|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Пре́жде же пра́здника Па́схи, вѣ́дый Іису́съ, я́ко пріи́де Єму́ ча́съ, да пре́йдетъ от мі́ра сего́ ко Отцу́, возлю́бль Своя́ су́щыя въ мі́рѣ, до конца́ возлюби́ и́хъ. | Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх. |
|
2
|
2
|
| И ве́чери бы́вшей, діа́волу уже́ вложи́вшу въ се́рдце Іу́дѣ Си́монову Іскаріо́тскому, да Єго́ преда́стъ, | І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його, |
|
3
|
3
|
| вѣ́дый Іису́съ, я́ко вся́ даде́ Єму́ Оте́цъ въ ру́цѣ, и я́ко от Бо́га изы́де и къ Бо́гу гряде́тъ: | Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить, |
|
4
|
4
|
| воста́ от ве́чери, и положи́ ри́зы, и пріє́мъ ле́нтіонъ, препоя́сася: | встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався. |
|
5
|
5
|
| пото́мъ влія́ во́ду во умыва́лницу, и нача́тъ умыва́ти но́ги ученико́мъ и отира́ти ле́нтіємъ, и́мже бѣ́ препоя́санъ. | Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. |
|
6
|
6
|
| Пріи́де же къ Си́мону Петру́, и глаго́ла Єму́ то́й: Го́споди, Ты́ ли мои́ умы́єши но́зѣ? | Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? |
|
7
|
7
|
| Отвѣща́ Іису́съ и рече́ єму́: є́же А́зъ творю́, ты́ не вѣ́си ны́нѣ, уразумѣ́еши же по си́хъ. | Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім. |
|
8
|
8
|
| Глаго́ла Єму́ Пе́тръ: не умы́єши но́гу моє́ю во вѣ́ки. Отвѣща́ єму́ Іису́съ: а́ще не умы́ю тебе́, не и́маши ча́сти со Мно́ю. | Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. |
|
9
|
9
|
| Глаго́ла Єму́ Си́монъ Пе́тръ: Го́споди, не но́зѣ мои́ то́кмо, но и ру́цѣ и главу́. | Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. |
|
10
|
10
|
| Глаго́ла єму́ Іису́съ: измове́нный не тре́буєтъ, то́кмо но́зѣ умы́ти, є́сть бо ве́сь чи́стъ: и вы́ чи́сти єсте́, но не вси́. | Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. |
|
11
|
11
|
| Вѣ́дяше бо предаю́щаго Єго́: се́го ра́ди рече́, я́ко не вси́ чи́сти єсте́. | Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. |
|
12
|
12
|
| Єгда́ же умы́ но́ги и́хъ, прія́тъ ри́зы Своя́, возле́гъ па́ки, рече́ и́мъ: вѣ́сте ли, что́ сотвори́хъ ва́мъ? | Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? |
|
13
|
13
|
| Вы́ глаша́єте Мя́ Учи́теля и Го́спода: и до́брѣ глаго́лете, є́смь бо. | Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. |
|
14
|
14
|
| А́ще у́бо А́зъ умы́хъ ва́ши но́зѣ, Госпо́дь и Учи́тель, и вы́ до́лжни єсте́ дру́гъ дру́гу умыва́ти но́зѣ: | Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. |
|
15
|
15
|
| о́бразъ бо да́хъ ва́мъ, да, я́коже А́зъ сотвори́хъ ва́мъ, и вы́ твори́те. | Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. |
|
16
|
16
|
| Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: нѣ́сть ра́бъ бо́лій го́спода своєго́, ни посла́нникъ бо́лій посла́вшаго єго́. | Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. |
|
17
|
17
|
| А́ще сія́ вѣ́сте, блаже́ни єсте́, а́ще творите́ я́. | Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте. |
|
18
|
18
|
| Не о всѣ́хъ ва́съ глаго́лю: А́зъ [бо] вѣ́мъ, и́хже избра́хъ: но да Писа́ніє сбу́дется: яды́й со Мно́ю хлѣ́бъ воздви́же на Мя́ пя́ту свою́. | Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою. |
|
19
|
19
|
| Отсе́лѣ глаго́лю ва́мъ, пре́жде да́же не бу́детъ, да, єгда́ бу́детъ, вѣ́ру и́мете, я́ко А́зъ є́смь. | Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я. |
|
20
|
20
|
| Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: пріє́мляй, а́ще кого́ послю́, Мене́ пріє́млетъ: а пріє́мляй Мене́ пріє́млетъ Посла́вшаго Мя́. | Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене. |
|
21
|
21
|
| Сія́ ре́къ Іису́съ возмути́ся ду́хомъ и свидѣ́телствова и рече́: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́. | Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене. |
|
22
|
22
|
| Сзира́хуся у́бо между́ собо́ю ученицы́, недоумѣ́ющеся, о ко́мъ глаго́летъ. | Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить. |
|
23
|
23
|
| Бѣ́ же єди́нъ от учени́къ Єго́ возлежя́ на ло́нѣ Іису́совѣ, єго́же любля́ше Іису́съ: | Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому. |
|
24
|
24
|
| поману́ же сему́ Си́монъ Пе́тръ вопроси́ти, кто́ бы бы́лъ, о не́мже глаго́летъ. | Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить. |
|
25
|
25
|
| Напа́дъ же то́й на пе́рси Іису́совы, глаго́ла Єму́: Го́споди, кто́ є́сть? | Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це? |
|
26
|
26
|
| Отвѣща́ Іису́съ: то́й є́сть, єму́же А́зъ омочи́въ хлѣ́бъ пода́мъ. И омо́чь хлѣ́бъ, даде́ Іу́дѣ Си́монову Іскаріо́тскому. | Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту. |
|
27
|
27
|
| И по хлѣ́бѣ тогда́ вни́де въ о́нь сатана́. Глаго́ла у́бо єму́ Іису́съ: є́же твори́ши, сотвори́ ско́ро. | І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше. |
|
28
|
28
|
| Се́го же никто́же разумѣ́ от возлежа́щихъ, къ чесому́ рече́ єму́. | Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому. |
|
29
|
29
|
| Нѣ́цыи же мня́ху, поне́же ковче́жецъ имя́ше Іу́да, я́ко глаго́летъ єму́ Іису́съ: купи́, є́же тре́буємъ на пра́здникъ: или́ ни́щымъ да нѣ́что да́стъ. | Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим. |
|
30
|
30
|
| Пріи́мъ же о́нъ хлѣ́бъ, а́біє изы́де: бѣ́ же но́щь. Єгда́ изы́де, | Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч. |
|
31
|
31
|
| глаго́ла Іису́съ: ны́нѣ просла́вися Сы́нъ Человѣ́ческій, и Бо́гъ просла́вися о Не́мъ: | Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. |
|
32
|
32
|
| а́ще Бо́гъ просла́вися о Не́мъ, и Бо́гъ просла́витъ Єго́ въ Себѣ́, и а́біє просла́витъ Єго́. | Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його. |
|
33
|
33
|
| Ча́дца, єще́ съ ва́ми ма́ло є́смь: взы́щете Мене́, и я́коже рѣ́хъ Іуде́омъ, я́ко а́може А́зъ иду́, вы́ не мо́жете пріити́: и ва́мъ глаго́лю ны́нѣ. | Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. |
|
34
|
34
|
| За́повѣдь но́вую даю́ ва́мъ, да лю́бите дру́гъ дру́га: я́коже возлюби́хъ вы́, да и вы́ лю́бите себе́: | Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. |
|
35
|
35
|
| о се́мъ разумѣ́ютъ вси́, я́ко Мои́ ученицы́ єсте́, а́ще любо́вь и́мате между́ собо́ю. | З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. |
|
36
|
36
|
| Глаго́ла Єму́ Си́монъ Пе́тръ: Го́споди, ка́мо и́деши? Отвѣща́ єму́ Іису́съ: а́може [А́зъ] иду́, не мо́жеши ны́нѣ по Мнѣ́ ити́: послѣди́ же по Мнѣ́ и́деши. | Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною. |
|
37
|
37
|
| Глаго́ла Єму́ Пе́тръ: Го́споди, почто́ не могу́ ны́нѣ по Тебѣ́ ити́? Ны́нѣ ду́шу мою́ за Тя́ положу́. | Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе. |
|
38
|
38
|
| Отвѣща́ єму́ Іису́съ: ду́шу ли твою́ за Мя́ положи́ши? Ами́нь, ами́нь глаго́лю тебѣ́: не возгласи́тъ але́кторъ, до́ндеже отве́ржешися Мене́ три́щи. | Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
