|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| И бы́сть внегда́ бы́ти Єму́ на мѣ́стѣ нѣ́коємъ моля́щуся, [и] я́ко преста́, рече́ нѣ́кій от учени́къ Єго́ къ Нему́: Го́споди, научи́ ны моли́тися, я́коже и Іоа́ннъ научи́ ученики́ своя́. | І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх. |
|
2
|
2
|
| Рече́ же и́мъ: єгда́ мо́литеся, глаго́лите: О́тче на́шъ, и́же на небесѣ́хъ, да святи́тся и́мя Твоє́: да пріи́детъ Ца́рствіє Твоє́: да бу́детъ во́ля Твоя́, я́ко на небеси́, и на земли́: | Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
|
3
|
3
|
| хлѣ́бъ на́шъ насу́щный подава́й на́мъ на вся́къ де́нь: | Хліб наш насущний дай нам сьогодні; |
|
4
|
4
|
| и оста́ви на́мъ грѣхи́ на́шя, и́бо и са́ми оставля́емъ вся́кому должнику́ на́шему: и не введи́ на́съ во искуше́ніє, но изба́ви на́съ от лука́ваго. | і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. |
|
5
|
5
|
| И рече́ къ ни́мъ: кто́ от ва́съ и́мать дру́га, и и́детъ къ нему́ въ полу́нощи, и рече́тъ єму́: дру́же, да́ждь ми́ взаи́мъ три́ хлѣ́бы: | І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, |
|
6
|
6
|
| поне́же дру́гъ пріи́де съ пу́ти ко мнѣ́, и не и́мамъ чесо́ предложи́ти єму́. | бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. |
|
7
|
7
|
| И то́й извну́трь отвѣща́въ рече́тъ: не твори́ ми труды́: уже́ две́ри затворены́ су́ть, и дѣ́ти моя́ со мно́ю на ло́жи су́ть: [и] не могу́ воста́въ да́ти тебѣ́. | А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. |
|
8
|
8
|
| Глаго́лю же ва́мъ: а́ще и не да́стъ єму́ воста́въ, зане́ дру́гъ єму́ є́сть: но за безо́чьство єго́, воста́въ да́стъ єму́, єли́ка тре́буєтъ. | Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить. |
|
9
|
9
|
| И А́зъ ва́мъ глаго́лю: проси́те, и да́стся ва́мъ: ищи́те, и обря́щете: толцы́те, и отве́рзется ва́мъ: | І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, |
|
10
|
10
|
| вся́къ бо прося́й пріє́млетъ, и ищя́й обрѣта́єтъ, и толку́щему отве́рзется. | бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. |
|
11
|
11
|
| Кото́раго же ва́съ отца́ воспро́ситъ сы́нъ хлѣ́ба, єда́ ка́мень пода́стъ єму́? Или́ ры́бы, єда́ въ ры́бы мѣ́сто змію́ пода́стъ єму́? | Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? |
|
12
|
12
|
| Или́ а́ще попро́ситъ яица́, єда́ пода́стъ єму́ ско́рпію? | Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? |
|
13
|
13
|
| А́ще у́бо вы́ зли́ су́ще, умѣ́ете дая́нія бла́га дая́ти ча́домъ ва́шымъ, ко́льми па́че Оте́цъ, и́же съ небесе́, да́стъ Ду́ха Свята́го прося́щымъ у Него́? | Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього. |
|
14
|
14
|
| И бѣ́ изгоня́ бѣ́са, и то́й бѣ́ нѣ́мъ: бы́сть же бѣ́су изше́дшу, проглаго́ла нѣмы́й: и диви́шася наро́ди. | Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. |
|
15
|
15
|
| Нѣ́цыи же от ни́хъ рѣ́ша: о веєльзеву́лѣ кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы. | Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського. |
|
16
|
16
|
| Друзі́и же искуша́юще, зна́менія от Него́ иска́ху съ небесе́. | А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. |
|
17
|
17
|
| О́нъ же вѣ́дый помышле́нія и́хъ, рече́ и́мъ: вся́ко ца́рство само́ въ себѣ́ раздѣля́яся, запустѣ́етъ: и до́мъ на до́мъ, па́даєтъ. | Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. |
|
18
|
18
|
| А́ще же и сатана́ са́мъ въ себѣ́ раздѣли́ся, ка́ко ста́нетъ ца́рство єго́, я́коже глаго́лете, о веєльзеву́лѣ изгоня́щя Мя́ бѣ́сы. | Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. |
|
19
|
19
|
| А́ще же А́зъ о веєльзеву́лѣ изгоню́ бѣ́сы, сы́нове ва́ши о ко́мъ изго́нятъ? Сего́ ра́ди ті́и бу́дутъ ва́мъ судіи́. | Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. |
|
20
|
20
|
| А́ще ли же о пе́рстѣ Бо́жіи изгоню́ бѣ́сы, у́бо пости́же на ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє. | Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. |
|
21
|
21
|
| Єгда́ крѣ́пкій вооружи́вся храни́тъ сво́й дво́ръ, во смире́ніи су́ть имѣ́нія єго́: | Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; |
|
22
|
22
|
| егда́ же крѣ́плѣй єго́ наше́дъ побѣди́тъ єго́, все́ ору́жіє єго́ во́зметъ, на не́же упова́ше, и коры́сть єго́ раздає́тъ. | коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть. |
|
23
|
23
|
| И́же нѣ́сть со Мно́ю, на Мя́ є́сть: и и́же не собира́єтъ со Мно́ю, расточа́єтъ. | Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. |
|
24
|
24
|
| Єгда́ [же] нечи́стый ду́хъ изы́детъ от человѣ́ка, прехо́дитъ сквозѣ́ безво́дная мѣ́ста, ищя́ поко́я: и не обрѣта́я, глаго́летъ: возвращу́ся въ до́мъ мо́й, отню́дуже изыдо́хъ. | Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; |
|
25
|
25
|
| И прише́дъ обря́щетъ и́ помете́нъ и укра́шенъ: | і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. |
|
26
|
26
|
| тогда́ и́детъ и по́йметъ се́дмь други́хъ духо́въ го́ршихъ себе́, и вше́дше живу́тъ ту́: и быва́ютъ послѣ́дняя человѣ́ку тому́ го́рша пе́рвыхъ. | Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше. |
|
27
|
27
|
| Бы́сть же єгда́ глаго́лаше сія́, воздви́гши нѣ́кая жена́ гла́съ от наро́да, рече́ Єму́: блаже́но чре́во носи́вшеє Тя́, и сосца́, я́же єси́ сса́лъ. | Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! |
|
28
|
28
|
| О́нъ же рече́: тѣ́мже у́бо блаже́ни слы́шащіи сло́во Бо́жіє и храня́щіи є́. | А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його. |
|
29
|
29
|
| Наро́домъ же собира́ющымся нача́тъ глаго́лати: ро́дъ се́й лука́въ є́сть: зна́менія и́щетъ, и зна́меніє не да́стся єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ны проро́ка: | Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. |
|
30
|
30
|
| я́коже бо бы́сть Іо́на зна́меніє Ниневи́томъ, та́ко бу́детъ и Сы́нъ Человѣ́ческій ро́ду сему́. | Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому. |
|
31
|
31
|
| Цари́ца ю́жская воста́нетъ на су́дъ съ му́жи ро́да сего́, и осу́дитъ и́хъ: я́ко пріи́де от коне́цъ земли́ слы́шати прему́дрость Соломо́нову: и се́ мно́жає Соломо́на здѣ́. | Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. |
|
32
|
32
|
| Му́жіє Ниневи́тстіи воста́нутъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ, и осу́дятъ и́: я́ко покая́шася про́повѣдію Іо́ниною: и се́ мно́жає Іо́ны здѣ́. | Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони. |
|
33
|
33
|
| Никто́же [у́бо] свѣти́лника вже́гъ, въ скро́вѣ полага́єтъ, ни подъ спу́домъ, но на свѣ́щницѣ, да входя́щіи свѣ́тъ ви́дятъ. | Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло. |
|
34
|
34
|
| Свѣти́лникъ тѣ́лу є́сть о́ко: єгда́ у́бо о́ко твоє́ про́сто бу́детъ, все́ тѣ́ло твоє́ свѣ́тло бу́детъ: єгда́ же лука́во бу́детъ, и тѣ́ло твоє́ те́мно: | Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. |
|
35
|
35
|
| блюди́ у́бо, єда́ свѣ́тъ, и́же въ тебѣ́, тма́ є́сть. | Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. |
|
36
|
36
|
| А́ще бо тѣ́ло твоє́ все́ свѣ́тло, не имы́й нѣ́кія ча́сти те́мны, бу́детъ свѣ́тло все́, я́коже єгда́ свѣти́лникъ блиста́ніємъ просвѣща́єтъ тя́. | Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе. |
|
37
|
37
|
| Єгда́ же глаго́лаше, моля́ше Єго́ фарісе́й нѣ́кій, да обѣ́дуєтъ у него́: вше́дъ же возлеже́. | Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. |
|
38
|
38
|
| Фарісе́й же ви́дѣвъ диви́ся, я́ко не пре́жде крести́ся пре́жде обѣ́да. | Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. |
|
39
|
39
|
| Рече́ же Госпо́дь къ нему́: ны́нѣ вы́, фарісе́є, внѣ́шняя сткля́ницы и блю́да очища́єте, вну́треннеє же ва́ше по́лно грабле́нія є́сть и лука́вства. | Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. |
|
40
|
40
|
| Безу́мніи, не И́же ли сотвори́ внѣ́шнеє, и вну́треннеє сотвори́лъ є́сть? | Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? |
|
41
|
41
|
| Оба́че от су́щихъ дади́те ми́лостыню: и се́ вся́ чи́ста ва́мъ бу́дутъ. | Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте. |
|
42
|
42
|
| Но го́ре ва́мъ фарісе́омъ, я́ко одеся́тствуєте от мя́твы и пига́на и вся́каго зе́лія, и мимохо́дите су́дъ и любо́вь Бо́жію: сія́ подоба́ше сотвори́ти, и о́нѣхъ не оставля́ти. | Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. |
|
43
|
43
|
| Го́ре ва́мъ фарісе́омъ, я́ко лю́бите предсѣда́нія на со́нмищехъ и цѣлова́нія на то́ржищихъ. | Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. |
|
44
|
44
|
| Го́ре ва́мъ, кни́жницы и фарісе́є лицемѣ́ри, я́ко єсте́ я́ко гро́би невѣ́доми, и человѣ́цы ходя́щіи верху́ не вѣ́дятъ. | Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. |
|
45
|
45
|
| Отвѣща́въ же нѣ́кій от зако́нникъ рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ глаго́ля, и на́мъ досажда́єши. | На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. |
|
46
|
46
|
| О́нъ же рече́: и ва́мъ зако́нникомъ го́ре, я́ко накла́даєте на человѣ́ки бремена́ не удо́бь носи́ма, и са́ми єди́нѣмъ персто́мъ ва́шимъ не прикаса́єтеся бремене́мъ. | Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. |
|
47
|
47
|
| Го́ре ва́мъ, я́ко зи́ждете гро́бы проро́къ, отцы́ же ва́ши изби́ша и́хъ. | Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: |
|
48
|
48
|
| У́бо свидѣ́телствуєте и соблаговоли́те дѣло́мъ оте́цъ ва́шихъ: я́ко ті́и у́бо изби́ша и́хъ, вы́ же зи́ждете и́хъ гро́бы. | цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. |
|
49
|
49
|
| Сего́ ра́ди и прему́дрость Бо́жія рече́: послю́ въ ни́хъ проро́ки и апо́столы, и от ни́хъ убію́тъ и изжену́тъ: | Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. |
|
50
|
50
|
| да взы́щется кро́вь всѣ́хъ проро́къ, пролива́ємая от сложе́нія мі́ра, от ро́да сего́, | Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, |
|
51
|
51
|
| от кро́ве А́веля да́же до кро́ве Заха́ріи, поги́бшаго ме́жду олтаре́мъ и хра́момъ: є́й, глаго́лю ва́мъ, взы́щется от ро́да сего́. | від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. |
|
52
|
52
|
| Го́ре ва́мъ зако́нникомъ, я́ко взя́сте клю́чь разумѣ́нія: са́ми не внидо́сте, и входя́щымъ возбрани́сте. | Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. |
|
53
|
53
|
| Глаго́лющу же Єму́ сія́ къ ни́мъ, нача́ша кни́жницы и фарісе́є бѣ́днѣ гнѣ́ватися На́нь и преста́ти Єго́ о мно́зѣ, | Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, |
|
54
|
54
|
| ла́юще Єго́ , и́щуще улови́ти нѣ́что от у́стъ Єго́, да На́нь возглаго́лютъ. | підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
