|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Прэжде же праздьника пасхы вэды исусъ яко приде ѥму година да прэидеть отъ мира сего къ отьцу. възлюбль своѩ сѫщzѩ въ вьсемь мирэ до коньца възлюби ѩ. | Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх. |
|
2
|
2
|
| и вечери бывъши диаволу уже въложьшу въ срьдьце иудэ симонову искариотьскуу му да ѥго прэдасть. | І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його, |
|
3
|
3
|
| Вэдыи же iс7. яко все дасть ѥмU оц7ь. въ рUцэ. и яко t б7а изиде. и къ бо7µ идеть. | Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить, |
|
4
|
4
|
| въста съ вечеря. и положи ризы и възьмъ леньтионъ. препоясасz. | встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. |
|
5
|
5
|
| по томь же вълья водU въ Uмывальницю. и нача Uмывати нозэ Uченикомъ. и отирати лентиомь. имь же препоясанъ. | Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. |
|
6
|
6
|
| приде же къ симонU петру. и гlа ѥмU онъ. Gи ты ли мои Uмываѥши нозэ. | Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? |
|
7
|
7
|
| tвэща iс7 и рече ѥмU. ѥже азъ творю. ты не вэси нынэ. разUмэѥши же по семь. | Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім. |
|
8
|
8
|
| гlа ѥмU петръ. не Uмыѥши ногU моѥю въ вэкы. tвэща ѥмU iс7. Аще не Uмыю тебе. не имаши части. съ мною. | Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. |
|
9
|
9
|
| гlа ѥмU симонъ петръ. Gи не нозэ мои ѥдинэ. нъ рUцэ и главU. | Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. |
|
10
|
10
|
| гlа ѥмU iс7. измъвеныи не требUѥть. тъкъмо нозэ Uмыти. ѥсть бо вьсь чистъ. и вы чисти ѥсте. нъ не вьси. | Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. |
|
11
|
11
|
| вэдzше бо. предающаго и. сего ради рече. яко не вьси ѥсте чисти. | Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. |
|
12
|
12
|
| ѥгда же Uмы нозэ іхъ. възz ризы своя. и възлегъ пакы рече имъ. вэсте ли что сътворихъ. вамъ. | Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? |
|
13
|
13
|
| възовэте* мя. Uчителя и Gа. и добрэ гlѥте ѥсмь бо. | Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. |
|
14
|
14
|
| Аще Uбо азъ Uмыхъ ваши нозэ. Gь и Uчітель. и вы дължни ѥсте. дрUгъ дрUгU Uмывати нозэ. | Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. |
|
15
|
15
|
| образ бо дахъ вамъ. да яко же азъ сътворихъ вамъ. и вы да творите. | Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. |
|
16
|
16
|
| ам7нъ ам7нъ гlю вамъ. нэc рабъ болии гн7а своѥго. ни посланыи болии пославъшааго и. | Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. |
|
17
|
17
|
| аще се вэсте блажени ѥсте. аще творите се. | Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте. |
|
18
|
18
|
| Не о вьсэхъ васъ глаголѭ. азъ бо вэмь ѩже избьрахъ нъ да кънигы събѫдѫть сz: ядыи съ мъноѭ хлэбъ въздвиже на мz пzтѫ своѭ. | Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою. |
|
19
|
19
|
| отъ селэ глаголѭ вамъ прэжде даже не бѫдеть да ѥгда бѫдеть вэрѫ имете яко азъ ѥсмь. | Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я. |
|
20
|
20
|
| аминь аминь глаголѭ вамъ: приѥмлѩи аще кого посълѭ мене приѥмлѥть. а приѥмлѩи мене приѥмлѥть посълавъшааго мz. | Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене. |
|
21
|
21
|
| Си рекъ исусъ възмѫти сz духъмь и съвэдэтельствова и рече: аминь аминь глаголѭ вамъ яко ѥдинъ отъ васъ прэдасть мz. | Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене. |
|
22
|
22
|
| съзираахѫ же сz междѫ собоѫ ученици не домышлzще о комь глаголѥть. | Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить. |
|
23
|
23
|
| бэ же ѥдинъ възлежz отъ ученикъ ѥго на лонэ исусовэ ѥгоже любляаше исусъ. | Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому. |
|
24
|
24
|
| поманѫ же сему симонъ петръ въпросити къто убо ѥсть о нѥмьже глаголѥть. | Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить. |
|
25
|
25
|
| нападъ же тъ тако на прьси исусовы глагола ѥму: господи къто ѥсть; | Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це? |
|
26
|
26
|
| отъвэща исусъ: тъ ѥсть ѥмуже азъ омочь хлэбъ подамъ. и омочь хлэбъ дасть иудэ симоню искариотьскууму. | Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту. |
|
27
|
27
|
| и по хлэбэ тъгда въниде въ нь сотона. глагола ѥму исусъ: ѥже твориши сътвори скоро. | І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше. |
|
28
|
28
|
| сего же ни кто же разумэ възлежzщиихъ къ чьсому рече ѥму. | Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому. |
|
29
|
29
|
| ѥдини мьнэахѫ понѥже скриницѫ имэаше иуда яко глаголѥть ѥму исусъ: купи ѥгоже трэбуѥмь на праздьникъ ли нищиимъ да нэчто дасть. | Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим. |
|
30
|
30
|
| приѥмъ же онъ хлэбъ изиде абие. бэ же нощь. Рече г7ь своимъ Uченикомъ. | Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч. |
|
31
|
31
|
| нынэ прослависz сн7ъ чlвчь. и б7ъ прослависz о нѥмь. | Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. |
|
32
|
32
|
| аще б7ъ прослависz о нѥмь. и б7ъ прославить ѥго въ собэ. и абиѥ прославить ѥго. | Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його. |
|
33
|
33
|
| чадьца еще мало съ вами ѥсмь. възищете мене. и яко же рекохъ. жидомъ. яко ямо же азъ идU. вы не можете приити. и вамъ гlю нынэ. | Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. |
|
34
|
34
|
| заповэдь нову даю вамъ. да любите дрUгъ дрUга. яко же възлюбихъ васъ. да и вы любите другъ дрUга. | Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. |
|
35
|
35
|
| о семь разUмэють вси яко мои Uченици ѥсте. аще любъве имате межю собою. | З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. |
|
36
|
36
|
| гlа ѥмU симонъ петръ. Gи камо идеши. tвэща ѥмU iс7. ямо же азъ идU. не можеши нынэ по мнэ ити. послэди же по мнэ поидеши. | Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною. |
|
37
|
37
|
| гlа ѥмU симонъ петръ. Gи почто не могU нынэ поити по тобэ. нынэ дш7ю свою положю за тебе. | Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе. |
|
38
|
38
|
| tвэща ѥмU iс7. дш7ю ли свою за мя положиши. ам7нъ ам7нъ гlю тебе. не въспоѥть кUръ. дондеже отъвьржешисz мене тришьдU. | Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене. |
