|
Глава 22
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Рече Gь притъчю сию. | Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: |
|
2
|
2
|
| подобьно ѥсть цrтво нб7сьноѥ члв7кѫ цrю. иже сътвори бракъ сно7µ своѥмU. | Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. |
|
3
|
3
|
| и посъла рабы своя. призъвати зъваныя на бракъ. и не хотzхU прити. | І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. |
|
4
|
4
|
| пакы посъла ины рабы гlz. рьцэте зъваныимъ. се обэдъ мои Uготовахъ. Uньци мои Uпитэнии исколени. и всz готова. придэте на бракъ. | Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. |
|
5
|
5
|
| они же не радивъше отидU. овъ на село своѥ. овъ на кUплю свою. | Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. |
|
6
|
6
|
| а прочии имъше рабы ѥго. досадишz имъ и избишz я. | Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. |
|
7
|
7
|
| и слышzвъ цrь тъ ражнэвасz. и посълавъ воя своя. погUби Uбиицz ты. и грады ихъ зажьже. | Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. |
|
8
|
8
|
| тъгда гlа рабомъ своимъ. бракъ Uбо готовъ ѥсть. а зъвании бэшz достоини. | Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. |
|
9
|
9
|
| идэте Uбо на исходищz пUтии. и ѥлико аще обрzщете. призовэте на бракъ. | Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. |
|
10
|
10
|
| и ишьдъше раби на пUть. събьрашz вьсz яже обрэтU. зълыя и добрыя. и испълнишz бракъ възлежащиихъ. | І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. |
|
11
|
11
|
| въшьдъ же цrь. видэ t възлежzщиихъ. видэ тU члв7ка. не обълачена въ одэниѥ брачьноѥ. | Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. |
|
12
|
12
|
| гlа ѥмU дрUже како въниде сэмо. не имыи одэниа брачьнааго. онъ же Uмълчz. | І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. |
|
13
|
13
|
| тъгда рече цrь слUгамъ. съвzзавъше ѥмU рUцэ и нозэ възьмэте и въвьрзэте и въ тьмU кромэшьнюю. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зѫбомъ. | Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. |
|
14
|
14
|
| мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. въ оно+. | Бо багато покликаних, та мало обраних. |
|
15
|
15
|
| съвэтъ сътворишz фарисеи на iс7а да и облъжють словъмь. | Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. |
|
16
|
16
|
| и посълаша къ немU Uченикы своя. и съ иродияды гlюще. Uчителю вэмъ яко истиньнъ ѥси. пUти б9ию въистинU Uчиши. и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лица чlвкомъ. | І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. |
|
17
|
17
|
| рьци Uбо намъ чьто ти сz мьнить. достоино лн ѥсть дати киносъ кэсареви или ни. | Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? |
|
18
|
18
|
| разUмэвъ же iс7ъ лUкавьствия ихъ и рече имъ. чьто мz искUшаѥте Uбокрыти. | Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? |
|
19
|
19
|
| покажэте ми стьглzзь киносьныи. они же принесоша ѥмU пэнzзь. | Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. |
|
20
|
20
|
| онъ же гlа имъ чии ѥсть образъ сь и написаниѥ. | І говорить їм: чиє це зображення і напис? |
|
21
|
21
|
| гlашz ѥмU кэсаревъ. тогда гlа имъ. въздадите кэсарева кесареви. и б9ия бв7и. | Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. |
|
22
|
22
|
| и слышzвъше дивишzсz и оставльше и отидошz. | Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. |
|
23
|
23
|
| въ тъ дьнь пристѫпишz къ нѥму садукеи иже глаголѭть не быти въскрэшению и въпросишz и | В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: |
|
24
|
24
|
| глаголѭще: учителю моµѶси рече: аще къто умьреть не имы чzдъ да поиметь братъ ѥго женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго. | Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. |
|
25
|
25
|
| бэ же въ насъ седмь братиѩ и прьвыи ожень сz умрэтъ и не имы сэмене остави женѫ своѭ брату своѥмµ. | Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. |
|
26
|
26
|
| такожде въторыи и третии до седьмааго. | Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. |
|
27
|
27
|
| послэжде же ихъ вьсэхъ умрэтъ и жена. | А після всіх померла і жінка. |
|
28
|
28
|
| въ въскрэшениѥ убо которааго отъ седми бѫдеть жена; вьси бо имэша ѭ. | Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. |
|
29
|
29
|
| отъвэщавъ же исусъ рече имъ: блѫдите не вэдѫще книгъ ни силы божиѩ. | Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. |
|
30
|
30
|
| въ въскрэшениѥ бо ни женzть сz ни посагаѭть нъ яко ангели божии на небесеи сѫть. | Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. |
|
31
|
31
|
| о въскрэшении же мрьтвыихъ нэсте ли чьли реченааго вамъ богъмь глаголѭщемь: | А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: |
|
32
|
32
|
| азъ ѥсмь богъ авраамль и богъ исаковъ и богъ ияковль. нэсть богъ богъ мьртвыихъ нъ живыихъ. | Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. |
|
33
|
33
|
| и слышавъше народи дивляахѫ сz о учении ѥго. | І, чуючи, народ дивувався вченню Його. |
|
34
|
34
|
| Фарисэи же слышавъше яко срами садукеѩ събьрашz сz въкупэ. Въ оно+. | А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. |
|
35
|
35
|
| законоUчитель ѥтеръ. приде къ iс7ви искUшяи и гlz. | І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: |
|
36
|
36
|
| Uчителю кая заповэдь ѥсть больши въ законэ. | Учителю, яка заповідь найбільша в законі? |
|
37
|
37
|
| iс7ъ же рече ѥмU, възлюбиши Gа б7а твоѥго вьсэмь срд7цьмь своимь. и всею дш7ею своѥю. и вьсею мыслью своѥю. | Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. |
|
38
|
38
|
| се естъ пьрвая и большия заповэдь. | Це є перша і найбільша заповідь. |
|
39
|
39
|
| въторая же подобьна ѥи. възлюбиши ближьнzаго своѥго яко и самъ сz. | Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. |
|
40
|
40
|
| вьсею Uбо заповэдию. въ законэ прbрци сUть. | На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки. |
|
41
|
41
|
| събьраномъ же фарисэомъ. въпроси я iс7ъ. | Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: |
|
42
|
42
|
| гlz. чьто сz вамъ мьнить о ¦э чии ѥсть сн7ъ. гlашz ѥмU дв7двъ. | що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. |
|
43
|
43
|
| гlа имъ како Uбо дв7дъ д¦ъмь нарицzѥте и Gа гlz. | Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: |
|
44
|
44
|
| рече Gь гв7и моѥмU сzди одеснUю мене. дондеже положю врагы твоя. подъножиѥ ногама твоима. | сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. |
|
45
|
45
|
| аще Uбо дв7дъ д¦мь Gа нарицаѥть. како ѥмU ѥсть сн7ъ. | Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? |
|
46
|
46
|
| и никто же ѥмU не може tвэщати словесе. ни съмэ кто t дн7е того въпросити ѥго ктомU. | І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його. |
Зміст ▼
