|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| По си́хъ [же] бѣ́ пра́здникъ Іуде́йскій, и взы́де Іису́съ во Ієрусали́мъ. | Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. |
|
2
|
2
|
| Є́сть же во Ієрусали́мѣхъ О́вчая купѣ́ль, я́же глаго́лется євре́йски Виѳесда́, пя́ть притво́ръ иму́щи: | В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. |
|
3
|
3
|
| въ тѣ́хъ слежа́ше мно́жество боля́щихъ, слѣпы́хъ, хромы́хъ, сухи́хъ, ча́ющихъ движе́нія воды́: | У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, |
|
4
|
4
|
| А́нгелъ бо Госпо́день на [вся́ко] лѣ́то схожда́ше въ купѣ́ль и возмуща́ше во́ду: [и] и́же пе́рвѣе вла́зяше по возмуще́ніи воды́, здра́въ быва́ше, яцѣ́мъ же неду́гомъ одержи́мь быва́ше. | бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. |
|
5
|
5
|
| Бѣ́ же ту́ нѣ́кій человѣ́къ, три́десять и о́смь лѣ́тъ имы́й въ неду́зѣ [своє́мъ]. | Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. |
|
6
|
6
|
| Сего́ ви́дѣвъ Іису́съ лежа́ща, и разумѣ́въ, я́ко мно́га лѣ́та уже́ имя́ше [въ неду́зѣ], глаго́ла єму́: хо́щеши ли цѣ́лъ бы́ти? | Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? |
|
7
|
7
|
| Отвѣща́ Єму́ неду́жный: є́й, Го́споди, человѣ́ка не и́мамъ, да, єгда́ возмути́тся вода́, вве́ржетъ мя́ въ купѣ́ль: єгда́ же прихожду́ а́зъ, и́нъ пре́жде мене́ сла́зитъ. | Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. |
|
8
|
8
|
| Глаго́ла єму́ Іису́съ: воста́ни, возми́ о́дръ тво́й, и ходи́. | Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. |
|
9
|
9
|
| И а́біє здра́въ бы́сть человѣ́къ: и взе́мъ о́дръ сво́й, и хожда́ше. Бѣ́ же суббо́та въ то́й де́нь. | І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. |
|
10
|
10
|
| Глаго́лаху же Жи́дове исцѣлѣ́вшему: суббо́та є́сть, и не досто́итъ ти́ взя́ти одра́ [твоєго́]. | Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. |
|
11
|
11
|
| О́нъ [же] отвѣща́ и́мъ: И́же мя́ сотвори́ цѣ́ла, То́й мнѣ́ рече́: возми́ о́дръ тво́й и ходи́. | Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. |
|
12
|
12
|
| Вопроси́ша же єго́: кто́ є́сть Человѣ́къ рекі́и ти́: возми́ о́дръ тво́й и ходи́? | Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? |
|
13
|
13
|
| Исцѣлѣ́вый же не вѣ́дяше, Кто́ є́сть: Іису́съ бо уклони́ся, наро́ду су́щу на мѣ́стѣ. | А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. |
|
14
|
14
|
| Пото́мъ [же] обрѣ́те єго́ Іису́съ въ це́ркви, и рече́ єму́: се́ здра́въ є́си: ктому́ не согрѣша́й, да не го́рше ти́ что́ бу́детъ. | Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. |
|
15
|
15
|
| И́де [же] человѣ́къ, и повѣ́да Іуде́омъ, я́ко Іису́съ є́сть, и́же мя́ сотвори́ цѣ́ла. | Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус. |
|
16
|
16
|
| И сего́ ра́ди гоня́ху Іису́са Іуде́є, и иска́ху Єго́ уби́ти, зане́ сія́ творя́ше въ суббо́ту. | І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу. |
|
17
|
17
|
| Іису́съ же отвѣща́ваше и́мъ: Оте́цъ Мо́й досе́лѣ дѣ́лаєтъ, и А́зъ дѣ́лаю. | Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю. |
|
18
|
18
|
| И сего́ ра́ди па́че иска́ху Єго́ Іуде́є уби́ти, я́ко не то́кмо разоря́ше суббо́ту, но и Отца́ Своєго́ глаго́лаше Бо́га, ра́венъ Ся́ творя́ Бо́гу. | Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога. |
|
19
|
19
|
| Отвѣща́ же Іису́съ и рече́ и́мъ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не мо́жетъ Сы́нъ твори́ти о Себѣ́ ничесо́же, а́ще не є́же ви́дитъ Отца́ творя́ща: я́же бо О́нъ твори́тъ, сія́ и Сы́нъ та́кожде тво́ритъ. | На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. |
|
20
|
20
|
| Оте́цъ бо лю́битъ Сы́на, и вся́ показу́єтъ Єму́, я́же Са́мъ твори́тъ: и бо́лша си́хъ пока́жетъ Єму́ дѣла́, да вы́ чудите́ся. | Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. |
|
21
|
21
|
| Я́коже бо Оте́цъ воскреша́єтъ ме́ртвыя и живи́тъ, та́ко и Сы́нъ, и́хже хо́щетъ, живи́тъ. | Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче. |
|
22
|
22
|
| Оте́цъ бо не су́дитъ ни кому́же, но су́дъ ве́сь даде́ Сы́нови, | Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові, |
|
23
|
23
|
| да вси́ чту́тъ Сы́на, я́коже чту́тъ Отца́. [А] и́же не чти́тъ Сы́на, не чти́тъ Отца́ посла́вшаго Єго́. | щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його. |
|
24
|
24
|
| Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко слу́шаяй словесе́ Моєго́ и вѣ́руяй Посла́вшему Мя́ и́мать живо́тъ вѣ́чный, и на су́дъ не пріи́детъ, но преи́детъ от сме́рти въ живо́тъ. | Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя. |
|
25
|
25
|
| Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко гряде́тъ ча́съ, и ны́нѣ є́сть, єгда́ ме́ртвіи услы́шатъ гла́съ Сы́на Бо́жія, и услы́шавше оживу́тъ. | Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. |
|
26
|
26
|
| Я́коже бо Оте́цъ и́мать живо́тъ въ Себѣ́, та́ко даде́ и Сы́нови живо́тъ имѣ́ти въ Себѣ́ | Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі. |
|
27
|
27
|
| и о́бласть даде́ Єму́ и су́дъ твори́ти, я́ко Сы́нъ Человѣ́чь є́сть. | І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський. |
|
28
|
28
|
| Не диви́теся сему́: я́ко гряде́тъ ча́съ, въ о́ньже вси́ су́щіи во гробѣ́хъ услы́шатъ гла́съ Сы́на Бо́жія, | Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого; |
|
29
|
29
|
| и изы́дутъ сотво́ршіи блага́я въ воскреше́ніє живота́, а сотво́ршіи зла́я въ воскреше́ніє суда́. | і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду. |
|
30
|
30
|
| Не могу́ А́зъ о Себѣ́ твори́ти ничесо́же. [.] Я́коже слы́шу, сужду́, и су́дъ Мо́й пра́веденъ є́сть, я́ко не ищу́ во́ли Моєя́, но во́ли посла́вшаго Мя́ Отца́. | Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене. |
|
31
|
31
|
| А́ще А́зъ свидѣ́телствую о Мнѣ́, свидѣ́телство Моє́ нѣ́сть и́стинно: | Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне. |
|
32
|
32
|
| и́нъ є́сть свидѣ́телствуяй о Мнѣ́, и вѣ́мъ, я́ко и́стинно є́сть свидѣ́телство, є́же свидѣ́телствуєтъ о Мнѣ́: | Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене. |
|
33
|
33
|
| вы́ посла́сте ко Іоа́нну, и свидѣ́телствова о и́стинѣ. | Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину. |
|
34
|
34
|
| А́зъ же не от человѣ́ка свидѣ́телства пріє́млю, но сія́ глаго́лю, да вы́ спасе́ни бу́дете. | А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися. |
|
35
|
35
|
| О́нъ бѣ́ свѣти́лникъ горя́ и свѣтя́: вы́ же восхотѣ́сте возра́доватися въ ча́съ свѣтѣ́нія єго́ . | Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його. |
|
36
|
36
|
| А́зъ же и́мамъ свидѣ́телство бо́лѣе Іоа́ннова: дѣла́ бо, я́же даде́ Мнѣ́ Оте́цъ, да совершу́ я́, та́ дѣла́, я́же А́зъ творю́, свидѣ́телствуютъ о Мнѣ́, я́ко Оте́цъ Мя́ посла́. | Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав. |
|
37
|
37
|
| И посла́вый Мя́ Оте́цъ Са́мъ свидѣ́телствова о Мнѣ́. Ни гла́са Єго́ нигдѣ́же слы́шасте, ни видѣ́нія Єго́ ви́дѣсте, | І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили; |
|
38
|
38
|
| и словесе́ Єго́ не и́мате пребыва́юща въ ва́съ, зане́, Єго́же То́й посла́, Сему́ вы́ вѣ́ры не є́млете. | і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав. |
|
39
|
39
|
| Испыта́йте Писа́ній, я́ко вы́ мните́ въ ни́хъ имѣ́ти живо́тъ вѣ́чный: и та́ су́ть свидѣ́телствующая о Мнѣ́. | Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене. |
|
40
|
40
|
| И не хо́щете пріити́ ко Мнѣ́, да живо́тъ и́мате. | Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя. |
|
41
|
41
|
| Сла́вы от человѣ́къ не пріє́млю, | Не приймаю слави від людей, |
|
42
|
42
|
| но разумѣ́хъ вы́, я́ко любве́ Бо́жія не и́мате въ себѣ́. | але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога. |
|
43
|
43
|
| А́зъ пріидо́хъ во и́мя Отца́ Моєго́, и не пріє́млете Мене́: а́ще и́нъ пріи́детъ во и́мя своє́, того́ пріє́млете. | Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете. |
|
44
|
44
|
| Ка́ко вы́ мо́жете вѣ́ровати, сла́ву дру́гъ от дру́га пріє́млюще, и сла́вы, я́же от Єди́наго Бо́га, не и́щете? | Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте? |
|
45
|
45
|
| Не мни́те, я́ко А́зъ на вы́ реку́ ко Отцу́: є́сть, и́же на вы́ глаго́летъ, Моисе́й, на́ньже вы́ упова́єте. | Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте. |
|
46
|
46
|
| А́ще бо бы́сте вѣ́ровали Моисе́ови, вѣ́ровали бы́сте [у́бо и] Мнѣ́: о Мнѣ́ бо то́й писа́. | Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене. |
|
47
|
47
|
| А́ще ли того́ Писа́ніємъ не вѣ́руєте, ка́ко Мои́мъ глаго́ломъ вѣ́ру и́мете? | Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам? |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
