|
Глава 15
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| Бя́ху же приближа́ющеся къ Нему́ вси́ мы́таріє и грѣ́шницы, послу́шати Єго́. | Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його. |
|
2
|
2
|
| И ропта́ху фарісе́є и кни́жницы, глаго́люще, я́ко Се́й грѣ́шники пріє́млетъ и съ ни́ми я́стъ. | І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. |
|
3
|
3
|
| Рече́ же къ ни́мъ при́тчу сію́, глаго́ля: | Але Він розповів їм таку притчу: |
|
4
|
4
|
| кі́й человѣ́къ от ва́съ имы́й сто́ ове́цъ, и погу́бль єди́ну от ни́хъ, не оста́витъ ли девяти́десяти и девяти́ въ пусты́ни, и и́детъ вслѣ́дъ поги́бшія, до́ндеже обря́щетъ ю́? | який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її? |
|
5
|
5
|
| И обрѣ́тъ возлага́єтъ на ра́мѣ свои́ ра́дуяся: | І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої. |
|
6
|
6
|
| и прише́дъ въ до́мъ, созыва́єтъ дру́ги и сосѣ́ды, глаго́ля и́мъ: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обрѣто́хъ овцу́ мою́ поги́бшую. | І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену. |
|
7
|
7
|
| Глаго́лю ва́мъ, я́ко та́ко ра́дость бу́детъ на небеси́ о єди́номъ грѣ́шницѣ ка́ющемся, не́жели о девяти́десятихъ и девяти́ пра́ведникъ, и́же не тре́буютъ покая́нія. | Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. |
|
8
|
8
|
| Или́ ка́я жена́ иму́щи де́сять дра́хмъ, а́ще погуби́тъ дра́хму єди́ну, не вжига́єтъ ли свѣти́лника, и помете́тъ хра́мину, и и́щетъ прилѣ́жно, до́ндеже обря́щетъ? | Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, |
|
9
|
9
|
| И обрѣ́тши созыва́єтъ други́ни и сосѣ́ды, глаго́лющи: ра́дуйтеся со мно́ю, я́ко обрѣто́хъ дра́хму поги́бшую. | а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму. |
|
10
|
10
|
| Та́ко, глаго́лю ва́мъ, ра́дость быва́єтъ предъ А́нгелы Бо́жіими о єди́номъ грѣ́шницѣ ка́ющемся. | Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся. |
|
11
|
11
|
| Рече́ же: человѣ́къ нѣ́кій имѣ́ два́ сы́на: | Ще сказав: один чоловік мав двох синів. |
|
12
|
12
|
| и рече́ юнѣ́йшій єю́ отцу́: о́тче, да́ждь ми́ досто́йную ча́сть имѣ́нія. И раздѣли́ и́ма имѣ́ніє. | І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. |
|
13
|
13
|
| И не по мно́зѣхъ дне́хъ собра́въ все́ мні́й сы́нъ, отъи́де на страну́ дале́че, и ту́ расточи́ имѣ́ніє своє́, живы́й блу́дно. | Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. |
|
14
|
14
|
| Изжи́вшу же єму́ все́, бы́сть гла́дъ крѣ́покъ на странѣ́ то́й, и то́й нача́тъ лиша́тися. | Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. |
|
15
|
15
|
| И ше́дъ прилѣпи́ся єди́ному от жи́тель тоя́ страны́: и посла́ єго́ на се́ла своя́ пасти́ свинія́. | І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. |
|
16
|
16
|
| И жела́ше насы́тити чре́во своє́ от роже́цъ, я́же ядя́ху свинія́: и никто́же дая́ше єму́. | І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. |
|
17
|
17
|
| Въ себе́ же прише́дъ, рече́: коли́ко нає́мникомъ отца́ моєго́ избыва́ютъ хлѣ́бы, а́зъ же гла́домъ ги́блю? | Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; |
|
18
|
18
|
| Воста́въ иду́ ко отцу́ моєму́, и реку́ єму́: о́тче, согрѣши́хъ на небо и предъ тобо́ю, | встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою |
|
19
|
19
|
| и уже́ нѣ́смь досто́инъ нарещи́ся сы́нъ тво́й? сотвори́ мя я́ко єди́наго от нає́мникъ твои́хъ. | і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. |
|
20
|
20
|
| И воста́въ и́де ко отцу́ своєму́. Єще́ же єму́ дале́че су́щу, узрѣ́ єго́ оте́цъ єго́, и ми́лъ єму́ бы́сть, и те́къ нападе́ на вы́ю єго́, и облобыза́ єго́. | Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. |
|
21
|
21
|
| Рече́ же єму́ сы́нъ: о́тче, согрѣши́хъ на небо и предъ тобо́ю, и уже́ нѣ́смь досто́инъ нарещи́ся сы́нъ тво́й. | Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. |
|
22
|
22
|
| Рече́ же оте́цъ къ рабо́мъ свои́мъ: изнеси́те оде́жду пе́рвую и облецы́те єго́, и дади́те пе́рстень на ру́ку єго́ и сапоги́ на но́зѣ: | А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; |
|
23
|
23
|
| и приве́дше теле́цъ упита́нный заколи́те, и я́дше весели́мся: | і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! |
|
24
|
24
|
| я́ко сы́нъ мо́й се́й ме́ртвъ бѣ́, и оживе́: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся. И нача́ша весели́тися. | Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. |
|
25
|
25
|
| Бѣ́ же сы́нъ єго́ ста́рѣй на селѣ́: и я́ко гряды́й прибли́жися къ до́му, слы́ша пѣ́ніє и ли́ки: | А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; |
|
26
|
26
|
| и призва́въ єди́наго от о́трокъ, вопроша́ше: что́ [у́бо] сія́ су́ть? | і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? |
|
27
|
27
|
| О́нъ же рече́ єму́, я́ко бра́тъ тво́й пріи́де: и закла́ оте́цъ тво́й телца́ упита́нна, я́ко здра́ва єго́ прія́тъ. | Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. |
|
28
|
28
|
| Разгнѣ́вася же, и не хотя́ше вни́ти. Оте́цъ же єго́ изше́дъ моля́ше єго́. | Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. |
|
29
|
29
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́ отцу́: се́ толи́ко лѣ́тъ рабо́таю тебѣ́, и николи́же за́повѣди твоя́ преступи́хъ, и мнѣ́ николи́же да́лъ єси́ козля́те, да со дру́ги свои́ми возвесели́лся бы́хъ: | Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. |
|
30
|
30
|
| егда́ же сы́нъ тво́й се́й, изъяды́й твоє́ имѣ́ніє съ любодѣ́йцами, пріи́де, закла́лъ єси́ єму́ телца́ пито́маго. | Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. |
|
31
|
31
|
| О́нъ же рече́ єму́: ча́до, ты́ всегда́ со мно́ю єси́ и вся́ моя́ твоя́ су́ть: | Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. |
|
32
|
32
|
| возвесели́тижеся и возра́довати подоба́ше, я́ко бра́тъ тво́й се́й ме́ртвъ бѣ́, и оживе́: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся. | Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
