Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Сайт розробляється та наповнюється власними зусиллями редактора.

Пожертвувати на хостинг за червень-серпень 2026р.:

🎯 Ціль: 3000 ₴

🔗 Банка Monobank
💳 Номер картки:
4874 1000 3776 6121
Порівняти:

Глава 15
Глава 15
1
1
Бя́ху же приближа́ющеся къ Нему́ вси́ мы́таріє и грѣ́шницы, послу́шати Єго́. Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2
2
И ропта́ху фарісе́є и кни́жницы, глаго́люще, я́ко Се́й грѣ́шники пріє́млетъ и съ ни́ми я́стъ. І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3
3
Рече́ же къ ни́мъ при́тчу сію́, глаго́ля: Але Він розповів їм таку притчу:
4
4
кі́й человѣ́къ от ва́съ имы́й сто́ ове́цъ, и погу́бль єди́ну от ни́хъ, не оста́витъ ли девяти́десяти и девяти́ въ пусты́ни, и и́детъ вслѣ́дъ поги́бшія, до́ндеже обря́щетъ ю́? який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5
5
И обрѣ́тъ возлага́єтъ на ра́мѣ свои́ ра́дуяся: І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6
6
и прише́дъ въ до́мъ, созыва́єтъ дру́ги и сосѣ́ды, глаго́ля и́мъ: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обрѣто́хъ овцу́ мою́ поги́бшую. І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7
7
Глаго́лю ва́мъ, я́ко та́ко ра́дость бу́детъ на небеси́ о єди́номъ грѣ́шницѣ ка́ющемся, не́жели о девяти́десятихъ и девяти́ пра́ведникъ, и́же не тре́буютъ покая́нія. Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8
8
Или́ ка́я жена́ иму́щи де́сять дра́хмъ, а́ще погуби́тъ дра́хму єди́ну, не вжига́єтъ ли свѣти́лника, и помете́тъ хра́мину, и и́щетъ прилѣ́жно, до́ндеже обря́щетъ? Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9
9
И обрѣ́тши созыва́єтъ други́ни и сосѣ́ды, глаго́лющи: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обрѣто́хъ дра́хму поги́бшую. а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10
10
Та́ко, глаго́лю ва́мъ, ра́дость быва́єтъ предъ А́нгелы Бо́жіими о єди́номъ грѣ́шницѣ ка́ющемся. Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
11
11
Рече́ же: человѣ́къ нѣ́кій имѣ́ два́ сы́на: Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12
12
и рече́ юнѣ́йшій єю́ отцу́: о́тче, да́ждь ми́ досто́йную ча́сть имѣ́нія. И раздѣли́ и́ма имѣ́ніє. І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13
13
И не по мно́зѣхъ дне́хъ собра́въ все́ мні́й сы́нъ, отъи́де на страну́ дале́че, и ту́ расточи́ имѣ́ніє своє́, живы́й блу́дно. Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14
14
Изжи́вшу же єму́ все́, бы́сть гла́дъ крѣ́покъ на странѣ́ то́й, и то́й нача́тъ лиша́тися. Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
15
15
И ше́дъ прилѣпи́ся єди́ному от жи́тель тоя́ страны́: и посла́ єго́ на се́ла своя́ пасти́ свинія́. І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
16
16
И жела́ше насы́тити чре́во своє́ от роже́цъ, я́же ядя́ху свинія́: и никто́же дая́ше єму́. І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17
17
Въ себе́ же прише́дъ, рече́: коли́ко нає́мникомъ отца́ моєго́ избыва́ютъ хлѣ́бы, а́зъ же гла́домъ ги́блю? Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18
18
Воста́въ иду́ ко отцу́ моєму́, и реку́ єму́: о́тче, согрѣши́хъ на небо и предъ тобо́ю, встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
19
19
и уже́ нѣ́смь досто́инъ нарещи́ся сы́нъ тво́й? сотвори́ мя я́ко єди́наго от нає́мникъ твои́хъ. і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20
20
И воста́въ и́де ко отцу́ своєму́. Єще́ же єму́ дале́че су́щу, узрѣ́ єго́ оте́цъ єго́, и ми́лъ єму́ бы́сть, и те́къ нападе́ на вы́ю єго́, и облобыза́ єго́. Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
21
21
Рече́ же єму́ сы́нъ: о́тче, согрѣши́хъ на небо и предъ тобо́ю, и уже́ нѣ́смь досто́инъ нарещи́ся сы́нъ тво́й. Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
22
22
Рече́ же оте́цъ къ рабо́мъ свои́мъ: изнеси́те оде́жду пе́рвую и облецы́те єго́, и дади́те пе́рстень на ру́ку єго́ и сапоги́ на но́зѣ: А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23
23
и приве́дше теле́цъ упита́нный заколи́те, и я́дше весели́мся: і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
24
24
я́ко сы́нъ мо́й се́й ме́ртвъ бѣ́, и оживе́: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся. И нача́ша весели́тися. Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
25
25
Бѣ́ же сы́нъ єго́ ста́рѣй на селѣ́: и я́ко гряды́й прибли́жися къ до́му, слы́ша пѣ́ніє и ли́ки: А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
26
26
и призва́въ єди́наго от о́трокъ, вопроша́ше: что́ [у́бо] сія́ су́ть? і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27
27
О́нъ же рече́ єму́, я́ко бра́тъ тво́й пріи́де: и закла́ оте́цъ тво́й телца́ упита́нна, я́ко здра́ва єго́ прія́тъ. Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28
28
Разгнѣ́вася же, и не хотя́ше вни́ти. Оте́цъ же єго́ изше́дъ моля́ше єго́. Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29
29
О́нъ же отвѣща́въ рече́ отцу́: се́ толи́ко лѣ́тъ рабо́таю тебѣ́, и николи́же за́повѣди твоя́ преступи́хъ, и мнѣ́ николи́же да́лъ єси́ козля́те, да со дру́ги свои́ми возвесели́лся бы́хъ: Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30
30
егда́ же сы́нъ тво́й се́й, изъяды́й твоє́ имѣ́ніє съ любодѣ́йцами, пріи́де, закла́лъ єси́ єму́ телца́ пито́маго. Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
31
31
О́нъ же рече́ єму́: ча́до, ты́ всегда́ со мно́ю єси́ и вся́ моя́ твоя́ су́ть: Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32
32
возвесели́тижеся и возра́довати подоба́ше, я́ко бра́тъ тво́й се́й ме́ртвъ бѣ́, и оживе́: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся. Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Сайт розробляється та наповнюється власними зусиллями редактора.

Пожертвувати на хостинг за червень-серпень 2026р.:

🎯 Ціль: 3000 ₴

🔗 Банка Monobank
💳 Номер картки:
4874 1000 3776 6121