндеже жи1въ є4смь, и3 шeдъ возми2 сребро2. |
4
|
4
|
І пішов він шукати людину і зустрів Рафаїла. Це був ангел, але він не знав | И# и4де и3скaти человёка, и3 њбрёте рафаи1ла, и4же бЁ ѓгGлъ, и3 не вёдzше: |
5
|
5
|
і сказав йому: чи можеш ти йти зі мною в Раги мідійські і чи знаєш ці місця? | и3 речE є3мY: могy ли пойти2 съ тоб0ю въ р†ги мид‡искіz, и3 и3звёстенъ ли є3си2 њ мёстэхъ; |
6
|
6
|
Ангел відповів: можу йти з тобою і дорогу знаю; я вже зупинявся в Гаваїла, брата нашого. | И# речE є3мY ѓгGлъ: пойдY съ тоб0ю, и3 пyть вёмъ, и3 ў гаваи1ла брaта нaшегw живsхъ. |
7
|
7
|
І сказав йому Товія: почекай мене, я скажу батькові моєму. | И# речE є3мY тwвjа: пожди2 мS, и3 рекY nтцY моемY. |
8
|
8
|
Той сказав: іди, тільки не барися. | И# речE є3мY: и3ди2 и3 не косни2. |
9
|
9
|
Він, прийшовши, сказав батькові: ось я знайшов собі супутника. Батько сказав: запроси його до мене; я довідаюся, з якого він коліна і чи надійний супутник тобі. | И# вшeдъ речE nтцY: сE, њбрэт0хъ, и4же п0йдетъ со мн0ю сeй же речE: пригласи2 є3го2 ко мнЁ, да ўвЁмъ, к0егw плeмене є4сть, и3 ѓще вёренъ є4сть, є4же и3ти2 съ тоб0ю. |
10
|
10
|
І покликав його, і він увійшов, і привітали один одного. | И# призвA є3го2: и3 вни1де, и3 привётствоваста дрyгъ дрyга. |
11
|
11
|
Товит запитав: скажи мені, брате, з якого ти коліна і з якого роду? | И# речE є3мY тwвjтъ: брaте, t к0егw плeмене и3 t к0егw nтeчества є3си2 ты2; скажи1 ми. |
12
|
12
|
Він відповів: коліна і роду ти шукаєш, чи найманця, який пішов би із сином твоїм? І сказав йому Товит: брате, мені хочеться знати рід твій і ім’я твоє. | И# речE є3мY: плeмене и3 nтeчества ты2 и4щеши; и3ли2 наeмника, и4же спутьшeствуетъ съ сhномъ твои1мъ; И# речE є3мY тwвjтъ: хощY брaте, вёдати р0дъ тв0й и3 и4мz. |
13
|
13
|
Він сказав: я Азарія, з роду Ананії великого, із братів твоїх. | Џнъ же речE: ѓзъ ґзарjа ґнанjи вели1кагw t брaтіи твоеS. |
14
|
14
|
Тоді Товит сказав йому: брате, йди благополучно, і не гнівайся на мене за те, що я запитав про коліно і рід твій. Ти доводишся братом мені, з чесного і доброго роду. Я знав Ананію та Іонафана, синів Семея великого; ми разом ходили у Єрусалим на поклоніння, з первородними і десятинами земних плодів, бо не захоплювалися оманою братів наших: ти, брате, від доброго кореня! | И# речE є3мY: блaгw пришeлъ є3си2, брaте, и3 на мS да не гнёваешисz, ћкw взыскaхъ плeмz твоE и3 nтeчество твоE ўвёдати, и3 ты2 є3си2 брaтъ м0й t добрA и3 блaга р0да: знaхъ бо ѓзъ ґнанjю и3 їwнаfaна сынHвъ семeа вели1кагw, ћкw ходи1хомъ кyпнw во їеrли1мъ клaнzтисz, прносsще перворHднаz и3 десzти6ны плодHвъ, и3 не заблуди1ша въ заблуждeніи брaтіи нaшеz: t к0рене вели1кагw є3си2, брaте: |
15
|
15
|
Але скажи мені: яку платню я повинен буду дати тобі? Я дам тобі драхму на день і все необхідне для тебе і для сина мого, | но рцы2 мнЁ, кyю тебЁ и4мамъ мздY дaти; дрaхму на дeнь и3 н{жднаz тебЁ ћкоже и3 сhнови моемY: |
16
|
16
|
і ще додам тобі зверх цієї платні, якщо благополучно повернетеся. | и3 є3щE приложY тебЁ над8 мздY, ѓще здрaви возвратитeсz. |
17
|
17
|
Так і домовилися. Тоді він сказав Товії: будь готовий у дорогу, і вирушайте благополучно. І приготував син його потрібне для дороги. І сказав йому батько: йди з цією людиною; Бог, Який живе на небесах, благоупорядкує шлях ваш, і ангел Його нехай супроводжує вас! — І вирушили обоє, і собака юнака з ними. | И# благоизв0листа тaкw. И# речE къ тwвjи: гот0въ вyди къ пути2, и3 да благоспэши1тсz вaма. И# ўгот0ва сhнъ є3гw2, ±же къ пути2. И# речE є3мY nтeцъ є3гw2: и3ди2 съ человёкомъ си1мъ: њбитazй же на нб7си2 бGъ бlгоустр0итъ пyть вaшъ, и3 ѓгGлъ є3гw2 да спутьшeствуетъ вaма. И# и3зыд0ста џба tити2, и3 пeсъ џтрочища съ ни1ма. |
18
|
18
|
Анна, мати його, заплакала, і сказала Товиту: навіщо відпустив ти сина нашого? Чи не він був опорою рук наших, коли входив і виходив перед нами? | Плaкасz же ѓнна мaти є3гw2 и3 речE къ тwвjту: почто2 tпусти1лъ є3си2 чaдо нaше; и3ли2 не жeзлъ руки2 нaшеz є4сть, внегдA входи1те є3мY и3 и3сходи1ти пред8 нaма; |
19
|
19
|
Не віддавай переваги сріблу над сріблом; нехай воно буде, як сміття, у порівнянні із сином нашим! | сребро2 сребр0мъ да не возврати1тсz, но ўмeты сhна нaшегw да бyдетъ: |
20
|
20
|
Тому що, скільки Господом визначено нам жити, на це у нас є достатньо. | ћкw бо дадeсz нaма жи1ти t гDа, сіE дов0лно є4сть нaма. |
21
|
21
|
Товит сказав їй: не засмучуйся, сестро; він прийде здоровим, і очі твої побачать його, | И# речE є4й тwвjтъ: не печaлисz, сестро2, здрaвъ пріи1детъ, и3 џчи твои2 ќзрzтъ є3го2: |
22
|
22
|
тому що його буде супроводжувати добрий ангел; дорога його буде благоуспішною, і він повернеться здоровим. | ѓгGлъ бо блaгъ спутьшeствовати бyдетъ є3мY и3 благоуспёетсz пyть є3гw2, и3 возврати1тсz здрaвъ. |