|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Въ оно врэмz слыша иродъ тетархъ слухъ исусовъ | У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса |
|
2
|
2
|
| и рече отрокомъ своимъ: се ѥсть иоанъ крьститель. тъ въскрьсе отъ мьртвыихъ и сего ради силы дэѭть сz о нѥмь. | і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. |
|
3
|
3
|
| иродъ бо имъ иоана съвzза и и въсади и въ тьмьницѫ иродияды ради жены филипа брата своего. | Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, |
|
4
|
4
|
| глаголааше бо ѥму иоанъ: не достоить ти имэти ѥѩ. | тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. |
|
5
|
5
|
| и хотz и убити убоя сz народа зане яко пророка имэахѫ и. | І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. |
|
6
|
6
|
| дьни же бывъшу рождьства иродова плzса дъщи иродиядина посрэдэ и угоди иродови. | Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, |
|
7
|
7
|
| тэмьже съ клzтвоѭ издрече ѥи дати ѥгоже аще въспросить. | тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. |
|
8
|
8
|
| она же наваждена материѭ своѥѭ дажь ми рече сьде на блюдэ главѫ иоана крьстителя. | Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. |
|
9
|
9
|
| и печальнъ бысть царь клzтвы же ради и възлѥжzщихъ съ нимь повелэ дати и. | І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. |
|
10
|
10
|
| и посълавъ усэкнѫ иоана въ тьмьници. | І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. |
|
11
|
11
|
| и принесошz главѫ ѥго на блюдэ и даша дэвици и несе матери своеи. | І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. |
|
12
|
12
|
| и пристѫпльше ученици ѥго възzша тэло ѥго и погребоша ѥ и пришьдъше възвэстишz исусови. | Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. |
|
13
|
13
|
| и слышавъ исусъ отиде отътѫду въ корабли въ пусто мэсто ѥдинъ. и слышавъше народи по нѥмь идоша пэши отъ градъ. Въ оно+. | І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. |
|
14
|
14
|
| ишьдъ iс7ъ видэ народъ и милосьрдова о нихъ. и исцэли недUжьныя ихъ. | І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. |
|
15
|
15
|
| и поздэ же бывъшю. пристUпишz къ немU Uченици ѥго гlюще пѫсто ѥсть мэсто. и година минU Uже. tпUсти народы. да шьдъше въ ближьнzя градьцz. кUпzть брашьна собэ. | Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. |
|
16
|
16
|
| iс7ъ же рече имъ. не трэбэ имUть отити. дадите имъ вы эсти. | Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. |
|
17
|
17
|
| они же гlаша ѥмU. не имамъ сьде. тъкмо пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. | Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. |
|
18
|
18
|
| онъ же рече имъ. принесэте ми я сэмо. | Він сказав: принесіть їх Мені сюди. |
|
19
|
19
|
| и повелэвъ народомъ възлещи на травэ. и приимъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ. и възьрэвъ на нб7о бlгослови. и прэломль хлэбъ дасть Uченикомъ своимъ. Uченици же народомъ. | І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. |
|
20
|
20
|
| и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. в7i. кошz испълнь. | І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; |
|
21
|
21
|
| эдUщиихъ же бэ. яко пzть тысzщь. развэ женъ и дэтии. | а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. |
|
22
|
22
|
| и абиѥ Uбэди iс7ъ Uченикы своя. вълэсти въ корабль. и варити на ономь полU. донъдеже tпUстить народы. | І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. |
|
23
|
23
|
| и tпUщь народы. възиде на горU ѥдинъ. помолитъсz. поздэ же бывъшю. ѥдинъ бэ тU. | І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. |
|
24
|
24
|
| корабль иже бэ посредэ морz. валzясz вълнами. бэ бо противьнъ вэтръ. | А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. |
|
25
|
25
|
| въ четвьртUю стражю нощи. иде къ нимъ iс7ъ ходz по морю. | У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. |
|
26
|
26
|
| и видэвъше и Uченици ходzщь по морю. съмUтишzсz гlюще. яко призракъ ѥстъ. и t страха възъпиша. | І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. |
|
27
|
27
|
| и абиѥ рече имъ iс7ъ гlz. дьрзаите азъ ѥсмь не боитесz. | Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. |
|
28
|
28
|
| tвэщавъ же петръ рече ѥмU. Gи аще ты ѥси. повели ми ити къ себе* по водамъ. | Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. |
|
29
|
29
|
| онъ же рече ѥмU приди. и излэзъ петръ ис кораблz. хожааше на водахъ. и приде къ iс7ви. | Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. |
|
30
|
30
|
| видz же вэтры крэпъкы Uбоясz. и начатъ Uтапати. възъпи гlz сп7си мz. | Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! |
|
31
|
31
|
| и абиѥ же iс7ъ простьръ рUкU свою ятъ и. и гlа ѥмU маловэре. почьто сz UсUмьнэ. | Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? |
|
32
|
32
|
| и вълэзъшема има въ корабль. прэста вэтръ. | І, як увійшли вони в човен, вітер стих. |
|
33
|
33
|
| сUщии же въ корабли. пришьдъше же и поклонишzсz ѥмѫ гlюще. въ истинU сн7ъ б9ии ты ѥси. | Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. |
|
34
|
34
|
| и приэхавъше. придU на землю генисареfьскU. | Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. |
|
35
|
35
|
| и познавъше и мѫжи мэста того посълашz въ вьсѭ странѫ тѫ и принесоша къ нѥму вьсz болzщzѩ. | Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, |
|
36
|
36
|
| и моляахѫ и да тъкъмо прикоснѫть сz въскрилии ризы ѥго. и ѥлико прикоснѫшz сz ѥмь спасени бышz. | і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. |
Зміст ▼
