|
Глава 20
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| Рече Gь притъчю сию. подобьно ѥсть цр7ство нб7сноѥ члв7кU домовитU. иже изиде кUпьно Uтро наяти дэлателя. виноградU своѥмU. | Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. |
|
2
|
2
|
| съвэщавъ же съ дэлатели. по пэнязю на дн7ь. пославъ я въ виноградъ свои. | І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. |
|
3
|
3
|
| и шьдъ въ третиюӬ годинU. видэ ины праздьны. на тържищи стояща. | А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. |
|
4
|
4
|
| и тэмъ рече. идэте въ виноградъ мои. иже будеть правьда въдамь вамъ. | І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. |
|
5
|
5
|
| они же идоша. пакы же ишьдъ въ шестUю и въ девzтUю годинU. сътвори тако же. | А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. |
|
6
|
6
|
| И въ ѥдинUю надесzте годинU ишьдъ сътвори тако. wбрэ дрUгыя праздьны и гlа имъ. что стоите вьсь дн7ь праздьни. | Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? |
|
7
|
7
|
| гlаша ѥмU. яко никто же насъ наятъ. гlа имъ. идэте въ виноградъ мои. и ѥже бUдеть правьда приимете. | Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. |
|
8
|
8
|
| вечерU же бывъшю. гlа гdнъ винограда. къ приставьникU своѥмU. призови дэлателя. и дажь имъ мьздU начьнъ t послэжьнихъ до пьрвыихъ. | Коли ж настав вечір, господар виноградника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. |
|
9
|
9
|
| пришьдъше же иже въ ѥдинUю на десzте годинU. прияша по пэнzзю. | І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. |
|
10
|
10
|
| и пришьдъше пьрвии. мнzхUсz вzще прияти. и прияша и ти по пэнzзю. | Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. |
|
11
|
11
|
| приимъше ръпътахU. на гн7а гlюще. | І, одержавши, стали дорікати господареві |
|
12
|
12
|
| како сия послэдьняя ѥдинъ чаc сътвориша. равьны намъ сътворилъ ѥси. понесъшимъ тzготU дн7е и варъ. | і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. |
|
13
|
13
|
| онъ же tвэщавъ рече. ѥдиномU ихъ. дрUже не обижю тебе. не по пэнzзю ли съвэщахъ съ тобою. | Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовився зі мною? |
|
14
|
14
|
| възьми своѥ и иди. хощю же семU послэдьнюUмU дати. яко тобэ. | Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. |
|
15
|
15
|
| или нэсть ми лэть сътворити въ своихъ ми ѥже хощю. аще око твоѥ лUкаво ѥсть. яко азъ благъ ѥсмь. | Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? |
|
16
|
16
|
| тако бUдUть послэдьнии пьрвии. и пьрвии. послэдьнии. мнози бо сUть зъвании. а мало избраныхъ. | Так будуть останні першими, і перші — останніми; бо багато покликаних, та мало обраних. |
|
17
|
17
|
| и въсходz исусъ въ иерусалимъ поѩтъ оба на десzте ученика ѥдины на пѫть и рече имъ: | Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: |
|
18
|
18
|
| се въсходимъ въ иерусалимъ и сынъ чловэчьскыи прэданъ бѫдеть архиереомъ и кънижьникомъ и осѫдzть и на съмрьть | ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; |
|
19
|
19
|
| и прэдадzть и на порѫганиѥ ѩзыкомъ и биѥниѥ и пропzтиѥ и въ третии дьнь въскрэснеть. | і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день воскресне. |
|
20
|
20
|
| тъгда пристѫпи къ нѥму мати сыну заведеову съ сынома своима кланяѭщи сz и просzщи нэчесо отъ нѥго. | Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. |
|
21
|
21
|
| онъ же рече ѥи: чьто хощеши; глагола ѥму. рьци да сzдете сиѩ оба сына моѩ ѥдинъ о деснѫѭ тебе и ѥдинъ о шуѭѭ тебе въ царьствии твоѥмь. | Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. |
|
22
|
22
|
| отвэщавъ же исусъ рече: не вэста сz чесо просzща. можета ли пити чашѫ ѭже азъ имамъ пити; ли крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстити сz; глаголасте ѥму: можевэ. | Ісус сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. |
|
23
|
23
|
| и глагола има: чашѫ моѭ испиѥта ибо и крьщениѥмь имьже азъ крьщѫ сz крьстита сz. а ѥже сэсти о деснѫѭ и о шуѭѭ мене нэсть мънэ сего дати нъ имъже уготовано ѥсть отъ отьца моѥго. | І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч — не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. |
|
24
|
24
|
| и слышавъше десzтии негодовашz о обою брату. | Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. |
|
25
|
25
|
| исусъ же призъвавъ ѩ рече. вэсте яко кънzзи ѩзыкъ господьствуѭть ими и велиции обладаѭть ими. | Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. |
|
26
|
26
|
| не тако же бѫдеть въ васъ нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ да бѫдеть вамъ слуга | Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. |
|
27
|
27
|
| и иже аще хощеть въ васъ быти прэдьнии да бѫдеть вамъ рабъ. | І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. |
|
28
|
28
|
| якоже сынъ чловэчьскыи не приде да послужzть ѥму нъ послужитъ и дати душѫ своѭ избавлениѥ за мъногы. | Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох. |
|
29
|
29
|
| В оно+. исходzщю iс7ви t ѥрихона. по немь идU народи. | І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. |
|
30
|
30
|
| и се дъва слэпьцz сэдzщz при пUти. и слышавъшz яко iс7ъ мимо ходить. възъписта гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ. | І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! |
|
31
|
31
|
| народи же запрэщахU има Uмълчzти. она же паче въпияста гlюща. помилUи ны Gи сн7U дв7двъ. | Народ же примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! |
|
32
|
32
|
| и ставъ iс7ъ възгласи я и рече. чьто хощета да сътворю вама. | Ісус, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? |
|
33
|
33
|
| гlаста ѥмU Gи. да tвьрзетесz наю очи. | Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. |
|
34
|
34
|
| млrдовавъ же iс7ъ прикоснUсz очию има. и абие прозьрэста има очи. и по немъ идоста. | Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним. |
Зміст ▼
