|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Тъгда пристѫпиша къ исусови иже бэахѫ въ иерусалимэ кънижьници и фарисеи глаголюще: | Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: |
|
2
|
2
|
| по чьто ученици твои прэстѫпаѭть прэданиѥ старьцъ; не умываѭть бо рѫкъ своихъ ѥгда хлэбъ эдzть. | чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. |
|
3
|
3
|
| онъ же отъвэщавъ рече имъ: по чьто и вы прэстѫпаѥте заповэдь божию за преданиѥ ваше; | Він же сказав їм у відповідь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? |
|
4
|
4
|
| богъ бо заповэда глаголѩ: чьти отьца и матерь и иже злословитъ отьца ли матерь съмрьтиѭ да умьреть. | Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. |
|
5
|
5
|
| вы же глаголете: иже колижьдо речеть отьцу ли матери: даръ иже колижьдо отъ мене пользевалъ сz ѥси. | А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, |
|
6
|
6
|
| и да не почьтеть отьца своѥго ли матере своеѩ и разористе законъ божии за преданиѥ ваше. | той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. |
|
7
|
7
|
| лицемэри добрэ пророчьствова о васъ исаия глаголѩ: | Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: |
|
8
|
8
|
| приближаѭть сz мънэ людие си усты своими и устьнами чьтѫть мz а срьдьце ихъ далече отъстоитъ отъ мене. | наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; |
|
9
|
9
|
| въсуѥ же чьтѫть мz учаще учения заповэдии чловэчьскъ. | але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. |
|
10
|
10
|
| и призъвавъ народы рече имъ: слышите и разумэите. | І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! |
|
11
|
11
|
| не въходzщеѥ въ уста скврьнить чловэка нъ изъходzщеѥ изъ устъ то скврьнить чловэка. | Не те, що входить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, оскверняє людину. |
|
12
|
12
|
| тогда пристѫпльше ученици ѥго рэша ѥму: вэси ли яко фарисеи слышавъше слово съблазниша сz. | Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? |
|
13
|
13
|
| онъ же отъвэщавъ рече: вьсякъ садъ ѥгоже не сади отьцъ мои небесьныи искоренить сz искорене. | Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться. |
|
14
|
14
|
| останэте ихъ вожди сѫть слэпи слэпьцемъ. слэпьцъ же слэпьца аще водить оба въ ямѫ въпадете сz. | Облиште їх: вони — сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. |
|
15
|
15
|
| отъвэщавъ же петръ рече ѥму: съкажи намъ притъчѭ сиѭ. | Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. |
|
16
|
16
|
| исусъ же рече ѥму: ѥдиначе ли и вы без разума ѥсте; | Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? |
|
17
|
17
|
| не у ли разумэваѥте яко вьсяко ѥже въходить въ уста въ чрэво въмэщаѥть сz и проходъмь исходить. | Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? |
|
18
|
18
|
| а исходzщая из устъ отъ срьдьца исходzть и та сквьрнzть чловэка. | А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, |
|
19
|
19
|
| отъ срьдьца бо исходzть помышлѥния зъла убииства прелюбодэяния любодэяния татьбы лъжесвэдэния власфимиѩ. | бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійство, лжесвідчення, хула. |
|
20
|
20
|
| си сѫть скврьнzщая чловэка. а ѥже не умъвенама рукама эсти не скврьнить чловэка. | Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти — не оскверняє людину. |
|
21
|
21
|
| и ишьдъ tтUдU въниде iс7ъ въ страны тUрьскы и сидоньскы. | І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. |
|
22
|
22
|
| и се жена хананеиска t прэдэлъ тэхъ. излэзъши възъпи гlющи. помилѫи мz Gи сн7U дв7двъ. дъщи моя зълэ бэсьнUѥтьсz. | І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Давидів, дочка моя тяжко біснується. |
|
23
|
23
|
| онъ же не tвэща ѥи словесе. и пристUпльше Uченици ѥго молzхUти и гlюще. tпUсти ю. яко въпиѥть въслэдъ насъ. | Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. |
|
24
|
24
|
| онъ же tвэщавъ рече. нэсмь посъланъ тъкъмо. къ овьцzмъ погыбъшиимъ домU изlева. | Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. |
|
25
|
25
|
| она же поклоньшисz ѥмU гlаше. Gи помози ми. | А вона, підійшовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допоможи мені. |
|
26
|
26
|
| онъ же tвэщzвъ рече. нэсть добро отzти хлэба чzдомъ. и поврещи пьсомъ. | Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. |
|
27
|
27
|
| она же рече. Gи ибо и пси ѥдzть t крUпиць падающиихъ съ трzпезы ги7и своихъ. | Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. |
|
28
|
28
|
| тъгда tвэщавъ iс7ъ рече ѥи. о жено велика ѥсть вэра твоя. бUди тебе яко же хощеши. исцэлэ дъщи ѥя въ тъ чаc. | Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить. |
|
29
|
29
|
| И пришьдъ отътѫду исусъ иде при мори галилэисцэѥмь и въшьдъ на горѫ сэде ту. | Ісус пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. |
|
30
|
30
|
| и пристѫпишz къ нѥму народи мънози имѫще съ собоѭ хромы нэмы и слэпы бэдьны и ины мъногы и приврьгошz ѩ къ ногама исусовама и исцэли ѩ. | І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. |
|
31
|
31
|
| яко народу дивити сz. видzще нэмыѩ глаголѭщz бэдьныѩ съдравы и хромыѩ ходzщz и слэпыz видzщz и славлэахѫ бога израилева. | І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого. |
|
32
|
32
|
| Въ оно+. призъва iс7ъ Uченикы своя. и рече имъ. млrдUя о народэ яко же три дн7и присэдzть мнэ. и не имUть чьто эсти. и tпUстити ихъ не эдъшь не хощю. да не како ослабэють на пѫти. | Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. |
|
33
|
33
|
| гlаша ѥмU Uченици. tкѫдU възьмемъ на пUстэ мэстэ хлэбы. насытити толико народа. | Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? |
|
34
|
34
|
| и гlа имъ iс7ъ. колико хлэбъ имате. они же рэша семь и мало рыбиць. | Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. |
|
35
|
35
|
| и повелэ народU възлещи на земли. | Тоді звелів народові возлягти на землю. |
|
36
|
36
|
| и приѥмъ семь хлэбъ и рыбы. и хвалU въздавъ. прэломль дасть Uченикомъ своимъ. и Uченици народомъ. | І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики — народові. |
|
37
|
37
|
| и эшz вьси и насытишzсz. и възzшz избытъкы Uкрѫхъ. семь кошьниць испълнь. | І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, |
|
38
|
38
|
| и эдUщиихъ бzше четыри тысzщz мUжь. развэ женъ и дэтии. | а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. |
|
39
|
39
|
| и tпUщь народы. вълэзе въ корабль. и приде въ прэдэлы магдальскы. | І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські. |
Зміст ▼
