|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Аминъ аминъ гlю вамъ. не въходяи двьрьми въ дворъ овьчии. нъ прэлазz инUдU тать есть и разбоиникъ. | Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник. |
|
2
|
2
|
| а въходzи двьрьми пастырь ѥсть овьцамъ. | А хто входить у двері, той пастир овець. |
|
3
|
3
|
| семU двьрьникъ tвьрзаѥть и овьцz гласъ ѥго слышzть. своя овьцz зоветь. по имени изгонить я. | Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. |
|
4
|
4
|
| ѥгда же своя овьцz изгонить прэдъ ними ходить. и овьцz по немь идUть. яко видzть гласъ ѥго. | І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. |
|
5
|
5
|
| по чюждемь же не идUть нъ бэжzть t него. яко не знають чюждиихъ гласа. | За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу. |
|
6
|
6
|
| сия притъчz рече имъ I©ъ. они же не разUмэшz. что сUть. яже имъ гlаше. | Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. |
|
7
|
7
|
| рече имъ I©ъ пакы. аминъ аминъ гlю вамъ. азъ ѥсмь двьрь овьцамъ. | Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям. |
|
8
|
8
|
| вьсе ѥлико же ихъ приде прэже мене татиѥ сUть и разбоиници. нъ не послUшzша ихъ овьцz. | Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх. |
|
9
|
9
|
| азъ ѥсмь двьрь. мъною аще кто вънидеть спс7етьсz. и вънидеть и изидеть и пажить обрzщеть. | Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде. |
|
10
|
10
|
| тать не приходить. нъ да Uкрадеть. и Uбьѥть и погUбить. азъ приидохъ да животъ имэють. и лише имэють. | Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали. |
|
11
|
11
|
| азъ ѥсмь пастUхъ добрыи. пастUхъ добрыи и дш7ю свою полагаѥть за wвьца. | Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. |
|
12
|
12
|
| и наимьникъ иже нcэ пастUхъ. ѥмU же не сUть. овьца своя. видить вълка идUща. и оставляѥть овьца и бэжить. и вълкъ расхытить я. и распUдить овьца. | А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець. |
|
13
|
13
|
| а наимьникъ бэжить. яко иаимьникъ ѥсть. яко о wвьцахъ не родить. | А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець. |
|
14
|
14
|
| азъ ѥсмь пастUхъ добрыи. и знаю моя. и знають мя моя. | Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої. |
|
15
|
15
|
| яко же знаѥть мz оць. и азъ знаю оц7а. и дш7ю мою полагаю за овьца. | Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець. |
|
16
|
16
|
| ины овьца имамъ. яже не сUть. t двора сего. и ты ми подобаѥть привести и глаc мои Uслышати. и бUдеть ѥдино стадо. и ѥдинъ пастUхъ. | Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир. |
|
17
|
17
|
| сего ради мz оц7ь любить. яко азъ полагаю дш7ю мою. да пакы приимU ю. | Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її. |
|
18
|
18
|
| никто же възьметь ѥя t мене. нъ азъ не полагаю ѥя о себэ. область имамъ положити ю. и область имамъ прияти ю. сию заповэдь прияхъ t оц7а моѥго. | Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого. |
|
19
|
19
|
| распрz же пакы бысть въ июдэихъ. за словеса си. | Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями. |
|
20
|
20
|
| гlаахU же мънози t нихъ. бэсъ имать и неистовъ ѥсть. чьто ѥго послUшаѥте. | Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його? |
|
21
|
21
|
| ини гlаахU си гlи не сUть бэсьнUющиисz. ѥда бэсъ можеть слэпыимъ очи даяти. | Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим? |
|
22
|
22
|
| Бэша же тъгда сщ7ения въ иѥрUсалимэ. и зима бэ | Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. |
|
23
|
23
|
| и хождааше iс7ъ въ цр7кви. въ прэторэ соломони. | Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. |
|
24
|
24
|
| обидU же и июдэи. и гlаахU же ѥмU. докола дш7а нашz въземлеши. аще ты ѥси х©ъ. рьци намъ не обинUясz. | Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. |
|
25
|
25
|
| tвэща имъ I©ъ рэхъ вамъ и не вэрUѥте. дэла яже азъ творю. вы имz оц7z моѥго. та съвэдэтельствUють о мънэ. | Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. |
|
26
|
26
|
| нъ вы не вэрUѥте. нэсте бо t овьць моихъ. яко же рэхъ вамъ. | Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам. |
|
27
|
27
|
| овьца моя гласа моѥго слUшають. и язъ знаю я. и по мънэ грzдUть. | Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. |
|
28
|
28
|
| и язъ животъ вэчьныи даю имъ. и не погыбнUть въ вэкы. и не въсхытить ихъ никто же t рUкы моѥя. | І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї. |
|
29
|
29
|
| оц7ь мои иже дасть я мънэ болии вьсэхъ ѥсть. и никто же не можеть въсхытити t рUкы оц7z моѥго. | Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого. |
|
30
|
30
|
| азъ и оц7ь ѥдино ѥсвэ. | Я і Отець — єдине. |
|
31
|
31
|
| и възzша камениѥ пакы июдэи. да и побиють. | Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його. |
|
32
|
32
|
| tвэща имъ I©ъ. многа дэла добра даяхъ вамъ t оц7а моѥго. за коѥ ихъ дэло камение на мz метаѥте. | Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням? |
|
33
|
33
|
| tвэщаша ѥмU июдэи гlюще. о добрэ дэлэ не мечемъ камениѥмь на тz. нъ о власвимии. яко ты чlвкъ сътворишисz самъ б7ъ. | Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом. |
|
34
|
34
|
| tвэща же I©ъ и рече имъ. нэсть ли написано въ законэ вашемь. яко азъ рэхъ бз7и ѥсте. | Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги? |
|
35
|
35
|
| аще оны рече б7ы. къ нимъ же рече слово б9иѥ. и не могUть сz разорити кънигы. | Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, — |
|
36
|
36
|
| ѥго же оц7ь с™и. и посъла въ миръ. вы гlете яко власfимисаѥши. зане рэхъ яко сн7ъ б9ии ѥсмь. | чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий? |
|
37
|
37
|
| аще не творю дэлъ оц7а моѥго. не имате вэры. | Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені; |
|
38
|
38
|
| аще ли творю. аще мънэ вэры не емлете. дэломъ моимъ вэрU имэте. да разUмэѥте и вэрUѥте. яко въ мънэ оц7ь и язъ въ оц7и. | а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому. |
|
39
|
39
|
| искаахѫ же ѥго пакы ѩти и изиде отъ рѫкъ ихъ. | Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх. |
|
40
|
40
|
| и иде пакы на онъ полъ иордана на мэсто идеже бэ иоанъ прэжде крьстz и прэбысть ту. | І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там. |
|
41
|
41
|
| и мънози придошz къ нѥму и глаголаахѫ яко иоанъ убо знамения не сотвори ни ѥдиного же. вься же ѥлико рече иоанъ о семь истина бэ. | І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою. |
|
42
|
42
|
| и мънози вэровашz въ нѥго ту. | І багато хто там увірував у Нього. |
Зміст ▼
