|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 6) И въ тре́тій де́нь бра́къ бы́сть въ Ка́нѣ Галіле́йстѣй: и бѣ́ Ма́ти Іису́сова ту́.
|
На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там.
|
|
2
|
2
|
|
Зва́нъ же бы́сть Іису́съ и ученицы́ Єго́ на бра́къ.
|
Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його.
|
|
3
|
3
|
|
И недоста́вшу віну́, глаго́ла Ма́ти Іису́сова къ Нему́: віна́ не и́мутъ.
|
Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають.
|
|
4
|
4
|
|
Глаго́ла Є́й Іису́съ: что́ [є́сть] Мнѣ́ и Тебѣ́, Же́но? Не у́ пріи́де ча́съ Мо́й.
|
Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій.
|
|
5
|
5
|
|
Глаго́ла Ма́ти Єго́ слуга́мъ: є́же а́ще глаго́летъ ва́мъ, сотвори́те.
|
Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть.
|
|
6
|
6
|
|
Бѣ́ху же ту́ водоно́си ка́менни ше́сть, лежа́ще по очище́нію Іуде́йску, вмѣстя́щій по двѣма́ или́ тріє́мъ мѣ́рамъ.
|
Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри.
|
|
7
|
7
|
|
Глаго́ла и́мъ Іису́съ: напо́лните водоно́сы воды́. И напо́лниша и́хъ до верха́.
|
Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху.
|
|
8
|
8
|
|
И глаго́ла и́мъ: почерпи́те ны́нѣ и принеси́те архітриклі́нови. И принесо́ша.
|
І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли.
|
|
9
|
9
|
|
Я́коже вкуси́ архітриклі́нъ віна́ бы́вшаго от воды́, и не вѣ́даше, отку́ду є́сть: слу́ги же вѣ́дяху поче́рпшіи во́ду: пригласи́ жениха́ архітриклі́нъ.
|
Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха
|
|
10
|
10
|
|
И глаго́ла єму́: вся́къ человѣ́къ пре́жде до́броє віно́ полагає́тъ, и єгда́ упію́тся, тогда́ ху́ждшеє: ты́ [же] соблю́лъ єси́ до́броє віно́ досе́лѣ.
|
і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі.
|
|
11
|
11
|
|
Се́ сотвори́ нача́токъ зна́меніємъ Іису́съ въ Ка́нѣ Галіле́йстѣй и яви́ сла́ву Свою́: и вѣ́роваша въ Него́ ученицы́ Єго́.
|
Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його.
|
|
12
|
12
|
|
(Зач. 7) По се́мъ сни́де въ Капернау́мъ Са́мъ и Ма́ти Єго́, и бра́тія Єго́: и ту́ не мно́ги дни́ пребы́ша.
|
Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів.
|
|
13
|
13
|
|
И бли́зъ бѣ́ Па́сха Іуде́йска, и взы́де во Ієрусали́мъ Іису́съ
|
Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима.
|
|
14
|
14
|
|
и обрѣ́те въ це́ркви продаю́щая о́вцы и волы́ и го́луби, и пѣ́няжники сѣдя́щыя.
|
І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей.
|
|
15
|
15
|
|
И сотвори́въ би́чь от ве́рвій, вся́ изгна́ изъ це́ркве, о́вцы и волы́: и торжнико́мъ разсы́па пѣ́нязи и дски́ опрове́рже:
|
І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав.
|
|
16
|
16
|
|
и продаю́щымъ го́луби рече́: возми́те сія́ отсю́ду и не твори́те до́му Отца́ Моєго́ до́му ку́пленаго [ку́пли].
|
І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі.
|
|
17
|
17
|
|
Помяну́ша же ученицы́ Єго́, я́ко пи́сано є́сть: жа́лость до́му Твоєго́ снѣ́сть Мя́ [ре́вность до́му Твоєго́ снѣде́ Мя́].
|
При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене.
|
|
18
|
18
|
|
Отвѣща́ша же Іуде́є и рѣ́ша Єму́: ко́є зна́меніє явля́єши на́мъ, я́ко сія́ твори́ши.
|
На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити?
|
|
19
|
19
|
|
Отвѣща́ Іису́съ и рече́ и́мъ: разорите́ це́рковь сію́, и тре́ми де́нми воздви́гну ю́.
|
Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його.
|
|
20
|
20
|
|
Рѣ́ша же Іуде́є: четы́редесять и шестію́ лѣ́тъ создана́ бы́сть це́рковь сія́, и Ты́ ли тре́ми де́нми воздви́гнеши ю́?
|
На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його?
|
|
21
|
21
|
|
О́нъ же глаго́лаше о це́ркви тѣ́ла Своєго́.
|
Він же говорив про храм тіла Свого.
|
|
22
|
22
|
|
Єгда́ у́бо воста́ от ме́ртвыхъ, помяну́ша ученицы́ Єго́, я́ко се́ глаго́лаше, и вѣ́роваша Писа́нію и словеси́, є́же рече́ Іису́съ.
|
Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус.
|
|
23
|
23
|
|
Єгда́ же бѣ́ въ Ієрусали́мѣхъ въ пра́здникъ Па́схи, мно́зи вѣ́роваша во и́мя Єго́, ви́дяще зна́менія Єго́, я́же творя́ше.
|
І коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто увірував в ім’я Його, побачивши чудеса, які Він творив.
|
|
24
|
24
|
|
Са́мъ же Іису́съ не вдая́ше Себе́ въ вѣ́ру и́хъ, зане́ Са́мъ вѣ́дяше вся́,
|
Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх;
|
|
25
|
25
|
|
и я́ко не тре́боваше, да кто́ свидѣ́телствуєтъ о человѣ́цехъ: Са́мъ бо вѣ́дяше, что́ бѣ́ въ человѣ́цехъ.
|
і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині.
|
