|
Глава 8
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| Іису́съ же и́де въ го́ру Єлео́нску. | Ісус же пішов на гору Елеонську. |
|
2
|
2
|
| Зау́тра же па́ки пріи́де въ це́рковь, и вси́ лю́діє идя́ху къ Нему́: и сѣ́дъ уча́ше и́хъ. | А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх. |
|
3
|
3
|
| Приведо́ша же кни́жницы и фарісе́є къ Нему́ жену́ въ прелюбодѣя́ніи я́ту, и поста́вивше ю́ посредѣ́, | Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому: |
|
4
|
4
|
| глаго́лаша Єму́: Учи́телю, сія́ жена́ я́та є́сть ны́нѣ въ прелюбодѣя́ніи: | Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі; |
|
5
|
5
|
| въ зако́нѣ же на́мъ Моисе́й повелѣ́ таковы́я ка́меніємъ побива́ти: Ты́ же что́ глаго́леши? | а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш? |
|
6
|
6
|
| Сіє́ же рѣ́ша искуша́юще Єго́, да бы́ша имѣ́ли что́ глаго́лати На́нь. Іису́съ же до́лу прекло́нься, пе́рстомъ писа́ше на земли́, не слага́я [и́мъ]. | Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги. |
|
7
|
7
|
| Я́коже прилѣжа́ху вопроша́юще Єго́, воскло́нься рече́ къ ни́мъ: и́же є́сть безъ грѣха́ въ ва́съ, пре́жде ве́рзи ка́мень на ню́. | Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. |
|
8
|
8
|
| И па́ки до́лу прекло́нься, писа́ше на земли́. | І знов, нахилившись додолу, писав на землі. |
|
9
|
9
|
| Они́ же слы́шавше и со́вѣстію облича́єми, исхожда́ху єди́нъ по єди́ному, наче́нше от ста́рецъ до послѣ́днихъ: и оста́ єди́нъ Іису́съ, и жена́ посредѣ́ су́щи. | Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині. |
|
10
|
10
|
| Воскло́нься же Іису́съ, и ни єди́наго ви́дѣвъ, то́чію жену́, рече́ є́й: же́но, гдѣ́ су́ть, и́же важда́ху на тя́? Никі́йже ли тебе́ осуди́? | Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? |
|
11
|
11
|
| Она́ же рече́: никто́же, Го́споди. Рече́ же є́й Іису́съ: ни А́зъ тебе́ осужда́ю: иди́, и отсе́лѣ ктому́ не согрѣша́й. | Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши. |
|
12
|
12
|
| Па́ки же и́мъ Іису́съ рече́, глаго́ля: А́зъ є́смь свѣ́тъ мі́ру: ходя́й по Мнѣ́ не и́мать ходи́ти во тмѣ́, но и́мать свѣ́тъ живо́тный. | Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя. |
|
13
|
13
|
| Рѣ́ша у́бо єму́ фарісе́є: Ты́ о Себѣ́ Са́мъ свидѣ́телствуєши: свидѣ́телство Твоє́ нѣ́сть и́стинно. | Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве. |
|
14
|
14
|
| Отвѣща́ Іису́съ и рече́ и́мъ: а́ще А́зъ свидѣ́телствую о Себѣ́, и́стинно є́сть свидѣ́телство Моє́: я́ко вѣ́мъ, отку́ду пріидо́хъ и ка́мо иду́: вы́ же не вѣ́сте, отку́ду прихожду́ и ка́мо гряду́: | Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. |
|
15
|
15
|
| вы́ по пло́ти су́дите, А́зъ не сужду́ никому́же: | Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого. |
|
16
|
16
|
| и а́ще сужду́ А́зъ, су́дъ Мо́й и́стиненъ є́сть: я́ко єди́нъ нѣ́смь, но А́зъ и посла́вый Мя́ Оте́цъ: | А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав. |
|
17
|
17
|
| и въ зако́нѣ же ва́шемъ пи́сано є́сть, я́ко двою́ человѣ́ку свидѣ́телство и́стинно є́сть: | У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве. |
|
18
|
18
|
| А́зъ є́смь свидѣ́телствуяй о Мнѣ́ Само́мъ, и свидѣ́телствуєтъ о Мнѣ́ посла́вый Мя́ Оте́цъ. | Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав. |
|
19
|
19
|
| Глаго́лаху же Єму́: гдѣ́ є́сть Оте́цъ Тво́й? Отвѣща́ Іису́съ: ни Мене́ вѣ́сте, ни Отца́ Моєго́: а́ще Мя́ бы́сте вѣ́дали, и Отца́ Моєго́ вѣ́дали бы́сте. | Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. |
|
20
|
20
|
| Сія́ глаго́лы глаго́ла Іису́съ въ газофилакі́и, учя́ въ це́ркви: и никто́же я́тъ Єго́, я́ко не у́ бѣ́ прише́лъ ча́съ Єго́. | Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його. |
|
21
|
21
|
| Рече́ же и́мъ па́ки Іису́съ: А́зъ иду́, и взы́щете Мене́, и во грѣсѣ́ ва́шемъ у́мрете: а́може А́зъ иду́, вы́ не мо́жете пріити́. | Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти. |
|
22
|
22
|
| Глаго́лаху у́бо Іуде́є: єда́ Ся́ Са́мъ убіє́тъ, я́ко глаго́летъ: а́може А́зъ иду́, вы́ не мо́жете пріити́? | Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти? |
|
23
|
23
|
| И рече́ и́мъ: вы́ от ни́жнихъ єсте́, А́зъ от вы́шнихъ є́смь: вы́ от мі́ра сего́ єсте́, А́зъ нѣ́смь от мі́ра сего́: | Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу. |
|
24
|
24
|
| рѣ́хъ у́бо ва́мъ, я́ко у́мрете во грѣсѣ́хъ ва́шихъ: а́ще бо не и́мете вѣ́ры, я́ко А́зъ є́смь, у́мрете во грѣсѣ́хъ ва́шихъ. | Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших. |
|
25
|
25
|
| Глаго́лаху у́бо Єму́: Ты́ кто́ єси́? И рече́ и́мъ Іису́съ: Нача́токъ, я́ко и глаго́лю ва́мъ: | Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам. |
|
26
|
26
|
| мно́га и́мамъ о ва́съ глаго́лати и суди́ти: но Посла́вый Мя́ и́стиненъ є́сть, и А́зъ я́же слы́шахъ от Него́, сія́ глаго́лю въ мі́рѣ. | Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові. |
|
27
|
27
|
| Не разумѣ́ша [у́бо], я́ко Отца́ и́мъ глаго́лаше. | Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. |
|
28
|
28
|
| Рече́ же и́мъ Іису́съ: єгда́ вознесе́те Сы́на Человѣ́ческаго, тогда́ уразумѣ́ете, я́ко А́зъ є́смь, и о Себѣ́ ничесо́же творю́, но, я́коже научи́ Мя Оте́цъ Мо́й, сія́ глаго́лю: | Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю. |
|
29
|
29
|
| и Посла́вый Мя́ со Мно́ю є́сть: не оста́ви Мене́ єди́наго Оте́цъ, я́ко А́зъ уго́дная Єму́ всегда́ творю́. | Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому. |
|
30
|
30
|
| Сія́ Єму́ глаго́лющу, мно́зи вѣ́роваша въ Него́. | Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього. |
|
31
|
31
|
| Глаго́лаше у́бо Іису́съ къ вѣ́ровавшымъ Єму́ Іуде́омъ: а́ще вы́ пребу́дете во словеси́ Моє́мъ, вои́стинну ученицы́ Мои́ бу́дете: | Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; |
|
32
|
32
|
| и уразумѣ́ете и́стину, и и́стина свободи́тъ вы́. | і пізнаєте істину, і істина визволить вас. |
|
33
|
33
|
| Отвѣща́ша [и рѣ́ша] Єму́: сѣ́мя Авраа́мле єсмы́, и никому́же рабо́тахомъ николи́же: ка́ко Ты́ глаго́леши, я́ко свобо́дни бу́дете? | Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними? |
|
34
|
34
|
| Отвѣща́ и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ творя́й грѣ́хъ ра́бъ є́сть грѣха́: | Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. |
|
35
|
35
|
| ра́бъ же не пребыва́єтъ въ дому́ во вѣ́къ: сы́нъ пребыва́єтъ во вѣ́къ: | Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. |
|
36
|
36
|
| а́ще у́бо Сы́нъ вы́ свободи́тъ, вои́стинну свобо́дни бу́дете: | Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними. |
|
37
|
37
|
| вѣ́мъ, я́ко сѣ́мя Авраа́мле єсте́: но и́щете Мене́ уби́ти, я́ко сло́во Моє́ не вмѣща́єтся въ вы́: | Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас. |
|
38
|
38
|
| А́зъ, є́же ви́дѣхъ у Отца́ Моєго́, глаго́лю: и вы́ у́бо, є́же ви́дѣсте у отца́ ва́шего, творите́. | Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого. |
|
39
|
39
|
| Отвѣща́ша и рѣ́ша Єму́: оте́цъ на́шъ Авраа́мъ є́сть. Глаго́ла и́мъ Іису́съ: а́ще ча́да Авраа́мля бы́сте бы́ли, дѣла́ Авраа́мля бы́сте твори́ли: | Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові. |
|
40
|
40
|
| ны́нѣ же и́щете Мене́ уби́ти, Человѣ́ка, и́же и́стину ва́мъ глаго́лахъ, ю́же слы́шахъ от Бо́га: сего́ Авраа́мъ нѣ́сть сотвори́лъ: | Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив. |
|
41
|
41
|
| вы́ творите́ дѣла́ отца́ ва́шего. Рѣ́ша же Єму́: мы́ от любодѣя́нія нѣ́смы рожде́ни: єди́наго Отца́ и́мамы, Бо́га. | Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога. |
|
42
|
42
|
| Рече́ же и́мъ Іису́съ: а́ще Бо́гъ Оте́цъ ва́шъ [бы] бы́лъ, люби́ли бы́сте [у́бо] Мене́: А́зъ бо от Бо́га изыдо́хъ и пріидо́хъ: не о Себѣ́ бо пріидо́хъ, но То́й Мя́ посла́: | Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене. |
|
43
|
43
|
| почто́ бесѣ́ды Моєя́ не разумѣ́ете? Я́ко не мо́жете слы́шати словесе́ Моєго́: | Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого. |
|
44
|
44
|
| вы́ отца́ [ва́шего] діа́вола єсте́, и по́хоти отца́ ва́шего хо́щете твори́ти: о́нъ человѣкоубі́йца бѣ́ искони́, и во и́стинѣ не стои́тъ, я́ко нѣ́сть и́стины въ не́мъ: єгда́ глаго́летъ лжу́, от свои́хъ глаго́летъ: я́ко ло́жь є́сть и оте́цъ лжи́: | Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. |
|
45
|
45
|
| А́зъ же зане́ и́стину глаго́лю, не вѣ́руєте Мнѣ́: | А коли Я істину говорю, то не вірите Мені. |
|
46
|
46
|
| кто́ от ва́съ облича́єтъ Мя́ о грѣсѣ́? А́ще ли и́стину глаго́лю, почто́ вы́ не вѣ́руєте Мнѣ́? | Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені? |
|
47
|
47
|
| И́же є́сть от Бо́га, глаго́ловъ Бо́жіихъ послу́шаєтъ: сего́ ра́ди вы́ не послу́шаєте, я́ко от Бо́га нѣ́сте. | Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. |
|
48
|
48
|
| Отвѣща́ша у́бо Іуде́є и рѣ́ша Єму́: не до́брѣ ли мы́ глаго́лемъ, я́ко Самаряни́нъ єси́ Ты́ и бѣ́са и́маши? | На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі? |
|
49
|
49
|
| Отвѣща́ Іису́съ: А́зъ бѣ́са не и́мамъ, но чту́ Отца́ Моєго́, и вы́ не чте́те Мене́: | Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. |
|
50
|
50
|
| А́зъ же не ищу́ сла́вы Моєя́: є́сть Ищя́ и Судя́: | А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить. |
|
51
|
51
|
| ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще кто́ сло́во Моє́ соблюде́тъ, сме́рти не и́мать ви́дѣти во вѣ́ки. | Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік. |
|
52
|
52
|
| Рѣ́ша у́бо Єму́ Жи́дове: ны́нѣ разумѣ́хомъ, я́ко бѣ́са и́маши: Авраа́мъ у́мре и проро́цы, и Ты́ глаго́леши: а́ще кто́ сло́во Моє́ соблюде́тъ, сме́рти не и́мать вкуси́ти во вѣ́ки: | Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік. |
|
53
|
53
|
| еда́ Ты́ бо́лій єси́ отца́ на́шего Авраа́ма, и́же у́мре? И проро́цы умро́ша: кого́ Себе́ Са́мъ Ты́ твори́ши? | Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? |
|
54
|
54
|
| Отвѣща́ Іису́съ: а́ще А́зъ сла́влюся Са́мъ, сла́ва Моя́ ничесо́же є́сть: є́сть Оте́цъ Мо́й сла́вяй Мя́, Єго́же вы́ глаго́лете, я́ко Бо́гъ ва́шъ є́сть: | Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш. |
|
55
|
55
|
| и не позна́сте Єго́, А́зъ же вѣ́мъ Єго́: и а́ще реку́, я́ко не вѣ́мъ Єго́, бу́ду подо́бенъ ва́мъ ло́жъ: но вѣ́мъ Єго́, и сло́во Єго́ соблюда́ю: | І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю. |
|
56
|
56
|
| Авраа́мъ оте́цъ ва́шъ ра́дъ бы бы́лъ, да бы́ ви́дѣлъ де́нь Мо́й: и ви́дѣ, и возра́довася. | Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів. |
|
57
|
57
|
| Рѣ́ша у́бо Іуде́є къ Нему́: пяти́десятъ лѣ́тъ не у́ и́маши, и Авраа́ма ли́ єси́ ви́дѣлъ? | На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? |
|
58
|
58
|
| Рече́ [же] и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: пре́жде да́же Авраа́мъ не бы́сть, А́зъ є́смь. | Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є. |
|
59
|
59
|
| Взя́ша у́бо ка́меніє, да ве́ргутъ На́нь: Іису́съ же скры́ся, и изы́де изъ це́ркве, проше́дъ посредѣ́ и́хъ: и мимохожда́ше та́ко. | Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
