|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| По си́хъ же яви́ Госпо́дь и инѣ́хъ се́дмьдесятъ, и посла́ и́хъ по двѣма́ предъ лице́мъ Свои́мъ во вся́къ гра́дъ и мѣ́сто, а́може хотя́ше Са́мъ ити́: | Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. |
|
2
|
2
|
| глаго́лаше же къ ни́мъ: жа́тва у́бо мно́га, дѣ́лателей же ма́ло: моли́теся у́бо Го́споди́ну жа́твѣ, да изведе́тъ дѣ́латели на жа́тву Свою́. | І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. |
|
3
|
3
|
| Иди́те: се́ А́зъ посыла́ю вы́ я́ко а́гнцы посредѣ́ волко́въ. | Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. |
|
4
|
4
|
| Не носи́те влага́лища, ни пи́ры, ни сапо́гъ и ни кого́же на пути́ цѣлу́йте. | Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. |
|
5
|
5
|
| Въ о́нъ же а́ще до́мъ вни́дете, пе́рвѣе глаго́лите: ми́ръ до́му сему́: | В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. |
|
6
|
6
|
| и а́ще у́бо бу́детъ ту́ сы́нъ ми́ра, почі́єтъ на не́мъ ми́ръ ва́шъ: а́ще ли же ни́, къ ва́мъ возврати́тся. | І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. |
|
7
|
7
|
| Въ то́мъ же дому́ пребыва́йте, яду́ще и пію́ще, я́же су́ть у ни́хъ: досто́инъ бо є́сть дѣ́латель мзды́ своєя́: не преходи́те изъ до́му въ до́мъ. | В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. |
|
8
|
8
|
| И въ о́нъ же а́ще гра́дъ вхо́дите, и пріє́млютъ вы́, яди́те предлага́ємая ва́мъ: | І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. |
|
9
|
9
|
| и исцѣли́те неду́жныя, и́же су́ть въ не́мъ, и глаго́лите и́мъ: прибли́жися на вы́ Ца́рствіє Бо́жіє. | І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. |
|
10
|
10
|
| И въ о́нъ же а́ще гра́дъ вхо́дите, и не пріє́млютъ ва́съ, изше́дше на распу́тія єго́, рцы́те: | Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: |
|
11
|
11
|
| и пра́хъ прилѣ́пшій на́мъ от гра́да ва́шего, оттряса́ємъ ва́мъ. Оба́че сіє́ вѣ́дите, я́ко прибли́жися на вы́ Ца́рствіє Бо́жіє. | і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. |
|
12
|
12
|
| Глаго́лю ва́мъ, я́ко Cодо́мляномъ въ де́нь то́й отра́днѣе бу́детъ, не́же гра́ду тому́. | Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. |
|
13
|
13
|
| Го́ре тебѣ́, Хорази́не, го́ре тебѣ́, Виѳсаи́до: я́ко а́ще въ Ти́рѣ и Сидо́нѣ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ ва́ю, дре́вле у́бо во вре́тищи и пе́пелѣ сѣдя́ще покая́лися бы́ша: | Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. |
|
14
|
14
|
| оба́че Ти́ру и Сидо́ну отра́днѣе бу́детъ на судѣ́, не́же ва́ма. | Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. |
|
15
|
15
|
| И ты́, Капернау́ме, и́же до небе́съ вознесы́йся, до а́да низведе́шися. | І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. |
|
16
|
16
|
| Слу́шаяй ва́съ, Мене́ слу́шаєтъ: и отмета́яйся ва́съ, Мене́ отмета́єтся: отмета́яйся же Мене́, отмета́єтся Посла́вшаго Мя́. | Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене. |
|
17
|
17
|
| Возврати́шася же се́дмьдесятъ съ ра́достію, глаго́люще: Го́споди, и бѣ́си повину́ются на́мъ о и́мени Твоє́мъ. | Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. |
|
18
|
18
|
| Рече́ же и́мъ: ви́дѣхъ сатану́ я́ко мо́лнію съ небесе́ спа́дша. | Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. |
|
19
|
19
|
| Се́, даю́ ва́мъ вла́сть наступа́ти на змію́ и на скорпі́ю и на всю́ си́лу вра́жію: и ничесо́же ва́съ вреди́тъ. | Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. |
|
20
|
20
|
| Оба́че о се́мъ не ра́дуйтеся, я́ко ду́си ва́мъ повину́ются: ра́дуйтеся же, я́ко имена́ ва́ша напи́сана су́ть на небесѣ́хъ. | Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. |
|
21
|
21
|
| Въ то́й ча́съ возра́довася ду́хомъ Іису́съ и рече́: исповѣ́даютися, О́тче, Го́споди небесе́ и земли́, я́ко утаи́лъ єси́ сія́ от прему́дрыхъ и разу́мныхъ, и откры́лъ єси́ та́ младе́нцемъ: є́й, О́тче, я́ко та́ко бы́сть благоволе́ніє предъ Тобо́ю. | У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. |
|
22
|
22
|
| И́ обра́щься ко ученико́мъ, рече́: вся́ Мнѣ́ предана́ бы́ша от Отца́ Моєго́: и никто́же вѣ́сть, кто́ є́сть Сы́нъ, то́кмо Оте́цъ: и кто́ є́сть Оте́цъ, то́кмо Сы́нъ, и єму́же а́ще хо́щетъ Сы́нъ откры́ти. | І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. |
|
23
|
23
|
| И́ обра́щься ко ученико́мъ, єди́нъ рече́: блаже́ни о́чи ви́дящіи, я́же ви́дите: | І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! |
|
24
|
24
|
| глаго́лю бо ва́мъ, я́ко мно́зи проро́цы и ца́ріє восхотѣ́ша ви́дѣти, я́же вы́ ви́дите, и не ви́дѣша: и слы́шати, я́же слы́шите, и не слы́шаша. | Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули. |
|
25
|
25
|
| И се́, зако́нникъ нѣ́кій воста́, искуша́я Єго́ и глаго́ля: Учи́телю, что́ сотвори́въ, живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дую? | І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? |
|
26
|
26
|
| О́нъ же рече́ къ нему́: въ зако́нѣ что́ пи́сано є́сть? Ка́ко чте́ши? | Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? |
|
27
|
27
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ от всего́ се́рдца твоєго́, и от всея́ души́ твоєя́, и все́ю крѣ́постію твоє́ю, и всѣ́мъ помышле́ніємъ твои́мъ: и бли́жняго своєго́ я́ко са́мъ себе́. | Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. |
|
28
|
28
|
| Рече́ же єму́: пра́во отвѣща́лъ єси́: сіє́ сотвори́, и жи́въ бу́деши. | Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. |
|
29
|
29
|
| О́нъ же хотя́ оправди́тися са́мъ, рече́ ко Іису́су: и кто́ є́сть бли́жній мо́й? | Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? |
|
30
|
30
|
| Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: человѣ́къ нѣ́кій схожда́ше от Ієрусали́ма во Ієрихо́нъ, и въ разбо́йники впаде́, и́же совле́кше єго́, и я́звы возло́жше отидо́ша, оста́вльше єдва́ жи́ва су́ща. | На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. |
|
31
|
31
|
| По слу́чаю же свяще́нникъ нѣ́кій схожда́ше путе́мъ тѣ́мъ, и ви́дѣвъ єго́, мимои́де. | Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. |
|
32
|
32
|
| Та́кожде же и леви́тъ, бы́въ на то́мъ мѣ́стѣ, прише́дъ и ви́дѣвъ, мимои́де. | Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. |
|
33
|
33
|
| Самаря́нинъ же нѣ́кто гряды́й, пріи́де надъ него́, и ви́дѣвъ єго́, милосе́рдова: | Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; |
|
34
|
34
|
| и присту́пль обвяза́ стру́пы єго́, возлива́я ма́сло и віно́: всади́въ же єго́ на сво́й ско́тъ, приведе́ єго́ въ гости́нницу, и прилѣжа́ єму́: | і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; |
|
35
|
35
|
| и нау́трія изше́дъ, изъе́мъ два́ сре́бреника, даде́ гости́ннику, и рече́ єму́: прилѣжи́ єму́: и, є́же а́ще пріиждиве́ши, а́зъ єгда́ возвращу́ся, возда́мъ ти́. | а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. |
|
36
|
36
|
| Кто́ у́бо от тѣ́хъ тріє́хъ бли́жній мни́ттися бы́ти впа́дшему въ разбо́йники? | Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? |
|
37
|
37
|
| О́нъ же рече́: сотвори́вый ми́лость съ ни́мъ. Рече́ же єму́ Іису́съ: иди́, и ты́ твори́ та́кожде. | Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само. |
|
38
|
38
|
| Бы́сть же ходя́щымъ и́мъ, и Са́мъ вни́де въ ве́сь нѣ́кую: жена́ же нѣ́кая и́менемъ Ма́рѳа прія́тъ Єго́ въ до́мъ сво́й. | Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. |
|
39
|
39
|
| И сестра́ є́й бѣ́ нарица́ємая Марі́а, я́же и сѣ́дши при ногу́ Іису́сову, слы́шаше сло́во Єго́. | У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. |
|
40
|
40
|
| Ма́рѳа же мо́лвяше о мно́зѣ слу́жбѣ, ста́вши же рече́: Го́споди, не бреже́ши ли, я́ко сестра́ моя́ єди́ну мя́ оста́ви служи́ти? Рцы́ у́бо є́й, да ми́ помо́жетъ. | Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. |
|
41
|
41
|
| Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ є́й: Ма́рѳо, Ма́рѳо, пече́шися, и мо́лвиши о мно́зѣ, | Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. |
|
42
|
42
|
| еди́но же є́сть на потре́бу: Марі́а же благу́ю ча́сть избра́, я́же не отъи́мется от нея́. | А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
