|
Глава 19
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| Тогда́ у́бо Піла́тъ поя́тъ Іису́са, и би́ [Єго́]: | Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його. |
|
2
|
2
|
| и во́ини спле́тше вѣне́цъ от те́рнія, возложи́ша Єму́ на главу́, и въ ри́зу багря́ну облеко́ша Єго́, | І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю, |
|
3
|
3
|
| и глаго́лаху: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йскій. И бія́ху Єго́ по лани́тома. | і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках. |
|
4
|
4
|
| Изы́де у́бо па́ки во́нъ Піла́тъ, и глаго́ла и́мъ: се́, извожду́ Єго́ ва́мъ во́нъ, да разумѣ́ете, я́ко въ Не́мъ ни єди́ныя вины́ обрѣта́ю. | Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини. |
|
5
|
5
|
| Изы́де же во́нъ Іису́съ, нося́ терно́венъ вѣне́цъ и багря́ну ри́зу. И глаго́ла и́мъ: се́, Человѣ́къ. | Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік! |
|
6
|
6
|
| Єгда́ же ви́дѣша Єго́ архієре́є и слуги́, возопи́ша глаго́люще: распни́, распни́ Єго́. Глаго́ла и́мъ Піла́тъ: поими́те Єго́ вы́, и распни́те, а́зъ бо не обрѣта́ю въ Не́мъ вины́. | Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини. |
|
7
|
7
|
| Отвѣща́ша єму́ Іуде́є: мы́ зако́нъ и́мамы, и по зако́ну на́шему до́лженъ є́сть умре́ти, я́ко Себе́ Сы́на Бо́жія сотвори́. | Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим. |
|
8
|
8
|
| Єгда́ у́бо слы́ша Піла́тъ сіє́ сло́во, па́че убоя́ся, | Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався. |
|
9
|
9
|
| и вни́де въ прето́ръ па́ки, и глаго́ла Іису́сови: отку́ду єси́ Ты́? Іису́съ же отвѣ́та не даде́ єму́. | І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому. |
|
10
|
10
|
| Глаго́ла же Єму́ Піла́тъ: мнѣ́ ли не глаго́леши? Не вѣ́си ли, я́ко вла́сть и́мамъ распя́ти Тя́ и вла́сть и́мамъ пусти́ти Тя́? | Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе? |
|
11
|
11
|
| Отвѣща́ Іису́съ: не и́маши вла́сти ни єди́ныя на Мнѣ́, а́ще не бы́ ти́ дано́ свы́ше: сего́ ра́ди преда́вый Мя́ тебѣ́ бо́лій грѣ́хъ и́мать. | Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі. |
|
12
|
12
|
| От сего́ иска́ше Піла́тъ пусти́ти Єго́. Іуде́є же вопія́ху, глаго́люще: а́ще Сего́ пу́стиши, нѣ́си дру́гъ ке́саревъ: вся́къ, и́же царя́ себе́ твори́тъ, проти́вится ке́сарю. | З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві. |
|
13
|
13
|
| Піла́тъ у́бо слы́шавъ сіє́ сло́во, изведе́ во́нъ Іису́са и сѣ́де на суди́щи, на мѣ́стѣ глаго́лемѣмъ Лиѳострото́нъ, Євре́йски же Гавва́ѳа. | Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься ліфостротон*, а по-єврейськи — гаввафа. |
|
14
|
14
|
| Бѣ́ же пято́къ Па́сцѣ, ча́съ же я́ко шесты́й. И глаго́ла Іуде́омъ: се́, Ца́рь ва́шъ. | Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш! |
|
15
|
15
|
| Они́ же вопія́ху: возми́, возми́, распни́ Єго́. Глаго́ла и́мъ Піла́тъ: Царя́ ли ва́шего распну́? Отвѣща́ша архієре́є: не и́мамы царя́ то́кмо ке́саря. | Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря. |
|
16
|
16
|
| Тогда́ у́бо предаде́ Єго́ и́мъ, да ра́спнется. Поє́мше же Іису́са и ведо́ша: | І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели. |
|
17
|
17
|
| и нося́ кре́стъ Сво́й, изы́де на глаго́лемоє Ло́бноє мѣ́сто, є́же глаго́лется Євре́йски Голго́ѳа, | І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа; |
|
18
|
18
|
| идѣ́же пропя́ша Єго́, и съ Ни́мъ и́на два́ сю́ду и сю́ду, посредѣ́ же Іису́са. | там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса. |
|
19
|
19
|
| Написа́ же и ти́тла Піла́тъ, и положи́ на кре́стѣ́. Бѣ́ же напи́сано: Іису́съ Назоряни́нъ, Ца́рь Іуде́йскій. | Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський. |
|
20
|
20
|
| Сего́ же ти́тла мно́зи что́ша от Іуде́й, я́ко бли́зъ бѣ́ мѣ́сто гра́да, идѣ́же пропя́ша Іису́са: и бѣ́ напи́сано Євре́йски, Гре́чески, Ри́мски. | Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами. |
|
21
|
21
|
| Глаго́лаху у́бо Піла́ту архієре́є Іуде́йстіи: не пиши́: Ца́рь Іуде́йскій: но я́ко Са́мъ рече́: Ца́рь є́смь Іуде́йскій. | Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський. |
|
22
|
22
|
| Отвѣща́ Піла́тъ: є́же писа́хъ, писа́хъ. | Пилат відповів: що я написав — те написав. |
|
23
|
23
|
| Во́ини же, єгда́ пропя́ша Іису́са, прія́ша ри́зы Єго́, и сотвори́ша четы́ри ча́сти, коєму́ждо во́ину ча́сть, и хіто́нъ: бѣ́ же хіто́нъ нешве́нъ, свы́ше истка́нъ ве́сь. | Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори. |
|
24
|
24
|
| Рѣ́ша же къ себѣ́: не предере́мъ єго́, но ме́тнемъ жре́бія о не́мъ, кому́ бу́детъ: да сбу́дется Писа́ніє, глаго́лющеє: раздѣли́ша ри́зы Моя́ себѣ́ и о имати́смѣ Моє́й мета́ша жре́бія. Во́ини у́бо сія́ сотвори́ша. | Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили. |
|
25
|
25
|
| Стоя́ху же при кре́стѣ́ Іису́совѣ Ма́ти Єго́, и сестра́ Ма́тере Єго́, Марі́а Клео́пова, и Марі́а Магдали́на. | Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. |
|
26
|
26
|
| Іису́съ же ви́дѣвъ Ма́терь и ученика́ стоя́ща, єго́же любля́ше, глаго́ла Ма́тери Своє́й: Же́но, се́, сы́нъ Тво́й. | Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій. |
|
27
|
27
|
| Пото́мъ глаго́ла ученику́: се́, Ма́ти твоя́. И от того́ часа́ поя́тъ Ю́ учени́къ во своя́ си. | Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе. |
|
28
|
28
|
| Посе́мъ вѣ́дый Іису́съ, я́ко вся́ уже́ соверши́шася, да сбу́дется Писа́ніє, глаго́ла: жа́жду. | Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити! |
|
29
|
29
|
| Сосу́дъ же стоя́ше по́лнъ о́цта. Они́ же испо́лнивше гу́бу о́цта и на тро́сть во́нзше, придѣ́ша ко усто́мъ Єго́. | Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його. |
|
30
|
30
|
| Єгда́ же прія́тъ о́цетъ Іису́съ, рече́: соверши́шася. И прекло́нь главу́, предаде́ ду́хъ. | Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух. |
|
31
|
31
|
| Іуде́є же, поне́же пято́къ бѣ́, да не оста́нутъ на крестѣ́ тѣлеса́ въ суббо́ту, бѣ́ бо вели́къ де́нь тоя́ суббо́ты, моли́ша Піла́та, да пребію́тъ го́лени и́хъ и во́змутъ. | А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх. |
|
32
|
32
|
| Пріидо́ша же во́ини, и пе́рвому у́бо преби́ша го́лени, и друго́му распя́тому съ Ни́мъ: | Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним. |
|
33
|
33
|
| на Іису́са же прише́дше, я́ко ви́дѣша Єго́ уже́ уме́рша, не преби́ша Єму́ го́леній, | А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок. |
|
34
|
34
|
| но єди́нъ от во́инъ копіє́мъ ре́бра Єму́ прободе́, и а́біє изы́де кро́вь и вода́. | Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. |
|
35
|
35
|
| И ви́дѣвый свидѣ́телствова, и и́стинно є́сть свидѣ́телство єго́, и то́й вѣ́сть, я́ко и́стину глаго́летъ, да вы́ вѣ́ру и́мете. | І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили. |
|
36
|
36
|
| Бы́ша бо сія́, да сбу́дется Писа́ніє: ко́сть не сокруши́тся от Него́. | Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього. |
|
37
|
37
|
| И па́ки друго́є Писа́ніє глаго́летъ: воззря́тъ На́нь, Єго́же прободо́ша. | Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи. |
|
38
|
38
|
| По си́хъ же моли́ Піла́та Іо́сифъ, и́же от Аримаѳе́а, сы́й учени́къ Іису́совъ, потає́нъ же стра́ха ра́ди Іуде́йска, да во́зметъ тѣ́ло Іису́сово: и повелѣ́ Піла́тъ. Пріи́де же и взя́тъ тѣ́ло Іису́сово. | Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса. |
|
39
|
39
|
| Пріи́де же и Никоди́мъ, прише́дый ко Іису́сови но́щію пре́жде, нося́ смѣше́ніє сми́рнено и ало́йно, я́ко ли́тръ сто́. | Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів. |
|
40
|
40
|
| Прія́ста же тѣ́ло Іису́сово, и обви́ста є́ ри́зами со арома́ты, я́коже обы́чай є́сть Іуде́омъ погреба́ти. | Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв. |
|
41
|
41
|
| Бѣ́ же на мѣ́стѣ, идѣ́же распя́тся, вѣ́ртъ , и въ ве́ртѣ гро́бъ но́въ, въ не́мже николи́же никто́же положе́нъ бѣ́: | На тому місці, де Його розіп’яли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений. |
|
42
|
42
|
| ту́ у́бо пятка́ ра́ди Іуде́йска, я́ко бли́зъ бя́ше гро́бъ, положи́ста Іису́са. | Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
