|
Глава 26
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| Рече Gь своимъ Uченикоұ. | Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: |
|
2
|
2
|
| вэсте яко по дъвою дн7ью пасха бUдеть. и сн7ъ члbвчь предастьсz на распzтиѥ. | ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття. |
|
3
|
3
|
| тъгда събьрашасz архиереи. и книжьници. и старьци людьсции. въ дворъ архиереовъ. гlѥмааго каиафы. | Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, |
|
4
|
4
|
| и съвэтъ сътвориша. да iс7а льстью имуть. и Uбьють и. | і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. |
|
5
|
5
|
| гlаахU нъ не въ праздьникъ. да не мълва бUдеть въ людьхъ. | Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі. |
|
6
|
6
|
| iс7U же бывъшю въ вифании. въ домU симона прокаженааго. | Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, |
|
7
|
7
|
| пристUпи къ нѥмU жена. имUщи алавастръ мvра драгааго. и възлья на главU ѥмU възлежащю. | підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. |
|
8
|
8
|
| видэвъше же Uченици ѥго. негодоваша гlюще. почто гыбэль си быc. | Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство? |
|
9
|
9
|
| можаше бо се мvро продано быти на мнозэ. и въдати Uбогыимъ. | Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. |
|
10
|
10
|
| разUмэвъ же iс7 рече имъ. что трUдъ дэѥте женэ. дэло добро съдэла о мнэ. | Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. |
|
11
|
11
|
| вьсьгда бо Uбогыя имате съ собою. мене же не всегда имате. | Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. |
|
12
|
12
|
| възлиявъши бо си мvро се на тэло моѥ. на погребениѥ. мънэ сътвори. | Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. |
|
13
|
13
|
| аминъ гlю вамъ. идеже аще кде проповэстьсz. еванGлиѥ се. въ вьсемь мирэ. речетьсz и еже сътвори си. въ памzть ѥя. | Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. |
|
14
|
14
|
| тъгда шьдъ ѥдинъ t обою на десzте. нарицzѥмыи. июда искариотьскыи. къ архиереомъ | Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників |
|
15
|
15
|
| рече. что ми хощете дати. и азъ вамъ предамь ѥго. wни же поставиша ѥмU три десzте сребрьникъ. | і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. |
|
16
|
16
|
| и tтолэ искаше времене подобьна. да ѥго предасть. | І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його. |
|
17
|
17
|
| въ пьрвыи же. дн7ь. опреснъкъ. пристUпиша Uченици. къ iс7U гlюще къ нѥмU. кде хочеши. Uготоваѥмъ ти ясти пасхU. | Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? |
|
18
|
18
|
| онъ же рече. идэте въ градъ къ оньсици. и рьцэте ѥмU. Uчитель гlть. времz моѥ близь ѥсть. U тебе сътворю пасхU съ Uченикы. своими. | Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. |
|
19
|
19
|
| и створиша Uченици ѥго. яко же повелэ имъ iс7. и Uготоваша пасхU. | Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску. |
|
20
|
20
|
| вечерU же бывъшю. възлеже съ дъвэма на десzте Uченикама. | Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. |
|
21
|
21
|
| и ядUщемъ имъ рече. ам7нъ. гlю вамъ. яко ѥдинъ t васъ предасть мz. | І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. |
|
22
|
22
|
| и скьрбzаше зэло. начаша гlати ѥмU ѥдинъ къждо ихъ. еда азъ ѥсмь Gи. | Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? |
|
23
|
23
|
| онъ же tвэщавъ реч омочивыи съ мною въ соліло рUкою. тъ мz предасть. | Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. |
|
24
|
24
|
| сн7ъ же члв7чь идеть. яко же ѥсть писано w нѥмь. горе же члв7кU томU. имь же сн7ъ члв7чь предастьсz. добрэѥ ѥмU было бы. аще бы сz не родилъ члв7къ тъ. | Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. |
|
25
|
25
|
| tвэщавъ же июда предая ѥго рече. еда азъ ѥсмь равви. гlа ѥмU ты рече. | При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав. |
|
26
|
26
|
| ядUщемъ же имъ. възьмъ iс7 хлэбъ. и бlгословестивъ преломи. и даяше Uченикомъ своимъ. и рече. приимэте и ядите. се ѥсть тэло моѥ. | І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. |
|
27
|
27
|
| и приҊмъ чашю. и хвалU въздавъ. дасть имъ гlя. пиите t нѥя вси. | І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, |
|
28
|
28
|
| се бо ѥсть кръвь моя. иовааго завэта. яже за многы проливаѥма. въ оставлѥниѥ грэховъ. | бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. |
|
29
|
29
|
| гlю же вамъ. яко не имамъ пити Uже t сего плода. виньнааго. до того дн7е. ѥгда пию съ вами ново. въ цр7ствэ оц7а моѥго. | Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого. |
|
30
|
30
|
| и въспэвъше. изидоша въ горU елеоньскUю. | І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. |
|
31
|
31
|
| тъгда гlа имъ iс7. вси вы съблазнитесz о мнэ въ сию нощь. писано бо ѥсть. поражю пастUха. и разидUтьсz овьца стадьныя. | Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. |
|
32
|
32
|
| по въскрьсении же моѥмь. варzю васъ въ галилеи. | По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. |
|
33
|
33
|
| tвэщавъ же петръ рече ѥмU. аще и вси съблазнzтьсz о тобэ. азъ николи же съблажьнюсz. | Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. |
|
34
|
34
|
| рече же ѥмU iс7. ам7нъ гlю тебе. яко въ сию нощь. преже даже кUръ не въспоѥть. тришьдU tвьржешисz мене. | Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. |
|
35
|
35
|
| гlа ѥмU петръ. аще ми сz лUчить съ тобою Uмерети. не tвьргUсz тебе. тако же и вси Uченици рекоша. | Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики. |
|
36
|
36
|
| тъгда приде съ ними iс7. въ вьсь нарицаѥмую. геfсимани. и гlа Uченікомъ. сzдэте тU. дондеже шьдъ помолюсz тамо. | Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. |
|
37
|
37
|
| и поимъ петра и оба сн7а зеведеова. и нача скьрбэти и тUжити. | І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. |
|
38
|
38
|
| тъгда гlа имъ iс7ъ. прискьрбьна ѥсть дш7а моя до съмьрти. пребUдэте сьде. и бъдите съ мною. | Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. |
|
39
|
39
|
| и прешьдъ мало паде ниць. молzсz и гlя. о§е мои. аще възможьно ѥсть. да преминеть t мене чаша си. обаче не яко же азъ хочю. нъ яко же ты. | І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. |
|
40
|
40
|
| и гlа петрови. тако ли не могосте. ѥдиного часа побъдэти съ мною. | І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? |
|
41
|
41
|
| бъдите и молитесz. да не вънидете въ напасть. д¦ь бо предьмысливъ. а плъть немощьна. | Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. |
|
42
|
42
|
| пакы вътороѥ шьдъ. помолисz гlя. оч7е мои аще не можеть си чаша минUти t мене. Аще не испию ѥя. бUди воля твоя. | Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. |
|
43
|
43
|
| и пришьдъ пакы обрэте я съпzща. бzхU бо очи ихъ. отzжьчалэ. | І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли. |
|
44
|
44
|
| и оставль я. пакы шьдъ помолисz. третиѥѥ то же слово рекъ. | І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. |
|
45
|
45
|
| тъгда приде къ Uченикомъ гlя имъ. съпите проче и почиваите. се приближисz чаc. и сн7ъ члв7чь предаѥтьсz. въ рUкы грэшьникъ. | Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників. |
|
46
|
46
|
| Въстанэте поидэмъ. се бо приближисz предаяи мz. | Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене. |
|
47
|
47
|
| и ѥще ѥмU гlющю. се июда t одинъ t обою надесzте. приде. и съ нимь народъ многъ. съ орUжиѥмь и посохы. t архиереи. и t старьць людьскыихъ. | І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. |
|
48
|
48
|
| а предаяи ѥго дасть имъ знамениѥ гlя. ѥго же аще лобъжю. тъ ѥсть имэте ѥго. | Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. |
|
49
|
49
|
| и абиѥ пристUпль къ iс7U рече ѥмU. радUисz рави. и облобыза ѥго. | І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. |
|
50
|
50
|
| iс7 же рече ѥмU. дрUже на нѥ же ѥси пришьлъ. тъгда пристUпльше възложиша рUцэ на iс7а. и яша ѥго. | Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. |
|
51
|
51
|
| и ѥдинъ t сUщиихъ съ iс7мь. простьръ рUкU. изньзе ножь свои. и Uдари раба архиереова. и tрэза ѥмU Uхо. | І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. |
|
52
|
52
|
| тъгда гlа ѥмU iс7. възврати ножь свои. въ мэсто своѥ. вьси бо и възьмъшеи ножь. ножьмь Uмирають. | Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; |
|
53
|
53
|
| или мьнить ти сz. яко не могU нынэ. Uмолити оц7а своѥго. и приставить ми вzще. дъвою надесzте легеонъ ан7глъ. | чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів? |
|
54
|
54
|
| како Uбо съконьчаютьсz книгы. яко тако подобаше быти. | Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? |
|
55
|
55
|
| въ тъ часъ рече iс7 народомъ. яко же на разбоиника изидосте. съ орUжиѥмь и посохы. яти мене. по всz дн7и съ вами сэдzахъ. Uча въ цр7кви и не ясте мене | Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. |
|
56
|
56
|
| се же все быc да събUдUтьсz книгы прbрчьскы. тъгда Uченици вси оставльше ѥго бэжаша. | Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися. |
|
57
|
57
|
| они же имъше iс7а. ведоша къ каиафэ. архиереови. идеже книжьници и старьци събьрашасz. | А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. |
|
58
|
58
|
| петръ же въ слэдъ ѥго идzаше. издалеча. до двора архиереова. и въшьдъ въ дворъ сэдzаше съ слUгами. да видить коньчинU. | Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. |
|
59
|
59
|
| архиереи же и старьци. и съборъ вьсь. искаахU лъжа съвэдэтельства на iс7а. яко да Uморzть ѥго. | Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його, |
|
60
|
60
|
| и не обрэтоша. и многомъ лъжемъ съвэдэтелѥмъ. пристUпльшемъ не обрэтоша. послэди же пристUпльша два лъжесъвэдетеля | і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки |
|
61
|
61
|
| рекоста. сь рече могU разорити цр7квь б9ию. и трьми дн7ьми създати ю. | і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. |
|
62
|
62
|
| и въставъ архиереи рече ѥмU. ничто же ли не tвэщаваѥши. что сии на тz съвэдэтельствUють. | І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? |
|
63
|
63
|
| iс7 же мълчааше. и tвэщавъ архиереи рече ѥмU. заклинаю тz. бм7ь живыимь. да намъ речеши. Аще ты ѥси ¦с сн7ъ б9ии. | Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? |
|
64
|
64
|
| гlа ѥмU iс7. ты рече. обаче гlю вамъ. tселэ Uзьрите сн7а члbвчьска. сэдzща wдеснUю силы. и идUща на облацэхъ нбс7ьскыихъ. | Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. |
|
65
|
65
|
| тъгда архиереи. растьрза ризы своя. гlя. яко хUлU рече. что ѥще требUѥмъ съвэдэтель. се нынэ слышасте хUлU ѥго. | Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! |
|
66
|
66
|
| что сz вамъ мьнить. они же tвэщавъше рекоша. повиньнъ съмьрти ѥсть. | Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. |
|
67
|
67
|
| тъгда запльваша лице ѥмU. и пакости ѥмU дэяша. ови же заUшиша ѥго. | Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках |
|
68
|
68
|
| гlюще прорьци намъ хcе. кто ѥсть Uдаривыи тz. | і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе? |
|
69
|
69
|
| петръ же вънэ сэдzаше на дворэ. и пристUпи къ нѥмU ѥдина рабыни гlющн. и ты бэ съ исUсъмь. галилеискыимь. | Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. |
|
70
|
70
|
| онъ же tвьржесz. предъ всэми гlя. не вэдэ что гlѥши. | Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. |
|
71
|
71
|
| ишьдъшю ѥмU въ врата. Uзрэ ѥго дрUгая. и гlа имъ. тU и сь бэ члв7къ. съ iс7ъмь назарzнинъмь. | Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. |
|
72
|
72
|
| и пакы tвьржесz съ клzтвою. яко не знаю члв7ка. | І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. |
|
73
|
73
|
| не по мъногU же. пристUпльше стоящеи. рекоша петрови. въ истинU и ты t нихъ ѥси. бэсэда бо твоя яви тz творить. | Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. |
|
74
|
74
|
| тогда начать ротитисz и клzтисz. яко не знаю члв7ка. и абиѥ кUръ възгласи. | Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. |
|
75
|
75
|
| и помzнU петръ. гlъ iс7овъ. иже рече ѥмU. яко преже даже кUръ не въспоѥть. трішьдU tвьржешисz. и ішьдъ вънъ. плакасz горько. | І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко. |
Зміст ▼
