|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Коли закінчили вечерю, ввели до неї Товію. | Е#гдa же њкончaша вeчерю, введ0ша тwвjю къ нeй. |
|
2
|
2
|
| Він же, йдучи, згадав слова Рафаїла і взяв курильницю, і поклав серце і печінку риби, і курив. | Џнъ же и3дhй помzнY словесA рафаи1лwва, и3 взS жерaтокъ fmміaмный, и3 возложи2 сeрдце рhбіе и3 пeчень, и3 покури2: |
|
3
|
3
|
| Демон, відчувши цей запах, утік у верхні країни Єгипту, і зв’язав його ангел. | є3гдa же њбонS дeмwнъ воню2, tбэжE въ вы6шнzz є3гЂпта, и3 свzзA є3го2 ѓгGлъ. |
|
4
|
4
|
| Коли вони залишилися в кімнаті удвох, Товія встав з постелі і сказав: встань, сестро, і помолимося, щоб Господь помилував нас. | Е#гдa же заключє1на бhста џба, востA тwвjа t л0жа и3 речE: востaни, сестро2, и3 пом0лимсz, да поми1луетъ ны2 гDь. |
|
5
|
5
|
| І почав Товія говорити: благословенний Ти, Боже батьків наших, і благословенне ім’я Твоє святе і славне повіки! Нехай благословляють Тебе небеса і всі творіння Твої! | И# начA тwвjа глаг0лати: блгcвeнъ є3си2, б9е nтє1цъ нaшихъ, и3 блгcвeно и4мz твоE с™0е и3 слaвное во вёки, да блгcвsтъ тS нб7сA и3 вс‰ созд†ніz тво‰: |
|
6
|
6
|
| Ти створив Адама і дав йому помічницею Єву, підпорою — дружину його. Від них народився рід людський. Ти сказав: недобре бути чоловікові одному, створимо помічника, подібного до нього. | ты2 сотвори1лъ є3си2 ґдaма и3 дaлъ є3си2 є3мY пом0щницу є4vу ўтверждeніе женY є3гw2: t тёхъ роди1сz человёческое сёмz: ты2 рeклъ є3си2: не добро2 бhти человёку є3ди1ному, сотвори1мъ є3мY пом0щницу под0бную є3мY: |
|
7
|
7
|
| І нині, Господи, я беру цю сестру мою не для задоволення похоті, але воістину як дружину: благоволи ж помилувати мене, і дай мені постаріти з нею! | и3 нн7э, гDи, не блудодэsніz рaди ѓзъ поeмлю сестрY мою2 сію2, но по и4стинэ: повели2 поми1ловану ми2 бhти и3 съ нeю состарётисz. |
|
8
|
8
|
| І вона сказала з ним: амінь. | И# речE съ ни1мъ: ґми1нь. |
|
9
|
9
|
| І обоє спокійно спали у цю ніч. Тим часом Рагуїл, уставши, пішов і викопав могилу, | И# спaста џба н0щію, И# востaвъ рагуи1лъ п0йде и3 и3скопA гр0бъ, глаг0лz: |
|
10
|
10
|
| говорячи: чи не помер і цей? | є3дA и3 т0й ќмре; |
|
11
|
11
|
| І прийшов Рагуїл у дім свій | И# пріи1де рагуи1лъ въ д0мъ св0й |
|
12
|
12
|
| і сказав Едні, дружині своїй: пошли одну зі служниць подивитися, чи живий він; якщо ні, поховаємо його, і ніхто не буде знати. | и3 речE є4днэ женЁ своeй: посли2 є3ди1ну t рабhнь, и3 да ви1дитъ, ѓще жи1въ є4сть: ѓще же ни, да погребeмъ є3го2, и3 да никт0же ўвёсть. |
|
13
|
13
|
| Служниця, відчинивши двері, ввійшла і побачила, що обоє вони сплять. | И# вни1де рабhнz tвeрзши двeрь, и3 њбрёте nбои1хъ спsщихъ, |
|
14
|
14
|
| І, вийшовши, оголосила їм, що він живий. | и3 и3зшeдши возвэсти2 и5мъ, ћкw жи1въ є4сть. |
|
15
|
15
|
| І благословив Рагуїл Бога, говорячи: благословенний Ти, Боже, усяким благословенням чистим і святим! Нехай благословляють Тебе святі Твої, і всі творіння Твої, і всі ангели Твої, і всі обрані Твої, нехай благословляють Тебе повіки! | И# благослови2 рагуи1лъ бGа, глаг0лz: блгcвeнъ є3си2 ты2, б9е, во всsцэмъ бlгословeніи чи1стэмъ и3 с™ёмъ: и3 да блгcвsтъ тS с™jи твои2 и3 вс‰ созд†ніz тво‰, и3 вси2 ѓгGли твои2 и3 и3збрaнни твои2: да блгcвsтъ тS во вёки: |
|
16
|
16
|
| Благословенний Ти, що звеселив мене, і не сталося зі мною так, як я думав, але сотворив з нами з великої Твоєї милости! | блгcвeнъ є3си2, ћкw возвесели1лъ мS є3си2, и3 не бhсть ми2, ћкоже непщевaхъ, но по ми0зэй млcти твоeй сотвори1лъ є3си2 съ нaми: |
|
17
|
17
|
| Благословенний Ти, що помилував двох єдинородних! Доверши, Владико, милість над ними: дай їм закінчити життя в здоров’ї, з веселощами і милістю! | блгcвeнъ є3си2, ћкw поми1ловалъ є3си2 двои1хъ є3динор0дныхъ: сотвори2 и4ма, вLко, млcть, соверши2 жив0тъ и4хъ во здрaвіи съ весeліемъ и3 млcтію. |
|
18
|
18
|
| І наказав рабам своїм закопати могилу. | Повелё же рабHмъ засhпати гр0бъ, |
|
19
|
19
|
| І зробив для них шлюбний бенкет на чотирнадцять днів. | и3 сотвори2 и5мъ брaкъ днjй четыренaдесzть, |
|
20
|
20
|
| І сказав йому Рагуїл із клятвою раніше закінчення днів шлюбного бенкету: не йди, доки не сповняться ці чотирнадцять днів шлюбного бенкету; | И# речE є3мY рагуи1лъ, прeжде дaже соверши1тисz днє1мъ брaка, съ клsтвою, да не и3зhдетъ, ѓще не и3сп0лнzтсz четыренaдесzть днjе брaка: |
|
21
|
21
|
| а тоді, взявши половину майна, благополучно вирушай до батька твого: інше ж одержиш, коли помру я і дружина моя. | и3 тогдA взeмъ п0лъ и3мёній свои1хъ да п0йдетъ со здрaвіемъ ко nтцY: прHчаz же, є3гдA ўмрY и3 женA моS. |
