Глава 5
1
І сказав Товія у відповідь йому: батьку мій, я виконаю все, що ти заповідаєш мені;
2
але як я можу одержати срібло, не знаючи тієї людини?
3
Тоді батько дав йому розписку і сказав: знайди собі людину, що супроводжувала б тебе; я дам йому платню, поки ще живий, і йдіть за сріблом.
4
І пішов він шукати людину і зустрів Рафаїла. Це був ангел, але він не знав
5
і сказав йому: чи можеш ти йти зі мною в Раги мідійські і чи знаєш ці місця?
6
Ангел відповів: можу йти з тобою і дорогу знаю; я вже зупинявся в Гаваїла, брата нашого.
7
І сказав йому Товія: почекай мене, я скажу батькові моєму.
8
Той сказав: іди, тільки не барися.
9
Він, прийшовши, сказав батькові: ось я знайшов собі супутника. Батько сказав: запроси його до мене; я довідаюся, з якого він коліна і чи надійний супутник тобі.
10
І покликав його, і він увійшов, і привітали один одного.
11
Товит запитав: скажи мені, брате, з якого ти коліна і з якого роду?
12
Він відповів: коліна і роду ти шукаєш, чи найманця, який пішов би із сином твоїм? І сказав йому Товит: брате, мені хочеться знати рід твій і ім’я твоє.
13
Він сказав: я Азарія, з роду Ананії великого, із братів твоїх.
14
Тоді Товит сказав йому: брате, йди благополучно, і не гнівайся на мене за те, що я запитав про коліно і рід твій. Ти доводишся братом мені, з чесного і доброго роду. Я знав Ананію та Іонафана, синів Семея великого; ми разом ходили у Єрусалим на поклоніння, з первородними і десятинами земних плодів, бо не захоплювалися оманою братів наших: ти, брате, від доброго кореня!
15
Але скажи мені: яку платню я повинен буду дати тобі? Я дам тобі драхму на день і все необхідне для тебе і для сина мого,
16
і ще додам тобі зверх цієї платні, якщо благополучно повернетеся.
17
Так і домовилися. Тоді він сказав Товії: будь готовий у дорогу, і вирушайте благополучно. І приготував син його потрібне для дороги. І сказав йому батько: йди з цією людиною; Бог, Який живе на небесах, благоупорядкує шлях ваш, і ангел Його нехай супроводжує вас! — І вирушили обоє, і собака юнака з ними.
18
Анна, мати його, заплакала, і сказала Товиту: навіщо відпустив ти сина нашого? Чи не він був опорою рук наших, коли входив і виходив перед нами?
19
Не віддавай переваги сріблу над сріблом; нехай воно буде, як сміття, у порівнянні із сином нашим!
20
Тому що, скільки Господом визначено нам жити, на це у нас є достатньо.
21
Товит сказав їй: не засмучуйся, сестро; він прийде здоровим, і очі твої побачать його,
22
тому що його буде супроводжувати добрий ангел; дорога його буде благоуспішною, і він повернеться здоровим.
