|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| [И] сія́ ре́къ Іису́съ, изы́де со ученики́ Свои́ми на о́нъ по́лъ пото́ка Ке́дрска, идѣ́же бѣ́ вертогра́дъ, въ о́ньже вни́де Са́мъ и ученицы́ Єго́: | Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його. |
|
2
|
2
|
| вѣ́дяше же [и] Іу́да предая́й Єго́ мѣ́сто, я́ко мно́жицею собира́шеся Іису́съ ту́ со ученики́ Свои́ми. | Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми. |
|
3
|
3
|
| Іу́да у́бо пріє́мь спи́ру и от архієре́й и фарісе́й слуги́, пріи́де та́мо со свѣти́лы и свѣща́ми и ору́жіи. | Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю. |
|
4
|
4
|
| Іису́съ же вѣ́дый вся́ гряду́щая На́нь, изше́дъ рече́ и́мъ: кого́ и́щете? | Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте? |
|
5
|
5
|
| Отвѣща́ша Єму́: Іису́са Назоре́а. Глаго́ла и́мъ Іису́съ: А́зъ є́смь. Стоя́ше же и Іу́да, и́же предая́ше Єго́, съ ни́ми. | Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його. |
|
6
|
6
|
| Єгда́ же рече́ и́мъ: А́зъ є́смь, идо́ша вспя́ть и падо́ша на земли́. | І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю. |
|
7
|
7
|
| Па́ки у́бо вопроси́ и́хъ [Іису́съ]: кого́ и́щете? Они́ же рѣ́ша: Іису́са Назоре́а. | Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея. |
|
8
|
8
|
| Отвѣща́ Іису́съ: рѣ́хъ ва́мъ, я́ко А́зъ є́смь: а́ще у́бо Мене́ и́щете, оста́вите си́хъ ити́: | Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть. |
|
9
|
9
|
| да сбу́дется сло́во, є́же рече́, я́ко и́хже да́лъ єси́ Мнѣ́, не погуби́хъ от ни́хъ ни кого́же. | Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого. |
|
10
|
10
|
| Си́монъ же Пе́тръ, имы́й но́жъ, извлече́ єго́, и уда́ри архієре́ова раба́, и урѣ́за єму́ у́хо десно́є: бѣ́ же и́мя рабу́ Ма́лхъ. | Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх. |
|
11
|
11
|
| Рече́ у́бо Іису́съ Петро́ви, вонзи́ но́жъ въ но́жницу: ча́шу, ю́же даде́ Мнѣ́ Оте́цъ, не и́мамъ ли пи́ти єя́, | Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець? |
|
12
|
12
|
| спи́ра же и ты́сящникъ и слуги́ Іуде́йстіи я́ша Іису́са и связа́ша Єго́, | Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його. |
|
13
|
13
|
| и ведо́ша Єго́ ко А́ннѣ пе́рвѣе: бѣ́ бо те́сть Каіа́фѣ, и́же бѣ́ архієре́й лѣ́ту тому́: | І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року. |
|
14
|
14
|
| бѣ́ же Каіа́фа да́вый совѣ́тъ Іуде́омъ, я́ко у́не є́сть єди́ному человѣ́ку умре́ти за лю́ди. | Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ. |
|
15
|
15
|
| По Іису́сѣ же идя́ше Си́монъ Пе́тръ и другі́й учени́къ: учени́къ же то́й бѣ́ зна́ємь архієре́ови, и вни́де со Іису́сомъ во дво́ръ архієре́овъ: | Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика. |
|
16
|
16
|
| Пе́тръ же стоя́ше при две́рехъ внѣ́. Изы́де у́бо учени́къ то́й, и́же бѣ́ зна́ємь архієре́ови, и рече́ две́рницѣ, и введе́ Петра́. | А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра. |
|
17
|
17
|
| Глаго́ла же раба́ две́рница Петро́ви: єда́ и ты́ учени́къ єси́ Человѣ́ка Сего́? Глаго́ла о́нъ: нѣ́смь. | І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні. |
|
18
|
18
|
| Стоя́ху же раби́ и слуги́ о́гнь сотво́рше, я́ко зима́ бѣ́, и грѣ́яхуся: бѣ́ же съ ни́ми Пе́тръ стоя́ и грѣ́яся. | Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся. |
|
19
|
19
|
| Архієре́й же вопроси́ Іису́са о ученицѣ́хъ Єго́ и о уче́ніи Єго́. | Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його. |
|
20
|
20
|
| Отвѣща́ єму́ Іису́съ: А́зъ не обину́яся глаго́лахъ мі́ру: А́зъ всегда́ уча́хъ на со́нмищахъ и въ це́ркви, идѣ́же всегда́ Іуде́є сне́млются, и та́й не глаго́лахъ ничесо́же: | Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого. |
|
21
|
21
|
| что́ Мя вопроша́єши? Вопроси́ слы́шавшихъ, что́ глаго́лахъ и́мъ: се́, сі́и вѣ́дятъ, я́же рѣ́хъ А́зъ. | Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив. |
|
22
|
22
|
| Сія́ же ре́кшу Єму́, єди́нъ от предстоя́щихъ слу́гъ уда́ри въ лани́ту Іису́са, ре́къ: та́ко ли отвѣщава́єши архієре́ови? | Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові? |
|
23
|
23
|
| Отвѣща́ єму́ Іису́съ: а́ще злѣ́ глаго́лахъ, свидѣ́телствуй о злѣ́: а́ще ли до́брѣ, что́ Мя біє́ши? | Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене? |
|
24
|
24
|
| Посла́ же Єго́ А́нна свя́зана къ Каіа́фѣ архієре́ови. | Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи. |
|
25
|
25
|
| Бѣ́ же Си́монъ Пе́тръ стоя́ и грѣ́яся. Рѣ́ша же єму́: єда́ и ты́ от учени́къ Єго́ єси́? О́нъ [же] отве́ржеся и рече́: нѣ́смь. | А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні. |
|
26
|
26
|
| Глаго́ла єди́нъ от ра́бъ архієре́овыхъ, ю́жика сы́й, єму́же Пе́тръ урѣ́за у́хо: не а́зъ ли тя́ ви́дѣхъ въ вертогра́дѣ съ Ни́мъ? | Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду? |
|
27
|
27
|
| Па́ки у́бо Пе́тръ отве́ржеся, и а́біє пѣ́тель возгласи́. | Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень. |
|
28
|
28
|
| Ведо́ша же Іису́са от Каіа́фы въ прето́ръ. Бѣ́ же у́тро: и ті́и не внидо́ша въ прето́ръ, да не оскверня́тся, но да ядя́тъ па́сху. | Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску. |
|
29
|
29
|
| Изы́де же Піла́тъ къ ни́мъ во́нъ и рече́: ку́ю рѣ́чь прино́сите на Человѣ́ка Сего́? | Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього? |
|
30
|
30
|
| Отвѣща́ша и рѣ́ша єму́: а́ще не бы́ [бы́лъ] Се́й злодѣ́й, не бы́хомъ пре́дали Єго́ тебѣ́. | Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі. |
|
31
|
31
|
| Рече́ же и́мъ Піла́тъ: поими́те Єго́ вы́ и по зако́ну ва́шему суди́те Єму́. Рѣ́ша же єму́ Іуде́є: на́мъ не досто́итъ уби́ти никого́же: | Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, — |
|
32
|
32
|
| да сло́во Іису́сово сбу́дется, є́же рече́, назна́менуя, ко́єю сме́ртію хотя́ше умре́ти. | щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти. |
|
33
|
33
|
| Вни́де у́бо па́ки Піла́тъ въ прето́ръ, и пригласи́ Іису́са, и рече́ Єму́: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́йскъ? | Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський? |
|
34
|
34
|
| Отвѣща́ єму́ Іису́съ: о себѣ́ ли ты́ сіє́ глаго́леши, или́ ині́и тебѣ́ реко́ша о Мнѣ́? | Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене? |
|
35
|
35
|
| Отвѣща́ Піла́тъ: єда́ а́зъ Жидови́нъ є́смь? Ро́дъ Тво́й и архієре́є преда́ша Тя́ мнѣ́: что́ єси́ сотвори́лъ? | Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив? |
|
36
|
36
|
| Отвѣща́ Іису́съ: Ца́рство Моє́ нѣ́сть от мі́ра сего́: а́ще от мі́ра сего́ бы́ло бы Ца́рство Моє́, слуги́ Мои́ [у́бо] подвиза́лися бы́ша, да не пре́данъ бы́хъ бы́лъ Іуде́омъ: ны́нѣ же Ца́рство Моє́ нѣ́сть отсю́ду. | Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси. |
|
37
|
37
|
| Рече́ же Єму́ Піла́тъ: у́бо Ца́рь ли єси́ Ты́? Отвѣща́ Іису́съ: ты́ глаго́леши, я́ко Ца́рь є́смь А́зъ: А́зъ на сіє́ роди́хся и на сіє́ пріидо́хъ въ мі́ръ, да свидѣ́телствую и́стину: [и] вся́къ, и́же є́сть от и́стины, послу́шаєтъ гла́са Моєго́. | Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого. |
|
38
|
38
|
| Глаго́ла Єму́ Піла́тъ: что́ є́сть и́стина? И сіє́ ре́къ, па́ки изы́де ко Іуде́омъ, и глаго́ла и́мъ: а́зъ ни єди́ныя вины́ обрѣта́ю въ Не́мъ: | Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому. |
|
39
|
39
|
| е́сть же обы́чай ва́мъ, да єди́наго ва́мъ отпущу́ на Па́сху: хо́щете ли у́бо, [да] отпущу́ ва́мъ Царя́ Іуде́йска? | Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? |
|
40
|
40
|
| Возопи́ша же па́ки вси́, глаго́люще: не Сего́, но Вара́вву. Бѣ́ же Вара́вва разбо́йникъ. | Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
