|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 1) Въ нача́лѣ бѣ́ Сло́во, и Сло́во бѣ́ къ Бо́гу [у Бо́га], и Бо́гъ бѣ́ Сло́во.
|
Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
|
|
2
|
2
|
|
Се́й бѣ́ искони́ къ Бо́гу [у Бо́га]:
|
Воно було споконвіку в Бога.
|
|
3
|
3
|
|
вся́ Тѣ́мъ бы́ша, и безъ Него́ ничто́же бы́сть, є́же бы́сть.
|
Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.
|
|
4
|
4
|
|
Въ То́мъ живо́тъ бѣ́, и живо́тъ бѣ́ свѣ́тъ человѣ́комъ:
|
У Ньому було життя, і життя було світлом людям.
|
|
5
|
5
|
|
и свѣ́тъ во тмѣ́ свѣ́тится, и тма́ єго́ не объя́тъ.
|
І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.
|
|
6
|
6
|
|
Бы́сть человѣ́къ по́сланъ от Бо́га, и́мя єму́ Іоа́ннъ:
|
Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан.
|
|
7
|
7
|
|
се́й пріи́де во свидѣ́телство, да свидѣ́телствуєтъ о Свѣ́тѣ, да вси́ вѣ́ру и́мутъ єму́.
|
Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.
|
|
8
|
8
|
|
Не бѣ́ то́й свѣ́тъ, но да свидѣ́телствуєтъ о Свѣ́тѣ:
|
Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
|
|
9
|
9
|
|
бѣ́ Свѣ́тъ и́стинный, И́же просвѣща́єтъ вся́каго человѣ́ка гряду́щаго въ мі́ръ:
|
Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.
|
|
10
|
10
|
|
въ мі́рѣ бѣ́, и мі́ръ Тѣ́мъ бы́сть, и мі́ръ Єго́ не позна́:
|
У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.
|
|
11
|
11
|
|
во своя́ пріи́де, и свои́ Єго́ не прія́ша.
|
До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.
|
|
12
|
12
|
|
Єли́цы же прія́ша Єго́, даде́ и́мъ о́бласть ча́домъ Бо́жіимъ бы́ти, вѣ́рующымъ во и́мя Єго́,
|
А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,
|
|
13
|
13
|
|
и́же не от кро́вѣ, ни от по́хоти плотскі́я, ни от по́хоти му́жескія, но от Бо́га роди́шася.
|
які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.
|
|
14
|
14
|
|
И Сло́во пло́ть бы́сть и всели́ся въ ны́, и ви́дѣхомъ сла́ву Єго́, сла́ву я́ко Єдиноро́днаго от Отца́, испо́лнь благода́ти и и́стины.
|
І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.
|
|
15
|
15
|
|
Іоа́ннъ свидѣ́телствуєтъ о Не́мъ и воззва́ глаго́ла: Се́й бѣ́, Єго́же рѣ́хъ, И́же по мнѣ́ Гряды́й, предо мно́ю бы́сть, я́ко пе́рвѣє мене́ бѣ́.
|
Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.
|
|
16
|
16
|
|
И от исполне́нія Єго́ мы́ вси́ прія́хомъ и благода́ть возъ благода́ть:
|
І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,
|
|
17
|
17
|
|
я́ко зако́нъ Моисе́омъ да́нъ бы́сть, благода́ть [же] и и́стина Іису́съ Христо́мъ бы́сть.
|
бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.
|
|
18
|
18
|
|
(Зач. 2) Бо́га никто́же ви́дѣ нигдѣ́же: Єдиноро́дный Сы́нъ, сы́й въ ло́нѣ О́тчи, То́й исповѣ́да.
|
Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.
|
|
19
|
19
|
|
И сіє́ є́сть свидѣ́телство Іоа́нново, єгда́ посла́ша Жи́дове от Ієрусали́ма ієре́євъ и леві́товъ, да вопро́сятъ єго́: ты́ кто́ єси́?
|
І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є?
|
|
20
|
20
|
|
И исповѣ́да и не отве́ржеся: и исповѣ́да, я́ко нѣ́смь а́зъ Христо́съ.
|
Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос.
|
|
21
|
21
|
|
И вопроси́ша єго́: что́ у́бо? Иліа́ ли єси́ ты́? И глаго́ла: нѣ́смь. Проро́къ ли єси́? И отвѣща́: ни́.
|
І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.
|
|
22
|
22
|
|
Рѣ́ша же єму́: кто́ єси́? Да отвѣ́тъ да́мы посла́вшымъ ны́: что́ глаго́леши о тебѣ́ самѣ́мъ?
|
Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе?
|
|
23
|
23
|
|
Рече́: а́зъ гла́съ вопію́щаго въ пусты́ни: испра́вите пу́ть Госпо́день, я́коже рече́ Иса́іа проро́къ.
|
Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк.
|
|
24
|
24
|
|
И по́сланніи бѣ́ху от фарісе́й:
|
А посланці були від фарисеїв.
|
|
25
|
25
|
|
и вопроси́ша єго́ и рѣ́ша єму́: что́ у́бо креща́єши, а́ще ты́ нѣ́си Христо́съ, ни Иліа́, ни проро́къ?
|
І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк?
|
|
26
|
26
|
|
Отвѣща́ и́мъ Іоа́ннъ, глаго́ля: а́зъ креща́ю водо́ю: посредѣ́ же ва́съ стои́тъ, Єго́же вы́ не вѣ́сте:
|
Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте;
|
|
27
|
27
|
|
То́й є́сть Гряды́й по мнѣ́, И́же предо мно́ю бы́сть, Єму́же нѣ́смь а́зъ досто́инъ, да отрѣшу́ реме́нь сапогу́ Єго́.
|
Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.
|
|
28
|
28
|
|
Сія́ въ Виѳава́рѣ бы́ша объ о́нъ по́лъ Іорда́на, идѣ́же бѣ́ Іоа́ннъ крестя́.
|
Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.
|
|
29
|
29
|
|
(Зач. 3) Во у́трій (же) ви́дѣ Іоа́ннъ Іису́са гряду́ща къ себѣ́ и глаго́ла: се́, А́гнецъ Бо́жій, взе́мляй грѣхи́ мі́ра:
|
Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу.
|
|
30
|
30
|
|
Се́й є́сть, о Не́мже а́зъ рѣ́хъ: по мнѣ́ гряде́тъ Му́жъ, И́же предо мно́ю бы́сть, я́ко пе́рвѣє мене́ бѣ́:
|
Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене.
|
|
31
|
31
|
|
и а́зъ не вѣ́дѣхъ Єго́: но да яви́тся Ізра́илеви, сего́ ра́ди пріидо́хъ а́зъ водо́ю крестя́.
|
Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві.
|
|
32
|
32
|
|
И свидѣ́телствова Іоа́ннъ, глаго́ля, я́ко ви́дѣхъ Ду́ха сходя́ща я́ко го́лубя съ небесе́, и пребы́сть на Не́мъ:
|
І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.
|
|
33
|
33
|
|
и а́зъ не вѣ́дѣхъ Єго́: но Посла́вый мя́ крести́ти водо́ю, То́й мнѣ́ рече́: надъ Него́же у́зриши Ду́ха сходя́ща и пребыва́юща на Не́мъ, То́й є́сть крестя́й Ду́хомъ Святы́мъ:
|
Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
|
|
34
|
34
|
|
и а́зъ ви́дѣхъ и свидѣ́телствовахъ, я́ко Се́й є́сть Сы́нъ Бо́жій.
|
І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
|
|
35
|
35
|
|
(Зач. 4) Во у́трій (же) па́ки стоя́ше Іоа́ннъ, и от учени́къ єго́ два́.
|
Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів.
|
|
36
|
36
|
|
И узрѣ́въ Іису́са гряду́ща, глаго́ла: се́, А́гнецъ Бо́жій.
|
І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.
|
|
37
|
37
|
|
И слы́шаста єго́ о́ба ученика́ глаго́лющаго, и по Іису́сѣ идо́ста.
|
Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом.
|
|
38
|
38
|
|
Обра́щься же Іису́съ и ви́дѣвъ я́ по Себѣ́ иду́ща, глаго́ла и́ма: чесо́ и́щета? О́на же рѣ́ста Єму́: Равві́, є́же глаго́лется сказа́ємо Учи́телю, гдѣ́ живе́ши?
|
Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш?
|
|
39
|
39
|
|
(И) глаго́ла и́ма: пріиди́та и ви́дита. Пріидо́ста и ви́дѣста, гдѣ́ живя́ше, и у Него́ пребы́ста де́нь то́й. Бѣ́ же ча́съ деся́тый.
|
Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години.
|
|
40
|
40
|
|
Бѣ́ (же) Андре́й, бра́тъ Сі́мона Петра́, єди́нъ от обою́ слы́шавшею от Іоа́нна и по Не́мъ ше́дшею.
|
Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра.
|
|
41
|
41
|
|
Обрѣ́те се́й пре́жде бра́та своєго́ Сі́мона и глаго́ла єму́: обрѣто́хомъ Мессі́ю, є́же є́сть сказа́ємо Христо́съ.
|
Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос.
|
|
42
|
42
|
|
И приведе́ єго́ ко Іису́сови. Воззрѣ́въ же на́нь Іису́съ рече́: ты́ єси́ Сі́монъ сы́нъ Іо́нинъ: ты́ нарече́шися Ки́фа, є́же сказа́єтся Пе́тръ.
|
І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].
|
|
43
|
43
|
|
(Зач. 5) Во у́трій (же) восхотѣ́ изы́ти въ Галіле́ю: и обрѣ́те Філі́ппа и глаго́ла єму́: гряди́ по Мнѣ́.
|
Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною.
|
|
44
|
44
|
|
Бѣ́ (же) Філі́ппъ от Виѳсаі́ды, от гра́да Андре́ова и Петро́ва.
|
Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
|
|
45
|
45
|
|
Обрѣ́те Філі́ппъ Наѳана́ила и глаго́ла єму́: Єго́же писа́ Моисе́й въ зако́нѣ и проро́цы, обрѣто́хомъ Іису́са сы́на Іо́сифова, и́же от Назаре́та.
|
Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета.
|
|
46
|
46
|
|
И глаго́ла єму́ Наѳана́илъ: от Назаре́та мо́жетъ ли что́ добро́ бы́ти? Глаго́ла єму́ Філі́ппъ: пріиди́ и ви́ждь.
|
Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись.
|
|
47
|
47
|
|
Ви́дѣ (же) Іису́съ Наѳана́ила гряду́ща къ Себѣ́ и глаго́ла о не́мъ: се́, вои́стинну Ізра́илтянинъ, въ не́мже льсти́ нѣ́сть.
|
Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.
|
|
48
|
48
|
|
Глаго́ла Єму́ Наѳана́илъ: ка́ко мя́ зна́єши? Отвѣща́ Іису́съ и рече́ єму́: пре́жде да́же не возгласи́ тебе́ Філі́ппъ, су́ща тя́ подъ смоко́вницею ви́дѣхъ тя́.
|
Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.
|
|
49
|
49
|
|
Отвѣща́ Наѳана́илъ и глаго́ла Єму́: Равві́, Ты́ єси́ Сы́нъ Бо́жій, Ты́ єси́ Ца́рь Ізра́илевъ.
|
Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів.
|
|
50
|
50
|
|
Отвѣща́ Іису́съ и рече́ єму́: зане́ рѣ́хъ ти́, я́ко ви́дѣхъ тя́ подъ смоко́вницею, вѣ́руєши: бо́лша си́хъ у́зриши.
|
Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш.
|
|
51
|
51
|
|
И глаго́ла єму́: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, отсе́лѣ у́зрите не́бо отве́рсто и А́нгелы Бо́жія восходя́щыя и низходя́щыя надъ Сы́на Человѣ́ческаго.
|
І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.
|
