|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
|
Сія́ глаго́лахъ ва́мъ, да не соблазни́теся.
|
Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.
|
|
2
|
2
|
|
От со́нмищъ иждену́тъ вы́: (Зач. 53) но пріи́детъ ча́съ, да вся́къ, и́же убіє́тъ вы́, возмни́тся слу́жбу приноси́ти Бо́гу:
|
Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові.
|
|
3
|
3
|
|
и сія́ сотворя́тъ, я́ко не позна́ша Отца́, ни Мене́.
|
Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.
|
|
4
|
4
|
|
Но сія́ глаго́лахъ ва́мъ, да, єгда́ пріи́детъ ча́съ, воспомя́нете сія́, я́ко А́зъ рѣ́хъ ва́мъ: си́хъ же ва́мъ испе́рва не рѣ́хъ, я́ко съ ва́ми бѣ́хъ.
|
Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами.
|
|
5
|
5
|
|
Ны́нѣ же иду́ къ Посла́вшему Мя́, и никто́же от ва́съ вопроша́єтъ Мене́: ка́мо и́деши?
|
А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?
|
|
6
|
6
|
|
Но я́ко сія́ глаго́лахъ ва́мъ, ско́рби испо́лнихъ сердца́ ва́ша.
|
Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші.
|
|
7
|
7
|
|
Но А́зъ и́стину ва́мъ глаго́лю: у́не є́сть ва́мъ, да А́зъ иду́: а́ще бо не иду́ А́зъ, Утѣ́шитель не пріи́детъ къ ва́мъ: а́ще [ли] же иду́, послю́ Єго́ къ ва́мъ,
|
Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас,
|
|
8
|
8
|
|
и прише́дъ О́нъ обличи́тъ мі́ръ о грѣсѣ́ и о пра́вдѣ и о судѣ́:
|
і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд.
|
|
9
|
9
|
|
о грѣсѣ́ у́бо, я́ко не вѣ́руютъ въ Мя́:
|
За гріх — тому, що не вірують в Мене.
|
|
10
|
10
|
|
о пра́вдѣ же, я́ко ко Отцу́ Моєму́ иду́, и ктому́ не ви́дите Мене́:
|
За правду — тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене.
|
|
11
|
11
|
|
о судѣ́ же, я́ко кня́зь мі́ра сего́ осужде́нъ бы́сть.
|
А за суд, бо князя світу цього осуджено.
|
|
12
|
12
|
|
Єще́ мно́го и́мамъ глаго́лати ва́мъ, но не мо́жете носи́ти ны́нѣ:
|
Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити.
|
|
13
|
13
|
|
єгда́ же пріи́детъ О́нъ, Ду́хъ и́стины, наста́витъ вы́ на вся́ку и́стину: не от Себе́ бо глаго́лати и́мать, но єли́ка а́ще услы́шитъ, глаго́лати и́мать, и гряду́щая возвѣсти́тъ ва́мъ:
|
Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам.
|
|
14
|
14
|
|
О́нъ Мя́ просла́витъ, я́ко от Моєго́ пріи́метъ и возвѣсти́тъ ва́мъ.
|
Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам.
|
|
15
|
15
|
|
(Зач. 54) Вся́, єли́ка и́мать Оте́цъ, Моя́ су́ть: сего́ ра́ди рѣ́хъ, я́ко от Моєго́ пріи́метъ и возвѣсти́тъ ва́мъ.
|
Усе, що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам.
|
|
16
|
16
|
|
Вма́лѣ, и [ктому́] не ви́дите Мене́: и па́ки вма́лѣ, и у́зрите Мя́, я́ко иду́ ко Отцу́.
|
Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця.
|
|
17
|
17
|
|
Рѣ́ша же от учени́къ Єго́ къ себѣ́: что́ є́сть сіє́, є́же глаго́летъ на́мъ: вма́лѣ, и не ви́дите Мене́: и па́ки вма́лѣ, и у́зрите Мя́: и: я́ко А́зъ иду́ ко Отцу́?
|
Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця?
|
|
18
|
18
|
|
Глаго́лаху у́бо: что́ сіє́ є́сть, є́же глаго́летъ: вма́лѣ, не вѣ́мы, что́ глаго́летъ.
|
Отже, вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже.
|
|
19
|
19
|
|
Разумѣ́ же Іису́съ, я́ко хотя́ху Єго́ вопроша́ти, и рече́ и́мъ: о се́мъ ли стяза́єтеся между́ собо́ю, я́ко рѣ́хъ: вма́лѣ, и не ви́дите Мене́: и па́ки вма́лѣ, и у́зрите Мя́?
|
Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене?
|
|
20
|
20
|
|
Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко воспла́четеся и возрыда́єте вы́, а мі́ръ возра́дуєтся: вы́ же печа́льни бу́дете, но печа́ль ва́ша въ ра́дость бу́детъ:
|
Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде.
|
|
21
|
21
|
|
жена́ єгда́ ражда́єтъ, ско́рбь и́мать, я́ко пріи́де го́дъ єя́: єгда́ же роди́тъ отроча́, ктому́ не по́мнитъ ско́рби за ра́дость, я́ко роди́ся человѣ́къ въ мі́ръ:
|
Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ.
|
|
22
|
22
|
|
и вы́ же печа́ль и́мате у́бо ны́нѣ: па́ки же узрю́ вы, и возра́дуєтся се́рдце ва́ше, и ра́дости ва́шея никто́же во́зметъ от ва́съ:
|
Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас.
|
|
23
|
23
|
|
и въ то́й де́нь Мене́ не воспро́сите ничесо́же. (Зач. 55) Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єли́ка а́ще [чесо́] про́сите от Отца́ во и́мя Моє́, да́стъ ва́мъ:
|
І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам.
|
|
24
|
24
|
|
досе́лѣ не проси́сте ничесо́же во и́мя Моє́: проси́те, и пріи́мете, да ра́дость ва́ша испо́лнена бу́детъ.
|
Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною.
|
|
25
|
25
|
|
Сія́ въ при́тчахъ глаго́лахъ ва́мъ: но пріи́детъ ча́съ, єгда́ ктому́ въ при́тчахъ не глаго́лю ва́мъ, но я́вѣ о Отцѣ́ возвѣщу́ ва́мъ.
|
Це Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а відкрито сповіщу вам про Отця.
|
|
26
|
26
|
|
Въ то́й де́нь во и́мя Моє́ воспро́сите, и не глаго́лю ва́мъ, я́ко А́зъ умолю́ Отца́ о ва́съ:
|
В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас:
|
|
27
|
27
|
|
Са́мъ бо Оте́цъ лю́битъ вы́, я́ко вы́ Мене́ возлюби́сте и вѣ́ровасте, я́ко А́зъ от Бо́га изыдо́хъ.
|
бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога.
|
|
28
|
28
|
|
Изыдо́хъ от Отца́, и пріидо́хъ въ мі́ръ: [и] па́ки оставля́ю мі́ръ, и иду́ ко Отцу́.
|
Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця.
|
|
29
|
29
|
|
Глаго́лаша Єму́ ученицы́ Єго́: се́, ны́нѣ не обину́яся глаго́леши, а при́тчи ни коєя́же не глаго́леши:
|
Ученики Його сказали Йому: ось тепер Ти говориш просто, і притчі не кажеш ніякої.
|
|
30
|
30
|
|
ны́нѣ вѣ́мы, я́ко вѣ́си вся́ и не тре́буєши, да кто́ Тя́ вопроша́єтъ: о се́мъ вѣ́руємъ, я́ко от Бо́га изше́лъ єси́.
|
Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто питав Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов.
|
|
31
|
31
|
|
Отвѣща́ и́мъ Іису́съ: ны́нѣ ли вѣ́руєте?
|
Ісус відповів їм: тепер віруєте?
|
|
32
|
32
|
|
Се́, гряде́тъ ча́съ, и ны́нѣ пріи́де, да разы́детеся кі́йждо во своя́ и Мене́ єди́наго оста́вите: и нѣ́смь єди́нъ, я́ко Оте́цъ со Мно́ю є́сть:
|
Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною.
|
|
33
|
33
|
|
сія́ глаго́лахъ ва́мъ, да во Мнѣ́ ми́ръ и́мате: въ мі́рѣ ско́рбни бу́дете: но дерза́йте, [я́ко] А́зъ побѣди́хъ мі́ръ.
|
Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.
|
