|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
По си́хъ и́де Іису́съ на о́нъ по́лъ мо́ря Галіле́и Тіверіа́дска:
|
Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї.
|
|
2
|
2
|
|
и по Не́мъ идя́ше наро́дъ мно́гъ, я́ко ви́дяху зна́менія Єго́, я́же творя́ше надъ неду́жными.
|
За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
|
|
3
|
3
|
|
Взы́де же на го́ру Іису́съ, и ту́ сѣдя́ше со ученики́ Свои́ми.
|
Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
|
|
4
|
4
|
|
Бѣ́ же бли́зъ Па́сха, пра́здникъ Жидо́вскій.
|
Наближалася ж Пасха, юдейське свято.
|
|
5
|
5
|
|
(Зач. 18) Возве́дъ у́бо Іису́съ о́чи и ви́дѣвъ, я́ко мно́гъ наро́дъ гряде́тъ къ Нему́, глаго́ла къ Філі́ппу: чи́мъ ку́пимъ хлѣ́бы, да ядя́тъ сі́и?
|
Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
|
|
6
|
6
|
|
Сіє́ же глаго́лаше, искуша́я єго́: Са́мъ бо вѣ́дяше, что́ хо́щетъ сотвори́ти.
|
Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити.
|
|
7
|
7
|
|
Отвѣща́ Єму́ Філі́ппъ: двѣма́ сто́ма пѣ́нязей хлѣ́бы не довлѣ́ютъ и́мъ, да кі́иждо и́хъ ма́ло что́ пріи́метъ.
|
Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
|
|
8
|
8
|
|
Глаго́ла Єму́ єди́нъ от учени́къ Єго́, Андре́й, бра́тъ Сі́мона Петра́:
|
Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому:
|
|
9
|
9
|
|
є́сть о́трочищь здѣ́ єди́нъ, и́же и́мать пя́ть хлѣ́бъ ячме́нныхъ и двѣ́ ры́бѣ: но сі́и что́ су́ть на толи́ко?
|
тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч?
|
|
10
|
10
|
|
Рече́ же Іису́съ: сотвори́те человѣ́ки возлещи́. Бѣ́ же трава́ мно́га на мѣ́стѣ. Возлеже́ у́бо муже́й число́мъ я́ко пя́ть ты́сящъ.
|
Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч.
|
|
11
|
11
|
|
Прія́тъ же хлѣ́бы Іису́съ и, хвалу́ возда́въ, подаде́ ученико́мъ, ученицы́ же возлежа́щымъ: та́кожде и от ры́бу, єли́ко хотя́ху.
|
Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
|
|
12
|
12
|
|
И я́ко насы́тишася, глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: собери́те избы́тки укру́хъ, да не поги́бнетъ ничто́же.
|
І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало.
|
|
13
|
13
|
|
Собра́ша же, и испо́лниша двана́десяте ко́шя укру́хъ от пяти́хъ хлѣ́бъ ячме́нныхъ, и́же избы́ша я́дшымъ.
|
І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли.
|
|
14
|
14
|
|
(Зач. 19) Человѣ́цы же ви́дѣвше зна́меніє, є́же сотвори́ Іису́съ, глаго́лаху, я́ко Се́й є́сть вои́стинну Проро́къ Гряды́й въ мі́ръ.
|
Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.
|
|
15
|
15
|
|
Іису́съ у́бо разумѣ́въ, я́ко хотя́тъ пріити́, да восхи́тятъ Єго́ и сотворя́тъ Єго́ царя́, отъи́де па́ки въ го́ру єди́нъ.
|
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
|
|
16
|
16
|
|
Я́ко по́здѣ бы́сть, снидо́ша ученицы́ Єго́ на мо́ре,
|
Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.
|
|
17
|
17
|
|
и влѣзо́ша въ кора́бль, и идя́ху на о́нъ по́лъ мо́ря въ Капернау́мъ. И тма́ а́біє бы́сть, и не [у́] бѣ́ прише́лъ къ ни́мъ Іису́съ.
|
І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
|
|
18
|
18
|
|
Мо́ре же, вѣ́тру ве́лію дыха́ющу, воздвиза́шеся.
|
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
|
|
19
|
19
|
|
Гре́бше же я́ко ста́дій два́десять пя́ть или́ три́десять, узрѣ́ша Іису́са ходя́ща по мо́рю и бли́зъ корабля́ бы́вша, и убоя́шася.
|
Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
|
|
20
|
20
|
|
О́нъ же глаго́ла и́мъ: А́зъ є́смь, не бо́йтеся.
|
Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.
|
|
21
|
21
|
|
Хотя́ху у́бо прія́ти Єго́ въ кора́бль: и а́біє кора́бль бы́сть на земли́, въ ню́же идя́ху.
|
Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
|
|
22
|
22
|
|
Во у́трій [же] наро́дъ, и́же стоя́ше объ о́нъ по́лъ мо́ря, ви́дѣвъ, я́ко корабля́ ино́го не бѣ́ ту́, то́кмо єди́нъ то́й, въ о́ньже внидо́ша ученицы́ Єго́, и я́ко не вни́де со ученики́ Свои́ми Іису́съ въ кора́бль, но єди́ни ученицы́ Єго́ идо́ша:
|
Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його.
|
|
23
|
23
|
|
и и́ни пріидо́ша корабли́ от Тіверіа́ды бли́зъ мѣ́ста, идѣ́же ядо́ша хлѣ́бы, хвалу́ возда́вше Го́сподеви:
|
Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.
|
|
24
|
24
|
|
єгда́ же ви́дѣша наро́ди, я́ко Іису́са не бы́сть ту́, ни учени́къ Єго́, влѣзо́ша са́ми въ корабли́, и пріидо́ша въ Капернау́мъ, и́щуще Іису́са,
|
Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
|
|
25
|
25
|
|
и обрѣ́тше Єго́ объ о́нъ по́лъ мо́ря, рѣ́ша Єму́: Равві́, когда́ здѣ́ бы́сть?
|
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди?
|
|
26
|
26
|
|
Отвѣща́ и́мъ Іису́съ и рече́: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, и́щете Мене́, не я́ко ви́дѣсте зна́меніє, но я́ко я́ли єсте́ хлѣ́бы и насы́тистеся:
|
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
|
|
27
|
27
|
|
(Зач. 20) дѣ́лайте же не бра́шно ги́блющеє, но бра́шно пребыва́ющеє въ живо́тъ вѣ́чный, є́же Сы́нъ Человѣ́ческій ва́мъ да́стъ: Сего́ бо Оте́цъ зна́мена Бо́гъ.
|
Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог.
|
|
28
|
28
|
|
Рѣ́ша же къ Нему́: что́ сотвори́мъ, да дѣ́лаємъ дѣла́ Бо́жія?
|
Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі?
|
|
29
|
29
|
|
Отвѣща́ Іису́съ и рече́ и́мъ: се́ є́сть дѣ́ло Бо́жіє, да вѣ́руєте въ Того́, Єго́же посла́ О́нъ.
|
Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
|
|
30
|
30
|
|
Рѣ́ша же Єму́: ко́є у́бо Ты́ твори́ши зна́меніє, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Тебѣ́, что́ дѣ́лаєши,
|
На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш?
|
|
31
|
31
|
|
отцы́ на́ши ядо́ша ма́нну въ пусты́ни, я́коже є́сть пи́сано: хлѣ́бъ съ небесе́ даде́ и́мъ я́сти.
|
Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти.
|
|
32
|
32
|
|
Рече́ у́бо и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не Моисе́й даде́ ва́мъ хлѣ́бъ съ небесе́, но Оте́цъ Мо́й дає́тъ ва́мъ хлѣ́бъ и́стинный съ небесе́:
|
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
|
|
33
|
33
|
|
хлѣ́бъ бо Бо́жій є́сть сходя́й съ небесе́ и дая́й живо́тъ мі́ру.
|
Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
|
|
34
|
34
|
|
Рѣ́ша у́бо къ Нему́: Го́споди, всегда́ да́ждь на́мъ хлѣ́бъ се́й.
|
На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей.
|
|
35
|
35
|
|
Рече́ же и́мъ Іису́съ: (Зач. 21) А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный: гряды́й ко Мнѣ́ не и́мать взалка́тися, и вѣ́руяй въ Мя́ не и́мать вжа́ждатися никогда́же.
|
Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
|
|
36
|
36
|
|
Но рѣ́хъ ва́мъ, я́ко и ви́дѣсте Мя́, и не вѣ́руєте.
|
Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте.
|
|
37
|
37
|
|
Все́, є́же дає́тъ Мнѣ́ Оте́цъ, ко Мнѣ́ пріи́детъ, и гряду́щаго ко Мнѣ́ не изжену́ во́нъ:
|
Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.
|
|
38
|
38
|
|
я́ко снидо́хъ съ небесе́, не да творю́ во́лю Мою́, но во́лю посла́вшаго Мя́ Отца́.
|
Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене.
|
|
39
|
39
|
|
Се́ же є́сть во́ля посла́вшаго Мя́ Отца́, да все́, є́же да́де Ми́, не погублю́ от Него́, но воскрешу́ є́ въ послѣ́дній де́нь.
|
Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
|
|
40
|
40
|
|
(Зач. 22) Се́ же є́сть во́ля Посла́вшаго Мя́, да вся́къ ви́дяй Сы́на и вѣ́руяй въ Него́ и́мать живо́тъ вѣ́чный, и воскрешу́ єго́ А́зъ въ послѣ́дній де́нь.
|
Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
|
|
41
|
41
|
|
Ропта́ху у́бо Іуде́є о Не́мъ, я́ко рече́: А́зъ є́смь хлѣ́бъ сше́дый съ небесе́.
|
Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
|
|
42
|
42
|
|
И глаго́лаху: не Се́й ли є́сть Іису́съ сы́нъ Іо́сифовъ, Єго́же мы́ зна́ємъ отца́ и Ма́терь, ка́ко у́бо глаго́летъ Се́й, я́ко съ небесе́ снидо́хъ?
|
І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
|
|
43
|
43
|
|
Отвѣща́ у́бо Іису́съ и рече́ и́мъ: не ропщи́те между́ собо́ю:
|
Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою.
|
|
44
|
44
|
|
никто́же мо́жетъ пріити́ ко Мнѣ́, а́ще не Оте́цъ посла́вый Мя́ привлече́тъ єго́, и А́зъ воскрешу́ єго́ въ послѣ́дній де́нь.
|
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день.
|
|
45
|
45
|
|
Є́сть пи́сано во проро́цѣхъ: и бу́дутъ вси́ науче́ни Бо́гомъ. Вся́къ слы́шавый от Отца́ и навы́къ, пріи́детъ ко Мнѣ́.
|
У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
|
|
46
|
46
|
|
Не я́ко Отца́ ви́дѣлъ є́сть кто́, то́кмо сы́й от Бо́га, Се́й ви́дѣ Отца́.
|
Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця.
|
|
47
|
47
|
|
Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: вѣ́руяй въ Мя́ и́мать живо́тъ вѣ́чный.
|
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
|
|
48
|
48
|
|
(Зач. 23) А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный:
|
Я є хліб життя.
|
|
49
|
49
|
|
отцы́ ва́ши ядо́ша ма́нну въ пусты́ни, и умро́ша:
|
Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли.
|
|
50
|
50
|
|
се́й є́сть хлѣ́бъ сходя́й съ небесе́, да, а́ще кто́ от него́ я́стъ, не у́мретъ:
|
Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.
|
|
51
|
51
|
|
А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный, и́же сше́дый съ небесе́: а́ще кто́ снѣ́сть от хлѣ́ба сего́, жи́въ бу́детъ во вѣ́ки: и хлѣ́бъ, єго́же А́зъ да́мъ, Пло́ть Моя́ є́сть, ю́же А́зъ да́мъ за живо́тъ мі́ра.
|
Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
|
|
52
|
52
|
|
Пря́хуся же между́ собо́ю Жи́дове, глаго́люще: ка́ко мо́жетъ Се́й на́мъ да́ти Пло́ть [Свою́] я́сти?
|
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
|
|
53
|
53
|
|
Рече́ же и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще не снѣ́сте Пло́ти Сы́на Человѣ́ческаго, ни піє́те Кро́ве Єго́, живота́ не и́мате въ себѣ́.
|
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі.
|
|
54
|
54
|
|
Яды́й Мою́ Пло́ть и пія́й Мою́ Кро́вь и́мать живо́тъ вѣ́чный, и А́зъ воскрешу́ єго́ въ послѣ́дній де́нь.
|
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
|
|
55
|
55
|
|
Пло́ть бо Моя́ и́стинно є́сть бра́шно, и Кро́вь Моя́ и́стинно є́сть пи́во.
|
Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям.
|
|
56
|
56
|
|
(Зач. 24) Яды́й Мою́ Пло́ть и пія́й Мою́ Кро́вь во Мнѣ́ пребыва́єтъ, и А́зъ въ не́мъ.
|
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.
|
|
57
|
57
|
|
Я́коже посла́ Мя живы́й Оте́цъ, и А́зъ живу́ Отца́ ра́ди: и яды́й Мя́, и то́й жи́въ бу́детъ Мене́ ра́ди.
|
Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.
|
|
58
|
58
|
|
Се́й є́сть хлѣ́бъ сше́дый съ небесе́: не я́коже ядо́ша отцы́ ва́ши ма́нну, и умро́ша: яды́й хлѣ́бъ се́й жи́въ бу́детъ во вѣ́ки.
|
Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
|
|
59
|
59
|
|
Сія́ рече́ на со́нмищи, учя́ въ Капернау́мѣ.
|
Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
|
|
60
|
60
|
|
Мно́зи у́бо слы́шавше от учени́къ Єго́, рѣ́ша: жесто́ко є́сть сло́во сіє́: [и] кто́ мо́жетъ єго́ послу́шати?
|
Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?
|
|
61
|
61
|
|
Вѣ́дый же Іису́съ въ Себѣ́, я́ко ро́пщутъ о се́мъ ученицы́ Єго́, рече́ и́мъ: сіє́ ли вы́ блазни́тъ?
|
Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
|
|
62
|
62
|
|
А́ще у́бо у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго восходя́ща, идѣ́же бѣ́ пре́жде?
|
А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш?
|
|
63
|
63
|
|
Ду́хъ є́сть, и́же оживля́єтъ, пло́ть не по́льзуєтъ ничто́же: глаго́лы, я́же А́зъ глаго́лахъ ва́мъ, ду́хъ су́ть и живо́тъ су́ть:
|
Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає.
|
|
64
|
64
|
|
но су́ть от ва́съ нѣ́цыи, и́же не вѣ́руютъ. Вѣ́дяше бо искони́ Іису́съ, кі́и су́ть невѣ́рующіи, и кто́ є́сть предая́й Єго́.
|
Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.
|
|
65
|
65
|
|
И глаго́лаше: сего́ ра́ди рѣ́хъ ва́мъ, я́ко никто́же мо́жетъ пріити́ ко Мнѣ́, а́ще не бу́детъ єму́ дано́ от Отца́ Моєго́.
|
І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
|
|
66
|
66
|
|
От сего́ мно́зи от учени́къ Єго́ идо́ша вспя́ть, и ктому́ не хожда́ху съ Ни́мъ.
|
Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
|
|
67
|
67
|
|
Рече́ же Іису́съ обѣмана́десяте: єда́ и вы́ хо́щете ити́?
|
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
|
|
68
|
68
|
|
Отвѣща́ у́бо Єму́ Сі́монъ Пе́тръ: Го́споди, къ кому́ и́демъ? Глаго́лы живота́ вѣ́чнаго и́маши,
|
Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного,
|
|
69
|
69
|
|
и мы́ вѣ́ровахомъ, и позна́хомъ, я́ко Ты́ єси́ Христо́съ, Сы́нъ Бо́га жива́го.
|
і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
|
|
70
|
70
|
|
Отвѣща́ и́мъ Іису́съ: не А́зъ ли ва́съ двана́десяте избра́хъ? И єди́нъ от ва́съ діа́волъ є́сть.
|
Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.
|
|
71
|
71
|
|
Глаго́лаше же Іу́ду Сімо́нова Іскаріо́та: се́й бо хотя́ше преда́ти Єго́, єди́нъ сы́й от обоюна́десяте.
|
Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.
|
