|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
|
І повернувся той ангел, який говорив зі мною, і пробудив мене, як пробуджують людину від сну її.
|
И҆ ѡ҆брати́сѧ а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀ и҆ возведе́ мѧ, ꙗ҆́коже є҆гда̀ воста́нетъ человѣ́къ ѿ сна̀ своегѡ̀,
|
|
2
|
2
|
|
І сказав він мені: що ти бачиш? І відповів я: бачу, ось світильник весь із золота, і чашечка для єлею наверху його, і сім лампад на ньому, і по сім трубочок у лампад, які наверху його;
|
и҆ речѐ ко мнѣ̀: что̀ ты̀ ви́диши; И҆ рѣ́хъ: ви́дѣхъ, и҆ сѐ, свѣ́щникъ зла́тъ ве́сь, и҆ свѣти́лце верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ се́дмь свѣти̑лникъ верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ се́дмь ча́шицъ свѣти́лникѡмъ вє́рхнимъ є҆гѡ̀,
|
|
3
|
3
|
|
і дві маслини на ньому, одна з правого боку чашечки, друга з лівого боку її.
|
и҆ двѣ̀ ма̑слины верхꙋ̀ є҆гѡ̀, є҆ди́на ѡ҆деснꙋ́ю свѣти́лца є҆гѡ̀ и҆ є҆ди́на ѡ҆шꙋ́юю.
|
|
4
|
4
|
|
І відповів я і сказав ангелу, який говорив зі мною: що це, господарю мій?
|
И҆ вопроси́хъ и҆ рѣ́хъ ко а҆́гг҃лꙋ глаго́лющемꙋ во мнѣ̀ глаго́лѧ: что̀ сꙋ́ть сїѧ̑, го́споди;
|
|
5
|
5
|
|
І ангел, який говорив зі мною, відповів і сказав мені: ти не знаєш, що це? І сказав я: не знаю, господарю мій.
|
И҆ ѿвѣща̀ а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀ и҆ речѐ ко мнѣ̀ глаго́лѧ: не разꙋмѣ́еши ли, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑; И҆ рѣ́хъ: нѝ, го́споди.
|
|
6
|
6
|
|
Тоді відповів він і сказав мені так: це слово Господа до Зоровавеля, яке означає: не воїнством і не силою, але Духом Моїм, — говорить Господь Саваоф.
|
И҆ ѿвѣща̀ и҆ речѐ ко мнѣ̀ глаго́лѧ: сїѐ сло́во гдⷭ҇не къ зорова́велю гл҃ѧ: не въ си́лѣ вели́цѣй, ни въ крѣ́пости, но въ д©ѣ мое́мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель.
|
|
7
|
7
|
|
Хто ти, велика гора, перед Зоровавелем? ти — рівнина, і винесе він наріжний камінь при гучних вигуках: «благодать, благодать на ньому!»
|
Что̀ ты̀ є҆сѝ, горо̀ вели́каѧ, пред̾ лице́мъ зорова́велѧ, є҆́же и҆спра́вити; и҆ и҆знесꙋ̀ ка́мень наслѣ́дїѧ, ра́венство благода́ти, благода́ть є҆гѡ̀.
|
|
8
|
8
|
|
І було до мене слово Господнє:
|
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:
|
|
9
|
9
|
|
руки Зоровавеля поклали основу дому цьому; його руки і закінчать його, і дізнаєшся, що Господь Саваоф послав Мене до вас.
|
рꙋ́цѣ зорова́велєвы ѡ҆снова́ша хра́мъ се́й и҆ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ соверша́тъ є҆го̀: и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь вседержи́тель посла́ мѧ къ ва́мъ:
|
|
10
|
10
|
|
Бо хто може вважати день цей маловажливим, коли радісно дивляться на будівельний висок у руках Зоровавеля ті сім,– це очі Господа, які обіймають поглядом усю землю?
|
занѐ кто̀ оу҆кори́лъ тѧ́ є҆сть во дни̑ ма̑лы; и҆ возра́дꙋютсѧ, и҆ оу҆ви́дѧтъ ка́мень, и҆́же ѿ чи́стагѡ ѻ҆́лова, въ рꙋкꙋ̀ зорова́велѧ: се́дмь сїѧ̑ ѻ҆чеса̀ гдⷭ҇нѧ сꙋ́ть, призира̑ющаѧ на всю̀ зе́млю.
|
|
11
|
11
|
|
Тоді відповів я і сказав йому: що означають ті дві маслини з правого боку світильника і з лівого боку його?
|
И҆ ѿвѣща́хъ и҆ рѣ́хъ къ немꙋ̀: что̀ сꙋ́ть двѣ̀ ма̑слины сїѧ̑, ꙗ҆̀же ѡ҆деснꙋ́ю свѣ́щника и҆ ѡ҆шꙋ́юю;
|
|
12
|
12
|
|
Удруге став я говорити і сказав йому: що значать дві маслинові гілки, які через дві золоті трубочки виливають із себе золото?
|
И҆ вопроси́хъ втори́цею и҆ рѣ́хъ къ немꙋ̀: что̀ сꙋ́ть двѣ̀ вѣ̑тви ма̑сличны, ꙗ҆̀же въ рꙋкꙋ̀ двꙋ́хъ оу҆сѣка́лницъ златы́хъ возлива́ющихъ и҆ возноша́ющихъ ча̑шицы златы̑ѧ;
|
|
13
|
13
|
|
І сказав він мені: ти не знаєш, що це? Я відповів: не знаю, господарю мій.
|
И҆ речѐ ко мнѣ̀ глаго́лѧ: не вѣ́си ли, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑; И҆ рѣ́хъ: нѝ, го́споди.
|
|
14
|
14
|
|
І сказав він: це два помазані єлеєм, які стоять перед Господом усієї землі.
|
И҆ речѐ: сі́и два̀ сы́нове тꙋ́чности, ꙗ҆̀же предстоѧ́тъ гдⷭ҇еви всеѧ̀ землѝ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.