|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| По си́хъ и́де Іису́съ на о́нъ по́лъ мо́ря Галіле́и Тиверіа́дска: | Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї. |
|
2
|
2
|
| и по Не́мъ идя́ше наро́дъ мно́гъ, я́ко ви́дяху зна́менія Єго́, я́же творя́ше надъ неду́жными. | За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими. |
|
3
|
3
|
| Взы́де же на го́ру Іису́съ, и ту́ сѣдя́ше со ученики́ Свои́ми. | Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми. |
|
4
|
4
|
| Бѣ́ же бли́зъ Па́сха, пра́здникъ Жидо́вскій. | Наближалася ж Пасха, юдейське свято. |
|
5
|
5
|
| Возве́дъ у́бо Іису́съ о́чи и ви́дѣвъ, я́ко мно́гъ наро́дъ гряде́тъ къ Нему́, глаго́ла къ Фили́ппу: чи́мъ ку́пимъ хлѣ́бы, да ядя́тъ сі́и? | Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? |
|
6
|
6
|
| Сіє́ же глаго́лаше, искуша́я єго́: Са́мъ бо вѣ́дяше, что́ хо́щетъ сотвори́ти. | Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. |
|
7
|
7
|
| Отвѣща́ Єму́ Фили́ппъ: двѣма́ сто́ма пѣ́нязей хлѣ́бы не довлѣ́ютъ и́мъ, да кі́иждо и́хъ ма́ло что́ пріи́метъ. | Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. |
|
8
|
8
|
| Глаго́ла Єму́ єди́нъ от учени́къ Єго́, Андре́й, бра́тъ Си́мона Петра́: | Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому: |
|
9
|
9
|
| е́сть о́трочищь здѣ́ єди́нъ, и́же и́мать пя́ть хлѣ́бъ ячме́нныхъ и двѣ́ ры́бѣ: но сі́и что́ су́ть на толи́ко? | тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч? |
|
10
|
10
|
| Рече́ же Іису́съ: сотвори́те человѣ́ки возлещи́. Бѣ́ же трава́ мно́га на мѣ́стѣ. Возлеже́ у́бо муже́й число́мъ я́ко пя́ть ты́сящъ. | Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч. |
|
11
|
11
|
| Прія́тъ же хлѣ́бы Іису́съ и, хвалу́ возда́въ, подаде́ ученико́мъ, ученицы́ же возлежа́щымъ: та́кожде и от ры́бу, єли́ко хотя́ху. | Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. |
|
12
|
12
|
| И я́ко насы́тишася, глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: собери́те избы́тки укру́хъ, да не поги́бнетъ ничто́же. | І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. |
|
13
|
13
|
| Собра́ша же, и испо́лниша двана́десяте ко́шя укру́хъ от пяти́хъ хлѣ́бъ ячме́нныхъ, и́же избы́ша я́дшымъ. | І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли. |
|
14
|
14
|
| Человѣ́цы же ви́дѣвше зна́меніє, є́же сотвори́ Іису́съ, глаго́лаху, я́ко Се́й є́сть вои́стинну Проро́къ Гряды́й въ мі́ръ. | Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ. |
|
15
|
15
|
| Іису́съ у́бо разумѣ́въ, я́ко хотя́тъ пріити́, да восхи́тятъ Єго́ и сотворя́тъ Єго́ царя́, отъи́де па́ки въ го́ру єди́нъ. | Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один. |
|
16
|
16
|
| Я́ко по́здѣ бы́сть, снидо́ша ученицы́ Єго́ на мо́ре, | Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря. |
|
17
|
17
|
| и влѣзо́ша въ кора́бль, и идя́ху на о́нъ по́лъ мо́ря въ Капернау́мъ. И тма́ а́біє бы́сть, и не [у́] бѣ́ прише́лъ къ ни́мъ Іису́съ. | І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них. |
|
18
|
18
|
| Мо́ре же, вѣ́тру ве́лію дыха́ющу, воздвиза́шеся. | Дув сильний вітер, і море хвилювалося. |
|
19
|
19
|
| Гре́бше же я́ко ста́дій два́десять пя́ть или́ три́десять, узрѣ́ша Іису́са ходя́ща по мо́рю и бли́зъ корабля́ бы́вша, и убоя́шася. | Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались. |
|
20
|
20
|
| О́нъ же глаго́ла и́мъ: А́зъ є́смь, не бо́йтеся. | Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся. |
|
21
|
21
|
| Хотя́ху у́бо прія́ти Єго́ въ кора́бль: и а́біє кора́бль бы́сть на земли́, въ ню́же идя́ху. | Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли. |
|
22
|
22
|
| Во у́трій [же] наро́дъ, и́же стоя́ше объ о́нъ по́лъ мо́ря, ви́дѣвъ, я́ко корабля́ ино́го не бѣ́ ту́, то́кмо єди́нъ то́й, въ о́ньже внидо́ша ученицы́ Єго́, и я́ко не вни́де со ученики́ Свои́ми Іису́съ въ кора́бль, но єди́ни ученицы́ Єго́ идо́ша: | Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його. |
|
23
|
23
|
| и и́ни пріидо́ша корабли́ от Тиверіа́ды бли́зъ мѣ́ста, идѣ́же ядо́ша хлѣ́бы, хвалу́ возда́вше Го́сподеви: | Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім. |
|
24
|
24
|
| егда́ же ви́дѣша наро́ди, я́ко Іису́са не бы́сть ту́, ни учени́къ Єго́, влѣзо́ша са́ми въ корабли́, и пріидо́ша въ Капернау́мъ, и́щуще Іису́са, | Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса. |
|
25
|
25
|
| и обрѣ́тше Єго́ объ о́нъ по́лъ мо́ря, рѣ́ша Єму́: Равви́, когда́ здѣ́ бы́сть ? | І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди? |
|
26
|
26
|
| Отвѣща́ и́мъ Іису́съ и рече́: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, и́щете Мене́, не я́ко ви́дѣсте зна́меніє, но я́ко я́ли єсте́ хлѣ́бы и насы́тистеся: | Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. |
|
27
|
27
|
| дѣ́лайте же не бра́шно ги́блющеє, но бра́шно пребыва́ющеє въ живо́тъ вѣ́чный, є́же Сы́нъ Человѣ́ческій ва́мъ да́стъ: Сего́ бо Оте́цъ зна́мена Бо́гъ. | Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог. |
|
28
|
28
|
| Рѣ́ша же къ Нему́: что́ сотвори́мъ, да дѣ́лаємъ дѣла́ Бо́жія? | Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі? |
|
29
|
29
|
| Отвѣща́ Іису́съ и рече́ и́мъ: се́ є́сть дѣ́ло Бо́жіє, да вѣ́руєте въ Того́, Єго́же посла́ О́нъ. | Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав. |
|
30
|
30
|
| Рѣ́ша же Єму́: ко́є у́бо Ты́ твори́ши зна́меніє, да ви́димъ и вѣ́ру и́мемъ Тебѣ́, что́ дѣ́лаєши, | На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш? |
|
31
|
31
|
| отцы́ на́ши ядо́ша ма́нну въ пусты́ни, я́коже є́сть пи́сано: хлѣ́бъ съ небесе́ даде́ и́мъ я́сти. | Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти. |
|
32
|
32
|
| Рече́ у́бо и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не Моисе́й даде́ ва́мъ хлѣ́бъ съ небесе́, но Оте́цъ Мо́й дає́тъ ва́мъ хлѣ́бъ и́стинный съ небесе́: | Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес. |
|
33
|
33
|
| хлѣ́бъ бо Бо́жій є́сть сходя́й съ небесе́ и дая́й живо́тъ мі́ру. | Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові. |
|
34
|
34
|
| Рѣ́ша у́бо къ Нему́: Го́споди, всегда́ да́ждь на́мъ хлѣ́бъ се́й. | На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей. |
|
35
|
35
|
| Рече́ же и́мъ Іису́съ: А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный: гряды́й ко Мнѣ́ не и́мать взалка́тися, и вѣ́руяй въ Мя́ не и́мать вжа́ждатися никогда́же. | Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги. |
|
36
|
36
|
| Но рѣ́хъ ва́мъ, я́ко и ви́дѣсте Мя́, и не вѣ́руєте. | Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте. |
|
37
|
37
|
| Все́, є́же дає́тъ Мнѣ́ Оте́цъ, ко Мнѣ́ пріи́детъ, и гряду́щаго ко Мнѣ́ не изжену́ во́нъ: | Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть. |
|
38
|
38
|
| я́ко снидо́хъ съ небесе́, не да творю́ во́лю Мою́, но во́лю посла́вшаго Мя́ Отца́. | Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене. |
|
39
|
39
|
| Се́ же є́сть во́ля посла́вшаго Мя́ Отца́, да все́, є́же да́де Ми́, не погублю́ от Него́, но воскрешу́ є́ въ послѣ́дній де́нь. | Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день. |
|
40
|
40
|
| Се́ же є́сть во́ля Посла́вшаго Мя́, да вся́къ ви́дяй Сы́на и вѣ́руяй въ Него́ и́мать живо́тъ вѣ́чный, и воскрешу́ єго́ А́зъ въ послѣ́дній де́нь. | Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. |
|
41
|
41
|
| Ропта́ху у́бо Іуде́є о Не́мъ, я́ко рече́: А́зъ є́смь хлѣ́бъ сше́дый съ небесе́. | Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес. |
|
42
|
42
|
| И глаго́лаху: не Се́й ли є́сть Іису́съ сы́нъ Іо́сифовъ, Єго́же мы́ зна́ємъ отца́ и Ма́терь, ка́ко у́бо глаго́летъ Се́й, я́ко съ небесе́ снидо́хъ? | І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес? |
|
43
|
43
|
| Отвѣща́ у́бо Іису́съ и рече́ и́мъ: не ропщи́те между́ собо́ю: | Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою. |
|
44
|
44
|
| никто́же мо́жетъ пріити́ ко Мнѣ́, а́ще не Оте́цъ посла́вый Мя́ привлече́тъ єго́, и А́зъ воскрешу́ єго́ въ послѣ́дній де́нь. | Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день. |
|
45
|
45
|
| Є́сть пи́сано во проро́цѣхъ: и бу́дутъ вси́ науче́ни Бо́гомъ. Вся́къ слы́шавый от Отца́ и навы́къ, пріи́детъ ко Мнѣ́. | У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене. |
|
46
|
46
|
| Не я́ко Отца́ ви́дѣлъ є́сть Кто́, то́кмо сы́й от Бо́га, Се́й ви́дѣ Отца́. | Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця. |
|
47
|
47
|
| Ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: вѣ́руяй въ Мя́ и́мать живо́тъ вѣ́чный. | Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне. |
|
48
|
48
|
| А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный: | Я є хліб життя. |
|
49
|
49
|
| отцы́ ва́ши ядо́ша ма́нну въ пусты́ни, и умро́ша: | Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли. |
|
50
|
50
|
| се́й є́сть хлѣ́бъ сходя́й съ небесе́, да, а́ще кто́ от него́ я́стъ, не у́мретъ: | Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре. |
|
51
|
51
|
| А́зъ є́смь хлѣ́бъ живо́тный, и́же сше́дый съ небесе́: а́ще кто́ снѣ́сть от хлѣ́ба сего́, жи́въ бу́детъ во вѣ́ки: и хлѣ́бъ, єго́же А́зъ да́мъ, Пло́ть Моя́ є́сть, ю́же А́зъ да́мъ за живо́тъ мі́ра. | Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу. |
|
52
|
52
|
| Пря́хуся же между́ собо́ю Жи́дове, глаго́люще: ка́ко мо́жетъ Се́й на́мъ да́ти Пло́ть [Свою́] я́сти? | Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти? |
|
53
|
53
|
| Рече́ же и́мъ Іису́съ: ами́нь, ами́нь глаго́лю ва́мъ: а́ще не снѣ́сте Пло́ти Сы́на Человѣ́ческаго, ни піє́те Кро́ве Єго́, живота́ не и́мате въ себѣ́. | Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. |
|
54
|
54
|
| Яды́й Мою́ Пло́ть и пія́й Мою́ Кро́вь и́мать живо́тъ вѣ́чный, и А́зъ воскрешу́ єго́ въ послѣ́дній де́нь. | Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. |
|
55
|
55
|
| Плоть бо Моя́ и́стинно є́сть бра́шно, и Кро́вь Моя́ и́стинно є́сть пи́во. | Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. |
|
56
|
56
|
| Яды́й Мою́ Пло́ть и пія́й Мою́ Кро́вь во Мнѣ́ пребыва́єтъ, и А́зъ въ не́мъ. | Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому. |
|
57
|
57
|
| Я́коже посла́ Мя живы́й Оте́цъ, и А́зъ живу́ Отца́ ра́ди: и яды́й Мя́, и то́й жи́въ бу́детъ Мене́ ра́ди. | Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене. |
|
58
|
58
|
| Се́й є́сть хлѣ́бъ сше́дый съ небесе́: не я́коже ядо́ша отцы́ ва́ши ма́нну, и умро́ша: яды́й хлѣ́бъ се́й жи́въ бу́детъ во вѣ́ки. | Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік. |
|
59
|
59
|
| Сія́ рече́ на со́нмищи, учя́ въ Капернау́мѣ. | Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі. |
|
60
|
60
|
| Мно́зи у́бо слы́шавше от учени́къ Єго́, рѣ́ша: жесто́ко є́сть сло́во сіє́: [и] кто́ мо́жетъ єго́ послу́шати? | Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати? |
|
61
|
61
|
| Вѣ́дый же Іису́съ въ Себѣ́, я́ко ро́пщутъ о се́мъ ученицы́ Єго́, рече́ и́мъ: сіє́ ли вы́ блазни́тъ? | Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас? |
|
62
|
62
|
| А́ще у́бо у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго восходя́ща, идѣ́же бѣ́ пре́жде? | А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш? |
|
63
|
63
|
| Ду́хъ є́сть, и́же оживля́етъ, пло́ть не по́льзуєтъ ничто́же: глаго́лы, я́же А́зъ глаго́лахъ ва́мъ, ду́хъ су́ть и живо́тъ су́ть: | Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає. |
|
64
|
64
|
| но су́ть от ва́съ нѣ́цыи, и́же не вѣ́руютъ. Вѣ́дяше бо искони́ Іису́съ, кі́и су́ть невѣ́рующіи, и кто́ є́сть предая́й Єго́. | Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його. |
|
65
|
65
|
| И глаго́лаше: сего́ ра́ди рѣ́хъ ва́мъ, я́ко никто́же мо́жетъ пріити́ ко Мнѣ́, а́ще не бу́детъ єму́ дано́ от Отца́ Моєго́. | І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого. |
|
66
|
66
|
| От сего́ мно́зи от учени́къ Єго́ идо́ша вспя́ть, и ктому́ не хожда́ху съ Ни́мъ. | Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили. |
|
67
|
67
|
| Рече́ же Іису́съ обѣмана́десяте: єда́ и вы́ хо́щете ити́? | Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви? |
|
68
|
68
|
| Отвѣща́ у́бо єму́ Си́монъ Пе́тръ: Го́споди, къ кому́ и́демъ? Глаго́лы живота́ вѣ́чнаго и́маши, | Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, |
|
69
|
69
|
| и мы́ вѣ́ровахомъ, и позна́хомъ, я́ко Ты́ єси́ Христо́съ, Сы́нъ Бо́га жива́го. | і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого. |
|
70
|
70
|
| Отвѣща́ и́мъ Іису́съ: не А́зъ ли ва́съ двана́десяте избра́хъ? И єди́нъ от ва́съ діа́волъ є́сть. | Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол. |
|
71
|
71
|
| Глаго́лаше же Іу́ду Симо́нова Іскаріо́та: се́й бо хотя́ше преда́ти Єго́, єди́нъ сы́й от обоюна́десяте. | Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
