|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| И бысть ѥгда съконьча исусъ словеса си прэиде отъ галилеѩ и приде въ прэдэлы иудеискы об онъ полъ иордана. | Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі Юдейські, що за Йорданом. |
|
2
|
2
|
| и по нѥмь идошz народи мънози и исцэли ѩ ту. | За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там. |
|
3
|
3
|
| Въ оно+. пристUпиша и фарисэи къ iс7U искUшающеи и гlюще. аще достоить чlвкU пѫстити женU свою по всzкои винэ. | І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю? |
|
4
|
4
|
| онъ же tвэщавъ рече имъ. нэсте ли чьли. яко сътвори искони мужьскъ полъ и женьскъ сътворилъ ѥсть. | Він сказав їм у відповідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? |
|
5
|
5
|
| и рече сего ради оставить чlкъ оц7а своѥго и м™рь. и прилэпитьсz женэ своѥи. и бUдета. оба въ плъть ѥдинU. | І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. |
|
6
|
6
|
| тэмь же Uже нэсте дъва нъ ѥдина плъть. еже Uбо iс7ъ. съчета. чlовэкъ да не разлUчаѥть. | Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. |
|
7
|
7
|
| гlаша ѥмU чьто Uбо мосии заповэда дати кънигы распѫстьныя. и tпUстити ю. | Вони кажуть Йому: чому ж Мойсей заповідав дати розвідний лист і відпустити її? |
|
8
|
8
|
| гlа имъ. яко мосии по жестосьрдию вашемU. повелэ вамъ пUстити жены своя. искони же не бысть тако. | Він говорить їм: Мойсей через жорстокість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спочатку не було так. |
|
9
|
9
|
| гlю же вамъ яко иже аще пUстить женѫ свою. развэ словесе прэлюбодэинааго. творити я прэлюбы. и женяисz потьбэгою прэлюбы творить. | Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. |
|
10
|
10
|
| и гlаша ѥмU Uченици ѥго. аще така ѥсть вина съ женою чlвкU. Uне ѥсть не женитисz. | Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. |
|
11
|
11
|
| онъ же рече имъ. не вьси въмэстzть словесе сего. нъ имъ же дано ѥсть. | Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. |
|
12
|
12
|
| сѫть же каженици. иже ищрева матерьнz родишzсz тако. и сUть каженици яже исказишz члbвци. и сUть каженици. иже сz исказиша сами цrтвия ради небесьнааго. могыи въмэщати да въмэстить. | Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить. |
|
13
|
13
|
| Тъгда приведошz къ нѥму дэти да рѫцэ възложить на нѩ и помолить сz. ученици же запрэтишz имъ. | Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. |
|
14
|
14
|
| исусъ же рече имъ останэте дэтии и не браните имъ прити къ мънэ таковыихъ бо ѥсть царьствиѥ небесьноѥ. | Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. |
|
15
|
15
|
| и възложь на нѩ рѫцэ отиде отътѫду. | І, поклавши на них руки, пішов звідти. |
|
16
|
16
|
| Въ оно+. Uноша ѥтеръ пристѫпи къ iс7ви. молzи и гlz. Uчителю бlгыи. чьто бlго сътворю. да имамъ животъ вэчьныи. | І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? |
|
17
|
17
|
| онъ же рече ѥмU. чьто мz гlеши бlга. никто же бlгъ тъкмо бъ7 ѥдинъ. аще ли хощеши въ животъ вънити. съблюди заповэди. | Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. |
|
18
|
18
|
| гlа ѥмU кыя. iс7ъ же рече ѥмѫ. ѥже не Uбиѥши. ни прэлюбы сътвориши ни Uкрадеши. ни лъжисъвэдэтельствUѥши. | Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; |
|
19
|
19
|
| чьти оц7z и м™ръ. и възлюби ближьнzаго своѥго яко и самъ сz. | шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. |
|
20
|
20
|
| гlа ѥмU Uноша. вьсz си съхранихъ t Uности моѥя. чьсо ѥсмь и ѥще не съконьчzлъ. | Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? |
|
21
|
21
|
| и рече ѥмU iс7ъ. аще хощеши съвьршенъ быти. иди продажь имэниѥ своѥ и дажь нищиимъ. и имэти имаши съкровище на нб7сьхъ. и приди въ слэдъ мене. | Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. |
|
22
|
22
|
| слышавъ же Uношz слово. отиде скьрбz. бэ бо имэя сътzжzния мънога. | Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. |
|
23
|
23
|
| iс7ъ же рече къ Uченикомъ своимъ. аминъ гlю вамъ. яко неUдобь вънити богатU въ цrтвиѥ нб7сьскоѥ. | Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. |
|
24
|
24
|
| пакы гlю вамъ. яко Uдобэѥ ѥсть вельбUдU сквозэ игълинэ Uши проити. неже богатU въ цrтвиѥ б9иѥ вънити. | І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. |
|
25
|
25
|
| слышzвъше же Uченици ѥго. дивлzахUсz зэло гlюще. кто Uбо можеть сп7сенъ быти. | Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? |
|
26
|
26
|
| възьрэвъ же iс7ъ и рече имъ. t чlвкъ се не възможьно ѥсть. а t б7а вьсz възможьна сUть. | Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. |
|
27
|
27
|
| tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи се мы оставихомъ вьсе. и въ слэдъ тебе идохомъ что Uбо бUдеть намъ. | Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? |
|
28
|
28
|
| iс7ъ рече имъ. аминъ аминъ гlю вамъ. яко вы шьдъшии по мънэ въ пакыбыти. ѥгда сzдеть сн7ъ чlвчьскыи на прэстолэ славы своѥя. сzдете и вы на двою на десzте прэстолѫ. сUдzще дъвэма на десzте колэнома изlевома. | Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. |
|
29
|
29
|
| и вьсzкъ иже оставить домъ. братию или сестры. ли оц7z ли м™рь. ли женU ли дэти ли села ли храмы. имене моего ради. сътократицею прииметь. и животъ вэчьныи наслэдить. | І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. |
|
30
|
30
|
| мнози же бUдUть пьрвии послэдьнии. и послэдьнии пьрвии. | І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. |
Зміст ▼
