|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
|
Рече Gь притъчю сию. подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ члв7кU домовитU. иже изиде кUпьно Uтро наяти дэлателя. виноградU своѥмU.
|
Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника.
|
|
2
|
2
|
|
съвэщавъ же съ дэлатели. по пэнязю на дн7ь. пославъ я въ виноградъ свои.
|
І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
|
|
3
|
3
|
|
и шьдъ въ третиюӬ годинU. видэ ины праздьны. на тържищи стояща.
|
А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла.
|
|
4
|
4
|
|
и тэмъ рече. идэте въ виноградъ мои. иже будеть правьда въдамь вамъ.
|
І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли.
|
|
5
|
5
|
|
они же идоша. пакы же ишьдъ въ шестUю и въ девzтUю годинU. сътвори тако же.
|
А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само.
|
|
6
|
6
|
|
И въ ѥдинUю надесzте годинU ишьдъ сътвори тако. wбрэ дрUгыя праздьны и гlа имъ. что стоите вьсь дн7ь праздьни.
|
Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла?
|
|
7
|
7
|
|
гlаша ѥмU. яко никто же насъ наятъ. гlа имъ. идэте въ виноградъ мои. и ѥже бUдеть правьда приимете.
|
Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите.
|
|
8
|
8
|
|
вечерU же бывъшю. гlа гdнъ винограда. къ приставьникU своѥмU. призови дэлателя. и дажь имъ мьздU начьнъ t послэжьнихъ до пьрвыихъ.
|
Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших.
|
|
9
|
9
|
|
пришьдъше же иже въ ѥдинUю на десzте годинU. прияша по пэнzзю.
|
І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію.
|
|
10
|
10
|
|
и пришьдъше пьрвии. мнzхUсz вzще прияти. и прияша и ти по пэнzзю.
|
Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію.
|
|
11
|
11
|
|
приимъше ръпътахU. на гн7а гlюще.
|
І, одержавши, стали дорікати господареві
|
|
12
|
12
|
|
како сия послэдьняя ѥдинъ чаc сътвориша. равьны намъ сътворилъ ѥси. понесъшимъ тzготU дн7е и варъ.
|
і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку.
|
|
13
|
13
|
|
онъ же tвэщавъ рече. ѥдиномU ихъ. дрUже не обижю тебе. не по пэнzзю ли съвэщахъ съ тобою.
|
Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною?
|
|
14
|
14
|
|
възьми своѥ и иди. хощю же семU послэдьнюUмU дати. яко тобэ.
|
Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі.
|
|
15
|
15
|
|
или нэсть ми лэть сътворити въ своихъ ми ѥже хощю. аще око твоѥ лUкаво ѥсть. яко азъ благъ ѥсмь.
|
Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий?
|
|
16
|
16
|
|
тако бUдUть послэдьнии пьрвии. и пьрвии. послэдьнии. мнози бо сUть зъвании. а мало избраныхъ.
|
Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.
|
|
17
|
17
|
|
и въсходz исусъ въ иерусалимъ поѩтъ оба на десzте ученика ѥдины на пѫть и рече имъ:
|
Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм:
|
|
18
|
18
|
|
се въсходимъ въ иерусалимъ и сынъ чловэчьскыи прэданъ бѫдеть архиереомъ и кънижьникомъ и осѫдzть и на съмрьть
|
ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть;
|
|
19
|
19
|
|
и прэдадzть и на порѫганиѥ ѩзыкомъ и биѥниѥ и пропzтиѥ и въ третии дьнь въскрэснеть.
|
і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне.
|
|
20
|
20
|
|
тъгда пристѫпи къ нѥму мати сыну заведеову съ сынома своима кланяѭщи сz и просzщи нэчесо отъ нѥго.
|
Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього.
|
|
21
|
21
|
|
онъ же рече ѥи: чьто хощеши; глагола ѥму. рьци да сzдете сиѩ оба сына моѩ ѥдинъ о деснѫѭ тебе и ѥдинъ о шуѭѭ тебе въ царьствии твоѥмь.
|
Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм.
|
|
22
|
22
|
|
отвэщавъ же исусъ рече: не вэста сz чесо просzща. можета ли пити чашѫ ѭже азъ имамъ пити; ли крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстити сz; глаголасте ѥму: можевэ.
|
Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо.
|
|
23
|
23
|
|
и глагола има: чашѫ моѭ испиѥта ибо и крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстита сz. а ѥже сэсти о деснѫѭ и о шуѭѭ мене нэсть мънэ сего дати нъ имъже уготовано ѥсть отъ отьца моѥго.
|
І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм.
|
|
24
|
24
|
|
и слышавъше десzтии негодовашz о обою брату.
|
Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів.
|
|
25
|
25
|
|
исусъ же призъвавъ ѩ рече. вэсте яко кънzзи ѩзыкъ господьствуѭть ими и велиции обладаѭть ими.
|
Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними.
|
|
26
|
26
|
|
не тако же бѫдеть въ васъ нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ да бѫдеть вамъ слуга
|
Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою.
|
|
27
|
27
|
|
и иже аще хощеть въ васъ быти прэдьнии да бѫдеть вамъ рабъ.
|
І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом.
|
|
28
|
28
|
|
якоже сынъ чловэчьскыи не приде да послужzть ѥму нъ послужитъ и дати душѫ своѭ избавлениѥ за мъногы.
|
Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.
|
|
29
|
29
|
|
В оно+. исходzщю iс7ви t ѥрихона. по немь идU народи.
|
І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу.
|
|
30
|
30
|
|
и се дъва слэпьцz сэдzщz при пUти. и слышавъшz яко iс7ъ мимо ходить. възъписта гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ.
|
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
|
|
31
|
31
|
|
народи же запрэщахU има Uмълчzти. она же паче въпияста гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ.
|
Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів!
|
|
32
|
32
|
|
и ставъ iс7ъ възгласи я и рече. чьто хощета да сътворю вама.
|
Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам?
|
|
33
|
33
|
|
гlаста ѥмU Gи. да tвьрзетесz наю очи.
|
Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші.
|
|
34
|
34
|
|
млrдовавъ же iс7ъ прикоснUсz очию има. и абие прозьрэста има очи. и по немъ идоста.
|
Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
