|
Глава 26
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
|
Рече Gь своимъ Uченикоұ.
|
Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
|
|
2
|
2
|
|
вэсте яко по дъвою дн7ью пасха бUдеть. и сн7ъ члbвчь предастьсz на распzтиѥ.
|
ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
|
|
3
|
3
|
|
тъгда събьрашасz архиереи. и книжьници. и старьци людьсции. въ дворъ архиереовъ. гlѥмааго каиафы.
|
Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
|
|
4
|
4
|
|
и съвэтъ сътвориша. да iс7а льстью имуть. и Uбьють и.
|
і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
|
|
5
|
5
|
|
гlаахU нъ не въ праздьникъ. да не мълва бUдеть въ людьхъ.
|
Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
|
|
6
|
6
|
|
iс7U же бывъшю въ вифании. въ домU симона прокаженааго.
|
Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
|
|
7
|
7
|
|
пристUпи къ нѥмU жена. имUщи алавастръ мvра драгааго. и възлья на главU ѥмU възлежащю.
|
підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
|
|
8
|
8
|
|
видэвъше же Uченици ѥго. негодоваша гlюще. почто гыбэль си быc.
|
Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
|
|
9
|
9
|
|
можаше бо се мvро продано быти на мнозэ. и въдати Uбогыимъ.
|
Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
|
|
10
|
10
|
|
разUмэвъ же iс7 рече имъ. что трUдъ дэѥте женэ. дэло добро съдэла о мнэ.
|
Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
|
|
11
|
11
|
|
вьсьгда бо Uбогыя имате съ собою. мене же не всегда имате.
|
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
|
|
12
|
12
|
|
възлиявъши бо си мvро се на тэло моѥ. на погребениѥ. мънэ сътвори.
|
Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
|
|
13
|
13
|
|
аминъ гlю вамъ. идеже аще кде проповэстьсz. еванGлиѥ се. въ вьсемь мирэ. речетьсz и еже сътвори си. въ памzть ѥя.
|
Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
|
|
14
|
14
|
|
тъгда шьдъ ѥдинъ t обою на десzте. нарицzѥмыи. июда искариотьскыи. къ архиереомъ
|
Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
|
|
15
|
15
|
|
рече. что ми хощете дати. и азъ вамъ предамь ѥго. wни же поставиша ѥмU три десzте сребрьникъ.
|
і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
|
|
16
|
16
|
|
и tтолэ искаше времене подобьна. да ѥго предасть.
|
І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
|
|
17
|
17
|
|
въ пьрвыи же. дн7ь. опреснъкъ. пристUпиша Uченици. къ iс7U гlюще къ нѥмU. кде хочеши. Uготоваѥмъ ти ясти пасхU.
|
Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
|
|
18
|
18
|
|
онъ же рече. идэте въ градъ къ оньсици. и рьцэте ѥмU. Uчитель гlть. времz моѥ близь ѥсть. U тебе сътворю пасхU съ Uченикы. своими.
|
Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
|
|
19
|
19
|
|
и створиша Uченици ѥго. яко же повелэ имъ iс7. и Uготоваша пасхU.
|
Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
|
|
20
|
20
|
|
вечерU же бывъшю. възлеже съ дъвэма на десzте Uченикама.
|
Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
|
|
21
|
21
|
|
и ядUщемъ имъ рече. ам7нъ. гlю вамъ. яко ѥдинъ t васъ предасть мz.
|
І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
|
|
22
|
22
|
|
и скьрбzаше зэло. начаша гlати ѥмU ѥдинъ къждо ихъ. еда азъ ѥсмь Gи.
|
Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
|
|
23
|
23
|
|
онъ же tвэщавъ реч омочивыи съ мною въ соліло рUкою. тъ мz предасть.
|
Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
|
|
24
|
24
|
|
сн7ъ же члв7чь идеть. яко же ѥсть писано w нѥмь. горе же члв7кU томU. имь же сн7ъ члв7чь предастьсz. добрэѥ ѥмU было бы. аще бы сz не родилъ члв7къ тъ.
|
Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
|
|
25
|
25
|
|
tвэщавъ же июда предая ѥго рече. еда азъ ѥсмь равви. гlа ѥмU ты рече.
|
При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
|
|
26
|
26
|
|
ядUщемъ же имъ. възьмъ iс7 хлэбъ. и бlгословестивъ преломи. и даяше Uченикомъ своимъ. и рече. приимэте и ядите. се ѥсть тэло моѥ.
|
І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
|
|
27
|
27
|
|
и приҊмъ чашю. и хвалU въздавъ. дасть имъ гlя. пиите t нѥя вси.
|
І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
|
|
28
|
28
|
|
се бо ѥсть кръвь моя. иовааго завэта. яже за многы проливаѥма. въ оставлѥниѥ грэховъ.
|
бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
|
|
29
|
29
|
|
гlю же вамъ. яко не имамъ пити Uже t сего плода. виньнааго. до того дн7е. ѥгда пию съ вами ново. въ цр7ствэ оц7а моѥго.
|
Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
|
|
30
|
30
|
|
и въспэвъше. изидоша въ горU елеоньскUю.
|
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
|
|
31
|
31
|
|
тъгда гlа имъ iс7. вси вы съблазнитесz о мнэ въ сию нощь. писано бо ѥсть. поражю пастUха. и разидUтьсz овьца стадьныя.
|
Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
|
|
32
|
32
|
|
по въскрьсении же моѥмь. варzю васъ въ галилеи.
|
По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
|
|
33
|
33
|
|
tвэщавъ же петръ рече ѥмU. аще и вси съблазнzтьсz о тобэ. азъ николи же съблажьнюсz.
|
Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
|
|
34
|
34
|
|
рече же ѥмU iс7. ам7нъ гlю тебе. яко въ сию нощь. преже даже кUръ не въспоѥть. тришьдU tвьржешисz мене.
|
Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
|
|
35
|
35
|
|
гlа ѥмU петръ. аще ми сz лUчить съ тобою Uмерети. не tвьргUсz тебе. тако же и вси Uченици рекоша.
|
Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
|
|
36
|
36
|
|
тъгда приде съ ними iс7. въ вьсь нарицаѥмую. геfсимани. и гlа Uченікомъ. сzдэте тU. дондеже шьдъ помолюсz тамо.
|
Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
|
|
37
|
37
|
|
и поимъ петра и оба сн7а зеведеова. и нача скьрбэти и тUжити.
|
І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
|
|
38
|
38
|
|
тъгда гlа имъ iс7ъ. прискьрбьна ѥсть дш7а моя до съмьрти. пребUдэте сьде. и бъдите съ мною.
|
Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
|
|
39
|
39
|
|
и прешьдъ мало паде ниць. молzсz и гlя. о§е мои. аще възможьно ѥсть. да преминеть t мене чаша си. обаче не яко же азъ хочю. нъ яко же ты.
|
І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
|
|
40
|
40
|
|
и гlа петрови. тако ли не могосте. ѥдиного часа побъдэти съ мною.
|
І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
|
|
41
|
41
|
|
бъдите и молитесz. да не вънидете въ напасть. д¦ь бо предьмысливъ. а плъть немощьна.
|
Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
|
|
42
|
42
|
|
пакы вътороѥ шьдъ. помолисz гlя. оч7е мои аще не можеть си чаша минUти t мене. Аще не испию ѥя. бUди воля твоя.
|
Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
|
|
43
|
43
|
|
и пришьдъ пакы обрэте я съпzща. бzхU бо очи ихъ. отzжьчалэ.
|
І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
|
|
44
|
44
|
|
и оставль я. пакы шьдъ помолисz. третиѥѥ то же слово рекъ.
|
І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
|
|
45
|
45
|
|
тъгда приде къ Uченикомъ гlя имъ. съпите проче и почиваите. се приближисz чаc. и сн7ъ члв7чь предаѥтьсz. въ рUкы грэшьникъ.
|
Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
|
|
46
|
46
|
|
Въстанэте поидэмъ. се бо приближисz предаяи мz.
|
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
|
|
47
|
47
|
|
и ѥще ѥмU гlющю. се июда t одинъ t обою надесzте. приде. и съ нимь народъ многъ. съ орUжиѥмь и посохы. t архиереи. и t старьць людьскыихъ.
|
І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
|
|
48
|
48
|
|
а предаяи ѥго дасть имъ знамениѥ гlя. ѥго же аще лобъжю. тъ ѥсть имэте ѥго.
|
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
|
|
49
|
49
|
|
и абиѥ пристUпль къ iс7U рече ѥмU. радUисz рави. и облобыза ѥго.
|
І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
|
|
50
|
50
|
|
iс7 же рече ѥмU. дрUже на нѥ же ѥси пришьлъ. тъгда пристUпльше възложиша рUцэ на iс7а. и яша ѥго.
|
Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
|
|
51
|
51
|
|
и ѥдинъ t сUщиихъ съ iс7мь. простьръ рUкU. изньзе ножь свои. и Uдари раба архиереова. и tрэза ѥмU Uхо.
|
І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
|
|
52
|
52
|
|
тъгда гlа ѥмU iс7. възврати ножь свои. въ мэсто своѥ. вьси бо и възьмъшеи ножь. ножьмь Uмирають.
|
Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
|
|
53
|
53
|
|
или мьнить ти сz. яко не могU нынэ. Uмолити оц7а своѥго. и приставить ми вzще. дъвою надесzте легеонъ ан7глъ.
|
чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
|
|
54
|
54
|
|
како Uбо съконьчаютьсz книгы. яко тако подобаше быти.
|
Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
|
|
55
|
55
|
|
въ тъ часъ рече iс7 народомъ. яко же на разбоиника изидосте. съ орUжиѥмь и посохы. яти мене. по всz дн7и съ вами сэдzахъ. Uча въ цр7кви и не ясте мене
|
Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
|
|
56
|
56
|
|
се же все быc да събUдUтьсz книгы прbрчьскы. тъгда Uченици вси оставльше ѥго бэжаша.
|
Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
|
|
57
|
57
|
|
они же имъше iс7а. ведоша къ каиафэ. архиереови. идеже книжьници и старьци събьрашасz.
|
А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
|
|
58
|
58
|
|
петръ же въ слэдъ ѥго идzаше. издалеча. до двора архиереова. и въшьдъ въ дворъ сэдzаше съ слUгами. да видить коньчинU.
|
Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
|
|
59
|
59
|
|
архиереи же и старьци. и съборъ вьсь. искаахU лъжа съвэдэтельства на iс7а. яко да Uморzть ѥго.
|
Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
|
|
60
|
60
|
|
и не обрэтоша. и многомъ лъжемъ съвэдэтелѥмъ. пристUпльшемъ не обрэтоша. послэди же пристUпльша два лъжесъвэдетеля
|
і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
|
|
61
|
61
|
|
рекоста. сь рече могU разорити цр7квь б9ию. и трьми дн7ьми създати ю.
|
і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
|
|
62
|
62
|
|
и въставъ архиереи рече ѥмU. ничто же ли не tвэщаваѥши. что сии на тz съвэдэтельствUють.
|
І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
|
|
63
|
63
|
|
iс7 же мълчааше. и tвэщавъ архиереи рече ѥмU. заклинаю тz. бм7ь живыимь. да намъ речеши. Аще ты ѥси ¦с сн7ъ б9ии.
|
Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
|
|
64
|
64
|
|
гlа ѥмU iс7. ты рече. обаче гlю вамъ. tселэ Uзьрите сн7а члbвчьска. сэдzща wдеснUю силы. и идUща на облацэхъ нбс7ьскыихъ.
|
Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
|
|
65
|
65
|
|
тъгда архиереи. растьрза ризы своя. гlя. яко хUлU рече. что ѥще требUѥмъ съвэдэтель. се нынэ слышасте хUлU ѥго.
|
Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
|
|
66
|
66
|
|
что сz вамъ мьнить. они же tвэщавъше рекоша. повиньнъ съмьрти ѥсть.
|
Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
|
|
67
|
67
|
|
тъгда запльваша лице ѥмU. и пакости ѥмU дэяша. ови же заUшиша ѥго.
|
Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
|
|
68
|
68
|
|
гlюще прорьци намъ хcе. кто ѥсть Uдаривыи тz.
|
і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
|
|
69
|
69
|
|
петръ же вънэ сэдzаше на дворэ. и пристUпи къ нѥмU ѥдина рабыни гlющн. и ты бэ съ исUсъмь. галилеискыимь.
|
Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
|
|
70
|
70
|
|
онъ же tвьржесz. предъ всэми гlя. не вэдэ что гlѥши.
|
Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
|
|
71
|
71
|
|
ишьдъшю ѥмU въ врата. Uзрэ ѥго дрUгая. и гlа имъ. тU и сь бэ члв7къ. съ iс7ъмь назарzнинъмь.
|
Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
|
|
72
|
72
|
|
и пакы tвьржесz съ клzтвою. яко не знаю члв7ка.
|
І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
|
|
73
|
73
|
|
не по мъногU же. пристUпльше стоящеи. рекоша петрови. въ истинU и ты t нихъ ѥси. бэсэда бо твоя яви тz творить.
|
Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
|
|
74
|
74
|
|
тогда начать ротитисz и клzтисz. яко не знаю члв7ка. и абиѥ кUръ възгласи.
|
Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
|
|
75
|
75
|
|
и помzнU петръ. гlъ iс7овъ. иже рече ѥмU. яко преже даже кUръ не въспоѥть. трішьдU tвьржешисz. и ішьдъ вънъ. плакасz горько.
|
І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
