|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
|
Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: не входя́й две́рьми во дво́ръ о́вчій, но прела́зя и́нудѣ, то́й та́ть є́сть и разбо́йникъ:
|
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
|
|
2
|
2
|
|
а входя́й две́рьми па́стырь є́сть овца́мъ:
|
А хто входить у двері, той пастир овець.
|
|
3
|
3
|
|
сему́ две́рникъ отверза́єтъ, и о́вцы гла́съ єго́ слы́шатъ, и своя́ о́вцы глаша́єтъ по и́мени, и изго́нитъ и́хъ:
|
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
|
|
4
|
4
|
|
и єгда́ своя́ о́вцы иждене́тъ, предъ ни́ми хо́дитъ: и о́вцы по не́мъ и́дутъ, я́ко вѣ́дятъ гла́съ єго́:
|
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
|
|
5
|
5
|
|
по чужде́мъ же не и́дутъ, но бѣжа́тъ от него́, я́ко не зна́ютъ чужда́го гла́са.
|
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
|
|
6
|
6
|
|
Сію́ при́тчу рече́ и́мъ Іису́съ: они́ же не разумѣ́ша, что́ бя́ше, я́же глаго́лаше и́мъ.
|
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
|
|
7
|
7
|
|
Рече́ же па́ки и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко А́зъ є́смь две́рь овца́мъ.
|
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
|
|
8
|
8
|
|
Вси́, єли́ко [и́хъ] пріи́де пре́жде Мене́, та́тіє су́ть и разбо́йницы: но не послу́шаша и́хъ о́вцы.
|
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
|
|
9
|
9
|
|
(Зач. 36) А́зъ є́смь две́рь: Мно́ю а́ще кто́ вни́детъ, спасе́тся: и вни́детъ и изы́детъ, и па́жить обря́щетъ.
|
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
|
|
10
|
10
|
|
Та́ть не прихо́дитъ, ра́звѣ да укра́детъ и убіє́тъ и погуби́тъ: А́зъ пріидо́хъ, да живо́тъ и́мутъ и ли́шше и́мутъ.
|
Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали.
|
|
11
|
11
|
|
А́зъ є́смь па́стырь до́брый: па́стырь до́брый ду́шу свою́ полага́єтъ за о́вцы:
|
Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець.
|
|
12
|
12
|
|
а нає́мникъ, и́же нѣ́сть па́стырь, єму́же не су́ть о́вцы своя́, ви́дитъ во́лка гряду́ща, и оставля́єтъ о́вцы, и бѣ́гаєтъ: и во́лкъ расхи́титъ и́хъ, и распу́дитъ о́вцы:
|
А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець.
|
|
13
|
13
|
|
а нає́мникъ бѣжи́тъ, я́ко нає́мникъ є́сть, и неради́тъ о овца́хъ.
|
А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець.
|
|
14
|
14
|
|
А́зъ є́смь па́стырь до́брый: и зна́ю Моя́, и зна́ютъ Мя́ Моя́:
|
Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої.
|
|
15
|
15
|
|
я́коже зна́єтъ Мя́ Оте́цъ, и А́зъ зна́ю Отца́: и ду́шу Мою́ полага́ю за о́вцы.
|
Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець.
|
|
16
|
16
|
|
И и́ны о́вцы и́мамъ, я́же не су́ть от двора́ сего́: и ты́я Ми́ подоба́єтъ привести́, и гла́съ Мо́й услы́шатъ: и бу́детъ єди́но ста́до и єди́нъ Па́стырь.
|
Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир.
|
|
17
|
17
|
|
(Зач. 37) Сего́ ра́ди Мя́ Оте́цъ лю́битъ, я́ко А́зъ ду́шу Мою́ полага́ю, да па́ки пріиму́ ю́:
|
Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її.
|
|
18
|
18
|
|
никто́же во́зметъ ю́ от Мене́, но А́зъ полага́ю ю́ о Себѣ́: о́бласть и́мамъ положи́ти ю́, и о́бласть и́мамъ па́ки прія́ти ю́. Сію́ за́повѣдь прія́хъ от Отца́ Моєго́.
|
Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого.
|
|
19
|
19
|
|
Ра́спря же па́ки бы́сть во Іуде́єхъ за словеса́ сія́.
|
Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями.
|
|
20
|
20
|
|
Глаго́лаху же мно́зи от ни́хъ: бѣ́са и́мать и неи́стовъ є́сть: что́ Єго́ послу́шаєте?
|
Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його?
|
|
21
|
21
|
|
Ині́и глаго́лаху: Сіи́ глаго́ли не су́ть бѣсну́ющагося: єда́ мо́жетъ бѣ́съ слѣпы́мъ о́чи отве́рсти?
|
Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?
|
|
22
|
22
|
|
(Зач.) Бы́ша же [тогда́] обновле́нія во Ієрусали́мѣхъ, и зима́ бѣ́.
|
Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима.
|
|
23
|
23
|
|
И хожда́ше Іису́съ въ це́ркви, въ притво́рѣ Соломо́ни.
|
Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім.
|
|
24
|
24
|
|
Обыдо́ша же Єго́ Іуде́є, и глаго́лаху Єму́: доко́лѣ ду́шы на́шя взе́млеши, а́ще Ты́ єси́ Христо́съ, рцы́ на́мъ не обину́яся.
|
Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо.
|
|
25
|
25
|
|
Отвѣща́ и́мъ Іису́съ: рѣ́хъ ва́мъ, и не вѣ́руєте: дѣла́, я́же А́зъ творю́ о и́мени Отца́ Моєго́, та́ свидѣ́телствуютъ о Мнѣ́:
|
Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене.
|
|
26
|
26
|
|
но вы́ не вѣ́руєте: нѣ́сте бо от ове́цъ Мои́хъ, я́коже рѣ́хъ ва́мъ:
|
Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
|
|
27
|
27
|
|
(Зач. 38) о́вцы Моя́ гла́са Моєго́ слу́шаютъ, и А́зъ зна́ю и́хъ, и по Мнѣ́ гряду́тъ:
|
Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною.
|
|
28
|
28
|
|
и А́зъ живо́тъ вѣ́чный да́мъ и́мъ, и не поги́бнутъ во вѣ́ки, и не восхи́титъ и́хъ никто́же от руки́ Моєя́:
|
І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї.
|
|
29
|
29
|
|
Оте́цъ Мо́й, И́же даде́ Мнѣ́, бо́лій всѣ́хъ є́сть: и никто́же мо́жетъ восхи́тити и́хъ от руки́ Отца́ Моєго́:
|
Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого.
|
|
30
|
30
|
|
А́зъ и Оте́цъ єди́но єсма́.
|
Я і Отець — єдине.
|
|
31
|
31
|
|
Взя́ша же ка́меніє па́ки Іуде́є, да побію́тъ Єго́.
|
Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його.
|
|
32
|
32
|
|
Отвѣща́ и́мъ Іису́съ: мно́га добра́ дѣла́ яви́хъ ва́мъ от Отца́ Моєго́: за ко́є и́хъ дѣ́ло ка́меніє ме́щете на Мя́?
|
Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням?
|
|
33
|
33
|
|
Отвѣща́ша Єму́ Іуде́є, глаго́люще: о добрѣ́ дѣ́лѣ ка́меніє не ме́щемъ на Тя́, но о хулѣ́, я́ко Ты́, человѣ́къ сы́й, твори́ши Себе́ Бо́га.
|
Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом.
|
|
34
|
34
|
|
Отвѣща́ и́мъ Іису́съ: нѣ́сть ли пи́сано въ зако́нѣ ва́шемъ: А́зъ рѣ́хъ: бо́зи єсте́?
|
Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги?
|
|
35
|
35
|
|
А́ще о́ныхъ рече́ бого́въ, къ ни́мже сло́во Бо́жіє бы́сть, и не мо́жетъ разори́тися Писа́ніє:
|
Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, —
|
|
36
|
36
|
|
Єго́же Оте́цъ святи́ и посла́ въ мі́ръ, вы́ глаго́лете, я́ко хулу́ глаго́леши, зане́ рѣ́хъ: Сы́нъ Бо́жій є́смь.
|
чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий?
|
|
37
|
37
|
|
А́ще не творю́ дѣла́ Отца́ Моєго́, не ими́те Ми́ вѣ́ры:
|
Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені;
|
|
38
|
38
|
|
а́ще ли творю́, а́ще и Мнѣ́ не вѣ́руєте, дѣло́мъ [Мои́мъ] вѣ́руйте: да разумѣ́єте и вѣ́руєте, я́ко во Мнѣ́ Оте́цъ, и А́зъ въ Не́мъ.
|
а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому.
|
|
39
|
39
|
|
Иска́ху у́бо па́ки я́ти Єго́: и изы́де от ру́къ и́хъ,
|
Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх.
|
|
40
|
40
|
|
и и́де па́ки на о́нъ по́лъ Іорда́на, на мѣ́сто, идѣ́же бѣ́ Іоа́ннъ пре́жде крестя́: и пребы́сть ту́.
|
І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там.
|
|
41
|
41
|
|
И мно́зи пріидо́ша къ Нему́, и глаго́лаху, я́ко Іоа́ннъ у́бо зна́менія не сотвори́ ни єди́наго: вся́ же, єли́ка рече́ Іоа́ннъ о Се́мъ, и́стинна бя́ху.
|
І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою.
|
|
42
|
42
|
|
И мно́зи вѣ́роваша въ Него́ ту́.
|
І багато хто там увірував у Нього.
|
