Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Сайт розробляється та наповнюється власними зусиллями редактора.

Пожертвувати на хостинг за червень-серпень 2026р.:

🎯 Ціль: 3000 ₴

🔗 Банка Monobank
💳 Номер картки:
4874 1000 3776 6121
Порівняти:

Глава 9
Глава 9
1
1
Созва́въ же обана́десяте, даде́ и́мъ си́лу и вла́сть на вся́ бѣ́сы, и неду́ги цѣли́ти: Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг.
2
2
и посла́ и́хъ проповѣ́дати Ца́рствіє Бо́жіє и исцѣли́ти боля́щыя. І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3
3
И рече́ къ ни́мъ: ничесо́же возми́те на пу́ть: ни жезла́, ни пи́ры, ни хлѣ́ба, ни сребра́, ни по двѣма́ ри́зама имѣ́ти: І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.
4
4
и въ о́ньже до́мъ вни́дете, ту́ пребыва́йте и отту́ду исходи́те: І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу.
5
5
и єли́цы а́ще не пріє́млютъ ва́съ, исходя́ще от гра́да того́, и пра́хъ от но́гъ ва́шихъ оттряси́те, во свидѣ́телство на ня́. А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них.
6
6
Исходя́ще же прохожда́ху сквозѣ́ ве́си, благовѣству́юще и исцѣля́юще всю́ду. Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.
7
7
Слы́ша же И́родъ четвертовла́стникъ быва́ющая от Него́ вся́ и недоумѣва́шеся: зане́ глаго́лемо бѣ́ от нѣ́кихъ, я́ко Іоа́ннъ воста́ от ме́ртвыхъ: Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих;
8
8
от инѣ́хъ же, я́ко Иліа́ яви́ся: от други́хъ же, я́ко проро́къ єди́нъ от дре́внихъ воскре́се. інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9
9
И рече́ И́родъ: Іоа́нна а́зъ усѣ́кнухъ: кто́ же є́сть Се́й, о Не́мже а́зъ слы́шу такова́я? И иска́ше ви́дѣти Єго́. І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.
10
10
И возвра́щшеся апо́столи повѣ́даша Єму́, єли́ка сотвори́ша: и пои́мъ и́хъ, отъи́де єди́нъ на мѣ́сто пу́сто гра́да, нарица́ємаго Виѳсаи́да. Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.
11
11
Наро́ди же разумѣ́вше, по Не́мъ идо́ша: и пріє́мъ и́хъ, глаго́лаше и́мъ о Ца́рствіи Бо́жіи и тре́бующыя исцѣле́нія цѣля́ше. Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення.
12
12
Де́нь же нача́тъ прекланя́тися. Присту́пльше же обана́десяте реко́ша Єму́: отпусти́ наро́дъ, да ше́дше во окре́стныя ве́си и се́ла вита́ютъ и обря́щутъ бра́шно: я́ко здѣ́ въ пу́стѣ мѣ́стѣ єсмы́. День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13
13
Рече́ же къ ни́мъ: дади́те и́мъ вы́ я́сти. Они́ же рѣ́ша: нѣ́сть у на́съ вя́щше, то́кмо пя́ть хлѣ́бъ и ры́бѣ двѣ́, а́ще у́бо не ше́дше мы́ ку́пимъ во вся́ лю́ди сія́ бра́шна. А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14
14
Бѣ́ху бо муже́й я́ко пя́ть ты́сящъ. Рече́ же ко ученико́мъ Свои́мъ: посади́те и́хъ на ку́пы по пяти́десятъ. Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.
15
15
И сотвори́ша та́ко и посади́ша и́хъ вся́. І зробили так, і розсадили всіх.
16
16
Пріи́мъ же пя́ть хлѣ́бъ и о́бѣ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и́хъ, и преломи́, и дая́ше ученико́мъ предложи́ти наро́ду. Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові.
17
17
И ядо́ша и насы́тишася вси́: и взя́ша избы́вшыя и́мъ укру́хи ко́шя двана́десяте. І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.
18
18
И бы́сть єгда́ моля́шеся єди́нъ, съ Ни́мъ бѣ́ху ученицы́: и вопроси́ и́хъ, глаго́ля: кого́ Мя глаго́лютъ наро́ди бы́ти? І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19
19
Они́ же отвѣща́вше рѣ́ша: Іоа́нна Крести́теля: ині́и же Илію́: друзі́и же, я́ко проро́къ нѣ́кій от дре́внихъ воскре́се. Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20
20
Рече́ же и́мъ: вы́ же кого́ Мя глаго́лете бы́ти? Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́: Христа́ Бо́жія. Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21
21
О́нъ же запре́щь и́мъ, повелѣ́ никому́же глаго́лати сего́, Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22
22
ре́къ, я́ко подоба́єтъ Сы́ну Человѣ́ческому мно́го пострада́ти, и искуше́ну бы́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воста́ти. сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23
23
Глаго́лаше же ко всѣ́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́, и во́зметъ кре́стъ сво́й, и послѣ́дуєтъ Ми́. До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною.
24
24
И́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погу́битъ ю́: а и́же погу́битъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, се́й спасе́тъ ю́. Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25
25
Что́ бо по́льзы и́мать человѣ́къ, пріобрѣ́тъ мі́ръ ве́сь, себе́ же погуби́въ или́ оттщети́въ? Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26
26
И́же бо а́ще постыди́тся Мене́ и Мои́хъ слове́съ, сего́ Сы́нъ Человѣ́ческій постыди́тся, єгда́ пріи́детъ во сла́вѣ Своє́й и О́тчей и святы́хъ А́нгелъ. Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27
27
Глаго́лю же ва́мъ вои́стинну: су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Ца́рствіє Бо́жіє. Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.
28
28
Бы́сть же по словесѣ́хъ си́хъ я́ко дні́й о́смь, и поє́мъ Петра́ и Іоа́нна и Іа́кова, взы́де на гору́ помоли́тися. Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29
29
И бы́сть єгда́ моля́шеся, видѣ́ніє лица́ Єго́ и́но, и одѣя́ніє Єго́ бѣло́ блиста́яся. І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30
30
И се́ му́жа два́ съ Ни́мъ глаго́люща, я́же бѣ́ста Моисе́й и Иліа́, І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля:
31
31
я́вльшася во сла́вѣ, глаго́ласта же исхо́дъ Єго́, єго́же хотя́ше сконча́ти во Ієрусали́мѣ. з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32
32
Пе́тръ же и су́щіи съ ни́мъ бя́ху отягче́ни сно́мъ: убу́ждшеся же ви́дѣша сла́ву Єго́, и о́ба му́жа стоя́ща съ Ни́мъ. Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33
33
И бы́сть єгда́ разлучи́стася от Него́, рече́ Пе́тръ ко Іису́су: Наста́вниче, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: и сотвори́мъ сѣ́ни три́, єди́ну Тебѣ́, и єди́ну Моисе́ови, и єди́ну Иліи́: не вѣ́дый, є́же глаго́лаше. Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить.
34
34
Се́ же єму́ глаго́лющу, бы́сть о́блакъ, и осѣни́ и́хъ: убоя́шася же, вше́дше во о́блакъ. Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару.
35
35
И гла́съ бы́сть изъ о́блака, глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й Возлю́бленный, Того́ послу́шайте. І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте!
36
36
И єгда́ бы́сть гла́съ, обрѣ́теся Іису́съ єди́нъ. И ті́и умолча́ша, и никому́же возвѣсти́ша въ ты́я дни́ ничесо́же от тѣ́хъ, я́же ви́дѣша. І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.
37
37
Бы́сть же въ про́чій де́нь, сше́дшымъ и́мъ съ горы́, срѣ́те Єго́ наро́дъ мно́гъ. Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38
38
И се́ му́жъ изъ наро́да возопи́, глаго́ля: Учи́телю, молю́тися, при́зри на сы́на моєго́, я́ко єдиноро́денъ ми́ є́сть: Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39
39
и се́ ду́хъ є́млетъ єго́, и внеза́пу вопіє́тъ, и пружа́єтся съ пѣ́нами, и єдва́ отхо́дитъ от него́, сокруша́я єго́: його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40
40
и моли́хся ученико́мъ Твои́мъ, да иждену́тъ єго́: и не возмого́ша. Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41
41
Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: о, ро́де невѣ́рный и развраще́нный, доко́лѣ бу́ду въ ва́съ и терплю́ вы́? Приведи́ [Ми] сы́на твоєго́ сѣ́мо. Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого.
42
42
Єще́ же гряду́щу єму́, пове́рже єго́ бѣ́съ и стрясе́. Запрети́ же Іису́съ ду́хови нечи́стому, и исцѣли́ о́трока, и вдаде́ єго́ отцу́ єго́. Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43
43
Дивля́хуся же вси́ о вели́чіи Бо́жіи. Всѣ́мъ же чудя́щымся о всѣ́хъ, я́же творя́ше Іису́съ, рече́ ко ученико́мъ Свои́мъ: І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм:
44
44
вложи́те вы́ во у́шы ва́ши словеса́ сія́: Сы́нъ бо Человѣ́ческій и́мать преда́тися въ ру́цѣ человѣ́честѣ. вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45
45
Они́ же не разумѣ́ша глаго́ла сего́, бѣ́ бо прикрове́нъ от ни́хъ, да не ощутя́тъ єго́: и боя́хуся вопроси́ти Єго́ о глаго́лѣ се́мъ. Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46
46
Вни́де же помышле́ніє въ ни́хъ, кто́ и́хъ вя́щшій бы бы́лъ. Спало ж їм на думку — хто б з них був більший?
47
47
Іису́съ же вѣ́дый помышле́ніє серде́цъ и́хъ, пріє́мъ отроча́, поста́ви є́ у Себе́ Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48
48
и рече́ и́мъ: и́же а́ще пріи́метъ сіє́ отроча́ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ: и и́же а́ще Мене́ пріє́млетъ, пріє́млетъ Посла́вшаго Мя́: и́же бо ме́ншій є́сть въ ва́съ, се́й є́сть вели́къ. і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий.
49
49
Отвѣща́въ же Іоа́ннъ рече́: Наста́вниче, ви́дѣхомъ нѣ́коєго о и́мени Твоє́мъ изгоня́ща бѣ́сы: и возбрани́хомъ єму́, я́ко вослѣ́дъ не хо́дитъ съ на́ми. При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50
50
И рече́ къ нему́ Іису́съ: не брани́те: и́же бо нѣ́сть на вы́, по ва́съ є́сть. Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.
51
51
Бы́сть же єгда́ скончава́хуся дні́є восхожде́нію Єго́, и То́й утверди́ лице́ Своє́ ити́ во Ієрусали́мъ: І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима.
52
52
и посла́ вѣ́стники предъ лице́мъ Свои́мъ: и изше́дше внидо́ша въ ве́сь Самаря́нску, я́ко да угото́вятъ Єму́: І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому.
53
53
и не прія́ша Єго́, я́ко лице́ Єго́ бѣ́ гряду́щеє во Ієрусали́мъ. Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима.
54
54
Ви́дѣв ша же ученика́ Єго́ Іа́ковъ и Іоа́ннъ, рѣ́ста: Го́споди, хо́щеши ли, рече́ма, да о́гнь сни́детъ съ небесе́ и потреби́тъ и́хъ, я́коже и Иліа́ сотвори́? Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55
55
Обра́щься же запрети́ и́ма, и рече́: не вѣ́ста, ко́єго ду́ха єста́ вы́: Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56
56
Сы́нъ бо Человѣ́ческій не пріи́де ду́шъ человѣ́ческихъ погуби́ти, но спасти́: и идо́ша во и́ну ве́сь. бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57
57
Бы́сть же иду́щымъ и́мъ по пути́, рече́ нѣ́кій къ Нему́: иду́ по Тебѣ́, а́може а́ще и́деши, Го́споди. Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58
58
И рече́ єму́ Іису́съ: ли́си я́звины и́мутъ, и пти́цы небе́сныя гнѣ́зда: Сы́нъ же Человѣ́ческій не и́мать гдѣ́ главу́ подклони́ти. Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити.
59
59
Рече́ же ко друго́му: ходи́ вслѣ́дъ Мене́. О́нъ же рече́: Го́споди, повели́ ми́, [да] ше́дъ пре́жде погребу́ отца́ моєго́. А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60
60
Рече́ же єму́ Іису́съ: оста́ви ме́ртвыя погребсти́ своя́ мертвецы́: ты́ же ше́дъ возвѣща́й Ца́рствіє Бо́жіє. Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже.
61
61
Рече́ же и другі́й: иду́ по Тебѣ́, Го́споди: пре́жде же повели́ ми́ отвѣща́тися, и́же су́ть въ дому́ моє́мъ. І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми.
62
62
Рече́ же къ нему́ Іису́съ: никто́же возло́жь ру́ку свою́ на ра́ло и зря́ вспя́ть, упра́вленъ є́сть въ Ца́рствіи Бо́жіи. Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Сайт розробляється та наповнюється власними зусиллями редактора.

Пожертвувати на хостинг за червень-серпень 2026р.:

🎯 Ціль: 3000 ₴

🔗 Банка Monobank
💳 Номер картки:
4874 1000 3776 6121