|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Єгда́ у́бо разумѣ́ Іису́съ, я́ко услы́шаша фарісе́є, я́ко Іису́съ мно́жайшыя ученики́ твори́тъ и креща́єтъ, не́же Іоа́ннъ: | Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, — |
|
2
|
2
|
| Іису́съ же Са́мъ не креща́ше, но ученицы́ Єго́: | хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, — |
|
3
|
3
|
| оста́ви Іуде́ю, и и́де па́ки въ Галіле́ю. | то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї. |
|
4
|
4
|
| Подоба́ше же Єму́ проити́ сквозѣ́ Самарі́ю. | Належало ж Йому проходити через Самарію. |
|
5
|
5
|
| Пріи́де у́бо во гра́дъ Самарі́йскій, глаго́лемый Сиха́рь, бли́зъ ве́си, ю́же даде́ Іа́ковъ Іо́сифу сы́ну своєму́: | Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу. |
|
6
|
6
|
| бѣ́ же ту́ исто́чникъ Іа́ковль. Іису́съ же утру́ждся от пути́, сѣдя́ше та́ко на исто́чницѣ: бѣ́ [же] я́ко ча́съ шесты́й. | Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години. |
|
7
|
7
|
| Пріи́де жена́ от Самарі́и почерпа́ти во́ду. Глаго́ла є́й Іису́съ: да́ждь Ми́ пи́ти. | Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися. |
|
8
|
8
|
| Ученицы́ бо Єго́ отшли́ бя́ху во гра́дъ, да бра́шно ку́пятъ. | Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі. |
|
9
|
9
|
| Глаго́ла Єму́ жена́ Самаряны́ня: ка́ко ты́ Жидови́нъ сы́й от мене́ пи́ти про́сиши, жены́ Самаряны́ни су́щія, не прикаса́ютбося Жи́дове Самаря́номъ. | Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами. |
|
10
|
10
|
| Отвѣща́ Іису́съ и рече́ є́й: а́ще бы вѣ́дала єси́ да́ръ Бо́жій, и Кто́ є́сть глаго́ляй ти́: да́ждь Ми́ пи́ти: ты́ бы проси́ла у Него́, и да́лъ бы ти́ во́ду жи́ву. | Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої. |
|
11
|
11
|
| Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ни почерпа́ла има́ши, и студене́цъ є́сть глубо́къ: отку́ду у́бо има́ши во́ду жи́ву, | Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу? |
|
12
|
12
|
| еда́ ты́ бо́ліи єси́ отца́ на́шего Іа́кова, и́же даде́ на́мъ студене́цъ се́й, и то́й изъ него́ пи́тъ, и сы́нове єго́, и ско́ти єго́? | Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його? |
|
13
|
13
|
| Отвѣща́ Іису́съ и рече́ є́й: вся́къ пія́й от воды́ сея́ вжа́ждется па́ки: | Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим. |
|
14
|
14
|
| а и́же піє́тъ от воды́, ю́же А́зъ да́мъ єму́, не вжа́ждется во вѣ́ки: но вода́, ю́же [А́зъ] да́мъ єму́, бу́детъ въ не́мъ исто́чникъ воды́ теку́щія въ живо́тъ вѣ́чный. | А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне. |
|
15
|
15
|
| Глаго́ла къ Нему́ жена́: Го́споди, да́ждь ми́ сію́ во́ду, да ни жа́жду, ни прихожду́ сѣ́мо почерпа́ти. | Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати. |
|
16
|
16
|
| Глаго́ла є́й Іису́съ: иди́, пригласи́ му́жа твоєго́ и пріиди́ сѣ́мо. | Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди. |
|
17
|
17
|
| Отвѣща́ жена́ и рече́ [Єму́]: не и́мамъ му́жа. Глаго́ла є́й Іису́съ: до́брѣ рекла́ єси́, я́ко му́жа не и́мамъ: | Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш, |
|
18
|
18
|
| пя́ть бо муже́й имѣ́ла єси́, и ны́нѣ, єго́же и́маши, нѣ́сть ти́ му́жъ: се́ вои́стинну рекла́ єси́. | бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала. |
|
19
|
19
|
| Глаго́ла Єму́ жена́: Го́споди, ви́жу, я́ко проро́къ єси́ Ты́: | Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк. |
|
20
|
20
|
| отцы́ на́ши въ горѣ́ се́й поклони́шася: и вы́ глаго́лете, я́ко во Ієрусали́мѣхъ є́сть мѣ́сто, идѣ́же кла́нятися подоба́єтъ. | Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі. |
|
21
|
21
|
| Глаго́ла є́й Іису́съ: же́но, вѣ́ру Ми́ ими́, я́ко гряде́тъ ча́съ, єгда́ ни въ горѣ́ се́й, ни во Ієрусали́мѣхъ покло́нитеся Отцу́: | Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі. |
|
22
|
22
|
| вы́ кла́няетеся, єго́же не вѣ́сте: мы́ кла́няемся, єго́же вѣ́мы, я́ко спасе́ніє от Іуде́и є́сть: | Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв. |
|
23
|
23
|
| но гряде́тъ ча́съ, и ны́нѣ є́сть, єгда́ и́стинніи покло́нницы покло́нятся Отцу́ ду́хомъ и и́стиною: и́бо Оте́цъ таковы́хъ и́щетъ покланя́ющихся Єму́: | Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. |
|
24
|
24
|
| ду́хъ [е́сть] Бо́гъ: и и́же кла́няется Єму́, ду́хомъ и и́стиною досто́итъ кла́нятися. | Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною. |
|
25
|
25
|
| Глаго́ла Єму́ жена́: вѣ́мъ, я́ко Мессі́а пріи́детъ, глаго́лемый Христо́съ: єгда́ То́й пріи́детъ, возвѣсти́тъ на́мъ вся́. | Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе. |
|
26
|
26
|
| Глаго́ла є́й Іису́съ: А́зъ є́смь, глаго́ляй съ тобо́ю. | Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою. |
|
27
|
27
|
| И тогда́ пріидо́ша ученицы́ Єго́ и чудя́хуся, я́ко съ же́ною глаго́лаше: оба́че никто́же рече́: чесо́ и́щеши? Или́: что́ глаго́леши съ не́ю? | В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею? |
|
28
|
28
|
| Оста́ви же водоно́съ сво́й жена́, и и́де во гра́дъ, и глаго́ла человѣ́комъ: | Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: |
|
29
|
29
|
| пріиди́те [и] ви́дите Человѣ́ка, И́же рече́ ми вся́, єли́ка сотвори́хъ: єда́ То́й є́сть Христо́съ? | ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? |
|
30
|
30
|
| Изыдо́ша же изъ гра́да, и грядя́ху къ Нему́. | Вони вийшли з міста і пішли до Нього. |
|
31
|
31
|
| Между́ же си́мъ моля́ху Єго́ ученицы́ [Єго́], глаго́люще: Равви́, я́ждь. | Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж. |
|
32
|
32
|
| О́нъ же рече́ и́мъ: А́зъ бра́шно и́мамъ я́сти, єго́же вы́ не вѣ́сте. | Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте. |
|
33
|
33
|
| Глаго́лаху у́бо ученицы́ къ себѣ́: єда́ кто́ принесе́ Єму́ я́сти? | Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти? |
|
34
|
34
|
| Глаго́ла и́мъ Іису́съ: Моє́ бра́шно є́сть, да сотворю́ во́лю Посла́вшаго Мя́ и совершу́ дѣ́ло Єго́. | Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його. |
|
35
|
35
|
| Не вы́ ли глаго́лете, я́ко єще́ четы́ри мѣ́сяцы су́ть, и жа́тва пріи́детъ? Се́ глаго́лю ва́мъ: возведи́те о́чи ва́ши, и ви́дите ни́вы, я́ко пла́вы су́ть къ жа́твѣ уже́: | Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив. |
|
36
|
36
|
| и жня́й мзду́ пріє́млетъ, и собира́єтъ пло́дъ въ живо́тъ вѣ́чный, да и сѣ́яй вку́пѣ ра́дуєтся, и жня́й: | Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи. |
|
37
|
37
|
| о се́мъ бо сло́во є́сть и́стинноє, я́ко и́нъ є́сть сѣ́яй, и и́нъ є́сть жня́й: | Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне. |
|
38
|
38
|
| а́зъ посла́хъ вы́ жа́ти, идѣ́же вы́ не труди́стеся: ині́и труди́шася, и вы́ въ тру́дъ и́хъ внидо́сте. | Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю. |
|
39
|
39
|
| От гра́да же того́ мно́зи вѣ́роваша въ О́нь от Самаря́нъ, за сло́во жены́ свидѣ́телствующія, я́ко рече́ ми вся́, єли́ка сотвори́хъ. | І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. |
|
40
|
40
|
| Єгда́ у́бо пріидо́ша къ нему́ Самаря́не, моля́ху Єго́, да бы пребы́лъ у ни́хъ: и пребы́сть ту́ два́ дни́. | І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. |
|
41
|
41
|
| И мно́го па́че вѣ́роваша за сло́во Єго́: | І ще більше увірувало в Нього за Його словом. |
|
42
|
42
|
| женѣ́ же глаго́лаху, я́ко не ктому́ за твою́ бесѣ́ду вѣ́руємъ: са́ми бо слы́шахомъ, и вѣ́мы, я́ко Се́й є́сть вои́стинну Спа́съ мі́ру, Христо́съ. | А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос. |
|
43
|
43
|
| По двою́ же дню́ изы́де отту́ду, и и́де въ Галіле́ю: | Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї, |
|
44
|
44
|
| Са́мъ бо Іису́съ свидѣ́телствова, я́ко проро́къ во своє́мъ оте́чествіи че́сти не и́мать. | бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести. |
|
45
|
45
|
| Єгда́ же пріи́де въ Галіле́ю, прія́ша Єго́ Галіле́ане, вся́ ви́дѣвше, я́же сотвори́ во Ієрусали́мѣхъ въ пра́здникъ: и ті́и бо пріидо́ша въ пра́здникъ. | Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято. |
|
46
|
46
|
| Пріи́де же па́ки Іису́съ въ Ка́ну Галіле́йскую, идѣ́же претвори́ во́ду въ віно́. И бѣ́ нѣ́кій царе́въ му́жъ, єго́же сы́нъ боля́ше въ Капернау́мѣ. | Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий. |
|
47
|
47
|
| Се́й слы́шавъ, я́ко Іису́съ пріи́де от Іуде́и въ Галіле́ю, и́де къ Нему́ и моля́ше Єго́, да сни́детъ и исцѣли́тъ сы́на єго́: имѣ́яше бо умре́ти. | Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті. |
|
48
|
48
|
| Рече́ у́бо Іису́съ къ нему́: а́ще зна́меній и чуде́съ не ви́дите, не и́мате вѣ́ровати. | Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес. |
|
49
|
49
|
| Глаго́ла къ Нему́ царе́въ му́жъ: Го́споди, сни́ди, пре́жде да́же не у́мретъ отроча́ моє́. | Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій. |
|
50
|
50
|
| Глаго́ла єму́ Іису́съ: иди́, сы́нъ тво́й жи́въ є́сть. И вѣ́рова человѣ́къ словеси́, є́же рече́ єму́ Іису́съ, и идя́ше. | Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. |
|
51
|
51
|
| А́біє же входя́щу єму́, [се́,] раби́ єго́ срѣто́ша єго́, и возвѣсти́ша [ему́], глаго́люще, я́ко сы́нъ тво́й жи́въ є́сть. | Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий. |
|
52
|
52
|
| Вопроша́ ше у́бо от ни́хъ о ча́сѣ, въ кото́рый легча́є єму́ бы́сть, и рѣ́ша єму́, я́ко вчера́ въ ча́съ седмы́й оста́ви єго́ о́гнь. | Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка. |
|
53
|
53
|
| Разумѣ́ же оте́цъ, я́ко то́й бѣ́ ча́съ, въ о́ньже рече́ єму́ Іису́съ, я́ко сы́нъ тво́й жи́въ є́сть: и вѣ́рова са́мъ и ве́сь до́мъ єго́. | Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його. |
|
54
|
54
|
| Сіє́ па́ки второ́є знаме́ніє сотвори́ Іису́съ, прише́дъ от Іуде́и въ Галіле́ю. | Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
