|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
|
Глаго́лаше же и при́тчу къ ни́мъ, ка́ко подоба́єтъ всегда́ моли́тися и не стужа́ти (си́),
|
Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
|
|
2
|
2
|
|
глаго́ля: (Зач. 88) судія́ бѣ́ нѣ́кій въ нѣ́коємъ гра́дѣ, Бо́га не боя́ся и человѣ́къ не срамля́яся.
|
кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
|
|
3
|
3
|
|
Вдова́ же нѣ́кая бѣ́ во гра́дѣ то́мъ: и прихожда́ше къ нему́, глаго́лющи: отмсти́ мене́ от сопе́рника моєго́.
|
В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
|
|
4
|
4
|
|
И не хотя́ше на до́лзѣ вре́мени. Послѣди́ же рече́ въ себѣ́: а́ще и Бо́га не бою́ся, и человѣ́къ не срамля́юся:
|
Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
|
|
5
|
5
|
|
но зане́ твори́тъ ми́ труды́ вдови́ца сія́, отмщу́ єя́: да не до конца́ приходя́щи застои́тъ [труди́тъ] мене́.
|
але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
|
|
6
|
6
|
|
Рече́ же Госпо́дь: слы́шите, что́ судія́ непра́вды глаго́летъ?
|
І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
|
|
7
|
7
|
|
Бо́гъ же не и́мать ли сотвори́ти отмще́ніє избра́нныхъ Свои́хъ, вопію́щихъ къ Нему́ де́нь и но́щь, и долготерпя́ о ни́хъ?
|
Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
|
|
8
|
8
|
|
Глаго́лю ва́мъ, я́ко сотвори́тъ отмще́ніє и́хъ вско́рѣ. Оба́че Сы́нъ Человѣ́ческій прише́дъ у́бо обря́щетъ ли (си́) вѣ́ру на земли́?
|
Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
|
|
9
|
9
|
|
Рече́ же и ко други́мъ упова́ющымъ собо́ю, я́ко су́ть пра́ведницы, и уничижа́ющымъ про́чихъ, при́тчу сію́:
|
Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
|
|
10
|
10
|
|
(Зач. 89) человѣ́ка два́ внидо́ста въ це́рковь помоли́тися: єди́нъ фарісе́й, а другі́й мыта́рь.
|
Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
|
|
11
|
11
|
|
Фарісе́й же ста́въ, си́це въ себѣ́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебѣ́ воздаю́, я́ко нѣ́смь я́коже про́чіи человѣ́цы, хи́щницы, непра́ведницы, прелюбодѣ́є, или́ я́коже се́й мыта́рь:
|
Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
|
|
12
|
12
|
|
пощу́ся двакра́ты въ суббо́ту, десяти́ну даю́ всего́ єли́ко притяжу́.
|
Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
|
|
13
|
13
|
|
Мыта́рь же издале́ча стоя́, не хотя́ше ни о́чію возвести́ на не́бо: но бія́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостивъ бу́ди мнѣ́ грѣ́шнику.
|
А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
|
|
14
|
14
|
|
Глаго́лю ва́мъ, я́ко сни́де се́й оправда́нъ въ до́мъ сво́й па́че о́наго: я́ко вся́къ вознося́йся смири́тся, смиря́яй же себе́ вознесе́тся.
|
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
|
|
15
|
15
|
|
(Зач. 90) Приноша́ху же къ Нему́ и младе́нцы, да и́хъ ко́снется: ви́дѣвше же ученицы́ запрети́ша и́мъ.
|
Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
|
|
16
|
16
|
|
Іису́съ же призва́въ и́хъ, глаго́ла: оста́вите дѣте́й приходи́ти ко Мнѣ́ и не брани́те и́мъ: таковы́хъ бо є́сть Ца́рствіє Бо́жіє.
|
Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
|
|
17
|
17
|
|
Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: и́же а́ще не пріи́метъ Ца́рствія Бо́жія я́ко отроча́, не и́мать вни́ти въ не́.
|
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
|
|
18
|
18
|
|
(Зач. 91) И вопроси́ Єго́ нѣ́кій кня́зь, глаго́ля: Учи́телю благі́й, что́ сотвори́въ, живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дствую?
|
І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
|
|
19
|
19
|
|
Рече́ же єму́ Іису́съ: что́ Мя глаго́леши бла́га, никто́же бла́гъ, то́кмо єди́нъ Бо́гъ.
|
Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
|
|
20
|
20
|
|
За́повѣди вѣ́си: не прелю́бы твори́: не убі́й: не укради́: не лжесвидѣ́телствуй: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь твою́.
|
Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
|
|
21
|
21
|
|
О́нъ же рече́: вся́ сія́ сохрани́хъ от ю́ности моєя́.
|
Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
|
|
22
|
22
|
|
Слы́шавъ же сія́, Іису́съ рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́лъ єси́: вся́, єли́ка и́маши, прода́ждь, и разда́й ни́щымъ: и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и гряди́ вослѣ́дъ Мене́.
|
Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
|
|
23
|
23
|
|
О́нъ же слы́шавъ сіє́, приско́рбенъ бы́сть: бѣ́ бо бога́тъ зѣло́.
|
Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
|
|
24
|
24
|
|
Ви́дѣвъ же єго́ Іису́съ приско́рбна бы́вша, рече́: ка́ко не удо́бь иму́щіи бога́тство въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́дутъ:
|
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
|
|
25
|
25
|
|
удо́бѣє бо є́сть велбу́ду сквозѣ́ иглинѣ́ у́шы проити́, не́же бога́ту въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти.
|
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
|
|
26
|
26
|
|
Рѣ́ша же слы́шавшіи: то́ кто́ мо́жетъ спасе́нъ бы́ти?
|
Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
|
|
27
|
27
|
|
О́нъ же рече́: невозмо́жная у человѣ́къ возмо́жна су́ть у Бо́га.
|
Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
|
|
28
|
28
|
|
Рече́ же Пе́тръ: се́ мы́ оста́вихомъ вся́ и по Тебѣ́ идо́хомъ.
|
Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
|
|
29
|
29
|
|
О́нъ же рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко никто́же є́сть, и́же оста́витъ до́мъ, или́ роди́тели, или́ бра́тію, или́ се́стры, или́ жену́, или́ ча́да, Ца́рствія ра́ди Бо́жія,
|
Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
|
|
30
|
30
|
|
и́же не пріи́метъ мно́жицею во вре́мя сіє́, и въ вѣ́къ гряду́щій живо́тъ вѣ́чный.
|
і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
|
|
31
|
31
|
|
(Зач. 92) Поє́мь же обана́десяте ученики́ Своя́, рече́ къ ни́мъ: се́ восхо́димъ во Ієрусали́мъ, и сконча́ются вся́ пи́санная проро́ки о Сы́нѣ Человѣ́честѣ:
|
Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
|
|
32
|
32
|
|
предадя́тъ бо Єго́ язы́комъ, и поруга́ются Єму́, и укоря́тъ Єго́, и оплюю́тъ Єго́,
|
бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
|
|
33
|
33
|
|
и би́вше убію́тъ Єго́: и въ тре́тій де́нь воскре́снетъ.
|
І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
|
|
34
|
34
|
|
И ті́и ничесо́же от си́хъ разумѣ́ша: и бѣ́ глаго́лъ се́й сокрове́нъ от ни́хъ, и не разумѣва́ху глаго́лемыхъ.
|
Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
|
|
35
|
35
|
|
(Зач. 93) Бы́сть же єгда́ прибли́жишася во Ієріхо́нъ, слѣпе́цъ нѣ́кій сѣдя́ше при пути́ прося́:
|
Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
|
|
36
|
36
|
|
слы́шавъ же наро́дъ мимоходя́щь, вопроша́ше: что́ у́бо є́сть се́?
|
Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
|
|
37
|
37
|
|
Повѣ́даша же єму́, я́ко Іису́съ Назаряни́нъ мимохо́дитъ.
|
Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
|
|
38
|
38
|
|
И возопи́, глаго́ля: Іису́се Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́.
|
Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
|
|
39
|
39
|
|
И предъиду́щіи преща́ху єму́, да умолчи́тъ: о́нъ же па́че мно́жає вопія́ше: Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́.
|
І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
|
|
40
|
40
|
|
Ста́въ же Іису́съ повелѣ́ привести́ єго́ къ Себѣ́: прибли́жшуся же єму́ къ Нему́, вопроси́ єго́,
|
Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
|
|
41
|
41
|
|
глаго́ля: что́ хо́щеши, да ти́ сотворю́? О́нъ же рече́: Го́споди, да прозрю́.
|
чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
|
|
42
|
42
|
|
Іису́съ же рече́ єму́: прозри́: вѣ́ра твоя́ спасе́ тя.
|
Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
|
|
43
|
43
|
|
И а́біє прозрѣ́, и вслѣ́дъ Єго́ идя́ше, сла́вя Бо́га. И вси́ лю́діє ви́дѣвше возда́ша хвалу́ Бо́гови.
|
І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.
|
