|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Бы́сть же належа́щу Єму́ наро́ду, да бы́ша слы́шали сло́во Бо́жіє, и То́й бѣ́ стоя́ при є́зерѣ Геннисаре́тстѣ: | Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, |
|
2
|
2
|
| и ви́дѣ два́ корабля́ стоя́ща при є́зерѣ: ры́баріє же отше́дше от нею́, измыва́ху мре́жи. | і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. |
|
3
|
3
|
| Влѣ́зъ же въ єди́нъ от кораблю́, и́же бѣ́ Си́моновъ, моли́ єго́ от земли́ отступи́ти ма́ло: и сѣ́дъ уча́ше изъ корабля́ наро́ды. | Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. |
|
4
|
4
|
| Я́коже преста́ глаго́ля, рече́ къ Си́мону: поступи́ во глубину́, и вве́рзите мре́жи ва́шя въ лови́тву. | Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. |
|
5
|
5
|
| И отвѣща́въ Си́монъ рече́ Єму́: Наста́вниче, объ но́щь всю́ тру́ждшеся, ничесо́же я́хомъ: по глаго́лу же Твоєму́ вве́ргу мре́жу. | Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. |
|
6
|
6
|
| И се́ сотво́рше, я́ша мно́жество ры́бъ мно́го: протерза́шеся же мре́жа и́хъ. | Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. |
|
7
|
7
|
| И поману́ша прича́стникомъ, и́же бѣ́ху во друзѣ́мъ корабли́, да прише́дше помо́гутъ и́мъ: и пріидо́ша, и испо́лниша о́ба корабля́, я́ко погружа́тися и́ма. | І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. |
|
8
|
8
|
| Ви́дѣвъ же Си́монъ Пе́тръ, припаде́ къ колѣ́нома Іису́совома, глаго́ля: изы́ди от мене́, я́ко му́жъ грѣ́шенъ є́смь, Го́споди. | Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! |
|
9
|
9
|
| У́жасъ бо одержа́ше єго́ и вся́ су́щыя съ ни́мъ, о лови́твѣ ры́бъ, я́же я́ша. | Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; |
|
10
|
10
|
| Та́кожде же Іа́кова и Іоа́нна сы́на Зеведе́ова, я́же бѣ́ста обе́щника Си́монови. И рече́ къ Си́мону Іису́съ: не бо́йся: отсе́лѣ бу́деши человѣ́ки ловя́. | також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. |
|
11
|
11
|
| И извле́кше [о́ба] корабля́ на зе́млю, оста́вльше вся́, вслѣ́дъ Єго́ идо́ша. | І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним. |
|
12
|
12
|
| И бы́сть єгда́ бѣ́ Іису́съ во єди́номъ от градо́въ, и се́, му́жъ испо́лнь прокаже́нія: и ви́дѣвъ Іису́са, па́дъ ни́цъ, моля́ся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши мя́ очи́стити. | Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити. |
|
13
|
13
|
| И просте́ръ ру́ку, косну́ся єго́, ре́къ: хощу́, очи́стися: и а́біє прока́за отъи́де от него́. | Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього. |
|
14
|
14
|
| И То́й заповѣ́да єму́ ни кому́же повѣ́дати: но ше́дъ покажи́ся ієре́ови, и принеси́ о очище́ніи твоє́мъ, я́коже повелѣ́ Моисе́й, во свидѣ́телство и́мъ. | І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. |
|
15
|
15
|
| Прохожда́ше же па́че сло́во о Не́мъ: и схожда́хуся наро́ди мно́зи слы́шати и цѣли́тися от Него́ от неду́гъ свои́хъ. | Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. |
|
16
|
16
|
| То́й же бѣ́ отходя́ въ пусты́ню и моля́ся. | Він же відходив у безлюдні місця і молився. |
|
17
|
17
|
| И бы́сть во єди́нъ от дні́й, и То́й бѣ́ учя́: и бѣ́ху сѣдя́ще фарісе́є и законоучи́теліє, и́же бѣ́ху пришли́ от вся́кія ве́си Галіле́йскія и Іуде́йскія и Ієрусали́мскія: и си́ла Госпо́дня бѣ́ исцѣля́ющи и́хъ: | Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, — |
|
18
|
18
|
| и се́ му́жіє нося́ще на одрѣ́ человѣ́ка, и́же бѣ́ разсла́бленъ, и иска́ху внести́ єго́ и положи́ти предъ Ни́мъ: | і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; |
|
19
|
19
|
| и не обрѣ́тше кудѣ́ внести́ єго́ наро́да ра́ди, взлѣ́зше на хра́мъ, сквозѣ́ скуде́лы низвѣ́сиша єго́ со одро́мъ на среду́ предъ Іису́са. | і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом. |
|
20
|
20
|
| И ви́дѣвъ вѣ́ру и́хъ, рече́ єму́: человѣ́че, оставля́юттися грѣси́ твои́. | І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої. |
|
21
|
21
|
| И нача́ша помышля́ти кни́жницы и фарісе́є, глаго́люще: кто́ є́сть се́й, и́же глаго́летъ хулы́, кто́ мо́жетъ оставля́ти грѣ́хи, то́кмо єди́нъ Бо́гъ? | Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? |
|
22
|
22
|
| Разумѣ́въ же Іису́съ помышле́нія и́хъ, отвѣща́въ рече́ къ ни́мъ: что́ помышля́ете въ сердца́хъ ва́шихъ? | Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? |
|
23
|
23
|
| Что́ є́сть удо́бѣе, рещи́: оставля́юттися грѣси́ твои́? Или́ рещи́: воста́ни и ходи́? | Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? |
|
24
|
24
|
| Но да увѣ́сте, я́ко вла́сть и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій на земли́ отпуща́ти грѣхи́, [рече́ разсла́бленному:] тебѣ́ глаго́лю: воста́ни и возми́ о́дръ тво́й, и иди́ въ до́мъ тво́й. | Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. |
|
25
|
25
|
| И а́біє воста́въ предъ ни́ми, взе́мъ, на не́мже лежа́ше, и́де въ до́мъ сво́й, сла́вя Бо́га. | І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога. |
|
26
|
26
|
| И у́жасъ прія́тъ всѣ́хъ, и сла́вляху Бо́га: и испо́лнишася стра́ха, глаго́люще, я́ко ви́дѣхомъ пресла́вная дне́сь. | І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині. |
|
27
|
27
|
| И посе́мъ изы́де, и узрѣ́ мытаря́ и́менемъ Леві́ю, сѣдя́ща на мы́тницѣ, и рече́ єму́: иди́ по Мнѣ́. | І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. |
|
28
|
28
|
| И оста́вль вся́, воста́въ вослѣ́дъ Єго́ и́де. | І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. |
|
29
|
29
|
| И сотвори́ учрежде́ніє ве́ліє Леві́й Єму́ въ дому́ своє́мъ: и бѣ́ наро́дъ мытаре́й мно́гъ, и инѣ́хъ, и́же бя́ху съ ни́мъ возлежа́ще. | І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними. |
|
30
|
30
|
| И ропта́ху кни́жницы на Него́ и фарісе́є, ко ученико́мъ Єго́ глаго́люще: почто́ съ мытари́ и грѣ́шники я́сте и піє́те? | Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? |
|
31
|
31
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ къ ни́мъ: не тре́буютъ здра́віи врача́, но боля́щіи: | Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі. |
|
32
|
32
|
| не пріидо́хъ призва́ти пра́ведныхъ, но грѣ́шныя въ покая́ніє. | Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. |
|
33
|
33
|
| Они́ же рѣ́ша къ Нему́: почто́ ученицы́ Іоа́нновы постя́тся ча́сто и моли́твы творя́тъ, та́кожде и фарісе́йстіи, а Твои́ ядя́тъ и пію́тъ? | Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? |
|
34
|
34
|
| О́нъ же рече́ къ ни́мъ: єда́ мо́жете сыны́ бра́чныя, до́ндеже жени́хъ съ ни́ми є́сть, сотвори́ти пости́тися? | Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених? |
|
35
|
35
|
| Пріи́дутъ же дні́є, єгда́ отъя́тъ бу́детъ от ни́хъ жени́хъ, и тогда́ постя́тся въ ты́я дни́. | Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні. |
|
36
|
36
|
| Глаго́лаше же и при́тчу къ ни́мъ, я́ко никто́же приставле́нія ри́зы но́вы приставля́етъ на ри́зу ве́тху: а́ще ли же ни́, и но́вую раздере́тъ, и ве́тсѣй не согласу́єтъ є́же от но́ваго. | Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового. |
|
37
|
37
|
| И никто́же влива́єтъ віна́ но́ва въ мѣ́хи ве́тхи: а́ще ли же ни́, расто́ргнетъ но́воє віно́ мѣ́хи, и само́ изліє́тся, и мѣ́си поги́бнутъ: | І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. |
|
38
|
38
|
| но віно́ но́воє въ мѣ́хи но́вы влива́ти [подоба́єтъ]: и обоя́ соблюду́тся. | А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. |
|
39
|
39
|
| И никто́же пи́въ ве́тхоє, а́біє хо́щетъ но́ваго: глаго́летъ бо: ве́тхоє лу́чше є́сть. | І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
