|
Глава 18
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| Глаго́лаше же и при́тчу къ ни́мъ, ка́ко подоба́єтъ всегда́ моли́тися и не стужа́ти [си́], | Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, |
|
2
|
2
|
| глаго́ля: судія́ бѣ́ нѣ́кій въ нѣ́коємъ гра́дѣ, Бо́га не боя́ся и человѣ́къ не срамля́яся. | кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. |
|
3
|
3
|
| Вдова́ же нѣ́кая бѣ́ во гра́дѣ то́мъ: и прихожда́ше къ нему́, глаго́лющи: отмсти́ мене́ от сопе́рника моєго́. | В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. |
|
4
|
4
|
| И не хотя́ше на до́лзѣ вре́мени. Послѣди́ же рече́ въ себѣ́: а́ще и Бо́га не бою́ся, и человѣ́къ не срамля́юся: | Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, |
|
5
|
5
|
| но зане́ твори́тъ ми́ труды́ вдови́ца сія́, отмщу́ єя́: да не до конца́ приходя́щи застои́тъ мене́. | але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. |
|
6
|
6
|
| Рече́ же Госпо́дь: слы́шите, что́ судія́ непра́вды глаго́летъ? | І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? |
|
7
|
7
|
| Бо́гъ же не и́мать ли сотвори́ти отмще́ніє избра́нныхъ Свои́хъ, вопію́щихъ къ Нему́ де́нь и но́щь, и долготерпя́ о ни́хъ? | Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? |
|
8
|
8
|
| Глаго́лю ва́мъ, я́ко сотвори́тъ отмще́ніє и́хъ вско́рѣ. Оба́че Сы́нъ Человѣ́ческій прише́дъ у́бо обря́щетъ ли [си́] вѣ́ру на земли́? | Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі? |
|
9
|
9
|
| Рече́ же и ко други́мъ упова́ющымъ собо́ю, я́ко су́ть пра́ведницы, и уничижа́ющымъ про́чихъ, при́тчу сію́: | Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. |
|
10
|
10
|
| человѣ́ка два́ внидо́ста въ це́рковь помоли́тися: єди́нъ фарісе́й, а другі́й мыта́рь. | Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. |
|
11
|
11
|
| Фарісе́й же ста́въ, си́це въ себѣ́ моля́шеся: Бо́же, хвалу́ Тебѣ́ воздаю́, я́ко нѣ́смь я́коже про́чіи человѣ́цы, хи́щницы, непра́ведницы, прелюбодѣ́е, или́ я́коже се́й мыта́рь: | Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. |
|
12
|
12
|
| пощу́ся двакра́ты въ суббо́ту, десяти́ну даю́ всего́ єли́ко притяжу́. | Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. |
|
13
|
13
|
| Мыта́рь же издале́ча стоя́, не хотя́ше ни о́чію возвести́ на не́бо: но бія́ше пе́рси своя́, глаго́ля: Бо́же, ми́лостивъ бу́ди мнѣ́ грѣ́шнику. | А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! |
|
14
|
14
|
| Глаго́лю ва́мъ, я́ко сни́де се́й оправда́нъ въ до́мъ сво́й па́че о́наго: я́ко вся́къ вознося́йся смири́тся, смиря́яй же себе́ вознесе́тся. | Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться. |
|
15
|
15
|
| Приноша́ху же къ Нему́ и младе́нцы, да и́хъ ко́снется: ви́дѣвше же ученицы́ запрети́ша и́мъ. | Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. |
|
16
|
16
|
| Іису́съ же призва́въ и́хъ, глаго́ла: оста́вите дѣте́й приходи́ти ко Мнѣ́ и не брани́те и́мъ: таковы́хъ бо є́сть Ца́рствіє Бо́жіє. | Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. |
|
17
|
17
|
| Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: и́же а́ще не пріи́метъ Ца́рствія Бо́жія я́ко отроча́, не и́мать вни́ти въ не́. | Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього. |
|
18
|
18
|
| И вопроси́ Єго́ нѣ́кій кня́зь, глаго́ля: Учи́телю благі́й, что́ сотвори́въ, живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дствую? | І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? |
|
19
|
19
|
| Рече́ же єму́ Іису́съ: что́ Мя глаго́леши бла́га, никто́же бла́гъ, то́кмо єди́нъ Бо́гъ. | Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. |
|
20
|
20
|
| За́повѣди вѣ́си: не прелю́бы твори́: не убі́й: не укради́: не лжесвидѣ́телствуй: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь твою́. | Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. |
|
21
|
21
|
| О́нъ же рече́: вся́ сія́ сохрани́хъ от ю́ности моєя́. | Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. |
|
22
|
22
|
| Слы́шавъ же сія́, Іису́съ рече́ єму́: єще́ єди́наго не доконча́лъ єси́: вся́, єли́ка и́маши, прода́ждь, и разда́й ни́щымъ: и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и гряди́ вослѣ́дъ Мене́. | Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. |
|
23
|
23
|
| О́нъ же слы́шавъ сіє́, приско́рбенъ бы́сть: бѣ́ бо бога́тъ зѣло́. | Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. |
|
24
|
24
|
| Ви́дѣвъ же єго́ Іису́съ приско́рбна бы́вша, рече́: ка́ко не удо́бь иму́щіи бога́тство въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́дутъ: | Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! |
|
25
|
25
|
| удо́бѣе бо є́сть велбу́ду сквозѣ́ иглинѣ́ у́шы проити́, не́же бога́ту въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти. | Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. |
|
26
|
26
|
| Рѣ́ша же слы́шавшіи: то́ кто́ мо́жетъ спасе́нъ бы́ти? | Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? |
|
27
|
27
|
| О́нъ же рече́: невозмо́жная у человѣ́къ возмо́жна су́ть у Бо́га. | Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога. |
|
28
|
28
|
| Рече́ же Пе́тръ: се́ мы́ оста́вихомъ вся́ и по Тебѣ́ идо́хомъ. | Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. |
|
29
|
29
|
| О́нъ же рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко никто́же є́сть, и́же оста́витъ до́мъ, или́ роди́тели, или́ бра́тію, или́ се́стры, или́ жену́, или́ ча́да, Ца́рствія ра́ди Бо́жія, | Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого |
|
30
|
30
|
| и́же не пріи́метъ мно́жицею во вре́мя сіє́, и въ вѣ́къ гряду́щій живо́тъ вѣ́чный. | і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне. |
|
31
|
31
|
| Поє́мь же обана́десяте ученики́ Своя́, рече́ къ ни́мъ: се́ восхо́димъ во Ієрусали́мъ, и сконча́ются вся́ пи́санная проро́ки о Сы́нѣ Человѣ́честѣ: | Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, |
|
32
|
32
|
| предадя́тъ бо Єго́ язы́комъ, и поруга́ются Єму́, и укоря́тъ Єго́, и оплюю́тъ Єго́, | бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. |
|
33
|
33
|
| и би́вше убію́тъ Єго́: и въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. | І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. |
|
34
|
34
|
| И ті́и ничесо́же от си́хъ разумѣ́ша: и бѣ́ глаго́лъ се́й сокрове́нъ от ни́хъ, и не разумѣва́ху глаго́лемыхъ. | Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного. |
|
35
|
35
|
| Бы́сть же єгда́ прибли́жишася во Ієрихо́нъ, слѣпе́цъ нѣ́кій сѣдя́ше при пути́ прося́: | Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. |
|
36
|
36
|
| слы́шавъ же наро́дъ мимоходя́щь, вопроша́ше: что́ у́бо є́сть се́? | Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке? |
|
37
|
37
|
| Повѣ́даша же єму́, я́ко Іису́съ Назаряни́нъ мимохо́дитъ. | Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. |
|
38
|
38
|
| И возопи́, глаго́ля: Іису́се Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́. | Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! |
|
39
|
39
|
| И предъиду́щіи преща́ху єму́, да умолчи́тъ: о́нъ же па́че мно́жає вопія́ше: Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́. | І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! |
|
40
|
40
|
| Ста́въ же Іису́съ повелѣ́ привести́ єго́ къ Себѣ́: прибли́жшуся же єму́ къ Нему́, вопроси́ єго́, | Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: |
|
41
|
41
|
| глаго́ля: что́ хо́щеши, да ти́ сотворю́? О́нъ же рече́: Го́споди, да прозрю́. | чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! |
|
42
|
42
|
| Іису́съ же рече́ єму́: прозри́: вѣ́ра твоя́ спасе́ тя. | Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. |
|
43
|
43
|
| И а́біє прозрѣ́, и вслѣ́дъ Єго́ идя́ше, сла́вя Бо́га. И вси́ лю́діє ви́дѣвше возда́ша хвалу́ Богови. | І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
